В зв’язку з цим Кейнсом була висунута теорія ефективного попиту. На його думку, ефективний попит – це попит, який виражає рівновагу між споживанням та виробництвом, доходом і зайнятістю.

На відміну від Сея, який стверджував, що сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції, тобто виробництво саме формує дохід і забезпечує попит, Кейнс вказував, що доходи рівні попиту, а частіше і більше його. В зв'язку з тим, що ціни змінюються не дуже швидко і, як правило, не встигають врівноважити попит і пропозицію необхідне втручання держави в ці процеси. Кейнс стверджував, що не пропозиція створює попит, а попит створює пропозицію.

Відносно ідей про необхідність досягнення ефективного попиту дана теорія фінансів «Фіскальна антициклічна теорія» спочатку розглядалася як складова частина теорії зайнятості і доходу, а фінансова політика - як невід’ємна частина економічної політики.

Кейнс і його послідовники вважають, що держава повинна втручатись в циклічний розвиток економіки за допомогою державних витрат, зростання яких розглядається як фактор реалізації національного доходу.

Держава повинна впливати на особисте та інвестиційне споживання шляхом регулювання рівня процентної ставки або здійснюючи інвестиції в різні сфери економіки. На думку Кейнса, збільшення інвестицій приводить до розширення виробництва і скорочення безробіття.

Фіскальна антициклічна теорія фінансів

Дана теорія полягає у тому, що шляхом змін в державних доходах, а особливо у витратах можливо досягти рівноваги в економічному розвитку тому, що зростання державних витрат забезпечує економічні умови для збалансованості попиту та пропозиції на довгострокову перспективу.

Теорія мультиплікатора

Теорія базується на тому, що державні доходи для стабілізації економічного розвитку мають мультиплікуючий ефект в зв’язку з тим, що державні витрати створюють первинний попит та первинну зайнятість, підвищують купівельний попит населення, розширюють канали збуту підприємства, стає вигідно здійснювати інвестиції. При цьому величина мультиплікатора залежить від галузі, в яку були вкладені державні кошти.

На думку кейнсіанців , вони вивели на то час мультиплікатор.

Мультиплікатор характеризує залежність приросту національного доходу від приросту інвестицій і збільшується у випадку, якщо споживачі використовують приріст доходів для збільшення споживання і навпаки, зменшується , якщо посилюється схильність споживачів до нагромадження і заощадження.

Теорія функціонування фінансів Лернера

фінанси теорія мультиплікатор неокласичний

Уряд може вплинути на зайнятість за допомогою здійснення продажу і закупівель кредитних операцій, а також шляхом виплати субсидій одним особам і стягування податків з інших.

Перераховані заходи сприяють збільшенню обсягів виробництва і рівню зайнятості тільки в періоди кризи.

Під час зростання економіки дана теорія неприйнятна тому, що стримує зростання виробництва.

Принцип дефіцитного фінансування як один із засобів регулювання економіки.

Основною ідеєю і наслідком концепції Кейнса є положення про необхідність зростання державних витрат за рахунок державної позики. Відповідно до даної теорії ринок позикових капіталів став використовуватися для досягнення ефективного попиту. А дефіцит державного бюджету став одним із заходів регенерації економіки.

Лінкольн вказував на те , що старе правило суспільних фінансів групується на припущенні , що бюджет повинен бути щорічно збалансованим. Нові правила передбачають, що бюджет повинен фінансувати економіку. У такий спосіб, на думку багатьох економістів, дефіцит фінансування в період кризи економіки сприяє росту зайнятості і доходу. На думку кейнсіанців сприятливий вплив на попит робить збільшення державного боргу, тому що він призводить до утворення додаткових фінансових активів у формі державних облігації. При даному принципі державний борг виступає як обов'язкова умова і необов'язковий елемент рівномірного економічного зростання, однак державні облігації свідчать про те, що капітали взяті в борг вже витрачені. Таким чином зростання виплат по боргам відсотків є однією з причин дефіцитності бюджету і викликає потребу в нових позиках. Використання принципу дефіцитного фінансування викликає на практиці виникнення нових соціально-економічних труднощів, підвищує податковий прес або податкове навантаження на робітників. Відповідно до принципу дефіцитного фінансування виникла теорія бюджетного накопичення і теорія компенсування з бюджету. Згідно з даними теоріями бюджет повинен мати постійний хронічний дефіцит.

Теорія циклічного балансування

Циклічне балансування полягає в пристосуванні бюджету до економічного циклу. На думку економістів кейнсіанської школи політика державних витрат по можливості повинна бути узгоджена з фондами економічного циклу. При цьому загальна сума доходу за роки циклу не повинна дорівнювати сумі витрат. У випадку виникнення періоду кризи дефіциту бюджету його потрібно покривати бюджетними надлишками, які утворились в період підйому економіки. З погляду кейнсіанців даний механізм циклічного балансування дасть можливість державі проводити економічний контроль за усіма фазами циклу. На перший план в даній теорії висунулося положення про введення анти циклічної політики і вирішення проблеми зайнятості. Причинами неспроможності даної теорії на практиці послужило те що циклічний рух виробництва визначає можливості і межі анти циклічної бюджетної політики, а не навпаки, як стверджували кейнсіанці. Виходячи з цього на практиці неможливо досягти вирівнювання бюджету в ході економічного циклу, тому що з розвитком економіки підвищуються тенденції до росту дефіциту бюджету. У більшості країн розмір дефіциту в багато разів перевищує бюджетні надлишки.

