|
Рефераты Главная Финансовое право Финансовый менеджмент финансовая математика Финансы деньги кредит Французский Компьютерные сети Конституционное право зарубежныйх стран Конституционное право России Краткое содержание произведений Программирование компьютеры и кибернетика Производство и технологии Психология Разное Религия и мифология Трудовое право Туризм Уголовное право и процесс Управление |
Фінансові методи збільшення капіталуp> За 10 місяців 1996 р. грошова маса в обігу збільшилась на 16,5 % при зростанні інфляції на 36,3%. Абсолютне зростання грошової маси становило 1 млн. грн. Оскільки збільшення обсягу виробництва в умовах гіперінфляції неможливе (знецінення товару значно випереджатиме терміни виробництва), емісія (приріст грошової маси) відбуватиметься строго у межах запланованого урядом рівня інфляції. Тому навряд чи є підстави передбачити, що в 1997 р. буде допущено зростання обсягу грошової маси у великому розмірі. У всякому разі він не підвищиться більш як у 2 рази порівняно із 1996 р., що становитиме майже 2 млн. грн. Фінансові можливості банківської системиУкраїни характеризуються даними, поданими у таблиці 3. Виходячи з цих даних (без урахування емісії та позик зовнішніх інвесторів), можливості вивільнення ресурсів для спрямування їх у промисловість становлять не більш як 1000 млн. грн. Названих ресурсів не можна порівняти з фінансовими проривами, які мають місце на підприємствах промисловості (понад 35 млрд. грн.). Таблиця 2. Дані про використання оборотних коштів промислових підприємств на 01.07.96 (млн. грн.)
(млн. грн.) Тому прийняття загального рішення про видачу кредитів промисловим підприємствам під брак власних оборотних коштів без урахування вищевикладених положень є необґрунтованим і недоцільним. З метою вирішення питань, пов'язаних із нормалізацією фінансового стану промислових підприємств, впливу на поліпшення виробництва і господарської діяльності, вважали б за необхідне: 1. Здійснити глибокий аналіз фінансового стану кожного підприємства окремо і визначити перспективи його подальшої діяльності, враховуючи номенклатуру вироблюваної продукції, її якість, вартість, конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках збуту, оцінити можливості підприємств, у порівняно короткі строки забезпечити стабілізацію з наступним зростанням виробництва. 2. На підприємствах, які мають підготовлений реальний план стабілізації та розвитку, провести глибоку ревізію діяльності, інвентаризацію статей балансу, детально вивчити склад матеріальних цінностей, особливості готової продукції, дебіторської заборгованості. За результатами аналізу повинна бути зроблена оцінка можливостей використання та реалізації відповідних цінностей і готової продукції, а також погашення дебіторської заборгованості. Слід провести реструктуризацію активів і пасивів балансу та підготувати матеріали про списання нереальних сум на збитки. Реальний фінансовий стан підприємств повинен бути ретельно перевірений незалежною аудиторською організацією. 3. Варто окремо розглянути питання про стан дебіторської і кредиторської заборгованості та визначити шляхи її ліквідації. Вважали б за доцільне для скорочення взаємної дебіторської і кредиторської заборгованості розробити спеціальний механізм погашення на базі векселя з наданням цьому документові у законодавчому порядку чинності обов'язкового виконання. 4. Щодо підприємств, які матимуть економічно обґрунтовані бізнес-плани поліпшення свого виробництва та здійснять всю необхідну роботу для санації балансу і реструктуризації його статей, банками буде розглянуто питання про надання кредиту, в тому числі і в іноземній валюті, за рахунок кредитної допомоги міжнародних фінансових організацій. 5. Важливою обставиною у вирішенні названих питань є питання про джерела і гарантії погашення кредитів Його слід опрацювати законодавче за участю Фонду державного майна. Зокрема мається на увазі вирішення питання про надання в заставу під час видачі кредиту виробничих та інших громадських споруд підприємств, про механізм реалізації цієї застави. Як гарантії може бути розглянуто питання про надання в заставу контрольних пакетів акцій корпоратизованих підприємств. Гарантіями повернення кредитів щодо державних підприємств можуть бути і спеціально випущені казначейські зобов'язання (векселі) з наданням їм чинності вільно оборотних платіжних коштів. 