Оптимізація оподаткування на підприємстві

·                   або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг);

·                   або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)—дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Для товарообмінних (бартерних) операцій — дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що здійснюється після першої операції.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

·                   або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

·                   або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Датою збільшення валового доходу у разі здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається дата будь-якої з подій, що сталася раніше:

·                   або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку;

·                   або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником податку тощо.

Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами звітного (податкового) кварталу має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення такого від'ємного значення об'єкта оподаткування. Існують особливості оподаткування операцій особливого виду (бартерних операцій, страхової діяльності, нерезидентів, операцій із розрахунками в іноземній валюті, операцій з торгівлі цінними паперами, дивідендів тощо). Так, наприклад, об'єктом оподаткування у страховиків-резидентів є валові доходи, податок яких стягується за ставкою 3% (крім операцій по страхуванню життя). Вводиться особливий порядок оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань в залежності від оціночного коефіцієнту його виконання тощо. Прибуток платників податку, включаючи підприємства. Засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30% до об'єкта оподаткування. Перелік пільг по податку на прибуток невеликий. Так, звільняється від оподаткування прибуток підприємств, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їх власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50% загальної чисельності працюючих і фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25% суми витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат. Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів. Оподатковується у розмірі 50% від діючої ставки прибуток від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах; ці пільги діють перші три роки після державної реєстрації продукції як інноваційної. Суми податків на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб'єктами господарської діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні. При цьому розмір зарахованих сум податку на прибуток з іноземних джерел протягом податкового періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні цим платником податку протягом такого періоду. Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Протягом звітного (податкового) кварталу платники податку, за винятком нерезидентів, бюджетних організацій та виробників сільськогосподарської продукції, сплачують до бюджету за перший та другий місяць такого кварталу авансові внески податку на прибуток, виходячи з оподатковуваного обороту за підсумками першого та другого місяців звітного (податкового) кварталу до 20 числа другого і третього місяця такого кварталу відповідно [1]. Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.

2.2 Оподаткування підприємства, основні податки. Податок на прибуток та ПДВ

Кінцевим результатом діяльності підприємств як суб'єктів господарювання є отриманий ними валовий дохід, що відображує заново створену вартість. Валовий дохід визначається як різниця між виручкою від реалізації, матеріальними і прирівняними до них витратами. Чистий дохід нарівні підприємства має кілька форм, у тім числі форму прибутку. На прибуток впливає такий елемент валового доходу, як заробітна плата. Оскільки прибуток визначається як різниця між обсягом реалізації і собівартістю продукції (робіт, послуг), на формування прибутку справляє вплив і державна політика щодо визначення собівартості, її формування. Вибір об'єкта оподаткування (валового доходу чи прибутку) є достатньо принциповим і залежить від багатьох обставин. Використання для обчислення податку валового доходу чи прибутку в обох випадках має як позитивні сторони, так і недоліки. При цьому необхідно враховувати особливості визначення валового доходу і прибутку, виходячи з чинних законодавчих і нормативних документів. Об'єкт оподаткування визначається в основному через коригування суми балансового прибутку.

Таке коригування дає змогу:

- виключити подвійне оподаткування (з балансового прибутку вираховуються податки на землю і з власників транспортних засобів);

- звільняється від оподаткування прибуток, отриманий, від володіння корпоративними правами, а також від придбання державних цінних паперів (це сприяє розвитку ринку цінних паперів);

- звільнити від оподаткування прибуток, спрямований на фінансування утримання соціальної інфраструктури підприємства, на благодійну діяльність, поповнення оборотних коштів.

