Податкова система України

·                   внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

·                   формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб;

·                   роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

·                   запобігання злочинам, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

При цьому слід з’ясувати, що посадові особи органів ДСП наділені наступними правами:

·                   проводити перевірки щодо дотримання податкового законодавства суб’єктами господарювання;

·                   отримувати безоплатно від підприємств, установ організацій, від громадян – суб’єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, інших платежів, формуванням інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб – платників податків;

·                   обстежувати будь-які приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб’єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів;

·                   вимагати від посадових осіб суб’єкта господарювання усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби;

·                   вилучати (із залишенням копій) документи, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів, та вилучати у громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, які порушують порядок заняття підприємницькою діяльністю, реєстраційні посвідчення або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти) з наступною передачею матеріалів про порушення органам, що видали ці документи;

·                   застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції;

·                   стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій;

·                   надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов’язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу;

·                   при проведенні адміністративного арешту опечатувати каси, касові приміщення, склади, архіви.

Слід звернути увагу, що за невиконання або неналежне виконання службовими особами державних податкових служб своїх обов’язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Слід зазначити, що збитки, завданні неправомірними діями службових осіб державних податкових служб, підлягають відшкодування за рахунок коштів державного бюджету за наступним стягненням з винних осіб.

Запитання для самоперевірки

1.                 Назвіть основні обов’язки посадових осіб органів державної податкової служби.

2.                 Якими правами наділені посадові особи органів державної податкової служби?

3.                 Яка відповідальність накладається на працівників державних податкових служб?

Питання 4. Закон України “Про державну податкову службу України”.

Література:

1. Закон України "Про державну податкову службу в Україні"від 04. 12. 90зі змінами та доповненями;

2. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 33-47.

На сьогодні, основним законодавчим документом з питань діяльності податкової служби в Україні є Закон України “Про державну податкову службу в Україні” в редакції від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями.

При цьому слід з"ясувати, що до складу органів державної податкової служби відносять відповідні спеціальні підрозділи боротьби з податковими правопорушеннями – податкову міліцію, а також три самостійні департаменти:

·                   Департамент з запитань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів;

·                   Департамент боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом;

·                   Департамент розвитку та модернізації податкової служби.

Найвища ланка Державної податкової служби (ДПС) — Головна Державна податкова адміністрація (ДПА), її функції:

1.                 розробка інструктивного та методологічного забезпечення податкової роботи в Україні;

2.                 затвердження форм податкової звітності;

3.                 інформаційно-консультативна робота серед низових ланок ДПА та платників податків;

4.                 організаційна робота щодо автоматизації діяльності ДПА;

5.                 кадрова політика.

Середня ланка податкової служби включає: Державну податкову адміністрацію (ДПА) в областях, Автономної Республіки Крим, в місті Севастополі, Києві, у містах з районним поділом. Основне призначення середньої ланки — консультативна робота і забезпечення зв'язку між низовими ДПІ і Головною ДПА України. Очолюють її в областях голови, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням голови ДПС України.

Низова ланка включає: Державні податкові інспекції (ДПІ) у районах, у містах без районного поділу, в районах міст.

Державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються Головою Державної податкової адміністрації України за поданням відповідних підрозділів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

До основних функцій низової ланки відносяться:

1.                 здійснення контролю за додержанням платниками податків законодавства щодо оподаткування;

2.                 ведення повного і своєчасного обліку платників податків і податкових надходжень;

3.                 перевірка законності у сфері валютних операцій;

4.                 забезпечення застосування і своєчасності стягнення сум фінансових санкцій та адміністративних стягнень.