6. З метою стимулювання надання комерційними банками кредитів на стабілізацію і розвиток виробництва було б доцільним вирішити такі питання: . дозволити комерційним банкам видавати довгострокові кредити під розроблені стабілізаційні програми за рахунок скорочення на 50% обов'язкових резервів; . встановити за кредитами, які видаються за рахунок пільги щодо резервів, процентну ставку на рівні 10% річних; . звільнити від оподаткування доходи, одержані комерційними банками від надання довгострокових кредитів[16,стр.42]. 3. Аналіз фінансового стану ВП “Ременерго” В ВП "Ременерго" входить 2 структурних підрозділи, які знаходяться в Черкаський механічний цех і Гельмязівська дільниця виконують роботи по виготовленню засобів малої механізації, а Добротвірський цех займаються ремонтом обладнання на ДРЕС і електростанціях. 1998 рік підприємство завершило з такими показниками: Таблиця № 4. Фінансові результати 1998 р. |Показники |0диниця |Фактично | ТРУД Заробітна плата виплачувались по тарифним ставкам, посадовим окладам і відрядним розцінкам згідно з галузевою тарифною угодою та "Положення пре оплату праці, та "Положення про преміювання". Середньоспискова чисельність всього персоналу за І998 рік - 70 чоловік. У 1998 році на оплату праці використано 135283,2 грн. Середня заробітна плата по підприємству на 1-го працюючого - 159,79 грн. Середня заробітна плата 1-го працюючого ППП в 1998 році - І60,42 грн. МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Для виробництва засобів малої механізації і послуг стороннім
організаціям, підприємство через службу матеріально-технічного забезпечення
придбало металопрокат, інструменти, комплектуючі, спецодяг і др. матеріали
безпосередньо по прямим зв'язкам з заводами-виготовлювачами і АО Підприємство має своє складське господарство, яке складається із матеріального складу, в кількості 1 площадки зовнішнього складування. Стан складського господарства задовільний. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТУЖНОСТІ ТА СТАН УСТАТКУВАННЯ Потужність підприємства характеризується наступними даними із наявності виробничих верстатів із них: токарних верстатів 8 одиниць фрезерних верстатів 7 строгальних верстатів 4 сверлільних верстатів 8 заточних верстатів 7 прес-ножиць 5 ножиць-гильотін 3 підйомно-транспортне 4 обладнання електрозварювальне 10 Устаткування має задовільний стан, відповідає умовам праці та техніки безпеки. 30% обладнання потребує необхідних вкладень для виконання поточних ремонтів. Середній вік устаткування складає 10-20 років. 3. 1. Аналіз доходності. Один із основних фінансових показників плану та оцінки господарської діяльності підприємств є прибуток. Прибуток – показник, який найбільш чітко відображає ефективність виробництва, об’єм і якість виготовленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Прибуток – абсолютний показник дохідності. Відносний показник інтенсивності виробництва є рентабельність. Рентабельність відображає рівень дохідності відносно відповідної бази. Підприємство є рентабельним, якщо суми виручки від реалізації продукції досить не тільки для покриття витрат на виробництво та на реалізації, а й на утворення прибутку. Аналіз дохідності господарського об’єкта проводиться порівнюючи звітний та передуючий звітному роки. Аналіз доходності за 1996 та 1997 р.р. підприємства «Ременерго» приведений в таблиці №5. Дані таблиці №5 показують, в порівнянні з 1996р., в 1997 р. прибуток від реалізації збільшився на 3,1 тис грн. (з 43,6 тис. грн. до 46, 7 тис. грн.), або на 7,1 %. Це сталося в результаті дії наступних факторів: 1. Збільшення обсягу виручки від реалізації на 268,8 тис. грн. (з 225,2 до 494 тис. грн.) – збільшило прибуток на 52,04 тис. грн.: 19,36% * 268,8 / 100% = 52,04 тис. грн., де 19,36 % – процентне відношення прибутку від реалізації до виручки у 1996 р. 2. Зростання рівня собівартості на 9,9 % (з 63,99% до 73,89%), що в свою чергу, відповідно зменшило суму прибутку на 48,9 тис. грн.: 9,9% * 494000 / 100 = 48,9 тис. грн. 3. Збільшення рівня ПДВ на 0,01% ( з 16,65% до 16,66%), призвело до зменшення суми прибутку на 49 грн. Всього по прибутку від реалізації продукції: 52,04 – 48,9 – 0,049 = 3,091 грн. Різниця в 9 грн. з сумою 3100 грн. пояснюється округленням цифр при розрахунках. Аналіз доходності за 1997 та 1998 р.