Аналіз формування та використання прибутку підприємств нафтопереробної промисловості

Аналіз формування та використання прибутку підприємств нафтопереробної промисловості

Аналіз формування та використання прибутку підприємств нафтопереробної промисловості

План

1. Особливостi формування прибутку нафтопереробних підприємств

2. Кореляційно-регресійний аналіз впливу факторів на формування прибутку нафтопереробних підприємств

3. Аналіз використання прибутку нафтопереробними підприємствами

Висновки

Література

1. Особливостi формування прибутку нафтопереробних підприємств

Важливою передумовою забезпечення стійкого економічного росту в Україні є її економічна безпека. Економічна безпека будь-якої держави базується на максимальній автономії його діяльності по забезпеченню стабільного функціонування національного господарства. Основоположною умовою цього є забезпечення економіки різними видами ресурсів у достатньому обсязі. Одними з найважливіших та необхідних для належної роботи підприємств є енергетичні ресурси. Усі показники, які пов’язані з їх використанням, у тієї чи інший мірі впливають на собівартість продукції, рентабельність виробництва, та всебічно залежать від стану енергетичного комплексу. Таким чином, паливно – енергетичний комплекс (ПЕК) – це базовий сектор економіки, де виробляється важливий ресурс, який забезпечує включення у процес виробництва усіх інших ресурсів держави: виробничого апарату, сировини, матеріалів, кадрового потенціалу, високих технологій і т.д.

Основу ПЕК складають галузі, які здійснюють видобуток та попередню підготовку первинного енергоресурсу та перетворення його у вторинний, а також підрозділи, що являють складну багатоцільову сукупність виробничих структур, які покликані забезпечувати як поточну роботу комплексу, так і його техніко-економічну перспективу.[117, стр.4].

Глибока криза, в якій перебуває економіка України, потребує прийняття екстрених та радикальних мір, спрямованих на підтримку галузей промисловості, які визначають перспективу та реальний підйом економіки у цілому. У першу чергу така підтримка необхідна енергокомплексу, як одному з головних складових національної економіки.

Нафтогазовий комплекс України – багатопрофільна галузева система з великим природним, технічним, технологічним потенціалом, яка представлена рядом видобувних, транспортуючих, нафтопереробних підприємств і підприємствами зберігання та реалізаціїї нафтопродуктів і природного газу. Структура нафтогазового комплексу представлена на рис. 2.1[41,стор. 72].

Однією з важливих складових частин Нафтогазового комплексу України є нафтопереробна промисловість, яка забезпечує промисловість, транспорт, сільське господарство, функціонування житлово-комунального господарства паливом, мастилами, оливами, коксом, бітумом, сіркою і т.д.

Нафтопереробну промисловість України представляють шість нафтопереробних заводів: Кременчуцький НПЗ, Лисичанський НПЗ, Херсонський НПЗ, Одеський НПЗ, Дрогобицький НПЗ, Надвірнянський НПЗ.

Україна разом з отриманням незалежності отримала у спадок від колишнього СРСР потужну систему нафтопереробки – 52 млн. т. сирої нафти на рік, що значно перевищувало як можливості вітчизняного нафтовидобування (3,8 – 4 млн. т. нафти на рік), так і потреби України в нафтопродуктах. У зв’язку з цим обсяги переробки нафти у 1991-1998 роках зменшилися більш як у 4 рази. Опинившись у скрутному фінансовому становищі через загальну платіжну кризу, нафтопереробні заводи втратили можливість закуповувати за власні кошти сиру нафту і змушені були перейти на роботу за виключно давальницькою схемою. Але навіть за цих умов рівень завантаження НПЗ не перевищував 10-15 %, а простої кожного з нафтопереробних заводів вимірювалися 150-250 днями на рік. У таких умовах надзвичайно важливим завданням став пошук власників нафти, обсяги видобутку яких відповідали б переробним потужностям вітчизняних заводів.

Рис. 2.1 Структура нафтогазового комплексу України

За роки ринкової трансформації України її промисловий комплекс зберіг провідні позиції у національній економіці. У ньому створюється близько третини валової доданої вартості, зосереджено понад 30% обсягу основних виробничих фондів.

Входження промислового комплексу України в перехідний період формування ринкової економіки відбувалося в умовах втрати більшістю підприємств традиційних господарських зв’язків, що склалися протягом багатьох десятиріч у межах країн колишнього СРСР. Лише 20 % вітчизняних промислових підприємств на початку 90-х років мали замкнутий цикл виробництва в межах України. Але й серед цих підприємств багато виробництв залежало від постачання сировини та матеріалів з республік колишнього СРСР.

