бесплатные рефераты

Управління активами та пасивами підприємства

Зобов'язання за кредитною угодою буде довгостроковим, якщо:

• позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення певних умов, пов'язаних із фінансовим станом позичальника;

• не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Поточні зобов'язання включають:

короткострокові кредити банків;

поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

короткострокові векселі видані;

кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на:

виплату відпусток працівникам;

додаткове пенсійне забезпечення;

виконання гарантійних зобов'язань;

реструктуризацію;

виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами.

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану.

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває. Забезпечення довгострокових зобов'язань визнаються у сумі їх теперішньої вартості.

Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

Сума та строки погашення зобов'язання, яке було виключене із складу поточних зобов'язань з обґрунтуванням причин цього.

Перелік і суми зобов'язань, що включені до статей балансу "Інші довгострокові зобов'язання", "Інші поточні зобов'язання".

Підприємство щодо кожного виду забезпечень наводить таку інформацію:

Цільове призначення, причини невизначеності та очікуваний строк погашення.

Залишок забезпечення на початок і кінець звітного періоду.

Збільшення забезпечення протягом звітного періоду внаслідок створення забезпечення або додаткових відрахувань.

Сума забезпечення, що використана протягом звітного періоду.

Невикористана сума забезпечення, що сторнована у звітному періоді.

Сума очікуваного відшкодування витрат іншою стороною, що врахована при оцінці забезпечення.

 

1.3 Організаційні аспекти політики управління активами та пасивами підприємства


В умовах ринку підприємству необхідно позбавлятися від непотрібних засобів, скорочувати об'єми незавершеного будівництва, а також максимально прискорювати оборот по реалізації продукції (робіт, послуг) - мова про це піде далі.

Коротко зупинимося на деяких організаційних аспектах політики оптимізації структури оборотного капіталу підприємства.

В деяких випадках рентабельність може бути істотно підвищена, якщо підприємство активно використовує позикові засоби, тобто оптимізує структуру свого капіталу шляхом кредитної політики. В цілях вироблення такої кредитної політики підприємства рекомендується провести аналіз структури пасиву балансу і рівень співвідношення власних і позикових засобів. На підставі цих даних підприємство вирішує питання про достатність власних оборотних коштів або про їх нестачу (йдеться про необхідність ухвалити рішення про залучення позикових засобів, для чого прораховується ефективність різних варіантів).

Ухвалюючи рішення про залучення позикових засобів, підприємству доцільно скласти план їх повернення, розрахувати за період кредиту відсоткову ставку і визначити суми відсотків за даним кредитним договором, а також джерела їх виплати з урахуванням порядку і умов оподаткування прибутку. Слід також враховувати порядок оподаткування курсових різниць в тому випадку, якщо кредит узятий у валюті.

Підприємству може бути вигідно узяти вексельний кредит, при цьому слід порівняти процентні ставки по векселю і кредиту. Фінансовим службам рекомендується враховувати всі можливі вигоди і витрати по залученню фінансових ресурсів як через систему кредитування, так і через інструменти ринку цінних паперів, а також розробити схему забезпечення їх погашення з урахуванням всіх можливих джерел отримання підприємством засобів.

Фінансовій службі підприємства необхідно для цього:

1.                 Розрахувати потребу в позикових засобах (при її відсутності - можливу вигоду від їх залучення);

2.                 Правильно вибрати кредитну організацію (враховуючи наявність ліцензії, розмір процентної ставки, способи її розрахунку - складним відсотком або простим відсотком, терміни погашення, форми видачі, репутацію на ринку цінних паперів, умови пролонгації кредитів і т.д.);

3.                 Скласти план погашення позикових засобів і розрахунок процентної суми з урахуванням особливостей оподаткування прибутку.

Управління оборотними коштами (грошовими коштами, ринковими цінними паперами), дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю, нарахуваннями і іншими засобами короткострокового фінансування (окрім виробничих запасів), а також рішення питань по цих проблемах вимагає значної кількості часу, і на цьому напрямі найяскравіше виявляється основна проблема управління фінансами: вибір між рентабельністю і вірогідністю неплатоспроможності (вартість активів підприємства стає менше його кредиторської заборгованості).