р. Прибуток від реалізації збільшився на 27,7 тис. грн. (з 46,7 тис. грн.. до 19 тис. грн..). Це сталося в результаті дії наступних факторів: 1. Зменшення обсягу виручки від реалізації на 146 тис. грн. – зменшило прибуток на 13,797 тис. грн.: 9,45% * 146 / 100% = 13,797 тис. грн., де 9,45 % – процентне відношення прибутку від реалізації до виручки у 1996 р. 2. Зростання рівня собівартості на 3,98 % – зменшило суму прибутку на 13,85 тис. грн.: 3,98% * 348 / 100 = 13,85 тис. грн. 3. Збільшення рівня ПДВ на 0,01% призвело до зменшення суми прибутку на 34,8 грн. Зменшення прибутку на 27,7 тис. грн. сталося внаслідок наступних дій: 13,797 + 13,85 + 0,034 = 27,6818 тис. грн. Різниця в 19 грн. пояснюється округленням цифр при розрахунках. Рентабельність показує скільки прибутку приходиться на 1 грн. реалізованої продукції. Рентабельність розраховується за формулою (1): Р96 = 43,6 / 144,1 * 100% = 30,26%; Р97 = 46,7 / 365 * 100% = 12,79%; Р98 = 19 / 271 * 100% = 7,01%; Негативним результатом роботи є зниження рівня рентабельності в 1997 р. в порівнянні з 1996 р. на 17,47 % (з 30,26% до 12, 79%), і 1998 р. в порівнянні з 1997 р. на 5,78 % ( з 12,79% до 7,01%). Це означає, що підприємство “Ременерго” в 1997 р. отримало прибутку на кожну 1 грн. витрат на виробництво продукції на 17,47 грн. менше, ніж у 1996 р., і в 1998 р. – на 5,78 грн. менше, ніж у 1997 р. Таким чином величина прибутку який могла отримати наша організація у 16,27 * 365000 / 100 = 59,385 тис. грн., а у 1998 р. – ця сума склала 15,908 тис. грн.: 5,87 * 271000 / 100 = 15,907 тис. грн. Таблиця № 5. Аналіз доходності ВП “Ременерго”.
Одним із найважливіших показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства та його незалежність від позичкових коштів є коефіцієнт автономії, що розраховується за формулою (2). Для 1996 р. коефіцієнт автономії дорівнює: Ка = 665,1 / 850,1 = 0,7824. Коефіцієнт автономії для 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати наведені в таблиці №6 Коефіцієнт автономії за 1997 р. залишився незмінним, а за 1998 р. знизився на 5,6 %. Це було викликано зменшенням суми власних коштів на 23 тис. грн. (з 667 тис. грн. до 644 тис. грн.). Коефіцієнт автономії доповнює коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів, який розраховується за формулою (3): Кз/в96 = 185 / 665,1 = 0,278. Як у 1997 р., так і у 1998 р. незначне зростання Кз/в на 27,1 % (з 0,28 до 0,356), відображає перевищення величини позикових коштів над власними джерелами їх покриття. Це пов’язане зі збільшенням суми зобов’язань по залучених коштах: у 1997 р. на 2 тис. грн., у 1998 р. – на 29 тис. грн. Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів розраховується за формулою (4). Для 1996 р. дорівнює: Км/ім = (342,8 + 167,1) / 340,2 = 1,499. Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів для 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати наведені в таблиці №7. За 1997 р. та 1998 р. ми маємо підвищення коефіцієнту співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів. Підвищення межі мінімальної фінансової стабільності є позитивним ефектом. Важливою характерністю стійкості фінансового стану є коефіцієнт маневрування, який розраховується за формулою (5): Км96 = (665,1 – 340,2) / 665,1 = 0,488. Коефіцієнт маневрування для 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати наведені в таблиці №7. За 1997 р. коефіцієнт маневрування збільшився відповідно на 9,6 % та Коефіцієнт мобільності розраховується зо допомогою формул коефіцієнтів мобільності всіх коштів підприємства та оборотних коштів (6),(7). Для 1996 р. коефіцієнт мобільності всіх коштів підприємства ВП “Ременерго” дорівнює: Кмс96 = (165,2 + 167,1) 850,1 = 0,5998. Коефіцієнт мобільності всіх коштів підприємства для 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати наведені в таблиці №7. У 1997 р. та 1998 р.р. коефіцієнт мобільності всіх коштів підприємства у порівнянні з попереднім збільшувався і там, і там на 6,2 %. Чим вище значення коефіцієнту, тим більше у підприємства можливостей забезпечувати безперервну роботу і розраховуватися з кредиторами. Для 1996 р. коефіцієнт мобільності оборотних коштів підприємства дорівнює: Кмо96 = 5,9 / (167,1 + 342,8) = 0,0012. Коефіцієнт мобільності оборотних коштів підприємства за 1997 р. вдвічі
зменшився, у порівнянні з 1996 р. Це трапилося внаслідок зменшення вдвічі
