бесплатные рефераты

Особливості організації фінансів підприємств в сучасних умовах


У другому розділі «Лісокультурні роботи» план перевиконано на 5 тис. грн. і він становить 103,3 %. Порівняно з попереднім роком фактичний обсяг робіт зріс на 9 тис. грн. або до 106,1 % в поточному році.

Таким чином, в обох розділах фактичний обсяг держбюджетних робіт збільшився порівняно з планом і рівнем попереднього року.

Разом з тим, констатуючи перевиконання плану, необхідно проаналізувати, за рахунок яких робіт і яким чином відбулося його зростання.

У першому розділі майже за всіма видами робіт план був перевиконаний. При цьому відвід лісосік під рубання догляду перевиконано на 21,1 %, тобто більше, ніж на 1/5 від передбаченого планом. Це відбулося внаслідок припущених помилок при встановленні плану з відводу лісосік на рубання догляду і санітарні рубання.

Перевиконання плану спостерігається і за всіма видами рубання догляду. Тут звертається увага на відповідність перевиконання плану за площею і масою.

При рубаннях догляду за лісом на освітлення перевиконання становило за площею 3,7 %, за масою — 5,5 %. На чистках таке перевиконання становило відповідно 3,3 % і 8,4 %. У такому випадку відхилення є допустимими і не викликають ніяких сумнів і питань.

При рубаннях догляду за лісом на освітлення перевиконання становило за площею 3,7 %, а за масою — 5,5 %. На прочистках таке перевиконання становило відповідно 3,3 % і 8,4 %. У даному випадку відхилення є допустимими і не викликають жодних сумнівів.

При прорідженні план за площею перевиконано на 10 %, а за масою лише на 0,4 %. Замість 24,0м3 деревини з 1 га заготовлено 22,6 м3.

Особлива увага при аналізі повинна бути приділена перевиконанню плану щодо прохідних і санітарних рубань. У першу чергу це стосується малолісних областей і регіонів. Перевиконання плану повинно відбуватися лише за умови наведення лісництвами і держлісгоспами обґрунтованих даних для розширення робіт.

Так само аналізується виконання плану щодо лісокультурних та інших видів робіт. Виявивши причини недовиконання або перевиконання виробничого плану, слід розробити заходи, які сприяли б успішному виконанню тих чи інших робіт.

Але бувають випадки, коли невиконання плану може бути наслідком недостатнього його коригування відповідно до зміни умов робіт. Так, наприклад, у результаті сприятливих метеорологічних умов вегетаційного періоду або успішного застосування гербіцидів було отримано високе приживання лісових культур і успішний ріст їх з меншим доглядом, ніж передбачалося планом. У такому випадку додатковий догляд, спричинений бажанням виконати виробничу програму ні кількісного, ні якісного покращання результатів не дає, а призводить лише до необґрунтованих витрат праці та коштів. У такому і в подібних випадках необхідно керівникам підприємств у встановленому порядку внести відповідні зміни в річну програму робіт у процесі її виконання.

Заключним етапом виконання плану виробничої програми з лісовирощування є переведення лісових культур у вкриті лісовою рослинністю землі в лісовому фонді. При проведенні аналізу з цього питання необхідно задіяти як планові, так і фактичні дані. Результати, отримані при цьому, відображаються в процентах. Крім того, необхідно співставити загальну кількість створених лісових культур і кількість лісових культур, які було створено кожного року, з фактично переведеними у вкриті лісовою рослинністю землі лісового фонду. При цьому встановлюють відповідність віку культур, які переводяться, а також тривалість вирощування їх з врахуванням передбачуваної агротехніки для даної породи в конкретному районі. Після цього вивчаються причини виявлених відхилень і пропонуються шляхи усунення недоліків.

