Таким чином, за останні два роки відбулося зменшення активності підприємців порівняно з першими роками дії спеціальних режимів оподаткування. На суб’єктів цього сектору малого бізнесу, стосовно яких не розроблено стабільної законодавчої бази, яка б регулювала їх діяльність, впливають зміни умов та непередбачуваних регуляторних дій, що робить неможливим стабільний та ефективний розвиток малого підприємництва [8].

2.2 Аналіз практики справляння надходжень єдиного та фіксованого податків до бюджету

Розвиток малого підприємства сприяє створенню умов для позитивних структурних змін в економіці України. Підтримуючи малий та середній бізнес, держава стимулює діяльність вітчизняних виробників. Крім того, розвиток малого бізнесу формує умови для забезпечення зайнятості населення України, сприяє створенню нових робочих місць та вирішенню питання безробіття. З метою реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва першим правовим кроком було запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності при стягуванні єдиного податку [15].

Запровадивши систему спрощеного оподаткування, Україна тим самим, зробила крок до вдосконалення існуючої податкової системи. Звичайно, встановлюючи дану систему, державний апарат влади врахував досягнення інших країн в цій галузі оподаткування. Адже спрощена система оподаткування має місце і в країнах Європи (Албанії, Болгарії, Литві, Румунії, Сербії, Угорщині), і в країнах СНД (Азербайджані, Білорусії, Грузії, Казахстані, Киргизії, тощо).

Фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше ніж 20 грн. та більше ніж 200 грн. на місяць.

У разі, коли підприємець здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, необхідне одне свідоцтво, а єдиний податок сплачується за більшою ставкою, ніж для одного виду діяльності, відповідно до розмірів, встановлених місцевою радою за місцем державної реєстрації такого підприємця.

Суб'єкт підприємницької діяльності – фізична особа, що сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування і перерахування в державні цільові фонди зборів, зв'язаних із виплатою заробітної плати працівникам, що знаходяться з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини.

Сплата єдиного податку до державного бюджету є одним із джерел його поповнення. Ось, наприклад у 2008 році загальна сума надходжень до бюджетів усіх рівнів від діяльності суб’єктів малого підприємництва становить 166,9 млн. грн., або 15% від загальних обсягів надходжень і на 64,3 млн. грн., або на 27,8% більше ніж за 2007 рік.

Надходження до місцевих бюджетів від діяльності малого бізнесу за 2008 р. зросли на 50,9 млн. грн., або на 34,8%, а їх частка в щагальних надходженнях склала 20% [8].

Кількість суб’єктів малого підприємництва, які працювали за спрощеною системою оподаткування зросла на 26,4% порівняно з 2007 роком і становить 39120 одиниць (45,2% від загальної суми діючих СМП за даними ДПА). Від платників єдиного податку надійшло до бюджету 94,0 млн. грн. (9,3% в загальній сумі надходжень до місцевих бюджетів), що на 18,5%, або на 14,7 млн. грн. більше за 2007 рік [10].

Тим часом, норми Указу Президента від 1998 року не змінювалися. Зокрема, протягом десяти років граничний обсяг доходу від реалізації продукції та розміри ставок єдиного податку не змінювалися, незважаючи на те що в економіці країни постійно відбувається зростання таких показників, як індекс інфляції, мінімальна заробітна плата, споживчі ціни тощо [15].

Так, середній рівень індексу інфляції за період з січня 1998 до січня 2008 року сягнув 112,95%. У 1998 році мінімальна заробітна плата була на рівні 45 грн. На початок 2008 року вона становить 515 грн., тобто збільшилась в 11,4 рази. Законодавством України передбачено й подальше зростання мінімальної заробітної плати (тільки протягом 2008 року вона зросте з 515 до 605 грн.).

Отже, встановлений у 1998 році Указом Президента України граничний обсяг виручки від реалізації та розміри ставок єдиного податку на сьогодні є економічно невиправданими.

