Фінансові резерви (англ. сontingency funds) - особлива форма фінансових ресурсів, що відокремлена органами державного і муніципального управління і господарюючими суб'єктами на випадок виникнення непередбачуваних витрат і специфічних потреб, зумовлених необхідністю ліквідації негативних наслідків випадкових подій і обставин. Призначені для фінансування поточних і капітальних витрат або взагалі не передбачених затвердженими фінансовими планами, або передбаченими в менших обсягах, або не забезпечених фінансовими джерелами через недонадходження запланованих доходів. Формування фінансових резервів об'єктивно зумовлене потребами суспільного відтворення, що потребує безперебійного фінансування навіть при настанні непередбачених подій і різного роду випадковостей. Воно відбувається на стадії розподілу фінансових ресурсів по фондах цільового призначення. Фондова форма функціонування фінансових резервів обумовлена необхідністю їх цільового використання.

У ринкових умовах господарювання, як і при переході до ринку, фінансові резерви відіграють важливу роль як стабілізатора економіки; при цьому чим важче економічна обстановка в країні, тим більшого значення набувають фінансові резерви, від наявності та обсягу яких часом залежить доля країни, її положення в загальносвітовому господарстві. Саме тому вивчення та використання фінансових резервів є дуже важливим в економіці України на сьогоднішній день.

1. Сутність фінансових резервів.

Фінансові резерви — одна з важливих умов безперервного й ефективного функціонування економіки, розв'язання соціальних проблем. Резерви потрібні завжди, незалежно від моделі економічного розвитку, форми власності, рівня розвитку продуктивних сил. Вони об'єктивно зумовлені безпосередньо характером процесу виробництва як явищем, де імовірні випадкові фактори й непередбачувані обставини. У високотехнологічному виробництві за умов конкуренції необхідність у фінансових резервах зумовлена також змінами технології виробництва, зовнішньоекономічними зв'язками, кон'юнктурою ринку.

За економічною суттю фінансові резерви — це способи й форми створення та використання фондів фінансових ресурсів для фінансування заходів із локалізації впливу непередбачуваних обставин і підтримки високого рівня виробництва та суспільного добробуту громадян. У загальноекономічному плані джерелом фінансових резервів є валовий внутрішній продукт, що створюється економікою держави. Фінансові резерви в межах держави повинні мати свою оптимальну величину, оскільки надмірне відволікання коштів у резерви може спричинити фінансове напруження і негативно вплинути на відтворювальний процес.

Фінансові резерви покликані забезпечити стійкість усієї фінансової системи, надійність фінансового забезпечення економічного розвитку у разі впливу непередбачуваних обставин. Проте фінансові резерви визначають розмір матеріальних і трудових резервів. Так, для створення матеріальних запасів потрібні кошти. Без фінансових ресурсів неможливо створити або удосконалити виробничі потужності. Аналогічна ситуація складається і при формуванні трудових ресурсів. Підготовка кваліфікованих робітників, перепідготовка й перекваліфікація робочої сили, а також надання допомоги тимчасово непрацюючим потребують затрат фінансових ресурсів.

До фінансових резервів належать також валютні резерви, запаси золота та інших дорогоцінних металів національних і центральних банків держав. Специфіка цих резервів проявляється в тому, що вони покликані забезпечити стабільність національної грошової одиниці. Врешті-решт це також впливає на стабільність фінансової ситуації в державі і дає змогу локалізувати вплив кризових явищ у світовій економіці.

Фінансовими резервами є резервні фонди комерційних банків, страхових компаній та інших фінансових структур, їхнє призначення — забезпечення повернення залучених коштів юридичних й фізичних осіб і здійснення своєчасних розрахунків за своїми зобов'язаннями.

Створення фінансових резервів у державі потребує законодавчого забезпечення. У більшості країн світу створення й використання резервів регулюється спеціальними законами. В Україні створення фінансових резервів на загальнодержавному рівні обумовлено Законом України "Про бюджетну систему України". У статті 19 зазначено, що у державному бюджеті України передбачається створення резервного фонду Кабінету Міністрів України у розмірі до двох відсотків від обсягу видатків державного бюджету України для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету України.

