Види та методи фінансового аналізу

Тпб >Тр >Так > 100%,

де Тпб ,Тр, Так – відповідно темп зміни прибутку, реалізації, авансованого капіталу.

Ця залежність означає, що :

-                     економічний потенціал підприємства зростає;

-                     у порівнянні зі збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації зростає більш високими темпами, тобто ресурси підприємства використовуються більш ефективно;

-                     прибуток зростає випереджальними темпами, що свідчить , як правило, про відносне зниження витрат виробництва і звертання.

Однак можливі і відхилення від цієї ідеальної залежності, причому не завжди їх варто розглядати як негативні. Такими причинами є: освоєння нових перспектив напрямку додатка капіталу, реконструкція і модернізація діючих виробництв. Ця діяльність завжди сполучена зі значними вкладеннями фінансових ресурсів, що по більшій частині не дають швидкої вигоди, але в перспективі можуть цілком окупитися.

Для реалізації другого напрямку можуть бути розраховані різні показники, що характеризують ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

При аналізі стану підприємства важливо визначити, наскільки ефективне керування активами. По балансу підприємства можна судити про характер використовуваних активів. Велика сума накопиченої амортизації стосовно наявного нерухомого майна, машин і устаткування дає підстави думати, що на підприємстві старе устаткування, що вимагає відновлення. Якщо в балансі з'явилися великі суми коштів, можна припустити, що є зайві гроші, які могли бути використані з більшою користю. Для виявлення тенденцій у використанні наявних на підприємстві ресурсів використовується ряд коефіцієнтів, заснованих на співвідношенні товарообігу і величини капіталу, необхідного для забезпечення такого обсягу операцій.

Коефіцієнти обертання активів обчислюється в декількох варіантах. Можуть бути використані коефіцієнти:

- обертання активів;

- обертання постійних активів;

- обертання чистих активів.

Кобертання = виторг від реалізації

активів активи активи

усього + усього

на початок на кінець

року року.

Кобертання виторг від реалізації

постійних = активи активи поточні поточні

активів усього + усього - активи + активи

на початок на кінець на початок на кінець

року року року року

Кобертання виторг від реалізації

чистих = активи активи поточні поточні

активів усього + усього - зобов'язання + зобов'язання

на початок на кінець на початок на кінець

року року року року

За допомогою цих показників можна визначити, яка кількість вкладених активів необхідна для забезпечення даного рівня реалізації продукції, тобто яка сума доходу виходить на кожну гривню вкладених активів. Застосування нетто-активів виключає з розрахунків поточні зобов'язання. Пояснюється це тим, що поточні зобов'язання (рахунки до оплати, податки, що підлягають виплаті, частка довгострокової заборгованості, що підлягає виплаті, нарахована заробітна плата й інші нараховані зобов'язання) в основному безпосередньо зв'язані з операціями підприємства і не знаходяться в її розпорядженні в процесі її діяльності. Таким чином, сума використовуваних підприємством активів ефективно зменшується за рахунок цієї постійної поточної кредиторської заборгованості й інших поточних зобов'язань. Це розуміння особливе важливо при аналізі діяльності торгових фірм, у яких сума рахунків постачальників, що підлягають оплаті, досягає значної частки в загальному підсумку балансу.

Показник обертання постійних активів показує, яка сума доходу виходить на одиницю грошового вираження основних засобів підприємства. Цей показник є найбільше “хворобливим” для українських підприємств у нинішньому періоді розвитку економіки країни з характерним неповним використанням виробничих потужностей.

Необхідно відзначити, що дані показники є дуже наближеними, оскільки в балансах більшості підприємств всілякі активи, придбані в різний час, показуються по первісній вартості. Балансова вартість таких активів часто не має нічого загального з їх реальною вартістю, при цьому така розбіжність збільшується в умовах інфляції і при підвищенні вартості таких активів. Саме такі невідповідності балансової і реальної вартості в більшості інвесторів викликають бажання до поглинання даної компанії, щоб реалізувати закладену в ній додаткову вартість.

Ще одне перекручування реального положення може бути зв'язане з розмаїтістю видів діяльності компанії: у той час як значна частина виробничої діяльності вимагає залучення великої кількості активів, інші види діяльності (наприклад, сфера обслуговування чи оптова торгівля) вимагають щодо меншої кількості активів для одержання визначеного обсягу доходу. Тому при аналізі, по можливості, треба прагнути до поділу фінансових показників по основних видах діяльності чи видам продукції, і коефіцієнт обертання активів поряд з іншими показниками допоможе визначити сприятливі чи несприятливі результати діяльності.