У разі здійснення операцій з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Але на практиці працівники податкових органів, загрожують штрафними санкціями, примушують включати до бази обкладання єдиним податком окремі позареалізаційні доходи і виручку від іншої реалізації.

Важливо зауважити, що протягом часу існування податку змінювались певні особливості обчислення бази оподаткування. Так, наприклад, у 20078 р. до бази оподаткування у розділі, що стосується виручки від реалізації продукції почали включати лізингові платежі.

2.3 Аналіз особливостей роботи податкових служб в процесі збору податків зі СМП

Згідно зі звітом ДПАУ за 2008 рік результати роботи податкової служби

свідчать про продуктивну і злагоджену роботу, стабільно виконані завдання держави щодо поповнення бюджету [10].

За підсумками роботи органів ДПС за 2008 рік визначились основні завдання і пріоритетні напрями роботи на 2009 рік.

У 2008 році було зроблено суттєві кроки щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість. Зокрема, запроваджено подання розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ. Це дало змогу виявляти так звані „податкові ями” та упереджувати відшкодування з бюджету безпідставно заявлених сум податку. Крім того, була запроваджена ризикоорієнтована система відбору платників податків для перевірок, велась робота в напрямі зменшення тіньового ринку підакцизної продукції. Робота підрозділів податкової міліції переорієнтована з дріб’язкових порушень на викриття тяжких злочинів, а також викриття фіктивних структур та конвертаційних центрів [8].

Для покращення обслуговування платників податків та надання їм комплексу консультативних послуг, а також для пропагування податкової культури у суспільстві було відкрито Контакт-центр з питань оподаткування.

На результати роботи органів державної податкової служби України у 2008 році позитивно вплинуло й запровадження критеріїв оцінки ефективності роботи регіональних органів ДПС, які відображають реальний стан справ у кожній з регіональних ДПА.

Внаслідок реалізації цих заходів у 2008 році досягнуто рекордних темпів росту надходжень до бюджету.

З незаконного обігу вилучено товарів на загальну суму 860 млн. грн. Викрито 1 106 злочинів щодо незаконного виготовлення, зберігання, збуту та транспортування підакцизних товарів, з яких 922 – злочини, пов’язані з виготовлення фальсифікованих напоїв із сировини, небезпечної для життя і здоров’я людей [10].

При зменшенні кількості планових перевірок суб’єктів господарювання на 20 відсотків до бюджету донараховано платежів на 45,3 відсотка більше, ніж 2007 року.

Припинено діяльність понад 3,5 тис. структур з ознаками фіктивності та 248 "конвертаційних" центрів.

Зрозуміло, що спрощена система оподаткування не є однозначно позитивним явищем с точки зору держави, і з погляду інтересів платників податків. Вона має як певні переваги, порівняно зі звичайною системою, так і недоліки, що необхідно враховувати при законодавчому їх коригуванні та при прийнятті рішення стосовно їх застосування.

Розроблений і впроваджений Указом Президента єдиний податок містить досить багато суперечливих положень і в такому виді існувати не може. Зокрема, це стосується і ставок, і граничного обсягу виручки для переходу на спрощену систему оподаткування, і переліку податків і зборів, замість яких сплачується єдиний податок [15].

На даний час існують такі проблеми в процесі функціонування спрощеної системи оподаткування, зокрема:

- Спрощена система оподаткування об'єднує дві абсолютно різні системи оподаткування, а саме: оподаткування за фіксованою ставкою податку та сплата фіксованого розміру податку незалежно від результатів діяльності. Якщо перша система ще має право на існування через те, що розмір податку все ж таки прив'язаний до економічної діяльності суб'єктів господарювання, то друга система може застосовуватися лише для незначного кола великих бізнесменів;

