Оптимізація фінансової стратегії підприємства ТОВ "Провансе"
- ризик неплатоспроможності по
позикових зобов'язаннях при ліквідній трансформації активів із втратою прибутку
і повною втратою власного капіталу (катастрофічно збиткова ліквідність –
банкрутство);
Одночасно з
розглянутими якісними показниками ліквідності є сукупність відносних
аналітичних показників – коефіцієнтів ліквідності. Основними з них є
коефіцієнти поточної, швидкої й абсолютної ліквідності [60].
Знаменник у всіх
приведених показниках той самий – поточні пасиви, тобто термінові невідкладні
платіжні зобов'язання підприємства :
1. Коефіцієнт
ліквідності поточної (покриття, загальної платоспроможності):
Поточні активи *
Коефіцієнт ризику ліквідності
Кл.м. = (1.1)
Поточні пасиви
2. Коефіцієнт
ліквідності швидкої :
Поточні активи * Коефіцієнт ризику ліквідності Запаси
Кл.ш. = (1.2)
Поточні пасиви
3. Коефіцієнт
ліквідності абсолютної :
Кошти (Каса +
Кошти_розр.рахунок)
Кл.а. = (1.3)
Поточні пасиви
Критичні
емпіричні значення коефіцієнтів ліквідності балансу , при яких ризики
ліквідності є припустимими, складають не менш (при раціональній структурі
позикових пасивів підприємства) :
Кл.м. – більше
1,0 ;
Кл.ш. – більше
0,75;
Кл.а. – більше
0,2 ;
Під раціональною
структурою пасивів підприємства розуміється співвідношення позикових засобів до
власного капіталу не більш 1,0 , а також іммобілізація власного капіталу в
малоліквідні основні засоби підприємства не більш 2535% (тобто достатня частка
маневреності власного капіталу).
Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської
заборгованостей – показує наскільки термінові надходження від боржників до
підприємства відповідають терміновим вимогам кредиторів до підприємства:
, (1.4)
де: Здеб – короткострокова дебіторська заборгованість
(Форма 1 строки (160+170+180+190+200+210));
Зкред – короткострокова кредиторська заборгованість(Форма 1
строки (520+530+540));
Значення цього коефіцієнту є сприятливими , якщо він
перевищує 1,25[58].
Однією з
найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова
стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності
підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.
В табл. 1.2 наведені алгоритми
розрахунків показників фінансової стійкості підприємства з використанням форм
фінансової звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати
фінансової діяльності”[21],[22].
Таблиця 1.2
Алгоритми розрахунку показників фінансової стійкості
|
Показник
|
Умов.
позн.
|
Формула
для розрахунку
|
Джерела
інформації з форм фінзвітності
|
|
ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
|
|
1
|
Власні обігові кошти
(робочий, функціонуючий капітал) (норматив > 15% власного капіталу)
|
Рк
|
Оборотні активи – короткострокові
зобов'язання
|
Форма 1(260+270620630)
|
2
|
Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами
(норматив>0,1)
|
Кзвк
|
Власні обігові кошти / оборотні кошти
|
Форма 1(380+430080) /Форма1 (260+270)
|
5
|
Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів (норматив
>0,2)
|
Кзап
|
Власні обігові кошти / Запаси
|
Форма 1(380+430080) /Форма1 (100+120 +130+140+150)
|
6
|
Коефіцієнт покриття запасів
(норматив > 1,0)
|
Кпз
|
"Нормальні" джерела покриття запасів / Запаси
|
Форма 1(380+430 +480080+500+520+530+540) /Форма1 (100+120 +130+140+150)
|
7
|
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії),
(норматив>0,5)
|
Кавт
|
Власний капітал / Валюта Пасивів балансу
|
Форма 1(380+430+630) /Форма1 (640)
|
12
|
Коефіцієнт фінансової стійкості (норматив> 0,7)
|
Кфст
|
Власний капітал + довгострокові зобов ' язання / Валюта пасивів
|
Форма 1(380+430+480+630) /Форма1 (640)
|
|
|
|
|
|
|
Для оперативного
розрахунку абсолютних показників фінансової стійкості(коефіцієнту покриття
запасів оборотними коштами) вартість запасів (З) порівнюється з послідовно
поширюваним переліком таких джерел фінансування [58]:
-
власні
оборотні кошти (НВОК);
-
власні
оборотні кошти і довгострокові кредити та позики (НВОК + Дп);
-
власні
оборотні кошти, довго та короткострокові кредити і позики (НВОК + Дп
+ ДФЗ).
Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами
фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості [60]:
1. Абсолютна
стійкість для забезпечення запасів (З) достатньо власних оборотних коштів;
платоспроможність підприємства гарантована: З < НВОК
2. Нормальна
стійкість – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів залучаються
довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:З < НВОК+Дп
3. Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів
крім власних оборотних коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються
короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість
її відновити: З < НВОК + Дп + ДФЗ
4. Кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не
вистачає “нормальних” джерел фінансування; підприємству загрожує банкрутство:
З > НВОК +
Дп + ДФЗ
Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю
фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність
(ліквідність).
Фінансова стабільність підприємства є однією із
найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана з
рівнем його залежності від кредиторів та інвесторів. За різних умов, в яких
функціонує підприємство, останнє для досягнення фінансової стабільності
проходить різні етапи.
Кожному етапу фінансової стабільності відповідають певні її
внутрішні механізми – оперативний, тактичний і стратегічний, що являють собою
систему заходів, спрямованих на вирішення конкретних завдань.
Оперативний механізм фінансової стабільності – це система
заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшення розміру поточних зовнішніх
зобов’язань підприємства у короткостроковому періоді, а з другого – на
збільшення суми найліквідніших активів (грошей), що забезпечують термінове
погашення цих зобов’язань.
Тактичний механізм фінансової стабільності, являє собою
систему заходів, спрямованих на досягнення точки фінансової рівноваги
підприємства у наступному періоді.
Стратегічний механізм фінансової стабільності,
є винятково наступальною стратегією фінансового розвитку, яка забезпечує
оптимізацію необхідних фінансових параметрів з метою прискорення економічного
зростання підприємства. Тобто стратегічний механізм фінансової стабільності –
це система заходів, спрямованих на підтримання досягнутої фінансової рівноваги
підприємства у довгостроковому періоді.
Застосовують таку модель характеристики
економічного зростання підприємства DЕРОСТ(1/0)
(1 –звітний період, 0 – порівняльний базовий період) [58]:
(1.5)
де ЧП – чистий прибуток після оподаткування;
ОР – чистий обсяг
валового доходу від реалізації продукції;
ЧП / ОР –
коефіцієнт прибутковості реалізації продукції;
ККП – коефіцієнт капіталізації чистого прибутку (частка
чистого прибутку, перерахована в власний капітал після виплати дивідендів,
премій та погашення збитків діяльності з чистого прибутку);
А – обсяг валюти активів підприємства;
ВК – обсяг власного капіталу підприємства;
А / ВК – коефіцієнт леверіджу активів;
КОА – коефіцієнт оборотності активів (відношення ОР/А).
Формула (1.5) після підстановок показує, що модель
економічного росту підприємства, по суті, характеризується відносним зростанням
частки рентабельності власного капіталу підприємства по чистому прибутку,
розподіленому на зростання власних джерел капіталу підприємстваю
Фінансова стабільність – це спроможність
підприємства досягати стану фінансової рівноваги при збереженні достатнього
ступеня фінансової стійкості та зберігати цей стан у довгостроковій перспективі
при ефективному управлінні фінансами. Складовими елементами фінансової
стабільності є:
фінансова рівновага підприємства – це
відповідність обсягів формування та використання (споживання) власних
фінансових ресурсів;
ресурсна стійкість – це оптимальна
структура трудових і матеріальних ресурсів підприємства;
потенційна стійкість – це можливість
підприємства щодо нарощування обсягів діяльності та його спроможність вийти на
новий рівень фінансової рівноваги.
фінансова стійкість – це такий стан
фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядження ними є
гарантією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення
процесу розширеного відтворення.
Існує багато
підходів до прогнозування фінансової неплатоспроможності суб'єктів
господарювання методик прогнозування банкрутства. У закордонній практиці
поширення придбали дві моделі — Альтмана і Спрингейта, названі на честь їхніх авторів
[58,с.68].
