Пенсійний фонд України, його формування та використання

Загальний обсяг отриманих з Державного бюджету України асигнувань (додаток № 2) був спрямований на фінансування наступних програм:

–                   за КПКВК 6481020 "Відшкодування на виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби" було забезпечено своєчасну та в повному обсязі виплату пенсій та надбавок до пенсій особам з числа військовослужбовців рядового сержантського та старшинського складу строкової служби;

–                   за КПКВК 6481030 "Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд" було забезпечено своєчасну та в повному обсязі виплату пенсій (в частині, що перевищує розмір трудової пенсії) державним службовцям, прокурорам, народним депутатам, помічникам-консультантам народних депутатів, суддям та іншим категоріям пенсіонерів, пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною", жертвам політичних репресій, донорам, особам, які проживають у гірських населених пунктах, жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, матерям інвалідів з дитинства, іншим категоріям одержувачів виплат а також надбавок та підвищень до пенсій;

–                   за КПКВК 6481040 "Компенсація різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників" було забезпечено своєчасну та в повному обсязі виплату пенсій особам з числа науковців, які працювали в державних бюджетних установах;

–                   за КПКВК 6481050 "Відшкодування на виплату пенсій особам, вивільненим у зв'язку із закриттям Чорнобильської АЕС" було забезпечено своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій особам, вивільненим у зв'язку із закриттям Чорнобильської АЕС;

–                   за КПКВК 6481060 "Пенсійне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії I" було забезпечено своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій особам, віднесеним до категорії I, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

–                   за КПКВК 6481070 "Відшкодування на виплату пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорій II, III i IV, та непрацездатним пенсіонерів, які проживають у зонах радіоактивного забруднення" було забезпечено своєчасну та в повному обсязі виплату пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорій II, III i IV, та непрацездатним пенсіонерів, які проживають у зонах радіоактивного забруднення;

–                   за КПКВК 6481080 "Компенсація за втрату годувальника та допомога на поховання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було забезпечено своєчасну та в повному обсязі компенсацію за втрату годувальника та допомогу на поховання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

–                   за КПКВК 6481090 "Компенсація несплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії осіб" були проведені видатки за рахунок отриманої компенсації несплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб;

–                   за КПКВК 6481100 "Покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій" забезпечувались пенсійні виплати за рахунок виділених асигнувань на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду для виплати пенсій ;

–                   за КПКВК 6481110 "Відшкодування на виплату пенсій працівникам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах" було забезпечено виплату пенсій та грошової допомоги зазначеній категорії одержувачів [29].

Крім цього, у 2005 році від Міністерства аграрної політики України надійшли кошти по бюджетній програмі за КПКВК 2801540 "Компенсація Пенсійному фонду втрат від застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податку спеціальної ставки по сплаті збору на обов'язкове пенсійне страхування" які спрямовувались на пенсійне забезпечення осіб, виплати яким призначені згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Робота Пенсійного фонду України у 2005 році була направлена на забезпечення повного і своєчасного надходження коштів до бюджету Фонду, стабільне та своєчасне фінансування виплати пенсій та грошової допомоги, на закріплення досягнутих темпів зростання рівня пенсійного забезпечення.

Рис. 2.1. Структура доходів Пенсійного фонду України у 2005 році

Рис. 2.2. Структура доходів Пенсійного фонду України за 2006 рік

За 2006 рік до Пенсійного фонду України з усіх джерел фінансування надійшло 72 197,1 млн. грн., з них власні надходження склали 54 292,8 млн. грн., що становить 107,4 % річних призначень. Протягом року забезпечено своєчасну виплату пенсій та грошової допомоги з урахуванням їх підвищень майже 13,3 млн. пенсіонерам. Фінансування виплат проводилось за рахунок поточних надходжень та залишку коштів на початок року. Загальна сума видатків склала 74 007,5 млн. грн., що на 9 942,6 млн. грн. більше обсягів 2005 року [29].

Таблиця 2.1

Звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України у 2006 році [29]

Бюджет Пенсійного фонду України на 2007 рік затверджений за доходами та видатками в сумі 95 592,9 млн. гривень постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 р. № 513 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2007 № 683.

За 2007 рік бюджет Фонду виконано по доходах на 101 379,8 млн. грн. та по видатках – на 99 940,5 млн. гривень [29].

