Формування політики антикризового фінансового управління підприємством

Конвеєри шахтні скребкові з бічним розвантаженням КСД27Б призначені для транспортування вугілля з високопродуктивних (3000-8000 т/доб) очисних вибоїв довжиною до 300 м із шарів потужністю понад 1,2 м і падіння, що посуваються по простяганню з кутом, до 35°, а по падінню або повстанню до 10°, обладнаних механізованими комплексами 2МКД90, 3МКД90, 2МКД90Т, 3МКД90Т, 1МКДД, 2МКДД, МДМ і комбайнами типу КДК500, КДК700, ГШ500, РКУ10, РКУ13, 2ГШ68Б. Конструктивні особливості:

-       конвеєр комплектується двохшвидкіснимі електродвигунами з водяним охолодженням і високим пусковим моментом;

-       редуктори приводів мають два виконання: триступінчастий циліндро-конично-планетарний і двоступінчастий планетарний. Обидва типи оснащені системами водяного охолодження і розраховані на 25000 годин роботи для приводів у 160 квт і 15000 годин – для приводів у 200 квт;

-       рештак посилений спеціальним профілем і днищем з якісних сталей з товщиною стінок 30 мм. Передбачуваний ресурс – 3 млн. т вугілля;

-       ланцюги і сполучні ланки виконані з високоякісної сталі;

-       автоматизована система управління з функціями діагностики і контролю – пристрій управління комплектне вибухозахищений КСД27.50. Можливо, застосування уніфікованого комплектного пристрою УКВ-650 разом з апаратурою АУДК.

Станок-качалка призначений для індивідуального механічного приводу до нафтових шахт штанговим насосам. Станок-качалка конструктивно являє собою індивідуальний балансирний привід штангових насосів, що складає з редуктора і здвоєного чотирьохзвенного шарнірного механізму, з роторним і роторно-балансирним зрівноважуванням, що перетворить обертальний рух кривошипів у вертикальний рух канатної підвіски гирлового штока з прикріпленої до нього колоною насосних штанг.

Верстат – качалка складається з наступних вузлів:

-       рама;

-       стійка;

-       балансир;

-       підвіска гирлового штока;

-       траверса;

-       шатуни з голівками шатунів;

-       редуктор;

-       кривошипи з противагами;

-       клиноремінна подача;

-       гальмо колодкове;

-       шафа управління;

-       електродвигун.

Особливості верстату – качалки:

-       збільшено несучу здатність усіх підшипникових вузлів;

-       верстат виконаний за новою технологією;

-       знижено витрату електроенергії на 10%;

-       збільшено несучу здатність редукторів.

2.2 Аналіз управлінських підходів до фінансової безпеки підприємства

Послідовне відновлення потенціалу ВАТ «Донецькгірмаш» – освоєння процесних інновацій і нових видів продукції з більш високими споживчими властивостями здійснюється шляхом створення випереджальних науково-технічних, конструкторських, технологічних й інвестиційних (капітальне будівництво) заділів, що є найважливішим стратегічним ресурсом його розвитку, яке розраховує на використання інтенсивних факторів економічного росту. Тривале переривання процесу відтворення цих заділів гальмує або взагалі зупиняє технологічний розвиток.

Фахівці ВАТ «Донецькгірмаш» оцінили мультиплікативний ефект дії перерахованих і ряду інших негативних факторів і процесів на поточний стан підприємства і перспективи його розвитку. Досліджували, як їхня дія відбиває на потенціалі і стані фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш». Зробили висновок, що руйнування потенціалу підприємства – це і є прояв небезпечних для його функціонування погроз. Визначили, що входить у поняття «фінансова безпека» і «фінансова небезпека». На макроекономічному рівні і рівні ВАТ «Донецькгірмаш» змістовне наповнення цього поняття розрізняється, насамперед, формами і масштабами прояву небезпеки і методами відбивання погроз.