Модель Альтмана
(розроблена в 1968 році і відома також за назвою «розрахунок Zпоказника» —
інтегрального показника рівня погрози):
(1.6)
де Х1
= (Поточні активи Поточні пасиви) / Обсяг активу;
Х2 =
Нерозподілений прибуток / Обсяг активу;
Х3 =
Прибуток до виплати відсотків / Обсяг активу;
Х4 =
Ринкова вартість власного капіталу / Позикові засоби;
Х5 =
Виторг від реалізації / Обсяг активу;
При Z < 1,8 імовірність
банкрутства дуже висока; 1,8 < Z < 2,7 імовірність банкрутства середня;
2,7 < Z < 2,99 імовірність банкрутства невелика; Z > 2,99 імовірність
банкрутства незначна.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ТА
ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ “ПРОВАНСЕ”
2.1 Загальна
характеристика діяльності ТОВ “Провансе”
Товариство з обмеженою відповідальністю «Провансе», створене відповідно
до чинного законодавства України, зареєстроване Печерською районною у м. Києві
державною адміністрацією 18.09.2002 року, про що зроблено запис 18.09.2002 року
в журналі обліку реєстрації за № 34275, ідентифікаційний код 33398787.
Засновниками Товариства є:
Громадяни України:
АВРАМЕНКО Вячеслав Валентинович, 20.10.1967 р.н., ідентифікаційний номер
2476404556, паспорт СО 049655, виданий Шевченківським РУГУ МВС України в
м.Києві 19.01.1999 року, що мешкає за адресою Україна, м.Київ, вул.П.Орлика,
буд.22/2, кв.23.
СУЛЕЙМАНОВА Олександра Юріївна, 30.08.1978 р.н., ідентифікаційний номер 2873105646,
паспорт СН 622417, виданий Мінським РУГУ МВС України в м.Києві 18.11.1997 року,
що мешкає за адресою: Україна, м.Київ, вул.Гер.Дніпра, буд.30, кв.53.
Повне найменування Товариства українською мовою Товариство з обмеженою
відповідальністю «Провансе».
Місцезнаходження Товариства: Україна, м.Київ, вул.Бальзака, буд.24а.
Фінансові реквізити ТОВ “Провансе” – р/р 2600560321445 в АКБ “Меркурій”
МФО 300755, генеральний директор Маноха Г.С.
Форма власності – 20 (КОЛЕКТИВНА ВЛАСНІСТЬ).
Види діяльності: (ЗКГНГ)
71130 ОПТОВА ТОРГІВЛЯ НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ,'КРІМ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ
712110 РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, КРІМ СПОЖИВЧОЇ
КООПЕРАЦІЇ
61110 ЗАГАЛЬНІ БУДІВЕЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
72200 ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Статутний фонд /капітал/ Товариства складається з грошових внесків
Засновників і становить 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) гривень.
Статутний фонд /капіталу розподіляється між Засновниками наступним чином:
частка у статутному фонді /капіталі/ АВРАМЕНКА В'ячеслава Валентиновича
формується за рахунок грошового внеску у розмірі 8 250 (вісім тисяч двісті
п'ятдесят) гривень, що складає 50% статутного фонду /капіталу/, 50% голосів;
частка у статутному фонді /капіталі/ СУЛЕЙМАНОВОЇ Олександри Юріївни
формується за рахунок грошового внеску у розмірі 8 250 (вісім тисяч двісті
п'ятдесят) гривень, що складає 50% статутного фонду /капіталу/, 50% голосів.
Вкладами Засновників та Учасників може бути рухоме та нерухоме майно,
інші матеріальні цінності, цінні папери, інтелектуальна власність, шо визнана і
оцінена у грошовому розмірі Учасниками.
Устаткування, машини, обладнання та інше майно в натуральній формі
передаються Товариству відповідним Учасником за місцезнаходженням Товариства.
У Товаристві створюється резервний фонд у розмірі 25% від статутного
фонду/капіталу/ Товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду
становить 5% суми чистого прибутку.
За рішенням Загальних зборів Учасників Товариства за рахунок прибутку,
отриманого від діяльності Товариства, можуть утворюватись інші фонди Товариства
та затверджуються положення про порядок їх використання.
Товариство створене з метою здійснення виробничо-господарської,
комерційної та інших видів діяльності та отримання на цій основі максимального прибутку
Учасниками Товариства.
