Фінансово-комерційна діяльність підприємства ЗАТ "Укркондитер"

За 2007 рік обсяги виробництва борошняних виробів збільшилися приблизно на 25 - 35 %. Це можна пояснити тим, що печивом можна не тільки поласувати, але й насититися. За даними статистики, житель України з'їдає приблизно 3 кг печива в рік.

Найбільшим попитом у споживачів по - колишньому користується дешеве печиво (5 грн. за 1 кг). До нього ставляться цукрове (у загальному обсязі продажів печива на його частку доводиться 50 - 60 % у натуральному вираженні) і сухе солодке печиво (20 - 30 %). Але в 2007 році торговці відзначають і ріст попиту на більше дороге здобне печиво. Споживачі, особливо юні, воліють з'їсти менше, але щоб посмачніше.

Торговці також відзначають, що за останній рік помітно збільшилася на ринку частка кондитерських виробів в обгортці й фасованих. Це підтверджується даними офіційної статистики. Сьогодні більше 70 % кондитерської продукції реалізується в упакуванні, у порівнянні з 2008 роком і її реалізацією збільшилася на 42 %. Асортименти розфасованих виробів значно збільшився - з'явилося багато борошняних виробів у коробках, пластикових піддонах, у пакетиках і т.д.

У той же час обсяги продажів цукерок у коробках виросли не значно - приблизно на 8 - 10 %. Це дорогий товар (ціна однієї коробки вагою 250 - 400 гр. - від 8 до 18 грн.), що здобувається, як правило, по врочистих приводах. Кількість урочистих дат обмежене й не збільшується.

У цілому ж продаж кондитерських виробів в упакуванні виросли як за рахунок змушеного догляду фасованого імпорту з ринку, так і за рахунок маркетингового підходу в просуванні товару: створення представництв - фабрик, формування фірмових магазинів, випуск продукції під торговельними марками, формування дистриб'юторської мережі й т.д. Хоча цей аспект керування ще має багато недоліків.

У середньому по галузі питома вага сировини в собівартості продукції близько 70 - 80 % з них 50 % основна сировина, а 20 % упакування. На енерговитрати йде 2,7 % - 5,1 %. У середньому рентабельність випуску насолод коливається в межах 10 -13 %.

До того ж ціна використовуваної сировини, допоміжних матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів за останні роки мало тенденцію до постійного росту.

Одним з основних показників характеризующих положення ринку кондитерських виробів є обсяг виробництва.

Очевидно, що затяжна економічна криза й падіння доходів населення позначилися на падінні виробництва кондитерських виробів (мал. 2.2)

виробничий комерційний показник

Малюнок 2.2 - Виробництво кондитерських виробів на Україні 2001 - 2007 р. (тис. тонн).

Причина різкого спаду обсягів виробництва в кондитерської галузі стало зменшення обсягу внутрішнього споживчого ринку через низьку купівельну спроможність населення й втрати ринків збуту.

У цей період ринок України заповнився дешевою продукцією Польщі й Туреччини. Також з'явилася й дорога, високоякісна продукція Німеччини й Голландії. Ажіотажний попит на імпортну продукцію можна пояснити наступної. Справа в тому, що до кризи споживачі мали доступ в основному до продукції фабрик, розташованих у їхньому регіоні. Тому місцеві виробники могли збувати всю свою продукцію, незалежно від якості й упакування. Виключенням була лише дорога продукція більших фабрик Києва й Москви.

Більшість великих фабрик, таких як АТЗТ Львівська кондитерська фірма «Світоч», ВАТ «Крафт Якобз Сушард Україна», ЗАТ «Київська кондитерська фабрика ім. К. Маркса», ВАТ «Донецька кондитерська фабрика» працюють при 100 % завантаженості потужностей.

На багатьох фабриках постійно розширюється асортименти випускаємої продукції, обновляється встаткування. Однак завантаженість підприємств у середньому по галузі становить 80 %. Так, наприклад Херсонська кондитерська фабрика завантажена на 90 %, кондитерська фабрика «Харків'янка» на 30 %, компанія А.В.К. на 70 %, Одеська на 50 %.