До Пенсійного фонду України з усіх джерел фінансування надійшло 101 379,8 млн. грн., що складає 106,6 відсотка планових призначень. При цьому власні надходження склали 75 534,0 млн. грн., що становить 108,0 відсотків планових призначень. Всі регіональні управління виконали встановлені планові завдання по наповненню бюджету Фонду.

Загальна сума надходжень з Державного бюджету України становить 25 618,5 млн. грн., з яких:

–                   дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами – 14 489,3 млн. грн., що на 1 355,7 млн. грн. більше від плану і пояснюється надплановими надходженнями спеціального фонду;

–                   дотація на пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу та суддів у відставці – 9 748,1 млн. грн., що на 621,7 млн. грн. менше планових показників, оскільки використано кошти, виходячи із фактичних видатків [29].

З фондів соціального страхування надійшло 227,3 млн. грн.

За рахунок зазначених надходжень проведено виплату пенсій та грошової допомоги з урахуванням їх підвищень 13 744,1 тис. пенсіонерів, з яких 604,7 тис. осіб склали пенсіонери з числа військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу та суддів у відставці.

Протягом року здійснювались перерахунки розмірів пенсій у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а також прийнятими законодавчими та нормативно-правовими актами. Це сприяло зростанню середнього розміру пенсійної виплати, який збільшився з 478,38 грн. (на 1 січня) до 590,78 грн. (на 1 грудня), тобто майже на 23,5 відсотка.

Загальний обсяг видатків склав 99 940,5 млн. грн., що становить 104,5 відсотка планових асигнувань. Видатки, які передбачено проводити за рахунок власних коштів, становили 77 176,3 млн. грн., або 77,2 відсотка загального обсягу видатків.

Видатки за рахунок коштів Державного бюджету України становили 22 519,5 млн. грн. і їх фінансування проводилось по 2-х програмах:

–                   виплата пенсій військовослужбовцям строкової служби, особам, які працювали в органах виконавчої влади в частині, що перевищує розмір трудової пенсії, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також надбавок та підвищень до пенсій – 12 771,4 млн. грн.;

–                   пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу та суддів у відставці – 9 748,1 млн. грн. [29]

Витрати на пенсійні виплати громадянам, які достроково вийшли на пенсію, та пенсії по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, були профінансовані на загальну суму 244,7 млн. гривень.

Враховуючи, що виплата пенсій через банківські установи для Пенсійного фонду проводиться безоплатно, Фонд спрямовує свою діяльність на залучення пенсіонерів для одержання пенсій через банки. Чисельність одержувачів пенсій та грошової допомоги через вкладні рахунки в установах банків у 2007 році зросла на 436,9 тис. осіб і станом на 1 січня 2008 р. склала 4 687,5 тис. осіб, що становить 34,3 відсотка загальної чисельності пенсіонерів. Обсяг пенсійних виплат через поточні рахунки в банківських установах за звітний період склав 33 319,6 млн. грн. Економія коштів Пенсійного фонду становила понад 330,0 млн. гривень.

Протягом 2007 року забезпечено своєчасне та в повному обсязі надходження коштів до бюджету і стабільне фінансування виплати пенсій та грошової допомоги. За рахунок надходжень звітного року (в тому числі перевиконання по спеціальному фонду державного бюджету) та короткострокової позички, наданої Державним казначейством України за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку, проведено авансове фінансування виплати пенсій січня 2008 року [29].

За оперативними даними, до бюджету Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування у січні-жовтні 2008 року надійшло 111 988,9 млн. грн., що в порівнянні з відповідним періодом минулого року більше на 30 949,1 млн. грн., або на 38,2 відсотків. Власні надходження склали 83 351,2 млн. грн., що становить 104,1 відсотків планових призначень. Протягом звітного періоду власні доходи мали тенденцію до зростання і в порівнянні з відповідним періодом минулого року вони збільшились на 23 391,2 млн. грн., або на 39,0 відсотка. В загальному обсязі надходжень власні доходи складають 74,4 відсотка.

Таблиця 2.2

Доходи Пенсійного фонду у січні – жовтні 2008 року (млн. грн.) [29]

Фінансування виплати пенсії та грошової допомоги станом на 21 жовтня 2008 року:

Пенсійний фонд України повідомляє, що виплата пенсії та грошової допомоги станом на 21 жовтня поточного року профінансована в сумі – 12 341.8 млн. грн. що становить 93.4 відсотка місячної потреби на пенсійне забезпечення.