Цим же законом передбачено створення резервів на рівнях місцевого самоврядування. Так, у республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування) і районних бюджетах утворюються резервні фонди уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих органів обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування), районних рад народних депутатів у розмірі до одного відсотка від обсягу видатків кожного з відповідних бюджетів для фінансування невідкладних заходів, які не мали бути передбачені під час затвердження зазначених бюджетів.

Фінансові резерви, що створюються в складі ланок фінансової системи, посідають провідне місце в системі фінансових резервів держави. Це зумовлено тим, що бюджетна система теж посідає центральне місце в фінансовій системі держави. Бюджет є основним джерелом фінансового забезпечення розвитку економіки. Відомо, що бюджетні резерви покликані забезпечувати міжгалузеві пропорції в економіці, сприяти розв'язанню найзначніших економічних завдань, здійсненню прогресивних структурних змін у народному господарстві, реалізації нових науково-технічних досягнень.

Створення фінансових резервів на рівні підприємницьких структур також має законодавче врегулювання у багатьох європейських країнах. В Україні відповідно до чинного законодавства дозволяється відраховувати до резервних фондів підприємств до двадцяти п'яти відсотків прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків. На сьогодні фінансові резерви всіх рівнів управління перевищують чотири мільярди гривень, що становить понад три відсотки валового внутрішнього продукту.

Досягнення оптимальності щодо загального обсягу фінансових резервів у державі потребує комплексного підходу до питань їхнього формування, розподілу й використання. Важливо не лише сформувати ефективну систему фінансових резервів, а й зацікавити всіх суб'єктів господарювання в створенні найсприятливіших умов для її функціонування.

2. Види фінансових резервів

Фінансові резерви поділяються на: бюджетні, страхові, золотовалютні, резервні фонди господарюючих суб'єктів, спеціальні резервні фонди деяких міністерств і відомств. Ця класифікація фінансових резервів обумовлюється угрупованням фінансових відносин, їх місцем і роллю в процесі відтворення. Відповідно до неї бюджетні резерви сприяють ліквідації диспропорцій і тимчасових порушень перебігу соціально-економічних процесів; страхові резерви та резервні фонди господарюючих суб'єктів забезпечують у потрібних масштабах і пропорціях безперервність процесу відтворення на мікро- та макрорівні навіть при виникненні несподіваних обставин і різного роду випадковостей; золотовалютні резерви гарантують стійкість національної валюти; спеціальні резервні фонди міністерств і відомств та бюджетні резерви дозволяють фінансувати нові виникають протягом фінансового року потреби, зумовлені науково-технічними досягненнями і відкриттями; завдяки спеціальним фондам міністерств створюються можливості для резервування частини фінансових ресурсів у рамках окремих міністерств.

У залежності від функціонального призначення виділяють фінансові резерви для:

1) здійснення непередбачених витрат, потреба в яких виникає в ході виконання виробничо-фінансових планів - частково використовуються бюджетні резерви (резервні фонди Президента України, Верховної Ради України, фонди непередбачених витрат тощо) і резервні фонди господарюючих суб'єктів, а також спеціальні резервні фонди міністерств;

2) забезпечення стабільного виконання бюджетів усіх рівнів - використовуються всі види бюджетних резервів, а в разі потреби і золотовалютні резерви країни;

3) забезпечення галузевих витрат (пов'язаних з новими науково-технічними досягненнями і відкриттями, наданням фінансової допомоги підприємствам і т.п.) - використовуються галузеві фонди міністерств і відомств, що формуються на державному і регіональному рівнях;

4) покриття збитків, викликаних стихійними лихами, несприятливими погодними умовами, нещасними випадками та іншими обставинами - використовуються різноманітні страхові фонди, страхові резерви, резервні (страхові) фонди господарюючих суб'єктів і (частково) бюджетні резерви.

Фінансові резерви поділяють також на:

· стратегічні, пов'язані з освоєнням нових родовищ корисних копалин, зміцненням кордонів держави тощо (використовуються кошти Резервного фонду Президента РФ України і резервних фондів органів виконавчої влади);

· оперативні, призначені для ліквідації збоїв у відтворювальному процесі у господарюючих суб'єктів (за рахунок страхових фондів) або внутрішньорічних касових розривів у бюджетах органів влади різних рівнів (за рахунок оборотної касової готівки).

Угруповання фінансових резервів може здійснюватися і в залежності від рівня їх формування (централізовані і децентралізовані), методів освіти (бюджетний, страховий, самострахування) і ін.