- Граничний обсяг операцій для реєстрації платником єдиного податку перевищує граничний обсяг операцій для обов'язкової реєстрації платником ПДВ. Зокрема, для можливості переходу на спрощену систему оподаткування обсяг виручки суб'єкта господарювання – фізичної особи не має перевищувати 500 тис.грн, а юридичної особи – 1 млн.грн, у той час як для обов'язкової реєстрації платником ПДВ, обсяг оподатковуваних операцій має бути більшим за 300 тис.грн. Через таку розбіжність на практиці можуть виникати ситуації, коли платник єдиного податку зобов'язаний реєструватися платником ПДВ, незважаючи на можливість залишатися на спрощеній системі оподаткування.Такий суб'єкт господарювання буде сплачувати і єдиний податок і ПДВ. З огляду на складність обліку податку на додану вартість це може виявитись неприйнятним для багатьох дрібних підприємств і підприємців і стати причиною наростання тінізації;

- Ситуація із моментом виникнення необхідності реєструватися платником ПДВ для малого підприємства ускладнюється ще й тим, що при реєстрації платником єдиного податку за основу береться період у один календарний рік, тоді як для визначення моменту виникнення зобов'язання реєструватися платником ПДВ враховується 12 календарних місяців. Така «часова» розбіжність може створити додаткові проблеми для сезонних підприємств у вигляді неочікуваного і незапланованого зобов'язання зареєструватися платником ПДВ;

- Потребує законодавчого врегулювання й питання щодо визначення бази оподаткування єдиним податком, оскільки Указ №727/98 нечітко визначає об'єкт оподаткування при застосування спрощеної системи що призводить до зловживань і створення тіньових схем ухилення від податків [8].

Спрощена система оподаткування в сьогоднішньому вигляді існує десять років. Кількість єдинників продовжує зростати, і це кращий доказ привабливості єдиного податку.

До переваг єдиного податку відносяться:

1. Звільнення від сплати багатьох податків зборів і внесків до фондів соціального страхування. Єдинники дійсно звільняються від доволі значної кількості податків і зборів їх перелік наведено у ст. 6 Указу № 727, він складається з 16 "податків і зборів (обов'язкових платежів)". Але при цьому присутній ряд негативних моментів.

По-перше, частину названих у ньому податків (зборів) уже давно скасовано (наприклад, збір до інноваційного фонду, дорожній збір, чорнобильський збір).

По-друге, іноді деякі податки сплачувати все-таки доведеться, а саме: імпортний ПДВ, податок на прибуток у частині авансового внеску при виплаті дивідендів, а також у частині сплати юридичними особами податку з доходів нерезидентів. До цієї самої категорії потрапили й збори до Пенсійного фонду з окремих господарських операцій, які всі єдинники повинні сплачувати.

2. Преференції при сплаті внесків до Пенсійного фонду України. Єдинники мають право зарахувати 42% від загальної суму сплаченого єдиного податку юроособи або 42% від єдиного податку, що припадає як 50 - відсоткова доплата за кожного найманого працівника - для підприємців, у сплату пенсійних внесків. Простіше, частина єдиного податку фактично повертається єдиннику, зменшуючи його платежі до ПФУ. Жодних пільг у частині утримань пенсійних внесків і внесків до фондів соцстрахування з доходів працівників не передбачено.

3. Спрощений податковий облік. Переваги в податково-обліковій сфері стосуються відразу декількох аспектів.

По-перше, звільнення від сплати низки податків і зборів автоматично дає право спрощенцям не подавати відповідних декларацій.

По - друге, облік доходів і витрат у цілому труднощів не викликає. Тут повною мірою простежується «спрощений» характер системи оподаткування, що розглядається. Власне, у всіх єдинників даний облік зводиться до ведення Книги обліку доходів і витрат (реєструється в податковій інспекції).

По - третє, високий ступінь прогнозованості підсумкової суми податкових зобов'язань. Для фізоосіб вона взагалі фіксована. Юридичним особам для розрахунку розміру єдиного податку достатньо фактичну суму коштів, одержану від реалізації товарів (робіт, послуг), помножити на обрану ставку.