Зокрема, на виплату пенсій що здійснюються через відділення поштового зв'язку перераховано – 6 830.2 млн. грн., що становить 98.3 відсотка місячних призначень, на банківські установи, які уповноважені проводити виплату пенсій перераховано – 4 414.7 млн. грн., що становить 85.4 відсотка місячних призначень, [29]

Чисельність пенсіонерів, яким профінансовано виплату пенсії становить – 13 051.3 тис. осіб, або 95.6 відсотка загальної чисельності, які отримують щомісячні пенсійні виплати.

Розділ 3. Управління Пенсійним фондом та шляхи його удосконалення

3.1 Управління Пенсійним фондом

Відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. N 1261 керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснює правління Фонду, чисельність і персональний склад якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Голова правління Фонду та його заступники призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, підготовленим за пропозицією Міністра праці та соціальної політики.

Правління Пенсійного фонду України:

1)     визначає поточні та перспективні завдання Фонду;

2)     приймає у межах своїх повноважень постанови, затверджує положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Фонду;

3)     заслуховує звіти керівників головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про результати їх діяльності, розглядає результати перевірок їх роботи;

4)     затверджує положення про головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управлінь в районах, містах і районах у містах;

5)     призначає на посаду та звільняє з посади начальників головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі у порядку, встановленому відповідно до законодавства Міністром праці та соціальної політики;

6)     затверджує статути (положення) підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Фонду, контролює додержання їх вимог;

7)     приймає рішення з інших питань діяльності Фонду [4].

Засідання правління Фонду скликаються в міру потреби, але не рідше ніж один раз на квартал.

Правління правомочне приймати рішення за наявності на засіданні не менш як дві третини його членів.

Рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів правління.

Голова правління Пенсійного фонду України:

1)     забезпечує виконання рішень правління Фонду;

2)     розпоряджається в межах своїх повноважень коштами Фонду;

3)     підписує документи від імені Фонду;

4)     представляє Фонд в органах державної влади, об'єднаннях громадян, іноземних і міжнародних організаціях;

5)     несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Фонд завдань;

6)     здійснює розподіл обов'язків між заступниками Голови правління, керівниками структурних підрозділів центрального апарату Фонду та визначає ступінь їх відповідальності;

7)     призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку працівників центрального апарату Фонду, заступників начальників головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі;

8)     затверджує відповідно до бюджету Фонду штатні розписи та кошториси видатків з утримання головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі;

9)     видає накази з питань, що не належать до компетенції правління Фонду [4].

Для розгляду пропозицій щодо реалізації основних завдань, обговорення найважливіших питань діяльності у Пенсійному фонді України можуть утворюватися наукова, методологічна, експертна ради, інші дорадчі та консультативні органи. Склад таких органів і положення про них затверджує Голова правління Фонду.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Граничну чисельність працівників Пенсійного фонду України затверджує Кабінет Міністрів України.

Структуру центрального апарату Фонду затверджує Міністр праці та соціальної політики.

Штатний розпис і кошторис Фонду затверджує Голова правління Фонду за погодженням з Мінфіном.

Положення про структурні підрозділи центрального апарату Фонду затверджує Голова правління [4].

Пенсійний фонд України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в уповноваженому банку, який визначається Кабінетом Міністрів України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

3.2. Пріоритети діяльності Пенсійного фонду України щодо реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення, своєчасних перерахунків пенсій та сталого їх фінансування у 2008 році

Основним пріоритетом роботи Пенсійного фонду України у 2008 році є реалізація положень Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не політиків", зокрема [29]:

–                   забезпечення сталого і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій;

–                   посилення контролю за раціональним використанням коштів, призначених для пенсійного забезпечення, зокрема, підприємствами поштового зв'язку та банками, через які здійснюється виплата пенсій;

–                   удосконалення роботи із підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які мають прострочену заборгованість із обов'язкових платежів до Пенсійного фонду, насамперед, боржниками, які підпадають під дію Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

–                   підвищення якості та оперативності обслуговування пенсіонерів, інших громадян в органах Пенсійного фонду України;

–                   розвиток сучасних інформаційних технологій в роботі Пенсійного фонду України, зокрема, спрощення доступу громадян до відомостей про розміри їх пенсій, сплату страхових внесків та інших персональних даних, розширення з цією метою мережі інформаційних кіосків, поступове впровадження централізації призначення і виплати пенсій;

–                   забезпечення відкритості у роботі органів Пенсійного фонду України, покращення якості інформування населення про їх діяльність;

