бесплатные рефераты

Розробка політики залучення позикових коштів підприємством

Розробка політики залучення позикових коштів підприємством

Міністерство освіти та науки України

Київський Національний торговельно-економічний Університет

Вінницький торговельно-економічний інститут

Факультет Обліку та аудиту

Кафедра фінансів










Курсова робота

З курсу „Фінанси підприємств”

на тему: “Розробка політики залучення позикових коштів підприємством.”











Вінниця 2007

Зміст:


Вступ

Розділ 1. Суть політики залучення позикових коштів підприємством

1.1 Поняття політики залучення позикових коштів підприємством та етапи її формування

1.2 Правове регулювання залучення позикових коштів підприємством

Розділ 2. Розробка політики залучення позикових коштів торгівельно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю „Південний Буг”

2.1 Особливості функціонування та фінансовий стан ТВ ТОВ „Південний Буг”

2.2 Оцінка політики із залучення позикових коштів ТВ ТОВ „Південний Буг”

2.3 Структура та рівень використання позикових коштів на ТВ ТОВ „Південний Буг”

Розділ 3. Напрямки удосконалення політики залучення позикових коштів підприємством

Висновок

Список використаної літератури


Вступ


У сучасних умовах розвитку ринкової економіки в Україні актуальною проблемою для підприємницьких структур є пошуки шляхів залучення фінансових ресурсів на підприємство, необхідних для модернізації виробництва. Річ у тому, що за рахунок власних оборотних коштів підприємства створюють мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей, а потреба в коштах для створення запасів протягом року коливається. Особливо точно це можна спостерігати на прикладі підприємств із сезонним характером виробництва, багатьох підприємств, які переробляють сільськогосподарську сировину, підприємств лісової, торфодобувної промисловості, підприємств будівельних матеріалів. Для торгівельних підприємств потреба в кредитних ресурсах пов’язана з невідповідністю в часі між витратами підприємства на закупівлю товарів і отриманням виручки від продажу.

Метою розробки політики залучення позикових коштів є досягнення максимальної ефективності від їхнього використання вцілому. Потрібно прагнути до підвищення фінансового потенціалу розвитку підприємства і, звичайно ж, до приросту рентабельності власного капіталу. Хоча при розробці даної політики не слід забувати і про негативні сторони фінансування підприємств за рахунок позикових коштів. Насамперед це втрата підприємством фінансової стійкості і відповідно зростання ризику банкрутства, адже при збільшенні частки позикових коштів коефіцієнт автономії дорівнюватиме нулю.

Теорія залучення позикових коштів ґрунтовно розкрита у працях зарубіжних та вітчизняних вчених: Є.Брігхема, Л.Павлової, Є.Стоянової, І.Бланка. Разом з тим, у науковій літературі ще не знайшло належного висвітлення і вимагає подальшої розробки саме питання про політику залучення позикових коштів, розрахунку оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом на підприємстві, це дасть можливість фірмі не допустити залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування за межі нормативних показників.

Метою даної роботи є розробка політики залучення позикових коштів на ТВ ТОВ „Південний Буг”.

Завдання:

·                   виявлення факторів, що зумовлюють використання позикових коштів на підприємстві;

·                   визначення чинників, які є визначальними для залучення і повернення позикових коштів;

·                   З’ясування ефективності використання позикових коштів; Для кого із сторін (кредитор і користувач) це є вигідно, а для кого ризиковано?

·                   Виявлення шляхів зменшення ризику, пов’язаних з використанням позикових коштів.


Розділ 1. Суть політики залучення позикових коштів підприємства.