По-четверте, об'єкт оподаткування в юридичних осіб (виручка) сформульовано значно справедливіше, ніж, оподатковуваний прибуток.

Розмір єдиного податку для фізичних осіб не залежить від результатів діяльності. З одного боку, це перевага. Хоча з іншого - недолік, оскільки розмір єдиного податку не залежить також і від наявності самої діяльності в конкретному періоді (місяці). Коли робота підприємця має сезонний характер, то за періоди простою ніхто єдиного податку не поверне. Якщо підприємець вирішує відмовитися від спрощеної системи (щоб не сплачувати єдиного податку за місяці відсутності діяльності), то цього ж року знову стати "спрощенцем" у нього вже не вийде.

РОЗДІЛ ІІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ СПРОЩЕННОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ

3.1 Основні шляхи реформування спрощеної системи оподаткування

З метою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки, з 1 січня 1999 року Указом Президента було запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва (єдиний податок).

Так, суб'єкти підприємницької діяльності юридичні особи - можуть сплачувати єдиний податок у тому випадку, якщо середньооблікова чисельність працюючих не перевищує за рік 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн. гривень. Не можуть перейти на сплату єдиного податку юридичні особи, які здійснюють спільну діяльність.

Те, що переважаюча маса підприємців обрала спрощену систему оподаткування (єдиний податок), говорить про його очевидні вигоди, принаймні, для самих підприємців. Досить сказати, що платник єдиного податку має право не платити шістнадцять податків і зборів (обов'язкових платежів).

На сьогодні спрощена система оподаткування потребує реформування з урахуванням усіх аспектів та певних недоліків, виявлених у практиці її застосування. З метою уніфікації, передбачається зменшення розміру відсоткових ставок єдиного податку для юридичних осіб у два рази (із 6 та 10 до 3 та 5) з одночасним введенням єдиного соціального внеску.

Обмеження для юридичних осіб за обсягом діяльності (1 млн. грн.), а також за чисельністю працівників (50 осіб) кількісно залишилися без змін, однак вони змінилися по суті.

Граничний обсяг діяльності вимірюватиметься не виручкою, а отриманим (нарахованим) доходом в усіх формах. До середньооблікової кількості включено працівників, які працюють за цивільно-правовими договорами більш ніж один календарний місяць, які не перебувають у трудових відносинах з суб'єктом малого підприємництва. Крім того, граничний дохід і чисельність вимірюватимуться не за календарний рік, а за чотири послідовні квартальні періоди.

Принципово новим є те, що частина доходів, які одержує суб'єкт малого підприємництва, що працює за спрощеною системою, оподатковуватимуться за звичайною системою (податком на прибуток). До таких доходів, наприклад, належать: доходи від продажу цінних паперів, іноземної валюти, пасивні доходи, а також доходи, отримані за межами України. Особливо слід звернути увагу на те, що до складу пасивних доходів включено орендну плату. Тому у випадку, коли платник єдиного податку виступає орендодавцем, разом із спрощеною системою оподаткування йому необхідно буде застосовувати звичайну систему - стосовно цих доходів.

Передбачається також включення до об'єкта оподаткування єдиним податком для юридичних осіб усіх доходів, отриманих платником податку за звітний (податковий) період, зменшених на деякі види надходжень, а не лише виручки від реалізації продукції.

З метою соціального забезпечення працівників платники єдиного податку - юридичні особи будуть на загальних підставах сплачувати внески на загальнообов'язкове державне соціальне (у тому числі й пенсійне) страхування, внески до фонду України соціального захисту інвалідів. Крім того, єдиний податок вже не замінюватиме плати за землю, збору за спеціальне використання природних ресурсів.

Ці додаткові платежі будуть компенсовані зменшенням чинних ставок єдиного податку наполовину: 3% (у випадку, коли суб'єкт малого підприємництва залишається платником ПДВ) і 5% - якщо ПДВ сплачується у складі єдиного податку, тобто, внутрішню альтернативність спрощеної системи збережено.

