Розглянуто різні підходи щодо ефективності використання основних засобів сільськогосподарських підприємств. Особлива увага приділялась фінансовому аналізу основних засобів. Запропоновано конкретні напрями ефективності використання основних засобів сільськогосподарських підприємств.

Ключові слова: основні засоби, ефективність, амортизація, фондовіддача

Вступ

В умовах ринкової економіки всі сільськогосподарські підприємства зацікавлені в ритмічному і стабільному функціонуванні. Щоб досягти високих результатів, потрібна чітко збудована, обґрунтована і ефективна фінансова політика управління активами. Важливою складовою частиною системи фінансового менеджменту агропромислових підприємств був і залишається механізм управління оборотними активами. Розробка досконалого механізму управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств і застосування його на практиці, є дієвим засобом ефективного формування і регулювання обсягу оборотних активів та підтримки оптимального рівня ліквідності, що забезпечить оперативність виробничого і фінансового циклів діяльності, а отже досить високу платоспроможність і фінансову стійкість аграрних формувань.

В зв’язку з цим, метою даної статті є дослідження механізму управління оборотними активами, що включає не лише традиційні методи, але й активне використання короткострокового кредитування для забезпечення маневреності підприємств АПК і адекватності їх реакції на зміну кон’юнктури ринку.

1. Постановка завдання

Низька ефективність політики управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств спостерігається також і на регіональному рівні. Зокрема, дані аналізу фінансово-економічного розвитку сільськогосподарських підприємств України в процесі проведених нами наукових досліджень свідчать, що вже протягом 2009 року частка грошових коштів абсолютної більшості сільськогосподарських підприємств в загальній вартості їх майна складала всього лише близько 1%, а в середньому близько 80% всіх наявних оборотних коштів було заміщено простроченою кредиторською заборгованістю. При цьому в результаті проведених розрахунків і на підставі наявних статистичних даних було встановлено, що за цей період сукупна сума кредиторської заборгованості перевищувала спільну величину дебіторської заборгованості в 4 рази [1, с. 61-64].

Негативна динаміка складу і структури джерел формування оборотних активів і, внаслідок цього, неплатоспроможність і фінансова нестійкість сільськогосподарських підприємств, гостро поставили питання про вдосконалення політики управління оборотними активами підприємств агропромислового комплексу.

В даний час існує значна кількість методик і підходів направлених на підвищення ефективності управління оборотними активами підприємств. Розглянемо ті з них, які є найбільш актуальними, набули широкого поширення і можуть бути адаптовані в системі фінансового менеджменту сільськогосподарських підприємств.

Так в роботі І.О. Бланка сформована чітка послідовність етапів здійснення політики управління оборотними активами, яка в цілому полягає в проведенні аналізу динаміки, складу і структури оборотних коштів, показників ефективності їх використання; формуванні необхідного обсягу оборотних активів; раціоналізації й оптимізації структури джерел їх фінансування [2].

Важливість даної методики полягає і в тому, що вона відображає основні підходи в управлінні як загальним складом оборотних активів, так і в розрізі конкретних їх видів – запасів дебіторської заборгованості, грошових коштів.

У роботі Г.В. Савицької викладена система показників, необхідних для дослідження ефективності використання оборотних активів; висвітлені напрями аналізу факторів, що на неї впливають; акцентована увага на детальному вивченні матеріальної частини оборотних активів. Цінність представленої методики полягає у встановленні впливу чинників на показники функціонування оборотних активів, виручки, прибутку, виявленні можливого резерву скорочення засобів, що беруть участь в обороті сільськогосподарського підприємства [3].

В.В. Ковальов, підкреслюючи у своїй роботі доцільність застосування короткострокового кредиту у фінансуванні поточних активів, представляє чотири моделі управління оборотними активами, вказуючи при цьому, що частка короткострокових зобов’язань у складі джерел формування оборотних коштів зростає послідовно: «консервативна – компромісна – агресивна – ідеальна модель», а ризик порушення ліквідності змінюється в протилежному напрямі [4].

Узагальнюючи особливості лише деяких основних розглянутих методик, що використовуються в даний час, вважаємо, що в цілях ефективного процесу управління оборотними активами необхідно синтезувати всі наявні методичні підходи, які повинні взаємно доповнювати один одного, забезпечуючи при цьому не лише комплексний та послідовний, але і гнучкий механізм формування та розширення джерел оборотних коштів на основі їх оптимізації.

2. Результати

На наш погляд, на початковому етапі управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств необхідно дослідити наступне: динаміку питомої ваги оборотних активів у загальній сумі активів; співвідношення темпів зміни середньої їх суми з темпами зміни обсягів реалізації продукції; динаміку питомої ваги основних груп оборотних коштів в загальній сумі активів і тенденцію їх оборотності; динаміку показників ефективності використання оборотних активів (коефіцієнтів оборотності, тривалості одного обороту, коефіцієнта завантаження, рентабельності оборотних активів); кількісний вплив чинників на зміну цих показників.

Така послідовність дає можливість виявити резерви оборотності і надлишки оборотних коштів, а також розрахувати резерви зростання виручки, чистого прибутку і рентабельності оборотних активів.

