бесплатные рефераты

Політика управління фінансовими ризиками


Таблиця 2.9

Граничні рейтинги фінансового становища підприємств машинобудівної галузі

Позначення

Ранжируваний ряд підприємств

1 клас найбільш високий рейтинг

2 клас високий рейтинг

3 клас середній рейтинг

4 клас низький рейтинг

R1

0

0 – 1,5

1,5 - 2

>2

R2

0

0 – 1

1,1 – 1,4

>1,4


Рішення про фінансовий стан приймається, виходячи з того, скільки разів дане підприємство займе оптимальне рейтингове місце.

Граничні рейтинги, представлені в таблиці 2.9, дозволяють визначити в цілому фінансове становище підприємства, що є важливим для власників, потенційних інвесторів, кредиторів підприємства, санаторов, що приймають рішення про вкладення засобів або вихід із кризового стану.


3. ОРГАНІЗАЦІЙНО - МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІНІМІЗАЦІЇ ВПЛИВУ РИЗИКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ


3.1 Реалізація моделі антикризового керування підприємством


Банкрутство - обов'язковому, властивому ринку механізм перерозподілу капіталу, структурної перебудови економіки, з одного боку, впливає на підвищення ефективності ринкової економіки, а з іншого боку - створює значні проблеми об'єктам господарювання. Виходячи із цього, необхідна діагностика фінансової ситуації й погрози банкрутства.

Діагностика фінансової ситуації й погрози банкрутства є найбільш важливим блоком механізму керування підприємством в умовах ризику. Її ефективність характеризується сукупністю показників, які об'єднані таким чином, щоб найбільше повно відобразити фінансовий стан підприємства в певний момент часу з орієнтацією на меті підприємства. Повний перелік показників представлений у пункті 2.2.

Ціль антикризового керування полягає в поновленні платоспроможності, ліквідності й відновленні достатнього рівня фінансової стійкості. Відповідно до даної мети розроблений і пропонується організаційно-методичний підхід, в основі якого лежить оцінка зміни фінансового стану підприємства з урахуванням ступеня впливу фінансових ризиків. Він являє собою частина загальної стратегії підприємства й полягає у використанні методів попередньої діагностики банкрутства, що загрожує, і механізмів оздоровлення підприємства, що забезпечують захист від банкрутства.

Основними складовими організаційно-методичного підходу до керування фінансовими ризиками на підприємстві є:

1.   Кількісна оцінка фінансового стану підприємства, як один з найбільш інформативних показників прояву фінансових ризиків.

Необхідною умовою проведення аналізу фінансового стану є наявність системи нормативних (гранично - припустимих значень) фінансових показників, що характеризують стійкий фінансовий стан підприємства.

У вітчизняній теорії й практиці в цей час використаються фінансові критерії, запозичені із закордонної наукової літератури. Практика свідчить, що є досить істотні розбіжності між середніми значеннями показників, як по галузях промисловості, так і по країнах, що не дозволяє механічно переносити досвід розвинених країн у сучасні умови трансформації економіки.

Дослідженнями встановлено, що критерії, що дозволяють об'єктивно діагностувати фінансовий стан підприємства повинні:

ураховувати особливості сучасного етапу розвитку ринкових відносин в Україні;

ураховувати специфіку функціонування підприємств;

з диференційованими по підприємствах, що істотно відрізняються по обсягах реалізації, наявним потужностям, техніко-економічному потенціалу й т.д.

Для одержання більше об'єктивних результатів аналізу фінансового стану підприємства рекомендується використати узагальнюючий показник фінансового стану підприємства, що включає ряд локальних, що характеризують фінансова стійкість, ліквідність і платоспроможність.

Комплексне використання методів фінансового аналізу, кореляційного, регресійного й кластерного аналізу, метод таксономії, алгоритм якого розглянутий у ряді робіт [26, 116] дозволить побудувати модель залежності узагальнюючого показника фінансового стану підприємства від локальних показників, що характеризують фінансову стійкість, ліквідність і платоспроможність.

Визначення джерел і напрямків розвитку фінансової кризи на підприємстві. Основна мета будь-якого підприємства в умовах ринку - розвиток. Відносна оцінка виникнення ризику банкрутства підприємства має велике значення для визначення його стійкого фінансового розвитку.

Формування класів ризиків і їхня ідентифікація. Ступінь ризику, до якого належить підприємство, визначається згідно із прогнозними значеннями узагальнюючого й локального показників фінансового стану підприємства й дає можливість здійснити кластеризацию підприємства залежно від рівня погрози фінансового ризику.

Кластеризация підприємств за рівнем узагальнюючого показника фінансового стану дає можливість визначити середні значення для кожного класу підприємств і визначити припустимі діапазони їхнього коливання по певних класах.

Кластерный аналіз - це метод багатомірного статистичного аналізу, що дає можливість об'єднати досліджувані об'єкти в однорідні групи. На відміну від інших комбінаційних угруповань, кластерный аналіз передбачає одночасну розбивку на групи з урахуванням всіх ознак угруповання, тобто цей метод більш точно розбиває задану сукупність на групи.

При кластерном аналізі використається ієрархічний агломеративный метод середніх зв'язків для визначення кількості кластерів, на які розбивається сукупність. Таким чином, доцільність використання кластерного аналізу складається в його здатності використати велику кількість ознак для порівняння об'єктів між собою. Саме тому цей метод застосовується для уточнення оцінки фінансового стану підприємства з урахуванням фактора фінансового ризику.

Гранично - припустимий рівень ризику визначається за допомогою розрахунку граничних розподілів (R) для суміжних класів:


,    (3.1)


де IФСПСР – середина інтервалу між суміжними кластерами і-го показника;

IФСПМАХ - максимальне значення і- го показника в кластері нижнього рангу;

IФСПМIN – мінімальне значення і-го показника в кластері вищого рангу.

