Аналіз фінансового стану підприємства

Існують різноманітні класифікації методів фінансового аналізу. Практика фінансового аналізу виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед можна виділити основні:

Горизонтальний аналіз (тимчасовий) - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

Вертикальний аналіз (структурний) - визначення структури підсумкових фінансових показників, із виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому [4].

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна виділити шість основних прийомів аналізу: горизонтальний (часовий) аналіз, вертикальний (структурний) аналіз, трендовий, аналіз відносних показників (коефіцієнтів), порівняльний та факторний аналіз.

В основі вертикального аналізу лежить інше уявлення бухгалтерської звітності - у вигляді відносних величин, які характеризують структуру загальних підсумкових показників. Обов’язковим елементом аналізу є динамічні ряди цих величин, що дозволяє досліджувати й прогнозувати структурні зміни у складі господарських засобів та джерел їх утворення.

Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції змін окремих статей чи груп, що входять до складу звітності. В основі цього аналізу лежить розрахунок базових темпів росту балансових статей чи статей звіту про прибутки та збитки.

2.2 Аналіз ділової активності підприємства

Ділова активність - це комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності підприємства, а тому визначається системою таких критеріїв, як місце підприємства на ринку конкретних товарів, географія ділових відносин, репутація підприємства як партнера, активність інноваційно-інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність. Таким чином, ділова активність може характеризуватись динамікою показників ефективності виробничо-господарської діяльності в цілому. Позитивна динаміка цих показників сприятиме зміцненню фінансового стану підприємства [2].

"Золоте правило" економіки підприємства передбачає додержання умови, за якої темпи зростання прибутку підприємства мають перевищувати темпи зростання обсягів продажу, а останні повинні бути вищими за темпи зростання активів (майна).

Це співвідношення можна відобразити формулою:

Тп > Трп. > Та > 100%, де (2.1)

Тп, Трп, Та - темпи зростання прибутків, обсягів реалізації продукції і активів.

Щодо фінансів "золоте правило" диктує умови підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, вкладених у засоби, фонди й оборотні кошти. Показники оборотності оборотного капіталу в цілому та окремих його елементів, дохідності капіталу, авансованого у виробництво, дають змогу оцінити ділову активність підприємства. Чим вищі показники оборотності капіталу, тим більші обсяги продажу та прибутку досягне підприємство і тим вище його ділова активність [6].

Таблиця 2.3 - Показники оцінки ділової активності і прибутковості підприємства ВАТ "Прадіз".

Позначення:

ЧРП - чистий обсяг реалізованої продукції;

З - вартість запасів;

Дз-середнє значення дебіторської заборгованості (розраховується як середньоарифметичне значення дебіторської заборгованості на початок і кінець звітного періоду);

Кз-середнє значення кредиторської заборгованості;

П-прибуток (операційний, від звичайної діяльності до оподаткування або чистий);

С-собівартість реалізованої продукції;

НА-необоротні активи.

Скорочення тривалості одного обороту означає економію оборотних коштів, їх вивільнення з обороту або виробництво додаткового обсягу продукції за тих самих обсягів оборотних коштів. Якщо, навпаки, коефіцієнт оборотності знижується порівняно з попереднім періодом, підприємство змушене буде залучити в оборот додаткові кошти. Обсяги додатково залучених коштів в оборот визначаються за формулою

АОК - додатково залучений оборотний капітал;

То62, Тоб1 - тривалість одного обороту в звітному періоді й у минулому році [8].

Рентабельність продажу і рентабельність продукції відіграють важливу роль у плануванні асортименту продукції, виборі видів діяльності. Між показниками рентабельності й оборотності існує певний взаємозв'язок, який можна відобразити за допомогою формули:

Ця формула розкриває шляхи збільшення прибутковості підприємства як за рахунок підвищення рентабельності продажу, так і за рахунок прискорення оборотності капіталу.

Комплексне використання наведеної системи показників дасть змогу оцінити фінансовий стан підприємства і розробити пропозиції щодо зміцнення його конкурентних позицій.

Аналіз фінансових звітів дає оцінку результатів діяльності підприємства у виробничій, інвестиційній, фінансовій сферах, дає змогу оцінити вплив різних факторів на кінцеві результати й одночасно, є інформаційною базою для розробки і коригування стратегії розвитку.

Основним джерелом інформації про фінансовий стан підприємства є фінансова звітність. Нові форми звітності більшою мірою відповідають МСБО і таким принципам формування, як повне висвітлення, автономність підприємства, безперервність діяльності, періодичність складання, історична собівартість активів, нарахування та відповідність доходів і витрат, послідовність, обачність, превалювання змісту над формою, єдиний грошовий вимірник [27].

