Аналіз структури джерел коштів та єфективності їх використання

З таблиці 2.2 розрахунку показників оцінки фінансового стану фірми можна проаналізувати основні складові її діяльності. Щодо майнового стану, то коефіцієнт зносу основних засобів за 2008 і 3009 роки склав 27,76% і 29,26% відповідно, знос засобів за період збільшився на 1,5%. Щодо аналізу ліквідності підприємства, то можна прогледіти негативну динаміку: коефіцієнт покриття знизився у порівнянні з попереднім періодом на 0,2766 і склав 0,65628. В обох періодах цей показник не досягає норми, яка становить більше одиниці. Коефіцієнт швидкої ліквідності, норма якого складає 0,6 – 0,8, також не досягає нормативного рівня і складає 0,43782 і 0,18589 за 2008 та 2009 роки, крім того відбувається зниження даного показника на 0,25193. Коефіцієнт абсолютної ліквідності за два періоди складає 0,35158 і 0,12518, зниження становить 0,2264. Результат даного коефіцієнта має нормативне значення, проте спостерігається негативна тенденція, яка не є доброю ознакою. Чистий оборотний капітал знизився на 3,4 млн. грн. Аналіз платоспроможності підприємства характеризується показниками: коефіцієнт автономії, значення якого співпадає з нормативом більше 0,5, і дорівнює 0,71688 і 0,71642; коефіцієнт фінансування також співпадає з нормативом – менше 1 і складає 0,39502 і 0,39582; коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами у 2008 році не співпадає з нормативом (більше 0,1) і складає -0,07195, у 2009 році він зменшився на 0,4518 і склав -0,52375; коефіцієнт маневреності власного капіталу має негативний показник і не співпадає з нормативом (більше 0).

Аналіз ділової активності характеризується показниками: коефіцієнт оборотності активів, що має позитивну тенденцію до зниження; коефіцієнт оборотності матеріальних запасів за звітний період зменшився, що не є добрим; фондовіддача активів зменшилась, що також не є добрим; коефіцієнт оборотності власного капіталу також має негативну тенденцію до зниження.

Аналіз рентабельності за усіма показниками показує негативні результати та має тенденцію до зниження, що свідчить про нерентабельну його діяльність

2.2            Оцінка структури джерел фінансових ресурсів ТОВ «Віват»

За допомогою показників, що наведені у таблиці 2.3, можна проаналізувати структуру джерел фінансових ресурсів ТОВ «Віват». Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (Кфн), що показує частку власного капіталу у загальному капіталі підприємства, на початок звітного періоду дорівнював 0,717, тобто 71,7%, на кінець – 0,716 (71,6%). У порівнянні з початком звітного періоду відсоток власного капіталу у структурі балансу знизився на 0,1%, або на 10 млн. грн. Загалом нормальним значенням цього коефіцієнту вважається 60%. У нашому підприємстві цей показник дорівнює аж 71,6%, що свідчить про досить великий розмір капіталізації та малий ризик для кредиторів. Структура капіталу підприємства за 2008 і 2009 роки відображена на рисунку 2.1.

Рис. 2.1 Діаграма структури капіталу ТОВ «Віват» за 2008 і 2009 роки, тис. грн.

Коефіцієнт фінансової стійкості (Кфс), який показує величину коштів у балансі використовувати які підприємство може більш ніж 1 рік. У зв’язку з тим, що наша компанія не має довгострокових зобов’язань цей показник нічим не буде відрізнятися від попереднього.

Коефіцієнт фінансової залежності (Кфз), що показує частку позикового капіталу на початок періоду складав 0,0104 (1,04%), на кінець – 0,0152 (1,52%). Тобто відсоток позикового капіталу на кінець періоду збільшився на 0,48% і становить лише 1,52% від загального обсягу.

Плече фінансового важеля, або коефіцієнт фінансового ризику (Кфр) свідчить про фінансову незалежність фірми від залучених позикових коштів і показує скільки коштів залучає підприємство на 1 грн. власного капіталу. В нашому прикладі значення цього коефіцієнту на початок і кінець періоду становить 0,0145 і 0,0212 відповідно. Оптимальним значенням для цього коефіцієнту вважається 0,3 – 0,5. Низький рівень цього коефіцієнту, не зважаючи на збільшення на 0,0067 за період, обумовлений низьким рівнем позикових коштів у структурі капіталу підприємства.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (Кдз) в нашому прикладі дорівнює 0, бо фірма не використовує довгострокове залучення коштів взагалі.

