У зарубіжній практиці інвестиційний ринок ототожнюється, як правило, з ринком цінних паперів, які виступають основним інструментом інвестиційного вкладення капіталу як індивідуальним, так і інституціональними інвесторами. В нашій країні переважним напрямом інвестиційної діяльності є реальне інвестування у формі капітальних вкладень; відповідно інвестиційний ринок у найбільш частому трактуванні вітчизняних економістів розглядається як ринок капітальних товарів. Обидва ці підходи є надмірно вузькими, тому поняття інвестиційного ринку доцільно сформулювати наступним чином.

Інвестиційний ринок – це сукупність економічних відносин, які складаються між продавцем та покупцем інвестиційних товарів та послуг, а також об’єктів інвестицій в усіх його формах.

Основні завдання даної роботи:

1. Теоретичні засади інвестиційного ринку

2. Класифікація інвестиційних ринків

3. Учасники інвестиційного ринку та їх функції

4. Дослідження інвестиційного ринка

5. Тенденції розвитку інвестиційного ринка

6. Оцінка та прогнозування макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринка.

Дана робота буде виконуватися за допомогою навчальних підручників:

1 Сутність інвестиційного ринку

1.1 Теоретичні засади інвестиційного ринку

Інвестиційний ринок представляє собою ринок, на якому об'єктами купівлі - продажу виступають різноманітні інвестиційні товари та інструменти, а також інвестиційні послуги, що забезпечують процес реального і фінансового інвестування.

Інвестиційний ринок є надзвичайно складною системою, в якій обертаються багатоманітні товари та інструменти, що забезпечують інвестиційний попит усіх видів інвесторів. Цей ринок обслуговується спеціальними інвестиційними інституціями, розпоряджається досить розгалуженою і різноплановою інвестиційною інфраструктурою.

В економічній системі країни, що функціонує на ринкових принципах, інвестиційний ринок відіграє велику роль, яка визначається наступними основними функціями:

1. Активною мобілізацією тимчасово вільного капіталу з різноманітних джерел.

2. Ефективним розподілом акумульованого вільного капіталу між численними кінцевими його споживачами.

3. Визначенням найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері.

4. Формуванням ринкових цін на окремі інвестиційні товари, інструменти і послуги, що найбільш ефективно відображають співвідношення між їх пропозицією і попитом, яке склалося.

5. Здійснення кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем інвестиційних товарів та інструментів.

6. Формуванням умов для мінімізації інвестиційного і комерційного ризику.

7. Прискоренням обігу капіталу, яке сприяє активізації економічних процесів.

У найвужчому розумінні, під інвестиційним ринком розуміють ринок інвестиційних товарів (усіх видів будівельних матеріалів і активної частини виробничих основних фондів) та інвестиційних послуг (будівельно-монтажних робіт). З іншого боку, говорячи про інвестиції не можна забувати про фондовий ринок. Отже, інвестиційний ринок - це ринок об'єктів інвестування у сіх його формах, тобто це сукупність окремих ринків (об'єктів реального і фінансового інвестування), у складі якого виділяють ринок прямих капітальних вкладень, ринок об'єктів приватизації, ринок нерухомості, ринок інших об'єктів реального інвестування, фондовий ринок та грошовий ринок. Функціонування інвестиційного ринку забезпечують професійні посередники, які надають послуги учасникам ринку щодо спрощення операцій на ринку. Це комплекс підприємств і установ, які сприяють інвесторам (надають їм послуги) та встановлюють "правила функціонування ринку" (органи державного управління, що регулюють діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності на ринку).

Здійсненню реального інвестування сприяють послуги проектних організацій та установ, підприємств будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування, оптових постачальників матеріальних ресурсів, фінансово-кредитних установ.

Отже інвестиційний ринок – це сукупність економічних відносин, які складаються між продавцем та покупцем інвестиційних товарів та послуг, а також об’єктів інвестицій в усіх його формах.

1.2 Класифікація інвестиційних ринків

Поняття «інвестиційний ринок» є в певній мірі збірним, узагальненим. В реальній практиці воно характеризує широкий спектр окремих видів інвестиційних ринків з різноманітними сегментами кожного з цих видів. Сучасна систематизація інвестиційних ринків виділяє різні їх види у відповідності до наступних основних ознак (рис. 1).