коштів на розрахунковому рахунку. У 1998 р. коефіцієнт мобільності
оборотних коштів підприємства збільшився на 0,001 (з 0,006 до 0,007),
внаслідок незначного підвищення розміру суми на розрахунковому рахунку на Коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними джерелами їх формування розраховується за формулою (8). Для 1996 р. складає: Кзат96 = (665,1 – 184,6) / 342,6 = 1,402. Коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними джерелами їх формування для 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати наведені в таблиці №7. Коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними джерелами їх формування за 1997 р. знизився з 1,402 до 0,888 і є нижчим за значення нормативного обмеження (1,00), це говорить про недостатнє забезпечення запасів і затрат власними джерелами формування. У 1998 р. коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними джерелами їх формування зріс з 0,888 до 1,056. Це значення майже дорівнює нормативному обмеженню, це означає, що коштів для покриття запасів і затрат власними джерелами формування, ледь вистачає. Важливу характеристику структури коштів підприємства дає коефіцієнт
майна виробничого призначення, який розраховується за формулою (9). Для Квм96 = (340,2 + 167,1) / 850,1 = 0,897. Коефіцієнт майна виробничого призначення для 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати наведені в таблиці № 7. У 1997 р. коефіцієнт майна виробничого призначення знизився з 0,597 до У 1998 р. ситуація покращилася і коефіцієнт майна виробничого призначення збільшився з 0,529 до 0,608 (на 14,9 %). Коефіцієнт вартості основних засобів у майні підприємства розраховується за формулою (10). Для 1996 р. він дорівнює: Коз96 = 340 / 850,1 = 0,39995 Коефіцієнт вартості основних засобів у майні підприємства для 1997 та За 1997 та 1998 р. спостерігається тенденція зниження коефіцієнту
вартості основних засобів підприємства на 9,25 % та 10,74 % відповідно. Це
відбувається за рахунок зменшення частки основних фондів до вартості майна Аналіз фінансової стійкості показаний у таблиці № 7.
Аналіз платоспроможності здійснюється шляхом співставлення наявності і надходження засобів з платежами першої необхідності. Платоспроможність вимірюється через коефіцієнт платоспроможності. Коефіцієнт платоспроможності розраховується за формулою (11). За 1996, Кп96 = 167,1 / 185 = 0,903; Кп97 = 142 / 187 = 0,759; Кп98 = 248 / 229 = 1,083. Як видно з розрахунків, у 1997 р. сталося зниження коефіцієнту платоспроможності на 15,95%. Як у 1996 р., так і у 1997 р. коефіцієнт платоспроможності менше одиниці, це свідчить про неможливість покривати короткострокові платежі тим, що є в наявності. У 1998 р. коефіцієнт платоспроможності дорівнює 1,083, це означає, що Тепер перейдемо до розгляду кредитоспроможності. Найважливішими показниками кредитоспроможності є абсолютна ліквідність, ліквідність та коефіцієнт покриття. Абсолютна ліквідність розраховується за формулою (13).За 1996, 1997, Кал96 = 5,9 / 185 = 0,032; Кал97 = 3 / 187 = 0,016; Кал98 = 4 / 229 = 0,018. Цей коефіцієнт показує яку частку короткострокової заборгованості підприємство зможе покрити в найближчий час. По ВП “Ременерго” за всі роки, найбільш мобільної частини оборотних коштів (грошові кошти, довгострокові цінні папери) не вистачить для негайного покриття короткострокових зобов’язань. Коефіцієнт ліквідності відображає прогнозовані платіжні можливості підприємства. при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт ліквідності розраховується за формулою (14). За 1996, 1997, Кл96 = 167,1 / 185 = 0,903; Кл97 = 142 / 187 = 0,759; Кл98 = 248 / 229 = 1,083. Як бачимо у 1997 р. стан покриття дебіторської заборгованості дещо знизився, а у 1998 р. не лише стабілізувався (нормативне обмеження ?0,8), а відбулося підвищення значення показника коефіцієнту ліквідності. Коефіцієнту ліквідності залежить від швидкості документообігу в банках країни, своєчасного оформлення банківських документів, термінів надання комерційного кредиту окремим покупцям, їх платоспроможності та інших причин. Коефіцієнт покриття показує платіжні можливості підприємства, які оцінюються за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами, та при сприятливій реалізації готової продукції, а також продажу, у разі необхідності, інших елементів матеріальних оборотних коштів. Коефіцієнт покриття розраховується за формулою (15). За 1996 р. коефіцієнт покриття дорівнює: Кпок96 = 167,1 / 185 = 0,903; Для 1997 та 1998 р.р. розрахунок проводиться аналогічно, результати