Залежно від значення інтегрального показника фінансового стану кожне підприємств-потенційний показник належить до тієї або іншої групи ризику й до певного класу фінансового стану. До першого класу належать підприємства з гарним фінансовим станом (0,75 ≤ Iфсп ≤ 1 ) і мінімальним ступенем ризику (0,25 ≤ R ≤ 0); до другого класу належать підприємства із задовільним фінансовим станом (0,5 ≤ Iфсп ≤ 0,75) і прийнятним ступенем ризику (0,5 ≤ R ≤ 0,25); до третього класу належать підприємства з незадовільним фінансовим станом (0,25 ≤ Iфсп < 0,5) і середнім ступенем ризику (0,75 ≤ R < 0,5); до четвертого класу належать підприємства із кризовим фінансовим станом (0 ≤ Iфсп ≤ 0,25) і неприпустимим значеним ризику (0,75 ≤ R).

Розподіл аналізованих підприємств залежно від класу фінансового стану з урахуванням ступеня ризику дозволяє розробити для кожного з них тип фінансової стратегії.

3.   Аналіз можливостей зниження впливу ризику на діяльність підприємства.

4.   Вибір методу антикризового керування фінансовим станом підприємства.

5.   Формування фінансової стратегії підприємства з урахуванням фактора ризику.

Метою прогнозування ступеня погрози виникнення фінансового ризику на підприємстві є застосування регресійного аналізу на основі фінансових показників вибіркової сукупності промислових підприємств. У результаті отримана модель оцінки фінансового становища, що дозволяє зменшити проблеми в теоретико-методичному забезпеченні антикризового керування підприємством.

Основним завданням множинного регресійного аналізу в контексті оцінки фінансового стану підприємства зводитися до побудови оптимальної моделі, завдяки якій можна з досить високим ступенем імовірності здійснювати класифікацію аналізованих підприємств за рівнем їхнього фінансового стану.

У процесі аналізу виробляється вибір ряду показників, для кожного з яких визначається вага в регресійній функції. Окремі величини характеризують різний вплив показників (змінних) на значення пояснюва змінної, котра в інтегральному виді представляє фінансове становище підприємства. Базовий алгоритм лінійної багатофакторної кореляційної функції можна представити в наступній формі:


Iфсп = a0 + a1 x1 + a2 x2 + a3 x3 +…+ aр xр,   (3.2)


де Iфсп – залежна змінна (узагальнюючий показник фінансового стану підприємства);

x1, x2, x3,…xр – незалежні змінні (показники) кореляційної моделі;

a0 – вільний член регресійної функції;

a1, a2, a3, …, aр - параметри регресійної моделі.

Регресійна модель, розрахована за допомогою електронної таблиці Excel 7.0, містить кілька етапів.

Прогнозування ступеня погрози виникнення фінансового ризику на підприємстві здійснюється по розробленому методичному підході, що включає шість етапів.

1. Визначення локальних показників по групах факторів. Для цього здійснюється селекція незалежних змінних, тобто підбирається певна комбінація показників для багатофакторної лінійної регресійної функції. Проблема полягає в тім, щоб вибрати з великої кількості показників ті, які дозволяють зробити кваліфіковані висновки про ліквідності (платоспроможності), фінансової стійкості й фінансовому стані підприємства в цілому. Для рішення цієї проблеми необхідно виконати наступні критерії відбору необхідних для багатофакторного регресійного аналізу фінансових індикаторів:

рівень кореляційного зв'язку (мультиколинеарность) між окремими показниками, що включають у регресійну функцію, повинен бути мінімальним;

показники повинні відображати реальну ліквідність і платоспроможність, фінансову стійкість і фінансовий стан підприємства в цілому (критерій об'єктивності).

2. Формування локальних показників: локальний показник, що характеризує ліквідність і платоспроможність, і локальний показник фінансової стійкості.

Рівняння регресії (Iл) для показників ліквідності (платоспроможності) має такий вигляд:


Iл = a0 + a1 x1 + a2 x2 + a3 x3,                      (3.3)


де x1 – коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності);

x2 – коефіцієнт поточної ліквідності;

x3 – коефіцієнт покриття;

a1, a2, a3 – коефіцієнти регресії;

a0 – вільний член.

Рівняння регресії (Iфу) для показників фінансової стійкості має такий вигляд:


IФУ = a1x1 + a2x2 + a3x3 + a4x4 + a5x5 + a6x6 + a0 ,           (3.4)


де x1 – коефіцієнт автономії (незалежності);

x2 – коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними засобами;

x3 – коефіцієнт концентрації позикового капіталу;

x4 – коефіцієнт фінансової стабільності;

x5 – показник фінансового левериджа;

x6 – коефіцієнт фінансової стійкості й стабільності.

3. Розрахунок незалежних змінних (фінансових показників) для підприємств, що становлять сукупність спостережень, і побудова матриць незалежних змінних. Ці матриці представляють два напрямки в аналізі фінансового стану підприємства.

4. Розрахунку середнього значення кожного з показників по обох матрицях локальних показників. Упорядкувавши отримані значення у формі двох векторів - рядків і здійснивши операцію транспонування, одержимо два вектори - стовпця середніх значень незалежних змінних.

5. Побудова двох ковариационних матриць значень незалежних змінних, відповідно, для локальних показників. На головних діагоналях матриць перебувають дисперсії відповідних незалежних змінних.

На основі даної моделі визначається показник, що узагальнюється, фінансового стану аналізованого підприємства з урахуванням фактора фінансового ризику.

Всю сукупність підприємств залежно від отриманих значень інтегрального показника можна розділити на класи.

6. Побудова зворотної матриці. Розрахунок вектора оцінок параметрів шляхом множення отриманих зворотних матриць на середнє значення змінних.

Побудовану регресійну модель залежності узагальнюючого показника фінансового стану підприємства (Iфсп) від сукупності локальних показників представлена в табл. 3.1.


Таблиця 3.1

Економетричні моделі для розрахунку Iфсп, Iфс, Iл

Вид моделі

Критерії якості моделі

Iл = 0,681x1 + 0,149x2 + 0,121

F = 14,05; R = 0.657, R2 = 0,657, t– критерій Стьюдента: для вільного члена –5,21; x2–4,8; x3–2,1.