Рис. 1. Систематизація інвестиційних ринків за основними ознаками

Ринок реальних активів поділяється на:

1. Ринок прямих капітальних вкладень – це найбільш значний сегмент вітчизняного інвестиційного ринку.

Формою інвестування є капітальні вкладення в усіх видах:

а) нове будівництво;

б) розширення;

в) реконструкція;

г) технічне переозброєння.

2. Ринок нерухомості – на даному ринку здійснюють операції з продажу квартир, будинків.

3. Ринок приватизованих об’єктів – предметом реального інвестування на даному етапі ці об’єкти, які цілком продаються на аукціонах або повністю продаються трудовим колективом в обмін на приватизовані чеки або грошові кошти.

4. Ринок робочої сили – на даному ринку продається здатність до праці.

5. Ринок інших об’єктів:

а) ринок інтелектуальних цінностей (ліцензії, патенти, нові технології);

б) ринок предметів колекціонування (предмети антикваріату);

в) ринок коштовних металів (золото, коштовні камені).

Ринок фінансових ресурсів поділяється на:

1. Грошовий ринок – ринок, де продаються і купуються кредитні ресурси і депозитні зобов’язання строком до 1 року.

2. Фондовий ринок – це сегмент інвестиційного ринку на якому продаються і купуються цінні папери.

а) організаційний ринок – це фондова біржа;

б) неорганізаційний ринок – «вуличний ринок».

3. Кредитний ринок – це ринок, де продаються і купуються кредитні ресурси та окремі частини капіталу акціонерних товариств на строк більше 1 року.

Ринок капіталів, у свою чергу, класифікується:

1. Первинний ринок - розміщення нових цінних паперів;

2. Вторинний ринок - торгівля цінними паперами, які були випущені раніше і перебувають в обігу.

Найважливішою складовою ринку інвестицій є ринок інвестиційних товарів. Виробництво і рух цих товарів на ринку забезпечується елементами інвестиційної інфраструктури. У країнах з розвинутою ринковою економікою мережа таких елементів є надзвичайно широкою. Головне завдання інвестиційної інфраструктури -- обслуговування інвестиційної сфери, задоволення інвестиційного попиту. Основним інвестиційним товаром є продукція проектно-дослідницьких, будівельних, монтажних підприємств, фірм і постачальників матеріально-технічних ресурсів, яка в основному забезпечує інвестиційний процес.

1.3 Учасники інвестиційного ринку та їх функції

На інвестиційному ринку діють різноманітні учасники, функції яких визначаються цілями їх діяльності та ступенем участі у здійсненні окремих угод. Склад основних учасників інвестиційного ринку варіюється в залежності від форм здійснення угод.

Загалом основні учасники інвестиційного ринку диференціюються на дві групи:

1) Продавці і покупці інвестиційних товарів, інструментів і послуг;

2) Інвестиційні (фінансові) посередники.

Окрім основних учасників інвестиційного ринку, що приймають безпосередню участь у здійсненні угод, до складу його суб'єктів відносяться численні учасники, що здійснюють допоміжні функції. З урахуванням викладеного загальний склад учасників інвестиційного ринку класифікується наступним чином (рис. 2).

Рис. 2. Склад основних груп учасників інвестиційного ринку

Інвестиційні посередники складають доволі численну групу основних учасників інвестиційного ринку, що забезпечує посередницький зв'язок між покупцями і продавцями інвестиційних послуг. Певна частина інвестиційних посередників сама може виступати на інвестиційному ринку в ролі покупця або продавця. Інвестиційно-фінансові посередники, що здійснюють виключно брокерську діяльність, є професійними учасниками інвестиційного ринку, діяльність яких підлягає обов'язковому ліцензуванню. Основною функцією таких посередників є надання допомоги як продавцям, так і покупцям інвестиційних товарів, інструментів і послуг у здійсненні діяльності на інвестиційному ринку. Інвестиційно-фінансовий посередник, що здійснює брокерську діяльність, бере участь у підписанні угод в якості повіреного (на основі договору-доручення від клієнта) або в якості комісіонера (на основі договору комісії).

Групу інвестиційно-фінансових посередників представляють різноманітні інвестиційні і кредитно-фінансові інститути, основними з яких є:

• спеціалізовані відділи комерційних банків;

• інвестиційні компанії;

• інвестиційні фонди;

• інвестиційні дилери або андерайтери;

• трастові компанії або інвестиційні управляючі;

• фінансово-промислові групи або фінансові холдингові компанії;

• інвестиційно-фінансовий дім або інвестиційно-фінансовий супермаркет;

• страхові компанії і пенсійні фонди;

• інші інвестиційні і кредитно-фінансові інститути.