занесено до таблиці №. 8. Нормативне обмеження показника ? 2. У 1997 р. спостерігалось підвищення та досить високі можливості ВП У 1998 р. спостерігається стабілізація стану платоспроможності. 3.4. Аналіз використання капіталу Для проведення аналізу використання капіталу необхідно визначити ефективність використання оборотних та основних коштів. Ефективність використання оборотних коштів. Для проведення аналізу використання оборотних коштів необхідно розрахувати оберненість оборотних коштів, коефіцієнт оберненості оборотних коштів, коефіцієнт завантаження, фондовіддачу та фондоємкість. Оберненість оборотних коштів за 1996 р. розраховується за формулою Z96 = 24,083 * 360 / 225,2 = 38,5 днів. Оберненість оборотних коштів за 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати занесено до таблиці №9 Коефіцієнт оберненості коштів розраховується за формулою (17). КО для КО = 360 / 38,5 = 9,35 об. Коефіцієнт оберненості за 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, розрахунки занесено до таблиці №9. Коефіцієнт завантаження розраховується за формулою (19). Кз для 1996 р.: Кз = 24,083 / 225,2 * 100 = 10,69 коп.; Для Кз за 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно розрахунки занесено до таблиці №9.. Таблиця № 9. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”. За даними таблиці №9 оберненість оборотних коштів “Ременерго” за 1997
р. в порівнянні з 1996 р. зменшилось на 16,9 днів. це привело до збільшення
коефіцієнта оберненості на 78,3%, і до зниження коефіцієнта завантаження на Зміна швидкості обертання оборотних коштів була досягнута результаті
взаємодії двох факторів: збільшення виручки на 268,8 тис грн.. (з 225,4 до 1. Зростання об’єму виручки прискорив оберненість оборотних коштів на 24085 / 1372 – 38,5 = –20,94 днів 2. Збільшення середнього залишку оборотних коштів на 5,5 тис. грн. затягнуло оберненість коштів на 4,009 днів: 5,5 / 1,372 = 4,009 днів; Всього – 20,94+4,009 = – 16,937 дня. Прискорення оберненості оборотних коштів на 16,9 дня звільнило з обороту грошові засоби на суму 23,187 тис. грн.: - 16,6 * 1,372 = – 23,187 тис. грн. Величину економічного ефекту, отриманого від прискорення оберненості оборотних коштів, можна визначити, використовуючи коефіцієнт завантаження засобів в обігу. Так, якщо в 1996 р. для отримання 1 грн. виручки було затрачено 10,69 коп., то в 1997 р. – лише 5,99 коп. Таким чином, загальна сума економії оборотних коштів із всього об’єму виручки складає 23,218 тис. грн.: - 4,7 * 494000 / 100 = – 23,218 тис. грн. Різниця в 31 грн. пояснюється округленням цифр при розрахунках. З таблиці №9 видно, що оберненість оборотних коштів «Ременерго» за Зміна швидкості оберту оборотних коштів була наслідком зменшення об’єму виручки на 146 тис. грн.. та на 2,75 тис. грн. зменшення середнього залишку оборотних коштів. Вплив цих факторів на прискорення оберненості коштів характеризується таким чином: 1. Зменшення виручки уповільнило оберненість оборотних коштів на 8,99 днів: 29,583 / 0,967 – 21,6 = 8,99 днів; 2. Зменшення середнього залишку оборотних коштів на 2,75 тис. грн.. прискорило на 2,66 днів: - 2,75 / 0,967 = – 2,66 днів. Всього = 8,99 – 2,66 = 6,33 дня. Уповільнення оберненості оборотних коштів на 6,2 дні, додатково ввело в обіг грошових засобів на суму 5,995 тис. грн.: 6,32 * 0,967 = 5,995 тис. грн. В порівнянні з 1997 р. (5,99 коп.) у 1998 р. для отримання 1 грн. виручки було затрачено 7,71 коп. Сума збільшення об’єму оборотних коштів в об’ємі виручки складає 5985,6 грн.: 1,72 * 348000 / 100 = 5985,6 грн. Різниця в 10 грн. обумовлена округленнями при розрахунках. Ефективність використання основних фондів вимірюється показниками фондовіддачі та фондоємкості. Фондовіддача основних фондів розраховується за формулою (20). Для 1996 р. фондовіддача дорівнює: Ф96 = 225,2 / 336 = 0,67 Для 1997 та 1998 р.р. фондовіддача розраховується аналогічно, результати занесені в таблицю №10. Фондоємкість знаходиться за формулою (21). Для 1996 р. фондоємкість дорівнює: Фє96 = 336 / 225,2 * 100 = 149. Для 1997 та 1998 р.р. років розрахунок проводиться аналогічно,
