Ефективність фінансових ресурсів підприємства

Ефективність фінансових ресурсів підприємства

Зміст

Завдання

Заліковий модуль І. «Загальні засади організації фінансової роботи на підприємствах»

1.1            Місцеві податки та збори. Порядок встановлення та сплати

1.2            Відповіді на тестові завдання

1.3            Розкрити сутність категорій

1.4            Задача

Заліковий модуль ІІ. «Формування, використання та оцінка ефективності фінансових ресурсів підприємства»

2.1 Характеристика наявності, стану, руху та використання основних засобів підприємства

2.2 Відповіді на тестові завдання

2.3 Розкрити сутність категорій

2.4 Задача

Список використаної літератури

Завдання

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ І

«Загальні засади організації фінансової роботи на підприємствах»

1. Дати письмову відповідь на наступне питання:

Місцеві податки та збори. Порядок встановлення та сплати.

2. Дати відповіді на тести:

1 Назвіть об’єкт оподаткування для обчислення ПДВ на вироблену продукцію:

1 -            собівартість продукції;

2 -            вартість продукції в оптових цінах;

1 -            відпускна ціна, включаючи акцизний збір;

2 -            відпускна ціна, включаючи акцизний збір і ПДВ.

2 Контроль за цільовим використанням кредиту здійснюється:

1 -            Національним банком;

2 -            комерційними банками;

3 -            підприємствами;

4 -            контрольно-ревізійними управліннями.

3 До складу власних і прирівняних до власних джерел фінансових ресурсів входять:

1 -            статутний капітал;

2 -            цільові внески юридичних і фізичних осіб;

3 -            короткострокові кредити банків;

4 -            субсидії бюджетні;

5 -            страхові відшкодування.

3. Розкрити сутність наступних категорій:

Кредитування, власний капітал, самофінансування, фіксована ціна

Задача

Розрахувати відсутні елементи в графіку погашення кредиту:

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ ІІ

«Формування, використання та оцінка ефективності фінансових ресурсів підприємства»

1. Дати письмову відповідь на наступні питання:

Характеристика наявності, стану, руху та використання основних засобів підприємства.

2. Дати відповідь на тести:

1 Який з показників не характеризує ефективності використання оборотних коштів:

1 -            фондовіддача;

2 -            коефіцієнт обертання;

3 -            тривалість обороту;

4 -            коефіцієнт завантаження.

2 Які напрямки розміщення оборотних коштів можна віднести до високоліквідних активів:

1 -            матеріальні оборотні активи;

2 -            товари відвантажені;

3 -            дебіторська заборгованість;

4 -            гроші на банківських рахунках і в касі підприємства.

3. За участю у виробничому процесі основні виробничі фонди поділяють на:

1 -            власні та орендовані;

2 -            пасивні та активні;

3 -            виробничі й невиробничі;

4 -            діяльні та бездіяльні.

3. Розкрити сутність наступних категорій:

Група основних фондів, дебітор, актив, норма оборотних коштів

Задача

Визначити норму амортизації і суму річних амортизаційних відрахувань для будівлі, якщо його вартість 8,5 тис. грн.

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ І. Теоретичне питання

1.1 Характеристика наявності, стану, руху та використання основних засобів підприємства

Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві додатки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики держави.

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання убезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських рад фінансовими ресурсами, що, своєю чергою, справляє поставний вплив на діяльність підприємств.

Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів в Україні було визначено Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня(і 1993 року «Про місцеві податки і збори». Було встановлено 17 ви-діР платежів у місцеві бюджети для юридичних і фізичних осіб.

Місцеві податки:

- комунальний податок;

- податок на рекламу. Місцеві збори: - ринковий збір;

- готельний збір;

- за право використання місцевої символіки;

- за паркування автотранспорту;

- за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

- за дозвіл на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;

- за право проведення кіно і телезнімань;

- за проїзд по території прикордонних областей автотранспортом, що слідує за кордон, та ін.

Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому:

1.Місцеві податки і збори включають до складу валових витрат, що вираховуються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на витрати діяльності, що впливає на формування їх бухгалтерського прибутку.

Органи місцевого самоврядування мають право:

—   запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;

—   установлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;

—   установлювати додаткові пільги для окремих платників податків (визначення ставки, нижчої за мінімальну, або повне звільнення від податку

Комунальний податок. Платниками податку згідно з декретом було визначено юридичних осіб усіх форм власності, що функціонують на території України.

Об'єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці, обчислений множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Граничний розмір ставки податку визначено у розмірі 10 % від об'єкта оподаткування (розрахункової величини фонду оплати праці). Податок сплачується щомісяця виходячи із суми об'єкта оподаткування за попередній місяць.

Податок з реклами. Платниками цього податку є суб'єкти підприємницької діяльності, їхні філії, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів, замовники реклами (рекламодавці), виробники і розповсюджувачі реклами.