У процесі визначення об'єкта оподаткування, крім оподаткованої суми балансового прибутку, ураховуються інші показники. Так, об'єкт оподаткування збільшувався на суму:

- збитків платника податку від товарообмінних (бартерних) операцій унаслідок реалізації продукції (робіт, послуг) за цінами, нижчими за звичайні;

- коштів фондів, створених платником податку за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг), що були використані не за цільовим призначенням (інноваційний фонд підприємства);

- коштів, отриманих платником податку на власні потреби від інших суб'єктів підприємницької діяльності (матеріальних цінностей і нематеріальних активів, безповоротної фінансової допомоги).[11]

Це забезпечує контроль і регулювання відповідних напрямків діяльності суб'єктів господарювання. Нарахований податок на прибуток зменшується на суму витрат, здійснених за рахунок чистого прибутку підприємства, спрямованого на фінансування реконструкції і модернізації активної частини основних фондів (до 20% нарахованого податку на прибуток). Податок на прибуток вираховують: (ВВП- валові витрати – амортизація)*25%. Ставки оподаткованого прибутку:

- основну ставку встановлено в розмірі 25% до об’єкту оподаткування;

- за оподаткування страхової діяльності-3%;

- від реалізації інноваційного продукту-50% від основної ставки;

- суми прибутків нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів-6%.

Термін сплати податку: платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають податкову декларацію про оподаткований прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім кварталом.

За підсумками першого і другого місяців кварталу всі платники податку, крім нерезидентів і виробників сільськогосподарської продукції, сплачують авансові платежі. Розрахунок авансових платежів платники здійснюють самостійно без складання податкових декларацій. Якщо має місце приховування або зниження сум податку на прибуток, платник сплачує:

-суму донарахованого податку;

-штраф у розмірі 30% від донарахованої суми податку;

-пеню, обчислену, виходячи з 120% облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк [5].

Платниками ПДВ є суб’єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Об’єктом оподаткування є операції, пов’язані з продажем товарів усередині держави, їх імпортом чи експортом, а саме:

-продаж товарів на митній території України. У тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

Завезення товарів на митну територію України, виконання робіт, що здійснюються нерезидентами для використання або споживання на митній території України; завезення майна згідно з договором оренди, застави, іпотеки;

-вивезення товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.

Не вважаються об’єктами оподаткування такі операції, які здійснюються суб’єктами господарювання. До них належать:

-випуск, розміщення і продаж цінних паперів;

-обмін цінних паперів на інші цінні папери;

-передача майна в оренду і його повернення після закінчення строку договору оренди;

-надання послуг із страхування і перестрахування,із соціального і пенсійного страхування;

-обіг валютних цінностей;

-виплата заробітної плати, дивідендів;

-надання брокерських і дилерських послуг;

-передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права.

Згідно із Законом “Про податок на додану вартість” застосовується дві ставки оподаткування: 20% і 0%.

Нульова ставка оподаткування ПДВ застосовується до таких операцій:

-продаж товарів, що були вивезені за межі митної території України;

-продаж товарів підприємствами роздрібної торгівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю;

-надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного кордону України;

-продаж вугілля та продуктів його збагачення, електроенергії, імпортного газу.

Термін сплати ПДВ до бюджету для платників податку. в яких обсяг операцій, що оподатковується, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, - не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, а оподаткований період дорівнює календарному місяцю. Інші платники ПДВ самі визначають податковий період. Він може дорівнювати календарному місяцю або кварталу [3].

2.3 Аналіз сплати податків ТОВ ”Схід”

ТОВ ”Схід” є товариством з обмеженою відповідальністю. На це підприємство накладаються податки: ПДВ, податок на прибуток, плата за землю, відрахування в цільові державні фонди, місцеві податки та збори (комунальний податок, податок з реклами ), платежі за ресурси. Податок на додану вартість є непрямим податком, виконує фіскальну функцію та справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання. Та на їхній фінансовий стан. Платниками ПДВ є суб’єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Згідно звіту про фінансові результати ПДВ за 2006-2008 роки становить: 2006 рік – 1428,8 тис.грн, 2007рік – 1880,5 тис.грн, 2008 рік – 2005,8 тис.грн.

Графічно сплату ПДВ зображено на рис 2.3.

Податок на прибуток вираховують: (ВВП - валові витрати – амортизація)*25%.

Рис.2.3. Сплата ПДВ ТОВ «Схід» за 2006-2008 роки

Проаналізуємо сплачений податок на прибуток за 3 роки за такими даними:

Розрахуємо податок на прибуток:

2006: (300200-50000-27000)=223200грн *25 %=55800 грн.