З метою запобігання можливим недобросовісним діям інвестиційно-фінансових посередників по відношенню до своїх клієнтів, в останні роки значно посилено державний контроль за їх діяльністю.

Учасники, що здійснюють допоміжні функції на інвестиційному ринку, представлені численними суб'єктами його інфраструктури. У складі цих суб'єктів інфраструктури інвестиційного ринку виділяються наступні установи:

• товарна біржа;

• фондова біржа;

• валютна біржа;

• депозитарій цінних паперів;

• реєстратор цінних паперів;

• розрахунково-клірингові центри;

• інформаційно-консультаційні центри.

2 Аналіз інвестиційного ринку України

2.1 Дослідження інвестиційного ринку України

Стан інвестиційного ринку в цілому та окремих його складових сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна і конкуренція. Їх співвідношення постійно змінюється. Цей загальний стан динаміки інвестиційного ринку є складним економічним явищем, оскільки воно формується під впливом безлічі різноспрямованих внутрішньо ринкових та загальноекономічних факторів. У той же час кожному інвестору важливо знати ступінь активності інвестиційного ринку, де він збирається діяти.

Ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів здійснюється шляхом вивчення ринкової кон'юнктури. Ринкова кон'юнктура - це форма прояву на інвестиційному ринку в цілому і на окремих його сегментах системи факторів (умов), що визначають співвідношення попиту, пропозиції, цін та рівня конкуренції.

Для кон'юнктури інвестиційного ринку характерні наступні чотири стадії:

1. Підйом кон'юнктури - підвищення активності ринкових процесів в зв'язку з пожвавленням економіки в цілому. Характеризується зростанням попиту на об'єкти інвестування, підвищенням рівня цін на них, розвитком конкуренції серед інвестиційних посередників;

2. Кон'юнктурний бум - різке зростання попиту на всі інвестиційні товари та інші об'єкти інвестування, яке пропозиція задовольнити не може. Одночасно зростають ціни на всі об'єкти інвестування, зростають доходи інвесторів та посередників;

3. Послаблення кон'юнктури - зниження інвестиційної активності в цілому, відносно повне насичення попиту на об'єкти інвестування та певний надлишок їх пропозиції. Спостерігається поступове зниження цін на об'єкти інвестування і, відповідно, доходів інвесторів та посередників;

4. Кон'юнктурний спад - найнижчий рівень попиту та скорочення обсягів пропозиції об'єктів інвестування. Суттєво знижуються ціни на всі об'єкти інвестування, інвестиційні товари і послуги. Доходи інвесторів падають до найнижчої позначки, часто інвестиційна діяльність стає збитковою.

Вивчення кон'юнктури інвестиційного ринку охоплює наступні три етапи:

- поточне спостереження за інвестиційною активністю, у першу чергу у тих сегментах ринку, де планувалося здійснення інвестиційної діяльності;

- аналіз поточної кон'юнктури інвестиційного ринку та виявлення тенденцій її розвитку;

- прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку для вибору основних напрямків стратегії інвестування та формування інвестиційного портфелю.

2.2 Тенденції розвитку інвестиційного ринку

На сучасному етапі в науковій літературі приділяється значна увага питанням визначення пріоритетних напрямків інвестування, формування інвестиційної привабливості, оцінки ефективності реалізації інвестиційних проектів тощо. Однак нестабільність внутрішніх інвестицій, що пов'язана в першу чергу з фінансовими обмеженнями бюджету, призводить до того, що великі надії покладаються на надходження зовнішніх інвестицій. Особливу актуалізацію ці питання для України набувають в умовах євроінтеграції.

З цією метою необхідно виявити складові інвестиційної привабливості, основні тенденції інвестиційного ринку України та основні пріоритети на майбутнє.

Економіка України має значну ресурсну привабливість. Особливо варто відзначити земельні, лісові та водні ресурси, багаті надра та ґрунти. Більше 60% сільськогосподарських угідь - це високоякісні родючі чорноземи. В більшості регіонів України достатня кількість опадів, сонячної енергії, сприятлива температура, що дозволяє вести господарську діяльність з обмеженими затратами у будь-якій галузі економіки.

