До заяви про зняття з обліку повинна бути додана завірена копія рішення юридичної особи про таку реорганізацію відокремленого підрозділу. Після зняття з обліку відокремленого підрозділу облікові справи юридичної особи і відокремленого підрозділу об'єднуються.

8.15. Зняття з податкового обліку угод про розподіл продукції та договорів про спільну діяльність здійснюється після закінчення терміну їх дії чи після досягнення мети, для якої вони були укладені.

Одночасно із зняттям з податкового обліку в одному органі державної податкової служби та взяттям на податковий облік в іншому органі державної податкової служби платника податків, що є інвестором угоди чи відповідальною особою - учасником договору, здійснюється і зміна місця перебування на податковому обліку відповідної угоди про розподіл продукції чи договору про спільну діяльність.

9. Особливості обліку платників податків у розрізі окремих видів податків

9.1. Як платники того чи іншого виду податку, юридичні особи (відокремлені підрозділи), фізичні особи (в тому числі підприємці) ставляться на облік органами державної податкової служби з урахуванням рекомендацій щодо повноти охоплення обліком платників відповідних податків, які розробляються галузевими управліннями Державної податкової адміністрації України та затверджуються її Головою.

9.2. Платник податків зараховується органами державної податкової служби до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням його підрозділів, земельних ділянок, родовищ корисних копалин, джерел забруднення навколишнього природного середовища, об'єктів рухомого або нерухомого майна, транспортних засобів, гастрольних заходів тощо, розташованих на територіях інших територіальних громад, ніж юридична особа.

10. Порядок передання реєстраційних відомостей до Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб

10.1. Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції:

10.1.2. Ведуть облік платників податків.

10.1.3. У день взяття платника на облік дані з заяв заносяться до Єдиного банку про платників податків юридичних осіб та до Реєстру фізичних осіб, передаються до органів державної податкової служби вищих рівнів та фіксуються в журналах за ф. N 2-ОПП і за ф. N 7-ОПП. Після взяття на облік протягом 5 робочих днів формують облікові справи платників податків.

10.1.4. Формують і передають "Звіт обліку платників" (терміни встановлюють органи державної податкової служби обласного рівня).

10.2. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі та державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції:

10.2.1. Ведуть Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб та Реєстр фізичних осіб.

10.2.2. Забезпечують обмін інформацією між державними податковими органами за місцезнаходженням платника з Державною податковою адміністрацією України.

10.2.3. Накопичують зміни й доповнення та проводять контроль, звірку й аналіз даних щодо платників податків.

10.3. Державна податкова адміністрація України:

10.3.1. Забезпечує ведення Єдиного банку даних про платників податку юридичних осіб та ДРФО.

10.3.2. Накопичує, поновлює, аналізує інформацію, що надходить з податкових органів нижчих рівнів, веде архів щодо платників податків.

10.4. Органи державної податкової служби організовують взаємодію й обмін інформацією з фінансовими органами, органами Державного казначейства, Національним банком, Державним комітетом статистики, Державною митною службою, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури або центральними органами виконавчої влади.

3.2 Єдиний банк даних платників податків – юридичних осіб та його реєстри

3.2.1 Реєстр платників податку на додану вартість

Реєстр платників податку на додану вартість (далі - Реєстр) [20] - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про осіб, які, згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) [8] та Указом Президента України від 7 серпня 1998 року N 857 "Про деякі зміни в оподаткуванні" (далі - Указ), зобов'язані здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Особи, які, згідно з чинним законодавством, не є платниками податку на додану вартість, та особи, які здійснюють імпорт товарів і сплачують податок на додану вартість при ввезенні цих товарів, але не підпадають під визначення платників податку, не повинні проходити реєстрацію та отримувати індивідуальний податковий номер.

Реєстр створюється відповідно до статті 9 Закону з метою:

- забезпечення єдиних принципів ідентифікації платників податку на додану вартість та їх реєстрації в органах державної податкової служби;

- забезпечення органів державної податкової служби інформацією з Реєстру для здійснення контролю за справлянням податку на додану вартість; організації суцільного й вибіркового аналізу;

- надання відомостей, що містяться в Реєстрі, іншим державним органам відповідно до чинного законодавства України.

При включенні до Реєстру будь-якої особи, діяльність якої підлягає оподаткуванню, їй присвоюється індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (далі - індивідуальний податковий номер).

Індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за платником податку на додану вартість до моменту виключення його з Реєстру в зв'язку із вибуттям зі складу платників податку на додану вартість.

Індивідуальний податковий номер становить:

- для юридичних осіб - 12-розрядний числовий код, структура якого така: 7 знаків включають перші 7 знаків ідентифікаційного коду Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) без контрольного числа, 8-й та 9-й знаки - код області за системою кодування, прийнятою в органах державної податкової служби, 10-й та 11-й знаки - код адміністративного району за системою кодування, прийнятою в органах державної податкової служби, 12-й знак - контрольний розряд, алгоритм формування якого встановлює центральний орган державної податкової служби України;

- для фізичних осіб - 10-значний індивідуальний ідентифікаційний номер платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків; для осіб, відповідальних за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи, постійних представництв нерезидентів в Україні, осіб, які виступають інвесторами відповідно до угоди про розподіл продукції, - 9-значний реєстраційний (обліковий) номер, який надають органи державної податкової служби згідно з Порядком присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 3 серпня 1998 року N 380 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 вересня 1998 року за N 540/2980. Такі особи в реєстраційній заяві проставляють зазначений реєстраційний (обліковий) номер, і він повинен збігатися з індивідуальним податковим номером.

Для осіб, відповідальних за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання декількох договорів про спільну діяльність, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за формою N 2-Р (додаток 2 до Положення) (далі - Свідоцтво) видається на кожний із зазначених договорів.

Використання індивідуального податкового номера, наданого при реєстрації, є обов'язковим при оформленні й користуванні всіма видами документів, які пов'язані з розрахунками при придбанні товарів, обліком, звітністю про податок на додану вартість, оформленні податкового кредиту.

Створення й ведення Реєстру здійснюється центральним органом державної податкової служби України.

Використання даних Реєстру органами, які мають на те право, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

До Реєстру заносяться:

а) юридичні та фізичні особи, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані зареєструватися в якості платника податку на додану вартість, а також - особи, що виявили бажання зареєструватися як платники податку на додану вартість;

б) особи, які згідно з Указом Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ 2), сплачуючи єдиний податок за ставкою єдиного податку у розмірі 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), порушили вимоги, установлені статтею 1 Указу 2 (середньооблікова чисельність працюючих перевищила 50 осіб або обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік перевищила 1 млн. гривень), зобов'язані подати органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість починаючи з наступного звітного періоду (кварталу);

в) юридичні та фізичні особи, які провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої ними продукції, а також з надання супутніх послуг, визначених статтею 81 Закону, та обрали спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем проживання відповідно до Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за N 172/2612 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 1998 року N 552) (далі - Інструкція).

Юридичні особи реєструються в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, а фізичні особи - за своїм місцем проживання.

При реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб - платників податків (засновники, місцезнаходження, види діяльності, підпорядкованість, форма власності, організаційно-правова форма).

Платники податків, які не підпадають під визначення платників податку на додану вартість у зв'язку з меншими, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обсягами оподатковуваних операцій - протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців, мають право бути зареєстрованими як платники податку на додану вартість за власним бажанням (далі - добровільна реєстрація).

Особи, зареєстровані як платники податку на додану вартість, у тому числі - такі, що зареєстровані за власним бажанням, можуть бути зняті з реєстрації не раніше ніж через двадцять чотири календарних місяці після такої реєстрації, якщо такі платники податків на додану вартість за останні дванадцять поточних календарних місяців мали оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вимоги щодо реєстрації у зв'язку з досягненням обсягу оподатковуваних операцій, визначеного пунктом 2.1 статті 2 Закону, не поширюються на тих платників податку на додану вартість, які зобов'язані бути зареєстровані платниками податку на додану вартість - за іншими ознаками, ніж досягнення належних обсягів.

Реєстрація платника податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, що підпадає під визначення платника податку згідно зі статтею 2 Закону або що вважає за доцільне зареєструватись як платник податку. Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) до органу державної податкової служби згідно з додатком 1 до Положення (форма N 1-Р) не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем дванадцятимісячного періоду, зазначеного в пункті 2.1 Закону, а для осіб, що підпадають під визначення пункту 2.3 Закону, - не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення підприємницької діяльності з торгівлі за готівку. До заяви додається платіжний документ про сплату встановленої суми за Свідоцтво.