Основною причиною структурних деформацій у промисловості, і зокрема у нафтопереробніїй її галузі, було значне зростання оптових цін підприємств. Найбільше ціни зростали в базових галузях промисловості, серед яких була і паливна промисловість, а також електроенергетика та чорна металургія, що зумовило збільшеня паливно-сировинної складової у галузевій структурі промислового виробництва.

Вищі індекси оптових цін у паливно-сировинних галузях сформувалися в основному у період найбільш стрімкого зростання цін (1992-1994 рр.). Так, у 1992 році індекс зростання оптових цін у паливній промисловості та чорній металургії перевищував середній індекс у промисловості відповідно у 5,6 та 1,3 раза, в 1994 р. – у 1,3 і 1,6 раза.

Процеси структурних деформацій вдалося суттєво загальмувати у 1995-1998 рр.. Частка паливно-сировинних галузей зросла лише на 4 відсоткових пункти. Проте, українська промисловість все ще продовжувала орієнтуватись на виробництво проміжних продуктів у базових та видобувних галузях із низьким ступенем переробки сировини, а не на продукцію кінцевого споживання. У зв’язку з цим подолання тенденції збільшення виробництва сировинних продуктів-напівфабрикатів, які становили більше половини промислового виробництва, залишалося нагальною проблемою.

Ефективним інструментом у розв’язанні поставлених завдань пошуку стратегічних нафтових партнерів стала приватизація. У 1995 році на базі Кременчуцького НПЗ створено транснаціональну компанію "Укртатнафта". У 1999-2000 роках власниками українських нафтопереробних заводів стали провідні компаніх Росії: "Тюменська нафтова компанія", яка придбала ВАТ "Линос" (Лисичанський НПЗ), "Лукойл", який придбав Одеський НПЗ, а також російсько-казахстанський консорціум покупців "КазахМунайГаз" і "Група Альянс" (Херсонський нафтопереробний завод).

Налагодивши жорстку дисципліну платежів, вітчизняні власники західно-українських нафтопереробних підприємств "Нафтохімік Прикарпаття" та "Нафтопереробний комплекс "Галичина"" спромоглися також налагодити тісний контакт з провідними нафтовидобувними компаніями, що дозволило забезпечити безперебійну роботу і цих підприємств. Це дозволило за короткий період забезпечити відновлення виробництва, розробити довготермінову стратегію розвитку нафтопереробного комплексу.

Російські та казахські нафтові компанії розпочали масштабну модернізацію підприємств, спрямовану на підвищення глибини переробки нафти, застосування менш енергоємких технологій, забезпечення випуску нових видів продукції. В цьому плані показовою є діяльність російської нафтової компанії "Лукойл", яка взявши у 2000 році участь у приватизації одного з найпотужніших в Європі підприємств ВАТ "Концерн "Оріана"", зробила перший крок у створенні замкнутого виробничого ланцюга: нафта – нафтопродукти – хімічна продукція. Подолання повної залежності України від імпорту нафтопродуктів шляхом приватизації українських нафтопереробних заводів власниками нафти – великими російськими та казахськими компаніями є основним здобутком у сфері забезпечення потреб вітчизняної економіки товарами, які традиційно входили до критичного імпорту.

Згідно даних Міністерства палива та енергетики України, аналіз роботи нафтопереробних підприємств України показує, що у 2004 році підприємства продовжували стабільну роботу з переробки нафти. Виробничі результати 2003-2004 років можна вважати для галузі хорошими: збільшилася поставка і переробка нафтової сировини, виробництво нафтопродуків, зросло завантаження виробничих потужностей нафтопереробних підприємств, поліпшився їх фінансово-економічний стан, що дало можливість зменшити обсяги переробки нафти на давальницьких умовах з 82,2% у 2002 році до 53,8% у 2003 році. У 2003 році закупляли сировину за власні кошти : ЗАТ "Укртатнафта" – 84,7% від загального обсягу сировини, ВАТ "ЛиНОС" – 73,7%, ТА ват "НПК Галичина" – 26%. Рейтинг нафтогазових компаній за обсягами прибутку зображено у таблиці 2.1[Инвест ГазетаТОП 100 Рейтинг№2,2005с.48]

Таблиця 2.1 Рейтінг нафтогазових компаній за обсягами прибутку та доходу (млн. грн.)2001-2004 р.р

Переробка нафти і виробництво нафтопродуктів на вітчизняних НПЗ розподіляється достатньо рівномірно по місяцях і більшою мірою залежить не від сезонних чинників, а від зупинки підприємств на плановий ремонт (у січні-лютому 2003 року проводили плановий ремонт ВАТ"Херсоннафтапереробка" і ВАТ "Лукойл – Одеський НПЗ").