Так у серпні 2007 року ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» запустила нову голландську лінію по виробництву пористого шоколаду. У Дніпропетровську наприкінці 2008 року заробила німецька шоколадна фабрика «Rainford», на АТЗТ «Буковина» у Чернівцях в 2003 році придбала й установила Австрійську лінію по виробництву вафельних трубочок, в 2003 році на технічне переоснащення було витрачено 700 тис. грн., а в 2003 році майже 1,5 млн. грн. В 2007 році на цьому підприємстві встановлюється нова німецька лінія по виготовленню плиткового шоколаду. До останніх технічних придбань АТЗТ можна віднести також чеський фасовочно-пакувальний автомат. На ЗАТ «Харківська бісквітна фабрика»: в 2007 році завершило підготовчі роботи із запуску другої черги вафельного цеху, для якої було придбано австрійське встаткування. На ньому випускається вафельна продукція під маркою «Престиж».

Не всі фабрики використають виробничу потужність підприємства й мають коефіцієнти використання на багато нижче, ніж середньо галузеві.

Візьмемо для приклада Одеську кондитерську фабрику. Вона за останні кілька років зробила чималі грошові уливання у виробництво. АТ «Одеська кондитерська фабрика» придбало й запустило дві сучасні лінії: по виробництву шоколаду й цукерок асорті фірми «Bindler» («Біндлер», Німеччина) і по виробництву мікрокарамелі фірми «Klockner Hansel» («Клокнер Хенсел», Німеччина). Перша лінія заробила в 2002 році, друга - 2003 року.

Після запровадження в дію цих ліній український ринок одержав новий шоколад «Одеса», цукерки «Асорті» і карамель «Люкс».

Однак, при потенційній потужності цього підприємства 40, 42 тис. тонн кондитерських виробів у рік, річний обсяг виробництва в 2007 році склав 20,8 тис. тонн, що становить 50 % від потужності фабрики. Таким чином, коефіцієнт використання становить:

Кисп. = Qвып / M,

де Кисп. - коефіцієнт використання,

Qвып – обсяг випуску,

М - виробнича потужність,

отже Кисп. = 20,8/40,42 = 0,5.

Збільшивши коефіцієнт використання до среднеотраслевого показника - 0,8 ми зможемо знизити собівартість продукції й, отже, збільшити прибуток.

У грошовому вираженні обсяг випуску при коефіцієнті використання - 0,5 становить 148,5 млн. грн. у середньому рентабельність по галузі становить 11 %. Значить собівартість випуску цієї продукції буде дорівнює:

Свып. = Qвып. / 1,11,

де Свып – собівартість випуску продукції в оптових цінах, млн. грн;

Qвып – обсяг випуску, млн. грн;

у такий спосіб Qвып = 148,5/1,11 = 133,8 млн. грн.

Собівартість однієї тонни продукції становить:

З1т = Qвып.себ / Q¢вып,

де З1т – собівартість однієї тонни, тис. грн;

Qвып.себ - собівартість випуску продукції в оптових цінах, млн. грн;

Q¢вып – обсяг випуску, у тис. тонн;

отже, З1т = 133,8/20,8 = 6,43 тис. грн.

У середньому по галузі повна собівартість продукції складається з 85 % змінних витрат і 15 % постійних, тому собівартість однієї тонни продукції складається з 5,46 тис. грн. змінних витрат і 0,96 тис. грн. постійних витрат.

Якщо збільшити виробничу потужність до Кисп. = 0,8, коли обсяг випуску складе:

Q¢вып = М x Кисп.

Q¢вып – обсяг випуску, у тис. тонн;

М - потужність фабрики, тис. тонн;

Кисп. - коефіцієнт використання,

тоді Q¢вып = 40,42 x 0,8 = 32,3 тис. тонн.

Змінні витрати випуску складуть:

5,46 x 32,3 = 176,35 млн. грн.

За умови, що постійні витрати ті ж - вони не міняються зі збільшенням обсягу. Вони становлять:

0,96 тис. грн. x 20,8 тис. тонн = 19,96 млн. грн.

Таким чином, повна собівартість випуску фабрики при завантаженні рівної 80 % складе:

Сполн. = Зпер. + Зпост. = 176,35 + 19,96 = 196,3 млн. грн.