1.1 Поняття політики залучення позикових коштів та етапи її формування

 

На підприємствах ряду галузей економіки обсяг позикових коштів, що використовуються, значно перевершує обсяг власного капіталу. У зв’язку з цим управління залученням і ефективним використанням позикових коштів є однією з важливих функцій, яка спрямована на забезпечення досягнення високих кінцевих результатів господарської діяльності підприємства. Позиковий капітал, що використовується підприємством, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов’язань. Дані фінансові зобов’язання в сучасній господарській практиці диференціюються наступним чином:

1.                Довгострокові фінансові зобов’язання:

-                     Довгострокові кредити банків, термін повернення яких не наступив;

-                     Довгострокові позикові кошти, термін повернення яких не настав;

-                     Довгострокові кредити та позики, які не погашені своєчасно.

2.                Короткострокові фінансові зобов’язання:

-                     короткострокові кредити банків, термін повернення яких не наступив;

-                     короткострокові позикові кошти, термін повернення яких не настав;

-                     короткострокові кредити та позики, які не погашені своєчасно. [5,ст.38]

Джерела і форми залучення позикових засобів підприємством дуже різноманітні. Класифікація позикових засобів, що залучаються підприємством наступна:

1.                За цілями залучення:

- Позикові засоби, що залучаються для забезпечення відтворення позаоборотних активів;

- Позикові засоби, що залучаються для поповнення оборотних активів;

- Позикові засоби, що залучаються для задоволення інших господарських або соціальних потреб.

2. За періодом залучення:

- Позикові засоби, що залучаються на довгостроковий період (більше 1 року);

-                     Позикові засоби, що залучаються на короткостроковий період (до 1 року).

3.За формами залучення:

- Позикові засоби, що залучаються в грошовій формі (фінансовий кредит).;

- Позикові засоби, що залучаються у формі устаткування (фінансовий лізинг);

- Позикові засоби, що залучаються в товарній формі (товарний або комерційний кредит);

- Позикові засоби, що залучаються в інших матеріальних або нематеріальних формах.

4.За формами забезпечення:

- Незабезпечені позикові засоби;

- Позикові засоби, забезпечені порукою або гарантією;

- Позикові засоби, забезпечені заставою. [8,ст.254]

З урахуванням викладеної класифікації організовується управління залученням позикових засобів. У процесі цього управління розв’язується багато завдань, що визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики на підприємствах, які використовують значний обсяг позикового капіталу. Політика залучення позикових засобів є частиною загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства. [7,ст.156]

Процес формування політики залучення підприємством позикових засобів включає такі основні етапи: [5,ст.115]

1. Аналіз залучення використання позикових засобів у попередньому періоді. 2. Визначення цілей залучення позикових засобів у майбутньому періоді. 3. Визначення граничного обсягу залучення позикових засобів. 4. Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел. 5. Визначення співвідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі.

6. Визначення форм залучення позикових засобів.

7. Визначення складу основних кредиторів.

8. Формування ефективних умов залучення кредитів.

9. Забезпечення ефективного використання залучених кредитів.

10. Забезпечення своєчасних розрахунків за отримані кредити.

1. Аналіз залучення і використання позикових засобів у попередньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення обсягу, складу і форм залучення позикових засобів підприємством, а також оцінка ефективності їх використання. На першому етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу залучення позикових засобів в періоді; що аналізується, темпи цієї динаміки порівнюються з темпами приросту суми власних фінансових ресурсів, обсягів операційної та інвестиційної діяльності, загальної суми активів підприємства. На другому етапі аналізу визначаються основні форми залучення позикових засобів, аналізуються в динаміці: питома вага сформованого фінансового і товарного кредиту в загальній сумі позикових засобів, що використовуються підприємством.

На третьому етапі аналізу визначається співвідношення обсягів позикових засобів за період їх залучення. У цих цілях проводиться відповідне угруповання позикового капіталу, вивчається динаміка співвідношення коротко- і довгострокових позикових засобів і їх відповідність обсягу оборотних і позаоборотних активів, що використовуються підприємством. На четвертій стадії аналізу вивчається склад конкретних кредиторів підприємства й умови надання ними різних форм фінансового і товарного кредитів. Дані умови аналізуються з позицій кон’юнктури фінансового і товарного ринків.

