бесплатные рефераты

Методика проведения лізингових операцій

p> З даних табл.2 видно, що при однаковій сумі відшкодування вартості лізингового майна (1920 од.) менша сума лізингового процента і всього лізингового платежу буде тоді, коли швидше відшкодовується вартість об’єкта лізингу (більша частина амортизаційних відрахувань сплачується в першому півріччі кожного року).

Розглянемо тепер, як впливають на суму лізингових платежів відстрочка платежів першого року (табл. 3) та протилежний приклад - сплата авансового платежу (табл. 4).

У разі відстрочки платежів першого року відкладається відшкодування вартості лізингового майна. Щодо лізингового процента, то лізингоодержувач має відшкодувати лізингодавцю втрачені надходження. Тому на момент першої сплати виникає заборгованість лізингоодержувача, сума якої додається до суми першого лізингового платеду. У зв’язку зі зменшенням кількості платежів збільшується норма амортизації майна.

Внесення авансового платежу, навпаки,зумовлює зменшення норм амортизації.

Таблиця 3

Гарафік сплати лізингових платежів у разі відстрочки платежу
|Номер |Залишкова |Відшкодування |Лізинговий |Лізинговий |
|платежу |вартість майна, |вартості майна, |процент, |платіж, |
| |гривень |гривень |гривень |гривень |
|1 |2 400 |-- |-- |-- |
|2 |2 400 |-- |-- |-- |
|3 |2 400 |300 |240 + 480 |1 020 |
|4 |2 100 |300 |210 |510 |
|5 |1 800 |300 |180 |480 |
|6 |1 500 |300 |150 |450 |
|7 |1 200 |300 |120 |420 |
|8 |900 |300 |90 |390 |
|Разом...|600 |1 800 |1 470 |3 270 |

Таблиця 4

Гарафік сплати лізингових платежів у разі застосування авансового платежу
|Номер |Залишкова |Відшкодування |Лізинговий |Лізинговий |
|платежу |вартість майна, |вартості майна, |процент, |платіж, |
| |гривень |гривень |гривень |гривень |
|(аванс) |2 400 |400 |-- |400 |
|1 |2 000 |200 |200 |400 |
|2 |1 800 |200 |180 |380 |
|3 |1 600 |200 |160 |360 |
|4 |1 400 |200 |140 |340 |
|5 |1 200 |200 |120 |320 |
|6 |1 000 |200 |100 |300 |
|7 |800 |200 |80 |280 |
|8 |600 |200 |60 |260 |
|Разом...|400 |2 000 |1 040 |3 040 |

Отже, у разі подовження терміну лізингу ще на один рік в обох випадках (див. табл. 3 і 4) одночасно завершиться відшкодування вартості лізингового майна. Тобто дані обох таблиць є співставними. При цьому помітно, що внесення авансового платежу виявляється більш вигідним для лізингоодержувача, ніж використання відстрочки платежів. Цей висновок повністю відповідає раніше зробленому висновку за даними табл.2

У випадку прискореної амортизації за рахунок відшкодування протягом першого року 40% вартості майна (по 20% на 1-й і 2-й платежі), а потім рівномірної амортизації залишкової вартості загальна сума лізингових платежів зменшилася на

168 - 3 066 = 102 од (табл. 5)

Таблиця 5

Гарафік сплати лізингових платежів у випадку прискореної амортизації об’єкта лізингу

|Номер |Залишкова |Відшкодування |Лізинговий |Лізинговий |
|платежу |вартість майна, |вартості майна, |процент, |платіж, |
| |гривень |гривень |гривень |гривень |
|1 |2 400 |480 |240 |720 |
|2 |1 920 |480 |192 |672 |
|3 |1 440 |180 |144 |324 |
|4 |1 260 |180 |126 |306 |
|5 |1 080 |180 |108 |288 |
|6 |900 |180 |90 |270 |
|7 |720 |180 |72 |252 |
|8 |540 |180 |54 |234 |
|Разом...|360 |2 040 |1 026 |3 066 |

У разі застосування варіанта сплати залишкової вартості лізингового майна під час дії договору лізингу згідно з прийнятими стандартними умовами за 4 роки ( 8 платежів ) відшкодовується вартість лізингового майна на загальну суму 240 * 8 = 1 920 од.

Залишкова вартість цього майна становить 2 400 - 1 920 = 480 од.
Розрахунок лізингових платежів при равномірній передплаті залишкової вартості майна наведено в табл.6

Таблиця 6

Гарафік сплати лізингових платежів у разі авансування викупу об’єкта лізингу за залишковою вартістю

|Номер |Залишкова |Відшкодуванн|Авансування |Лізинговий |Лізинговий |
|платежу|вартість |я вартості |викупу |процент, |платіж, |
| |майна, |майна, |об’єкта |гривень |гривень |
| |гривень |гривень |лізингу, | | |
| | | |гривень | | |
|1 |2 400 |240 |60 |240 |540 |
|2 |2 100 |240 |60 |210 |510 |
|3 |1 800 |240 |60 |180 |480 |
|4 |1 500 |240 |60 |150 |450 |
|5 |1 200 |240 |60 |120 |420 |
|6 |900 |240 |60 |90 |390 |
|7 |600 |240 |60 |60 |360 |
|8 |300 |240 |60 |30 |330 |
|Разом..|0 |1 920 |480 |1 080 |3 480 |
|. | | | | | |

Згідно з даними таблиці сума лізингових платежів становить 3 480 од., в той час як за стандартним варіантом (див. табл. 1) загальна сума платежів та викупу майна по залишковій вартості дорівнює

3 168 + 480 = 3 648 од., тобто на 168 од. більше.

Отже, поступове відшкодування залишкової вартості (вартості викупу) лізингового майна протягом дії договору лізингу є економічно ефективним.

Таким чином, ми розглянули основні варіанти розрахунку лізингових платежів. Отримані результати слід скорегувати на суми додатковиих витрат лізингодавця, передбачених договором лізингу.

Велика різноманітність видів і форм лізингових платежів забезпечує сторонам лізингової угоди можливість вибору найбільш прийнятного варіанта.

Однак українські лізингодавці та лізингоодержувачі такої можливості не мають. У проекті Закону «Про лізинг» (п.2 ст.16) передбачалося обов’язкове відшкодування в лізинговому платежі «частини вартості об’єкта лізингу, що амортизується, але не більш як 1/4 його вартості у кожному платежі». Це визначення забезпечувало свободу вибору способу відшкодування.

Але у прийнятому Законі цей пункт отримав нову редакцію, згідно з якою в кожному платежі відшкодовується частина вартості об’єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж.

Легко переконатися, що з усіх наведених варіантів розрахунку лізингових платежів умовам Закону відповідає лише перший стандартний варіант. Адже всі інші варіанти передбачали відшкодування вартості в інших розмірах.