Коефіцієнт короткострокової заборгованості (Ккз) у нашому прикладі на початок та на кінець звітного періоду дорівнює 1, бо загальний обсяг зобов’язань співпадає з обсягом короткострокової заборгованості.

Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших поточних зобов’язань (Ккзп) характеризує частку кредиторської заборгованості та інших поточних зобов’язань у загальній сумі зобов’язань. Ця частка на початок та кінець звітного періоду дорівнює 0,1274155 (12,74%) і 0,254776 (25,48%) відповідно. Збільшення даного показника на 0,1273605 (12,74%) може свідчити про активізацію діяльності підприємства.

Коефіцієнт участі акціонерного, або пайового капіталу (Ка) показує частку статутного капіталу у валюті балансу і дорівнює 0,8298 (82,98%) і 0,8448 (84,48%) відповідно на початок і кінець звітного періоду, що є достатньо великим показником.

Треба зазначити, що така різниця між показниками коефіцієнту фінансової незалежності і коефіцієнту участі акціонерного капіталу, на кінець звітного періоду 0,716 і 0,8448 відповідно, обумовлена досить великим розміром у структурі балансу непокритих збитків підприємства та доходів майбутніх періодів.

Таблиця 2.3 Розрахунок показників структури джерел засобів ТОВ «Віват»

Розрахуємо значення виробничого, фінансового та виробничо-фінансового левериджу для ТОВ «Віват». Результат розрахунку наведений у таблиці 2.4.

Виробничий леверидж розраховується відношенням темпів приросту валового прибутку до темпів приросту обсягу продаж. Для ТОВ «Віват» цей показник дорівнює 7,353% і показує ступінь чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва.

Фінансовий леверидж обчислюється шляхом відношення темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку. Для ТОВ «Віват» даний показник дорівнює 0, бо темп приросту чистого прибутку – 0%, а валового – (-100%). Фінансовий леверидж показує, що темпи приросту чистого прибутку у 0 раз перевищують темпи приросту валового прибутку. З цього і виходить значення показника виробничо-фінансового левериджу: добуток фінансового та виробничого левериджу також буде дорівнювати 0. Загалом виробничо-фінансовий леверидж відбиває загальний ризик, пов’язаний з можливим недоліком коштів для відшкодування виробничих і фінансових витрат щодо обслуговування зовнішнього боргу.

Таблиця 2.4 Значення виробничого, фінансового та виробничо-фінансового левериджу для ТОВ «Віват»

Для оцінки ефективності управління структурою капіталу розрахуємо показник ефекту фінансового важеля на основі формули 1.13. Для 2008 року ЕФВ дорівнює:

ЕФВ = (27,15904-25) × (1-0,31945361) ×7933,1/755620,7 = 0,01542615%

Для 2009 відповідно:

ЕФВ= ((-36,601781)×(1-(-0,24516971)) -25)×11411,2/738601,7 = -1,0903713%

Згідно з розрахунку бачимо, що в 2008 році ЕФВ склав 0,015%. Це дуже низький показник і обумовлений він, у більшому числі, малим обсягом позикових ресурсів на підприємстві. У 2009 році ЕФВ отримав негативний результат з-за отримання збитку у відповідному періоді. Таке положення не є сприятливим, результатом його буде не приріст, а відрахування від рентабельності.

2.3            Висновки та рекомендації щодо подальшої діяльності

ТОВ «Віват» - це досить велике підприємство зі значною долею власного капіталу (98,48%). Як уже було визначено у попередньому аналізі, фірма неприбуткова і з кожним роком терпить усе більший розмір непокритих збитків, що негативно відображається на її діяльності. У кожному періоді на протязі з 2007 по 2009 роки виручка від реалізації товарів не покриває усіх збитків на виробництво продукції, проте поряд з цим у балансі підприємства міститься також значний рівень доходів майбутніх періодів. Розмір оборотних засобів складає лише 0,97% від загального розміру балансу, це свідчить про дуже низький рівень ділової активності. ТОВ «Віват» зовсім не використовує довгострокового фінансування, короткострокове фінансування також на досить низькому рівні. Тобто фірма просто «проїдає» свій капітал рік за роком. Проте у складі активів підприємства є незавершене будівництво, розмір якого росте з кожним роком. Це може свідчити про розгортання діяльності і створення нових цехів, відділень тощо.