При вивченні статті 11 Закону України “Про державну податкову службу України” слід звернути увагу на права працівників Державної податкової служби:

1.                 контрольні – проведення податкових перевірок, одержання від платників податків, необхідних документів, та їх аналіз;

2.                 організаційні:

·                   припинення діяльності, ліквідація або реорганізація підприємств – порушників податкового законодавства;

·                   вилучення документів у вигляді доказів про виявлені порушення у платників податків;

·                   подання справ про порушників податкового законодавства до господарських судів;

3.                 облікові – одержання інформації від платників податків і занесення її до державного реєстру;

4.                 інформаційні – використання засобів масової інформації для показу порушників податкового законодавства.

Службовою особою державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. На роботу до державних податкових служб не можуть бути прийняті особи, яких було засуджено за вчинення корисливих злочинів.

Службові особи державної податкової служби не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

При вивченні цього закону слід звернути увагу на статтю 15 , де вказані звання службових осіб податкової служби.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Службові особи підлягають атестації. Порядок проведення атестації визначається Головною державною податковою адміністрацією України.

Запитання для самоперевірки

1.                 Який основний нормативний документ регламентує діяльність органів державноїподаткової служби?

2.                 Охарактеризуйте структуру державної податкової служби України.

3.                 Яке головне призначення державної податкової адміністрації України?

4.                 У чому полягає різниця між органами державної податкової служби вищого, середнього та низового (базового) рівнів?

5.                 Які права мають працівники податкової служби?

6.                 Хто може бути службовою особою державної податкової служби?

7.                 Якими видами діяльності не мають права займатися службові особи державної податкової служби?

Індивідуальні завдання

1. Контроль за сплатою податків.

2. Податкова міліція: її функції, права та обов’язки.

4.                 Актуальні проблеми та основні завдання реформування державної податкової служби України

ТЕМА 4 “ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ”

План самостійної роботи:

5.                 Закон України “Про податок на доходи фізичних осіб”.

6.                 Обов’язки та відповідальність громадян щодо сплати податку на доходи фізичних осіб.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Закон України “Про податок на доходи фізичних осіб”.

Література:

1. Закон України “Про податок на доходи фізичних осіб”від 22. 05. 03.

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 141-149;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 60-62, 73-79.

Закон України “Про податок на доходи фізичних осіб” від 22. 05. 2003 № 889-IV (зі змінами та доповненнями) набрав чинності з 1 січня 2004 року. Цей закон передбачає (стаття 2), що в Україні платниками податку з доходів фізичних осіб є фізичні особи – резиденти, які отримують доходи як на території України, так і за кордоном, та фізичні особи – нерезиденти, які отримують доходи на території України.

При вивченні статті 3 цього закону слід звернути увагу на те, що є об’єктом оподаткування для резидента та нерезидента.

Слід зазначити, якщо доходи отримані не у грошовій формі, об’єкт оподаткування визначається шляхом множення звичайної ціни на розрахований коефіцієнт, який розраховується за формулою:

де Сп – ставка податку для даних доходів на момент її отримання. Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, яка збільшується на суму ПДВ, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником ПДВ.

В аналогічному порядку визначається об’єкт оподаткування для сум надмірно витрачених коштів, отриманих на відрядження чи під звіт і не повернутих у встановлений строк.

Особливу увагу необхідно звернути на той факт, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається за формулою: загальна сума нарахованої заробітної плати мінус утримані внески до державних цільових фондів мінус податкова соціальна пільга (якщо працівник має право на застосування податкової соціальної пільги).

Із нарахованої заробітної плати працівників утримують такі обв’язкові внески до державних цільових фондів згідно чинному законодавству:

·                   до Пенсійного фонду – 0,5% і 2%;

·                   до фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 0,5% або 1%;

·                   до фонду соціального страхування на випадок безробіття – 0,5%.

Податкова соціальна пільга – це сума, на яку зменшується нарахована заробітна плата за місяць (що підлягає оподаткуванню зі ставкою 15%).

Перелік податкових соціальних пільг указується в статті 6 цього закону (ЗУ №889). Ці пільги необхідно з’ясувати. При цьому треба звернути увагу, що право на податкову соціальну пільгу має працівник тільки за одним місцем роботи (тільки у одного роботодавця), якщо сума нарахованої заробітної плати за місяць не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, установленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. і якщо працівник подав заяву про застосування соціальної податкової пільги на бланку спеціального зразку.