До основних форм звітності відносять баланс, який відображає склад майна підприємства та джерела його фінансування на певну дату. Аналіз балансу розкриває інформацію про структуру майна, мобільність активів, обсяги і динаміку власного оборотного капіталу, фінансову автономію підприємства, стан необоротного капіталу і в кінцевому підсумку дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства в цілому.

Платоспроможність підприємства відображає наявність у нього коштів, достатніх для погашення боргів за всіма короткостроковими зобов'язаннями та одночасного здійснення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції.

Ліквідність балансу - це ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов'язань.

Кількісне оцінювання платоспроможності підприємства здійснюється за допомогою системи показників, які відображають співвідношення між різними елементами оборотних коштів і обсягами короткострокової заборгованості, та їх порівняння з нормальними значеннями.

Платоспроможність підприємства оцінюється також на основі аналізу грошового потоку згідно зі звітом про рух грошових коштів. Він дає змогу оцінити структуру надходжень і видатків за видами діяльності, вплив видів діяльності на формування грошових потоків, суму прибутку, отриману касовим методом [24].

Фінансова стійкість - це такий стан фінансових ресурсів підприємства, їх структура, рівень маневровості, за якого забезпечується фінансова незалежність та розвиток на основі зростання прибутку і капіталу за умови допустимого рівня ризику. Фінансова стійкість оцінюється показниками рівня використання і стану необоротних активів; показниками використання оборотних активів та показниками фінансової незалежності підприємства.

Ділова активність підприємства характеризується системою показників ефективності виробничо-господарської діяльності в цілому. Вони втілюються у додержанні "золотого правила" економіки підприємства: Тп > Трп > Тл> 100%. Щодо фінансів це досягається за рахунок прискорення оборотності капіталу і його прибутковості.

Комплексне оцінювання оборотності всього капіталу та окремих його елементів дає змогу оцінити капіталовіддачу та привабливість підприємства для інвесторів, можливості щодо нарощування обсягів виробництва без залучення додаткового капіталу, раціональність співвідношення власного і позикового капіталу, обґрунтованість політики надання і отримання комерційних кредитів.

Дохідність підприємства оцінюється системою показників рентабельності, які розраховуються співставленням обсягів прибутку або доходу з обсягами капіталу, виручкою або собівартістю. Дохідність є базою для розвитку підприємства, вона визначає його місце й оцінку на ринку і в цілому відображає фінансовий стан підприємства [15].

2.3 Аналіз ліквідності та платоспроможності, стійкості та рентабельності

1. Величина власного капіталу (функціонуючий капітал). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття "оборотні кошти" та "власні оборотні кошти". Перший показник характеризує активи підприємства (ІІ та ІІІ розділи активу балансу). Другий - джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів [11,c.91-95].

2. Маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов’язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його - позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

4. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси).

Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання. За ринкової економіки типічною є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40% і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне (найнижче) значення цього показника - 1. Однак ця оцінка також досить умовна.

5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов’язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника - 0,2.

6. Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника - 50%

7. Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

Показники оцінки фінансової стійкості:

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов’язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, то більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100%).

2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника. Коли його значення наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.

4. Коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основних коштів та інших позаоборотних активів профінансовано зовнішніми інвесторами, тобто яка частина належить їм, а не власникам підприємства.

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника - негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

6. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів. Зростання цього показника в динаміці також свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості [21].

Показники рентабельності:

Рентабельність (від німецького rentabel - доходність, прибутковість) - це рівень прибутковості, що виміряється у відсотках. Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва і, крім того, забезпечує суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризують його здатність генерувати необхідний прибуток в процесі його господарського використання та визначають загальну ефективність формування капіталу підприємства, показник характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в підприємство. Для розрахунку цього показника використовується наступна формула:

, де (2.4)

ЧП - загальна величина чистого прибутку;

ВК - величина власного капіталу.

Вплив різних факторів на структуру пасивів та значення показників рентабельності можна провести за допомогою факторного аналізу.

На рівень рентабельності власного капіталу впливають: зміна чистого прибутку, фондовіддачі та структури авансованого капіталу [14].

Розширити факторну модель рентабельності власного капіталу можна за рахунок розкладу на складові частки показника рентабельності сукупного капіталу:

 (2.5)

Перший фактор - рентабельність продажу  характеризує ефективність управління витратами і ціновою політикою підприємства.