IФУ = 0,38x1 + 0,155x2 + 0,212x3 + 0,42x4 + 0,162x5 + 0,012x6 + 4,16 * 10-3

F = 4,4; R = 0,78, R2 = 0,609, t– критерій Стьюдента: для вільного члена –1,21; x1–2,12; x2–5,8; x3–2,08; x4–1,71; x5–7,1; x6–1,41.

Iфсп = 0.376 IЛ. + 0.255 IФУ – 2.069 * 10-3

F = 90,53; R = 0,975, R2 = 0,95, t– критерій Стьюдента: для вільного члена –5,74; x1–7,02; x2–2,65.


Реальна оцінка фінансового стану необхідна як самому підприємству, так і банкам, постачальникам, кредиторам, інвесторам для підтвердження кредитоспроможності підприємства. Особливо важливої є оцінка фінансових можливостей при прийнятті управлінських рішень у процесі інвестування, інновацій.

Від якості результатів оцінки фінансового стану залежить можливість і ефективність дій при розподілі засобів на інвестиції, здійсненні більше ризикованих фінансових операцій, а так само збільшенні масштабів інновацій, що позитивно позначиться на діяльності підприємства;

На основі проведеного аналізу фінансового стану підприємства в 2.2 перевіримо представлену методику.

Практичне застосування організаційно - методичного підходу до аналізу фінансового стану підприємства одержало на АТ "Сілур".

У діяльності підприємства спостерігається, що в загальній сумі активів підприємства кошти становлять в 2002 р. - 0,2%, а в 2003 р. - 1,1%.

При збільшенні питомої ваги в загальній вартості майна підприємства з 34,8 % в 2002 році до 35,5 % в 2003 році, сума дебіторської заборгованості в абсолютному вираженні знизилася на 6601 тис. грн. Знижено запаси підприємства на 2210 тис. грн, що є позитивним чинником у діяльності підприємства. У тому числі запаси матеріалів збільшилися на 1287 тис. грн, скоротилося незавершене виробництво на 3484 тис. грн. і запаси готової продукції.

На підприємстві довгострокових фінансових вкладень і незавершеного капітального будівництва немає.

Аналіз пасиву балансу підприємства дозволяє зробити наступні висновки. При незначному зниженні питомої ваги кредиторської заборгованості з 17,2 % до 16,1 % у загальній сумі валюти балансу зниження в абсолютній сумі склало 7106 тис. грн. На підприємстві досить зношені основні засоби. На 01.01.2003 року зношування склало 59,1 % від первісної вартості. На 01.01.2004 року були продані зайві основні фонди, зношування склав 64,3 %.

За 2004 рік вартість майна скоротилася на 16 % або на 46 909 тис. грн., незначно збільшилася питома вага основних засобів з 57,9 % до 58,7 % і зменшилася питома вага оборотних коштів підприємства з 35,5 % до 33,1%.

Відбулися зміни в дебіторській заборгованості підприємства. Питома вага дебіторської заборгованості не змінився, хоча в абсолютній сумі знизилася на 6920 тис. грн Незначно зменшилася питома вага запасів, хоча в абсолютній сумі вони знизалися на 12693 тис. грн.

Залишається досить високим зношування основних засобів підприємства. Питома вага основних засобів зменшився до 58,7 % , в абсолютній сумі на 25231 тис. грн.

На підприємстві збільшилася кредиторська заборгованість на 1899 тис. грн., питома вага не змінилася. Зміна відбулася за рахунок збільшення питомої ваги кредиторської заборгованості за товари, послуги на 5241 тис. грн., бюджет і позабюджетні фонди (на 532 тис. грн), по заробітній платі (на 3717 тис. грн.).

Розмір статутного капіталу не змінився. Знизилися збитки підприємства, що є позитивним чинником у його діяльності.

Метою аналізу проведеного на підприємстві - одержання об'єктивної інформації про динамік фінансового стану підприємства, оцінки ступеня залежності результатів його діяльності від фінансових ризиків і визначення шляхів по його стабілізації.

Розглянемо етапи проведення аналізу відповідно до запропонованого організаційно - методичним підходом до керування фінансовими ризиками на підприємстві.

1)   Кількісна оцінка фінансового стану підприємства.

Рівень поточного аналізу базується на ретроспективній оцінці фінансового стану підприємства. Результати проведеного аналізу основних показників представлені в розділі 2.2, табл. 2.5, що характеризують ліквідність АТ "Сілур" за 2002 - 2004 р. дозволяє зробити наступні висновки:

а) значення коефіцієнта абсолютної ліквідності показує, що підприємство в 2002 - 2004 р. не змогло б за рахунок коштів погасити свої термінові зобов'язання. Так 2004 року тільки 0,014 % короткострокових зобов'язань можна погасити за рахунок власних ліквідних засобів. Цього явно недостатньо, тому що фактична величина приблизно у двадцять разів нижче нормативу;

б) величина коефіцієнта покриття в 2002 - 2004 роках нижче нормативної бази, навіть при одержанні засобів від дебіторів підприємство не зможе розрахуватися негайно за своїми обов'язками;

в) порівняння отриманих коефіцієнтів поточної ліквідності свідчить, що в 2002 - 2004 р. дане підприємство перебувало в критичному стані, однак в 2003 році цей коефіцієнт стало вище - підприємство в цьому періоді стало погашати свої борги.

Низький рівень платоспроможності, що виражається в недоліку готівки й наявності прострочених платежів, може бути або випадковим (тимчасовим) або хронічним (тривалим). Тому, аналізуючи стан платоспроможності підприємства, потрібно розглядати причини фінансових утруднень, частоту їхнього утворення й тривалість прострочених боргів.

2)   Розрахунок загального інтегрального й локального показників фінансового стану підприємства.

Аналіз проводиться з використанням багатофакторної моделі, отриманої на основі регресійного аналізу по формулах представленнім у таблиці 3.1.