При тій же рентабельності обсяг випуску в оптових цінах складе:

Q вип. = Сполн. x Р,

де Р - рентабельність дорівнює 11 %;

Q вип. = 196,3 x 1,11 = 217,9 млн. грн.

Прибуток фабрики повинна скласти:

П = Q вип. – Сполн.

у такий спосіб П = 217,9 - 196,3 = 21,6 млн. грн.

Отже, ціна однієї тонни продукту повинна скласти:

Ц1т = Q вип. опт. цін / Q вип. = 217,9 млн. грн. / 32,3 тис. тонн = 6,74 тис. грн.

тобто ціна знизиться на 5,5 % (була 7,14 тис. грн., стала 6,74 тис. грн.).

Але якщо фабрика буде реалізовувати продукцію по тій же ціні, що дорівнює 7,14 тис. грн. за 1 умовну тонну, вона буде мати прибуток у розмірі: Q вип. опт. цін = 7,14 x 32,3 = 230,6 млн. грн. І прибуток становитиме 230,6 - 196,3 = 34,3 млн. грн.

Таким чином, при збільшенні завантаженості потужностей ми знижуємо собівартість продукції й дістаємо більший прибуток. До того ж ми маємо можливість знизити ціну реалізації, при цьому збільшиться ринок збуту. Однак, збільшивши обсяг випуску продукції, ми можемо зштовхнутися із проблемою її реалізації. Отже, потрібно не тільки поліпшити систему реалізації, але й збільшити ринки збуту.

Для збільшення завантаженості потужностей нам будуть потрібні додаткові кошти (на сировину, електроенергію й ін., а також на вдосконалювання системи збуту. Тому, має сенс залучити іноземні інвестиції. Іноземні інвестори будуть зацікавлені, щоб зроблена продукція збувалася не тільки на Україні, але й у їхній країні. Це дозволить розширити споживчий ринок.

З кожним роком збільшується обсяг експортованих кондитерських виробів (див. таб. 2.2).

Продається продукція українських кондитерів, як правило, у країни ближнього зарубіжжя, а також у Канаду, Ізраїль. Причому 90 % усього експорту кондитерської продукції доводиться на Росію. Ця ситуація несприятлива для галузі. Тому що обмеження з боку уряду Росії на ввіз кондитерських виробів у цю країну, можуть залишити українських кондитерів без ринків збуту. Таким чином, вся продукція залишиться на території України. І тоді вітчизняному ринку грозить перенасичення кондитерськими виробами. Тому керівництво підприємств повинне вести інтенсивний пошук нових ринків збуту. Однак українським виробникам кондитерської продукції дуже важко пробитися на нові ринки. Одна із причин - труднощів, з якими зіштовхуються українці із сертифікацією продукції фахівцями відомих закордонних сертифікаційних центрів, а також захищеність закордонних ринків різними митними зборами. А на відкриття представництв і на сертифікацію в багатьох вітчизняних кондитерів не вистачає коштів.

Підприємствам треба більше уваги приділяти якості виробленої продукції.

Таблиця 2.2 - Експорт кондитерських виробів з України.

2.2 Конкуренція в галузі

Не можна сказати, що ринок кондитерських виробів уже розділений остаточно. Між лідерами йде постійна конкурентна боротьба. Виробники використають методи як ціновий та до й не цінової конкуренції. Ситуація сценами на деякі види кондитерських виробів характеризується в таблиці 2.3, що свідчить, що коливання цін на аналогічну продукцію даних кондитерських підприємств незначне. Таким чином, цінова конкуренція між ними не має яскраво вираженого характеру. Ціни встановилися приблизно середніми по галузі.

Асортименти випускаємої продукції, нецінова конкуренція як один з методів конкурентної боротьби на великих кондитерських підприємствах різноманітний. Однак фабрики, які випускають майже всі асортименти кондитерських виробів, налічується близько 30. Кондитери намагаються залучити клієнтів розмаїтістю асортиментів (у багатьох він нараховує від 100 до 200 найменувань) і солодкими новинками які мають успіх у споживачів.

Таблиця 2.3 - Ціни на деякі види продукції (на 1.01.2008 р.)