Для наглядності розглянемо умовний приклад. Створені в 1997 р. лісові культури сосни на площі 300 га в умовах Львівської області, повинні були перевести у вкриті лісовою рослинністю землі в лісовому фонді через 5 років. У той же час, фактично переведено не 300 га, а тільки 205 га. Дана ситуація пояснюється тим, що в період вирощування на другий рік після створення лісових культур 20 га загинуло внаслідок пожежі. З цього приводу було складено акт на їх списання, і відповідно план переведення у вкриті лісовою рослинністю землі в лісовому фонді вже становив 280 га. Під час роботи комісії виявилась, що 45 га лісових культур не можуть бути переведені через те, що вони не відповідають вимогам положення про переведення лісових культур у вкриті лісовою рослинністю землі в лісовому фонді. Це викликано тим, що через несвоєчасний і недостатній догляд культури відстали в рості і їм потрібний лісокультурний догляд ще протягом року. Крім цього, лісові культури на площі 30 га загинули. Отже, держлісгоспи припустили не тільки загибель лісових площ загальною кількістю 50 га. Крім того, культури, які загинули на площі 30 га, не були своєчасно виявлені і не оформлені відповідними актами на списання.

Таким чином, робота держлісгоспів з вирощування лісових культур характеризується виконанням плану переведення їх у вкриті лісовою рослинністю землі в лісовому фонді всього на 68,3 %, а із збереження культур — 83,3 %.

З метою покращання систематичного контролю за станом лісових культур необхідно проводити якісну щорічну їх інвентаризацію аж до переведення у вкриті лісовою рослинністю землі в лісовому фонді. Це дасть можливість працівникам лісового господарства краще слідкувати за станом лісових культур протягом усього терміну їх вирощування.


4.2 Аналіз якості виконаних робіт


Результати аналізу кількісних показників виконання виробничої програми не завжди достатньою мірою характеризують позитивну діяльність держлісгоспу. Тому особлива увага повинна приділятись аналізу якості проведення робіт, що суттєво впливає на ефективність господарювання. Для наочності наведемо приклад: як може вплинути якість заготовленого насіння на витрати при створенні розсадника площею в 1 га. Умовно візьмемо середню собівартість 1 кг насіння — 10 грн. При цьому, слід відзначити, що норма посіву на 1 пог. м. насіння І класу сортності становить 1,5 г, а для III класу вона подвоюється і становить 3,0 г. Таким чином, для посіву насіння І класу сортності на площі 1 га при грядковому 12-стрічковому посіву необхідно буде 61,1 кг насіння, собівартість заготівлі якого складе 611 грн. Якщо ж держлісгосп заготовить насіння III класу сортності, то для проведення цієї роботи буде необхідно 122,2 кг насіння, собівартість заготівлі якого становитиме 1 222 грн., тобто збільшиться у 2 рази, а витрати зростуть в 1,3-1,5 рази в порівнянні з І класом сортності. Наведені дані свідчать про пряму залежність господарських витрат від заготовленого насіння.

Для різних видів робіт наведемо найбільш суттєві показники якості:

•                     для заготівлі насіння — це клас сортності за даними аналізу контрольно - насінневої станції;

•                     для розсадників — вихід стандартного посадкового матеріалу на одиницю площі;

•                     для лісових культур — відповідність їх технічним проектам, приживання, збереження та інтенсивність росту;

•                     для сприяння природному поновленню — успішність відновлення головних порід на площах, де проведені рубання;

•                     для рубання догляду — відповідність їх до вимог діючих правил і ефективність догляду за насадженнями, які залишилися після проведення рубання;

•                     для лісозахисту — ефективність проведення лісозахисних заходів.

Із наведеного вище більш детально розглянемо лише показники якості робіт, що пов'язані з рубаннями догляду за насадженнями.

Якість робіт з проведення рубання догляду і їх відповідності до діючих правил визначають при аналізі поточної господарської діяльності в результаті їх огляду фахівцями держлісгоспу, державного лісогосподарського об'єднання, а також працівниками Державного комітету лісового господарства України. Матеріали перевірки відображаються в актах, які використовуються у подальшій роботі.

Рубання догляду за лісом є одним із найважливіших заходів з формування і вирощування лісових насаджень з метою отримання деревини для народногогосподарства. У цьому зв'язку аналіз робіт повинен проводитися під кутом зору отримання відповідної кількості товарної деревини від рубання догляду порівняно з планом і проектом лісовпорядкування, а також впливу проведених робіт на стан формування насаджень і їх ріст.

Для наочності проведення аналізу отримання кількості товарної деревини від рубання догляду за лісом розглянемо такі дані таблиці 7.