Щодо пропозицій діяльності можна запропонувати поліпшення маркетингової політики на підприємстві, поліпшити якість товарів, тим самим збільшити обсяги продажу, а звідси й валового доходу. Встановити ціну продукції на такому рівні, щоб забезпечити собі необхідний рівень ресурсів для покриття збитків з виробництва, поточної діяльності підприємства та забезпечити необхідний рівень прибутку. Розробити програму поліпшення виробництва шляхом модернізації основних засобів, використання нових поліпшених технологій виробництва, що може також слугувати зменшенню собівартості продукції. На дану програму мобілізувати кошти можна різними шляхами: використати внутрішні джерела (продаж ліквідних активів, кредити від постачальників, дебіторська заборгованість, амортизаційні відрахування), чи зовнішні, шляхом отримання позик від банківських, чи небанківських (страхові компанії, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії) установ, приватних фірм, використання урядових і регіональних програм та грн.

Розглянемо фінансування шляхом отримання позик від інвестиційного фонду. Ставка відсотка за таким фінансуванням у нашому прикладі буде дорівнювати 20%. Об’єм фінансування становитиме 3 млн. грн. Розрахуємо ЕФВ для початку 2010 року після отримання фінансування:

ЕФВ=((-19931,5/(3000×0,2+2178,2×0,25))×(1-((2979,0+33+1874,6)/(-19931,5)))-((20+25)/2))×(14411,2/1338601,7)=(-0,53506364%)

Таке значення, у -0,535%, є негативним, але досягається воно завдяки того, що фірма зазнає збитків діяльності у розмірі -19931,5 тис. грн. на відповідну дату та великим розміром власного капіталу (плече фінансового важеля дорівнює 0,01076586). Якщо прийняти, що через деякий час підприємство буде отримувати прибуток у розмірі 5% від загального розміру капіталу. На цей момент підприємство вже встигне розрахуватися за поточними кредитами банків, тому в розрахунок їх не братимемо. Інші види поточних зобов’язань залишимо без змін. Коефіцієнт оподаткування приймемо за 1/3, тоді ЕФВ прийме вид:

ЕФВ=(37080,085/(3000×0,2)–20)×(1-1/3)×12233/750834,7=(61,8001417-20)×1/3×0,01629253=0,00543084×41,8001417=0,4540202%

ЕФВ – це прирощення до рентабельності власних коштів, яке отримується завдяки використанню кредиту, не дивлячись на платність останнього. 0,454% краще для підприємства ніж останні -1,09% і таким чином новий кредитний договір може бути визнаний вигідним.

У даному прикладі ЕФВ збільшився за рахунок збільшення диференціалу (ЕР-СП) та плеча фінансового важеля на 0,0008428%. Загалом таке низьке значення коефіцієнту досягається великим розміром власних коштів у структурі капіталу фірми і є у даному випадку більш-менш нормальним.

Якщо прийняти розмір позикового капіталу у 11 млн. грн., то ЕФВ прийме вид:

ЕФВ=((38050,645/2200)-20) ×(1-1/3) ×(20233/758989,9)=-0,048

При даному рівні залучення позикових коштів ЕФВ приймає негативне значення, що веде до зниження рентабельності. Це свідчить про те, що підприємство більш ефективно працює при більшому рівні власного капіталу.

Ставлячи собі питання: чи переважить віддача позикових коштів їх «ціну», ми вторгаємося у область прогнозування результатів фінансово-господарської діяльності підприємства. Майбутнє фірми завжди основується на її теперішнім. Навіть якщо сьогодні співвідношення позикових коштів та власних коштів сприятливе для підприємства, це не знімає стурбованість з приводу завтрашнього рівня економічної рентабельності і рівня ставки проценту, а звідси, і значення диференціалу. Таким чином заборгованість – не благо і не зло. Заборгованість – це акселератор розвитку підприємства і акселератор ризику. Залучаючи позикові кошти, підприємство має змогу швидше і масштабніше виконувати свої задачі. При цьому проблема фінансового менеджера не в тому, щоб виключити усі ризики взагалі, а у тому, щоб приймати розумні, розраховані ризики у межах диференціалу. Диференціал не повинен бути негативним. Це важливо як для банкіра, клієнт з негативним диференціалом – явно кандидат у «чорну картотеку».