–                   розроблення та подання у встановленому порядку пропозицій щодо поглиблення диференціації розмірів пенсій, у тому числі у залежності від тривалості страхового стажу, уніфікації пенсійного законодавства, запровадження єдиних правил призначення і перерахунку пенсій;

–                   забезпечення підвищення пенсій у зв'язку із збільшенням вартості одного року страхового стажу;

–                   внесення пропозицій щодо запровадження та розвитку накопичувальної пенсійної системи шляхом нормативно-методичного забезпечення переходу до паралельних систем загальнообов'язкового та добровільного пенсійного страхування на основі персоніфікованих рахунків;

–                   створення необхідних організаційно-технічних передумов для впровадження єдиного соціального внеску, обов'язкової накопичувальної пенсійної системи;

–                   співпраця із соціальними партнерами щодо забезпечення прав застрахованих осіб, захисту інтересів найманих працівників, пов'язаних із формуванням та реалізацією їх пенсійних прав.

3.3 Короткий огляд сучасних систем пенсійного страхування в зарубіжних країнах

пенсійний фонд кошти

Існує багато різних спроб класифікувати пенсійні системи з використанням притаманним їм загальних рис. Їх можна розділити по галузевій придатності, способу організації, ступеню заміщення втраченого доходу та іншим критеріям, з яких можна виділити такі основні ознаки як:

–                   способи фінансування

–                   типи справляння внесків та розрахунку виплат

–                   обов'язковість або добровільність участі в них робітників [29].

У світовій практиці прийнято розрізняти два способи фінансування: розподільчий та накопичувальний.

В розподільчій системі, яка як правило є державною формою пенсійного забезпечення, пенсійні виплати фінансуються за рахунок поточних доходів, які складаються з внесків робітників та роботодавців. Внески робітників акумулюються на спеціальному виділеному рахунку та після цього розподіляються у виді виплат на користь пенсіонерів. Тому в зарубіжних засобах друку такий механізм розподілення коштів прийнято називати PAY-AS-YOU-GO (PAYG) – системою "поточних платежів".

В накопичувальних пенсійних системах внески робітників акумулюються в пенсійних фондах, інвестуються з метою отримання додаткового прибутку. Пільги в накопичувальних системах, як правило, відсутні, а пенсійні виплати повинні бути профінансовані роботодавцем, робітником або державою.

Наступним критерієм класифікації пенсійної системи є обов'язковість або добровільність участі в ній робітників.

Обов'язковість участі робітників в пенсійній системі означає наявність відповідальності держави перед особою, яке законодавче зобов'язує учасників схем сплачувати внески. Обов'язковість участі призводить до максимізації обхвату, а відтак до збільшення доходної частини системи [29].

Добровільність участі робітників означає можливість вибору з метою отримання ними додаткових доходів за рахунок додаткових заощаджень.

В практиці пенсійного забезпечення використовується класифікація пенсійної системи по типу розрахунку виплат. У відповідності з даним критерієм програми соціального страхування поділяються на плани з фіксованим розміром пенсії (ФП), в яких встановлено розміри внесків та виплат, та плани з установленими розмірами внесків (УВ), але не установленим розміром виплат.

В розподільчих системах переважно застосовуються плани з ФП, при настанні терміну виплат вони фінансуються відповідно з принципом солідарності поколінь.

В накопичувальних системах використовуються переважно плани з УВ, в яких розмір виплат пов'язаний з розміром акумульованої суми та нарахованих дивідендів.

Реформа пенсійного забезпечення в багатьох країнах світу на сучасному етапі виходить з єдиної проблеми фінансового дефіциту, дисбалансу національних пенсійних програм, що обумовлено двома головними факторами:

–                   демографічними показниками, які визначають ступень заміщення прибутку, пенсійних програм оплачуваних за принципом солідарності поколінь. Негативні демографічні тенденції є визначальним фактором реформування пенсійних систем в країнах з розвиненою економікою;

–                   макроекономічною ситуацією. Неблагополучна макроекономічна ситуація в цілому, нерозвиненість фінансового ринку, попит на довгострокові інвестиції, необхідність реструктуризації національної економіки є другим основним фактором, який робить необхідним проведення пенсійної реформи. Латиноамериканські країни, країни з перехідною економікою знаходяться в числі тих країн де ці мотиви визначають проведення реформи пенсійного забезпечення [29].