При вивченні статті 5 “Податковий кредит” закону№889 слід засвоїти, які види витрат платника податків з доходів фізичних осіб відносяться до податкового кредиту. Крім того звернути увагу на особливості застосування податкового кредиту:

·                   нараховується виключно резидентам – платникам цього податку;

·                   загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподаткованого доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата;

·                   невикористаний податковий кредит за наслідками звітного податкового року, не має права переноситись на наступні податкові роки.

Слід звернути увагу на ставки податку з доходів фізичних осіб, які указані в статті 7 Закону №889.

При вивченні статей 9-15 Закону №889 слід звернути увагу на особливості нарахування і сплати податку з окремих видів доходів:

·                   від надання нерухомості в оренду;

·                   оподаткування процентів;

·                   оподаткування дивідендів;

·                   оподаткування виграшів та призів;

·                   оподаткування благодійної допомоги;

·                   оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк;

·                   оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності;

·                   від продажу об’єктів нерухомого і нерухомого майна;

·                   оподаткування спадщини та дарування;

Запитання для самоперевірки

1.                 Хто є платниками податку з доходів фізичних осіб?

2.                 Що є об’єктом оподаткування?

3.                 Як визначити суму заробітної плати, що підлягає оподаткуванню?

4.                 Охарактеризувати види податкових соціальних пільг.

5.                 У чому полягає суть податкового кредиту?

6.                 Вкажіть розмір основної (базової) ставки податку з доходів фізичних осіб.

7.                 Які особливості оподаткування доходу, отриманого від дивідендів?

8.                 У чому полягають особливості оподаткування благодійної допомоги?

9.                 Які особливості оподаткування спадщини та дарування?

10.            У чому полягають особливості оподаткування доходів від продажу нерухомого майна?

11.            Який порядок сплати податку до бюджету?

Завдання 1. 2 Визначити суму податку з доходів фізичних осіб на підставі даних таблиці. (грн. )

Методичні рекомендації:

При визначенні суми утриманого податку із заробітної плати працівника враховуються:

1.                 сума оподаткованого доходу (нарахована основна і додаткова заробітна плата, що підлягає оподаткуванню);

2.                 ставка податку в розмірі 15% від суми оподатковуваного доходу.

Сума оподатковуваного доходу визначається за формулою:

Загальна сума нарахованої основної і додаткової заробітної плати мінус утримані внески до цільових позабюджетних фондів мінус соціальна податкова пільга.

Примітка: Соціальну податкову пільгу застосовуйте в розмірі, установленому чинним законодавством на поточний рік.

Питання 2. Обов’язки та відповідальність громадян щодо сплати податку на доходи фізичних осіб.

Література:

1. Закон України “Про податок на доходи фізичних осіб”від 22. 05. 03.

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 197-201;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 101-102.

При вивченні цього питання слід з’ясувати, що відповідно до Закону України №889 роботодавці отримують статус податкового агента і зобов’язані утримувати податок з доходів найманих осіб та сплачувати (перераховувати) його до бюджету в день отримання грошових коштів в установі банку на виплату заробітної плати за графіком шляхом оформлення платіжного доручення. У разі, якщо нарахований дохід не виплачується найманому працівнику своєчасно, то утриманий податок необхідно сплатити до бюджету не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним місяцем.

У разі, коли податковий агент не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання, що виникає внаслідок таких дій, покладається на податкового агента. При цьому платник податку – отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань.

За неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:

·                   якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений Законом України №889, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, – у розмірі 10% від такої суми;

·                   якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, – у розмірі 50 відсотків від такої суми;

·                   якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці більше 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, – у розмірі 100% від такої суми.

Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.

У разі, коли штрафні санкції застосовуються внаслідок наявності причини, така сума стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу.