Фінансовій службі підприємства доцільно постійно контролювати черговість термінів фінансування активів, вибираючи один з декількох існуючих на практиці способів:

- хеджування (компенсація активів зобов'язаннями при рівному терміні погашення);

- фінансування по короткострокових позиках;

- фінансування по довгострокових позиках;

- фінансування переважне по довгострокових позиках (консервативна політика);

- фінансування переважне по короткострокових позиках (агресивна політика).

У справжніх умовах підприємство може підтримувати забезпеченість узятих позик наступними методами:

1.                 Збільшення частки ліквідних активів;

2.                 Подовження термінів, на які видаються позики підприємству.

Проте слід врахувати, що ці методи ведуть до зниження прибутковості:

у першому - шляхом вкладення засобів в малоприбуткові активи;

у другому - за допомогою можливості виплати відсотків по позиці в період наявності власних засобів.

Крім того, може бути застосований метод фінансування за рахунок відкладання виплат за зобов'язаннями, проте існують межі, встановлені законодавством, до яких підприємство може відносити терміни платежів. В результаті аналізу оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості з урахуванням їх нормативних значень рекомендується провести наступні заходи:

- ухвалення рішення про заміну негрошових форм розрахунків або принаймні про встановлення їх оптимального критичного рівня на основі аналізу ефективності вексельних розрахунків або операцій по переуступці прав вимоги довга;

- складання програми по ліквідації заборгованості по виплаті заробітної платні (за наявності такої заборгованості);

- розгляд можливості реструктуризації заборгованості по платежах до бюджету і позабюджетних державних фондів.

В результаті такого аналізу доцільно провести повну інвентаризацію заборгованості в цілях реалізації можливості взаємного погашення заборгованості або її реструктуризації або провести аналіз і списання безнадійних боргів і незатребуваних сум. У ряді випадків підприємству слід почати претензійну роботу або звертатися з позовами до арбітражного суду.

При цьому підприємству рекомендується робити аналіз впливу курсових різниць на систему показників звітності і рівень оподаткування в тому випадку, якщо є заборгованість у валюті, причому при виробленні податкової політики і облікової політики підприємства слід враховувати, що ступінь впливу курсових різниць по дебіторській і кредиторській заборгованості різний.

Фінансовим службам доцільно розглянути і заборгованість, виражену у векселях, розрахувавши при цьому дисконтні суми по векселях як до отримання, так і до сплати. Цю роботу слід проводити спільно з бухгалтерією підприємства і його аналітичними службами (як правило, керує цією роботою фінансовий менеджер).

Мета деталізованого аналізу фінансового становища – більш докладна характеристика майнового і фінансового становища суб'єкта, що хазяює, результатів його діяльності в минулому звітному періоді, а також можливостей розвитку суб'єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.

У загальному виді програма заглибленого аналізу діяльності підприємства виглядає в такий спосіб.

1.Попередній огляд економічного і фінансового становища суб'єкта господарювання:

1.1. Характеристика загальної спрямованості хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності;

1.2. Виявлення “хворих” статей звітності;

2.Оцінка й аналіз економічного потенціалу суб'єкта господарювання:

2.1. Оцінка майнового положення:

2.1.1. Побудова аналітичного нетто;

2.1.2. Вертикальний аналіз балансу;

2.1.3. Горизонтальний аналіз балансу;

2.1.4. Аналіз якісних зрушень у майновому положенні;

2.2. Оцінка фінансового становища:

2.2.1. Оцінка ліквідності;

2.2.2. Оцінка фінансової стійкості;

3.Оцінка й аналіз результативності хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності і суб'єкта господарювання:

3.1. Оцінка виробничої (основний) діяльності;

3.2. Аналіз рентабельності;

3.3. Оцінка положення на ринку цінних паперів.

Сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства дає узагальнену вартісну оцінку активів, що числяться на балансі підприємства. Це облікова оцінка, що не збігається із сумарною ринковою оцінкою активів підприємства. Ріст цього показника свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства. При аналізі балансів в оцінці брутто цей показник розраховується вирахуванням регулюючих статей з підсумку балансу.

Частка активної частини основних засобів. Відповідно до нормативних документів під активною частиною основних засобів розуміють машини, устаткування і транспортні засоби. Ріст цього показника в динаміку звичайно розцінюється як сприятлива тенденція.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що залишилася до списання на витрати в наступних періодах. Звичайно використовується в аналізі як характеристика становища основних засобів. Доповненням цього показника до 100% (або одиниці) є коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт відновлення показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові основні засоби.