Орган державної податкової служби в 10-денний термін видає (надсилає поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) Свідоцтво, яке виготовлене на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки, або письмову відмову у видачі Свідоцтва у випадку подання недостовірних даних. Заява та корінець Свідоцтва зберігається в обліковій справі (реєстраційній частині) платника податків у підрозділі з обліку платників податків. Згідно з відомостями, вказаними в розділі 9 реєстраційної заяви, наданої суб'єктом підприємницької діяльності для реєстрації платником податку на додану вартість, орган державної податкової служби у Свідоцтві зазначає дату, на яку досягнуто обсягів, належних до такої реєстрації.

Для осіб, відповідальних за утримання та внесення податку на додану вартість до бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність, Свідоцтво видається тільки на строк дії договору.

Для осіб, які виступають інвесторами відповідно до угоди про розподіл продукції, Свідоцтво видається тільки на строк дії угоди.

В обох випадках у лівій верхній частині Свідоцтва робиться спеціальний запис "Свідоцтво дійсне до" і зазначається дата закінчення дії договору про спільну діяльність чи дата закінчення угоди про розподіл продукції.

У Реєстр включаються такі види даних:

- ідентифікаційні - індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, а також назва - для юридичної особи; ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб та прізвище, ім'я, по батькові - для фізичних осіб;

- довідкові - дані про адресу, телефон юридичної особи - платника податку на додану вартість, прізвища та ідентифікаційні номери (з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку) керівника, головного бухгалтера;

- реєстраційні - дані про реєстрацію та зняття з реєстрації, як платників податку на додану вартість, в органах державної податкової служби;

- класифікаційні - дані про види його діяльності;

- дата закінчення дії договору про спільну діяльність;

- дата закінчення угоди про розподіл продукції.

Розпорядником Реєстру на територіальному рівні є державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях і мм. Києві та Севастополі.

З числа обов'язків з ведення Реєстру Державна податкова адміністрація України виконує:

- розробку організаційних та методологічних принципів ведення Реєстру, забезпечення організації обліку платників, що підлягають оподаткуванню; присвоєння платникам податку індивідуального податкового номера; розробку технології та програмно-технічних засобів ведення Реєстру платників податку;

- виконання функцій адміністратора бази даних (накопичення, аналіз даних, що надходять з регіональних органів державної податкової служби, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо);

- автоматизоване ведення бази Реєстру;

- розробку інструктивних, нормативних документів на створення, ведення та користування даними Реєстру.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють:

- виконання функцій адміністратора бази даних;

- облік осіб, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість та перебувають на їх території;

- передавання змін і доповнень до Реєстру в центральний орган державної податкової служби України.

Державні податкові інспекції в районах, містах і районах міста, а також міжрайонні та об'єднані здійснюють:

- приймання реєстраційних заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідності нормативним документам;

- обробку даних реєстраційних заяв та формування файлів для передання до регіональних органів податкової служби;

- приймання файлів з регіональних баз Реєстру з присвоєними індивідуальними податковими номерами;

- видачу Свідоцтв та засвідчення копій;

- формування бази даних платників податку на додану вартість.

3.2.2 Податковий облік при спрощеній системі оподаткування – реєстр платників єдиного податку

Згідно з УКАЗом ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” [9]:

1. Установити, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

- фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

- юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої органі-заційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

2. Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самос-тійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отри-мання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

3. Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

4. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.

Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

5. У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

6. Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

- податку на прибуток підприємств;

- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

- плати (податку) за землю;

- збору на спеціальне використання природних ресурсів;

- збору на обов'язкове соціальне страхування;

- відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

- комунального податку;

- податку на промисел;

- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

- плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.

7. Дія цього Указу не поширюється на:

- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

- суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

- фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

- спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

3.2.3 Реєстр постійних представництв

Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток (далі - Положення) [18] розроблено відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" [7].

Постійне представництво нерезидента в Україні - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин.

Положення визначає єдиний порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток. Дія цього Положення не поширюється на представництва іноземних організацій та фірм, які не здійснюють господарську діяльність в Україні.

Постійне представництво нерезидента до початку своєї господарської діяльності стає на облік як платник податку на прибуток в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, визначеному цим Положенням.