На п’ятій стадії аналізу вивчається ефективність використання позикових засобів у цілому й окремих їх форм на підприємстві. У цих цілях використовуються показники оборотності та рентабельності позикового капіталу. Перша група даних показників порівнюється, в процесі аналізу, із середнім періодом обороту власного капіталу.

Результати проведеного аналізу є основою оцінки доцільності використання позикових засобів на підприємстві у сформованих обсягах і формах. 2. Визначення цілей залучення позикових засобів у майбутньому періоді. Основними цілями залучення позикових засобів підприємствами є: а) поповнення необхідного обсягу постійної частини оборотних активів. У

даний час більшість підприємств, що здійснюють виробничу діяльність, не мають можливості фінансувати цілком цю частину оборотних активів за рахунок власного капіталу. Значна частина даного фінансування здійснюється за рахунок позикових засобів;

б) забезпечення формування перемінної частини оборотних активів. Яку б модель фінансування активів підприємство не використовувало перемінну частину оборотних активів частково або цілком фінансується за рахунок позикових засобів;

в) формування недостатнього обсягу інвестиційних ресурсів. Метою залучення позикових засобів у даному випадку виступає необхідність прискорення реалізації окремих реальних проектів підприємства: нове будівництво, реконструкція, модернізація, відновлення основних засобів тощо. г) забезпечення соціально-побутових потреб своїх робітників. У цих випадках позикові засоби залучаються для видачі позичок своїм робітникам на індивідуальне житлове будівництво, облаштування садових і городніх ділянок та на інші аналогічні цілі;

3. Визначення граничного обсягу залучення позикових засобів. Максимальний обсяг даного залучення диктується двома основними умовами: 1. Граничним ефектом фінансового левериджу. При цій умові обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума власного капіталу, що використовується, може бути визначена заздалегідь. Стосовно неї розраховується коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу в майбутньому періоді і розрахованого коефіцієнта фінансового левериджу обчислюється граничний обсяг позикових засобів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу; 2. Забезпеченням достатньої фінансової стійкості підприємства. Вона повинна оцінюватися не тільки з позицій самого підприємства, але і з позицій можливих його кредиторів, що забезпечить згодом зниження вартості залучення позикових засобів. З урахуванням даних вимог підприємство установлює ліміт використання позикових засобів у своїй господарській діяльності. 4. Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел. Така оцінка проводиться в розрізі різних форм позикового капіталу, що залучається підприємством із зовнішніх і внутрішніх джерел. Результати такої оцінки є основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел залучення позикових засобів, що забезпечують задоволення потреб підприємства у позиковому капіталі. 5. Визначення співвідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі.

На довгостроковий період (понад 1 рік) позикові засоби залучаються, як правило, для розширення обсягу власних основних засобів і формування відсутнього обсягу інвестиційних ресурсів. На короткостроковий період позикові засоби залучаються для всіх інших цілей. Розрахунок необхідного розміру позикових засобів в рамках кожного періоду здійснюється в розрізі окремих цільових напрямів їх майбутнього використання. Метою даних розрахунків є встановлення термінів використання позикових засобів, що залучаються для оптимізації співвідношення довго- і короткострокових їх видів. У процесі цих розрахунків визначається повний і середній термін використання позикових засобів. Повний термін використання позикових засобів є періодом часу з початку їх надходження до остаточного погашення всієї суми боргу. Він містить у собі три тимчасових періоди:

а) термін корисного використання;

б) пільговий (граціонний) період;

в) термін погашення. [18,ст.24]

Термін корисного використання – це період часу, протягом якого підприємство безпосередньо використовує надані позикові засоби у своїй господарській діяльності;

Пільговий (граціонний) період – це період часу з моменту закінчення корисного використання позикових засобів до початку погашення боргу. Він служить резервом часу для акумуляції необхідних фінансових засобів; Термін погашення – це період часу, протягом якого відбувається повна виплата основного боргу та відсотків за використання позикових засобів. Даний показник використовується в тих випадках, коли виплата основного боргу і відсотків здійснюється неодноразово після закінчення терміну використання позикових засобів, а частинами – протягом визначеного періоду часу, що передбачено графіком.