3. Методи формування резервного фонду

Формування фінансових резервів забезпечується такими методами:

1.Бюджетний. Метод передбачає створення резервного фонду в складі кожного бюджету, тобто у Державному бюджеті України і місцевих бюджетах.

2.Госпрозрахунковий. За цим методом формування фінансових резервів здійснюється суб'єктами господарювання. Держава законодавчо встановлює обов'язковий порядок формування резервного фонду для акціонерних товариств у розмірі 25% від статутного капіталу.

3.Страховий. За цим методом фінансові резерви у формі страхового фонду створюють страхові організації. Такі страхові фонди формуються за рахунок внесків учасників страхування, і лише ці учасники можуть претендувати на виплату коштів із страхових фондів.

4. Призначення фінансових резервів та їх використання

Функціональним призначенням фінансових резервів є дотримання стабільності в економічній, соціальній і екологічній сферах та подолання негативних природних явищ при виникненні непередбачуваних обставин, що потребують негайного вирішення. Фінансові резерви покликані забезпечити стабільність економічного і соціального розвитку суспільства. З цією метою в Україні вони створюються за рівнями управління: загальнодержавні фінансові резерви, фінансові резерви суб'єктів господарювання і фінансові резерви органів місцевого самоврядування.

Одним із найважливіших фінансових резервів, що створюється бюджетним методом, є резервний фонд Державного бюджету України. Його обсяг становить 1% видаткової частини загального фонду Державного бюджету і входить до складу його видаткової чистини. Формування резервного фонду Державного бюджету є обов'язковим. Він використовується для фінансування витрат, які не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету та його затвердженні на наступний рік.

Порядок використання коштів з резервного фонду Державного бюджету України визначається Кабінетом Міністрів України. Головними напрямами витрачання коштів з резервного фонду є:

1) фінансування робіт, пов'язаних з попередженням надзвичайних ситуацій.

2) фінансування заходів з ліквідації наслідків катастрофічних природних явищ і процесів.

3) фінансування витрат, пов'язаних із введенням нових законів.

4) інші заходи, що не могли бути передбачені в процесі затвердження Державного бюджету.

Кошти резервного фонду Державного бюджету України протягом року не можуть використовуватися на погашення боргу уряду та інші заходи із збільшення статей видатків, непередбачених Державним бюджетом. Кабінет Міністрів має щомісячно звітувати перед Верховною Радою України про використання резервного фонду Державного бюджету.

Висновки

Таким чином, фінансові резерви — це способи й форми створення та використання фондів фінансових ресурсів для фінансування заходів із локалізації впливу непередбачуваних обставин і підтримки високого рівня виробництва та суспільного добробуту громадян. Важливою умовою безпосереднього і ефективного фінансування економіки, розв'язання різноманітних соціальних, виробничих та екологічних проблем, подолання катастрофічних природних явищ і процесів є створення і використання фінансових резервів. Джерелом формування фінансових резервів є валовий внутрішній продукт, який створюється у суспільстві. Обсяг фінансових резервів не може бути надмірним. Великі фінансові резерви відволікають фінансові ресурси, що може негативно позначитися на розвитку економіки. Фінансові резерви визначають обсяг матеріальних, трудових і валютних резервів.

Література

1. Башнянин Г.І. Фінансові системи в економіці держави. // Фінанси України. К.: Фінанси – 1999, №10 – с.51-55.

2. Бондаковский Л. //Фінанси України. К.: Фінанси – 2005, №1 – с.106.

3. Буряк П.Ю. Мобілізація фінансових резерівів для активізації малого та середнього підприємництва. // Фінанси України. К.: Фінанси – 2007, №12 – с.33-38

4. Бутко М.П., Білокур К.О. Фінансові ресурси регіону в умовах ринкової трансформації. // Фінанси України. К.: Фінанси – 2008, №10 – с.23-32.

5. Завгородня О.О., Тарасович В.М. Фіскальні ресурси держави та їх роль в активізації інвестиційних процесів. // Фінанси України. К.: Фінанси – 2000, №3 – с.19-25.

6. Качмарик Я.Д., Хуткий Р.І. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства. // Фінанси України. К.: Фінанси – 1999, №10 – с.139-144.