результати занесено до таблиці №10. За даною таблицею №10 фондовіддача основних фондів у 1997 р. в порівнянні з 1996 р. збільшилася на 1 грн., що у свою чергу знизило фондоємкість на 87 коп. Це позитивно характеризує фінансовий стан і показує на ефективне використання основних фондів. В свою чергу, зменшення фондовіддачі за 1998 р. в порівнянні з 1997 р. на 42 коп., призвело до збільшення фондоємкості на 18,3 коп., що в свою чергу знизило ефективність використання основних фондів, збільшивши витрати на суму 63,684 тис. грн.: 18,3 * 348000 / 100 = 63684 грн. Як ми уже зазначали, показник фондовіддачі тісно пов’язаний з продуктивністю праці та фондоозброєністю. Продуктивність праці розраховується за формулою (22). Для 1996 р.: В = 225,2 / 70 = 3,217 тис грн. Для 1997 та 1998 р.р. продуктивність праці розраховується аналогічно, результати занесені в таблицю № 11. Фондоозброєність розраховується за формулою (26). Для 1996 р.: Фв = 336 / 70 = 4,8 тис грн. Для 1997 та 1998 р.р. фондоозброєність розраховується аналогічно, результати занесені в таблицю № 11. Таблиця № 11. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”. З таблиці видно, що у 1997 р. збільшення продуктивності праці на У 1998 р. ситуація змінюється протилежно і зменшення продуктивності призводить до зменшення фондовіддачі. Ефективність використання капіталу. Як вже зазначалося, капітал в цілому представляє собою суму оборотних коштів, основних коштів та нематеріальних активів. Ефективність використання капіталу характеризується його рентабельністю (формула (28)): Р96 = 29,1 * 100 / 225,2 * 1 / (1 / 9,35 + 1 / 0,67) = 8,08 %. Рівень рентабельності капіталу за 1997 та 1998 р.р. розраховується
аналогічно, результати занесено до таблиці №12. Підвищення рівня рентабельності капіталу у 1997 р. на 3,96 5 пов’язано зі збільшенням середнього залишку оборотних коштів та збільшення балансового прибутку на 33,9 тис. грн. (з 29,1 тис. грн. до 63 тис. грн.). У 1998 р. зниження рівня рентабельності пов’язане з підвищенням собівартості продукції на 5,39 % (з 73,89% до 77,87% частки у виручці), зниженням коефіцієнту оберненості оборотних коштів з 16,67 до 12,98 та зниженням балансового прибутку на 32 тис. грн. ВИСНОВОК За результатами проведеної оцінки фінансового стану можна зробити висновок, що перед підприємством постала проблема виживання. Його фінансова політика вирішує короткострокові задачі, які дають позитивні результати лише сьогодні з можливим негативним ефектом у майбутньому, що багато у чому пояснюється відсутністю фінансової стратегії. Без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, яка має бути узгоджена з конкретними особливостями діяльності, конкретними змінами процесів у кожній функціональній ланці підприємства, засоби його оздоровлення нагадуватимуть лише тимчасову "косметичну" операцію. Найважливішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення та зміцнення рівня фінансової сталості підприємства — запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання. Про поглиблення кризи свідчить той факт, що у 1997 р. 44% усіх
господарських структур працювали збитково, у тому числі в промисловості — Заходи щодо зміцнення фінансової сталості підприємства можуть дати позитивні результати лише за умови обов'язкового і суттєвого оздоровлення мою фінансів. Як доречно зазначив Я Корнаї; "Половинчастість одного комплексу заходів знижує ефективність іншого. Загальна сума десяти різних половинчастих результатів дорівнює не сумі п'яти повноцінних успіхів, а скоріше п'яти повним поразкам"[16,стр.86]. Кризовий фінансовий стан, в якому опинилася значна частина промислових підприємств України в період політичної та економічної трансформації, потребує застосування жорстких, але водночас ефективних заходів, спрямованих на зміцнення фінансової сталості.) Причини, які зумовлюють невідповідність належному рівню фінансової сталості, можуть бути різними, однак усі вони поділяються на дві великі групи: поточні та стратегічні. До поточних причин слід віднести всі ті, які впливають на рівень фінансової сталості підприємства. До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення належного рівня фінансової сталості: помилки у стратегії управління, в політиці фінансування тощо. Поточна невідповідність усувається оперативними методами фінансового менеджменту. Стратегічна невідповідність може ліквідовуватися за допомогою таких дій, як коригування або заміна цілей, здійснення диверсифікації, створення нових організаційних форм управління тощо. Для цього необхідно чітко уявляти можливості підприємства, вміння правильного вибору та визначення напрямків зміцнення фінансової сталості, обґрунтування перспективних цілей і способів їхнього досягнення. Однією з найпоширеніших причин зниження рівня фінансової сталості