Причини погроз фінансової безпеці багато в чому обумовлені не тільки минулим розвитком, але і помилками проведеного за роки реформ економічного курсу, аморфністю поточної науково-промислової політики, утратою керованості економіки. До них варто віднести наступні:

-       відсутність концепції, стратегії і програми соціально-економічного розвитку з реально досяжними цілями;

-       перманентне відставання в розробці, безсистемність і недосконалість нормативно-правового забезпечення регулювання економіки;

-       високоризикова кредитно-грошова політика уряду в банківській сфері, на фондовому і валютному ринках, неефективна податкова система;

-       фетишизація фінансових технологій у процесі трансформації економіки, яка змусила їх відірватися від її реального сектора, спровокувала заміну реальних грошей їхніми сурогатами або бартером, що фактично перерозподілило національний доход від товаровиробника головним чином на користь спекулятивного фінансового ринку;

-       руйнування системи відтворення виробничого потенціалу (у першу чергу, його активної частини) унаслідок низької інвестиційної активності;

-       ріст інфляції і відсутність нормального інвестиційного клімату в реальному секторі економіки, перевага поточних витрат на шкоду капітальним;

-       неефективна і несправедлива приватизація державної власності, загальнонародного надбання;

-       створення умов, що сприяють присвоєнню і вивозові фінансових ресурсів за рубіж;

-       втрата державного контролю природних монополій, ослаблення регулюючої ролі держави в їхній ціновій політиці;

-       несумлінність дій багатьох економічних суб’єктів на ринках України, їх низька правова дисципліна, недолік або повна відсутність економічної етики на всіх рівнях менеджменту;

-       посилення регіонального і національного сепаратизму;

-       слабка убудованість у світову економіку (невідповідність науково-технічного рівня більшості видів промислової продукції передовим закордонним зразкам, низька частка іноземних субсидій у національному багатстві);

-       дискримінація з боку ряду країн міжнародного співтовариства в торгівлі з Україною й у її прагненні на світові ринки.

Форми прояву погроз фінансовій безпеці на різних рівнях ієрархії організаційно-економічних структур мають відмінності, незважаючи на спільність дії дестабілізуючих факторів в умовах єдиного економічного простору. До числа таких глобальних факторів варто віднести загальний спад виробництва, розлад фінансової системи, ріст соціальної напруженості, криміналізацію суспільства й економіки, подальше ослаблення конкурентноздатності.

Тому характеризувати універсальним набором показників стан фінансової безпеки потенціалу суб’єкта, що хазяює, на різних рівнях ієрархії структур типу «галузь», «корпорація», «підприємство» – некоректно. Для цього необхідні більш детальні оцінки і більш точний інструментарій, а саме поняття фінансової безпеки такого суб’єкта, що хазяює, повинне формулюватися з урахуванням специфічних особливостей його функціонування.

Під фінансовою безпекою підприємства варто розуміти захищеність його науково-технічного, технологічного, виробничого і кадрового потенціалу від прямих (активних) або непрямих (пасивних) економічних погроз, наприклад, зв’язаних з неефективною науково-промисловою політикою держави або формуванням несприятливого зовнішнього середовища, і здатність до його відтворення.

Для ВАТ «Донецькгірмаш» оцінка фінансової безпеки важлива, у першу чергу, тому, що його активно задіяний потенціал є визначальним стабілізуючим фактором антикризового розвитку, гарантом економічного росту і підтримки економічної незалежності і фінансової безпеки.

З усіх можливих видів погроз фінансовій безпеці ВАТ «Донецькгірмаш» – катастрофічних (природних і техногенних), інформаційних, конкурентних, кримінальних, зв’язаних з некомпетентністю власника у виробничо-фінансових і інституціональних питаннях, організаційних і ряду інших – особливо виділені і розглядаються ті, що безпосередньо спрямовані на руйнування або ослаблення зазначеного потенціалу під впливом зовнішніх (екзогенних) факторів, обумовлених недоліками або слабкістю науково-промислової політики держави у реальному секторі економіки.