Другий фактор - структура авансованого капіталу () відображає інтенсивність його використання та ділову активність підприємства (фінансової залежності).

Третій фактор - фондовіддача ().

Тобто рентабельність власного капіталу можна записати у вигляді формули:

 (2.6)

де Рр - рентабельність реалізації продукції;

Ф - фондовіддача;

Кфз - коефіцієнт фінансової залежності.

Вплив чинника Рр на РВК можна відобразити у такому вигляді:

∆РВК (Рр) = (Рр1-Рр0) *Ф0*Кфз0 (2.7)

де індекс 0 - дані показника за попередній період;

індекс 1 - дані показника за звітний період.

Вплив чинника Ф на РВК буде мати вигляд:

∆РВК (Ф) =Рр1* (Ф1-Ф0) *Кфз0 (2.8)

Вплив третього чинника Кфз на РВК аналогічно знаходиться за такою формулою:

∆РВК (Кфз) =Рр1*Ф1* (Кфз1-Кфз0) (2.9)

Вплив всіх факторів на даний показник (рентабельність власного капіталу) зобразити у такому вигляді:

∆РВК=∆РВК (Рр) + ∆РВК (Ф) + ∆РВК (Кфз) =РВК1-РВК0 (2.10)

3. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства (на прикладі ВАТ "Парадіз")

Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.

Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності [2].

Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв’язку прибутку з показниками рентабельності. Важливо проаналізувати зв’язок прибутку підприємства з формуючими прибуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності - це сума прибутку або доходів. Відносний показник - рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов’язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості.

Рівень рентабельності підприємств торгівлі та громадського харчування визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації товарів (продукції громадського харчування) до товарообороту.

Аналіз дохідності підприємства проводиться в порівнянні з планом та попереднім періодом. За умов інфляції важливо забезпечити об’єктивність показників та запобігти їх викривленню через постійне підвищення цін. Аналіз проводиться за даними роботи за рік. Торішні показники треба привести у відповідність із показниками звітного року за допомогою індексації цін [28].

За ринкових відносин існує персоніфікований інтерес керівництва та колективів підприємств до фактично досягнутого рівня рентабельності, що суттєво впливає на результативність господарської діяльності.

На підприємствах недержавних форм власності для акціонерів та засновників найважливіше значення має рентабельність їхніх пайових і статутних внесків у складі загальних інвестицій. Тому цьому аспекту оцінки фінансового стану підприємства треба приділити серйозну увагу.

Практика рекомендує для оцінки рентабельності підприємства використовувати систему взаємозв’язаних показників рентабельності. З цією метою необхідно використовувати дві основні групи показників рентабельності:

а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

б) показники, розраховані у зв’язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).

Для всебічної комплексної оцінки різних показників рентабельності можна використати зарубіжний досвід оцінки цих показників.

Коефіцієнт віддачі активів характеризує величину дохідності всього потенціалу, яким володіє підприємство (його називають показником майстерності використання капіталу менеджерами підприємства). Цей показник для детальнішої оцінки може обчислюватись у різних модифікаціях: в чисельнику формули можуть використовуватись різні показники прибутку: валового, операційного, до вирахування податків і т.д.

Коефіцієнт віддачі інвестицій характеризує ефективність віддачі тільки частини всього капіталу - довгострокових інвестицій і капіталізованого прибутку підприємства. Цей коефіцієнт характеризує фінансовий стан підприємства в цілому. Наприклад, фінансова стійкість знижується, коли відсоткова ставка на позикові кошти перевищує величину цього коефіцієнта [26].

Важливу роль у комплексній оцінці фінансового стану підприємства, особливо в акціонованих підприємствах, відіграє третій із розглянутих показників - коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу.

3.1 Фінансовий аналіз діяльності підприємства

Інформаційною базою для розрахунку показників є Баланс за 2008 рік - Форма №1 (додаток А) та Звіт про фінансові результати за 2008 рік - форма №2 (додаток Б).

Розрахуємо показники ліквідності згідно з формулами 2.1, 2.2 та 2.3 При цьому дані будемо записувати у вигляді таблиці

Таблиця 3.1 - Результати розрахунків показників ліквідності

Перевищення коефіцієнтом загальної ліквідності нормативного значення у 2008 році свідчить про нераціональне вкладення своїх засобів і неефективному їхньому використанні. На основі коефіцієнта швидкої ліквідності можна зробити висновок, що підприємство покращило свою роботу: забезпечує можливість обігу найбільш ліквідної частини оборотних коштів у грошову форму для розрахунків. Але все ж таки платоспроможність підприємства дуже низька, про це свідчить коефіцієнт абсолютної ліквідності, який у 2 рази менший, ніж мінімальне нормативне значення даного показника.