2.1) По построеннім моделях визначимо коефіцієнти ліквідності, платоспроможності й фінансової стійкості на початок кожного з аналізованих періодів. Отримані результати показують, що на 01.01.2003 р. показники ліквідності, платоспроможності й фінансовій стійкості склали 0,575 і 0,491 відповідно, на 01.01.2004 р. - 0,467 і 0,577 відповідно, на 01.01.2005 р. - 0,348 і 0,511 відповідно. Спостерігається зниження показника ліквідності й платоспроможності, показник фінансової стійкості виріс в 2003 році в порівнянні з 2002 роком, але в 2004 році спостерігається його зниження.

2.2) Використовуючи побудовану модель, визначаємо узагальнюючий показник фінансового стану підприємства на початок кожного з аналізованих періодів. Підсумки аналізу показують: обобщающого показника фінансового стану на 01.01.2003 р. становить 0,339, на 01.01.2004 р. - 0,3207, на 01.01.2005 р. - 0,259.

Проблема досягнення АТ "Сілур" фінансової стійкості є одним з найважливіших аспектів його діяльності й однією з основних умов прийняття рішень. Таким чином, доцільність використання моделі даного типу для визначення погрози фінансової кризи полягає в тому, що фінансовий стан підприємства характеризується більшою кількістю показників і тільки їхнє об'єднання дає достовірний результат.

3)   Визначення джерел і напрямків розвитку кризових явищ на підприємстві.

Фінансова рівновага, що досягає в результаті ефективного керування, підприємства дуже мінливо в динаміку. Можлива його зміна на будь-якому етапі життєвого циклу підприємства визначається природною реакцією на зміни зовнішніх і внутрішніх умов його господарської діяльності. Ряд цих умов підсилюють конкурентні позиції й ринкову вартість підприємства. Інші - навпаки, викликають кризові явища в його фінансовому розвитку. Тому доцільно проводити ранню діагностику кризових явищ у фінансовій діяльності.

Основу такої діагностики становить порівняння фактичних показників - індикаторів з нормативними (плановими) їхніми значеннями й виявлення розмірів відхилень у динаміку. Ріст величини негативних відхилень у динаміку характеризує збільшення кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства, що генерують погрозу його банкрутства.

Основними причинами неплатоспроможності АТ "Сілур" є:

а) невиконання плану по виробництву й реалізації продукції, підвищення її собівартості, невиконання плану прибутку і як результат недолік власних джерел самофінансування підприємства;

б) неправильне використання оборотного капіталу: відволікання засобів у дебіторську заборгованість, вкладення в наднормативні запаси й на меті, які тимчасово не мають джерел фінансування;

в) безгосподарність керівників підприємства;

г) високий рівень оподатковування, штрафні санкції за несвоєчасну або неповну сплату податків.

Формування класів ризиків і їхня ідентифікація.

Ступінь ризику визначається у відповідності зі значенням інтегрального показника фінансового стану підприємства. Відповідно до отриманих значень інтегрального показника й формули 3.10 АТ "Сілур" можна охарактеризувати в 2002 і 2003 р. як підприємство, що має задовільний фінансовий стан підприємства із середнім ступенем фінансового ризику, в 2002 р. - незадовільний фінансовий стан підприємства з високим ступенем фінансового ризику.

Оцінка можливості зниження впливу ризику.

Для досягнення стійкого фінансового стану АТ "Сілур" повинен мінімізувати ризики, що виникають у процесі виробничо-фінансової діяльності. На цьому етапі розглядається вплив ризику втрати фінансової стійкості й ліквідності, ризику неплатоспроможності й інвестиційного ризику.

Вибір методу антикризового керування фінансовим станом підприємства.

У боротьбі з погрозою банкрутства, особливо на ранніх стадіях її діагностики, підприємство повинне розраховувати винятково на внутрішні фінансові можливості. Внутрішні механізми фінансової стабілізації покликані забезпечувати реалізацію термінових заходів щодо поновлення платоспроможності й відновленню фінансової рівноваги підприємства за рахунок внутрішніх резервів. У випадку якщо підприємства не може вирішити, що виникли фінансові проблеми наступає банкрутство підприємства.

Скоректована з урахуванням несприятливих факторів фінансова стратегія підприємства повинна забезпечити високі темпи стійкого розвитку, стійкого росту операційної діяльності при одночасній нейтралізації погрози банкрутства в майбутньому періоді. Таким чином, з обліком вищесказаного необхідно провести перерахунок загального й локального показників фінансового стану підприємства й оцінити ступінь впливу фінансового ризику.

9) Визначення шляхів подальшого розвитку підприємства (ухвалення управлінського рішення).

Повна фінансова стабілізація досягається, тільки якщо підприємство забезпечило тривалу фінансову рівновагу в процесі свого майбутнього економічного розвитку, тобто , створило передумови стабільного й постійного росту своєї ринкової вартості.

Дана методика показує взаємозв'язок ризику втрати фінансової стійкості підприємства, кризи ліквідності й імовірності банкрутства.

Перевагами пропонованої методики є:

-     методика базується на комплексному, всебічному підході до оцінки ліквідності, платоспроможності й фінансовій стійкості підприємства;

-     розрахунок узагальненого показника здійснюється на основі даних публічної звітності підприємства;

-     порівняння узагальнених показників дає можливість оцінювати економічний стан конкретного підприємства в порівнянні з іншими;

-     всі розрахунки можуть бути здійснені за допомогою стандартних комп'ютерних програм;

-     пропонована методика розрахунку узагальненого показника фінансового стану підприємства є одним з напрямків рішення даної проблеми;

-     отримані результати дозволять визначити напрямок розвитку кризових явищ, а так само розробити заходу щодо ефективного керування підприємством в умовах ризику, обґрунтувати його фінансову стратегію.

Разом з тим дана методика не враховує фактори, які не відображаються у звітних показниках підприємства, тобто зовнішні фактори. Тому для об'єктивності оцінки необхідно включати їхній вплив на фінансовий стан підприємства.