Таблиця 7

Планові і фактичні щорічні обсяги робіт на рубаннях догляду за лісом

Види рубання догляду

За планом

Фактично

% виконання плану

 площа, га

запас, тис. м3

деревина, яка підлягає вирубуванню з 1 га, м3



Площа, га

деревина, яка вирубана





всього, тис. м3

зі га, м3

за площею

за масою

Освітлення

76

0,24

3,2

124

0,9

7,4

163

375

Прочищення

385

3,3

8,6

496

6,74

13,6

128

204

Проріджування

164

2,4

14,5

185

3,4

18,4

112

141

Прохідні рубання

78

1,9

24,0

164

4,0

24,3

210

210

Разом

703

7,84

969

15,04

137

191,8


Як видно з таблиці 7, щорічні обсяги деревини від рубання догляду за лісом перевищували ті, що намічені лісовпорядкуванням, майже в 2 рази. Із цього можна зробити висновок, що на рубаннях, які потребують догляду, а це, в першу чергу, освітлення і прочистки, розрахункова лісосіка при лісовпорядкуванні визначена як за площею, так і з масою деревини із заниженням.

Важливим показником при проведенні рубання догляду є процент охоплення ними вкритої лісом площі; динаміка обсягу їх порівняно з попередніми ревізійними періодами; питома вага деревини, отриманої при рубаннях догляду в загальному обсязі лісокористування.

Якість рубань догляду значною мірою визначається і відводом лісосік. При встановленні якості відводу необхідно перш за все перевірити правильність вибору площ лісових насаджень для проведення рубань. Згідно із таксаційним описом і актом відведення лісосік визначають відповідність віку насаджень запропонованому виду рубань догляду, а також повноту насаджень, на основі якої визначається вид рубань догляду і правильний вибір головної породи.

На основі цих актів перевірки проводиться оцінка якості відводу лісосік. Відвід лісосік вважається незадовільним, якщо у відомостях перевірки правильності відбору дерев при рубаннях догляду зафіксовано відхилення відібраних дерев більше, ніж на 15 %.

Наприклад, при прорідженні загальний запас деревини на пробній площі дорівнює 11 м3. У рубання визначено 2,2 м3. При цьому встановлено, що неправильно залишені в насадженні дерева запасом 0,63 м3 і призначені в рубання 0,86 м3. В цьому випадку відведення лісосіки визнається незадовільним, бо сума помилки склала 1,49 м3, що становить більше 10 % від запасу деревини на площі.

Якість уже проведених рубань догляду визначається на основі актів перевірки, яку проводять фахівці держлісгоспу або працівники вищої лісової інстанції. При цьому важливим показником є склад насадження, який залишився після проведення рубання. Якщо, наприклад, після рубань догляду, за винятком санітарних рубань, склад змішаних насаджень покращився і процентне співвідношення головної породи в насадженні зросло, то це позитивний показник, який характеризує проведення рубання. У випадку, коли склад насадження змінився за рахунок вирубання головної породи і доля її в насадженні знизилась, — це показник незадовільної роботи держлісгоспу в напрямку формування якісного складу насаджень.

Характеризуючи аналіз рубань догляду з питань якості, слід відзначити, що він побудований в основному на суб'єктивному підході до даного питання у зв'язку з тим, що вплив рубань догляду на насадження проявиться лише через певний проміжок часу. Тому ефективність, як основний показник якості робіт, може бути визначена тільки при аналізі роботи держлісгоспу на протязі тривалого періоду.

Проведення рубань догляду як і інших лісогосподарських робіт за рахунок державного бюджету безпосередньо пов'язане з рівнем їх виконання і перевиконання. Адже перевиконання планових обсягів тих чи інших робіт можливе лише в межах коштів, передбачених планом операційних витрат на даний вид роботи. Протилежне може відбуватися лише у випадку отримання економії коштів внаслідок впровадження прогресивних методів організації праці і при гарантії високої якості робіт, що проводяться в даний час і будуть проводитися в майбутньому. Наприклад, при посадці лісових культур поза планом необхідно враховувати не тільки наявність підготовленого ґрунту, посадового матеріалу, тракторів і лісопосадочних машин, необхідних в даний момент, але й визначити потребу в тракторах, машинах і механізмах, робочій силі на майбутнє для своєчасного і високоякісного догляду за лісовими насадженнями протягом усього періоду їх вирощування.