Розглянемо вірогідний рівень залучення на основі фінансового левериджу. При першому варіанті, у 3 млн. грн., операційний прибуток склав 37.080.085 грн., а відсотки за кредит 600.000 грн. Фінансовий леверидж складатиме 1,016 (37080058/(37080058-600000)). При другому варіанті, у 11 млн. грн., фінансовий леверидж складатиме 1,061 (38050,645/(38050,645-2200)). У першому випадку збільшення операційного прибутку на 1 процентний пункт забезпечить власникам зростання чистого прибутку до оподатковування на 1,016 пункту, у другому - на 1,061 процентних пункти. Настільки ж швидко будуть знижуватися доходи власників у випадку зниження операційного прибутку.

Використання позикового капіталу на аналізованому підприємстві, як показали показники, підвищують його рентабельність як при оцінці залучення на основі ЕФВ так і при розрахунку фінансового левериджу. Проте діяльність нашої фірми потребує високого рівня капіталізації і надмірні вливання позикового капіталу призведуть до зниження рентабельності його діяльності, як це було видно при розрахунку ЕФВ при вливанні у розмірі 11 млн. грн. Фінансовий леверидж також показав, що використання позикового капіталу збільшує рівень прибутку або зниження доходів власників, в залежності від результату діяльності, у нашому прикладі на 1,016 і 1,061 процентні пункти.

Очевидно, що сума процентних платежів збільшується в міру росту питомої ваги позикового капіталу в загальній структурі джерел фінансування підприємства. Отже, фінансовий леверидж відбиває ступінь залежності підприємства від кредиторів, тобто величину ризику втрати платоспроможності. Чим вище фінансовий леверидж, тим вище ризик по-перше неотримання чистого прибутку, а по-друге - банкрутства підприємства. З іншого боку, фінансовий леверидж сприяє підвищенню рентабельності власного капіталу: не вкладаючи в підприємство додатковий власний капітал (він заміщається позиковими засобами), власники одержують велику суму чистого прибутку, "зароблену" позиковим капіталом. Крім цього підприємство одержує можливість скористатися "податковим щитом", тому що сума відсотків за кредит віднімається з загальної величини прибутку, що підлягає оподатковуванню. Однак, щоб скористатися перевагами фінансового левериджа, підприємству необхідно виконати обов'язкову умову - заробити операційний прибуток, достатнього як мінімум для покриття процентних платежів по позикових засобах.

ВИСНОВОК

Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Їхня специфіка виявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування і використання різноманітних видів прибутків і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери. Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансових відносин, відбивають процес утворення, розподілу і використання прибутків на підприємствах різноманітних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, оскільки підприємство є формою підприємницької діяльності.

В ході курсової роботи ми розглянули більш детально джерела формування фінансових ресурсів підприємства та їх використання на прикладі Харківського заводу з виробництва насосів. Підводячи підсумок всьому написаному можна зробити такі висновки про фінансово-економічну діяльність підприємства: кінцевий фінансовий результат залежить від багатьох чинників і показників, деякі з них впливають на фінансові надходження негативно, а деякі позитивно.

Сама діяльність заводу є нерентабельною і він терпить постійних збитків. Обсяг випуску також малий і не покриває усіх збитків діяльності. Проте підприємство займається будівництвом, що пояснюється наявністю його у складі активів балансу.

Проаналізувавши процес надходження і використання фінансових ресурсів, ми прийшли до висновку про те що підприємство не прибігає до використання позикових коштів, не отримає ні яких дотацій з боку держави, а єдиним короткостроковим пасивом має кредиторську заборгованість та короткострокові кредити банків у дуже незначному обсязі. Джерелами фінансових коштів залишаються лише прибуток від реалізації продукції та амортизаційні відрахування та власний капітал підприємства. Ці ж джерела використовуються підприємством і для фінансування розширеного відтворення, капітальних вкладень, фондів нагромадження і споживання. Отже можна зробити висновок, що підприємство існує і розвивається виключно за власні кошти. Проте не дивлячись на досить несприятливий стан заводу він аж ніяк не захищений від всілякого роду проблем, які можуть виникнути в будь-який момент, а для цього потрібно розроблювати і впроваджувати ряд запобігаючих цілей.