У світовій практиці пенсійного забезпечення прийнято розглядати декілька основних моделей пенсійної системи: в промислово-розвинутих країнах, в Латиноамериканських країнах і Швеції. Кожна з них має свої специфічні особливості, які враховуються експертами країн при складанні перспективних національних моделей пенсійного забезпечення.

При цьому в деяких країнах при реформуванні робляться спроби комбінованого використання найбільш вдалих моментів кожної з моделей.

Пенсійні системи в країнах з розвинутою економікою в якості першого рівня мають базові розподільчі системи з коефіцієнтом заміщення (співвідношення розміру пенсії до раніше отриманого заробітку) в 60-70 %. Так, зокрема, по країнах ЄС лише Великобританія, Данія та Нідерланди в 2000 році мали додаткові накопичувальні схеми. Фінансування пенсійної системи більшість країн ЄС використовує також державні субсидування.

В якості додаткового рівня використовуються професійні накопичувальні схеми, за виключенням Франції, де застосовується розподільчий принцип.

Третій рівень в промислово розвинутих країнах це добровільне пенсійне забезпечення.

Другою основною моделлю пенсійної системи прийнято враховувати модель латиноамериканських країн.

На сьогодні вісім країн континенту – Чилі, Перу, Колумбія, Аргентина, Уругвай, Болівія, Сальвадор, Коста-Ріка – провели реформування систем пенсійного забезпечення, основним принципом якого було заміщення розподільчої системи системою індивідуальних накопичувальних рахунків з обов'язковими та добровільними внесками [29].

Цікавою є Швецька модель. Пенсійне забезпечення в Швеції надає універсальні базові пенсії (національна базова пенсія) з невеликим додатковим компонентом (національна додаткова пенсія), в якій враховується розмір внесків. Крім того, на додаток до державного комбінованого пенсійного забезпечення створені: квазі-обов'язкові професійні схеми з обхватом в 90 відсотків всіх робітників, ануїтети страхових компаній, індивідуальні пенсійні ощадні рахунки та приватні заощадження всіх інших типів. Таким чином, населення Швеції має диверсифікований набір джерел пенсійних доходів.

З середини 90-х років почали реформування своїх пенсійних систем і країни з перехідною економікою. Це країни Центральної і Південно-Східної Європи та країни Балтії розподільчі пенсійні системи яких вже були не в змозі забезпечити достатній рівень пенсійного забезпечення громадян.

Цей процес відбувався різними шляхами при поєднанні трьох категорії змін. Перша категорія регулює параметри існуючих систем соціального страхування. Друга скорочує соціальне страхування на користь індивідуальних заощаджень. Третя заохочує нові можливості добровільних пенсійних заощаджень. Деякі країни вже мають досвід реформування протягом кількох років, що спричиняє докорінній зміни у їх системах.

Значні коригування відбулись в таких параметрах систем пенсійного страхування країн як пенсійний вік, формула нарахування виплат, спеціальні категорії працівників та збирання пенсійних внесків [29].

Аналіз розподілу цих трьох категорій по країнах, свідчить про наявність двох загальних стратегій. Одна група країн поступово згортає державні, розподільні схеми, і замість них водночас впроваджує індивідуальні накопичувальні схеми під комерційним управлінням (Угорщина, Польща, Болгарія, Латвія, Естонія). Друга група країн (Чеська Республіка, Словенія, Румунія) поєднує коригування державних пенсійних систем із запровадженням добровільних додаткових пенсійних схем.

У Чеській Республіці згідно із законом 1995 року підвищено пенсійний вік, запроваджена нова формула нарахування виплат, збільшено кількість років, залежно від яких визначається розмір пенсії. Зараз половина робочої сили країни охоплено добровільною додатковою пенсійною схемою.

У Словенії у 1999 році запроваджено ряд змін: підвищено пенсійний вік жінок, створено нову систему винагород і стягнень за пізній і ранній вихід на пенсію відповідно, знижено коефіцієнти заміщення заробітної плати, підвищено перерозподіл, надані повноваження і податкові пільги з метою поширення схем приватних заощаджень. На сьогодні в Словенії нові приватні фонди охоплюють кожного четвертого працівника [29].

У Румунії же протягом кількох років обговорюється можливість приватизації державної пенсійної схеми, але на практиці цей процес іще не здійснився. У 2000 році уряд вніс зміни у державну схему, серед яких було підвищення пенсійного віку.