2007: (320020-51050-27500)=241470грн *25%=60368 грн.

2008: (321300-52500-28100)=240700грн *25%=60175грн.

В графічному вигляді ми можемо зобразити суми сплачених податків на прибуток за 3 роки у вигляді графіка:

Рис.2.4. Сплачений податок на прибуток ТОВ «Схід» за 2006-2008 роки.

Підприємство розміщує рекламу на рекламному щитку і сплачує 0,3% від об'єму вартості щитка, щоквартально у місцевий бюджет. Це постійне розміщення. Наприклад, щодо ТОВ “Схід” то воно розміщує рекламу на рекламних щитках. Вартість такого щитка становить 1200 грн. Розраховуємо податок на рекламу коли ставка податку становить 0,5%: (1200*0,5/100)=6грн. Розрахунок комунального податку. ТОВ “Схід” має середньоспискову чисельність 11 осіб і щоквартально сплачує 10 % на кожного робітника від одного неоподаткованого мінімуму. Податок розраховується щоквартально тому розраховуємо на 33 особи. Один неоподаткований мінімум на одну особу становить 1,7 грн. Отже (33*17/10)=56,1грн. Цей податок сплачується до місцевого бюджету.

Податок на землю. Підприємство має земельну ділянку в місті Ізюмі 300 кв.м. В місті не проведена грошова оцінка земель. На другому скликанні Міської ради (рішення №9) від 12.01.2007, було затверджено ставку земельного податку 0,62 грн. за 1 кв.м. Земельний податок на рік ТОВ “Схід” складає (300*0,62/12)=15,5грн. Це сума податку на кожний місяць, яку підприємство повинно сплачувати рівними сумами щомісячно на кожний 30 день звітного місяця.

Рекламні та комунальні податкові розрахунки подаються до інспекції на протязі 50 днів після закінчення звітного кварталу згідно дикрета Кабінета міністрів № 5693 від 20.05.1993 року та рішення Ізюмської міської ради № 1723 від 26.09.2006 року.

По землі надається розрахунок до 1 лютого поточного року. Згідно Закону України “Про плату за землю” № 3525 від 3.07.1996 року, стаття № 7.

За несвоєчасну та неповну сплату податків, підприємству нараховуються штрафні санкції, згідно Закону України № 8121 від 20.12.2000 року ”Про несвоєчасність сплати та подання податкових зобов'язань платниками податків перед цільовими фондами і бюджетами.”

III. ШЛЯХИ ОТРИМІЗАЦІЇ ОПОДАТКУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Податкове планування на підприємстві як основа оптимізації оподаткування

Необхідність податкового планування закладена в самому податковому законодавстві, яке передбачає ті або інші податкові режими для різних ситуацій, допускає різні методи для числення податкової бази і пропонує платникам податків різні податкові пільги, якщо вони діятимуть в бажаних владним органам напрямах. Крім того, податкове планування обумовлене зацікавленістю держави в наданні податкових пільг в цілях стимулювання якої-небудь сфери виробництва, категорії платників податків, регулювання соціально-економічного розвитку. Податкове планування («tax planning») - це законний спосіб обходу податків з використанням пільг, що надаються законом, і прийомів зменшення податкових зобов'язань. Суть його виражається у визнанні за кожним платником податків права застосовувати всі допустимі законами засоби, прийоми і способи (у тому числі і пропуски в законодавстві) для максимального скорочення своїх податкових зобов'язань. [3, с.16]

В рамках корпоративного податкового планування виділяють:

- перспективне податкове планерування – це проведення активної податкової політики з метою уникнення фінансових ризиків і мінімізації негативного впливу оподаткування на процес досягнення стратегічних цілей.

- поточне податкове планерування - це оптимізація податкових виплат в звітному році з використанням допустимих законодавством засобів, способів і прийомів.