Таким чином, для забезпечення ефективності процесу керування фінансовими ризиками на підприємстві необхідно проводити діагностику фінансового стану підприємства й погрози банкрутства, що дозволяє враховувати зовнішні фактори.

Проведене дослідження дозволяє зробити наступний висновок про необхідність: розробки методичного підходу до аналізу фінансового стану, що дозволяє оцінити тенденції розвитку підприємства, застосування якого було б порівняно простим, здійснювалося в автоматичному режимі, не вимагало б додаткових досліджень і одночасно давало б можливість здійснювати комплексну оцінку стану підприємства, що є необхідним для ефективного здійснення процесу керування.

3.2 Стратегія розвитку підприємства в умовах ризику


Сучасний етап розвитку економіки вимагає використання науково обґрунтованих принципів функціонування підприємства в довгостроковій перспективі, що повинне сприяти формуванню фінансової стратегії підприємства. Необхідність формування фінансової стратегії підприємства обумовлена важливістю чіткого й обґрунтованого формування довгострокових цілей його розвитку.

У процесі формування фінансової стратегії підприємства необхідно враховувати вплив зовнішнього середовища. Як показує досвід і підтверджує практика, із платоспроможності й фінансової стійкості в сучасних умовах є наслідком невідповідності стратегії підприємства змінам зовнішнього середовища [20 181]. Зовнішнє середовище є нестабільної, складної й важко прогнозованої щодо підприємства. Тому умовою виживання й стійкого розвитку підприємства є облік найбільш важливих факторів фінансових ризиків.

Блок 2 Механізм реалізації фінансової стратегії.

Даний блок включає коректування можливостей підприємства й адаптацію фінансової стратегії.

Для визначення доцільності реалізації фінансової стратегії з урахуванням фінансового ризику, сформована матриця визначення стратегічних напрямків розвитку й рівня фінансового ризику, малюнок 3.1.


ФСП






Гарна ФСП

4.1

4.2

4.3

4.4


Задовільна ФСП

3.1

3.2

3.3

3.4


Незадовільна ФСП

2.1

2.2

2.3

2.4


Кризисна ФСП

1.1

1.2

1.3

1.4



Катастро

фічна

Висока

Середня

Низька

Ступінь ризику

Рис. 3. 1 Матриця визначення фінансової стратегії

Розподіл аналізованих промислових підприємств по зонах кількісної оцінки дозволяє діагностувати властивий для кожного підприємства тип фінансової стратегії.

Дворівневий показник aij по i–му параметру характеризує рівень фінансового стану підприємства по зонах якісної оцінки від 1 (високий) до 4 (низький); по j–му параметру – рівень ризику від 1 (високий) до (4 низький).

У процесі аналізу фінансового стану АТ "Сілур" проведеного в розділі 3.1 підприємства в 2002 і 2003 роках займає квадрат 3.3, а в 2002 році перемістилося у квадрат 2.2. Тобто підприємство перейшло в зону зниження фінансової стійкості.

Певні типи фінансових стратегій промислових підприємств можуть бути охарактеризовані в такий спосіб (табл. 3.2.).


Таблиця 3.2.

Типи фінансових стратегій промислових підприємств

№ квадрата матриці (мал. 3.4)

Визначення фінансового стану підприємства залежно від ступеня ризику

Зміст фінансової діяльності підприємства (стратегії)

1

2

3

1.4

Кризовий фінансовий стан підприємства з тенденцією до погіршення й низьким рівнем ризику

Необхідна розробка й реалізація заходів щодо виходу із кризового стану.

2.4

Незадовільний фінансовий стан підприємства з тенденцією до погіршення й низьким рівнем ризику

Забезпечення стабільності розвитку дозволить підприємству покинути небезпечну зону матриці. Чим вище будуть темпи росту, тим скоріше відбудеться підйом у верхні квадрати матриці.

3.4

Задовільний фінансовий стан підприємства з тенденцією до погіршення й низьким рівнем ризику

Досить успішна діяльність. Однак не всі можливості розвитку задіяні. Стабільна й динамічна діяльність забезпечить можливість подальшого поліпшення фінансово - господарського стану й досягнення верхніх квадратів матриці

4.4

Гарний фінансовий стан підприємства з нестабільною тенденцією й низьким рівнем ризику

Успішна діяльність із реальними можливостями подальшого росту. Можлива єдина стратегія - утримання існуючого режиму функціонування.

1.3

Кризовий фінансовий стан підприємства з тенденцією до поліпшення й середнім рівнем ризику

Дане положення визначається тим, що у звітному періоді вирішено знизити заборгованість або її приріст був менше, ніж фінансові витрати.

2.3

Незадовільний фінансовий стан підприємства з тенденцією до поліпшення й середнім рівнем ризику

Підприємство прагнути до збереження платоспроможності лише за рахунок нарощення заборгованості. Для фінансування виробничого розвитку недостатньо власних джерел через низьку ефективність господарювання. Фінансова рівновага має нестійкий характер, назріває криза.

3.3

Задовільний фінансовий стан підприємства з нестабільною тенденцією розвитку й середнім рівнем ризику

Підприємство задовольняють наявні темпи росту обсягів діяльності, обсяги заборгованості не змінилися, хоча для цього є економічні передумови. Наявний фінансовий потенціал може забезпечити збільшення обсягів діяльності.

4.3

Гарний фінансовий стан підприємства з тенденцією до поліпшення й середнім рівнем ризику

Підприємство, що досягло границь розвитку. Перспективою розвитку можна вважати переорганізацію підприємства, вихід на нові ринку збуту, проведення активної маркетингової політики, що допоможе запобігти відкоту в нижні квадрати матриці.

1.2

Кризовий фінансовий стан підприємства з тенденцією до поліпшення й високим рівнем ризику

Нестабільним проблемним є стан підприємства. Дефіцит засобів підприємства зв'язаний зі зниженням економічної прибутковості. Рівень зовнішньої заборгованості не змінюється або збільшується лише для покриття фінансових витрат, оскільки власних засобів для цього вже недостатньо. Подальше збільшення заборгованості неможливо, тому що економічна прибутковість менше, ніж вартість кредиту.