Вперше за всю "історію" українського єдиного податку передбачено спеціальні економічні санкції для порушників законодавства - запроваджено порядок оподаткування суми перевищення граничного річного обсягу виручки платників єдиного податку - юридичних осіб за подвійною ставкою. З наступного податкового періоду платнику, який перевищив обсяги діяльності (1 млн.грн.), необхідно буде перейти на звичайну систему оподаткування.

Терміни сплати єдиного податку для юридичних осіб змінилися - введено загальний порядок погашення податкових зобов'язань по декларації - 10 днів після закінчення граничного терміну її подання [15].

Також серед позитивних змін є ті, які усувають подвійне оподаткування: вилучено вимогу про сплату платниками єдиного податку внеску під час виплати дивідендів; база оподаткування не включає ПДВ; оплата за перехідними операціями, започаткованими до моменту переходу на єдиний податок, оподатковується за звичайною системою оподаткування (крім оплати бюджетними коштами).

3.2 Пропозиції щодо вдосконалення спрощеної системи оподаткування

Простота та прозорість правил оподаткування, процедур обліку та контролю, їхня доступність для людей без фахових знань у бухгалтерії дали змогу багатьом українцям відчути можливості особистої економічної незалежності й досягти певного рівня самозабезпечення.

Слід відзначити, що з кожним роком спостерігається тенденція до зростання основних показників діяльності суб’єктів спрощеної системи оподаткування, що позитивно позначається на динаміці надходжень до бюджету.

Сьогодні понад 40% від загальної кількості суб’єктів малого підприємництва обрали спрощену систему. З 2000 до 2008 року кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 12 разів, а надходження до бюджету від його сплати зросли в 14 разів. Суб’єкти підприємництва-спрощенці забезпечують роботою 1,5 млн. громадян.

Безумовно, неприпустимим є те, що спрощена система оподаткування, яка мала на меті підтримку самозайнятого населення та підприємців-початківців, використовується великим та середнім бізнесом для зменшення своїх податкових зобов’язань.

Але не варто забувати про те, що в основі зловживань спрощеною системою оподаткування лежить складність та обтяжливість загальної системи. Це спонукає окремих суб’єктів господарювання шукати шляхи зменшення сум податкових зобов’язань. Високе фінансове навантаження на підприємців (податки, соціальні й пенсійні внески, збори тощо) призводить до низьких темпів зростання їхньої діяльності, тінізації економічних процесів, зниження конкурентоспроможності як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках. Нарікати слід в першу чергу не на „мінімізаторів”, а на громіздку та фіскально-орієнтовану систему оподаткування.

Тому викликає занепокоєння позиція деяких органів виконавчої влади щодо ліквідації спрощеної системи оподаткування або застосування її лише до самозайнятих осіб (без найманих працівників). Такий підхід був би доречним лише для окремих видів діяльності для запобігання мінімізації чи ухиленню від сплати податків. І при цьому не слід забувати, що при застосуванні загальної системи оподаткування подібні схеми уникнення оподаткування можуть виникнути ще з більшою вірогідністю і в набагато більших масштабах [6].

На основі аналізу практики застосування спрощеної системи оподаткування Держкомпідприємництво розробило стратегічні напрями її реформування, виходячи з наступних принципів: запобігання зловживанням спрощеною системою оподаткування з метою мінімізації сплати податків великим бізнесом; ведення з єдиного податку деяких видів діяльності, які є високорентабельними або доходи від яких є пасивними.

На сьогодні спрощена система оподаткування не застосовується до виробників імпортерів та експортерів підакцизних товарів та торгівців ними, виробників паливно-мастильних матеріалів, представників грального бізнесу, підприємців, зайнятих у сфері обміну валют тощо.