Процес податкового планування складається з декількох взаємопов’язаних між собою етапів, які не слід розглядати як чітку і однозначну послідовність дій, податкових зобов'язань, що обов'язково гарантують зниження. Це пов'язано з тим, що в податковому плануванні поєднуються елементи і науки, і мистецтва фінансового аналітика. До реєстрації і початку функціонування організації необхідна відповідь на загальні питання стратегічного характеру.

Перший етап - поява ідеї про організацію бізнесу, формулювання мети і завдань, а також рішення питання про можливе використання податкових пільг, що надаються законодавцем.

Другий етап - вибір найбільш вигідного з податкової точки зору місця розташування виробництв і конторських приміщень підприємства, а також його філій, дочірніх компаній і керівних органів.

Третій етап — вибір організаційно-правової форми юридичної особи і визначення її співвідношення з податковим режимом, що виникає при цьому.

Наступні етапи відносяться до поточного податкового планування, яке повинне органічно входити у всю систему управління господарюючого суб'єкта.

Четвертий етап передбачає формування так званого податкового поля підприємства з метою аналізу податкових пільг. На основі проведеного аналізу формується план їх використання по вибраних податках.

П'ятий етап - розробка (з врахуванням вже сформованого поля) системи договірних стосунків підприємства. Для цього з врахуванням податкових наслідків здійснюється планування можливих форм угод: оренда, підряд, купівля-продаж, відшкодувальне надання послуг і тому подібне. У результаті утворюється договірне поле господарюючого суб'єкта.

Шостий етап починається із складання журналу типових господарських операції, який служить основою ведення фінансового і податкового обліку. Потім виконується аналіз різних податкових ситуацій, постачання отриманих фінансових показників з можливими втратами, обумовленими штрафними і іншими санкціями.

Сьомий етап безпосередньо пов'язаний з організацією надійного податкового обліку і контролю за правильністю числення і сплати податків. Основним способом зменшення ризику помилок може бути використання технології внутрішнього контролю податкових розрахунків.[6, ст.124]

Виходячи з необхідності поєднання доцільності і недопустимості неправомірності основні принципи податкового планування можуть бути визначені таким чином:

-                     дотримання вимог чинного законодавства при здійсненні податкового планування;

-                     зниження сукупних податкових зобов'язань організації в результаті вживання інструментів податкового планування;

-                     використання можливостей, що надаються законодавством, і інструментів, доступних для конкретної організації, які забезпечують досягнення податкової економії в більшому розмірі, чим витрати, пов'язані з їх вживанням;

-                     розгляд декількох альтернативних варіантів податкового планування з виділенням найбільш оптимального з них стосовно конкретної організації;

-                     своєчасне коректування з метою обліку в найкоротші терміни занесених в чинне законодавство змін;

-                     зрозумілість і економічна обґрунтованість схеми як в цілому, так і всіх без виключення її складових частин.[6, с. 126]

Як завдання податкового планування, зокрема, може виступати:

§     мінімізація податкових втрат організації по якому-небудь конкретному податку або збору;

§     мінімізація податкових втрат по сукупності податків, що обчислюються на базі одного і того ж об'єкту оподаткування (наприклад, оборотних податків з виручки);

§     мінімізація по всій сукупності податків і зборів, платником яких є організація.

У цих цілях заздалегідь уточнюється перелік податків, які належить сплачувати, їх ставки, розміри, розподіл між бюджетами різних рівнів і податкові пільги, проводиться аналіз системи договірних стосунків і типових господарських ситуацій, визначається і оцінюється сума податкових зобов'язань в поточних умовах господарювання. Самостійне завдання податкового планування можна представити декількома наступними етапами:

-        формування податкового поля підприємства - спектру основних податків, які належить сплачувати підприємству, їх конкретні ставки і пільги. Параметри податкового поля встановлюються по статусу підприємства, на основі його статуту і відповідно до законів;

-        формування системи договірних стосунків, на базі яких відбувається взаємодія з покупцями і постачальниками, з дебіторами і кредиторами. Система договірних стосунків складається з врахуванням сформованого раніше податкового поля;

-                     підбір типових господарських операцій - на основі попереднього аналізу господарської діяльності і планованих результатів роботи вибираються типові господарські операції і дії, які треба виконувати підприємству в своїй повсякденній практиці або здійснювати епізодично;