Так, у разі відстрочки платежу протягом обумовленого договором терміну платежі, а отже і відшкодування вартості майна, взагалі не здійснюються і протягом наступного періоду відшкодування відбувається в розмірах, що не перевищують нараховану амортизацію (див. табл. 4, де були відстрочені платежі першого року).

У випадку авансових платежів, навпаки відбувається в розмірах, менших за нараховану амортизацію (див. табл. 5).

Законодавство України передбачає лише один жорсткий спосіб нарахування прискореної амортизації, не придатний для переважної більшості договорів лізингу. Тому прискорене відшкодування вартості майна за погодженням сторін фактично блаковано. Так неможливим є наведений вище (див. табл. 6) варіант з прискореним , відшкодуванням вартості майна протягом першого року.

Таким чином, згідно з чинним законодавством легітимним залишається лише один варіант розрахунку лізингових платежів, який передбачає відшкодування вартості лізингового майна у розмірі амортизаційних відрахувань. Внаслідок цього лізинг втрачає одну з найпривабливіших своїх особливостей.

Тому до нагальних заходів щодо удосконалення правового регулювання лізингу слід віднести внесення часткових змін до п. 2 ст. 16
Закону України «Про лізинг» з метою забезпечення гнучкості лізингових платежів.

IV. Розрахунок РОЗМІРУ комісійних виплат

1. Розмір амортизаційних відрахувань, які отримує лізингодавець розраховується по формулі:

А= С * На / 100% * Т, де
А -- амортизаційні відрахування;
С -- балансова вартість обладнання;
На -- норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення;
Т -- період чинності лізингової угоди.

2. Розрахунок величини плати за користування кредитними ресурсами:

Пкр= Кр * Скр / 100%, де
Пкр -- плата за користування кредитними ресурсами;
Кр -- кредитні ресурси, що залучаються для проведення лізингової операції;
Скр -- ставка за користування кредитними ресурсами.

Кр= [ (Сн+Ск) / 2 ], де
Сн -- вартість обладнання на початок року;
Ск -- вартість обладнання на кінець року;
Т -- кількість років, на яку укладається лізингова угода.

3. Розрахунок розміру комісійних виплат:

Пком=Кр * Ском / 100%, де
Пком -- плата по комісії;
Ском -- ставка комісійних виплат.

4. Розрахунок розміру додаткових послуг лізингодавця:

Пу=Рком+Ру+Рр+Рдр, де
Пу -- плата за послуги лізингодавця;
Ру -- видатки на оплату послуг (юридичні консультації, по експлуатації обладнання і т.д.);
Рком -- відряджувальні видатки робітників лізингодавця;
Рр -- видатки на рекламу;
Рдр -- інші вигляди видатків на оплату послуг лізингодавцю.

5. Розрахунок загальної суми виплат лізингодавцю по лізинговій угоді:

ЛП=А+Пкр+Пком+Пу, де
ЛП -- загальна сума лізингових платежів.
А -- амортизаційні відрахування;

6. Розрахунок періодичних внесків по лізинговій угоді:

а) при щорічній виплаті внесків:

ЛВ=ЛП / Т, де ЛВ -- один лізинговий внесок; б) при щоквартальної виплати внесків:

(ЛВ / Т / 4) * ЛВ=ЛП / Т / 4; в) при щомісячній виплаті внесків:

ЛВ=ЛП / Т / 12.

Розглянемо розрахунок лізингових платежів на прикладі. Вартість обладнання, що здається в лізинг -- 550 тис.гривень. Термін лізингу -- чотири року. Норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення обладнання -- 10% річних. Процентна ставка по кредиту, що залучається для здійснення лізингової угоди -- 10% річних. Погоджений відсоток комісії по лізингу -- 4% річних. В лізинговій угоді передбачається, що капітальний ремонт обладнання, його технічне обслуговування здійснюється лізингоотримувачем. Лизингоотримувач виявляє користувача ряд означених в угоді додаткових послуг:
- відряджувальні видатки робітників лізингодавця -- 0.16тис.гривень.;
- видатки на надання юридичних консультацій з питань укладення лізингової угоди -- 0.15 тис. гривень.;
- видатки лізингодавця на консультації по експлуатації обладнання, включаючи організацію спробних іспитів -- 0.35тис.гривень.

Таблиця 7

Розрахунок средньорічної вартості обладнання (в тис.грив.)

| |Вартість |Амортизаційні |Вартість обладнання|Середньорічна |
|Рік |обладнання |відрахування |на кінець року |вартість |
| | | | |обладнання |
|1-й |550 |55 |495 |552, |
|2-й |495 |55 |440 |467,5 |
|3-й |440 |55 |385 |412,5 |
|Всього | | | |1760 |

Таблиця 8

Розрахунок загального розміру лізингового платіжа (тис.грив.)

| | |Плата за |Плата по |Плата за |Загальна сума|
|Рік | |користування |комісії |послуги |лізингових |
| | |кредитними | |лізенгодавця |платежів |
| | |ресурсами | | | |
|1-й |55 |52,25 |20,9 |0,14 |128,29 |
|2-й |55 |47,65 |18,7 |0.14 |120,59 |
|3-й |55 |41,25 |16,5 |0,14 |112,89 |
|4-й |55 |35,75 |14,3 |0,14 |105,19 |
|Всього | | | | |466,96 |

V. Закон України «Про лізинг» та розвиток лізингу на Україні

10 січня 1998 р. набрав чинності прийнятий 16 грудня 1997р. Верховною
Радою України Закон України «Про лізинг». Цим, нарешті, здійснено прорив у правовому регулюванні лізингу в нашій країні, створено правові (але не економічні) умови його розвитку.

До прийняття закону правові основи лізингу в Україні були практично відсутні. У законодавстві з 1995 р існувало лише декілька спеціальних норм, що стосувалися лізингу.

Вперше лізинг згадано в п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність», де банкам дозволяється здійснювати «придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в аренду (лізинг)».

Оскільки головним завланням банку як лізингодавця є фінансування угоди, то в положенні Національного банку України «Про кредитування»[2], лізінг розглядається як форма майнового кредиту.

У Кодексі торговельного мореплавства України є глава 2 «Договіроренди судна». Проте окремі її положення не відповідають правовим відносинам лізингу в їх традиційному розумінні.

У першій редакції Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та в Правилах застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»[3], лізинг неправомірно розглядався як тотожна оренді, але менш важлива порівняно з нею господарська операція. Визначення оренди (лізингу) було недосконалим, і ці недоліки перейшли й до наступної
(нині чинної) редакції закону.

Лізинг у своїй класичній формі полягає в придбанні лізингодавцем за прямою вказівкою і вибором лізингоодержувача майна у продавця і передачі цього майна лізингоодержувачу в користування на певний строк за умови сплати лізингових платежів. У випадку фінансового лізингу лізингоодержувач має право на викуп об’єкта лізингу за залишковою вартістю після закінчення строку лізингу.