Інші погрози фінансової безпеки, перераховані вище, у тому числі і неефективні науково-виробнича і маркетингова стратегії, некомпетентний фінансовий менеджмент, що також мають незаперечний вплив на потенціал ВАТ «Донецькгірмаш», мають внутрісистемне походження і вивчаються фахівцями ВАТ «Донецькгірмаш». Якщо науково-промислова політика така, що умови господарювання неминуче штовхають підприємство до банкрутства, змушують його іти в тіньовий сектор економіки, використовувати бартерні технології взаєморозрахунків на ринку готової продукції замість природних кредитно-грошових відносин, позбавляють його оборотних коштів, засобів не тільки на розширене, але і на просте відтворення, тобто свідомо «заганяють» підприємство в небезпечну зону підвищеного економічного ризику, оцінювати стан фінансової безпеки по іншим, також істотним компонентам безпеки (інформаційна, кримінальна, екологічна) для топ-менеджерів ВАТ «Донецькгірмаш» має практичний сенс. Тому на підприємстві вважають за необхідне досліджувати фактори, що впливають на створення такого зовнішнього економічного середовища, що мають позитивні тенденції розвитку потенційних можливостей виробництва і відповідають його інтересам.

Стан і тенденції розвитку, що забезпечують фінансову безпеку ВАТ «Донецькгірмаш», виключають або мінімізують збиток не тільки потенціалові цього підприємства, але й економіці в цілому. У цьому і складається основна функція забезпечення фінансової безпеки.

Фінансова безпека ВАТ «Донецькгірмаш» має прямий причинно-обумовлений зв’язок із системою і результатами стратегічного планування свого розвитку в залежності від цілей виробництва, засобів і можливостей їхнього досягнення, конкурентного середовища, умов господарювання.

У зв’язку з цим одним з визначальних вимог щодо стратегічного планування ВАТ «Донецькгірмаш» на сучасному етапі розвитку є не тільки необхідність техніко-економічного обґрунтування ефективності управління ресурсами (в умовах надмірності виробничих потужностей цей комплексний критерій перестає бути самодостатнім і головним), але і забезпечення критеріїв і параметрів фінансової безпеки, визначення заходів для збереження створеного потенціалу, насамперед, пошук додаткових джерел ресурсного (фінансового) забезпечення, а також способів конкурентної боротьби і завоювання міцних позицій у різних сегментах внутрішнього і зовнішнього ринків конкурентноздатної продукції.

Стратегія фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш», формулюючи мети і вказуючи об’єкти стратегії, включає:

-       характеристику зовнішніх і внутрішніх погроз фінансової безпеки підприємства;

-       визначення і моніторинг факторів, що зміцнюють або руйнують стійкість його соціально-економічного положення на короткострокову і середньострокову (три – п’ять років) перспективу;

-       визначення критеріїв і параметрів (граничних значень) показників, що характеризують інтереси підприємства й відповідаючих вимог його фінансової безпеки;

-       розробку економічної політики, що включає механізми обліку факторів, що впливають на стан фінансової безпеки;

-       напрямку діяльності підприємства щодо реалізації стратегії.

Незважаючи на те, що в загальному плані комплекс проблем оцінки фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш» сформульований і досліджений досить повно, детальні робочі методики, що враховують галузеву специфіку підприємства на корпоративних, фірмовому рівнях, де вони більше всього і потрібні, ще тільки розробляються, оскільки тут прийнятні тільки стандартні підходи, а узагальнені системи критеріїв, показників оцінки фінансової безпеки, як правило, не застосовні.

2.3 Класифікаційна оцінка фінансової безпеки підприємства

Розглянемо показники й індикатори фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш». Від точної ідентифікації погроз, від правильного вибору вимірників їхнього прояву, тобто системи показників для моніторингу (їх ще називають індикаторами), залежить ступінь адекватності оцінки фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш» існуючої у виробництві реальності і комплекс необхідних заходів для попередження і відбивання небезпеки, що відповідають масштабові і характерові погроз.

У якості однієї з цілей моніторингу фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш» є діагностика його стану щодо системи показників, що враховують специфічні галузеві особливості, найбільш характерних для даного підприємства і мающих для останнього важливе стратегічне значення.

