З моменту проголошення незалежності, у процесі розбудови ринкового середовища в Україні запровадження значної кількості податків спричинило кризові явища в механізмі розподілу фінансових ресурсів на користь держави.

Система оподаткування доходів населення в кожній країні має свої особливості, які залежать від соціально-економічної стратегії держави. Встановлюючи розміри ставок оподаткування та запроваджуючи конкретний механізм справлення податків, держава прагне забезпечити не тільки стабільну дохідну базу, а також регулювати діяльність платників податків і впливати на розмір їх заощаджень.

Одним із основних завдань проведення податкової реформи в Україні є збільшення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів. Податкові надходження від податку з доходів фізичних осіб є важливою складовою у наповненні як Державного бюджету так і місцевих бюджетів. Тому, дослідження проблем, які пов’язанні із оподаткуванням доходів фізичних осіб, а також створення простих і прозорих умов для оподаткування на сьогодні особливо актуальні. [1]

У сучасній економічній літературі аспектами розвитку оподаткування присвяченні праці багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків, зокрема: Бризгалін А.В., Горбунова О.М., Кембелл Д., Данілов О.Д., Кучерявченко М.П., Мельник В.М., Рогозін Б.А., Русаков І.Г., Суторміна В.М., Тихонов Д.Н., Яроцька Т.Р. та інші.

Метою статті є розгляд і наліз нового Податкового кодексу України та перспектив щодо оподаткування доходу громадян України.

Розглядаючи стару податкову систему України, можна зазначити, що основним недоліком податку з доходу фізичних осіб на сучасному етапі розвитку економіки України полягає у суперечливості податкового законодавства й економічних відносин, які склались у суспільстві. Аналіз тенденцій у сфері розподілу доходів населення засвідчив невідповідність прогресивних властивостей податку з доходу фізичних осіб ступеню нерівності доходів населення. На сьогодні потенційна межа нерівності доходів населення є досить високою. Аналіз результатів і наслідків реформи податку з доходу фізичних осіб в Україні показав, що поряд з зниженням прогресивності податку з доходу фізичних осіб не було дотримано принципу фіскальної нейтральності реформи, основними бенефіціарами якої стали верстви населення з високими доходами, оскільки саме на цю категорію громадян податкове навантаження зменшилося. [3]

Аналіз міжнародної практики оподаткування свідчить, що протягом останніх 20 років у більшості країн було проведено різномасштабні податкові реформи як систем оподаткування в цілому, так і її окремих елементів.[4]

В деяких країнах обсяги надходження податків від населення значно більші через застосування вищих ставок оподаткування .

Сучасні умови України, коли економіка не працює в міру своїх можливостей, не дозволяють встановити вищу за діючу ставку податку з фізичних осіб, остільки це може призвести до більшої тонізації економіки держави. [2]

Реформування податкової системи України в контексті прийняття Податкового кодексу спричинило значні зміни у податковій системі. Процес реформування податкової системи України як європейської відбувався з урахуванням тенденцій розвитку системи оподаткування у країних-членах і сусідах ЄС. Зокрема реформування податку з доходу фізичних осіб змінено в таких напрямках:

· упорядкування процедур справляння податку з доходу від продажу майна, а також доходів у вигляді спадщини й подарунків;

· відмова у процесі реформування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності від використання фіксованого податку з наданням фізичним особам-платникам, які здійснюють підприємницьку діяльність із продажу товарів і надання супутніх послуг на ринку, права переходу на сплату єдиного податку;

· встановлення чітких критеріїв при наданні пільг із урахуванням рівня задекларованого доходу особи;

· уніфікація підходів до оподаткування пасивних доходів із метою стимулювання інвестиційної діяльності;

· застосування методів виявлення перевищення витрат над задекларованими доходами (крім витрат, що дозволено враховувати при оподаткуванні) з метою недопущення ухилення від виконання конституційного обов’язку щодо сплати податків.[5]

При розробці нового Податкового кодексу та формуванні закону щодо податку з доходу фізичних осіб, держава повинна створити прогресивну систему оподаткування доходів громадян. Однак прогресія повинна бути розрахована таким чином, щоб ураховувати реальний, наявний у цей час діапазон доходів громадян. Також необхідно врахувати, що запровадження низького рівня оподаткування доходів громадян спрямовано на зміну думки і ставлення до податкового законодавства, а також створення сприятливих умов для розвитку підприємницької діяльності.[2]

Економіка кожної держави має свої особливості, які варто враховувати при побудові ефективної податкової системи. Звичайно, держави з високим рівнем розвитку економіки при оподаткуванні доходів громадян вирішують завдання, які не є ключовими для українського суспільства. Це пов’язано з тим, що рівень розвитку нашої економіки значно нижчий від розвинених країн, проте, спираючись на їхній досвід, можна використовувати певні світові здобутки в українську систему оподаткування. Потрібна активізація державної політики високих доходів громадян, насамперед – для економічного активного населення, що забезпечує генерації первинних доходів як об’єкта оподаткування.

Список використаних джерел

1. Г.М. Білецька, Н.Г. Шкуренко. Щодо розгляду впливу на надходження податку з доходів фізичних осіб до бюджету // Економіка,Фінанси,Право №7 2010. – С. 23-26

2. Василь Кравець. Сучасний стан та перспективи оподаткування доходів громадян України // Світ фінансівй №2 2010. – С. 62-67

3. В.В. Іщенко. Ретроспективний аналіз оподаткування доходів в Україні // Економіка та держава №8 2010. – С. 73-76

4. О.Г. Рябчик. Необхідність удосконалення адміністрування податку з фізичних осіб Формування ринкових відносин в Україні №1 2009. – С. 82-88

5. Ф.О. Ярошенко. Реформування податкової системи в контексті прийняття Податкового кодексу // Фінанси України №7 2010. − С. 3-21