-                     виділення і регламентація різних господарських ситуацій - визначаються реальні господарські ситуації, що охоплюють різноманітні сторони економічного життя, і що реалізовуються в декількох порівнюваних варіантах;

-                     попередній вибір оптимального варіанту господарських ситуацій - за підсумками усестороннього дослідження ситуацій виробляється попередній відбір оптимальних по фінансовому результату і по сумарних податкових платежах варіантів;

-                     порівняльний аналіз ситуацій і ухвалення рішень - проводяться розрахункові дослідження господарських ситуацій і здійснюється їх уточнений порівняльний аналіз. При цьому різні ситуації зіставляються по отриманих фінансових результатах, податкових платежах і можливим втратам, обумовленим штрафними і іншими санкціями. Цій стадії слід приділити особливу увагу. По-перше, із-за серйозності санкцій і можливих істотних втрат, які необхідно виключити.

По-друге, із-за готовності піти на деякі втрати, але отримати певний (істотний) виграш в чомусь іншому, наприклад: у оборотності засобів, в тимчасових витратах на ухвалення рішень і тому подібне [9, C.38 ]

Інструментами податкового планування є податкові пільги, спеціальні податкові режими, зони пільгового оподаткування, угоди про уникнення подвійного оподаткування і так далі, що дозволяють практично реалізувати передбачені законодавством найбільш вигідні з позицій виникаючих податкових наслідків умови господарювання. Основним завданням є організація системи правильне і своєчасне вживання інструментів податкового планування як індивідуально, так і взаємопов'язано. В рамках цієї системи мають бути розроблені схеми оптимальної структури організації господарської діяльності з врахуванням вимог законодавства, одночасного використання представлених в рамках його дії можливостей, а також тенденцій до зміни чинного законодавства і вірогідності його зміни.

Основні напрями в рамках перспективного податкового планування зводяться до наступних:

- вибір організаційно-правової форми підприємства з врахуванням вигляду і цілей діяльності, а також відповідності режиму оподаткування і громадянської відповідальності юридичної особи;

- визначення структури підприємства, рішення питання формування фінансово-промислової групи або участі в ній, створення структурних підрозділів;

- ухвалення рішення про місце реєстрації і місце здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, її керівних органів, структурних підрозділів, дочірніх і залежних об'єктів, виходячи з цілей діяльності підприємства і особливостей податкових режимів окремих підприємств. В рамках поточного податкового планерування здійснюється:

·                   вибір режиму оподаткування;

·                   аналіз передбачених законом податкових пільг і оцінка можливості їх вживання;

·                   формування облікової політики організації;

·                   складання податкових моделей при розгляді і ухваленні управлінських рішень і визначення критеріїв вибору оптимального варіанта;

·                   аналіз з точки зору податкових наслідків поточних господарських і фінансових операцій на стадії укладення договорів, виявлення оптимальної форми операції, вибір ділового партнера;

·                   складання податкових календарів з метою чіткого прогнозування і контролю правильності числення податків і термінів їх сплати;

·                   раціональне розміщення активів і прибутку підприємства з врахуванням як податків, що сплачуються при здобутті доходу від інвестицій, так і пільг, що надаються. Можливі дороги досягнення поставлених цілей реалізуються не тільки за рахунок повного знання і використання позитивних і негативних сторін законодавства, але і за рахунок послідовного і грамотного вживання всіх складових мінімізації і оптимізації оподаткування.

До цих елементів відносяться наступні:

1. Стан бухгалтерського і податкового обліку, а також взаємодія між ними повинна строго відповідати нормативно-правовим актам; не-обходжений вірне тлумачення законодавства про податки і збори і реагування на постійні зміни в нім. Зрозуміло, дані бухгалтерського обліку і звітності повинні дозволяти отримувати необхідну інформацію для податкових цілей.

2. Облікова політика — вибрана підприємством сукупність способів ведення бухгалтерського і податкового обліку.