Таблиця 2.4 - Обсяги виробництва найбільших кондитерських підприємств.

Прикладом успішної розробки товару - новинки є повітряний батончик «Мажор» виготовлений на французькій лінії ВАТ «Донецька кондитерська фабрика» а також фігурні шоколадні вироби, зроблені у вигляді об'ємних фігур - іграшок, запакованих у поліпропіленові пакети і яскраві картонні впакування. Ця продукція не має аналогів, як на Україні, так і в країнах СНД.

За останні роки розроблений новий напрямок кондитерської промисловості - це виробу з радіопротекторними якостями, у випуску яких ЗАТ «Київська кондитерська фабрика ім. К. Маркса» стала базовим підприємством. Ця продукція особливо важлива для регіонів України, яких торкнулася Чорнобильська катастрофа, тому що компоненти, які перебувають у ній, благоприятствують захисту організму в умовах радіоактивного тла.

Удалою новинкою в ЗАТ «Харківська бісквітна фабрика» є виробництво бісквітів. Крім цього підприємства, подібні легкі сніданки в СНД не випускає ніхто. Як видно, метод конкурентної боротьби розвивається динамічно й фабрики приділяють йому особлива увага.

Виробники прагнуть також домогтися високої якості продукції, яка б робила їхню продукцію конкурентноздатної не тільки серед вітчизняних, але й серед імпортних виробів. Так наприклад, у кондитерській фірмі «Світоч», що є базовою в галузі, також ВАТ «Крафт Якобз Сушард Україна», ця мета досягається завдяки використанню високоякісної сировини й передових технологій. У фірми «Світоч» впроваджена професійна система якості, спрямована на збільшення кваліфікації працівників всіх рівнів. Крім цього, у боротьбі за якість продукції керівництво цього підприємства досить ефективно використає економічні, організаційні й соціальні фактори.

Однак можна сказати, що для поліпшення якості продукції підприємства використають однакові методи: використають більше якісну сировину, нові технології й поліпшують кваліфікацію персоналу.

Серед найбільших конкурентів кондитерської промисловості використається такий метод конкурентної боротьби як реклама. Виробники звертаються по допомогу як до телебачення, так і радіо й іншим засобам масової інформації. Так наприклад усім нам відомий ролик батончика «Мажор», а також хрустких подушечок «Мікс - Мажор», ВАТ «Донецька кондитерська фабрика». За допомогою телебачення знайомлять зі своєю продукцією ВАТ «Крафт Якобз Сушард Україна», ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика Світоч» і деякі інших.

Деякі великі виробники кондитерських виробів збільшують увагу до своєї торговельної марки акціями, у яких розігруються призи серед покупців їхньої продукції. Прикладом може служити акція, що проходила в березні й квітні нинішнього року ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика Світоч». Причому ця акція подвійного характеру: приз можна виграти відразу розгорнувши обгортку шоколаду й прочитавши напис виграшу. Або ж, якщо виграшу на даній обгортці ні, те можна вислати її й прийняти участь у щотижневому розиграші 100 грамового злитка золота. Це зробило торговельну марку «Світоч» більше популярної.

Більше дрібні вітчизняні виробники обмежені в коштах, які можна направити на рекламу, до того ж якість значно уступає західному. Ця проблема актуальна для невеликих підприємств, які не мають відомої торговельної марки - такий, наприклад як «Світоч» і «Корона».

2.3 Аналіз споживачів

Для українських підприємств кондитерської промисловості збільшення популярності їхньої продукції серед населення - є основною проблемою. Для рішення цієї проблеми потрібно відповісти на два питання: чим керується споживач при виборі кондитерської продукції і як залучити його увагу до вітчизняної продукції.

При опитуванні споживачів, якими факторами вони користуються при виборі кондитерської продукції, виділені наступні основні фактори: якість, унікальність, зовнішній вигляд продукції й уміння продавати. Опитано близько 1000 жителів міста Києва. При опитуванні використалися методи інтерв'ю й анкетування. Ступінь важливості фактору оцінюється по п'ятибальній шкалі (див. таблицю 2.5).

Таблиця 2.5 - Основні фактори успіху кондитерських виробів серед конкурентів і споживачів.