2.2

Незадовільний фінансовий стан підприємства з нестабільної тенденцією розвитку й високим рівнем ризику

Нестабільне підприємство. Підприємство балансує між небезпекою відкоту в нижні квадрати матриці (при перевазі негативних тенденцій зміни фінансово-господарської стану) і перспективою підйому у верхні квадрати (при забезпеченні позитивних тенденцій розвитку)

3.2

Задовільний фінансовий стан підприємства з тенденцією до поліпшення й високим рівнем ризику

Підприємство має стабільну фінансову стійкістю. Власних засобів досить для виробничого фінансування розвитку. Структура джерел фінансування оптимальна, планові обсяги діяльності повністю забезпечені фінансовими ресурсами. Обсяги заборгованості не змінилися або змінилися міру фінансових витрат.

4.2

Гарний фінансовий стан підприємства з тенденцією до поліпшення й високим рівнем ризику

Непогана ситуація, на яку, однак, негативно впливає нестабільна тенденція розвитку, що може обумовити при несприятливих обставинах спад у нижні квадрати матриці. Ліквідація причин, які спричиняються нестабільність розвитку, дозволить зберегти існуючу позицію в матриці.

1.1

Кризовий фінансовий стан підприємства з нестабільною тенденцією й кризовим рівнем ризику

Підприємство перебуває в кризовому стані. Для поліпшення положення необхідна комплексна система фінансово-господарського оздоровлення. Необхідно домогтися нарощування результатів финан совою й господарської діяльності для переміщення у квадрат 3.2, 4.1, 2.3 або 1.4. Доцільним у майбутньому є наближення підприємства до потенційних границь розвитку.

2.1

Незадовільний фінансовий стан підприємства з тенденцією до поліпшення й кризовим рівнем ризику

Підприємство, що входить у кризовий стан. При забезпеченні позитивних тенденцій зміни фінансово-господарського стану в майбутньому стає реальною можливістю поліпшення положення.

3.1

Задовільний фінансовий стан підприємства з тенденцією до поліпшення розвитку й кризовим рівнем ризику

Старіюче підприємство. Необхідно запобігти відкоту у квадрати 1.1 і 1.2, досягши стабільно зростаючої тенденції розвитку. Пріоритетним напрямком є вихід підприємства на нові сегменти й впровадження технічних нововведень.

4.1

Гарний фінансовий стан підприємства з тенденцією до поліпшення й кризовим рівнем ризику

Підприємство характеризується ефективною фінансовою діяльністю й має умови для фінансування свого разви-тия. Таке підприємство має гарні перспективи розвитку. Оскільки господарська діяльність дає позитивний фінансовий результат, є можливість збільшення обсягів діяльності за рахунок зовнішнього фінансування.


Класифікація типів фінансових стратегій, представлена в таблиці 3.1, дозволяє здійснити пошук такого варіанта фінансової стратегії діяльності підприємства, що дає можливість оптимального співвідношення між існуючими можливостями й бажаними результатами його функціонування. Вибір того або іншого варіанта фінансової стратегії розвитку підприємства вимагає розподілу аналізованих промислових підприємств по зонах кількісної його фінансового стану з урахуванням фактора ризику. Це дозволяє вибрати властиву для кожного підприємства фінансову стратегію.

Необхідною умовою успіху реалізації стратегії є структурування інформаційних потоків за рівнем надаваної інформації. Оскільки ефективність прийнятої стратегії багато в чому визначається повнотою і якістю інформації.

Інформаційна інфраструктура підприємства - невід'ємна складова бізнесу-системи, що включає апаратні, комунікаційні, програмні засоби й інформаційні продукти, що забезпечують виконання функцій керування виробництвом.

Таким чином, з метою підвищення ефективності керування процесом формування фінансової стратегії підприємства, необхідно вдосконалювати принципові підходи до його інформаційного забезпечення. Дане вдосконалювання ґрунтується на формуванні підходів до аналізу, структуризації й подальшій оцінці вступників інформаційних потоків у процесі формування фінансової стратегії підприємства (мал. 3.5).

Реалізація даних підходів надає можливість побудови просторово-тимчасової моделі інформаційного контуру системи керування підприємством з метою визначення ступеня стійкості його стратегічного розвитку.

До основних етапів, що забезпечують процес формування стратегічного розвитку підприємства, відносять наступні:

Аналіз інформаційних потоків.

Одним з напрямків діагностики підприємства є аналіз інформаційних потоків, що дозволяє зрозуміти механізм роботи підприємства, виявити місця дублювання, надлишку, недоліку, причини збоїти й затримки інформації. Кожний інформаційний потік являє собою одиничне переміщення інформації й має наступні ознаки [33]:

документ (на чому фізично втримується інформація);

проблематику (до якої сфери діяльності підприємства ставиться інформація);

виконавця (людини, що цій інформації передає);

періодичність (частота передачі щомісяця, щокварталу, щодня й т.д.).

На даному етапі проводиться аналітична типізація інформаційних потоків у процесі формування стратегічного розвитку підприємства, тобто виробляється збір, ідентифікація й аналіз вхідних і вихідних інформаційних потоків.




























Рис. 3.5 Інформаційне забезпечення процесу формування стратегічного розвитку підприємства

1) Структуризація інформаційних потоків.

На етапі структурно-функціонального аналізу інформаційних потоків у процесі формування фінансової стратегії підприємства, необхідно класифікувати інформаційні потоки по характері даних, по ступені впливу інформації на процес прийняття управлінських рішень.

2)   Оцінка інформаційних потоків.

Оцінка й оптимізація інформаційних потоків у процесі формування стратегії розвитку підприємства полягає в обробці й оцінці інформації в процесі побудови структури стратегічного потенціалу, прогнозуванні тенденцій розвитку підприємства, розробці заходів щодо випереджального реагування на зміни умов функціонування підприємства.