Фахівці ВАТ «Донецькгірмаш» використовують подібну методику для побудови системи кількісних і якісних показників фінансової безпеки на рівні підприємства, і включають у неї наступні індикатори. Даний перелік конкретизують для кожного виду діяльності, ранжують показники на основні і другорядні:

а) індикатори виробництва:

-       динаміка виробництва (ріст, спад, стабільний стан, темп зміни);

-       реальний рівень завантаження виробничих потужностей;

-       частка НДДКР у загальному обсязі робіт;

-       частка НДД у загальному обсязі НДДКР;

-       темп відновлення основних виробничих фондів (реновації);

-       стабільність виробничого процесу (ритмічність, рівень завантаженості протягом визначеного часу);

-       питома вага виробництва у ВВП;

-       оцінка конкурентноздатності продукції;

-       вікова структура і технічний ресурс парку машин і устаткування;

б) фінансові індикатори:

-       обсяг «портфеля» замовлень (загальний обсяг передбачуваних продажів);

-       фактичний і необхідний обсяг інвестицій (для підтримки і розвитку наявного потенціалу);

-       рівень інноваційної активності (обсяг інвестицій у нововведення);

-       рівень рентабельності виробництва;

-       фондовіддача (капиталоемність) виробництва;

-       прострочена заборгованість (дебіторська і кредиторська);

-       частка забезпеченості власними джерелами фінансування оборотних коштів, матеріалів, енергоносіїв для виробництва;

в) соціальні індикатори:

-       рівень оплати праці стосовно середнього показника по промисловості або економіці в цілому;

-       рівень заборгованості по зарплаті;

-       утрати робочого часу;

-       структура кадрового потенціалу (вікова, кваліфікаційна).

Стосовно щодо специфіки підприємства і відповідно щодо фактичних і нормативних значень його техніко-економічних показників і величиною їхнього відхилення від бар’єрних (граничних) значень індикаторів фінансової безпеки стан цього підприємства можна характеризувати як:

а) нормальне, коли індикатори фінансової безпеки знаходяться в межах граничних значень, а ступінь використання наявного потенціалу близька до технічно обґрунтованих нормативів завантаження устаткування і площ;

б) передкризове, коли переступається бар’єрне значення хоча б одного з індикаторів фінансової безпеки, а інші наблизилися до деякої околиці своїх бар’єрних значень і при цьому втрачені технічні і технологічні можливості поліпшення умов і результатів виробництва шляхом прийняття до погроз мір попереджувального характеру;

в) кризове, коли переступається бар’єрне значення більшості основних (на думку експертів) індикаторів фінансової безпеки і з’являються ознаки необоротності спаду виробництва і часткової втрати потенціалу унаслідок вичерпання технічного ресурсу устаткування і площ, скорочення персоналу;

г) критичне, коли порушуються всі (або майже усі) бар’єри, що відокремлюють нормальне і кризове стани розвитку виробництва, а часткова втрата потенціалу стає неминучої і невідворотною.

Існують різні методи (кореляційних зв’язків, вагових коефіцієнтів) і підходи до визначення інтегрального показника фінансової безпеки, що характеризує дію різнорідних факторів на стан підприємства.

Фахівці ВАТ «Донецькгірмаш» провели якісний аналіз стану фінансової безпеки. Розглянемо стан ВАТ «Донецькгірмаш», що володіє найбільш складною структурою потенціалу і яких характеризується наступною системою показників фінансової безпеки в нормальних умовах його функціонування, граничними параметрами (значеннями індикаторів) критичного рівня стану і показниками фактичного стану (таблиця 4).

Система показників фактичного стану складена фінансовими менеджерами ВАТ «Донецькгірмаш» на підставі усереднених даних за результатами й умовами роботи деяких виробничих підрозділів підприємства. Кожен конкретний підрозділ може самостійно визначити свою систему показників.

Для оцінки відхилень значення показників нормовані щодо значення показників нормального функціонування підприємства, прийнятих за одиницю, граничні значення індикаторів фінансової безпеки і значення показників фактичного стану виробництва ВАТ «Донецькгірмаш» обчислюються частками одиниці. Норматив використання виробничої потужності при повному її завантаженні в стаціонарному режимі роботи підприємства буде дорівнює одиниці, а граничне значення індикатора для критичного рівня фінансової безпеки – 0,5, при цьому фактичне її використання – 0,25.

Таблиця 4.

Характеристика стану фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш».

Нормативні, фактичні і граничні значення показників, що характеризують віковий і кваліфікаційний склад працівників ВАТ «Донецькгірмаш», вікову структуру парку устаткування, визначалися в такий спосіб (таблиця 5).