Досліджуючи при цьому групу виробничих запасів, доцільно здійснити детальний аналіз динаміки показників ефективності використання матеріальної частини оборотних коштів (матеріаловіддачі, матеріаломісткості, питомої ваги матеріальних витрат в собівартості продукції, чистого прибутку на 1 грн. матеріальних витрат, коефіцієнта співвідношення темпів зростання обсягів виробництва і матеріальних витрат, коефіцієнта економічності використання матеріалів в порівнянні зі встановленими нормами, системи відносних показників і провести їх факторний аналіз. Далі має сенс визначити потребу в оборотних коштах на основі планового обсягу виробництва і реалізації з використанням розрахункових нормативів за окремими групами оборотних коштів і в цілому по сільськогосподарському підприємству. Таким чином, існуюча система показників оцінки дозволяє розкрити резерви для зростання оборотності і рентабельності оборотних коштів, а також скоротити тривалість виробничого і фінансового циклів.

В ході управління оборотними активами необхідно завжди пам’ятати про те, що кожна із складових частин оборотних активів має свої особливості: обґрунтування запасів повинне проводитися на основі розрахунку оптимальної партії постачання і середньодобового залишку з врахуванням ефективної системи контролю за їх рухом; управління дебіторською заборгованістю включає не лише аналіз динаміки її розміру, питомої ваги, складу і структури за попередній період, але і формування кредитної політики по відношенню до покупців продукції, систему кредитних умов, а також систематичний контроль дебіторів; управління грошовими коштами передбачає не лише контроль рівня абсолютної ліквідності, але і оптимізацію середнього залишку всіх грошових коштів на основі розрахунків операційного, страхового, компенсаційного та інвестиційного резервів. При цьому контроль за рухом грошових потоків повинен здійснюватися відповідно до бюджету надходжень і витрачань грошових коштів та усунення касових розривів.

Не менш важливим аспектом в політиці управління оборотними активами є формування раціональної структури джерел їх фінансування. Як відомо, у зв’язку із сезонністю сільськогосподарського виробництва та неспівпаданням моментів відвантаження продукції і її оплати, потреба в оборотних коштах в організаціях АПК протягом року неоднакова. Якщо для фінансування постійної частини оборотних активів використовуються власні і прирівняні до них засоби, то для покриття частини варіюючих активів доцільно застосовувати механізм короткострокового кредитування, види і форми якого залежать від руху оборотного капіталу підприємства і тривалості операційного циклу.

Ось чому для фінансування поточної діяльності організацій АПК зазвичай використовується комерційний кредит та інші форми банківського кредитування, найбільш гнучкими в даний час є овердрафт і кредитні лінії, а також бюджетний і податковий кредити, сучасні форми рефінансування дебіторської заборгованості.

Результати комплексного підходу і систематичного аналізу дають можливість розробити програму заходів щодо підвищення ефективності управління оборотними активами на сільськогосподарських підприємствах і забезпечити контроль за її практичним здійсненням за наступними напрямами: поліпшення організації матеріально-технічного постачання з метою безперебійного і ритмічного забезпечення виробництва матеріальними ресурсами; скорочення тривалості операційного циклу за рахунок інтенсифікації виробництва (використання новітніх технологій механізації і автоматизації виробничих процесів, підвищення рівня продуктивності праці, повнішого використання виробничих потужностей підприємства, трудових, матеріальних ресурсів і так далі) а також підвищення контролю за рухом найбільш важливих категорій запасів (на основі системи ABC-аналізу) і розподілом в чіткій відповідності із структурою їх витрачання (застосування системи XYZ-аналізу); прискорення процесу відвантаження продукції і оформлення розрахункових документів, застосування перспективних форм регулювання середнього залишку грошових активів (використання флоута, скорочення розрахунків готівкою, відкриття «кредитної лінії» в банку), створення чітких систем контролю за рухом дебіторської заборгованості і грошових коштів, розвиток механізмів безготівкових розрахунків.

Висновки

Таким чином, запропонований спосіб управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств дозволяє: врахувати результати аналізу складу, структури, рентабельності оборотних активів та їх окремих груп; встановити вплив різних чинників на показники ефективності функціонування оборотних активів, розрахувати резерви їх зростання; визначити обсяг можливого вивільнення засобів із обороту; розкрити і реалізувати резерви збільшення виручки і чистого прибутку; оптимізувати і оперативно регулювати потребу в окремих видах оборотних активів в цілях мінімізації витрат і досягнення високих фінансових результатів.

Для покриття поточних потреб сільськогосподарських підприємств в оборотних коштах доцільно залучити короткостроковий кредит та інші фінансові інструменти (факторинг, форфейтинг, облік векселів тощо).

В цілому ж управління оборотними активами дає можливість зберігати досить високий рівень ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості агропромислових організацій в ринкових умовах.

Список використаних джерел:

1. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента / И.А. Бланк. Т. 1 – К.: Ника-Центр, 2008. – 592 с.

2. Ковалев В.В. Управление финансами / В.В. Ковалев. – М.: “ФБК-ПРЕСС”, 1998. – 612 с.

3. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. пособие - [7-е изд., испр.] / Г.В. Савицкая. – Мн.: Новое знание, 2006 – 704 с.

4. Статистичний щорічник України за 2009 рік. Держ. комітет статистики України / за ред. Осауленко О.Г. – К.: Консультант, 2010. – 631 с.

5. Тютюнник Ю.М. Фінансовий аналіз бізнесу: Навч. посібник. – Полтава: ІнтерГрафіка, 2004. – 288с.