Графік інформаційних потоків фінансового відділу АТ "Сілур" представлений на мал. 3.6


Таблица 3.3.

Характеристика інформаційного впливу структурних і функціональних підрозділів у процесі прийняття фінансової стратегії


Хто надає

Кому надається

Перелік надаваної інформації

1

2

3

4

1

Відділ маркетингу

База даних "Замовник"

Висновок договорів, формування замовлень, формування й підтвердження цін контрактів

2

Відділ збуту

База даних "Замовник"

Формування рахунків і індексація авансів

3

Фінансовий відділ

Головна бухгалтерія

Звіти про фінансовий стан. Дані про кредиторську й дебіторську заборгованість.

Юридичний відділ

Дані про сплачений підприємством і отриманих від контрагентів штрафних санкцій

4

Банк

Головна бухгалтерія

Зняття й надходження коштів на розрахунковий рахунок

База даних "Постачальники"

Облік доходів і витрат, нарахування пені по зобов'язаннях, облік і аналіз картотеки

5

Головна бухгалтерія

Фінансовий відділ

Баланс підприємства, звіт про фінансові результати

База даних "Постачальники"

Довідка по неакцептованих рахунках

6

ПЭО

Фінансовий відділ

Дані про обсяг товарної, реалізованої продукції, собівартість продукції, цехові витрати, сума платежів по наданих ресурсах

7

Комерційне керування

База даних "Постачальники"

Рахунку для акцепту, оцінка акцепту



 














Рис. 3.6 Інформаційні потоки фінансового відділу АТ "Сілур"


ВИСНОВОКИ

У роботі на основі проведених досліджень здійснені теоретичне узагальнення й практичне дослідження організаційно-економічного механізму керування фінансовими ризиками на підприємствах і розроблені напрямки його вдосконалювання. Основний результат дослідження полягає в тому, що автором поставлений і вирішене коло недостатньо обґрунтованих теоретичних проблем і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності процесу керування фінансовими ризиками, вибору фінансової стратегії й прогнозування ймовірності банкрутства. Результати дослідження дозволили зробити наступні висновки.

Аналіз основних показників розвитку промислових підприємств Донецької області свідчить, що, незважаючи на позитивні зрушення, значну кількість підприємств перебуває в кризовому стані й вимагає впровадження таких моделей керування, які б дозволили зробити процеси запобігання банкрутства керованими. Одним зі шляхів подолання негативних явищ в економіці України є використання антикризового керування підприємством.

Показники фінансового стану підприємства дають можливість прийняти оперативні й обґрунтовані управлінські рішення щодо визначення причин погіршення фінансового стану, визначити рівень ризику виникнення банкрутства; розробити обґрунтовані заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства з метою запобігання реалізації фінансової кризи й банкрутства.

Умови трансформування економіки відносять проблему можливого банкрутства до досить гострого, вимагають пошуку й застосування методик оцінки вірогідності банкрутства. Аналіз закордонних і вітчизняних методик діагностування банкрутства підприємства дав можливість виявити недоліки в підходах до оцінки ймовірності настання фінансового ризику й обумовив напрямок удосконалювання методики його діагностування.

Найважливішим блоком моделі антикризового керування підприємствами є діагностика його фінансового стану й погрози банкрутства. Визначено методичний підхід для оцінки фінансового стану, що зложилося на підприємстві, дозволяє оцінити фінансове становище підприємства в певний момент часу й розробити напрямку його розвитку з орієнтацією на певні цілі підприємства. Використання запропонованого в роботі методичного підходу визначення фінансового ризику й прогнозування фінансового стану підприємства дозволяють передбачити розвиток кризи й розробити ефективну фінансову стратегію.

Для забезпечення ефективності антикризового керування підприємством необхідно дотримуватися обґрунтованого в дисертаційній роботі підходу до вибору фінансової стратегії підприємства з урахуванням фінансового ризику, що складається із блоків розробки фінансової стратегії підприємства й блоку розробки механізму його адаптації. Запропоновано для адаптації фінансової стратегії застосовувати матрицю визначення напрямків коректування управлінських дій відповідно до поточних рівнів фінансового стану підприємства і його фінансового ризику. Такий підхід забезпечить коректування можливостей підприємства залежно від фінансового становища підприємства й рівня фінансового ризику й обґрунтує доцільність заходів щодо запобігання ризику виникнення банкрутства.

Запропоновано використання нейросетевого підходу в процесі діагностики ймовірності банкрутства машинобудівних підприємств, це дає можливість прогнозувати зміну фінансового стану в певний момент часу на кожному етапі життєвого циклу підприємства й на цій основі одержати моделі можливого розвитку фінансового стану підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.       Александрова М.М. Ризик та проблеми фінансування антикризової діяльності // Вісник ЖІТІ. – 2002. – вип. 16. – С.170-173

2.       Андреева В.Г. Миссия диагностики в управлении предприятием // Вісник Донецького університету. Сер. економіка і право. – 2003. – Вип.2. – С.88-92.

3.       Балыка С. Моделирование и прогнозирование хозяйственного риска // Бизнес-Информ. – 1997. – № 22 – С.53 - 59.

4.       Бандурка А.М. и др. Финансово-экономический анализ: Учебник. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. – 394 с.

5.       Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. – 2002. – № 6. – С.53-63.

6.       Березанська Н.І. Економічний ризик у суспільстві // Фінанси України. – 2003. – № 8. – С.74 - 76.

7.       Бланк І.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр: Эльга, 2001. – 528 с.

8.       Брюховецька Н.Ю. Економічний механізм забезпечення ефективного функціонування підприємств: Дис... д-ра екон. наук.: 08.06.01.– Донецьк, 2000. – 476 с.

9.       Булеев І. П., Корытько Т. Ю. Стратегия развития предприятия в условиях риска // Прометей. – 2005. - № 1(16). – С. 147 – 150.

10.   Булеев І.П., Брюховецкая Н.Е. Антикризисное управление предприятием. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. – 179 с.