Людські ресурси є найбільшою конкурентною перевагою економіки України. Країна має один з найбільш сприятливих серед держав світу показників щільності населення. У 1999 р. Україна входила до десятки найбільш освічених націй світу і до двадцятки країн за рівнем наукової підготовки кадрів.

Можна сказати, що сучасні тенденції на Українському ринку повинні відповідати тенденціям світовому ринку інвестицій, що ґрунтуються на таких положеннях:

ü заохочення окремих, важливих для економіки країни видів діяльності, включаючи експорт конкурентоспроможної продукції та імпорт нових технологій;

ü галузеві пріоритети: залучення ПІІ (1) у високотехнологічні галузі (інформаційні технології, аерокосмічна й атомна промисловість); (2) галузі, що мають характер "вузьких місць" в економіці; і (3) галузі, що обумовлюють розвиток експорту;

ü пріоритети стосовно компаній: нині країни ще не відмовляються від стимулювання інвестицій великих компаній (хоча в більш віддаленій перспективі це буде зроблено), проте водночас звертають увагу на залучення інвестицій дрібних і середніх іноземних компаній, що значно більшою мірою потребують удосконалення загальної законодавчої бази стимулювання ПІІ і надання гарантій стабільності умов інвестиційної діяльності на державному рівні;

ü пріоритети регіонального розвитку: замість практики штучного створення сприятливих умов інвестиційної діяльності шляхом надання їм статусу вільних економічних зон розвинені країни використовують нову стратегію, спрямовану на використання ресурсного потенціалу своїх регіонів з урахуванням розвитку інфраструктури та адміністративних інститутів, необхідних для цільового залучення перспективних інвесторів;

ü державні пріоритети: активізація процесу залучення ПІІ в економіку країни поєднується з диверсифікацією країн-походження інвестицій як за рахунок економічно розвинених країн, так і країн з динамічно розвиненими ринками.

Отже, інвестиційний ринок - це ринок об'єктів інвестування у всіх його формах, тобто це сукупність окремих ринків (об'єктів реального і фінансового інвестування), у складі якого виділяють ринок прямих капітальних вкладень, ринок об'єктів приватизації, ринок нерухомості, ринок інших об'єктів реального інвестування, фондовий ринок та грошовий ринок. На інвестиційному ринку працює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру. Саме взаємодіями цих посередників і характеризується стан інвестиційного ринку.

Важливою умовою успішної ринкової трансформації економіки України є реалізація її інвестиційного потенціалу, який складається з ресурсного, інфраструктурного, фіскального, регуляторного та економічного факторів. Сучасні тенденції розвитку інвестиційного ринку України повинні відповідати світовому механізму роботи ринку інвестицій.

2.3 Оцінка і прогнозування макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку

Вивчення макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку є первинним і найскладнішим етапом його вивчення.

Першим його етапом є формування переліку первинних досліджуваних показників. Воно відбувається в процесі побудови системи моніторингу інвестиційного ринку.

Система моніторингу може будуватися за наступними розділами:

- показники, що визначають макроекономічні показники розвитку інвестиційного ринку в цілому;

- показники розвитку ринку капітальних вкладень;

- показники розвитку ринку об'єктів приватизації;

- показники розвитку ринку нерухомості;

- показники розвитку фондового ринку;

- показники розвитку грошового ринку.

Кожен з розділів моніторингу включає ряд первинних показників, які дозволяють в залежності від цілей аналізу розробляти цілу систему вторинних аналітичних показників. Інформаційною базою здійснення моніторингу є статистичні дані, матеріали спостереження за окремими сегментами ринку. За найважливішими показниками моніторинг відбувається щомісячно.

Другий етап вивчення показників розвитку інвестиційного ринку є аналіз поточної ситуації. Він базується на системі аналітичних показників, що характеризують цей ринок в цілому та окремі ринки, що входять у його склад. На базі первинних показників, включених до моніторингу інвестиційного ринку, будуються показники динаміки, індекси, коефіцієнти співвідношення, коефіцієнти еластичності.

Світова практика відпрацювала ряд показників, які характеризують стан економіки і відповідно інвестиційної привабливості окремих країн. Серед них виділяють так звані економічні індекси, які складаються, як правило, лише для окремих країн. Вони характеризують визначені сторони економіки, як от: рівень конкурентоздатності, економічної свободи та корупції.