Кількісні і якісні показники рубання догляду за лісом знаходяться у тісному взаємозв'язку. Тому перевиконання плану з рубань догляду в держлісгоспах лісодефіцитних районів слід детально вивчати, встановлювати за рахунок яких насаджень перевиконаний план і які причини сприяли його перевиконанню. У випадку, коли перевиконання є наслідком збільшення обсягів рубань догляду у молодняках поза розміром затвердженої лісосіки, наприклад, в лісових культурах, які переводяться у вкриті лісовою рослинністю землі в лісовому фонді слід розцінювати, як позитивний момент у роботі держлісгоспу. Але бувають випадки, коли з метою отримання додаткової кількості деревини рубання догляду проводять в низькоповнотних, але високотоварних середньовікових і пристигаючих насадженнях, які не потребують догляду. Такі рубання догляду проводять до зниження запасів деревини в майбутньому, а відповідно — і до порушення правил користування лісом.


4.3 Аналіз витрат на одиницю виконаних робіт


З метою виявлення резервів зниження витрат на лісовирощування аналізують витрати на одиницю виконаних робіт. Такий аналіз сприяє встановленню відхилень від норм витрат, виявленню причин і визначенню можливостей для подальшого зниження витрат. Витрати аналізують за кожним розділом і видом робіт. При цьому доцільним є визначення розміру прямих витрат, які припадають на 1 грн. обсягу лісогосподарського виробництва. На основі цього можна зробити порівняння фактичних витрат звітного року з витратами за попередній рік і дати відповідну оцінку господарської діяльності того чи іншого підприємства.

За приклад аналізу витрат на одиницю робіт розглянемо витрати на виконання виробничої програми держлісгоспу з лісовирощування, наведені в табл. 7.

Як видно з таблиці 7, фактичні витрати на виконання виробничої програми у 2004 р. досягли 109,6 %, перевищивши планові на 9,6 %. Порівняно з попереднім роком загальні витрати збільшилися на 28 % і становлять 128 %. У той же час ріст обсягу виконаних робіт склав 17,4 %, а витрати на 1 грн. обсягу лісогосподарського виробництва в звітному 2004 р. у порівнянні з попереднім 2003р. виросли лише на 2,6 %. Аналогічно проводиться аналіз витрат і за іншими розділами виробничої програми. Проте слід мати на увазі, що відхилення загальних фактичних витрат від планових можуть бути наслідком відхилення від планових витрат на одиницю робіт, а також відхиленням фактичних обсягів робіт від планових.

При проведенні аналізу витрат на одиницю робіт особливу увагу необхідно звертати на наявні факти перевитрат коштів з окремих видів робіт. Це явище носить негативний характер і вимагає детального розгляду. Однією із причин такого збільшення витрат може бути порушення технології виробництва робіт, низький рівень організації, недостатнє залучення засобів механізації на лісокультурних і лісогосподарських роботах та ін.

Слід зазначити, що одним із найважливіших заходів щодо зниження витрат на одиницю робіт є ступінь механізації робіт, пов'язаних з лісовирощуванням. У зв'язку з цим приділяється особлива увага аналізу виконання програми механізованих робіт, де вивчаються причини невиконання плану робіт, можливості розширення механізації виробничих процесів і окремих робіт, можливі шляхи більш раціонального і ефективного усунення недоліків.

При проведенні аналізу виконання плану механізованих робіт показники доцільно згрупувати у відповідну таблицю 8.

 
Таблиця 8

Виконання плану механізованих робіт

Назва робіт

Одиниця виміру

2006 р. звіт

2007 р.

Звіт 2007 р., % до

план

звіт

плану 2002 р.

звіту 2001 р.