11.   Булеев І.П., Щедрин А. Современные проблемы социально-экономического развития регионов Украины // Экономика Украины. – 2002. – № 12. – С.89-90.

12.   Вiтлiнський В.В. Аналіз, оцінка i моделювання економічного ризику. – К.: ДЕМIУР, 1996. – 348 с.

13.   Вiтлiнський В.В. и др. Экономiчний ризик i методи його вимiрювання: Пiдручник. – К.: IЗМН, 1996. – 400 с.

14.   Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 504 с.

15.   Вербицька Г.Л. Управління економічним ризиком // Фінанси України. – 2004. – № 4. – С.35 - 41.

16.   Витлинский В.В. Концептуальные основы рисков в финансовой деятельности // Финансы Украины. – 2003. – № 3. – С.3-9.

17.   Внукова Н. М., Смоляк В. А. Базовая модель оценки экономического риска предприятия // Фінанси України. – 2002. – № 10. – С.15-21.

18.   Воропаев Ю.Н. Риски, присущие бизнесу // Бухгалтерский учет. – № 5. – 1995. – С.29 - 31.

19.   Временко Л.В. Управління ризиками та забезпечення економічної стабільності підприємств: Автореф. дис...канд. екон. наук: 08.02.03. – Харк. нац. ун-т ім. Карамзіна. - Харків, 2000. – 18 с.

20.   Гранатуров В.М., Шевчук О.Б. Ризики підприємницької діяльності. Проблеми аналізу. – К.: Зв’язок, 2000. – 160 с.

21.   Грачов В.І., Каюда Т.П. Классификация ризиків та управління ними // Фінанси України. – 2002. – № 10. – С.56-60.

22.   Евдокимов Ф.І., Бородина О.А. Управление риском на основе синергетического похода. // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Сер.: економічна. – 2003. – Вип. 59. – С.28 - 33.

23.   Закон України „Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. - № 887 // Вісник Верховної Ради України. – 1991. – № 24. – Ст.. 272.

24.   Закон України «Про банкрутство» від 14 травня 1992 р.- № 2343 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440.

25.   Закон України «Про встановлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом» від 30 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 42-43 – Ст. 378.

26.   Ізмайлова К. В. Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2003. – 148 с.

27.   Клапків М.С.Теорії оптимального фінансування антиризикової діяльності // Фінанси України. – № 9. – 1998. – С.35 - 45.

28.   Колесарь Е. Модель діагностики банкрутства підприємств України // Економіст. – 2002. – № 10. – С.60 - 63.

29.   Коритько Т.Ю. Механізм управління фінансовими ризиками // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Сер.: Економічні науки. – Вип. 12. – Черкаси: ЧДТУ. - 2004. – С.301 - 304.

30.   Малыга В.А. Правовое обеспечение санации и минимизации негативных последствий банкротства: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.04. – Донецьк, 1999. – 191 с.

31.   Мізюк Б.М. Фінансовий механізм управління ризиками підприємств // Фінанси України. – 2003. – № 11. – С.66-72.

32.   Пилипенко А.А. Фінансова стійкість і стратегія підприємства в умовах ризику // Банківська справа. – 2000. – № 2. – С.56-58.

33.   Пілецька С.Т., Коритько Т.Ю. Оцінка імовірності банкрутства підприємства // Продуктивність. – 2002. – № 2. – С.5-6.

34.   Путятін Ю.О. Механізм фінансової стратегії розвитку підприємства: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.06.02. – Харк. дер. екон. ун-т. - Харків, 2000. – 16 с.

35.   Рейтинг промышленных предприятий Донецкой области по отдельным финансовым показателям за 2001 / Донецьке обласне управління статистики. – Донецьк, 2001. - 48 с.

36.   Рейтинг промышленных предприятий Донецкой области по отдельным финансовым показателям за 2002 / Донецьке обласне управління статистики. – Донецьк, 2002. - 48 с.

37.   Рейтинг промышленных предприятий Донецкой области по отдельным финансовым показателям за 2003 / Донецьке обласне управління статистики. – Донецьк, 2003. - 49 с.

38.   Рейтинг промышленных предприятий Донецкой области по отдельным финансовым показателям в первом полугодии 2004 / Донецьке обласне управління статистики. – Донецьк, 2004. - 50 с.

39.   Скамай Л. Управление финансовыми риски // Ресурсы, информация, снабжение, конкуренция. – 2000. – № 3-4. – С.20-26.

40.   Скамай Л. Финансовые риски // Ресурсы, информация, снабжение, конкуренция. – 2000. – № 1-2. – С.43-49.

41.   Солодова О.А. Методы обоснования хозяйственных решений на промышленном предприятии в условиях риска и неопределенности // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Сер.: економічна. - 2002. – Вип. 19. – С.113-121.

42.   Струков А.Н. Глава агентства по вопросам банкротства считает: “… Банкротство – это нормальная процедура” // Бизнес. – 2002. – № 38. – С.26.

43.   Сытник Л.С. Організаційно-економічний механізм антикризового управління підприємством: Дис... д-ра екон. наук: 08.02.03. – Донецьк, 2001. – 451 с.

44.   Фадеев С. Не рисковать много ради малого // Ресурсы, информация, снабжение, конкуренция. – 2003. – № 1. – С.59-64.

45.   Федоровский В.А. Антикризисная экономика предприятия: преодоление скрытого банкротства. – Николаев: ЭОЛИС, 1997. – 80 с.

46.   Фінансовий менеджмент: Навч. посібник: Курс лекцій / За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 432 с.

47.   Фокіна Н.П., Бокій В.І. Криза на підприємстві: економічний зміст, причини виникнення та систематизація кризових факторів // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 6(24). – С.43-45.

48.   Хотомлянский А.И др. Комплексная оценка финансового состояния предприятия на основе использования матричных моделей // Экономика Украины. – 2003. – № 3. – С.35-41



Страницы: 1, 2, 3


© 2010 РЕФЕРАТЫ