В таких країнах, як Чеська Республіка, Румунія і Словенія активно обговорюється можливість приватизації державних пенсійних схем, що вже позитивно вирішено групою країн. У кожному випадку рішення уряду утриматися від цього обґрунтовувалося певною мірою великими фінансовими витратами на перехід від розподільної системи, необхідними для виплати пенсій. У Чеській Республіці і Словенії позиція уряду визначалась під впливом сильної опозиції з боку профспілок, які сприймали приватизацію пенсійної системи як таку, що підриває систему державного соціального страхування.

Досвід функціонування пенсійних систем в світі свідчить, що будь-яка солідарна пенсійна система дуже залежить від демографічних ризиків.

У більшості розвинених країн світу процес старіння супроводжується не тільки зниженням народжуваності, а й зменшенням смертності, і як наслідок збільшенням тривалості життя.

Висновки

Отже, сучасна пенсійна система України, основою якої є запроваджене з січня 2004 року загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, постала не на порожньому місці, а є результатом еволюційної трансформації інституту пенсійного забезпечення, який сформувався після здобуття незалежності на початку 90 років ХХ століття і, в свою чергу, фактично, був своєрідною "пенсійною спадщиною" колишнього СРСР.

Відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. N 1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.

Пенсійний фонд як самостійну фінансову структуру було створено для виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення". Кошти фонду не входять до державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомог. Бюджет цього фонду формується передусім за допомогою коштів, які відраховують підприємства, установи та організації. Крім того, до надходжень фонду належать обов'язкові страхові внески громадян, які працюють, у розмірі 1-5% від заробітної плати, а також кошти державного бюджету на виплату окремих видів пенсій та допомог, добровільні внески підприємств, організацій, населення, інші надходження.

Підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності та господарювання, особи, які наймають для роботи громадян за угодами, а також ті, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, релігійні громади сплачують страхові внески до Пенсійного фонду України у розмірах, установлених чинним законодавством.

Кошти Пенсійного фонду України використовуються на фінансування таких заходів:

–                   виплата пенсій за віком (у тому числі працюючим пенсіонерам), за інвалідністю, у разі втрати годувальника, за вислугу років, соціальних та інших пенсій, установлених законодавством України;

–                   виплата допомоги з догляду за дитиною і щомісячної допомоги на кожну дитину до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством;

–                   підвищення пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної плати;

–                   реалізація державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, дітей та інших категорій населення;

–                   забезпечення поточної діяльності та утримання органів управління фонду;

–                   відтворення коштів фонду, зміцнення його матеріально-технічної бази.

Конституцією України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством.

Пенсійний фонд України в своїй діяльності керується законами України, рішеннями Верховної Ради України, указами Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про створення Пенсійного фонду України.

Органами управління Пенсійного фонду є правління та виконавча дирекція Пенсійного фонду.

Основним пріоритетом роботи Пенсійного фонду України у 2008 році є реалізація положень Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не політиків".

Існує багато різних спроб класифікувати пенсійні системи з використанням притаманним їм загальних рис. Їх можна розділити по галузевій придатності, способу організації, ступеню заміщення втраченого доходу та іншим критеріям, з яких можна виділити такі основні ознаки як:

–                   способи фінансування

–                   типи справляння внесків та розрахунку виплат

–                   обов'язковість або добровільність участі в них робітників.

У світовій практиці прийнято розрізняти два способи фінансування: розподільчий та накопичувальний.

Література

1.            Конституція України.

2.            Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №№ 49-51, ст. 376.

3.            Постанова Кабінету Міністрів України "Про створення Пенсійного фонду України" від 01.06.94.

4.            Положення "Про Пенсійний фонд України" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. N 1261

5.            Указ Президента України "Про Положення про Пенсійний фонд України" від 1 березня 2001 р. № 121/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – С. 30 (з наступними змінами та доповненнями).

6.            Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України. Затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 р. № 16-6 / Зареєстровано в Мін'юсті України 29 листопада 2001 р. за № 998/6189 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 49. – Ст. 2211.

7.            Аслунд А. Нові виклики для соціальної держави // День. – 2002. – 17 вересня. – С. 3.

8.            Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник / За заг. ред. Базилевича В. Д. – К.: Атіка, 2002. – 368 с.

9.            Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997.

10.       Василик О.Д. Теорія фінансів. – К.: НІОС, 2000.

11.       Василик О.Д., Павлюк К.В. Шляхи зміцнення фінансового становища держави // Фінанси України. – 1998. – №7.