Під місцезнаходженням постійного представництва розуміється фактичне місце здійснення господарської діяльності.

1. Реєстрація постійного представництва нерезидента як платника податку здійснюється на підставі подання таких документів:

- заяви про реєстрацію постійного представництва нерезидента як платника податку на прибуток за формою, що додається (додаток 1);

- витягу з торговельного (банківського) реєстру країни за місцезнаходженням офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) нерезидента;

- довідки від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок нерезидента;

- довіреності на здійснення представницьких функцій в Україні, оформленої згідно із законами країни, де офіційно зареєстровано контору нерезидента.

2. Зазначені документи, крім заяви, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, легалізовані належним чином у консульських установах, які представляють інтереси України, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше, і супроводжуватися перекладом українською мовою, який завіряється печаткою офіційного перекладача.

3. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності, яке повністю або частково здійснює господарську діяльність нерезидента в Україні і яке має свідоцтво, видане Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, подає до податкового органу протягом 10 днів від дати набуття чинності цього Положення для поставлення на облік як платника податку на прибуток такі документи:

- заяву про реєстрацію постійного представництва нерезидента як платника податку на прибуток за формою, що додається (додаток 1);

- копію свідоцтва про реєстрацію представництва у Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

4. Вказані документи подаються до податкового органу, де на кожному з них робиться відмітка про їх одержання (дата, штамп податкового органу).

5. Одержані податковим органом документи у 5-денний термін від дня їх одержання перевіряються на відповідність вимогам, встановленим цим Положенням.

6. Після перевірки документів на останньому аркуші заяви робиться одна з таких відміток:

- "До реєстрації та взяття на облік";

- "До повернення документів".

При цьому у разі поставлення відмітки "До повернення документів" вказується причина повернення документів.

7. Постійне представництво враховує зауваження, викладені на останньому аркуші, та повторно подає документи для розгляду та прийняття рішення про його реєстрацію.

8. Не пізніше 20-денного терміну від дня прийняття рішення про реєстрацію та взяття на облік постійного представництва як платника податку податковий орган за місцезнаходженням присвоює йому Реєстраційний номер та включає в Реєстр.

9. Факт реєстрації постійного представництва нерезидента в Україні як платника податку на прибуток підтверджується свідоцтвом, яке видається податковим органом за його місцезнаходженням за формою, що додається (додаток 2).

10. Реєстраційний номер постійного представництва як платника податку є єдиним для всього інформаційного простору при здійсненні господарської діяльності в Україні.

3.2.4 Реєстр неприбуткових організацій та установ

Реєстр неприбуткових організацій та установ (далі - Реєстр) [19] - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про неприбуткові організації та установи, які згідно із пунктом 7.11 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) [7] звільняються від сплати податку на прибуток.

Організації та установи, які не підпадають під визначення неприбуткових відповідно до підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону, не повинні проходити реєстрацію згідно із цим Положенням.

Реєстр неприбуткових організацій та установ створюється відповідно до статті 7 Закону з метою:

- забезпечення єдиних принципів ідентифікації неприбуткових організацій та установ, а також їх обліку в податкових органах України;

- забезпечення податкових органів України інформацією з Реєстру для здійснення контролю за використанням неприбутковими організаціями та установами коштів, звільнених від оподаткування;

- організації суцільного і вибіркового аналізу;

- взаємодії на єдиних методологічних засадах із базами даних Міністерства статистики України, Державної митної служби України, Національного банку України, Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, інших міністерств і відомств України;

При включенні неприбуткової організації або установи до бази Реєстру їй по її ідентифікаційному номеру ставиться ознака неприбуткової організації (установи).

Структуру ознаки неприбуткової організації або установи встановлює Державна податкова адміністрація України.

Створення і ведення Реєстру здійснюється Державною податковою адміністрацією України:

1. До Реєстру заносяться неприбуткові організації та установи, які згідно із пунктом 7.11 статті 7 Закону звільняються від сплати податку на прибуток.

2. Для внесення до Реєстру неприбуткова організація або установа повинні подати (надіслати) до податкового органу за її місцезнаходженням реєстраційну заяву за формою 1-РН згідно з додатком 1 до цього Положення, а також копію статутних і установчих документів.

3. Органи державної податкової служби можуть проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих документах.