Рубання догляду (освітлення, прочищення, прорідження)

м3

1115

1320

1279

96,8

114,7

Прохідні і санітарні рубання

м3

13840

10148

12567

123,8

90,8

Трелювання деревини

м3

5760

5920

6140

103,7

106,6

Посадка лісу

га

245

258

244

94,5

99,6

Догляд за лісовими культурами

га

1470

1610

1715

106,5

116,6

Підготовка ґрунту під лісові культури, розсадники, плантації

га

255

274

259

94,5

101,5

Закладення розсадників

га

1,5

2,2

2,5

113,6

166,6

Наземні винищувальні заходи боротьби із шкідниками

га

108

108

100


Із даних таблиці 8 видно, що обсяг виконаних в 2006 р. механізованих робіт більший від обсягу 2005 р., за винятком прохідних і санітарних рубань. Разом з тим план у 2006 р. був виконаний не за всіма показниками. Так, на 96,8 % виконаний план механізації робіт з рубань догляду (освітлення, прочищення, прорідження); на 94,5 % — посадці лісу; на 94,5 % — підготовці ґрунту, що характеризує недостатню роботу держлісгоспу в цьому напрямку. Негативне явище у невиконанні плану механізованих робіт на рубаннях догляду, на посадці лісу і підготовці ґрунту під лісові культури привели до збільшення витрат на одиницю виконаних робіт таблиці 8.

Таблиця 8 Зміна витрат Невиконання плану механізованих робіт негативно вплинуло на роботу підприємства, збільшивши витрати праці на 1048 людино-днів і коштів — на суму 3482 грн. Наведені розрахунки свідчать, що на даному підприємстві є значні резерви з підвищення ефективності виробництва. Керівникові держлісгоспу необхідно уважніше віднестися до розробки організаційно-технічних засобів для підвищення рівня механізації робіт і контролювати їх виконання.

Аналіз витрат на одиницю виконуваних робіт і на весь обсяг лісогосподарської програми тісно пов'язаний з використанням плану щодо лісового доходу. Як відомо, лісовий дохід є однією із статей, за допомогою якої частково покриваються витрати на лісове господарство з державного бюджету, а тому держлісгоспи зобов'язані приймати всі невідкладні заходи з його виконання. Аналіз лісового доходу проводиться за наступними показниками таблиці 9.

Як видно з таблиці 9, план загальної суми лісового доходу виконаний на 102,1 %. Разом з тим виконання його відбувалося, головним чином, за рахунок штрафів за порушення правил користування лісом. У той же час попнева плата виконана всього на 95,4 %, не повернута також заборгованість з лісового доходу за минулі роки.


Таблиця 9

Виконання плану надходження лісового доходу, тис. грн.

Статті доходу

План

Фактично надійшло

Виконання, %

Попнева плата за деревину поточного року

181,4

173,2

95,4

Плата за продукти побічного користування

17,3

16,7

96,5

Стягнення заборгованості з лісового доходу за минулі роки

12,2

10,8

88,5

Штрафи і неустойки


14,7


Разом

210,9

215,4

102,1


Порівняння доходів і видатків з бюджетної діяльності держлісгоспу дасть можливість визначити остаточний результат фінансової діяльності за наступною схемою:

А. Витрати, тис. грн. Б. Доходи, тис. грн.

Всього витрат — 308,9 Внесено власних коштів — 97,4 Лісовий дохід 215,4 Разом доходів — 312,8

Доходи держлісгоспу за рахунок бюджету в поточному році перевищують загальні витрати на 3,9 тис. грн. (312,8 - 308,9).

При проведенні аналізу лісового доходу необхідно врахувати зміни запасів деревини і незавершеного виробництва. Якщо, наприклад, в поточному році запаси деревини в незавершеному виробництві збільшилися на 73 тис. грн. у цінах, за якими обраховують собівартість, а за таксовими цінами — на 77,4 тис. грн., то економічний ефект виробництва, що фінансується за рахунок бюджетних асигнувань, становитиме 81,3 тис. грн. (3,9 + 77,4). Виключивши з цієї суми амортизаційні відрахування, які склали при середній нормі амортизації 5,5 тис. грн., отримаємо чистий дохід 75,8 тис. грн. (81,3 - 5,5), що від загальних витрат з урахуванням амортизації 314,4 (308,9 + 5,5) становитиме 24,1 %.


ВИСНОВКИ


Фінансові ресурси як важливий чинник ефективного функціонування підприємства (галузі) посідають значне місце в управлінні виробництвом. Фінансові служби покликані постійно забезпечувати фінансовими ресурсами процеси виробництва й реалізації продукції, домагатися найраціональнішого використання фінансових ресурсів, слідкувати за додержанням у всіх ланках виробництва й усіма функціональними підрозділами підприємств фінансової дисципліни. Фінансова дисципліна включає в себе обов'язок підприємств і посадових осіб дотримуватися режиму економії у використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, норм і нормативів витрат, затверджених фінансових планів, а також виконання зобов'язань перед державним бюджетом, банками, постачальниками і споживачами, іншими контрагентами.