Зробимо аналіз ліквідності балансу (таблиця 3.2)

Таблиця 3.2 - Схема порівняння ліквідності активів та пасивів

Баланс підприємства не є абсолютно ліквіднім, оскільки не виконуються рівності. Необхідною умовою абсолютної ліквідності балансу є виконання перших нерівностей, а вони не виконуються. Зіставлення А1 - П1 і А2 - П2 виявляє поточну ліквідність підприємства, і свідчить в даному випадку про неплатоспроможність найближчим часом.

Розрахуємо фінансову стійкість ВАТ "Парадіз". Але спочатку визначимо тип фінансової стійкості.

1) абсолютна фінансова стійкість. На початок 2008 року: Чок=ОбА-ПЗ=2831 тис. грн. ‹ Запаси=3648 тис. грн.

На кінець 2008 року: Чок=3653 тис. грн. › Запаси=3550 тис. грн. .

2) Нормальна стійкість. Чок=Запаси, але що на початок 2008 рок, що на кінець 2008 року Чок≠Запаси.

3) Нестійкий або передкризовий стан. На початок 2008 року: Запаси = 3648 тис. грн. › ПЗ = 1327 тис. грн. ‹ (ПЗ + ДЗ) = 1613 тис. грн. .

На кінець 2008 року: Запаси = 3550 тис. грн. › ПЗ = 1110 тис. грн. ‹ (ПЗ + ДЗ) =1143 тис. грн.

4) Кризовий стан. На початок 2008 року: Запаси = 3648 тис. грн. › (ПЗ + ДЗ) = 1613 тис. грн.

На кінець 2008 року: Запаси = 3550 тис. грн. › (ПЗ + ДЗ) =1143 тис. грн.

Отже підприємство має кризовий фінансовий стан, коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.

Розрахуємо показники фінансової стійкості та подамо їх у вигляді таблиці 3.3

Таблиця 3.3 - Розрахунок показників фінансової стійкості.

Коефіцієнт незалежності за 2 роки входить в нормативне значення, отже підприємство може виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел, але все ж таки порівняно з початком 2008 року на кінець 2008 року відбулися незначні погіршення - коефіцієнт знизився. Коефіцієнт маневреності капіталу досить малий, а це значить, що невелика частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами.

За формулою 2.4 розрахуємо рентабельність власного капіталу:

За 2008 рік:  За 2007 рік: .

Розглянемо вплив факторів на рентабельність власного капіталу

Таблиця 3.4 - Вихідні дані для аналізу впливу факторів

Загальна зміна рентабельності власного капіталу:

Рентабельність власного капіталу зросла у звітному році на 0,37% і склала 0,46%. Таке зростання рентабельності власного капіталу відбулося в результаті впливу таких вказаних вище факторів. Визначимо вплив кожного фактору на рентабельність власного капіталу.

1) збільшення чистого прибутку на одну гривню реалізації продукції визначимо за формулою 2.7:

РВК = +0,49.0,306.1, 194 = +0,18%

Збільшення чистого прибутку на 1 гривню реалізації продукції призвело до зростання рентабельності власного капіталу на0,18%

2) визначимо вплив на рентабельність власного капіталу фондовіддачі за допомогою формули 2.8

РВК = +0,218.0,73.1, 194 = +0,19%

Збільшення фондовіддачі призвело до збільшення рівня рентабельності власного капіталу на 0,19%.

3) вплив змін коефіцієнта фінансової залежності на рентабельність власного капіталу можна розрахувати за формулою 2.9

РВК = +0,006.0,73.0,524 = +0,002

Збільшення коефіцієнта фінансової залежності призвело до збільшення рентабельності власного капіталу на 0,002%

Загальний вплив 3-х факторів складає: + 0,49 + 0,218 + 0,006 = + 0,37%.

Отже всі чинники на РВК вплинули позитивно.

Оцінка ділової активність підприємства

Коефіцієнт оборотності активів вказує на рівень оборотності всього капіталу, інвестованого в підприємство. Це показник капіталовіддачі, оскільки відображає обсяги виручки на гривню інвестованих коштів. Аналізуючи цей показник в динаміці, необхідно враховувати такі фактори, як зміна методів нарахування амортизації, обсяги інвестицій у розвиток виробничого потенціалу та строк їх освоєння. Користуючись даними табл.2.13 і 2.14, розрахуємо показники оборотності:

Ко. а. = 3000/ (2071+2227): 2 = 1,4

Коефіцієнт оборотності оборотного капіталу відображає швидкість його обороту. Інтенсивність використання оборотного капіталу впливає на ліквідність підприємства, прибутковість діяльності, фінансову стійкість в цілому. На основі цього показника розраховується тривалість одного обороту (Т^) за формулою Тоб = 360/Ко. о. к.