Розрахунок повного терміну використання позикових засобів здійснюється в розрізі перерахованих елементів, виходячи з цілей їх використання і сформованої на фінансовому ринку практики встановлення пільгового періоду і терміну погашення.

Середній термін використання позикових засобів є середнім розрахунковим періодом, протягом якого вони використовуються підприємством.

Він визначається за формулою:

,


де

СТз – середній термін використання позикових засобів; ТКз – термін корисного використання позикових засобів; ПП – пільговий (граціонний) період;

ТП – термін погашення.

Середній термін використання позикових засобів визначається за кожним цільовим напрямом залучення цих засобів; за обсягом їх залучення на коротко- і довгостроковій основі; за сумою позикових засобів, що залучається в цілому.

Співвідношення позикових засобів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі, може бути оптимізовано також з урахуванням вартості їх залучення.

6. Визначення форм залучення позикових засобів.

Позиковими засобами для підприємства виступають:

-                     Банківський кредит – це кошти надані банком у борг клієнту для цільового використання на встановлений термін під визначений відсоток з умовою їх повернення. Має широку цільову спрямованість і залучається в найрізноманітніших видах.

Банківський кредит надається підприємствам на сучасному етапі в таких основних видах: . [16,ст.228]

1. Бланковий (незабезпечений кредит).

2. Контокорентний кредит (овердрафт).

3. Сезонний кредит із щомісячною амортизацією боргу.

4. Відкриття кредитної лінії.

5. Револьверний (автоматично поновлювальний) кредит.

6. Онкольний кредит.

7. Ломбардний кредит.

8. Іпотечний кредит.

9. Роллеверний кредит.

10. Консорціумний (консорціальний) кредит.

- Фінансовий лізинг - задовольняє потреби в найбільш дефіцитному виді позикового капіталу – довгостроковому кредиті, велику гнучкість у термінах платежів, більш спрощеною процедурою оформлення кредиту порівняно з банківською.

- Товарний (комерційний) кредит - надається підприємствам у формі відстрочки платежу за поставлені їм сировину, матеріали або товари. Взаємовідносини, що виникають між суб’єктами комерційного кредиту в процесі використання цього інструменту платежу регулюються так званим вексельним правом. Має короткостроковий характер, оскільки він виступає як продукт товарообміну.

У сучасній фінансовій практиці виділяють такі основні види товарного кредиту: у формі короткострокової відстрочки платежу; і у формі довгострокової відстрочки платежу, оформленої векселем.

- Емісія підприємством власних облігацій.

До цього джерела формування позикового капіталу, відповідно до нашого законодавства, можуть вдаватися підприємства, створені у формі акціонерних і інших видів господарських товариств. Рішення про випуск облігацій підприємство приймає самостійно. Засоби від розміщення облігацій направляються підприємством, як правило, на цілі фінансування свого стратегічного розвитку.

7. Визначення складу основних кредиторів.

Даний склад визначається формами залучення позикових засобів. Основними кредиторами підприємства є звичайно його постійні постачальники, з якими встановлені тривалі комерційні зв’язки, а також комерційний банк, що здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

8. Формування ефективних умов залучення кредитів.

До числа найважливіших із цих умов належать:

а) термін надання кредиту;

б) ставка відсотка за кредит;

в) умови виплати суми відсотка;

г) умови виплати основної суми боргу;

д) інші умови, пов’язані з одержанням кредиту.

Термін надання кредиту є одним із визначальних умов його залучення. Оптимальним вважається термін надання кредиту, протягом якого цілком реалізується мета його залучення. Наприклад, іпотечний кредит – на термін реалізації інвестиційного проекту; товарний кредит – на період повної реалізації закуплених товарів тощо.