3. Податкові пільги і організація операцій. Далеко не всі господарюючі суб'єкти правильно і в повному об'ємі застосовують пільги, що встановлюються законодавством по більшості податків. Крім того, необхідний аналіз можливих форм операцій (договорів) з врахуванням їх податкових наслідків.

4. Податковий контроль. Складання податкового бюджету є новим для здійснення контрольних дій з боку керівника підприємства і фінансового менеджера. Зниженню помилок сприяє вживання принципів і процедур технології внутрішнього контролю податкових розрахунків. Крім того, організація контролю передбачає в першу чергу недопущення прострочення сплати податків. Проте слід не упускати будь-які можливості відстрочити сплату, якщо це допускає законодавство про податки і збори.

5. Податковий календар необхідний для перевірки правильності обчислення і дотримання термінів сплати всіх податкових платежів, а також представлення звітності. Завжди треба пам'ятати про високі ризики, пов'язані з невчасною сплатою податкових платежів, бо в разі порушення податкових зобов'язань перед державою настає жорстка відповідальність відповідно до Податкового кодексу, адміністративного, митного і кримінального законодавства.

6. Стратегія оптимального управління і план реалізації цієї стратегії. Найбільш ефективним способом збільшення прибутку є побудова такої системи управління і ухвалення рішень, щоб оптимальної (у тому числі по податках) виявилася вся структура бізнесу. Саме подібний підхід забезпечує вище і стійкіше скорочення податкових втрат на довгострокову перспективу. На основі стратегії розробляються податкові модулі середньострокових і поточних планів.

7. Пільгові режими оподаткування. Маються на увазі способи зниження податків за рахунок створення офшорних компаній за кордоном і низькоподаткових компаній. При цьому відповідні побудови повинні логічно і природно вписуватися в загальну схему бізнесу, служити обґрунтуванням законного зниження податкового тягаря. Інакше контролюючі органи завжди знайдуть аргументи, щоб оскаржити непереконливу схему цілком або причинити неприємності податкоплатнику постійними перевірками.

8. Звітно-аналітична діяльність податкового менеджменту. Будь-яке підприємство повинне мати в своєму розпорядженні інформацію за декілька років про те, які прийоми і способи податкової оптимізації дали позитивні результати, по яких причинах вони не досягнуті, які чинники впливали на кінцевий фінансовий результат і тому подібне. Тим самим створюється основа для факторного аналізу діяльності підприємства, успішній розробці бізнес-плану і податкового бюджету.[13, с. 36]

3.2 Основні напрями оптимізації оподаткування на підприємстві

Становлення власної податкової системи України відбувалось на фоні системної перебудови економіки, спаду виробництва, загострення соціально-економічної ситуації. Для забезпечення необхідних надходжень до бюджету, акцент у побудові системи оподаткування були зроблено на фіскальній функції, між тим не відбулось належного розпитку її регулюючої функції. Тому проблема побудови ефективної податкової системи взагалі, і ефективної системи оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності зокрема, залишається однією із найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і закладення підвалин для економічного зростання. Перед тим. як запропонувати напрями підвищення ефективності системи оподаткування підприємств, і взагалі шляхи вдосконалення податкової системи в Україні, необхідно ще раз акцентувати увагу па недоліках діючої системи оподаткування, які все ж таки існують, незважаючи па численні зміни, що перманентно вносяться до податкового законодавства і спрямовані на вдосконалення податкової системи України. До них відносяться наступні:

1. Податкова система характеризується, передусім, фіскальною спрямованістю, що с лейтмотивом більшості змін до податкового законодавства. Водночас її регулююча функція не зорієнтована на стабільне економічне зростання. Високе податкове навантаження па виробництво та низьке навантаження на природні ресурси робить її несприятливою для розвитку економіки. Це не сприяє, також покращеним позиції країни в податковій конкуренції, особливо виходячи з тих змін, що відбуваються в податкових системах постсоціалістичних країн-нових членів СС, де в процесі податкових реформ вдалося знизити податкове навантаження на капітал, так що в 2004 р. в Литві, Естонії та Словаччині він оподатковувався нижчими середніми ефективними ставками, ніж праця та споживання.