В господарській практиці діяльність, спрямована на забезпечення виробництва фінансовими ресурсами і здійснення контролю за дотриманням фінансової дисципліни, називається фінансовою роботою.

Як правило, фінансова робота на підприємстві організовується фінансовим відділом, що є самостійним структурним підрозділом. Керівник цього відділу безпосередньо підлягає керівникові підприємства і разом з ним несе відповідальність за фінансову дисципліну і фінансовий стан підприємства, представляє підприємство у фінансових, кредитних та інших органах. На невеликих підприємствах, де немає самостійного фінансового відділу, цю роботу виконує фінансовий сектор (бюро, група), що створюється у складі бухгалтерії, фінансово-збутового відділу чи іншого підрозділу підприємства, керівник якого в такому разі несе відповідальність за фінансову роботу підприємства.

Фінансова робота на підприємстві дуже різноманітна й багатогранна, але умовно її можна згрупувати за напрямами таким чином:

•фінансове планування;

•оперативна фінансова робота;

•контрольно-аналітична робота.

Відповідно структура фінансового відділу підприємства будується орієнтовно за таким принципом (рис. 1).

На підприємствах зі значним обсягом зовнішньоекономічних зв'язків створюється група (сектор) валютних розрахунків і валютного регулювання.

Контроль за використанням фінансових ресурсів може бути ефективним, якщо він охоплює всі ланки фінансової діяльності підприємства: формування витрат на виробництво, надходження виручки від реалізації, використання грошових нагромаджень, формування й використання коштів на створення основних і оборотних засобів. Причому цей контроль має бути безперервним і доповнюватися комплексним аналізом фінансового стану підприємства.

Для виконання своїх функцій з управління фінансовими ресурсами і контролю за їх раціональним використанням фінансова служба підприємства виконує необхідні розрахунки й на їх основі вносить обґрунтовані пропозиції керівництву підприємства про розподіл наявних фінансових ресурсів між виробничими структурними підрозділами (цехи, дільниці, бригади основного і допоміжного виробництва), функціональними службами (відділи матеріально-технічного постачання, збуту, головного механіка, головного технолога тощо); розробляє поточні та оперативні фінансові плани та інші планово-фінансові документи; вишукує резерви збільшення прибутку й надходження інших фінансових ресурсів для забезпечення потреб підприємства у коштах на фінансування виробництва, капітальних вкладень, соціально-культурних потреб; здійснює контроль за виконанням показників фінансового плану підрозділами й підприємством у цілому, а також за недопущенням використання фінансових ресурсів на непродуктивні витрати; організовує партнерські відносини з комерційними банками; здійснює оперативний контроль за надходженням грошових коштів у ході реалізації підприємством своєї продукції, послуг, за своєчасним вирішенням суперечок у сфері розрахунків з покупцями та постачальниками; забезпечує всю роботу по виконанню фінансових зобов'язань підприємства перед державним бюджетом щодо внесення податків, інших (неподаткових) платежів, перед позабюджетними фондами, банками, постачальниками сировини, матеріалів і послуг, робітниками і службовцями (заробітна платня, виплати соціального страхування тощо); разом з іншими економічними (відділи планово-економічний, праці і заробітної плати), виробничими і технічними підрозділами комплексно аналізує господарсько-фінансову діяльність підприємства та його окремих структурних підрозділів, у процесі чого виявляються причини невиконання планів і завдань з виробництва продукції, її собівартості, валових доходів і валових витрат, прибутку, причини й винуватці непродуктивних витрат і витрат, що призводять до збитків і зниження рентабельності роботи підприємства, намічаються шляхи подолання цих причин; бере активну участь у заходах, спрямованих на запровадження внутрішнього комерційного розрахунку на підприємстві, колективного підряду в цехах, відділах та інших службах; вивчає стан фінансового ринку країни й регіону для планування і прийняття рішень в інвестиційній сфері (емісія і придбання акцій, облігацій, інших цінних паперів, залучення банківських кредитів тощо).