У таблиці рівняється ступінь важливості даного фактору для споживачів і ступінь важливості для виробника.

З вище зазначених даних можна зробити висновок, що очікування споживачів за основними показниками незадоволені. Споживачі можуть залишатися, задоволені лише оформленням торговельної площі, рекламою. Опитування також показало, що в основному покупці при покупці керуються своєю купівельною спроможністю - 48 % опитаних, 38 % - віддають перевагу товарам конкретного виробника, 5 % - роблять випадкові покупки й 12 % - роблять покупки підняті рекламою.

Таким чином, проблема формування асортиментів на ринку кондитерських виробів може бути вирішена через вивчення асортиментної переваги покупців з урахуванням рівня їхніх доходів. Так, наприклад, аналіз, проведений за результатами опитування показав, що між рівнем матеріального стану й асортиментним попитом на цукерки, шоколад і дорогі бісквіти існує пряма лінійна залежність, а між попитом на карамель і рівнем доходу спостерігається обернено пропорційна залежність. В умовах ринку виробникам доводиться враховувати як фактор самої конкуренції, так і реальність цін конкурента. Олігопольна структура ринку кондитерських виробів дає можливість підтримувати середній рівень цін на продукцію аналогічної якості, одночасно пропонуючи дешеві вироби для населення з низьким рівнем доходу. Спостерігається пряма залежність між цінами на кондитерські вироби й цінами на сировину й енергоносії.

На попит також впливають і ціни. Підприємства кондитерської промисловості тривалий час при формуванні ціни використали метод витрат (середні витрати плюс надбавка). У ринковому середовищі цей метод виявилося не ефективним.

Коливання цін по галузі, як я вже відзначала незначно. Аналіз анкетних даних дозволив також зробити висновок, що продукція ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика «Свsточ» і «Київська кондитерська фабрика ім. К. Маркса» користуються найбільшою популярністю серед споживачів. Це пояснюється оптимальним співвідношенням ціни і якості. Крім того, великий попит на продукцію саме даних підприємств можна пояснити й існуючою більшою кількістю споживачів, які орієнтуються на конкретного виробника. Дані підприємства відомі не одному поколінню українців як виробники традиційно якісної продукції. А тому що вітчизняні виробники через своєї ментальностs не відрізняються особливо легким сприйняттям нового, переваги й далі залишаються на стороні цих підприємств.

Сьогодні збут продукції вітчизняного виробництва включає два види: корпоративний і контрактний. Корпоративна система збуту включає власні фірмові магазини, які торгують у роздріб; торговельні фірми, де фабрики є засновниками; об'єднання підприємств (договірні або статутні), створені для провидіння скоординованої виробничо-збутової діяльності. Контрактна система збуту (створена на основі договорів купівлі-продажу) складається з вистриб’юторів фабрик, які представляють їхні інтереси в регіонах і «випадкових» торговців-оптовиків, яких залучає авторитет виробника, якість і ціна товарів і система знижок.

Особливості системи збуту кондитерських виробів можна охарактеризувати так:

Ø   слабкий рівень розвитку «корпоративної» системи збуту. Причина - недостача коштів;

Ø   основні канали збуту, які використаються товаровиробниками - фірмові магазини й оптові торговельні організації. Питома вага останніх набагато більше;

Ø   висока залежність збуту кондитерських виробів від «випадкових» оптовиків.

В анкетах споживачам також запропонували виразити свою думку із приводу кондитерських виробів, які містять у своєму складі нетрадиційні компоненти й мають лікувально-профілактичні властивості. Так, наприклад, продукція «Київської кондитерської фабрики ім. К. Маркса». Результати свідчать про недовіру покупців до такої продукції 66 % покупців. Частково в цій ситуації винуваті самі виробники - вони зовсім не рекламують таку продукцію. Потрібно хоча б брати участь у виставках з дегустацією цієї продукції, щоб споживач переконався в тім, що дано я продукція з лікувально-профілактичним значенням, не відрізняється по смаку від традиційної.

Перевага українських споживачів усього традиційного, знайомого йому з дитинства, підтверджує той факт, що 80 % опитаних віддають перевагу чорному шоколаду, білий вони вважають не дійсним і не заслуговує увагою. 100 % опитаних вибирають шоколад вагою 100 грам. Це підтверджує доцільність випуску плиток цієї ваги й надалі.