Розглянемо ситуацію на ринку нафтопереробки України за даними "Укрнафтохімпереробки" у січні-квітні 2005 року.(табл. 2.2)

Таблиця 2.2 Переробка нафти в Україні у січні-квітні 2005 року(тис.т.)

Таблиця 2.3 Виробництво бензину в Україні у січні-квітні 2005 року (тис.т)

Загальне виробництво бензину в Україні у січні-квітні 2005 року у порівнянні з ідентичним періодом минулого року знизилося на 11,4%. Окремо по нафтопереробних заводах мало місце зниження виробництва бензину на Лисичанському нафтопереробному заводі на 22,4%,також на Кременчуцькому НПЗ на 12,0. Досить потужне збільшення виробництва бензину спостерігається на Херсонському нафтопереробному заводі на 55,2%.(табл. 2.6)

Повний галузевий рейтинг нафтогазового сектору промисловості 2004 року зображено у таблиці 2.4.[Гвардия 500,№2 2005,с.57]

Таблиця 2.4 Основні економічні показники нафтогазового сектору України (2004 рік)

Обов’язково треба проаналізувати ситуацію на ринку нафтопродуктів, яка склалася на початку 2005 року. На Україні головним фактором росту цін є різке (більш ніж на половину) з початку 2005 року збільшення вартості нафти, що ввозиться до країни. На це вплинули ріст біржової ціни на нафту, ріст російського експортного мита, ріст податкового навантаження на українських товаровиробників, а також збільшення залізничних тарифів на перевозку нафти та нафтопродуктів.

Перейдемо до розгляду утворення прибутку у нафтопереробнiй промисловостi. Прибуток нафтопереробного пiдприємства представляє собою у спрощеному виглядi рiзницю мiж виручкою вiд реалiзацiї продукцiї за оптовими цiнами пiдприємства та її собiвартiстю. Прибуток вiд реалiзацiї продукцiї має назву реалiзацiйного, крiм нього у пiдприємства може утворюватися позареалiзацiйний прибуток вiд iншої господарської дiяльностi. Загальна сума прибутку залежить вiд обсягу виработки та реалiзацiї продукцiї у натуральному виразi, структури продукцiї, що виробляється, рiвня цiн та собiвартостi. Основнi шляхи збiльшення маси прибутку пов’язанi зi збiльшенням кiлькостi та якостi продукцiї, зi зниженням витрат на її виробництво. Прибуток є узагальнюючим показником фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємства та галузi у цiлому, який охоплює як виробництво так i реалiзацiю продукцiї. Разом з тим, прибуток це не тiльки показник, але й джерело коштiв для вдоволення потреб пiдприємств, галузi та виробництва у цiлому.

Процес формування прибутку нафтопереробної промисловостi вiдбувається пiд впливом показника витрат i доходiв галузi.

До собiвартостi продукцiї входять: витрати безпосередньо пов’язанi з випуском продукцiї, витрати на дослiдження нових видiв продукцiї, витрати пов’язанi з покращенням якостi продукцiї, з вдосконаленням технiки, технологiї, органiзацiї виробництва, якi здiйснюються у русi виробничого процесу (за винятком витрат, що здiйснюються за рахунок капiтальних вкладень), витрати на покращання умов працi, технiки безпеки, пiдвищення квалiфiкацiї робiтникiв, витрати на збут.

Розглянемо структуру собiвартостi продукцiї за окремими технологiчними процесами.(табл. 2.5)

Таблиця 2.5 Структура собiвартостi за окремими технологiчними процесами

Структура собiвартостi продукцї нафтохiмiчних виробництв розрiзняється. Нафтохiмiчнi виробництва вiдрiзняються за показниками матерiало-, енерго-, та капiталомiсткостi. Для виробництва бiльшостi полiмерiв характерними є високi витрати на сировину, якi складають 70-85% собiвартостi. У виробництвi мономерiв витрати на сировину скорочуються, але рiзко збiльшуються витрати на енергiю, допомiжнi матерiали, амортизацiю та поточний ремонт. За деякими процесами витрати на амортизацiю та поточний ремонт складають 30%.