Ставка відсотка за кредит характеризується трьома основними параметрами: її формою, видом і розміром. [17,ст.15]

За формами розрізняють процентну ставку (для нарощування суми боргу) і дисконтну ставку (для дисконтування суми боргу). Якщо розмір даних ставок однаковий, то перевага повинна бути віддана процентній ставці, тому що в цьому випадку витрати щодо обслуговування боргу будуть меншими. За видами розрізняють фіксовану ставку відсотка, що установлюється на весь термін кредиту, і плаваючу ставку відсотка з періодичним переглядом її розміру залежно від зміни облікової ставки центрального банку, темпів інфляції і кон’юнктури фінансового ринку. Час, протягом якого ставка відсотка залишається незмінною, називається процентним періодом. В умовах інфляції для підприємства кращою є фіксована або плаваюча ставка з високим процентним періодом.

Розмір ставки відсотка за кредит є визначальною умовою при оцінці його вартості. За товарним кредитом він приймається при оцінці в розмірі цінової знижки продавця за здійснення негайного розрахунку за поставлені товари, вираженої в річному обчисленні.

Умови виплати суми відсотка характеризуються порядком виплати його суми. Цей порядок зводиться до трьох принципових варіантів: виплаті всієї суми відсотка в момент надання кредиту; виплаті суми відсотка рівномірними частинами; виплаті всієї суми відсотка в момент сплати основної суми боргу при погашенні кредиту. За інших рівних умов кращим є третій варіант.

Умови виплати основної суми боргу характеризуються передбаченими періодами його повернення. Дані умови також зводяться до трьох принципових варіантів: часткового повернення основної суми боргу протягом загального періоду функціонування кредиту; повного повернення всієї суми боргу після закінчення терміну використання кредиту; повернення основної або частини суми боргу з наданням пільгового періоду після закінчення терміну корисного використання кредиту. За інших рівних умов кращим є третій варіант. [16,ст.158]

9. Забезпечення ефективного використання залучених кредитів.

Критерієм такої ефективності виступають показники оборотності та рентабельності позикового капіталу.

10. Забезпечення своєчасних розрахунків за отримані кредити. З метою цього забезпечення за найбільш значними кредитами може заздалегідь резервуватися спеціальний поворотний фонд. Платежі щодо обслуговування кредитів включаються в платіжний календар і контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності. На підприємствах, що залучають великий обсяг позикових засобів у формі фінансового і товарного кредиту, загальна політика залучення позикових засобів може бути деталізована у розрізі зазначених форм кредиту.


1.2 Правове регулювання залучення позикових коштів підприємством


Як і будь-яка діяльність, залучення позикових коштів регулюється чинним законодавством.

Основними нормативно-правовими документами, що дають загальне уявлення про позикові кошти, а саме про кредити банків, порядок їх залучення є Господарський кодекс України, Закон України „Про заставу” в якому викладені основні положення про заставу: поняття, предмет, застосування застави, зміст договору застави та припинення цього договору. Цивільний кодекс України регулює процес кредитування, зобов’язання кожної сторони кредитних відносин та забезпечення виконання зобов’язання. Випуск облігацій на підприємстві регулюється Господарським кодексом України і Законом України „Про цінні папери і фондову біржу”.

Господарський кодекс України відповідно до глави 35,ст.333 регулює фінансову діяльність суб’єктів господарювання, що включає регулювання кредитних відносин підприємства.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. [1,стаття 345]

Господарський кодекс України показує суттєві відмінності між різними видами кредитів, переваги та недоліки залучення, а також які документи слід надати банкові для одержання банківського кредиту.

Відповідно до статті 346 банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту, має право вимагати від позичальника гарантії платоспроможного суб’єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. Це застосовується з метою зниження ступеня ризику банку.

Існує контроль з боку банку за використанням кредиту, і у разі якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору. [1,стаття 347]

Відповідно до глави 17,ст.163 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання має право випускати, реалізовувати, а також придбавати цінні папери інших суб’єктів. Описані види цінних паперів та державне регулювання ринку цінних паперів.