12.       Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. – К.: Знання, 1998. – 542 с.

13.       Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. – К.: Основи, 1998.

14.       Завгородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – К.: Знання, 2000.

15.       Кириленко О.П. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2002. – 212 с.

16.       Кириленко О.П. Фінанси. – Тернопіль "ЦМДС", 1998.

17.       Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. Навч. посібник. – Львів: "Новий Світ – 2000", 2005. – 568 с.

18.       Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник. / Херсон: Олді-плюс, 2002. – 352 с.

19.       Моніторинг виконання бюджету України за 2003-2005 рр. // Сайт Бюджетного Комітету – httр://budget.rada.gov.ua.

20.       Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. – К.: "ВИК", "Глобус", 1993.

21.       Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія). – К.: КНЕУ, 1999. – 164 с.

22.       Опарін В.М., Малько В.І. Бюджетна система: Навч. – метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 204 с.

23.       Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.

24.       Осадець С. Страхування. Підручник. – К.: КНЕУ, 1998. – 528 с.

25.       Партин Г.О., Тивончук О.І. Пенсійні фонди як учасники фінансового ринку // Фінанси України. – 2002. – № 9. – С. 143-149.

26.       Розпутенко І. Управління державними видатками в перехідних економіках. – К.: Основи, 1993.

27.       Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. – К.: Центр Навчальної Літератури, 2003. – 312 с.

28.       Шумський В.М., Діхтєрьова В. В. Формування пенсійного фонду: реальність потенційних джерел // Фінанси України. – 2001. – № 7. – С. 58-61.

29.       http://www.pfu.gov.ua (офіційний сайт Пенсійного фонду України).

Додаток 1

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 30 січня 2008 р. № 30

БЮДЖЕТ

Пенсійного фонду України на 2008 рік (тис. гривень)

Додаток 2

Нормативно-правові акти за предметом правового регулювання, що регулюють відносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням громадян

•                    Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

•                    Закон України "Про пенсійне забезпечення";

•                    Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

•                    Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

•                    Закон України "Про державну службу";

•                    Закон України "Про прокуратуру";

•                    Закон України "Про статус народного депутата України";

•                    Закон України "Про статус суддів";

•                    Закон України "Про судову експертизу";

•                    Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

•                    Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні";

•                    Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні";

•                    Закон України "Про зайнятість населення";

•                    Закон України "Про донорство крові та її компонентів";

•                    Закон України "Про статус гірських населених пунктів в Україні";

•                    Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів";

•                    Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність";

•                    Закон України "Про Національний банк України";

•                    Закон України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною";

•                    Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування";

•                    Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням";

•                    Закон України "Про дипломатичну службу";

•                    Закон України "Про підвищення престижності шахтарської праці";

•                    Митний кодекс України;

•                    Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 13.10.95 № 379/95-ВР;

•                    Постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду";

•                    Постанова Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1783 "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян";

•                    Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 № 312 "Про додаткові заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян";

•                    Постанова Кабінету Міністрів України від 18.09.2004 № 1215 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян";

•                    Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 № 341 "Про заходи щодо реалізації частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

•                    Постанова Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 919 "Про затвердження Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату";

•                    Постанова Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян";

•                    Постанова Кабінету Міністрів України від 03.05.2007 № 684 "Про поліпшення матеріального забезпечення окремих категорій населення";

•                    Постанова Кабінету Міністрів України від 03.05.2007 № 685 "Про додаткові заходи щодо поліпшення матеріального забезпечення окремих категорій населення";

•                    Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян";

•                    Постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".

Нормативно-правові акти за предметом правового регулювання, що регулюють права, обов'язки та відповідальність у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

•                    Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування";

•                    Закон України "Про звернення громадян".

Нормативно-правові акти за предметом правового регулювання, що визначають статус Пенсійного фонду та його органів, їх структуру, порядок організації їх роботи, статус, повноваження, права та обов'язки працівників

•                    Кодекс законів про працю України;

•                    Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

•                    Закон України "Про державну службу";

•                    Положення про Пенсійний фонд України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1261;

•                    Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене постановою правлення Пенсійного фонду України від 27.06.2002 № 11-2, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 № 5-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 за № 208/14899;

•                    Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 № 5-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 за № 209/14900.

Нормативно-правові акти за предметом правового регулювання, що регулюють питання, пов'язані з формуванням та використанням коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

•                    Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

•                    Закон України про Державний бюджет України на 2008 рік;

•                    Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб";

•                    Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування";

•                    Постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.98 № 1740 "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій";

•                    Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.99 № 1596 "Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року № 734".