Таблиця 5.

Характеристика значень окремих показників.

Ступінь живучості ВАТ «Донецькгірмаш» в умовах кризи виявилася досить високої, у зв’язку з чим не виправдалися прогнози щодо припинення його діяльності. Можливість виживання ВАТ «Донецькгірмаш» визначається конкурентноздатністю продукції, що випускається, що, у свою чергу, залежить від рівня внутрішніх цін на продукцію і послуги.

На внутрішні ціни впливають дві групи головних факторів:

1)    витрати на створення науково-технічних заділів, на заробітну плату персоналу, амортизаційні відрахування;

2)    ціни на видаткові матеріали – сировина, напівфабрикати, що комплектують.

Ступінь впливу першої групи факторів на рівень внутрішніх цін постійно знижується, у той час як другої групи – росте, оскільки ціни на паливно-енергетичні ресурси, багато напівфабрикатів і комплектуючих наблизилися або вже перевищили рівень світових цін.

Закритичний момент наступить тоді, коли продукція ВАТ «Донецькгірмаш» стане цілком неконкурентоспроможної на внутрішньому і зовнішньому ринках. Поки що такий момент ще не наступив, але останнім часом виробництво промислової продукції в Україні впритул наблизилося до межі, коли воно залишиться незатребуваним і може припинити своє функціонування.

Підтримка необхідного потенціалу ВАТ «Донецькгірмаш» у сучасних умовах ґрунтується на комплексному рішенні проблеми багатоканальності ресурсного забезпечення його життєдіяльності за рахунок різних джерел, у першу чергу, шляхом стабільного нарощування комерційного сектора, що сприяє мінімізації залежності від держбюджетного фінансування при максимальному збереженні наявного потенціалу. При цьому враховуються можливості структурної трансформації для ефективного завантаження підприємства, поліпшення його фінансово-економічного положення і підвищення конкурентноздатності.

Завоювання нових ринків для своєї продукції як додаткових джерел засобів необхідно для компенсації дефіциту фінансування і доведення його до рівня граничних значень показників фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш», нижче яких починається необоротна деградація його потенціалу, при якій сама постановка задачі оцінки фінансової безпеки втрачає зміст.

Виявлення і вживання заходів, спрямованих на запобігання погроз фінансовій безпеці, припускає аналіз гіпотетичного стану ВАТ «Донецькгірмаш» у результаті виконання прийнятих раніше стратегічних для цього підприємства економічних і науково-технічних рішень, загальних тенденцій і процесів у затребуваності продукції і послуг, інвестицій.

Оскільки прояві і дія погроз – не одномоментний акт, а складний динамічний процес, причому процес детермінирований, тобто з досить твердою тимчасовою структурою причинно-наслідкових зв’язків подій, що відбуваються у виробництві, те й оцінка фінансової безпеки здійснюється в динаміки зміни потенціалу ВАТ «Донецькгірмаш» на деякому тимчасовому інтервалі, що визначається виходячи з представлень про вірогідність інформації, використовуваної як базу прогнозування (технічно і економічно обґрунтованих нормативів, норм).

Відповідно, для контрольних крапок прогнозування (допустимо, на кінець кожного року або на кінець усього періоду) проводиться розрахунок техніко-економічних показників стану виробництва ВАТ «Донецькгірмаш», що є основою такої оцінки.

Для побудови і всебічної техніко-економічної оцінки гіпотез або можливих стратегій розвитку виробництва в контрольних крапках встановленого обрію прогнозування використовують відповідний інструментарій, у якості якого виступають різні методи, застосовувані в економічному і науково-технічному прогнозуванні.

Постійне посилення факторів, що загрожують фінансовій безпеці ВАТ «Донецькгірмаш» і зумовлюючих його депресивний розвиток, порушив питання про створення системи моніторингу стану і динаміки розвитку підприємства з метою завчасного попередження небезпеки, що загрожує, і вживання необхідних заходів захисту і протидії.