Коефіцієнт вибуття показує, яка частина основних засобів, з якими підприємство початок діяльність у звітному періоді, вибула через старість і з інших причин.

Величина власних оборотних коштів характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, що мають оборотність менш одного року). Це розрахунковий показник, що залежить як від структури активів, так і від структури джерел засобів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, що займаються комерційною діяльністю й іншими посередницькими операціями. За інших рівних умов ріст цього показника в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток.

Не слід змішувати поняття “оборотні кошти” і “власні оборотні кошти”. Перший показник характеризує активи підприємства, другий – джерела засобів, а саме частина власного капіталу підприємства, розглянуту як джерело покриття поточних активів.

Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями. Теоретично (іноді і практично) можлива ситуація, коли величина поточних зобов'язань перевищує величину поточних активів. З позиції теорії така ситуація аномальна, оскільки в, цьому випадку одним із джерел покриття основних засобів і необоротних активів є короткострокова кредиторська заборгованість. Фінансове становище підприємства в цьому випадку розглядається як хитливе, потрібні негайні заходи для його виправлення.

Маневреність функціонуючого капіталу характеризує ту частину власних оборотних коштів, що знаходиться у формі коштів, тобто засобів, що мають абсолютну ліквідність. Для нормально функціонуючого підприємства цей показник міняється в межах від нуля до одиниці. За інших рівних умов ріст показника в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтоване значення показника встановлюється підприємством самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.

Коефіцієнт покриття (загальний) дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка вирахування даного показника полягає в тім, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів; отже, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче (але крайній мері теоретично). Розмір перевищення і задається коефіцієнтом покриття. Значення показника може значно варіюватися по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміку звичайно розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичній практиці приводиться критичне нижнє значення показника – 2; однак це лише орієнтоване значення, що вказує на порядок показника, але не на його точне нормативне значення.

Коефіцієнт швидкої ліквідності аналогічний коефіцієнтові покриття; однак обчислюється по більш вузькому колу поточних активів, коли з розрахунку виключена найменш ліквідна їхня частина – виробничі запаси. Логіка такого виключення складається не тільки в значно меншій ліквідності запасів, але, що набагато більш важливо, і в тім, що грошові кошти, які можна виручити у випадку змушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижче витрат по їх придбанню. Зокрема, в умовах ринкової економіки типової є ситуація, коли при ліквідації підприємства виручають 40% і менш від облікової вартості запасів. У західній літературі приводиться орієнтоване нижнє значення показника – 1, однак ця оцінка також носить умовний характер. Крім того, аналізуючи динамікові цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу і на фактори, що обумовили його зміна. Так, якщо ріст коефіцієнта швидкої ліквідності був зв'язаний в основному з ростом невиправданої дебіторської заборгованості, навряд чи це характеризує діяльність підприємства з позитивної сторони.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства; показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. Рекомендаційна нижня границя показника, що приводиться в західній літературі, – 0,2. У вітчизняній практиці фактичні середні значення розглянутих коефіцієнтів ліквідності, як правило, значно нижче значень, що згадуються в західних літературних джерелах. Оскільки розробка галузевих нормативів цих коефіцієнтів – справа майбутнього, на практиці бажано проводити, аналіз динаміки даних показників, доповнюючи його порівняльним аналізом доступних даних по підприємствах, що має аналогічну орієнтацію своєї господарської діяльності.

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів характеризує ту частину вартості запасів, що покривається власними оборотними коштами. Традиційно має велике значення в аналізі фінансового становища підприємств торгівлі: нижня границя показника, що рекомендується, у цьому випадку – 50%.

Коефіцієнт покриття запасів розраховується співвіднесенням величини “нормальних” джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника менше одиниці, то поточне фінансове становище підприємства розглядається як хитливе.

Одна з найважливіших характеристик фінансового становища підприємства – стабільність його діяльності у світлі довгострокової перспективи. Вона зв'язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Так, багато бізнесменів, включаючи представників державного сектора економіки, воліють вкладати в справу мінімум власних засобів, а фінансувати його за рахунок грошей, узятих у борг. Однак якщо структура “власний каптал – позикові засоби” має значний перекіс убік боргів, підприємство може збанкрутувати, якщо трохи кредиторів, одночасно зажадають свої гроші назад у “незручне” час.

Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризується, отже, співвідношенням власних і позикових засобів. Однак цей показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості. Тому у світовий і вітчизняну обліково-аналітичну практику розроблена система показників.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власників підприємства в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше фінансово стійко, стабільно і незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство.

Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації притягнутого (позикового) капіталу – їхня сума дорівнює 1 (або 100%). З приводу ступеня залучення позикових засобів у закордонній практиці існують різні, часом протилежні думки. Найбільш поширена думка, що частка власного капіталу повинна бути досить велика. Вказують і нижня межа цього показника – 0,6 (або 60%).

Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Ріст цього показника в динаміку означає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знижується до одиниці (або 100%), це означає, що власники цілком фінансують своє підприємство. Інтерпретація показника проста і наочна: його значення, рівне 1,25, означає, що в кожної 1,25 грн., вкладеного в активи підприємства, 25 коп. позикові. Даний показник широко використовується в детермінованому факторному аналізі.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може відчутно варіюватися в залежності від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів і інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто (у деякому змісті) належить їм, а не власникам підприємства.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів характеризує структуру капіталу. Ріст цього показника в динаміку – у визначеному змісті – негативна тенденція, що означає, що підприємство усе сильніше і сильніше залежить від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт співвідношення власних і запозичених засобів як і деякі з вищенаведених показників, дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Він має досить просту інтерпретацію: його значення, наприклад 0,178, означає, що на кожну гривню власних засобів, вкладених в активи підприємство, приходиться 17,8 коп. позикових засобів. Ріст показника в динаміку свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Необхідно ще раз підкреслити, що не існує якихось єдиних нормативних критеріїв для розглянутих показників. Вони залежать від багатьох факторів: галузевої приналежності підприємства, принципів кредитування, що склалася структури джерел засобів, оборотності оборотних коштів, репутації підприємства й ін. По цьому прийнятність значень цих коефіцієнтів, оцінка їхньої динаміки і напрямків зміни можуть бути встановлені тільки в результаті просторово-часових зіставлень по групах родинних підприємств. Можна сформулювати лише одне правило, що “працює” для підприємств будь-яких типів: власники підприємства (акціонери, інвестори й інші особи, що зробили внесок у статутний капітал) вважають за краще розумний ріст у динаміку частки позикових засобів, навпроти, кредитори (постачальники сировини і матеріалів, банки, що надають короткострокові позички, і інші контрагенти) віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, з більшої фінансовою автономністю.

Показники оцінки ділової активності характеризують результати й ефективність поточної основної виробничої діяльності. Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути отримана в результаті порівняння діяльності даного підприємства і родинних по сфері додатка капіталу підприємств. Такими якісними критеріями є: широта ринків збуту продукції: наявність продукції, що поставляється на експорт; репутація підприємства, що виражається, зокрема, у популярності клієнтів, що користуються послугами підприємства, і ін. Кількісна оцінка дається по двох напрямках:

·     ступінь виконання плану (установленого вищестоящою організацією або самостійно) за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього росту;

·     рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

Для реалізації першого напрямку аналізу доцільно також враховувати порівняльну динаміку основних показників. Зокрема, оптимально наступне їхнє співвідношення:


Тпб > Тр > Так > 100%, (1.10)


де Тпб, Тр, Так – відповідно темп зміни балансового прибутку, реалізації, авансованого капіталу (Бн).

Ця залежність означає, що: а) економічний потенціал підприємства зростає: б) у порівнянні зі збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації зростає більш високими темпами, тобто ресурси підприємства використовуються більш ефективно; в) прибуток зростає випереджальними темпами, що свідчить, як правило, про відносне зниження витрат виробництва і звертання.

Приведене співвідношення можна умовне назвати “золотим правилом економіки підприємства”. Однак можливі і відхилення від цієї ідеальної залежності, причому не завжди них варто розглядати як негативні. Зокрема, досить розповсюдженими причинами є: освоєння нових перспективних напрямків додатка капіталу, реконструкція і модернізація діючих виробництв і т.п. Така діяльність завжди сполучена зі значними вкладеннями фінансових ресурсів, що по більшій частині не дають моментальної вигоди, але в перспективі можуть окупитися з лишком.