У разі, коли особи, що зобов'язані нести відповідальність за неповне або несвоєчасне надання платнику податку бюджетного відшкодування, не здійснюють або відмовляються здійснювати значне відшкодування (його частинки) всупереч нормам цього Закону, то платник податку має право оскаржити їх дії (бездіяльність) у суді без попередньої сплати державного мита у зв'язку з поданням позовної заяви.

Запитання для самоперевірки

1.     Назвіть осіб, які несуть фінансову відповідальність за порушення норм Закону.

2.     Назвіть осіб, відповідальних за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу.

3.     Вкажіть розміри штрафу за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, на користь платника податку.

Індивідуальні завдання

1. Особливості нарахування та сплати податку з окремих видів доходів фізичних осіб.

2. Сутність подвійного оподаткування іноземних доходів в Україні

ТЕМА 5 “ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ”

План самостійної роботи:

9.                 Визначення амортизації. Перелік витрат, які підлягають і не підлягають амортизації.

10.            Визначення основних фондів та їх груп. Норми амортизації.

11.            Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань.

12.            Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Визначення амортизації. Перелік витрат, які підлягають і не підлягають амортизації.

Література:

1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" стаття 8;

2. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 110-111;

3. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 161-162.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених статтею 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 19. 12. 2006р. зі змінами та доповненнями.

Амортизації підлягають витрати на:

·                   придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби, придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

·                   самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

·                   проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

·                   капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

·                   придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

·                   вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

·                   придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

·                   утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

·                   витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

·                   витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

·                   витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

·                   витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Запитання для самоперевірки

1.                 Дайте визначення амортизації.

2.                 Назвіть витрати, які підлягають амортизації.

3.                 Назвіть витрати, які не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду.

Питання 2. Визначення основних фондів та їх груп. Норми амортизації.

Література:

1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" стаття 8;

2. Онизько С. М. , Тофан У. М. Податкова система. Підруч. -Львів: Магнолія плюс 2004 с. 163.

Під час вивчення цього питання слід засвоїти, що таке основні фонди і на які групи вони поділяються для нарахування амортизації податковим методом.

Основні фонди – це матеріальні цінності, які призначаються для використання у господарській діяльності підприємства платником податку понад 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

Група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

Група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

Група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2,4;

Група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів (товарів).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного кварталу в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

Група 1 – 2%;

Група 2 – 10%;

Група 3 – 6%;

Група 4 – 15%.

Запитання для самоперевірки

1.                 Що таке основні фонди?

2.                 Що є характерним для основних фондів?

3.                 Що відносять до першої групи основних фондів?

4.                 Що відносять до четвертої групи основних фондів?

5.                 Вкажіть норми амортизації, що встановлені по кожній групі основних фондів.

Питання 3. Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань.

Література:

1. Василик О. Д. Податкова система України. Навч. посіб. -К. :ВАТ"Поліграфкнига"2004 с. 112-116.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі – розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки, визначається шляхом застосування норм амортизації, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов’язкових платежів).

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

де:

Б(а) – балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) – балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу що передував розрахунковому;

П(а-1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

 де

І(а-1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Норми амортизації по кожній групі основних засобів вказано у відповіді на питання №2 (вище наведено).

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують встановлених норм.

Зазначене рішення приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року і доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов’язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.

Запитання для самоперевірки

1.                 Що враховується при визначення суми амортизаційних відрахувань звітного періоду.

2.                 Як визначити балансову вартість групи основних фондів на початок планового кварталу.

3.                 В яких випадках платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації.

Завдання 1. Визначити суму амортизаційних відрахувань по 2 групі основних фондів на ІІ квартал поточного року на підставі даних:

·                   балансова вартість 2 групи основних фондів на 01. 01. п. р. – 62350 грн. ;

·                   вартість придбаного обладнання за І квартал п. р – 10500 грн. ;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5