Основні цілі моніторингу наступні:

-       оцінка стану і динаміки розвитку виробництва підприємства;

-       виявлення деструктивних тенденцій і процесів розвитку потенціалу цього виробництва;

-       визначення причин, джерел, характеру, інтенсивності впливу загрозливих факторів на потенціал виробництва;

-       прогнозування наслідків дії загрозливих факторів як на потенціал виробництва, так і на сфери діяльності, забезпечувані продукцією і послугами цього потенціалу;

-       системно-аналітичне вивчення сформованої ситуації і тенденцій її розвитку, розробка цільових заходів щодо відбивання погроз підприємству.

Моніторинг є результатом взаємодії всіх зацікавлених служб підприємства. При здійсненні моніторингу діє принцип безперервності спостереження за станом об’єкта моніторингу з урахуванням фактичного стану і тенденцій розвитку його потенціалу, а також загального розвитку економіки, політичної обстановки і дії інших загальносистемних факторів.

Для проведення моніторингу необхідно відповідне методичне, організаційне, інформаційне, технічне забезпечення. Зміст і послідовність здійснення моніторингу представлені у таблиці 6.

Викладений методичний підхід і інструментарій аналізу і діагностики стану ВАТ «Донецькгірмаш» дозволяють з достатньою повнотою досліджувати комплекс факторів, що загрожують фінансовій безпеці підприємства, осмислено і цілеспрямовано організувати і виконати необхідний моніторинг, системно аналізувати динамічно мінливу соціально-економічну ситуацію, проводити техніко-економічне обґрунтування прийнятих управлінських рішень.

Таблиця 6.

Зміст і послідовність здійснення моніторингу.

Здійснення стратегії стабільного й ефективного функціонування ВАТ «Донецькгірмаш» припускає комплексне рішення наступних задач управління:

-       маркетингові дослідження ринку;

-       інвестиційне забезпечення виробництва і відтворення за рахунок раціональної організації грошових потоків і запозичень;

-       створення інноваційних заділів – науково-технічних, технологічних, конструкторських – у забезпечення конкурентної переваги власної продукції;

-       удосконалювання структури і складу кадрового потенціалу.

2.4 Інтеграція систем забезпечення промислової безпеки в загальну систему фінансового менеджменту підприємства

Найбільш ефективним способом удосконалювання управління підприємством у даний час є впровадження інтегрованих систем фінансового менеджменту, створених виходячи з вимог міжнародних стандартів: ISO 9000 (якість), ІSО 14001 (охорона навколишнього середовища), SA 8000 (управління персоналом), OHSAS 18000 (охорона праці і промислова безпека), IDEF (інформаційне забезпечення). Це – документи з удосконалювання управління підприємством, створені на основі міжнародного управлінського досвіду.

У жовтні 2007 року проведений сертифікаційний аудит відповідності системи управління якістю ВАТ «Донецькгірмаш» міжнародному стандартові ISO 9001-2001 голландською фірмою TNO CERTIFICATION.

Інтегровані системи фінансового менеджменту будуються на основі системного підходу щодо управління ВАТ «Донецькгірмаш», що дозволяє зв’язати в єдине ціле різні аспекти діяльності, що роблять у підсумку значимий вплив на успішну роботу всього підприємства. Діяльність ВАТ «Донецькгірмаш» зв’язана з ризиками, що визначають основні втрати. Метою створення інтегрованої системи фінансового менеджменту є спільне оптимальне управління ризиками, що дозволяє скоротити матеріальні й організаційні ресурси які потрібні підприємству.

Найбільш відомими є стандарти ІSО 9000, що визначають систему менеджменту якості. Їхня ідеологія спрямована на поліпшення якості товарів і послуг підприємств і організацій, що сприяє підвищенню їхньої конкурентноздатності на світовому ринку. Стандарти ISO 9000 можуть бути використані для побудови системи менеджменту якості на будь-якому підприємстві.

Стандарти ISO 9000 універсальні з погляду їхнього спільного застосування зі стандартами систем екологічного менеджменту ISO 14000 і стандартами систем промислової безпеки й охорони праці OHSAS 18000.