Правлінню ТОВ «Віват», на мою думку, можна запропонувати такі шляхи по удосконаленню господарської діяльності:

а)                 використання стратегії гнучкого реагування на зміну попиту і пропозиції на ринку насосів, тобто своєчасне збільшення або оновлення асортименту продукції;

б)                покращення якісних характеристик продукції та впровадження технологій, які сприяли б більш простому використанню;

в)                своєчасна заміна старого та зношеного устаткування та модернізація виробництва у відповідності з новими стандартами виробництва на міжнародному рівні;

Запропоновані шляхи, на мою думку, змогли б дещо змінити фінансовий стан дослідного заводу та збільшити обсяг фінансових надходжень, проте це вже не так і легко, оскільки на це потрібен час і знову ж такі досить значні кошти.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.     Конституція України//Віс. Верховної Ради. – 1996. - №30.

2.     Господарський кодекс України //Віс. Верховної ради. – 2003. - №18-22

3.     Закон України ”Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999р. №996-ХІV // Галицькі контракти. – 1999. - №36

4.     Закон Украины "О налогообложении прибыли предприятий" от 22 мая 1997 г. № 283/97-ВР

5.     Закон Украины "О внесении изменений в Закон Украины "О налогообложениии прибыли предприятий" (N 1957-IV от 01.07.2004 г.)

6.     Закон України від 30 червня 1999р. „Про внесення змін до Закону України „Про банкрутство”.

7.     Закон України “Про підприємництво” від 19.06.2009 р.

8.     Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» // Віс. Верховної Ради. – 1993. - №19.

9.     Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. №279 „Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств та організацій та джерела їх покриття”.

10. Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій: Лист Державної податкової адміністрації України від 27.01.98.

11. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. – М.: ДИС,1998. – 120с.

12. Баканов М.И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 345 с.

13. Бланк И.А. Управление прибылью. – К.: Ника – Центр-Эльга, 1999. – 312с.

14. Ващенко Ліна Олександрівна. Аналіз фінансового стану підприємств. Інформаційне та методичне забезпечення/Л.О. Ващенко, П.М. Сухарев; Донец. держ. ун-т економіки і торгівлі ім.. М.І. Туган-Барановського.- Донецьк: Вебер, 2007 – 184 с.

15. Діагностика стану підприємства: теорія і практика: монографія/ [А.Е. Воронкова, Р.З. Вечерковські, Д.К. Воронков та ін.]; Харк. нац. екон. ун-т. – [2-е вид. перероб. і допов.]. – Х.: ІНЖЕК, 2008. – 516 с.

16. Зарук Н., Винничек Л. Управление финансовой устойчивостью предприятий // АПК: экономика, управление, 2002. - №12. - С. 51-59

17. Ионова А.Ф., Селезнева Н.Н. Финансовый анализ: учеб. – М.: ТК Велби, Узд-во Проспект, 2006. – 624 с.

18. Ковалев В.В. Финансовый анализ. М.: “Финансы и статистика”, 2000. -470с.

19. Кононенко О., Маханько О. Аналіз фінансової звітності. – 4-те вид., перероб. і доп. – Х.: Фактор, 2008. – 200 с.

20. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.

21. Мельник М.В., Герасимова Е.Б. Аналіз финансово-хозяйственной деятельности предприятия: Учебное пособие. – М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2008.- 192 с.

22. Плиса Володимир Йосипович. Стратегія забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарювання в економіці України: монографія/ В.Й. Плиса, І.І. Приймак; Львів, нац.. ун-т І. Франка. – Львів: АТБ, 2009. – 143 с.

23. Приходько Надія Іванівна. Фінансовий аналіз: навч. посіб./Н.І. приходько; Харк. Філ.. Укр. Держ. Ун-ту економіки і фінансів.- Х.: ІНЖЕК. 2007.-191 с.

24. Савчук В.П. Управление фінансами предприятия/В.П. Савчук. – М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 3003. – 480 с.

25. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2003 – 554с

26. Томас П. Кармен, Альберт Р. Макмин. Аналіз финансовых отчетов. – М.:инфра – М,1998. – 418с

27. Финансовый менеджмент: теория и практика. Учебник/ Под ред. Стояновой E.С. -М.: Перспектива, 1998. -656c

28. Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерческих расчетов. -М.: Финансы, 1997. – 148 с.

29. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. – К., 2005. – 196 с.

30. Шило В.П., Верхоглядова Н.І., Ільіна С.Б., Темченко А.Г., Брадул О.М. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005 р. – 240 с.

Додаток А

Таблиця А.1 Баланс підприємства ТОВ «Віват», тис. грн.

Таблиця А2 Звіт про фінансові результати ТОВ «Віва», тис. грн.

Таблиця А3 Звіт про рух грошових коштів ТОВ «Віва» за 2009 р., тис. грн.

Страницы: 1, 2