Лізинг майна регулюється системою договорів, серед яких є договір купівлі-продажу лізінгового майна між продавцем і лізингодавцем та договір власне лізінгу між лізингодавцем і лізингоодержувачкм. Разом з тим застосовуються й тристоронні лізингові угоди.

Слід зауважити, що у світі існують два діаметрально протилежних підходи до правового регулювання лізингу. Перший полягає в тому, що відносини за договором лізингу охоплюються рядом існуючих цивільно-правових інститутів - оренди, купівлі-продажу, доручення, позики, застави та ін. Цей підхід реалізовувався в Україні за умов відсутності законодавства про лізінг. На цих позиціях частково стоять і автори проекту нового Цивільного кодексу України. Так у п. 3 ст. 838 «Договору про лізинг» цього проекту зазначається: «До договору лізингу застосовуються правила цього Кодексу, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, найму (оренди), якщо інше не передбачено договором лізингу, законом, іншими правовими актами».

Другий підхід базується на визнанні того, що існує особливий інститут лізингу, норми якого не співпадають з нормами інших інститутів цивільного права. Дійсно, лізингоодержувач має більшість прав покупця за договором куплі-продажу, в якому він не є стороною договору, а роль і функції лізингодавця і лізінгоодержувача суттєво відрізняються від ролі і функцій орендодавця і орендаря. Прийняття Закону України «Про лізинг» і його зміст свідчать про те, що цю точку зору поділяє й український законодавець,

Робота над проектом законодавчого акта, який регулює відносини лізингу
(Указ Президента України, а згодом - Законом України), велася протягом кількох років. З вересня 1996 р. в сесійному залі Верховної Ради України почалося обговорення проекту Закону України «Про лізинг». Відбулося три читання законопроекту, що призвело до значної зміни первісного тексту закону. З одного боку, була поліпшена редакція багатьох статей закону, а з іншого -- вилучено статті, які забезпечували економічне стимулювання розвитку лізингу.

У законі України «Про лізинг» сформульовано визначення лізінгу[4], фінансового та оперативного лізингу[5], які заміняють неточні їх формування в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», де неправомірно ототожнюються лізинг і оренда. Визначено об’єкти лізингу і встановлено особливий порядок лізингу державного майна - за погодженням з органом управління цим майном[6]. До суб’єктів лізингу (лізингодавець, лізингоодержувач, продавець лізингового майна) віднесено лише суб’єкти підпріємницької діяльності[7].

Договір лізингу можна укладати у формі як тристоронньї (між усіма основними суб’єктами лізингу), так і двосторонньої (між лізингодавцем і лізингоодержувачем) угоди[8].

У ст. 7-18 фактично розглядається зміст договору лізінгу. При цьому права й обов’язки сторін у процесі роботи над законом були «збагачені» з урахуванням положень проекту нового Цивільного кодексу України.

Майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача, а за договором оперативного лізингу - залишається на балансі лізингодавця[9].

Об’єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця. Право власності на об’єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об’єкта лізингу. У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об’єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача і підлягає поверненню лізингодавцю[10].

Закон розглядає також питання про бухгалтерський облік та звітність щодо лізингових операцій, порядок сплати мита, ПДВ та акцизного збору при імпортуванні об’єктів лізингу, реєстрацію договорів лізингу (ст. 19 - 21).

Важливо, що прикінцевими положеннями[11] визначено: раніше прийняті закони і нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому
Закону.

У цілому закон відповідає сучасним поглядам на визначення і регулювання лізингу. Він не суперечить положенням Конвенції з міжнародного фінансового лізингу, що дасть змогу українським лізинговим компаніям і підприємствам брати участь у міжнародній лізинговій інтеграції.

Разом з тим прийнятий текст Закону України «Про лізинг» має ряд недоліків, головними з яких є такі: обмеження об’єктів лізингу, зокрема можливість передачі в лізинг лише майна, що належить до основних фондів (ст. 2), не відповідає світовій практиці лізингу, зокрема можливість передачі в лізинг лише майна, що належить до основних фондів (ст. 2), не відповідає світовій практиці лізингу, згідго з якою об’єктами лізингу є і майнові комплекси підприємств, і майнові права та інші нематеріальні активи; визначення лізингодавця як суб’єкта підприємницької діяльності[12] виключає можливість для державних органів бути лізингодавцями на неприбуткових засадах. На жаль, у законі нічого не сказано про засади й особливості діяльності лізингових компаній; визначення в стю 4 лише двох видів (фінансовий і оперативний) та трьох форм (пайовий, зворотний, міжнародний) лізингу є недостатнім з огляду на вимоги практики. З відомих близько 40 видів операцій слід було б принаймні виділити прямий і непрямий лізинг, про що йдеться у проекті нового
Цивільного кодексу України, поширений у світі роздільний лізинг, компенсаційний і змішаний лізинг, які відрізняються формою лізингових платежів, внутрішній лізинг, який є «парним» до названого в законі міжнародного лізингу, та ін.; незадовільним є визначення і розмежування в ст. 4 понять фінансового й оперативного лізингу. За кількісним критерієм, який подано як основний, договори лізингу зі строком дії 60-90% від терміну повної амортизації об’єкта лізингу підпадають під обидва визначення. Інший критерій - можливість викупу майна - є якісним і тому мав би бути головним. Для розмежування фінансового й оперативного лізингу можна було б застосувати критерії, рекомендовані Комітетом по міжнародних стандартах бухгалтерського обліку.

Зі ст. 18 «Амортизаційні відрахування» в процесідооперацювання закону було вилучено конкретний розмір максимально можливого коефіцієнта прискорення амортизації. У сусіднух державах дозволяєтьсяприскорена амортизація з коефіцієнтом до 3. На сьогодні прискорена амортизація регулюється пю 8.6.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»[13] у спосіб, який не відповідає потребам амортизації об’єктів лізингу.

У процесі роботи над проектом закону з його тексту були вилучені дві статті, що регулювали пільги для суб’єктів лізингу з оподаткування прибутку та доданої вартості. Передбачалося, що ці статті мають бути включені до відповідних Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та
«Про податок на додану вартість».

Нагальними завданнями подальшого вдосконалення правового регулювання лізингу є такі:
. прийняття змін і доповнень до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» з метою приведення їх положень у відповідність із прийнятим Законом України «Про лізинг» і забезпечення економічного стимулювання розвитку лізингу;
. розроблення передбачених Законом України «Про лізинг» підзаконних актів та інших нормативно- методичних документів.

VІ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ лізингових ПОСЛУГ на Україні

Стан та перспективи розвитку лізинга в Україні

5 жовтня 1997 року на XХV щорічних зборах членів Європейської федерації національних лізингових асоціацій (LEASEUROPE) Україну прийняли до членів цієї європейської економічної структури...

На думку західних дослідників ринок лізингових послуг на Україні перебуває на ранній стадії розвитку, а «чистого» лізингу в Україні практично немає, є схожі за формою операції.