Теорія бюджетного стабілізування

Ця теорія ґрунтується на теорії Кейнса про роль фінансів у розширеному відтворенні. Саме Кейнс вперше визначив податки, як бюджетні стабілізатори, що автоматично реагують на циклічні коливання, забезпечуючи гнучкість економічної і фінансової систем. Відповідно до даної теорії бюджет являє собою вбудований стабілізатор, за допомогою якого досягається стабільність економіки, а також рівновага в господарстві. При цьому бюджет визначає групу стабілізаторів такі як: податки, державні витрати, позики, соціальні виплати, що впливають на співвідношення витрат і надходжень, які ідуть у механізм вбудованого стабілізатора.

Концепція неокласичного синтезу

Суть відбита в роботі американського економіста Самуельсона. Дана концепція Передбачає рівновагу в умовах неповної зайнятості, що враховує грошовий фактор. Сутність синтезу: в залежності від стану економіки передбачається використання або кейнсіанських рекомендацій держ. регулювання, або концепції неокласиків, які передбачають регулювання економіки за допомогою фіскальної і грошово-кредитної політики. На думку Самуельсона за допомогою фіскальної і грошово-кредитної політики система змішаного підприємництва може не тільки уникнути кризи, але й розраховувати на економічне зростання. При цьому попит повинен не тільки регулюватися шляхом застосування державних витрат і податків, але й шляхом зміни чи маніпулювання облікової відсоткової ставки, а також проведення операцій на відкритому ринку.

Протиріччя кейнсіанської теорії. Фактори, що обумовили неспроможність регулювання економіки на кейнсіанській основі

Протиріччя кейнсіанської теорії:

1.Заохочення ефективного попиту шляхом зростання державних витрат носить тимчасовий характер.

2.3ростання інвестицій і позик сприяє розширенню міжнародної діяльності, але в той же час призводить до відставання темпів зростання зайнятості.

3.Фінансування державних витрат за рахунок позик веде до збільшення перерозподілу нац. доходу, т.ч. погашення боргів і виплата відсотків по них здійснюється за рахунок податків на них, загострюючи при цьому протиріччя в суспільстві.

Фактори, що обумовили неспроможність регулювання економіки на кейнсіанській основі:

1.Ріст цін на паливо і сировину, погіршення економічної кон'юнктури ускладнили умови розширеного відтворення.

2.Поглиблення міжнародного поділу праці, заохочення попиту викликало інфляцію; проведення антиінфляційної політики негативно відзначилось на попиті та зайнятості.

З.Розширення державного втручання в економіку призвело до зростання державного апарату управління і витрат на його утримання.

Т.ч. теорія фінансів, висунута школою кейнсіанців, відповідала екстенсивному типу розвитку економіки.

Неокласична теорія фінансів

Неокласична теорія фінансів починає свій розвиток з 50-х рр. Теорії даної школи засновані на концепції факторів виробництва згідно з якими вартість продуктів створюється трьома факторами:

1.Капіталом

2.Працею

З.Землею.

Ефективність державних витрат розглядається з точки зору досягнення раціонального співвідношення між цими факторами. Згідно з даними теоріями передбачається перехід від екстенсивного типу розвитку економіки до інтенсивного.

Концепція Лаффера

Особлива увага в неокласичній теорії фінансів приділяється податкам. Представники даної школи повернулися до оцінки податків даної англійською класичною політекономією, яка свідчить про те, що кожний податок - поганий. На їх думку, податки, які стягуються державою призводять до необґрунтованих витрат і втрати частини національного доходу.

Згідно з кейнсіанською теорією регулювання економіки податки є важелем економічної і фінансової стабілізації, а також засобом антициклічної політики. Неокласики вказують на необхідність зниження рівня податків з метою підтримки інвестицій і активізації ринкового механізму. Вони стверджують, що податкова політика повинна бути спрямована на стимулювання економічного росту в довгостроковому періоді. З цією метою вони пропонують знизити ставки податків, змінити структуру податкової системи, прогресивну шкалу по прибутковому податку замінити пропорційною. Т.ч. на їхню думку буде створена нейтральна для розвитку економіки податкова система.

Лаффер вперше обґрунтував залежність між ростом податкових ставок і доходи бюджету.

Збільшення податкових ставок супроводжується зростанням бюджетних доходів, однак існує межа, за якою починається заборонена зона шкали оподаткування. Ставка податку в забороненій зоні призводить до скорочення державних доходів. Т.ч. зміст полягає в тому, що зниження податкових ставок має стимулюючий вплив на виробництво, тому що високі ставки податків призводять до зменшення обсягів випуску продукції, доходи падають і податкова база звужується.