вітчизняних підприємств є втрата управлінським персоналом контролю над ним. Природа механізмів контролю зумовлена характером ієрархічної структури: жорстко централізований порядок у вигляді піраміди, який контролює ланцюг прийняття рішень. Парадоксально, але питання контролю, а відповідно управління фінансовою сталістю, яке до цього часу розглядалося у теоретичному плані головним чином як ситуація втрати контролю, можна інтерпретувати як межу управління фінансовою сталістю. Насправді, на нашу думку, ефективне управління фінансовою сталістю перебуває у залежності від характеристик ланок ланцюга управлінських рішень. На перший погляд, проблему можна трактувати, виходячи із довжини цього ланцюга, тобто кількості ланок в ієрархії. Кожна ланка утворює рівень, який залежить переважно від технологічної складності та ієрархічної структури управління фінансовою сталістю. Політика зміцнення фінансової сталості в контексті антикризового управління фінансами підприємства потребує організації стратегічного управління фінансовою сталістю. Загалом стратегічне управління фінансовою сталістю — це діяльність, яка полягає у виборі дій щодо досягнення довготермінових цілей в умовах, що постійно змінюються,) тобто це сфера діяльності вищого управлінського персоналу підприємства, яка полягає у забезпеченні сталості фінансового стану підприємства у довгостроковій перспективі “за рахунок високої частки власного капіталу у загальній сумі джерел фінансових ресурсів підприємства". Загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою сталістю в умовах кризового розвитку підприємства подано на рисунку 1. Особливістю цього процесу є: . неможливість повного опису об'єктів аналізу, внаслідок чого переважають неструктуровані завдання;
|II | |III | |IV | |V | Рисунок 1. Процес стратегічного управління фінансовою сталістю підприємства. . високий ступінь невизначеності отримання результатів при реалізації рішень (стратегій); . наявність значної кількості некерованих і частково керованих змінних; . критерії вирішення завдань завчасно чітко не встановлені й уточнюються керівництвом у процесі їхнього вирішення. Основною метою стратегічного управління є зміцнення фінансової сталості підприємства за рахунок ефективного використання потенціалу внутрішніх та зовнішніх механізмів. Важливою ланкою у процесі управління є стратегічний аналіз фінансової сталості, який повинен спиратися на сучасне методологічне забезпечення економічного аналізу. Його першочергове завдання — розкриття причинно- наслідкових зв'язків між рівнем фінансової сталості підприємства та факторами, які його формують. Аналіз повинен бути цілеспрямованим, об'єктивним і системним. Завданням третього етапу є визначення усіх стратегічних альтернатив управління фінансовою сталістю, їхнє обґрунтування. Вищий управлінський персонал на цьому етапі повинен проаналізувати усі слабкі та сильні сторони кожної з альтернативних стратегій. На четвертому етапі з усіх можливих стратегій обирається одна стратегія управління фінансовою сталістю підприємства, розробляється стратегічний план, призначаються відповідальні особи з числа фінансових менеджерів. П'ятий етап присвячений проблемам реалізації та контролю за виконанням стратегії. У теорії та практиці фінансового менеджменту виділяють три типи систем управління:— управління в умовах відносно спокійного та сталого зовнішнього і внутрішнього середовища; . управління в умовах динамічного зовнішнього середовища; . управління в умовах кризової ситуації. В умовах трансформації економіки України управління фінансовою сталістю можна вважати управлінням в умовах кризової ситуації. Таким чином, стратегія управління фінансовою сталістю повинна відповідати вимогам антикризового управління фінансами підприємства і передбачати раціоналізацію обороту обігових коштів та оптимізацію структури джерел їхнього фінансування; забезпечення своєчасного оновлення позаоборотних активів і високу ефективність їхнього використання; вибір та реалізацію найефективніших шляхів розширення обсягів активів для забезпечення основних напрямків розвитку; забезпечення необхідного рівня самофінансування свого виробничого розвитку за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики; забезпечення найефективніших умов і форм залучення позикових коштів у відповідності з потребами підприємства. Ефективність стратегічного управління фінансовою сталістю багато у