Більшість лізингових компаній виконують швидше ролі агентів або посередників між виробниками та споживачами обладнання, ніж повноцінних лізингодавців. Лізингові операції в основному фінансуються міжнародними постачальниками техніки, асигнування за рахунок внутрішніх джерел оцінюються лише на рівні $10 млн.

Експерти зазначають, що, попри наявність законодавчої бази, існуючі юридична, регулююча та податкова системи не сприяють розвиткові лізингу в
Україні, де сфера фінансових послуг помітно відстає від потреб, які нині значно зросли, промисловості й торгівлі. Загальна сума банківських кредитів стосовно ВВП замала: в Україні 1996 р. вона становила 5%, тоді як в розвинених країнах Європи -- понад 80% від ВВП.

Щоби придбати техніку для сільського господарства, промисловості, сфери послуг і будівництва, потрібні позики на термін від 3-х до 7 -- 10 років, що в Україні практично неможливо. Лише 12% кредитів, котрі надаються, можна, за українськими мірками, вважати довготерміновими (понад два роки). У країні відсутні альтернативні банківським кредитам джерела довготермінового фінансування, у зв'язку з чим у лізингових компаній виникають істотні труднощі.

Тим часом в умовах України лізинг є майже ідеальним механізмом для залучення техніки: порівняно з іншими формами інвестування він має безперечні переваги. Експерти підрахували, що обсяг ринку лізингу в Україні може становити 1630 млн. грн.

Для досягнення цього показника (за середнього рівня зростання 20% на рік) може знадобитися п'ять років. Природно, це станеться лише за умови створення найсприятливішого середовища.

Незважаючи на наявність законодавчого поля, фінансовий лізинг в
Україні пребуває в комі.

Першою перепоною для розвитку лізингу в Україні на думку фахівців є... той самий Закон «Про лізинг». Експерти пригадують, як важко було працювати у період до його прийняття. Але після, стало ще гірше: законодавство написане неохайно і містить помилки, насамперед методологічні.

Багато експертів зауважують некоректність визначень фінансового та операційного лізингу, казуси з термінологією, невідповідність нормативам з амортизації, суперечності з постановами Кабінету Міністрів.

Але головне, що заважає, -- це орієнтація документа на стару систему бухобліку з її основоположним принципом амортизації. Сьогодні амортизаційна політика уряду в сфері лізингу просто заперечує міжнародні стандарти бухобліку, що грунтуються на перекладенні всіх ризиків і винагород щодо права власності на лізингоодержувача. Світова практика лізингу взагалі не використовує такого терміну як амортизація.

На додаток до цього закладена в Законі «Про лізинг» амортизаційна планка в 60% вартості майна в лізингу призводить до того, що його амортизаційний термін значно перевищує п'ять років.

Це створює суперечності між відповідними постановами Кабінету
Міністрів, які ввели цю вимогу, і Законом «Про лізинг». Постанова Кабінету
Міністрів про збільшення терміну лізингу до семи років -- взагалі зі сфери абсурду: сьогодні і дворічні лізингові контракти -- велика рідкість.

Заважає і невпорядкованість процедури укладання лізингової угоди.
Міністерство юстиції її не регламентувало, а в Законі «Про лізинг» реєстрація лізингових договорів розглядається не як обов'язкова, а як можлива. Тим часом більшість експертів сходяться на думці, що правова некоректність Закону «Про лізинг» тягне за собою безліч ускладнень. По- перше, це отримання кількох кредитів під одну заставу, тривалі судові процеси тощо.

Проблема нотаріальної реєстрації договорів має й фінансовий підтекст.
Вартість цієї нотаріальної послуги (державне мито) сьогодні дорівнює 5% від вартості договору, що б'є і по лізингоодержувачу, і по лізингодавцю.
Натомість рекомендацій ввести пільгову ставку державного мита при реєстрації договорів лізингу уряд так і не підтримав.

Важко сказати, чи на благо й постанова Кабінету Міністрів про обмеження критичного імпорту, що є перепоною ввезенню за лізингом техніки з- за кордону через високе мито. Поки що результат один: споживач скутий у виборі нової техніки, попит на неї не задоволений, міжнародні кредитні лінії, які могли б супроводжувати лізингові операції (а це не просто гроші, це -- дешеві гроші), в Україну так і не йдуть.

Другою перешкодою на шляху впровадження лізингових схем в економіку
України є високі ставки за кредитними ресурсами комерційних банків. Щоб лізингова операція була ефективною і приносила хоч би мінімальний прибуток, кредитна ставка, за розрахунками фахівців, не повинна перевищувати 22%. А в нас тільки одна облікова ставка Національного банку України вдвічі вища за цю цифру. Як наслідок, за офіційною статистикою, майже 90% усіх кредитів, що їх надають вітчизняні комерційні банки, є короткостроковими, тобто наданими на термін до 12 місяців. Кредити, що були надані на термін понад 2 роки, можна перерахувати на пальцях, тоді як у світовій практиці мінімальний період дії лізингового проекту -- 4-5 років.

Але й банкірів можна зрозуміти. Через надзвичайно мінливі економічні та грошово-кредитні умови і попередня, і нинішня політика банків спрямована на мінімізацію ризику змін процентної ставки та неповернення кредитів, а отже, на короткострокові кредити.

Податкове законодавство, яке постійно змінюється, також не дозволяє спрогнозувати результат будь-якої лізингової операції. Крім того, воно часто спирається на стару інструкцію з бухобліку. Так, лізингодавець виявляється позбавленим права показувати амортизацію наданого в лізинг майна у витратах. Навіть нібито прогресивний захід -- зняття ПДВ за платежами з лізингу, якщо розібратися, призведе до того, що лізингодавець збільшить вартість майна на ті ж 20%.

Третій антилізинговий чинник -- неготовність до лізингових операцій як потенційних лізингодавців, так і лізингоодержувачів. За повідомленням представників Харківського лізингового фонду 95% директорів колективних сільськогосподарських підприємств абсолютно не розуміють, у чому полягає сутність лізингових операцій.

Неоднозначна відповідь і на інше важливе запитання: чи потребують підприємства в Україні лізингових послуг? Одне зрозуміло -- потенційний попит великий. Хоч би й тому, що знос обладнання в Україні сягнув 80%, а грошей усе одно немає і не буде, якщо працювати на старому обладнанні. А лізинг видається найпривабливішим механізмом реорганізації та переобладнання виробництва, бо має перед банківським кредитуванням дві істотні переваги:

1) зберігає право власності на активи;

2) безпосередньо пов'язує термін оплати лізингу зі здатністю генерувати кошти й терміном служби активів.

Але проблема навіть не в попиті: заявок від потенційних лізингоодержувачів достатньо. Ось тільки платоспроможним споживачем у кращому випадку є один із п'ятдесяти. Реально оцінити платоспроможність українського підприємства взагалі не видається за можливе.