Податок з реклами стягується з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, на транспорті); або друкуються на спортивному одязі чи майні.

За об'єкт оподаткування беруть вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку встановлюються місцевими органами самоврядування.

Збір за право за використання місцевої символіки. Об'єктом оподаткування є товари, роботи, послуги, виготовлені, виконані та надані з використанням місцевої символіки. База оподаткування — це їх вартість. Дозвіл на використання місцевої символіки видається сільськими, селищними та міськими радами.

Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують місцеву символіку з метою одержання прибутку.

Ринковий збір. Платниками цього збору є юридичні особи всіх форм власності, їхні філії, представництва, установи, що не є юридичними особами, фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію, інші товари на ринках усіх форм власності.

Не справляється ринковий збір зі стаціонарних пунктів торгівлі чи надання послуг, які одержали дозвіл на розміщення своїх об'єктів, та здійснення діяльності на ринках.

Ставки ринкового збору розраховують самостійно адміністрації ринків і переказують до місцевого бюджету.

Ставки збору диференційовано залежно від:

-        виду сільськогосподарської та промислової продукції, що реалізується;

-                     категорії ринку, благоустрою торговельного місця;

- статусу торговця (юридична чи фізична особа).

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Об'єктом оподаткування є дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Платниками збору є юридичні й фізичні особи, які отримують такий дозвіл.

Для визначення розміру ставки передбачається враховувати площу торговельного місця, його територіальне розміщення, вид продукції чи послуг.

У 1998—1999 рр. було підготовлено два варіанти проекту закону «Про місцеві податки і збори». Вони передбачали зменшення загальної кількості таких податків і зборів, але водночас і запровадження кількох нових.

Згідно з Законами України від 20.03.2004 р. № 641-IV «Про внесення змін в Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори"» та від3.04.2003 р. № 703-IV «Про внесення змін в деякі закони України» з 1.01.2004 внесено зміни в систему місцевих податків і зборів.

1. Скасовано готельний збір та збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що проїжджає за кордон.

Готельний збір не міг перевищувати 20% добової вартості проживання в готелі незалежно від терміну проживання. Готельний збір був поширений також на кемпінги, мотелі. Скасування цього збору сприятиме розвитку екскурсійно-туристичного бізнесу в Україні.

Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспортом, що проїжджає за кордон. Стягувався залежно від марки і потужності автомобіля з юридичних осіб і громадян:

—      України — у розмірі до 0,5 неоподатковуваного прибутковим податком мінімуму доходів громадян;

—   інших держав — у розмірі від 5 до 50 доларів СІЛА.

Скасування цього збору позитивно вплине на фінансово-господарську діяльність перевізників, а також сприятиме зростанню значення України як транзитної держави.

2. Уведено «Збір за проведення гастрольних заходів». Мета цього збору — формування фонду бюджетів на підтримку вітчизняних закладів, підприємств і організацій культури, творчих колективів, окремих виконавців.

Платниками цього збору є організатори гастрольних заходів. Об'єкт оподаткування — виручка від реалізації білетів на гастрольний захід. Ставка оподатковування — 3 % виручки від реалізації білетів на гастрольний захід. Термін сплати — протягом 20 календарних днів, наступних за датою завершення гастрольного заходу.

Дальше вдосконалення системи місцевих податків і зборів передбачене в підготовленому проекті Податкового кодексу України. У ньому сформульовано суттєві зміни стосовно до встановлення місцевих податків і зборів, зокрема, скорочується їх загальна кількість.

1.2 Відповіді на тестові завдання

1 Назвіть об’єкт оподаткування для обчислення ПДВ на вироблену продукцію:

3 -            собівартість продукції;

4 -            вартість продукції в оптових цінах;

3 -            відпускна ціна, включаючи акцизний збір;

4 -            відпускна ціна, включаючи акцизний збір і ПДВ.

2 Контроль за цільовим використанням кредиту здійснюється:

5 -            Національним банком;

6 -            комерційними банками;

7 -            підприємствами;

8 -            контрольно-ревізійними управліннями.

3 До складу власних і прирівняних до власних джерел фінансових ресурсів входять:

6 -            статутний капітал;

7 -            цільові внески юридичних і фізичних осіб;

8 -            короткострокові кредити банків;

9 -            субсидії бюджетні;

10 -        страхові відшкодування.

1.3 Сутність наступних категорій: Кредитування, власний капітал, самофінансування, фіксована ціна

Кредитування – це надання суб'єктові підприємництва банківських кредитів на засадах платності, строковості і повернення.

Власний капітал – це частина активів підприємства,що залишається після вирахування його зобов'язань.

Самофінансування – фінансування діяльності підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів.

Фіксована ціна – незмінна відпускна ціна на окремі види продукції, робіт, послуг.

1.4 Задача

Розрахувати відсутні елементи в графіку погашення кредиту:

Кредит видається під 24% річних.