Варто також обмежити застосування єдиного податку й для суб’єктів підприємницької діяльності, які займаються наданням в оренду земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень або їх частин, загальна площа яких перевищує 150 кв. метрів, видобутком та реалізацією корисних копалин (крім корисних копалин місцевого значення), фінансовими послугами, послугами в сфері страхування, аудиторською та рекламною діяльністю, оптовим продажем, у тому числі й через мережу Інтернет, перепродажем антикваріату, проведенням торгів та аукціонів тощо.

Недоцільно застосувати спрощену систему й до суб’єктів господарювання, які працюють виключно за кордоном. При цьому слід зберегти діючі норми щодо зовнішньоекономічних операцій (ввезення продукції або її вивезення з митної території України), коли незалежно від обраного способу оподаткування всі суб’єкти господарювання сплачують податки й обов’язкові платежі на загальних умовах.

Запровадження обов’язкового обліку доходів та витрат підприємців та автоматичне визначення базою оподаткування доходу, а не обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) уможливить ухилення від сплати податків.

Актуальним є й встановлення відповідальності суб’єктів-спрощенців у разі перевищення ними визначеного граничного обсягу доходу шляхом запровадження відсоткових ставок для оподаткування суми такого перевищення. Ця норма повинна стосуватися як фізичних, так і юридичних осіб [6].

Динаміка інфляційних процесів у національній економіці та зростання доходів найманих працівників актуалізують питання перегляду показників граничного обсягу від реалізації продукції (доходу) та розміри ставок єдиного податку. Для уникнення спекуляцій навколо спрощеної системи оподаткування та вирішення проблемних питань Держкомпідприємництво вважає за необхідне прийняти найближчим часом закон про спрощену систему оподаткування.

У подальшому цей документ повинен стати окремою главою Податкового кодексу України.

Виходячи з вищесказаного, запропоновано такі напрями удосконалення спрощеної системи оподаткування:

- Встановлення «прогресивної» шкали ставок оподаткування для різних обсягів виручка платника єдиного податку;

- Застосування спрощених схем справляння окремих податків (ПДВ, податок на прибуток) для окремих галузей;

- Законодавче визначення переліку видів діяльності, щодо яких юридичним та фізичним особам дозволено застосувати спрощену систему оподаткування;

- Передбачення різних ставок єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності в залежності від виду діяльності;

- Перелік видів діяльності, при здійсненні яких фізичним особам дозволяється сплачувати єдиний податок за фіксованою сумою, має бути суттєво обмежений;

- Передбачення індексації верхньої межі розміру єдиного податку для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у випадках коли кумулятивний індекс інфляції перевищує 10% [6].

З кожним роком спостерігається тенденція до зростання основних показників діяльності суб’єктів спрощеної системи оподаткування, що позитивно позначається на динаміці надходжень до бюджету.

Сьогодні понад 40% від загальної кількості суб’єктів малого підприємництва обрали спрощену систему. З 1999 до 2007 року кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 12 разів, а надходження до бюджету від його сплати зросли в 14 разів. Суб’єкти підприємництва-спрощенці забезпечують роботою 1,5 млн громадян.

Проте, за час існування цієї системи оподаткування в Україні відбулися значні зміни в законодавстві та економіці. Верховна Рада прийняла низку законів, норми яких внесли суттєві зміни в порядок сплати спрощенцями внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування, створили проблему подвійного оподаткування та відчутне фінансове навантаження, особливо на фізичних осіб-підприємців. спрощена система оподаткування, яка мала на меті підтримку самозайнятого населення та підприємців-початківців, використовується великим та середнім бізнесом для зменшення своїх податкових зобов’язань.

Для полегшення ситуації необхідно досягти стабільності податкового законодавства, яке забезпечило б:

- введення в дію законодавчих актів по питаннях оподаткування не раніше ніж через рік з моменту їх прийняття;

- сталість ставок пільг та правил оподаткування на протязі мінімум трьох років з моменту введення в дію актів податкового законодавства, а також податкового законодавства відносно платників, які беруть участь в цільових державних інвестиційних програмах на протязі усього часу їх дії.