Слід зазначити, що таке зіставлення в даний час ускладнюється впливом інфляції, що спотворює.

Для реалізації другого напрямку можуть бути розраховані різні показники, що характеризують ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Основні з них – вироблення, фондовіддача, оборотність виробничих запасів, тривалість операційного циклу, оборотність авансованого капіталу.

До узагальнюючих показників оцінки ефективності використання ресурсів підприємства і динамічності його розвитку відносяться показник ресурсовіддачі і коефіцієнт стійкості економічного росту.

Ресурсовіддачі (коефіцієнт оборотності авансованого капіталу). Характеризує обсяг реалізованої продукції, що приходиться на гривню засобів, вкладених у діяльність підприємства. Ріст показника в динаміку розглядається як сприятлива тенденція.

Коефіцієнт стійкості економічного росту. Показує, якими в середньому темпами може розвиватися підприємство надалі, не змінюючи вже сформоване співвідношення між різними джерелами фінансування, фондовіддачею, рентабельністю виробництва, дивідендною політикою і т.п.

До основних показників оцінки рентабельності, використовуваним у країнах з ринковою економікою для характеристики рентабельності вкладень у діяльність того або іншого виду, відносяться рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу. Економічна інтерпретація цих показників очевидна – скільки гривень прибутку приходиться на одну гривню авансованого (власного) капіталу. При розрахунку можна використовувати або балансовий прибуток, або чистий прибуток.

Аналізуючи рентабельність у просторово-часовому аспекті, необхідно приймати в увагу три ключові особливості цих показників, істотні для формулювання обґрунтованих висновків.

Перша зв'язана з часовим аспектом діяльності підприємства. Так, коефіцієнт рентабельності продукції визначається результативністю роботи звітного періоду; ймовірний і планований ефект довгострокових інвестицій він не відбиває. Коли підприємство робить перехід на нові перспективні технології або види продукції, що вимагають великих інвестицій, значення показників рентабельності можуть тимчасово знижуватися. Однак, якщо стратегія перебудови була обрана вірно, понесені витрати надалі окупляться, тобто зниження рентабельності в звітному періоді не можна розглядати як негативну характеристику поточної діяльності.

Друга особливість визначається проблемою ризику. Багато управлінських рішень зв'язані з дилемою “добре їсти або спокійно спати?”. Якщо вибирають перший варіант, то приймають рішення, орієнтовані на одержання високого прибутку, хоча б і ціною більшого ризику. При другому варіанті – навпаки. Одним з показників ризиковості бізнесу саме і є коефіцієнт фінансової залежності – чим вище його значення, тим більше ризикованим з позиції акціонерів і кредиторів є підприємство.

Третя особливість зв'язана з проблемою оцінки. Зокрема, чисельник і знаменник показника рентабельності власного капіталу виражені (у деякому змісті) у грошових одиницях різної купівельної спроможності. Чисельник показника, тобто прибуток, динамічний, він відбиває результати діяльності і сформований рівень цін на товари і послуги в основному за минулий період. Знаменник показника, тобто власний капітал, складався протягом ряду років. Він виражений у книжковій (облікової) оцінці, що може досить істотно відрізнятися від поточної оцінки.

Крім того, облікова оцінка власного капіталу не має ніякого відношення до майбутніх доходів. Дійсно, далеко не усіх може бути відбите в балансі; наприклад, престиж фірми, торговельна марка, суперсучасні технології, класний управлінський персонал не мають грошової оцінки (мова не йде про продаж фірми в цілому) у звітності. Тому ринкова ціна акцій може значно перевищувати облікову ціну. Таким чином, високе значення коефіцієнта рентабельності власного капіталу зовсім не еквівалентно високій віддачі на капітал, що інвестується у фірму; при виборі рішень фінансового характеру необхідно, отже, орієнтуватися не тільки на цей показник, але і брати до уваги ринкову ціну фірми.

Благополучний фінансовий стан підприємства – це важлива умова його безперервного й ефективного функціонування. Для його досягнення необхідно забезпечити постійну платоспроможність суб'єкта, високу ліквідність його балансу, фінансову незалежність і високу результативність господарювання.