Заліковий модуль ІІ. Теоретичне питання

2.1 Характеристика наявності, стану, руху та використання основних засобів підприємства

Основні засоби — це матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) котрих становить понад один рік і які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій (або використання в процесі операційного циклу, якщо він триваліший за один рік).

Не належать до основних засобів:

1)  предмети терміном служби меншим за один рік незалежно від їхньої вартості;

2)  предмети вартістю до 600 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. Гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3)  спеціальні інструменти і спеціальні пристосування для підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виконання індивідуальних замовлень незалежно від їхньої вартості;

4)  спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5)  формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Перелічені вище малоцінні необоротні матеріальні активи не відносять до основних засобів у тому разі, коли суб'єкти господарювання вибрали метод нарахування амортизації основних засобів, передбачений податковим законодавством. Якщо підприємство вибрало інший метод нарахування амортизації, передбачений П(С)БО №7, тоді вартісні ознаки предметів, які можна віднести до малоцінних і швидкозношуваних, визначаються суб'єктом господарювання самостійно. Згідно з податковим законодавством щодо нарахування амортизації основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі основні фонди.

Виробничі основні фонди є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від розв'язання цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні фонди — це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються в господарській діяльності, але перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих, невиробничі основні фонди не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те що невиробничі основні фонди безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому підсумку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

За П(С)БО основні виробничі фонди поділяються на такі групи:

І. Основні засоби

1.Будинки, споруди та передавальні пристрої.

2.Машини та обладнання.

3.Транспортні засоби.

4.Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

5.Інші основні засоби.

II. Інші необоротні матеріальні активи

1.Бібліотечні фонди.

2.Малоцінні необоротні матеріальні активи.

3.Тимчасові (не титульні) споруди.

4.Інвентарна тара.

5.Інші необоротні матеріальні активи.

Співвідношення окремих груп основних засобів становить їхню структуру. Поліпшення структури основних засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Для обчислення амортизаційних відрахувань з метою визначення оподатковуваного прибутку основні засоби поділяють на такі групи:

Група 1 — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої.

Група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти

Група 3 — робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулювальні прилади.

Група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Підприємству байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

Структура основних засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44 %); споруд — у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв — в електроенергетиці (32 %); устаткування та робочих машин — на підприємствах машинобудівного комплексу (45 %).

Основними факторами, які впливають на структуру основних засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру основних засобів. Поліпшити структуру основних засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування; ефективнішого використання виробничих приміщень; установлення додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.

Відтворення основних засобів — це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

За простого відтворення основних засобів здійснюється заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто в процесі простого відтворення постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних засобів одночасно відбувається рух їхньої споживчої вартості та вартості;

3) за допомогою амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних засобів на готову продукцію;

4) основні засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних засобів на нові за рахунок нарахованої суми зносу основних засобів.

Просте відтворення основних засобів здійснюється у двох формах:

1) заміна зношених або застарілих основних засобів;

2) капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення, як уже було сказано, в кожному наступному циклі відбувається створення основних засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних засобів.

2.2 Відповіді на тестові завдання

1. Який з показників не характеризує ефективності використання оборотних коштів:

5 -            фондовіддача;

6 -            коефіцієнт обертання;

7 -            тривалість обороту;

8 -            коефіцієнт завантаження.

2.Які напрямки розміщення оборотних коштів можна віднести до високоліквідних активів:

5 -            матеріальні оборотні активи;

6 -            товари відвантажені;

7 -            дебіторська заборгованість;

8 -            гроші на банківських рахунках і в касі підприємства.

3. За участю у виробничому процесі основні виробничі фонди поділяють на:

5 -            власні та орендовані;

6 -            пасивні та активні;

7 -            виробничі й невиробничі;

2.3 Розкрити сутність наступних категорій

Група основних фондів, дебітор, актив, норма оборотних коштів

Група основних фондів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Дебітор – особа, що отримала продукцію, роботи, послуги, але не розрахувалася за них.

Актив – Частина бухгалтерського балансу, яка характеризує склад, розміщення та використання грошових коштів, згрупованих за їх економічним змістом у процесі відтворення.

Норма оборотних коштів – показник, який визначається в днях, відсотках, гривнях для обчислення нормативів оборотних коштів.

1.4. Задача.

Визначити норму амортизації і суму річних амортизаційних відрахувань для будівлі, якщо його вартість 8,5 тис. грн.

Розв'язання:

Норми амортизації визначені в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. З цією метою основні виробничі фонди поділяють на три групи до кожної з яких розроблені свої норми амортизації:

Для будівель, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв – норма амортизації – 5%

Визначу суму річних амортизаційних відрахувань:

С – вартість будівлі;

n - норма амортизації (5%);

Відповідь: Норма амортизації для будівлі становить 5%; а сума річних амортизаційних відрахувань – 425грн.

Список використаної літератури

1.                 Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддерьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 6-те вид., перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2006 – 552с.