Такий великий обсяг повсякденної роботи, який виконує апарат фінансової служби підприємства, природно, потребує залучення значного масиву інформації — планово-виробничої, бухгалтерської, платіжно-розрахункової, договірно-правової, маркетингової. В сучасних умовах подальше вдосконалення фінансової роботи і поглиблення на цій основі контролю за раціональним використанням фінансових ресурсів відбуваються на базі впровадження електронно-обчислювальної техніки, моделювання фінансових процесів і створення автоматизованих систем управління (АСУ) фінансами. АСУ фінансами створює умови для різкого скорочення обсягу технічної роботи, підвищення оперативності, точності та якості управлінських рішень із фінансових питань.

Ефективна організація фінансової роботи на підприємстві в ринкових умовах неможлива, якщо фахівці всіх економічних служб, насамперед фінансової, нездатні швидко й кваліфіковано орієнтуватись у вкрай динамічному фінансовому правовому полі України. Тому неодмінною умовою успішного функціонування підприємства є тісна координація роботи його фінансової служби (як, зрештою, й інших функціональних підрозділів) з юридичною службою.


Список використаної літератури


1.     Буряк П.Ю., Римар М.В., Биць М.Т. Фінансово-економічний аналіз: ВД „професіонал”, 2004. – 528 с.

2.     Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Либідь, 2002. – 384 с.

3.     Єлейко Я.І., Кандиба О.М., Лапішко М.Л., Смовженко Т.С. Основи фінансового аналізу: Навч. Посібник НБУ, Львів, 2000. – 142 с.

4.     Кар пінський Б.А., Герасименко О.В. Фінансова система: Центр навчальної літератури, 2003. – 184 с.

5.     Сопко В.В., Завгородній В.П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: КНЕУ, 2000. – 258 с.

6.     Ушакова Н.Г., Помінова І.І. Соціально-економічні типи країн: Професіонал,2004. – 304 с.


Доповідь до курсової роботи


В організаційній та управлінській роботі підприємств діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання.

Фінансова діяльність – це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план – у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний – у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства – це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового прогнозування, планування та управління.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба в грошових коштах забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складення фінансового плану є визначення фінансових результатів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат – визначення можливості най економнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обороту є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а отже, і прискорення обертання оборотних коштів.

Фінансові ресурси як важливий чинник ефективного функціонування підприємства (галузі) посідають значне місце в управлінні виробництвом. Фінансові служби покликані постійно забезпечувати фінансовими ресурсами процеси виробництва й реалізації продукції, домагатися найраціональнішого використання фінансових ресурсів, слідкувати за додержанням у всіх ланках виробництва й усіма функціональними підрозділами підприємств фінансової дисципліни. Фінансова дисципліна включає в себе обов'язок підприємств і посадових осіб дотримуватися режиму економії у використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, норм і нормативів витрат, затверджених фінансових планів, а також виконання зобов'язань перед державним бюджетом, банками, постачальниками і споживачами, іншими контрагентами.

В господарській практиці діяльність, спрямована на забезпечення виробництва фінансовими ресурсами і здійснення контролю за дотриманням фінансової дисципліни, називається фінансовою роботою.

На підприємствах зі значним обсягом зовнішньоекономічних зв'язків створюється група (сектор) валютних розрахунків і валютного регулювання.

Контроль за використанням фінансових ресурсів може бути ефективним, якщо він охоплює всі ланки фінансової діяльності підприємства: формування витрат на виробництво, надходження виручки від реалізації, використання грошових нагромаджень, формування й використання коштів на створення основних і оборотних засобів. Причому цей контроль має бути безперервним і доповнюватися комплексним аналізом фінансового стану підприємства.

Ефективна організація фінансової роботи на підприємстві в ринкових умовах неможлива, якщо фахівці всіх економічних служб, насамперед фінансової, нездатні швидко й кваліфіковано орієнтуватись у вкрай динамічному фінансовому правовому полі України. Тому неодмінною умовою успішного функціонування підприємства є тісна координація роботи його фінансової служби (як, зрештою, й інших функціональних підрозділів) з юридичною службою.


Страницы: 1, 2, 3


© 2010 РЕФЕРАТЫ