Держава повинна навчитися правильно використовувати доходи та відмовитися від діючої нині жорсткої зарегульованності економіки, яка наштовхує підприємництво в “тінь”, необхідно досягти збалансованості інтересів бюджету та конкретного суб”єкта підприємницької діяльності.

Для цього необхідно забезпечити гнучкість податкової системи, пристосувати її до зовнішньої і внутрішньої економічної кон”юктури. Перш за все мова йде про делегування податковим органам права давати відстрочки, відстрочки по сплаті податків, стягнення пені, і введення штрафних санкцій в залежності від фінансового стану платника податку і перспектив його розвитку з дотриманням єдиної вимоги – в кінці певного звітного періоду платник податків зобов”язаний повністю оплатити всю суму заборгованності. При такій схемі, можливо, використовувати і вже випробовану систему податкових кредитів.

Необхідно також враховувати фактор сезонності роботи платника податків та особливості окремих областей промисловості і сільського господарства.

Керівництво різних держав можуть бути в будь – яких стосунках, однак суб”єкти підприємництва прагнуть і будуть прагнути співпрацювати, якщо це взаємовигідно. В випадку якщо в податковому законодавстві не буде врахований цей фактор, то не тільки держава, а й підприємництво загублять великі прибутки.

ВИСНОВКИ

Сьогодні провідну роль у створенні ефективного недержавного сектора відіграє малий бізнес. Саме малі і середні підприємства, різні комерційні структури, що належать до сфери малого бізнесу, беруть на себе ризик і працюють згідно з новими вимогами, що ставляться до ефективності. Створення широкої мережі малих підприємств у всіх галузях господарства сприятиме демонополізації та розвитку конкуренції. Але такий бажаний розвиток сектора малого бізнесу наштовхується на безліч перепон.

Розвиток малого бізнесу для держави є вигідним багатьма чинниками, для прикладу: формуванням середнього класу, ростом економічної активності населення, створенням нових робочих місць, розробкою нововведень та ін.

Держава повинна забезпечити спрощення законодавства, визначити права та обов’язки суб’єктів малого підприємництва, межі втручання місцевих органів у діяльність фірми. Крім використання нормативів прямої дії для функціонування суб’єктів малого бізнесу через митну, податкову, грошово-кредитну, зовнішньоекономічну систему, а також за допомогою інших заходів макроекономічного характеру. У цьому процесі роль держави є вирішальною.

Сучасне українське законодавство не зовсім всестороннє регулює систему оподаткування, але воно не стоїть на місці - постійно розвивається і вдосконалюється. Приймаються нові нормативні акти, що повинні ще більш детально регулювати всі виникаючі у цій сфері правовідносини, обговорюється проект Податкового кодексу, основного нормативно-правового акту, що буде регулювати сферу оподаткування.

На сьогодні і в теорії, і в практиці не існує єдиного визначення суб’єктів малого підприємництва. Так, для позначення цієї категорії використовується цілий ряд назв: «суб'єкти малого підприємництва», «малий бізнес», «малі підприємства», «підприємці», «приватні підприємці». Можна сказати, що в основі усіх визначень «мале підприємництво» лежить кількісний критерій, який характеризує розміри господарської діяльності такої категорії суб'єктів економічних відносин.

Щодо стимулювання і підтримки малого підприємництва, згідно з п.1.8 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа, яка зареєструвалася як суб’єкт підприємницької діяльності та надає послуги іншій особі (виконує роботи на її користь) у межах цивільно-правового договору, прирівнюється до найманої особи з відповідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо умови такого цивільно-правового договору передбачають надання таких послуг (робіт) на постійній та регулярній основі протягом більш ніж одного місячного податкового періоду та або отримання всіх видів вигод, винагород та понесення всіх ризиків, пов’язаних з таким наданням чи ненаданням, такою іншою особою – замовником послуг (робіт).