У нашому прикладі коефіцієнт оборотності оборотного капіталу становить:

3000/ (665+772): 2 = 4,2

Коефіцієнт оборотності власного капіталу:

3000/ (1701+2058): 2 = 1,6

Цей показник уточнює коефіцієнт оборотності активів і акцентує увагу на віддачі грошових коштів акціонерів підприємства. Аналіз показника в динаміці дає можливість оцінити активність акціонерного капіталу. Якщо Ковк значно перевищує Коа, можна зробити висновок про збільшення обсягів позикових ресурсів в обороті, про необхідність обґрунтування безпечного рівня цього обсягу для запобігання фінансових ускладнень та зниження дохідності в майбутньому [25].

Низьке значення К0 в к, наближення його до К0 а є свідченням падіння ефективності використання капіталу в цілому та власного капіталу зокрема. Підприємству необхідно проаналізувати напрями вкладення коштів і визначитися з джерелами доходів у перспективі.

Коефіцієнт оборотності запасів по підприємству становить:

3000/ (305+339): 2 = 9,3

За рік запаси роблять 9,3 обороту. Тривалість одного обороту - 39 днів. Аналіз цього показника дає змогу виявити резерви скорочення операційного циклу за рахунок інтенсифікації виробничого процесу, раціоналізації складського господарства, прискорення розрахункових операцій тощо. У результаті за того самого рівня запасів підприємство зможе збільшити обсяги виробництва.

В умовах економічної кризи й, особливо, кризи неплатежів важливе значення має аналіз оборотності кредиторської і дебіторської заборгованості.

Код. а. = 3000: (244+262): 2= 11,9

Ко. к. а. = 3000 (270: 130): 2=15,

Термін надання товарного кредиту для підприємства "Парадіз" становить у середньому ЗО днів (360: 11,9). Тобто в середньому через кожні ЗО днів підприємство отримує кошти за розрахунками зі споживачами продукції. Але для уточнення цих розрахунків необхідно проаналізувати дебіторську заборгованість та виявити сумнівні борги, які не враховуються.

Середній термін погашення кредиторської заборгованості становить 20 днів (360: 15). Стійкість фінансового становища залежить від співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості. За умов стабільної економіки, якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, то це може розцінюватись як прояв потужного нарощення обсягів продажу. Але в умовах інфляції, високих процентних ставок таке явище призводить до збитків [16].

У нашому прикладі підприємство "Парадіз" розраховується на 10 днів швидше, ніж саме отримує кошти, тобто Колз < Кока. Необхідно реалізувати комплекс заходів з прискорення оборотності дебіторської заборгованості за рахунок впровадження знижок при достроковій оплаті, посилення контролю за станом розрахунків зі споживачами та ін.

Рентабельність активів є важливим індикатором для інвесторів у вирішенні питання щодо вкладання коштів у підприємство. Цей показник регулює перерозподіл капіталів між галузями, видами продукції, виходячи з їх прибутковості.

Рентабельність, розрахована як відношення чистого прибутку до власного капіталу, відіграє важливу роль під час оцінювання рівня котирування акцій, оскільки відображає можливості отримання дивідендів.

Для підприємства "Парадіз", використовуючи дані табл.1.2 і 1.05, розрахуємо рентабельність капіталу та рентабельність власного капіталу за чистим прибутком:

Рк = 320/ (2071+2227): 2 * 100 = 15,9%

Рв. к = 320/ (1701+2058): 2 * 100 = 17,0%

Невелика різниця між цими показниками свідчить про те, що обсяг позикових коштів, залучених в оборот підприємства, незначний. Якщо позиковий капітал забезпечує вищу рентабельність, ніж виплачені відсотки, це зміцнює фінансовий стан підприємства, а якщо навпаки, то знижується загальна дохідність підприємства [17].

3.2 Напрямки поліпшення фінансового стану підприємства

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об‘єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічним можливостям підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визнання довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

Фінансова стратегія підприємства забезпечує:

формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є:

визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб‘єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх рсурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємств.

Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка прогнозу балансу активів та пасивів підприємства.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.

Страницы: 1, 2, 3