Цивільний кодекс України регулює правовідношення, яке виникає в разі невиконання однієї з сторін своїх зобов’язань. Сторонами є боржник і кредитор. Але у випадках встановлених кредитним договором зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. [2,стаття 511]

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою. [2,стаття 512]

Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. [2,стаття 516]

Відповідно до статті 527 боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Також у цьому кодексі описується забезпечення виконання зобов’язання. Це є неустойка, порука, гарантія, застава, завдаток. [2,стаття 546]

Закон України „Про заставу” визначає види забезпечення зобов’язань позичальника. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до закону заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу. [4,стаття 3]

Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Предметом застави не можуть бути національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.

У статті 44 згадується про таку заставу майна, як заклад. Це застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Також заставою може бути вексель чи інші цінні папери, які можуть бути передані шляхом вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного паперу. [4,стаття 53]

Закон України „Про цінні папери і фондову біржу” регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку. Даний закон дає насамперед визначення таких понять, як випуск цінних паперів, емісія, обіг цінних паперів, описує всі види цінних паперів, в тому числі і облігації.

У главі 3, статті 10 сказано, що облігація -це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються облігації таких видів:

а) облігації внутрішніх і місцевих позик;

б) облігації підприємств

Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу - "облігація", фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента.

Підприємства придбають облігації усіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит. [3,стаття 12]


Розділ 2. Розробка політики залучення позикових коштів ТВ ТОВ „Південний Буг”


2.1 Особливості функціонування та фінансовий стан ТВ ТОВ „Південний Буг”


Торгівельно-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Південний Буг" ( далі - Товариство) створене згідно чинного законодавства України за погодженням між особами від 6 квітня 1991 року. Місцезнаходження Товариства: 21018 Україна, м. Вінниця вул. Пирогова 2.

З моменту державної реєстрації Товариство є юридичною особою, має відокремлене майно, що враховується на самостійному балансі, поточний (р/р 26008301533 Укрсоцбанк МФО 302010), валютний та інші рахунки в банках, печатку та кутовий штамп, а також знак для товарів і послуг та інші притаманні юридичній особі реквізити.

Предметом діяльності товариства є: організація і проведення оптової, роздрібної торгівлі товарами промислової та продовольчої; промислове та цивільне будівництво; виробництво, торгівля сільськогосподарською продукцією, її переробка, підготовка до реалізації, зберігання, реалізації цієї продукції та переробки; готельний бізнес; оренда землі з метою вирощування сільськогосподарських культур; оптова і роздрібна торгівля лікеро-горілчаними, коньячними та тютюновими виробами; відкриття закладів громадського харчування, ресторанів, кафе, барів, кав’ярень та їх експлуатація; виробництво продуктів харчування, кондитерських виробів та їх оптова та роздрібна реалізація; проектування, будівництво, експлуатація та здача в оренду готелів, житлових комплексів, будівель і нежилих споруд, організація діяльності баз відпочинку, об’єктів туризму, оздоровчих комплексів; організація культурного відпочинку громадян, відкриття дискотек, диско клубів, танцювальних майданчиків; здійснення в Україні та за її межами діяльності у різних сферах, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Учасники Товариства мають право: брати участь у розподілі прибутку Товариства і одержувати його частину (дивіденди); брати участь в управлінні Товариством; вийти у встановленому порядку з Товариства; здійснити відчуження часток у Статутному фонді (капіталі) Товариства цінних паперів, що засвідчують участь у Товаристві, у порядку встановленому законом; вносити додаткові внески ло Статутного фонду (капіталу) в порядку, передбаченому рішенням Загальних зборів Учасників; одержувати інформацію про діяльність Товариства: знайомитися з данними бухгалтерського обліку, звітності та іншої документації.

Майно Товариства є власністю Товариства і складається із основних фондів та обігових засобів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства. Майно знаходиться в його повному розпорядженні і вилученню не підлягає.