Сьогодні на ринку фінансового лізингу України діють 16 лізингових компаній, що об'єднані у Всеукраїнську асоціацію лізингу «Укрлізинг».
Більшість із них -- банківські структури і лізингові компанії, створені промисловими організаціями для реалізації своєї продукції. Чистих лізингових угод сьогодні майже не існує, є безліч, які їх лише нагадують
(див. додат. № 1,2).

Для нормального розвитку індустрії лізингу в Україні на думку західних спеціалістів потрібно:

1) зробити законодавство зрозумілим і недвозначним;

2) спростити процедуру повернення майна власнику в разі відмови від платежу за нього;

3) для захисту власності лізингодавця обов'язково реєструвати лізингові угоди;

4) зменшити на 50% для кожного з перших двох років експлуатації майна відрахування на прискорену амортизацію, яка нараховується згідно з пунктом
8.6.2 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

За оцінками експертів[14], за 9% частки лізингу на ринку капіталовкладень, при обсязі капіталовкладень у сукупному ВВП на рівні 15%, з урахуванням питомої ваги сучасної тіньової економіки в Україні (до 50% офіційного ВВП) обсяг розвинутого ринку лізингу через п'ять років перевищить 1,6 млрд грн

Позитивний прогноз обсягів лізингових операцій в Україні (млн.грн)
|Галузь |1998р.|1999р.|2000р.|2001р.|2002р. |
|Сільське господарство |200 |400 |300 |500 |600 |
|Промисловість |150 |220 |300 |400 |520 |
|Сфера послуг (транспорт) |100 |150 |200 |270 |340 |
|Будівництво |50 |80 |100 |130 |170 |
|Всього |500 |750 |1000 |1300 |1630 |

(За оцінками Bank of Ireland)

Вітчизняна лізингова практика тільки-но зароджується, а експерти
Міжнародної фінансової корпорації вже прогнозують лізинговий бум в Україні.
Запланований Світовим банком на 1998 рік проект фінансової допомоги передбачає надання Україні кредитної лінії, частина ресурсів якої буде спрямована на підтримку лізингових компаній. Проте для того, аби бум дійсно відбувся, потрібно якнайшвидше вирішити всі проблеми (законодавчі, інфраструктурні, кадрові), які наразі стримують використання цієї прогресивної форми економічних відносин між суб'єктами ринку.

Як вважають вітчизняні та зарубіжні фахівці, гостру потребу в інвестиціях Україна частково задовольнить завдяки запровадженню лізингового бізнесу. Це підтверджує і світова практика: для країн, що розвиваються, характерною ознакою є зростання обсягів лізингових операцій. Яскравим прикладом є Південна Корея, де 1975 року за фінансової підтримки
Міжнародної фінансової корпорації було запроваджено лізинговий ринок, який на сьогодні є одним з найпотужніших у світі. Підприємцеві, який орендує обладнання, лізинг створює потенційні переваги: тут діють спрощені схеми забезпечення засобами виробництва та менш жорсткі вимоги щодо балансових звітів. А ще -- наявність так званих податкових канікул: уряди більшості зарубіжних країн надають пільги в оподаткуванні саме лізинговим компаніям, визнаючи, що вони уможливлюють доступ до інвестицій для малих та середніх підприємств.

Лізинг може стати альтернативою кредитним коштам. Переваги полягають у тому, що право власності на передане у лізинг майно залишається у кредитора, який фінансує проект. Тобто немає потреби укладати угоду про заставу майна. Проте лізингові компанії також повинні бути певними: обладнання, надане ними у користування одним підприємствам, не потрапить без їх відома до інших, що має бути чітко обумовлено у відповідних законодавчих актах.

Стимулювати розвиток лізингу в Україні і, відповідно, інвестування коштів у виробництво міг би й перегляд (зі значним скороченням термінів) нормативів амортизації обладнання, вважають фахівці міжнародних фінансових установ. Потрібно також запровадити систему реєстрації контрактів і
«організувати роботу» з підприємствами-неплатниками (тобто вжити заходів для посилення відповідальності), оскільки низька фінансова та правова дисципліна не сприяють нормальному веденню бізнесу.

Вирішивши всі ці проблеми (що, мовляв, не так уже й складно), можна очікувати стрімкого розквіту лізингового ринку вже у наступному році, вважають західні експерти..

Вітчизняні учасники народжуваного ринку лізингових послуг, як виявилося, більш обережні у прогнозах і менш оптимістичні щодо здатності держави стимулювати розвиток лізингу оперативними і доречними корективами нормативної бази.

Асоціація «Укрлізинг»

Попри всі складнощі формування нормативної бази лізингу, компанії, що намагаються працювати у цій сфері навіть за нинішніх непростих умов, дбають про майбутнє: зокрема опікуючись професійною підготовкою кадрів. Задля цього фірми, які формально є конкурентами, об'єднують зусилля й кошти.-
Одне з найважливіших завдань для асоціації полягає у підготовці кваліфікованих кадрів для лізингового бізнесу. Асоціація «Укрлізинг» спільно з лізинговими компаніями вирішуватиме проблему підготовки кадрів, яким належить здійснювати бухгалтерський облік, займатися правовим забезпеченням лізингових операцій. У листопаді асоціація «Укрлізинг» спільно з подібними організаціями Росії та Білорусі -- «Рослізингом» та
«Біллізингом» -- проведе у Києві науково-практичний семінар, на який будуть запрошені провідні фахівці асоціації «Євролізинг». Окрім того, є попередня домовленість з Асоціацією комерційних банків України про проведення спеціального семінару для бухгалтерів з проблем лізингу.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ З УРАХУВАННЯМ ДОСВІДУ ЗАРУБІЖНИХ

ЛІЗИНГОВИХ ІНСТИТУТІВ

У сфері лізингу комерційні банки зштовхуються з безліччю проблем. Їх буде легше вирішити, якщо спиратися на досвід зарубіжних країн. Так як в нинішній час між Україною і Німеччиною склались тісні економічні зв'язки, і буде корисно розглянути як в Німеччині здійснюють даний вигляд послуг.

Законодавство в Німеччині[15] не містить поняття «лізинг», що підходило б для всіх існуючих форм здачі в оренду інвистиційних або споживчих товарів тривалого користування.

В спеціальній літературі і договірній практиці під лізингом розуміється угода, при якій одна сторона (лізингодавець) зобов'язується в рамках своєї діяльності надати іншій стороні (лізингоотримувачу) рухоме або нерухоме майно -- предмет лізингу -- разом з ризиком, зв'язаним з правом відповідальності, на певний період за погоджену орендну плату.

В Німеччині лізинг почав широко застосовуватися на початку 60-х років, і в нинішній час лізингові угоди набули значних масштабів. Це відображається не тільки в їх постійному обсязі, що збільшується, і використанні цієї форми численними галузями, але і втягненні в оборот все більш широкого кола інвестиційних об'єктів.