Вони використовуються більшою мірою безпосередніми інвесторами при реалізації їх стратегії інвестування за кордоном.

Третім етапом макроекономічного дослідження ринку є дослідження очікуваних змін факторів та умов, що впливають на розвиток інвестиційного ринку. Особливу роль у прогнозних дослідженнях відіграє розгляд наступних умов та факторів:

- передбачувана динаміка валового національного продукту, національного доходу та обсягу виробництва промислової продукції;

- зміна частки національного доходу, що витрачається на накопичення;

- розвиток приватизаційних процесів;

- зміна податкового регулювання інвестиційної та іншої підприємницької діяльності;

- зміна облікової ставки Національного банку та умов одержання довго - і короткотермінових кредитів;

- розвиток фондового ринку.

Макроекономічне дослідження розвитку інвестиційного ринку є базою подальшої оцінки та прогнозування інвестиційної привабливості регіонів та галузей народного господарства.

Процес вивчення інвестиційного ринку в цілому складається з ряду послідовних етапів. Така послідовність вивчення інвестиційного ринку дозволяє одержати надійну інформацію для розробки стратегії інвестиційної діяльності та формування інвестиційного портфелю.

Діапазон досліджень інвестиційного ринку на основі методів фундаментального аналізу найбільш широкий. Основними напрямами такого дослідження є:

ü аналіз і прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку в цілому у зв'язку із загальноекономічним розвитком країни;

ü аналіз і прогнозування кон'юнктури окремих видів і сегментів інвестиційного ринку;

ü аналіз та оцінка перспектив інвестиційної привабливості окремих галузей економіки;

ü аналіз і оцінка перспектив інвестиційної привабливості окремих регіонів країни;

ü аналіз і прогнозування інвестиційної позиції підприємств;

ü порівняльний аналіз інвестиційних якостей окремих реальних проектів фінансових інструментів та відповідне прогнозування динаміки рівня цін на них.

Фундаментальний аналіз заснований на дослідженні окремих факторів, що впливають на динаміку показників, що вивчаються, і визначенні можливої зміни цих факторів у майбутньому періоді.

Отже, ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів здійснюється шляхом вивчення ринкової кон'юнктури. При її аналізі важливо виявити загальну динаміку та зв'язок із фазами розвитку економіки країни в цілому.

3 Аналіз ефективності інвестиційного проекту

Інвестицій 10 тис. грн. Грошовий потік 5 тис. грн, 3 тис. грн., 2 тис. грн., 4 тис. грн. Ставка прибутковості 12 %. Середньорічний індекс інфляції 11 %. Розрахувати чистий приведений дохід, індекс рентабельності,внутрішню норму прибутку, дисконтова ний строк окупності, ставку відсотка при розрахунку інфляції та чистий приведений дохід в умовах інфляції.

Розв’язок

1) Чистий приведений дохід при і1 = 12%.

4,46 тис. грн. + 2,39 тис. грн. + 1,42 тис. грн. + 2,55 тис. грн. – 10 тис. грн. = 10,82 тис. грн. – 10 тис. грн. = 0,82 тис. грн.

Висновок: чистий приведений дохід більше 0, це означає, що проект прибутковий і його варто приймати до реалізації.

2) Чистий приведений дохід при і2 = 18%.

4,24 тис. грн. + 2,16 тис. грн. + 1,22 тис. грн. + 2,06 тис. грн. – 10 тис. грн. = 9,68 тис. грн. – 10 тис. грн. = - 0,32 тис. грн.

3) Внутрішня норма прибутку.

Висновок: = 16,32%, він більший ставки дисконту, тобто= 12%, це означає, що проект прибутковий.

4) Індекс рентабельності

= = 1,082

Висновок: Індекс рентабельності більше 1, це означає, що проект рентабельний і в результаті реалізації його принесе прибуток.

5) Дисконтований строк окупності.

= 2, 86 (роки).

10 тис. грн – (5 тис. грн. + 3 тис. грн. + 2 тис. грн.) = 10 тис. грн – 10 тис. грн. = 0.

Висновок: Проект окупиться за 3 роки.

6) Ставка відсотку в умовах інфляції.

Ri – ставка дисконту з урахуванням інфляції;

R – ставка дисконту без урахування інфляції;

= (1,12) (1,11) – 1 = 1,243 – 1 = 0,243 = 24,3 %.

7) Чистий приведений дохід при Ri = 24,3%.