Джерелами формування майна Товариства є: майно передане йому Учасниками у власність як вклад до Статутного фонду (капіталу); продукція, вироблена Товариством у результаті господарської діяльності; прибутки, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також від інших видів діяльності; кредити банків; безкоштовні або благодійні внески, пожертвування, дари юридичних та фізичних осіб; іншого майна, набутого Товариством на підставах, не заборонених законом.

Товариство має Статутний фонд у 2500000 гривень.

Фінансові ресурси Товариства формуються за рахунок виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), кредитів, коштів, отриманих від продажу цінних паперів, пожертвувань, дарів та інших фінансових засобів. З виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших надходжень вносяться податки, страхові платежі, виплачуються відсотки по кредитах, відшкодовуються матеріальні та прирівняні до них витрати, витрати на оплату праці. За рахунок чистого прибутку Товариство формує резервний фонд та інші фонди за рішенням Загальних зборів Учасників. Резервний фонд створюється в розмірі 25% Статутного фонду (капіталу). Резервний фонд формується за рахунок відрахувань від прибутку до досягнення зазначеного розміру. Щорічні відрахування в Резервний фонд не менш як 5% чистого прибутку Товариства. Після припинення формування Резервного фонду вказані відрахування від чистого прибутку можуть направлятися на формування інших фондів. Кошти фонду використовуються для відновлення нестачі особистих обігових засобів на оплату праці у випадку відсутності коштів фонду оплати праці, а також на покриття непередбачених витрат і збитків Товариства. В такому випадку кошти Резервного фонду, використані на оплату праці, повинні бути компенсовані в наступних періодах.

Забезпечення ефективного функціонування ТВ ТОВ “Південний Буг” потребує економічно грамотного управління їхньою діяльністю, яке багато в чому визначається умінням її аналізувати. Проаналізувати господарську діяльність ТВ ТОВ “Південний Буг” можна на основі порівняння основних показників господарської діяльності підприємства. (табл.2.1.1.)


Таблиця 2.1.1.

Основні фінансово-господарські показники ТВ ТОВ „Південний Буг” за 2004-2006 роки (тис.грн.)

Показники

2004

рік

2005

рік

2006

рік

Відхилення 2006 року від

2004 р.

2005 р.

Абс.,(+;-)

Відн.(%)

Абс.,(+;-)

Відн.(%)

1

2

3

4

5

6

7

8

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів) без ПДВ, тис. грн.

2693,3

3478,6

2205

-488,3

-18,1

-1273,6

-36,6

Собівартість реалізованої продукції (товарів), тис.грн.

2416,7

1847

1630,8

-785,9

- 32,5

-216,2

-11,7

Фінансові результати від основної діяльності, тис. грн..








-прибуток (збиток)

276,6

1631,6

574,2

297,6

107,6

-1057,4

-64,8

Інші операційні доходи, тис.грн.

587,2

295,1

1423,2

836

142,4

1128,1

382,3

Адміністративні витрати, тис.грн.

68,4

90,3

125,8

57,4

83,9

35,5

39,3

Витрати на збут, тис.грн.

883,3

1064,0

1123,0

239,7

27,1

59

5,6

Інші операційні витрати, тис.грн.

36,0

58,8

60,5

24,5

68,1

1,7

2,9

Фінансовий результат від операційної діяльності, тис.грн.








-прибуток (збиток)

(123,9)

713,6

688,1

812

655,4

-25,5

-3,6

Інші доходи, тис.грн.

273,4

-

-

-273,4

-

-

-

Інші витрати, тис.грн.

-

-

-

-

-

-

-

Фінансові результати від звичайної діяльності, тис.грн.








-прибуток (збиток)

15,0

346,4

353,8

338,8

2258,7

7,4

2,1

Чистий прибуток (збиток), тис.грн.

15,0

346,4

353,8

338,8

2258,7

7,4

2,1

Рентабельність, %

11

88

35

24

-

-53

-

Страницы: 1, 2


© 2010 РЕФЕРАТЫ