Предметом діяльності Товариства згідно Статуту є торгівля та послуги:
оптова та роздрібна торгівля промисловими та продовольчими товарами за готівковий
та безготівковий рахунок;
оптова та роздрібна торгівля склопакетами за готівковий та безготівковий
рахунок;
оптова та роздрібна торгівля паперовою та полімерною тарою за готівковий
та безготівковий рахунок;
оптова та роздрібна торгівля будівельними матеріалами та витратними
матеріалами будівельного призначення;
оптова, консигнаційна, комісійна та роздрібна торгівля товарами народного
споживання, промисловими та продовольчими товарами на Україні та за її межами;
оптова, роздрібна та комісійна торгівля товарами промислово-технічного призначення,
сільськогосподарською продукцією, рибопродуктами;
оптова торгівля спиртом етиловим, коньячним та плодовим, алкогольними
напоями та тютюновими виробами;
купівля та продаж сільськогосподарської продукції та товарів народного
споживання у населення та організацій;
оптова та роздрібна торгівля автотоварами;
оптова та роздрібка торгівля газом;
торгівля нафтопродуктами, паливно-мастильними матеріалами;
здійснення закупівлі, поставок і реалізації сировини металів та виробів
з них, різних видів газу, нафти і інших енергоносіїв та продуктів їх переробки,
паливно-мастильних матеріалів;
торгівля витратними матеріалами для підприємств торгівлі;
гарантійне обслуговування обладнання підприємств торгівлі;
торгівельнопосередницька, маклерська, брокерська діяльність;
експортно-імпортні операції;
створення та організація профільних, універсальних, комерційних та
комісійних магазинів, здійснення фірменої торгівлі, розвиток нових прогресивних
форм торгівлі та послуг за валюту країни місцезнаходження Товариства та за
іноземну валюту відповідно до чинного законодавства України, включаючи
консигнацію, торгівлю по каталогам, посилочну та оптову торгівлю, лізинг,
торгівлю в кредит, відкриття магазинів у вільній митній зоні;
створення оптово-роздрібних підприємств торгівлі і послуг населенню;
створення кафе, барів, ресторанів та інших підприємств громадського
харчування, виробництво та реалізація їжі хлібо-булочних та кондитерських
виробів;
надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;
надання займів фінансовими активами;
надання послуг у проведенні технічних, економічних, юридичних та інших
консультацій, маркетингу та реклами;
надання посередницьких, комерційних, дилерських та дистриб'юторських
послуг виробничого та невиробничого призначення;
надання маркетингових, консультаційних, інформаційних та посередницьких
послуг;
виконання представницьких функцій і конкретних доручень підприємств,
організацій та приватних осіб, надання агентських послуг;
надання складських послуг;
надання послуг населенню і підприємствам на підставі договорів прокату;
виконання робіт по пакуванню, складуванню, експедуванню і перевезенню
вантажів автомобільним, залізничним, повітряним, річковим і морським
транспортом, будівництво і експлуатація шляхів сполучення, транспортних засобів
і комунікацій; надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях
зовнішньоторговельних і транзитних вантажів;
надання транспортних послуг громадянам та організаціям;
надання транспортне-експедиційних послуг;
внутрішні та міжнародні доставки та перевезення вантажів та пасажирів
морським, автомобільним, повітряним, річковим, залізничним транспортом;
надання транспортних та інших послуг в галузі комунікацій та зв'язку
(телефон, телеграф, електронна пошта та ін.);
створення власного автомобільного та машинно-тракторного парку;
створення та експлуатація СТО та реалізація автомобілів, запчастин;
ремонт, технічне і сервісне обслуговування автомобільного, залізничного,
водного, авіаційного транспорту, електромеханічного обладнання, будівельної,
обчислювальної та іншої техніки і технічних засобів;
перепродажна підготовка, в т.ч. з метою підвищення комфортності
транспортних засобів, їх ремонт і сервісне обслуговування;
відновлення та ремонт деталей, вузлів та агрегатів автомобілів, їх
реалізація та реалізація запасних частин;
Зовнішньоекономічна діяльність:
товарообмінні (бартерні) операції та іншу діяльність побудовану на
формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та
іноземними суб'єктами господарської діяльності;
посередницькі операції при здійсненні яких, право власності на товар не
переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів,
договорів-доручень та інших), здійснює без обмежень.
Види діяльності, щодо яких законодавством передбачене ліцензування, Товариство
здійснює після одержання відповідного дозволу /ліцензії/.
Основним видом діяльності ТОВ “Провансе” на сучасному етапі розвитку є
імпортування комплектуючих для збирання та виготовлення метало пластикових
вікон та дверей німецьких фірм “KBEFenstersysteme” та “REHAU”. Імпортовані
комплектуючі з оптового складу ТОВ “Провансе” реалізуються будівельним фірмам
та мінізаводам на Україні по збиранню та монтажу металопластикових вікон та
дверей безпосередньо у будинках замовників.