Укладаючи лізингові угоди, підприємство може забезпечити собі значну економію засобів, що були б потрібні для придбання власності, і тим не менше одержують в своє розпорядження на тривалий період наобхідне обладнання. Лізинг відповідає вимогам прискорення обертання капіталу в зв'язку з скороченням термінів морального старіння обладнання в умовах бурхливого науково-технічного прогресу. Крім того, його розподіл викликаний диспропорціями між потребами в капиталовкладеннях і можливостями їх фінансування, що посилюються по мірі технічного ускладнення і подорожчання машин, обладнання і т.д.

В Німеччині діють понад 700 лізингових товариств, з яких 2/3 є товариствами з обмеженою відповідальністю, біля 20% припадає на товариства з обмеженою відповідальністю і участю коммандистів і 5% на чисто командитні товариства.

Розподіл обов'язків між лізингодавцем і лізингоотримувачем визначається договором, що закріплює основу їхніх відносин.

Розрізняють договори з повною амортизацією вартості предмету лізингової угоди і з частковою.

У договорах з повною амортизацією лізингові платежі, що здійснює орендар в період основного часу оренди, покривають видатки лізингового товариства, пов'язані з придбанням або виробництвом товару, відсотки за користування предметом лізингової угоди і всі інші побічні видатки.

По договорам з частковою амортизацією орендар відповідає лише за непокриті видатки, оскільки лізингове товариство не може досягнути їхнє покриття по закінченні погодженого часу оренди шляхом подальшого використання предмету лізингової угоди (наприклад, нової здачі в оренду або продажу).

В залежності від терміну дії лізингового договору (в Німеччині) розрізняють:
. фінансовий лізинг, коли інвестиційні товари купуються на вимогу орендара і здаються в довгострокову оренду. По закінченню терміну дії договору орендар має право купівлі товару;
. оперативний лізинг, коли інвестиційні товари купуються або виготовляються лізинговим суспільством у відповідності з наявним на ринку попитом і передаються в короткострокову оренду.

В залежності від власника об'єкту лізинг поділяється на: зворотній лізинг і лізинг виробника. Під формою зворотнього лізингу розуміють здачу в оренду товару, придбаного лізинговим товариством у підприємства, що виготовив його або що володіє їм і не переданого йому в оренду. Такий вид лізингу застосовується в випадку, коли підприємству необхідно терміново отримати додаткові засоби.

Як правило, продавці, а пізніше орендарі зберігають за собою право опціону, щоб мати можливість викупити объкт оренди.

Лізинг виробника в Німеччині здійснюється виробником товарів і має, як правило, довгостроковий характер, оскільки лише здача в оренду на тривалий термін забезпечує постійний прибуток від об'єкту оренди. Короткостроковий лізинг фірми-виробники використовують тоді, коли необхідно негайно покрити потребу в засобах або ж вийти на ринок з новим товаром.

Існує також лізинг фінансування або лізинг купівлі. При цьому лізингове товариство купує у виробника товарів вимогу, що випливає з договору оренди, укладеного ним зі своїм клієнтом. Виробник у правовому відношенні залишається арендодавцем, однак орендна плата надходить лізинговому товариству.

В залежності від об'єкту оренди лізинг поділяється на три великі групи:
- лізинг рухомого майна;
- лізинг нерухомого майна;
- лізинг споживчих товарів.

В договорі лізингу рухомого майна предметом угоди є обладнання підприємств, окремі автомобілі або повний автотранспортний парк, в якому не менше 20 автомашин, особливо обговорюється право орендаря на обмін предмету лізингової угоди по закінченні встановленого терміну оренди на новий, більш досконалий.

Змістом договору лізингу нерухомого майна є передача в оренду комплектного виробничого обладнання і оснащення підприємства, включаючи земельні ділянки, будинки і споруди. По договору на лізингове товариство, як правило, покладається контроль і догляд за технічним оснащенням зданих в оренду обєктів, термін оренди земельних дільниць і будинків складає 20-30 років, а заводського обладнання -- 8-12 років (в залежності від встановлених законом термінів амортизації).

В лізингу укладають наступні види договорів:

. лізинговий договір без опціону по якому не передбачаються які-небудь домовленості на період після закінчення основного часу оренди;
. лізинговий договір з правом продовження по якому орендарю надається можливість продовжити чинність договору в односторонньому порядку. Розмір орендної плати в цьому випадку зменшується проти тієї, що стягувались протягом основного часу;
. лізинговий договір з правом купівлі предмету оренди після закінчення терміну оренди;
. лізинговий договір з автоматичним переходом права власності;
. лізинговий договір з правом дострокового розповсюдження (застосовується при оренді конторского обладнання);
. договір з участю в прибутку від продажу.

При встановленні орендної плати для лізингу характерно те, що вона визначається в твердому розмірі на весь термін користування об'єктом. В наслідок цього зростає відповідальність за вірний облік всіх обставин, що можуть виявити вплив на її розмір перед укладенням договору.

Вартість лізингу включає в себе:

- відсотки за капітал, що інвестувався;
- суми аммортизаційних відрахувань;
- премії за ризик;
- винагороди за надані послуги, податки;
- частку прибутку лізингового товариства.

Ця вартість, як правило, перевищує першопочаткову вартість об'єкту оренди. В залежності від терміну дії договору вона складає 125-155% початкової вартості об'єкту.

При лізинговій угоді з іноземним партнером кінцевий її результат, що перетинає кордон ФРН, являє собою заміну експорту товарів -- експортом послуг. Реалізація експорту фінансових послуг з боку лізингових фірм є власне передумовою для здійснення експорту товарів.

До числа найважливіших питань, що вимагають дозвіл при лізингових угодах з іноземними партнерами, фірм Німеччини відносять: перевірку платоспроможності потенційного іноземного лізингоотримувача; врахування юридичних проблем, викликаних наявністю різноманітних правових систем, до яких належать сторони; вивчення податкових і валютних проблем і різноманітних ризиків, включаючи і політичні.

Економіка ФРН, де щорічний приріст національного доходу становить 2,5
- 3%, вважається в Західній Європі зразком стабільного розвитку за умов майже незмінних цін. Велику роль у цьому зіграв стабільно працюючий лізинговий бізнес. Лізингова діяльність західнонімецьких промислових компаній на початку їх розвитку була зумовлена насамперед необхідністю максимально заощадливого й ефективного використання промислового потенціалу, який залишався після війни, а також залученням в економіку
Німеччини валютних інвестицій, здебільшого із США. Звичайно, основна маса надходжень була зроблена через інші канали, але все ж значний процент усіх валютних капіталовкладень в економіку ФРН (за виключенням капіталовкладень у житлове будівництво) щорічно забезпечувався інтерлізингом.

Перша спеціалізована західнонімецька лізингова компанія «Дойче Лізинг
Gmbh.» виникла в 1962 році. Незабаром у різних землях ФРН почали з’являтися й інші лізингові фірми як з вузькою спеціалізацією (оренда суден, вантажних автомобілів), так і з широким спектром посередницьких операцій. У 1968 році такі фірми здійснбвали інвестиції вже на 280 млн. доларів. У 1972 році частина лізингових компаній і банків об’єдналися в «Німецьку лізингову асоціацію».