 Кондитерські підприємства повинні більше уваги приділяти каналам реалізації своєї продукції. Так при покупці кондитерських виробів 50 % споживачів користуються послугами ринків, 43 % магазинів, 6 % кіосків і павільйонів, 1 % супермаркетів.

Споживачі при опитуванні однозначно віддали перевагу вітчизняному шоколаду. Однак, у відношенні шоколадних батончиків складається навпаки - отут віддають перевагу імпортної продукції. З вітчизняних виробників споживачеві відомо тільки ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика Світоч». Таким чином, українським виробникам батончиків потрібно більше рекламувати свою продукцію й поліпшити якість, щоб змінити ситуацію у свою користь. При орієнтації на споживача підприємствам потрібно враховувати, що найвищий рівень життя населення України, у порівнянні із середнім у країні, характерні для міста Києва, Донецької, Київської й Дніпропетровської областей, а найгірша ситуація в АР Крим, Тернопільської й особливо в Закарпатській області.

Проведене анкетування дозволило сегментувати коло споживачів за рівнем їхньої прибутковості. Дані свідчу про перевагу споживачів з низьким і середньому рівнем забезпеченості. Цим фактом підтверджуються результати по вивченню частоти вживання кондитерських виробів: 10 % - купують насолоди один раз у тиждень, 26 % - один - два рази на місяць, 23 % - два - три рази на місяць, один раз на місяць і рідше - 41%. Споживачі віддають перевагу виробам у коробках - 46% опитаних. Це, дозволяє припустити, що насолоди в основному купують у зв'язку зі святом. Тому виробникам варто приділяти більше увагу впакуванню зробити її більше привабливої, необхідно створити впакування до улюблених свят: Новий Рік, Великдень, 8 Марта, День Святого Валентина й ін.

Дуже важливим моментом у рішенні проблеми, пов'язаної зі збільшенням обсягу продажів вітчизняної кондитерської продукції, є правильний вибір місця продажу. Результати анкетування свідчать про те, що оптимальним варіантом для економії часу наших споживачів буде відкриття спеціальних відділів у найбільш відвідуваних магазинах, наприклад - у гастрономах.

Крім цього батьки дуже часто приходять умісти з дітьми, а вони, як відомо і є найважливішими споживачами солодкої продукції.

Таким чином, визначення того, чим керується споживач при виборі й покупці кондитерських виробів, дозволяє провести захід щодо залучення покупця до вітчизняної продукції.

Висновки та пропозиції

Сформована економічна обстановка підриває стимули до підприємницької діяльності, які тільки й можуть привести до утворення ринкової економіки. Ясно, що в сьогоднішній економічній ситуації однієї ініціативи, що йде від малих підприємств, недостатньо. Повинна бути потужна державна підтримка малих і середніх підприємств. Тільки правильні кроки в області економічних реформ, можуть привести до розвитку малого й середнього бізнесу, що й приведе до розвитку ринкової економіки в цілому. Тому однією з вирішальних умов поглиблення проведених в Україні економічних реформ, здатних вивести країну із кризи, забезпечити ослаблення монополізму, домогтися ефективного функціонування виробництва й сфери послуг, є розвиток малого підприємництва. Цей сектор економіки створює необхідну атмосферу конкуренції, здатний швидко реагувати на будь-які зміни ринкової кон'юнктури, заповнювати ніші, що утворяться, у споживчій сфері, створює додаткові робочі місця, є основним джерелом формування середнього класу, тобто розширює соціальну базу проведених реформ.

У кондитерської галузі існує ще дуже багато недоліків. Усунути їх можна, застосувавши в керуванні фабрик, грамотний підхід.