4. За результатами розгляду заяви можуть бути прийняті рішення за формою згідно з додатком 2 про:

- внесення неприбуткової організації (установи) до Реєстру;

- відмову внесення неприбуткової організації (установи) до Реєстру.

Рішення готується у двох примірниках - перший надається організації або установі, а другий залишається в органі державної податкової служби.

5. Реєстр неприбуткових організацій та установ ведеться згідно з чинним законодавством.

6. Класифікаційні дані формуються з використанням державних класифікаторів.

7. Економічні показники формуються на основі даних податкових органів.

8. Інформаційний фонд Реєстру включає такі види даних про неприбуткові організації та установи:

- ідентифікаційні - ідентифікаційний номер неприбуткової організації або установи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (надалі - ЄДРПОУ), а також назву, визначену статутом та вказану у довідці про включення такої неприбуткової організації або установи до ЄДРПОУ;

- класифікаційні - дані про галузеву, територіальну, відомчу підпорядкованість, форму власності, види діяльності та організаційно-правову форму господарювання;

- довідкові - дані про адресу, телефон неприбуткової організації або установи, прізвища та ідентифікаційні номери (з Державного реєстру фізичних осіб) керівника, головного бухгалтера, засновників (інвесторів);

- реєстраційні - дані про реєстрацію (ліквідацію) в органах місцевої державної влади та податковому органі;

- економічні - дані, які характеризують фінансово-економічні показники господарської діяльності юридичної особи та справляння податку.

9. Розпорядником територіальних рівнів Реєстру є відповідні податкові органи в Автономній Республіці Крим, областях і містах Києві та Севастополі.

10. Державна податкова адміністрація України здійснює:

- розробку організаційних та методологічних принципів ведення Реєстру, забезпечення організації обліку неприбуткових організацій та установ, що підлягають оподаткуванню;

- розробку технології та програмно-технічних засобів ведення Реєстру;

- виконання функцій адміністратора бази даних (накопичення, аналіз даних, що надходять з регіональних органів податкової служби, контроль достовірності та актуалізація даних, їх зберігання, захист, контроль права доступу тощо);

- автоматизоване ведення бази Реєстру;

- організацію взаємодії з базами даних Національного банку України, Міністерства статистики України, Державної митної служби України, Міністерства фінансів України та інших міністерств і відомств України;

- розробку інструктивних, нормативних документів на створення, ведення та користування даними Реєстру.

11. Регіональні органи податкової служби здійснюють:

- виконання функцій адміністратора бази даних (накопичення, аналіз даних, що надходять з місцевих органів податкової служби, контроль достовірності та актуалізація даних, захист, контроль права доступу тощо);

- облік неприбуткових організацій та установ, які згідно із пунктом 7.11 статті 7 Закону звільняються від сплати податку на прибуток, та розташовані на їх території;

- передачу змін і доповнень до Реєстру в центральний податковий орган України;

- взаємодію з базами даних відповідних територіальних органів місцевої державної влади.

12. Місцеві органи податкової служби здійснюють:

- прийом реєстраційних заяв, контроль повноти даних щодо відповідності нормативним і установчим документам;

- присвоєння організаціям та установам ознаки неприбуткової;

- обробку даних реєстраційних заяв та формування файлів для передачі в регіональні органи податкової служби;

- формування бази даних неприбуткових організацій та установ;

- взаємодію з базами даних відповідних органів місцевої державної влади.

4. Припинення юридичної особи (добровільна та примусова)

ЗАКОН УКРАЇНИ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” [15] регулює відносини щодо припинення юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Припинення юридичної особи

1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

2. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Документи, що подаються для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженим ними органом щодо припинення юридичної особи

1. Для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи засновники (учасники) юридичної особи або уповноважені ними орган чи особа повинні подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи;

документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

2. У випадках, встановлених законом, крім документів, що передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, який підтверджує одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи.

3. У разі припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання рішення щодо припинення юридичної особи підписується уповноваженими особами юридичної особи або юридичних осіб, що припиняються, та юридичної особи - правонаступника.

4. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою та другою цієї статті.

5. Якщо документи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи подаються особисто засновником (учасником) або уповноваженою ним особою, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що засвідчує її повноваження.

6. Документи, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) засновнику (учаснику) юридичної особи або уповноваженим ним органу чи особі з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

7. Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, якщо:

документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7