чому залежить від використання захисних механізмів, серед яких хочемо
виділити профілактичні заходи та систему внутрішнього страхування. У тих випадках, коли не можна взагалі уникнути ризику зниження рівня фінансової сталості підприємства, його мінімізація досягається шляхом отримання від контрагентів певних гарантій при наданні їм комерційного кредиту та скороченні переліку форс-мажорних обставин у контрактах із покупцями готової продукції, що дасть можливість, у свою чергу, суттєво знизити ризик виникнення безнадійної дебіторської заборгованості. Диверсифікація ризику зниження фінансової сталості підприємства може реалізуватися шляхом диверсифікації: . портфеля цінних паперів; . валютного портфеля за рахунок вибору для проведення зовнішньоекономічних операцій кількох видів валют; . депозитного портфеля за рахунок розміщення великих сум тимчасово вільних коштів на депозитне зберігання у кількох банках при збереженні умов їхнього розміщення. За рахунок встановлення відповідних фінансових нормативів можна здійснювати лімітування ризику зниження фінансової сталості підприємства. . мінімальну частку (%) високоліквідних активів у складі майна підприємства; . граничний рівень (%) позикових коштів у господарському обороті; . максимальний розмір депозитного вкладу, розміщеного в одному банку. Розглянувши принципові ознаки профілактичних заходів, спрямованих на зниження ризику втрати фінансової сталості, хочемо зауважити, що вони можуть суттєво вплинути на ймовірність його виникнення, але не можуть повністю нейтралізувати його. Тому підприємствам, на нашу думку, слід узяти на себе функцію страхування ризику зниження фінансової сталості. Система заходів внутрішнього страхування ризиків зниження фінансової сталості забезпечить нейтралізацію негативних явищ у процесі економічного розвитку підприємства. Розглянемо основні можливі напрямки внутрішнього страхування ризиків зниження фінансової сталості підприємства: 1. Резервування частини фінансових ресурсів для забезпечення подолання негативних фінансових наслідків. Таке резервування фінансових ресурсів повинно здійснюватися у вигляді: . формування страхового фонду підприємства у відповідності з вимогами чинного національного законодавства та статуту підприємства; . формування цільових резервних фондів; . формування резервних сум фінансових засобів у процесі розробки фінансових планів; . використання залишків прибутку як резерву для ліквідації негативних наслідків окремих фінансових ризиків, які, у свою чергу, негативно впливають на рівень фінансової сталості підприємства. 2. Забезпечення компенсації можливих фінансових збитків за рахунок формування відповідної системи отримання додаткового доходу за ризиковими операціями понад рівень, якого можуть досягти не ризикові фінансові операції. 3. Забезпечення компенсації можливих фінансових збитків за рахунок системи штрафних санкцій, які повинні у повному обсязі компенсувати фінансові збитки підприємства. Організація стратегічного управління фінансовою сталістю на вітчизняних підприємствах дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств в умовах трансформації економічного механізму в Україні. Список використаної літератури: 1. Балабанов И. Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта. – М.: Финансы и статистика, 1998. 2. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. – М.: Финансы и статистика, 1998. 3. Ефимов О.В. Как анализировать финансовое положение предприятия. – М., 1995. 4. Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. – К., 1992. 5. Коваль В.В. Фінансовий аналіз. – К., 1996. 6. Ковалева А.М. Финансы. – М.: Финансы и статистика, 1999. 7. Козлова О.И. Оценка кредитоспособности предприятия. – М., 1993. 8. Кондраков М.П. Основы финансового анализа. – М., 1998. 9. Кравченко М.И. Анализ финансового положения предприятия. – М., 1994. України. 1998, №5, стор. 96-98. М., 1996.
Страницы: 1, 2 |
|