Це означає, що, коли якась особа виплачує кошти приватному підприємцю за надані їй послуги чи виконані на її користь роботи, вона повинна утримати з цих коштів 15% податку, крім того, що цей підприємець, який, наприклад, працює за спрощеною системою оподаткування, повинен сплачувати ще й єдиний податок. Отже, маємо класичний приклад подвійного оподаткування.

Спрощена система оподаткування обліку та звітності вводиться для юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності в яких за рік середньо облікова кількість робітників не перевищує 50 чоловік та об’єм виручки від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 мільйон гривень.

Важливою перевагою для СМП, який сплачує єдиний податок, є звільнення від сплати таких видів податків і зборів:

1) ПДВ (крім платників—юридичних осіб, які сплачують єдиний податок за ставкою 6 %);

2) податку на прибуток підприємств;

3) податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — СПД);

4) плати (податку) за землю;

5) збору за спеціальне використання природних ресурсів;

6) збору до Державного інноваційного фонду;

7) збору на обов'язкове соціальне страхування;

8) відрахувань і зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автодоріг;

9) комунального податку;

10) податку на промисел;

11) збору на державне пенсійне страхування;

12) збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

13) внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

14) збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Крім того, якщо у попередньому звітному календарному році підприємство сплачувало фіксований сільськогосподарський податок (ФСП), то обравши інший спосіб застосування спрощеної системи оподаткування у вигляді єдиного податку, сільськогосподарське підприємство звільняється від сплати ФСП.

СПД — юридична особа має право самостійно обирати одну з наступних ставок єдиного податок:

1) 6% від суми виручки від реалізації продукції без урахування A3 у разі сплати ПДВ;

2) 10 % від суми виручки від реалізації продукції, за винятком A3, якщо ПДВ не сплачуться.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бадида М. Єдиний податок суб’єктів малого підприємництва в системі місцевого оподаткування //Формування ринкових відносин в Україні. –2008 р. № 4. – С. 124-128.

2. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19 жовтня 2000 р. № 2063-III // Відомості Верховної Ради. – 2000. – 48.

3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР. // Відомості Верховної Ради. – 1997. – №35.

4. Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р. // Відомості ВРУ. - 1997. — № 27, ст..8

5. Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р., №1251-XII// Відомості Верховної Ради. – 1991. – №9.

6. Лєкарь С. Чи потребує вдосконалення спрощена система оподаткування фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності? // Вісник податкової служби України. — 2005. — № 1-2.

7. Лист ДПА України від 14.07.2009 № 14735/7/17-0417 «Щодо адміністрування єдиного податку» // Відомості ВРУ. - 1997. — № 27.

8. Малий бізнес: стан і тенденції. (Матеріал підготовлено за сприяння зведеного інформаційно-довідкового відділу Держпідприємництва.) // Підприємництво в Україні. — 2008. — № 6—7.

9. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі". // Офіційний веб-сайтДержавної податкової адміністрації України (#"#">http://www.sta.gov.ua/

11. Порядок видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва — юридичною особою, затверджений наказом ДПАУ від 13.10.98 р. № 476 (у редакції від 12.10.99 р. № 555).

12. Розпорядження КМУ «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування» від 10.03.05 р.// Відомості Верховної Ради. – 2005. – №58-р.

13. Розрахунок сплати єдиного податку: заповнюємо разом // Податки та бухгалтерський облік. –2009 р. № 1-2. – С. 30-40.

14. Тимощук С. Малий бізнес і спрощена система оподаткування для юридичних осіб// Вісник Податкової служби України. –2006 р. № 33. - с. 20-23.

15. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 (у редакції від 28.06.99 р. № 746/99)// // Урядовий кур'єр. – 1998. – №42.

16. Футорянська Ю., Стадников К. Конкретні проблеми для конкретних платників // Підприємництво в Україні. — 2008. — № 3.

Страницы: 1, 2