Для цього необхідно вивчати численні показники, що характеризують усі сторони діяльності підприємства (виробництво, його потенціал, організацію, реалізацію, фінансові операції, рух грошових потоків і т.п.) для виявлення глибинних причин зміни фінансового становища. Застосування багатобічного комплексного аналізу фінансового стану підприємства створює реальні передумови для управління окремими показниками, і відповідно і для посилення їхнього впливу на поліпшення фінансового клімату.


2. УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ І ПАСИВАМИ НА ПРИКЛАДІ ТОВ „КВАРК”

2.1 Фінансово - економічна характеристика підприємства


Згідно Статуту ТОВ „КВАРК” було зареєстроване. Виконавчим комітетом Сумської міської Ради народних депутатів. 19.12.2001 р. №344

Форма власності – колективна.

Взятий на податковий облік ДПУ по Зарічному району м. Суми 29.12.2001р.

Статутний фонд на момент утворення товариства відповідно до установчих документів склав 0,50 тис. грн., а на цей час він складає –363 тис. грн..

Засновниками є 7 фізичних осіб.

ТОВ „КВАРК” структурних підрозділів не має.

Згідно із статутом товариства мало право здійснювати торгівельну діяльність, зовнішньоекономічну діяльність; комерційну діяльність.

Але фактично товариство здійснює торгівельну діяльність.

ТОВ „КВАРК” має розрахунковий рахунок.

Підприємство має державну ліцензію на виконання спеціальних видів робіт.

Метою діяльності Товариства є: отримання прибутку шляхом використання майна Товариства, здійснення виробничо-господарської, комерційної, іншої діяльності у порядку та згідно чинного законодавства.

Предметом діяльності Товариства є:

• виробництво товарів народного споживання та надання платних послуг населенню;

• торгово-комерційна та зовнішньоекономічна діяльність, у тому числі:

• оптова і роздрібна реалізація, організація та здійснення оптової, комісійної, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України та за її межами через власну та іншу торгову мережу;

• брокерські послуги, проведення біржових операцій у власних інтересах та інтересах інших осіб;

• здійснення торгово-закупівельної діяльності для підприємств, установ, організацій, громадян, у тому числі іноземних;

• надання послуг населенню в сфері громадського харчування, створення барів, кафе, піцерій з використанням алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

• товарообмінні (бартерні) операції у відповідності до діючого законодавства;

• надання всіх видів побутових послуг, прокат;

• здійснення оптово-роздрібної торгівельної діяльності;

• надання рекламно-інформаційних послуг;

• розробка і впровадження програмного забезпечення.

Якщо певний вид діяльності з вказаних вище можливо здійснювати лише за умов його ліцензування. Товариство здійснює вказаний вид діяльності лише після отримання відповідної держаної ліцензії або дозволу.

Товариство має право здійснювати інші види діяльності, які не заборонено чинним законодавством України.

Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації.

Товариство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, цього Статуту та внутрішніх локальних Положень.

Майно Товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також матеріальних та нематеріальних цінностей, вартість яких відображено в балансі Товариства..

Товариство є власником:

• майна, переданого йому засновником у власність;

• продукції, виробленої Товариством у результаті господарської діяльності;

• одержаних доходів (прибутку);

• житлового фонду, що не є державною власністю;

• іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Товариство здійснює володіння, розпорядження, користування майном, що йому належить, відповідно до мети своєї діяльності.

Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями тільки майном, на яке згідно чинного законодавства може бути накладено стягнення.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках; фірмову марку та товарний знак, які затверджуються Правлінням Товариства і реєструються згідно з чинним законодавством.

Товариство має круглу печатку зі своєю назвою, штампи та фірмовий бланк.

Товариство має право у встановленому чинним законодавством порядку:

• використовувати належне йому майно та інші матеріальні ресурси для здійснення господарської діяльності; продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним та фізичним особам вказані ресурси, відчужувати їх іншим способом, якщо це не суперечить чинному законодавству України та цьому Статуту.

• укладати угоди (контракти) в т.ч. зовнішньоекономічні, зокрема угоди купівлі-продажу, комісії. доручення, підряду, перевезень, зберігання, страхування, застави; видавати довіреності (доручення), створювати комісії, та інше; набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному та третейському суді.

• засновувати об'єднання та брати участь в об'єднаннях з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, в тому спільні підприємства в Україні та за її межами, приймати участь у фондах. асоціаціях, корпораціях спільно з українськими та іноземними партнерами.