Зараз у ФРН діє близько 700 лізингових компаній, не враховуючи дочірніх фірм. Причому серед них 70 компаній з капіталом більш як 1 млн. марок. З 1970 по 1990 рік обсяг обороту компаній-членів «НЛА»[16] зріс з
0,8 до 94,9 млрд. марок.

Одже, лізингові компанії почали відігравати значну роль в економіці
Німеччини. Більше того, їх оборот продовжував зростати навіть у період економічних спадів. Зараз у ФРН укладають до 2 млн. лізингових угод.

Лізингові операції в Німеччині набули поширення насамперед у сфері фінансового лізингу, який носить назву інвестиційного. В останні роки можна спостерігати значне зростання лізингових інвестицій, що спрямовуються на модернізацію галузей на основі найновітніших технологій. Водночас обсяг лізингових інвестицій у будівництво нових підприємств скоротився.
Домінуючим у лізинговій політиці ФРН став напрям, пов’язаний з інтенсифікацією виробництва, науки, сервісу, тобто сфери послуг та інформаційних технологій. Сьогодні лізинг дає економіці країни близько 13-
16% інвестицій.

Німецькі лізингові компанії в останні роки виходять на міжнародний ринок, пропонуючи послуги щодо широкого спектру товарів, хоча за багатьма показниками показниками все ще значно поступаються американським і японським інтерлізинговим фірмам. ФРН розвиває зв’язки насамперед із своїми сусідами по ЄЕС та країнами арабського світу, а віднедавна проявляє також інтерес до співробітництва з Росією й Україною у сфері лізингового бізнесу.

Подібна ситуація щодо лізингу спостерігається у Франції та
Великобританії, які разом із Німеччиною утворюють трійку європейських лізингових лідерів.

VІІ. ВИСНОВКИ

Банки є однією з найважливіших структур ринкової економіки. Тому становлення цивілізованого ринку в нашій країні неможливо без розвитку діяльності комерційних банків, особливо в області банківських послуг. Для їхнього розвитку на Україні сформовані практично всі необхідні умови.
Розвиток банківських послуг є перспективним, хоча і достатньо новим направленням в роботі банків. В даний момент поняття банківських послуг все більше входить в сучасну банківську систему. Це зв'язане передусім з бажанням комерційних банків не зупинятися на досягнутому, залучати все більшу кількість клієнтів. Що в свою чергу тягне за собою збільшення прибутку банків. В своїй роботі комерційні банки спираються на зарубіжний досвід і звичайно ж необхідно враховувати специфіку розвитку банківських операцій на Україні. Недосконалість або відсутність законодавчої бази, недостатня кваліфікація кадрів негативно впливає на розвиток банківських послуг. Розвиток потенційно нових банківських послуг ведеться недостатньо швидко, так як клієнти з опаской відносяться до них і не бажають вкладати свої заощадження. Тому для залучення клієнтів банки створюють широку рекламну мережу в засобах масової інформації для разьяснения всіх позитивних сторін цих послуг.

Для України є корисним є використання досвіду лізингових операцій країн Східної Європи. Із середини 80-х років лізинг включається в офіційну економічну політику таких країн, як Угорщина та Болгарія. Елементи лізингових структур з’являються також у Чехії, Польщі, Хорватії.

У Болгаріїлізингом почали займатися ряд національних посередницьких контор і банків. Вже в 1986 році з метою координації дій вони створили господарське об’єднання «Булгарлізинг». Це об’єднання організувало інформаційну лізингову мережу, що охоплювала всю країну і мала виходи за кордон. «Булгарлізинг» контролює зараз ряд магазинів, прокатних пунктів і станцій техобслуговування, які займаються оперативним лізингом та посередницькою діяльністю. Підприємства і банки, що входять до організації, практикують також фінансові лізингові операції. Фінансовий лізингу Болгарії здійснюється строком до 5 років при забезпеченні 100% кредитування операції через болгарські банки. Згідно з даними 1987 року, сума операцій по внутрішньому лізингу становила 3 млн. левів. У 1990 році до складу
«Булгарлізинг» вже входили 247 самостійних організацій, а також два комерційних банків. Фонди об’єднання становлять більш як 150 млн. болгарських левів.

Болгарські спеціалісти оцінюють роль лізингу в фінансуванні процесу оновлення виробництва й оптимального використання технікив країні вище, ніж традиційні методи планово-адміністративного чи кредитного регулювання.

Однією із основних цілей при створенні «Булгарлізингу» була інтеграція в структуру світового лізингового ринку. Сьогодні ця організація співпрацює більш ніж із 700 фірмами Європи, Америки, Японії. У 1985 році
«Булгарлізинг» стала членом міжнародної асоціації «LEASEUROPE»[17].

Угорщина першою у Східній Європі зуміла подолати економічні стереотипи щодо промислового лізингу. Лізинг почав розвиватися в Угорщині в кінці 70-х років внаслідок звуження джерел фінансування існуючих новостворених виробництв. Державні кредитні організації в той час знаходилися удосить скрутному фінансовому становищі, а деякі підприємства, навпаки, мали досить велику економічну самостійність і значні заощадження як грошові, так і матеріально-технічні.

В Угорщині розроблено програму сприяння розвиткулізингу шляхом надання пільгових кредитів на подібні операції та преференційного митного режиму. У рамках даної програми для фінансування лізингу передбачається протягом 5 років виділити 0,5 млрд. доларів. Спеціальне законодавство по лізингу було розроблено в Угорщині в 1982-1985 роках. Воно регулює діяльність, пов’язану з лізингом, і насамперед з імпортно-лізинговими операціями. В останні роки лізинговою діяльністю в Угорщині займаються спільні підприємства: зареєстровано більш як 200 лізингових операцій, причому більша частина з них з фірмами західноєвропейських країн.Серед угорських лізингових спільних підприємств найбільш відомою є компанія «ЦВАГ-Лізинг», яка є дочірньою фірмою австрійського банку «Central Wechel und Kredit AG».

Польща в умовах сучасних економічних труднощів вбачає в лізингу один з шляхів поліпшення своїх фінансових справ.

За останні декілька років у Польщі з’явилися десятки малих підприємств і організацій, які займаються в основному оперативним лізингом. Висока віддача від таких внутрі- та зовнішньоекономічних операцій стимулює подальше зростання активності у сфері лізингу.

Для України розвиток лізингу – шлях до одержання інвестицій, необхідних для піднесення економіки.

Довгий час банки не приділяли належної уваги ані стратегічному плануванню, ані, тим більш, маркетингу, ориентируючись в своїй діяльності на застарілі традиційні банківські засоби і прийоми роботи. Аж до середини
80-х років банки практично не займалися рекламою своєї діяльності. До кінця цього періоду була проведена рекламна кампанія, метою якої була популяризация банківської діяльності. Лише в 90-е роки різноманітні банки серйозно взялися за рекламу своїх установ і їхньої діяльності. Саме в цей час стало можливим говорити про маркетинг окремих банківських послуг. Зараз банківський маркетінг став більш агресивним.