•                    Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 775 "Про затвердження критерію, за яким оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів, пов'язаних з державним наглядом (контролем) у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування".

Нормативно-правові акти за предметом правового регулювання, що регулюють питання міжнародного співробітництва в сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

•                    Закон України "Про міжнародні договори України";

•                    Закон України "Про правонаступництво України";

•                    Угода про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних держав – у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Росія, Україна); - Угода між Урядом України та Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 28 липня 1995 року;

•                    Угода між Урядом України та Урядом Республіки Бєларусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14 грудня 1995 року.;

•                    Угода між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 9 січня 1995 року;

•                    Угода між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 29 серпня 1995 року;

•                    Тимчасова угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них від 15 січня 1993 року;

•                    Угода між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення від 21 вересня 1995 року;

•                    Угода між Україною та Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян від 7 жовтня 1996 року;

•                    Договір між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 20 лютого 1997 року;

•                    Договір між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 26 лютого 1998 року;

•                    Договір між Україною та Словацькою Республікою про соціальне забезпечення від 5 грудня 2000 року;

•                    Договір між Урядом України та Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 23 квітня 2001 року;

•                    Договір між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 4 липня 2001 року;

•                    Договір між Україною та Республікою Болгарія про соціальне забезпечення від 4 вересня 2001 року.

Додаток 3

СТРУКТУРА

центрального апарату Пенсійного фонду України

І. Керівництво

ІІ. Департамент пенсійного забезпечення

2.1. Відділ з питань призначення пенсій

2.2. Відділ організації роз'яснювальної та методичної роботи

2.3. Відділ спеціальних пенсій

2.4. Відділ організації виплати пенсій

2.5. Відділ пенсійного реформування

2.6. Відділ пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян

ІІІ. Департамент надходження доходів

3.1. Відділ по контролю за надходженням коштів та погашенням заборгованості з платежів

3.2. Відділ методології забезпечення платежів

3.3. Відділ по роботі з платниками обов'язкових платежів до Пенсійного фонду

3.4. Відділ звітності та економічного аналізу

IV. Департамент зведеного бюджету

4.1. Відділ планування та прогнозування бюджету та методології бюджетного процесу

4.2. Відділ аналізу виконання бюджету

4.3. Відділ оперативної та статистичної звітності

4.4. Відділ консолідованої звітності з виконання бюджету

4.5. Відділ планування та фінансування видатків на утримання органів Пенсійного фонду

V. Департамент персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж

5.1. Відділ реєстру застрахованих осіб, персоніфікованого обліку та інформаційного забезпечення солідарної пенсійної системи

5.2. Відділ реєстру платників, інформаційних систем обліку доходів та платежів в солідарну і накопичувальну системи

5.3. Відділ організації розробок, стандартизації та супроводження інформаційних систем

5.4. Відділ організації та впровадження інформаційних мереж

VI. Департамент адміністративно-господарського забезпечення

6.1. Загальний відділ

6.2. Відділ господарського обслуговування та матеріально-технічного забезпечення

6.3. Відділ по роботу із зверненнями громадян

6.4. Відділ бухгалтерського обліку та звітності

VII. Департамент кадрового забезпечення та організаційно-інформаційної роботи

7.1. Відділ комплектування кадрів та проходження державної служби

7.2. Відділ організації підготовки та перепідготовки кадрів

7.3. Відділ взаємодії із засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю

7.4. Відділ організаційної роботи

VII. Управління міжнародного співробітництва

8.1. Відділ договорів та міжнародного співробітництва

8.2. Відділ іноземних пенсій

ІХ. Юридичне управління

9.1. Відділ організації правової роботи

9.2. Відділ по забезпеченню взаємодії з Верховною Радою України, розробки та систематизації законодавства

Х. Контрольно-ревізійне управління

10.1. Відділ по контролю за станом ревізійної та економічної роботи

10.2. Відділ по контролю за витрачанням коштів

ХІ. Сектор контролю та перевірки виконання актів та доручень Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України

ХІІ. Режимно-секретний сектор

ХІІІ. Помічник Голови правління

ХІV. Помічник першого заступника Голови правління

Додаток 4

Дані про використання Пенсійним фондом України коштів Державного бюджету України, які у 2005 році виділялись на фінансування пенсійних програм, тис. грн.

Страницы: 1, 2