4,02 тис. грн. + 1,94 тис. грн. + 0,84 тис. грн. + 0,70 тис. грн. – 10 тис. грн. = 7,50 тис. грн. – 10 тис. грн. = - 2,50 тис. грн.

Висновок: Так, як чистий приведений дохід в умовах інфляції = - 2,50 тис. грн.., це означає, що при вкладанні інвестицій при інфляції, проект не принесе дохід.

Висновок

Таким чином інвестиційний ринок – це сукупність економічних відносин, які складаються між продавцем та покупцем інвестиційних товарів та послуг, а також об’єктів інвестицій в усіх його формах.

Найважливішою складовою ринку інвестицій є ринок інвестиційних товарів. Виробництво і рух цих товарів на ринку забезпечується елементами інвестиційної інфраструктури. У країнах з розвинутою ринковою економікою мережа таких елементів є надзвичайно широкою. Головне завдання інвестиційної інфраструктури - обслуговування інвестиційної сфери, задоволення інвестиційного попиту. Основним інвестиційним товаром є продукція проектно-дослідницьких, будівельних, монтажних підприємств, фірм і постачальників матеріально-технічних ресурсів, яка в основному забезпечує інвестиційний процес.

1) Продавці і покупці інвестиційних товарів, інструментів і послуг;

2) Інвестиційні (фінансові) посередники.

Стан інвестиційного ринку в цілому та окремих його складових сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна і конкуренція. Ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів здійснюється шляхом вивчення ринкової кон'юнктури.

При розрахунку показників і визначення чи варто вкладати інвестиції в проект я визначила, що проект рентабельний і в результаті реалізації його принесе прибуток. Проект окупиться за 3 роки і на 3 році буде приносити прибуток. Внутрішня норма прибутку більше ставки дисконту, це говорить про те, що проект прибутковий. Розрахувавши ставку відсотка в умовах інфляції визначила, що чистий приведений дохід при цій ставці не принесе прибутку.

Література

1. Бирмен В., Шмидт С., Экономический анализ инвестиционных проектов/ Пер. с англ./ Под ред. Л.П. Валых. – М.: Банки и биржы, 1999. – 631 с.

2. Балацький О.Ф., Теліженко О. Управління інвестиціями: Навч. Посібник, - Суми: Видавництво сумського державного університету: 2000 – 123 с.

3. Борщ Л.М. Герасимова С.В. Інвестування: Теорія і практика: Навч. Посібник. – 2 – ге вид., пер. і доп. – К.: Знання, 2007 – 685 с.

4. Вовчак О. д. Інвестування: Навч. Посібник. – Львів: Новий Світ – 2000, 2007 – 544 с.

5. Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченько О.Г. Інвестування: Навчальний посібник,- К.: Видавничий дім „Комп'ютерпрес", 2001,- 364 с.

6. Дука А.П. Теорія і практика інвестиційної діяльності «Інвестування: Навчальний посібник – К.: Каравела, 2007. – 424 с.

7. Гончаров А. Б. Інвестування: Навч. Посібник/ А.Б. Гончаров. – Х.: ВД «Інжек», 2004. – 240 с.

8. Інвестування Підручник/ В.М. Гринбова, В.О. Коюда Т. І. Лепейко, О.П. Коюда. – к.: Знання, 2008 – 452 с.

9. Игошин Н. В. Инвестиции, организация управления и финансирование Учебник для вузов, - М.: Финансы: ЮНИТИ, 2000. – 413 с.

10. Конспект лекцій з курсу «Екрнрміка інвестиційної діяльності для студ. Екон. Фак.. всіх форм навч. Ч. 1. – Суми, 2000. – 64 с.

11. Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність: Навч. Посібник. – К.: Центр навчання літератури, 2004. – 376 с.

12. Мойсеєнко І. П. Інвестування: Навч. Посібник – К.: Знання, 2006. – 490 с.

13. Пересада А.А. та ін. Інвестування: Навч.-метод, посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001. - 251 с.

14. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом.- К.: Лібра, 2002 - 472с.

15. Татаренко Н.О., Підручник А.М. Теорія інвестицій: Навч. Посібник. _ к.: КНЕУ, 2000 – 160 с.

16. Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент. - К.: МАУП, 1999. - 184 с.

17. Шарп У., Александер Г., Бэйли Д. Инвестиции: Пер. с англ. - М.: Инфра-М, 1998. - 1028 с.