2. Нормативно-правова база оподаткування в Україні є складною неоднорідною та нестабільною, а окремі законодавчі норми недостатньо узгодженими, а інколи й суперечливими. Крім законів, питання

оподаткування й досі регулюються декретами Кабінету Міністрів України, указами Президента України. Внаслідок наявності у законодавчих актах норм непрямої дії значна кількість питань у сфері оподаткування регулюються підзаконними актами. Така строкатість правової бази може бути виправданою на початкових етапах формування податкової системи, однак не є прийнятною на даному етапі розвитку економіки.

Чимало норм мають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, що негативно позначаються на діяльності підприємницьких структур, знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів.

Принциповим недоліком податкового законодавства є існування економічно необґрунтованих розбіжностей в підходах до визнання та оцінки доходів і витрат для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток і ПДВ та нормативно - правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, що унеможливлює складання декларації про прибуток підприємств за даними бухгалтерського обліку.

3. Застосування в Україні спрощеного режиму оподаткування суб'єктів малого підприємництва поряд з позитивними наслідками (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціонального використання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) породило низку проблем:

-      викривлення мотивації підприємницької діяльності, зокрема, незацікавленість суб'єктів господарювання у зміні свого статусу як суб'єктів, які мають право використовувати спрощені системи оподаткування, що гальмує їх розвиток та зростання обсягів діяльності, призводить до дроблення деяких середніх підприємств;

-      створення умов для побудови схем уникнення оподаткування внаслідок нечіткого законодавчого регулювання спрощеної системи оподаткування;

-      використання суб'єктів малого підприємництва, що застосовують спеціальний режим оподаткування, у схемах мінімізації податкових зобов'язань підприємств, які працюють у загальному режимі оподаткування

4. Податкова система України є дорогою в адмініструванні. Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно із доходами бюджету, що забезпечуються за рахунок їх справляння.

5. Діяльність Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України, Державної митної служби України щодо реалізації державної податкової політики, збирання податків і зборів (обов'язкових платежів), їх акумуляції в державному і місцевих бюджетах є недостатньо узгодженою та ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин, відсутності цілісного інформаційного простору.

6. Система митно-тарифного регулювання не дозволяє оперативно реагувати на зміни кон'юнктури світових ринків, а також торговельних режимів в інших країнах та структури економіки в Україні [42, с.6].

7. Недостатньо врегульовано питання оподаткування доходів від інтелектуальної власності та незалежної професійної діяльності, що призводить до втрати об'єкта (бази) оподаткування в частині податку з доходів фізичних осіб.

8. Недосконалою є система формування коштів соціального призначення, що базується на досить високих ставках внесків та характеризується нераціональною структурою джерел фінансування (основний фінансовий тягар несуть роботодавці, а найманими робітниками фінансується значно менша частка загальних надходжень). Існування чотирьох автономних фондів соціального страхування та диференційованих платежів до кожного з них призводить до значного збільшення витрат на адміністрування внесків, порівняно з консолідованим варіантом їх сплати (єдиний соціальний внесок) [27].

Крім зазначених недоліків існують недоліки системного характеру, породжені чинниками, що знаходяться за межами податкової системи. Серед них [27]:

1) податкова заборгованість платників перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Ця проблема породжена низкою причин:

-      відсутність ефективних механізмів, що забезпечують відповідальність суб’єктів господарювання за виконання своїх фінансових зобов’язань;

-      недосконалою системою списання і а реструктуризації податкової заборгованості підприємств перед бюджетом;

-      проведенням взаємозаліків, які роблять невигідною своєчасно і в повному обсязі сплату податків;

-      проблемами окремих галузей (паливно-енергетичний комплекс, які є найбільшими боржниками бюджету, зокрема, в частині регулювання державою цін на енергоносії;

2) бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ.

Основними причинами, що ускладнюють, виконання державою зобов’язань перед платниками ПДВ є:

-      пред’явлення необґрунтованих вимог на відшкодування ПДВ та зобов’язань сум податкових зобов’язань;

Страницы: 1, 2, 3