Собiвартiсть одиницi товарної продукцiї по заводах коливається у достатньо великих розмiрах, що викликано розбiжностями у цiнах на вхiдну сировину, структури та якостi вхiдної сировини, ступенем використання сировинних ресурсiв.

Нафтопереробнi пiдприємства сплачують наступнi податки, якi вiдносяться на повну собiвартiсть продукцiї: плата за землю, комунальний податок, податок на геологорозвiдувальнi роботи, плата за воду, податок з власникiв транспортних засобiв, плата за використання радiочастот, збiр за забруднення навколишнього середовища.

Основою зниження собiвартостi продукцiї є технiчний прогрес. Будiвництво потужних та комбiнованих установок дозволяє значно скоротити капiтальнi витрати, а звiдси собiвартiсть продукцiї за статтями: амортизацiя, поточний ремонт, а також пов’язанi з управлiнням виробництвом, при цьому значно скорочуються витрати на енергiю та робiтничу силу. Повного ефекту можна досягти при умовi змiцнення потужностi технологiчних установок по всьому технологiчному ланцюгу. Вдосконалення схем автоматизацiї виробництва в результатї збїльшення стабїльностї роботи установок забезпечують рост виробки продукцiї, скорочення норм расходу енергетичних та матерiало-технiчних засобiв, звiдси – зниження собiвартостi продукцiї.

Великi резерви мiстяться в удосконаленнi органiзацiйної структури виробництва, методiв управлiння, покращаннi матерiало-технчiного постачання. Значнi можливостi зниження собвiартостi продукцiї пов’язанi зi скороченням витрат на обслуговування та управлiння пiдприємством. Абсолютна сума цих витрат по мiрi збiльшення та ускладнення виробництва набуває росту. Але цей зрiст може бути набагато меньшим за умови збiльшення економiчностi управлiння: збiльшеннiпродуктивностi управлiнської працi, правильного нормування цiєї працi та скорочення апарату управлiння на цiєї основi.

Формування прибутку у нафтопереробнiй галузi вiдбувається не тiльки пiд впливом показника витрат промисловостi, але й доходiв. Доходи нафтопереробної промисловостї України в спрощенiй формi складаються з послуг по переробцi нафти, продажу нафти та нафтопродуктів, продажа енергоресурсів стороннім споживачам, iншi продажи, власна продукцiя, дохiд вiд дiяльностi соцiальної сфери i т.д.

Головною вiдмiннiстю у формуваннi доходiв нафтопереробних пiдприємств України є те, що у складi доходiв наявна оплата послуг з переробки нафтопродукта, яка займає майже той рівень, що його реалiзацiя. Сучасна економiчна ситуацiя у нафтопереробнiй галузi склалася таким чином, що нафтопереробнi заводи України у бiльшостi своїй працюють на умовах давальницької сировини, яку постачають близько 250 фiрм т.б. право власностi на нафтопродукт, за виключенням тiєї його частини, яка надається виконавцю (нафтопереробному пiдприємству) належить замовнику. Оплата за наданi виконавцем послуги з переробки нафти за узгодженням сторiн може виконуватись: у грошовiй формi, частиною давальницької сировини, частиною готової продукцiї, яка виготовлена з давальницької сировини, або з використанням одночасно усiх трьох форм оплати.

Розглянемо процес утворення прибутку нафтопереробних підприємств України за 2001-2004 роки. Об’єктом нашого дослідження будуть наступні нафтопереробні підприємства: ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття", ВАТ "Лукойл-Одеський нафтопереробний завод", ВАТ "Нафтопереробний комплекс Галичина", ВАТ "Херсонський нафтопереробний комплекс". Ми обрали прибуткові підприємства, так як решта – "Лисичанський нафтопереробний завод" працював збитково впродовж усього періоду,що досліджується, "Кременчуцький нафтопереробний завод" – впродовж достатньо довгого періоду був на модернізації.

Наведемо спочатку основні фінансові показники вітчизняних нафтопереробних заводів за 1999-2004 роки.(табл.2.6)

Таблиця 2.6 Основні фінансові показники нафтопереробних заводів України (тис.грн.) (1999- 2004 р.р.)

Страницы: 1, 2, 3