Вивчивши кондитерську галузь, я зробила наступні висновки:

Ø   у цей момент кондитерська промисловість ставитися до числа деяких галузей вітчизняної промисловості, що намагається вистояти в конкурентній боротьбі з іноземними товаровиробниками. Про це свідчить той факт, що частка імпорту за останні роки помітно скоротилася. Наприклад, в 2003 році вона рівнялася 30 %, а в другому півріччі 2007 року всього лише 5 %. Імпорт займає нішу дорогих кондитерських виробів. Тому в регіонах з високим рівнем середнього доходу на душу населення (у тому числі Київ і Київська область), іноземні товаровиробники захопили значно більшу частку ринку, чим в інших регіонах. Проходить також процес їхньої адоптації до умов роботи на українському ринку, що в майбутньому приведе до значного посилення конкуренції на даному сегменті ринку;

Ø   в умовах посилення конкуренції з боку іноземних товаровиробників збереження своєї ринкової ніші вітчизняними товаровиробниками можливо лише при відповідній підтримці їх з боку уряду, а також при виробленні правильної стратегії збутової діяльності, пристосування її до необхідності збуту своїх товарів значній кількості різноманітних суб'єктів ринку з використанням різноманітних стимулів реалізації продукції;

Ø   велике значення для збереження своєї ринкової ніші вітчизняними товаровиробниками має розвиток мережі фірмових магазинів. Розширення асортиментів у них разом з високою якістю продукції дозволяє прискорити її реалізацію, а також кращому задоволенню попиту населення.

Кожний працюючий на підприємстві повинен додержувати виробничої дисципліни, правила, норми й інструкції з охорони праці в рамках покладених на нього обов'язків і відповідальності, регламентованих відповідними положеннями, інструкціями й інший діючої на підприємстві організаційно-розподільною документацією. Працівники, винні в порушенні законодавства про працю правил, норм і інструкцій з охорони праці, невиконання зобов'язань по колективних договорах, посадових обов'язків, приписань органів державного нагляду й відомчого контролю, а також наказів і вказівок, несуть (залежно від характеру порушень і їхніх наслідків) дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність.

Література

1.                     Инструкция о порядке переоценки товарно-материальных ценностей в связи с изменениями цен по отраслям и о расчетах по результатам переоценки.

2.                     Основные правила торговли: сборник нормативно - правовых материалов. - М., 2002.

3.                     А.Ф. Сохновский. Комиссионная торговля: практическое пособие. - К., 2006.

4.                     Правила комиссионной торговли принятых от населения ювелирных и других бытовых изделий из драгоценных металлов и изделий сувенирно - подарочного ассортимента. От 29.09.2003г.

5.                     "Все о маркетинге". Сборник материалов для руководителей предприятий экономических и коммерческих служб. - К., 2007.

6.                     Кунц Г., О’Доннел С. Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функций. - М.: Прогресс, 1992.

7.                     Севрук В.Т. Товар в системе маркетинга // Бухгалтерский учет, № 12, 2004.

8.                     Шишкин С.С., Вартанян В.А., Бухгалтерский учет и финансовый анализ на коммерческих предприятиях. - М.: “Инфра-М”, 2002.

9.                     Питер Р. Диксон. Управление маркетингом. М.: Бином, 2004.

10.                Виханский О. С., Стратегическое управление. М.: Гардарика, 2004.

11.                Условия формирования потребительского рынка Украины//Финансовая консультация. – 2007. – № 52.

12.                Вагин А.П., Митирко В.И., Модин А.В., Управление персоналом в условиях рыночной экономики (опыт ФРГ) - М: “Дело”, 1992.

13.                Дон Фуллер, Управляй или подчиняйся - М:1992.

14.                Кохно П. и др., Менеджмент - М: “Финансы и статистика”, 2006.

15.                Ладанов И.Д., Практический менеджмент - М: “Ника”, 1992.

16.                Менеджмент персонала: функции и методы, М: “МАИ”- 2002.

17.                Короленко О., Підтримка та розвиток малого бізнесу в Україні. Довідник підприємця. -К., 2003.

18.                Малое предпринимательство: состояние и перспективы развития // Бизнес информ , 2004, №17-18.

19.                Міжнародний досвід підтримки й розвитку малого бізнесу // Фінанси України, 2005, №1.

20.                Развитие малого бизнеса // Бизнес информ, 2004, №17-18.

21.                Розвиток малого підприємництва // Економіка України 2005, №2.

22.                Предпринимательство как форма развития отношений собственности // Бизнес информ 2004, №16.

Страницы: 1, 2