Враховуючи вказаний основний вид торгово-посередницької діяльності ТОВ
“Провансе”, яке не виконує власноруч переробки імпортуємої продукції, його
організаційна структура побудована за функціональною структурою з інтегрованим
сумісництвом функцій, характерним для малого підприємства (рис.2.1):
1. Директор ТОВ “Провансе” – Маноха Г.С. з функціями :
-
виконавчий
директор;
-
фінансовий
директор;
-
менеджер
по зовнішньоекономічним операціям;
-
менеджер
по оптовій торгівлі на внутрішньому ринку;
2. Головний бухгалтер ТОВ “Провансе” – Живаліна Н.В. з функціями:
-
загальна
бухгалтерія;
-
зовнішньоекономічні
операції;
-
фінансовий
аналіз діяльності підприємства та звітність;
-
взаємовідносини
з банками;
3. Начальник відділу логістики ТОВ “Провансе” – Передерій Г.О. з
функціями :
-
управління
оптовими складами імпортованої продукції;
-
планування
імпортних товарних потоків та митні операції;
-
планування
товарних потоків постачання продукції з оптових складів клієнтам;
-
юридичне
та економічне оформлення імпортних контрактів та контрактів на реалізацію
продукції на Україні;
4. Наймані робітники обслуговування оптових складів ( 5 працівників в
2004 році та 14 працівників у 2005 році) з функціями:
водії – грузові оператори;
охорона складів;
оператори-бухгалтери комп’ютерного обліку товарів та
оформлення товаро-супровідних документів;
Рис.2.1 Організаційна
та функціональна структура ТОВ “Провансе”
2.2 Аналіз
основних операцій та формування фінансових потоків в ТОВ “Провансе”
Під
класичними торговельно-посередницькими операціями розуміють операції, пов'язані
з купівлею і продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-резидента
незалежним від нього торговельним посередником (резидентом чи нерезидентом) на
основі угоди або доручення.
Торговельне
посередництво це досить широке поняття, що охоплює чимале коло послуг:
перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка і укладання
угоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій;
страхові операції; проведення рекламних заходів; технічне обслуговування
[32,c.77].
До
торговельно-посередницьких фірм належать фірми, що з юридичного і
господарського погляду не залежать від виробника або споживача товару (сюди,
звичайно, не входять філії або дочірні товариства промислових компаній). Вони
діють заради одержання прибутку, що створюється або як різниця між цінами, за
якими вони купують і продають товар, або як винагорода за послуги. Як правило,
торговельно-посередницькі фірми займаються лише комерційною діяльністю, хоча
найбільші з них можуть і обробляти куплений товар.
Використання
торговельних фірм дає певні переваги [40].
1.
Фірма-експортер у такому разі не вкладає якихось значних коштів в організацію
збутової мережі на території країни-імпортера, тому що торговельно-посередницькі
фірми мають свою власну матеріально-технічну базу (складські приміщення,
демонстраційні зали, ремонтні майстерні, роздрібні магазини).
2.
Вони звільняють експортера від багатьох турбот, пов'язаних із реалізацією
товару (доставляння, сортування, упаковування), пристосовуючись до вимог ринку.
3.
Суттєвим є використання капіталу торговельно-посередницьких фірм на основі
короткострокового і середньострокового кредитування. Тут велике значення мають
стійкі зв'язки торговельно-посередницьких фірм із банками, страховими
компаніями.
4.
Нарешті, ринки деяких товарів цілком монополізовані торговельними посередниками
(наприклад, брокерами в Англії) і недоступні для прямих контактів із
споживачами.
Недоліком
використання посередників є те, що експортер позбавлений безпосередніх
контактів із ринками збуту і цілком залежить від сумлінності посередника.
Торговельно-посередницькі
операції можна поділити на чотири види: з перепродажу; комісійні; агентські;
брокерські [46].
Операції
з перепродажу здійснюються торговельним посередником від свого імені і за свій
рахунок. Тут торговельний посередник є стороною договору як з експортером, так
і з покупцем. Розрізняють два види операцій з перепродажу.
До
першого виду належать операції, коли торговельний посередник відносно
експортера є покупцем. Він стає власником товару і може реалізувати його будь-кому
і за будь-якою ціною. Термінологія, що стосується таких посередників, різна:
-
Merchant Англія,
США;
-
Handler ФРН;
-
Stockholder
ринок чорних металів Англії;
-
Operator торговці
цукром на Нью-Иоркській біржі;
-
Dealer торговці
какао на Лондонській біржі;
-
Principal
торговці кольоровими металами.