Сучасна ситуація характеризується посиленою увагою банків до проблем маркетінгу. В основі цього процесу лежать дві тенденції, характерні для світової економіки: интернационалізация банківських інститутів, продуктів і послуг і дерегулювання фінансових ринків. В результаті интернационалізации і дерегулювання фінансові послуги і продукти стали однотиповими у всьому світі. І як наслідок цього, значно зросла конкуренція між банками.
Підсилення конкуренції призвело до скорочення прибутків банків. Для подолання невпевненості і скорочення ризиків банки активно вдаються до розробок маркетінгових стратегій. В зарубіжній практиці досить чітко закріпилося визначення банківського маркетінгу як інструменту проведення в життя глобальної стратегії орієнтації на споживача.

Банківський маркетінг включає рішення наступних задач;

1. Встановлення існуючих і потенційних ринків банківських послуг;

2. Вибір конкретних ринків і встановлення потреб замовника;

3. Встановлення мети для розвитку існуючих і нових видів послуг;

4. Впровадження нових видів послуг в практику і контроль банку за реалізацією програм впровадження.

Для вивчення ринків банківських послуг і їх потенційних споживачів банки використовують традиційні прийоми промислового маркетінгу, такі, як типологізация і сегментація. Типологізация припускає виявлення груп споживачів на основі соціологічних характеристик. Мета сегментації -- визначити відношення окремих груп споживачів до конкретного виду послуг.
Завдяки розподілу ринку на сегменти банки одержують можливість регулювати пропозицію послуг у відповідності з споживачами ринків. Сегментацию ринку банки можуть виробляти по двом принципам:

- по продуктовому (ринок кредитних послуг, ринок операційних послуг, ринок інвестиційних послуг, ринок траст-послуг) і по клієнтському (володарі нерухомості, корпорації, урядове ринок, клієнти траст-відділів) Сегментація ринку -- складний і трудомісткий процес, вона вимагає великого досвіду, знань і практики продажу банківських послуг. Вона не повинна зводиться до аналізу груп споживачів, що не приносять практичних результатів у справі просування банківських послуг. Стратегія маркетінгу -- це вибір найкращих шляхів досягнення мети банку за допомогою маркетінгу. Практично всі банки мають свою маркетингову стратегію, але далеко не у кожного банку вона приймає офіційні форми, чітко формулюється і доводиться до всіх рівнів.
Стратегія банку повинна давати відповіді на наступні питання: як банк збирається досягнути мети? Які послуги він збирається запропонувати ринку?
Найважливішим оперативним чинником успіху банківської діяльності є стратегія витрат, лінія на економію витрат праці, зниження собівартості банківських послуг. Як не дивно, але українські банки здедільш не знають, за скільки слід продавати свої послуги. Прейскурант цін на банківські послуги існує, але він носить незавершений характер, восновному не відображає дійсних витрат банку. Сам банк може не володіти інформацією, скільки коштує йому та або інша операція.

Нажаль, нашими банками втрачене почуття економії своїх власних витрат.
Отримати великий прибуток можна лише на базі економії. Банкам необхідно створити механізм, що забезпечував би економію створюваних витрат, зниження собівартості банківського продукту.

Для України розвиток лізингу, і особливо в банківському секторі – шлях до одержання інвестицій, необхідних для піднесення всієї економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1. Закон України «Про банки і банківську діяльності», 01.05.91.
2. Постанова НБУ №40, від 25.02.95 «Про невiдкладнi заходи щодо фiнансового оздоровлення комерцiйних банкiв та вiдновлення iх лiквiдностi i платеспроможностi».
3. Інструкція НБУ «Правила здійснення операцій з іноземною валютою на території України.» Контракт №12’93.
4. Правила операцiй з iностраною валютою на терiторii Украiни, «Урядовый кур'ер», №57-58’93.
5. «Положення про безготiвковi розрахунки в господарському оборотi Украiни»
НБУ, від 01.06.93.
6. Інструкція НБУ №3 від 11.10.94 «Про порядок вiдкриття розрахункових, поточних та бюджетних рахункiв в установах банкiв».
7. Закон України «Про лізинг» 16.12.97.
8. Бабичев М.Ю., «Банківська справа», Москва, «Економіка», ’93.
9. Внукова Н.Н, Ольховиков О.В., «Світ лізингу», Харків, «Основа», 94.
10. «Банківська справа», під ред. Колесникова В.І. і Кроливецкой Л.П.,
Москва, «Фінанси і статистика», ’95.
11. Краснов Ю. «Замість товару -- послуга (досвід лізингу в Німеччині)»
Москва, ’94
12. Краснощеков А.М. «Факторинг. Навіщо він потрібний?» «Финінвест» № 8’92.
13. Ляшенко І. «Довірчі Товариства. Місце на ринку». Комерсант України
№12’94.
14. Ляшенко І., «Траст: економіка, право, дійсність», «Бізнес», №6’94
15. «Банківська справа», під ред. Лаврушина О.І. Москва, ’92.
16. «Основи банківської справи», під ред. Мороза А.Н., Київ ’94.
17. Мороз А.Н., «Банківська енциклопедія», Київ ’93.
18. Миркин Я.М., «Трастові операції банків з цінними паперами», «Бізнес і банки», №11’93.
20. Спіцин І.О., Спіцин Я.О., «Маркетинг у банку», ’93.
21. «Банківський портфель-1», Москва, «Сомінтек», ’94.
22. «Лізинговий бізнес», «Економіка і життя», №2’93.
23. «Лізинг -- практика становлення», «Гроші і кредит», №1’91.
24 «Банківський портфель-3», «Сомінтек», Москва,’95.

-----------------------
[1] «Финансовий лизинг», М, 1997
[2] Затверджено Постановою Правління Національного банку України від
28.09.95 (№ 246)
[3] Затверджено Постановою Верховної Ради України від 27.06.95 (№ 247/95
-ВР)
[4] Стаття №1 Закону України «Про лізинг»
[5] Стаття №4 Закону України «Про лізинг»
[6] Стаття №2 Закону України «Про лізинг»
[7] Стаття №3 Закону України «Про лізинг»
[8] Стаття №6 Закону України «Про лізинг»
[9] Стаття №9 Закону України «Про лізинг»
[10] Стаття №10 Закону України «Про лізинг»
[11] Стаття №22 Закону України «Про лізинг»
[12] Стаття №3 Закону України «Про лізинг»
[13] (в редакції від 22.05.97)
[14] Bank of Ireland
[15] Станом на 1996 р.
[16] «Німецька лізингова асоціація».
[17] 5.10.97 р. на XХV щорічних зборах членів Європейської федерації національних лізингових асоціацій («LEASEUROPE») Україну прийняли до членів цієї європейської економічної структури.



Страницы: 1, 2


© 2010 РЕФЕРАТЫ