У сьогоднішньому світі, коли антропогенне навантаження на біосферу викликають значні негативні зміни, проблеми охорони навколишнього середовища відчутні кожним. Репутація ВАТ «Донецькгірмаш» багато в чому визначається відношенням до охорони навколишнього середовища. Стандарти систем екологічного менеджменту ISО 14001 і екологічного менеджменту й аудита EMAS дозволяють ВАТ «Донецькгірмаш» досягти якісно нового рівня охорони навколишнього середовища, зробити його природоохоронну діяльність системної і більш ефективної. Стандарти передбачають здійснення необхідних заходів щодо удосконалювання охорони навколишнього середовища при збереженні економічних інтересів підприємства.

Відповідно до міжнародної термінології система менеджменту якості – частина загальної системи менеджменту ВАТ «Донецькгірмаш», спрямована на досягнення результатів відповідно до цілей в області якості. Цілі в області якості доповнюють інші мети ВАТ «Донецькгірмаш», зв’язані з розвитком, фінансуванням, рентабельністю, охороною навколишнього середовища, охороною праці і промисловою безпекою. Використовуючи загальні елементи, частини системи організації можуть бути інтегровані в єдину систему фінансового менеджменту. Інтеграція створює основу для планування і виділення ресурсів, визначення загальних цілей і оцінки загальної ефективності ВАТ «Донецькгірмаш». Внутрішній аудит використовується для оцінки на відповідність власним вимогам ВАТ «Донецькгірмаш» в усіх напрямках діяльності.

Сьогодні питання промислової безпеки стають по значимості порівнянними з проблемами охорони навколишнього середовища. Керівництво ВАТ «Донецькгірмаш» вважає, що не можна створити сучасну систему фінансового менеджменту успішно функціонуючого підприємства без обліку питань промислової безпеки. Довгі роки промислові підприємства функціонували на основі так називаної концепції «абсолютної безпеки» або «нульового ризику». Концепція «нульового ризику» передбачає таку організацію виробничого об’єкта, при якій цілком виключена можливість аварії. Недоліками концепції є надзвичайно великі матеріальні витрати на її реалізацію, непідготовленість до ефективних дій у надзвичайній ситуації і принципова нереалізуемість.

На зміну концепції «абсолютної безпеки» прийшла концепція розумно досяжного рівня безпеки, або так називана концепція «прийнятного ризику», що використовує принцип «передбачати і попередити». Ця загальновизнана концепція передбачає можливість аварії і відповідні заходи для запобігання її виникнення і розвитку. Концепція «прийнятного ризику» базується на чотирьох основних принципах:

-       практична діяльність не може бути виправдана, якщо вигода від цієї діяльності в цілому не перевищує викликуваного нею збитку;

-       оптимальним вважається варіант збалансованих витрат на створення систем безпеки за рахунок зниження рівня ризику і вигоди, одержуваної від господарської діяльності;

-       повинний враховуватися весь спектр існуючих небезпек; вся інформація про прийняті рішення щодо управління ризиком повинна бути доступна населенню;

-       принцип екологічних обмежень (забезпечення безпеки людини, що живе сьогодні), досягається таким шляхом реалізації, що не піддавав би ризикові здатність природи забезпечити безпеку і потреби майбутніх поколінь Homo.

Концепція прийнятного ризику використовує поняття «фоновий ризик», тобто імовірність того, що людина загине в результаті нещасного випадку, злочину або іншого «неприродного» події.

Виходячи з формалізованого підходу, слід ризики поділяти на три категорії:

-       прийнятний ризик (рівень ризику, з яким суспільство в цілому згідно миритися заради одержання визначених благ або вигод у результаті своєї діяльності);

-       ризик, що вимагає подальших оцінок;

-       неприйнятний ризик (рівень ризику, встановлюваний адміністративними або регулювальними органами як максимальний, вище якого необхідно приймати заходу для його усунення).

Прийнятність ризику в різних ситуаціях може бути визначена виходячи з законодавства щодо промисловий безпеці, правил і норм безпеки, що діють в аналізованій області, додаткових вимог спеціально уповноважених органів, що впливають на підвищення промислової безпеки, наявних зведень про аварійні події і їхнього наслідку, досвіду роботи в даному виді діяльності. Рівень прийнятного індивідуального ризику нормативно закріплений лише в деяких країнах.

Страницы: 1, 2, 3, 4