• створювати на території України та за її межами свої підрозділи, філії, представництва, дочірні підприємства та інші. Створені структурні підрозділи, філії, представництва та дочірні підприємства можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які належать Товариству. Керівництво їх діяльністю здійснюється особами, що призначаються Правлінням Товариства і затверджуються Спостережною Радою Товариства. Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації філій, представництв, дочірніх підприємств регулюється чинним законодавством, цим Статутом та Положенням про філії.

• відкривати фірмові, комісійні та комерційні магазини.

• самостійно встановлювати для працівників Товариства додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші пільги згідно колективного договору.

• залучати до роботи фахівців, які не входять до його складу, самостійно визначати форми, системи, вид та розміри оплати їх праці.

• застосовувати систему контрактів при найму на роботу працівників.

• встановлювати економічно обґрунтовані норми праці та заробітної плати.

• отримувати кредити у національній та іноземній валюті.

• самостійно визначати ціни та тарифи на вироблену продукцію, надані послуги та роботи.

• вимагати відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди від акціонерів Товариства, інших фізичних та юридичних осіб, якщо їхні дії призвели до матеріальних втрат Товариства чи його акціонерів,

• має право на комерційну таємницю, а саме відомості пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю Товариства, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам; а також на захист своєї комерційної таємниці;

• вчиняти інші дії, що не суперечать чинному законодавству України.

Фінансова стабільність є важливою передумовою успішного ведення господарської діяльності. Вона досягається налагодженням ритмічної та ефективної роботи підприємств і вмілим управлінням виробничими фондами та джерелами їх формування.

Важливими показниками фінансової діяльності підприємства є його ліквідність та платоспроможність. Ліквідність-це спроможність підприємства своєчасно виконувати свої грошові зобов’язання, передусім сплачувати борги. Вона характеризується наявністю ліквідних засобів (активів) які можуть бути використані на погашення боргових зобов’язань. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу варто відрізняти ліквідність активів, що визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у грошові кошти. Чим менше час, що буде потрібно, щоб даний вид активів перетворився в гроші, тим вище їхня ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих по ступеню їхньої ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їхнього погашення і розташованими в порядку зростання термінів.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому варто використовувати загальний показник ліквідності, що обчислюється по формулі, приведеної в таблиці Додатку Г. За допомогою даного показника здійснюється оцінка зміни фінансової ситуації в організації з погляду ліквідності. Даний показник застосовується також при виборі найбільш надійного партнера з безлічі потенційних партнерів на основі звітності.

Різні показники ліквідності не тільки дають характеристику стійкості фінансового стану організації при різному ступені обліку ліквідності засобів, але і відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Наприклад, для постачальників сировини і матеріалів найбільш цікавий коефіцієнт абсолютної ліквідності. Покупці і власники акцій підприємства в більшій мері оцінюють платоспроможність за коефіцієнтом поточної ліквідності.

Виходячи з даних балансу на ТОВ «КВАРК» коефіцієнти, що характеризують платоспроможність, мають наступні значення (див. Додаток Г).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець 2009 року склав 0,18, при його значенні на початок року 0,08. Це значить, що 18% (з необхідних 20%) короткострокових зобов'язань підприємства, може бути негайно погашене за рахунок коштів і короткострокових фінансових вкладень. Цей показник практично дорівнює нормативному, що позитивно позначиться на відношення до даної організації з боку постачальників (сума заборгованості постачальникам складає 82,13% від загальної суми кредиторської заборгованості). Можна відзначити ріст даного показника за звітний період у 2 рази, що є позитивним моментом.

Значення проміжного коефіцієнта покриття з 1,44 на початок 2009 року зменшилося до 1,27 на кінець року і стало вище нормативного значення на 0,57. Тобто за рахунок дебіторської заборгованості, у випадку її виплати, ТОВ «КВАРК» зможе погасити 100% кредиторської заборгованості. Але в цілому значення даного коефіцієнта можна назвати прогнозним, тому що підприємство не може точно знати, коли й у якій кількості дебітори погасять свої зобов'язання. Тобто практично співвідношення можна вважати на кінець 2009 року задовільним, але воно може ще більш погіршитися внаслідок залежності від таких факторів, як: швидкості платіжного документообігу банків; термінів дебіторської заборгованості; платоспроможності дебіторів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


© 2010 РЕФЕРАТЫ