Другий
вид операцій коли експортер і торговельний посередник підписали договір про
продаж товарів на певній території, у конкретний термін (вказуються й інші
деталі) згідно з договором. Термінологія торговців за цим договором також
різна:
Distributor
США, Англія;
Vertragshandler
ФРН.
Отже,
посередництво згідно з договором полягає в просуванні товарів від експортера до
споживача, при цьому торговець зобов'язаний дотримуватися певних умов
експортера.
Комісійні
операції це укладення однією стороною (місіонером), за дорученням другої
сторони (комітента), угод від свого імені, але за рахунок комітента.
Взаємовідносини регулюються договором. Комітент залишається до кінця власником
товару. Комісіонер же не купує товару (він залишається в руках експортера). Але
для третьої сторони (покупця) стороною договору є комісіонер, а комітента він
може і не знати. Комісіонер одержує винагороду або як відсоток, або як різницю
між ціною, установленою комітентом, і ціною продажу.
Якщо
покупець не може розплатитися з комісіонером, то в комісійний договір
включається умова про поруку комісіонера за виконання угоди покупцем, тобто
гарантії комітента від несплати. Така умова називається делькредере (del
credere). У договорі вказується при цьому ціна (максимальна або мінімальна), а
також термін передання грошей комісіонером комітентові.
Якщо
замовлення йде від імпортера комісіонеру (тобто навпаки) на купівлю в країні
експортера товарів, то він називається індентом (indent). Він може бути
закритим, якщо імпортер точно вказує в замовленні, де і що купити, або
відкритим, якщо індент надає комісіонеру право вибору покупця.
Різновидом
комісійних угод є консигнаційні угоди. Це продаж товарів зі складу комісіонера,
але товар належить консигнанту, тобто експортеру. Консигнаційна форма торгівлі
використовується у разі слабкого освоєння ринку або при поставці нових товарів
чи товарів масового виробництва, у стійкому збуті яких експортер не впевнений.
Це
зручна форма торгівлі, що дає змогу ознайомитися з товаром і вибрати потрібний.
Агентські
операції це доручення однієї сторони, що називається принципалом, другій
стороні, яка іменується агентом, здійснення юридичних угод за рахунок і від
імені принципала (комісіонер діє від свого імені) на визначеній території.
Незалежність агента виявляється в тому, що він не перебуває в трудових
відносинах із принципалом і здійснює свою діяльність самостійно на основі
агентської угоди. Він є юридичною особою, зареєстрованою у торговельному
реєстрі. Агент лише сприяє угоді, але сам не є стороною, тобто контракт про
купівлю не укладає. Термінологія щодо таких посередників різноманітна: в Англії
і США це агент і принципал, у ФРН, Японії торговельний представник, у
Скандинавських країнах агент і підприємець, у Латинській Америці повірений і
довіритель. Плутанина полягає в тому, що в Англії і США під агентством часто
розуміють усі види посередництва.
Брокерські
операції це встановлення через посередни-каброкера (англ. broker, франц.
courtier, нім. makler) контактів між продавцем і покупцем (а також між
страховиком і страхувальником, судновласником і фрахтувальником). Брокер не є
стороною в договорі, а використовується лише для інформування двох сторін, що
беруть на себе зобов'язання за угодою. На відміну від агента, він не перебуває
в договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень.
Крім
головної функції знайти покупця для продавця або, навпаки, продавця для покупця
брокер виконує певні додаткові функції. Зокрема, він здійснює:
-
контроль
за виконанням контракту і пред'явленням рекламацій;
-
іноді
бере на себе обов'язки делькредере;
-
підбір
партії товару визначеного асортименту;
-
збір
інформації про стан ринку.
Брокер
одержує винагороду, що називається брокередж (brokerage англ.), куртаж
(courtage франц.), провізіон (provision нім.). Розмір цієї винагороди за
товарними операціями коливається від 0,25 до 23%.
Брокер
не має права представляти інтереси іншої сторони або приймати від іншої сторони
комісію, за винятком випадків, коли на це є згода клієнта. Іноді посередниками
можуть бути два брокери один за дорученням продавця, другий за домовленістю
покупця. Брокери спеціалізуються на продажі, купівлі одного виду товару, біржового
або аукціонного.
#"1.files/image005.jpg"> |