Динаміка всіх розглянутих показників обертання активів сприятлива для підприємства. Відзначається істотно більш слабке поліпшення показника чистих активів. Це пояснюється тим, що на фоні росту виторгу підприємства відбувається зниження кредиторської заборгованості. Це у свою чергу збільшує величину чистих активів, що створюють цей виторг, і, отже, в остаточному підсумку сприяє зменшенню показника обертання чистих активів.

При аналізі обертання оборотних коштів особлива увага повинна приділятися виробничим запасам і дебіторській заборгованості.

Головна мета аналізу полягає в тому, щоб установити ознаки зменшення величини, чи навпроти, надлишкового нагромадження товарно-матеріальних запасів і рахунків дебіторів. Звичайно ці статті балансу зіставляються із сумою доходу від реалізації продукції чи послуг із собівартістю реалізованої продукції, оскільки вважається, що ці статті тісно взаємозалежні.

Тільки на основі даних балансу важко дати точну оцінку товарно-матеріальним запасам. Звичайно використовується середня сума товарно-матеріальних запасів на початок і кінець звітного періоду. Іноді буває доцільно використовувати тільки показник на кінець звітного періоду, якщо відбувається бурхливий ріст підприємства і товарно-матеріальні запаси постійно збільшуються для забезпечення швидко зростаючого обсягу реалізації. Важливо також враховувати метод списання товарно-матеріальних запасів на собівартість продукції – метод ЛІФО, ФІФО, по середній вартості і т.д.

Обертання дебіторської заборгованості ґрунтується на порівнянні величини цієї статті з чистим обсягом продажів. При аналізі даного показника принциповим є питання, чи відповідає сума неоплаченої дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду сумі продажів у кредит, що по логіці повинна залишатися неоплаченої з обліком наданих компанією умов комерційного кредиту. Точний аналіз стану дебіторської заборгованості може бути зроблений тільки шляхом визначення "віку" усіх рахунків дебіторів по книгах компанії і класифікації їхній по кількості неоплачених днів: 10 днів, 20 днів, 30 днів, 40 днів і т.д. - і далі шляхом порівняння цих термінів з умовами кредитування по кожній угоді. Але такого роду аналіз вимагає доступу до внутрішньої інформації компанії, тому зовнішній дослідник змушений задовольнятися досить приблизним показником, що зіставляє дебіторську заборгованість і обсяг реалізації за 1 день і наступне співвіднесення цієї величини із середнім значенням дебіторської заборгованості протягом року.

Обертання оцінюють, зіставляючи показники середніх залишків оборотних активів і їхніх оборотів за аналізований період. Оборотами при оцінці й аналізі оборотності є:

-                     для виробничих запасів – витрати на виробництво реалізованої продукції;

-                     для дебіторської заборгованості – реалізація продукції по безготівковому розрахунку (оскільки цей показник не відображаєтьсяся у звітності і може бути виявлений за даними бухгалтерського обліку, на практиці його нерідко заміняють показником виторгу від реалізації).

Обертання дебіторської заборгованості ( в оборотах)

Він розраховується по формулі:

Кобертання          виторг від реалізації (без ПДВ)

дебіторської = ________________________________

заборгованості      величина чистої деб.заборгованості.

Обертання дебіторської заборгованості ( у днях)

Він розраховується по формулі:

Кобертання                             360 днів

дебіторської = ________________________________

заборгованості         обертання деб.заборгованості

(в оборотах).

Коефіцієнт показує кількість днів , протягом яких надійдуть гроші від погашення дебіторської заборгованості.

Обертання запасів (в оборотах)

Він розраховується по формулі:

Кобертання = виторг від реалізації

Запасів ТМЦ + ТМЦ

на початок на кінець

року року.

Обертання в оборотах указує середнє число оборотів засобів, вкладених в активи даного виду, в аналізований період.

Звичайно, чим вище показник обертання товарно-матеріальних запасів, тим краще: низький рівень запасів зменшує ризик, зв'язаний з неможливість реалізувати продукцію і вказує на ефективне використання капіталу. Проте, якщо показник обертання запасів на даному підприємстві значно вище, ніж у середньому по галузі, це може свідчити про потенційний дефіцит закуповуваних товарів і матеріалів, що може відбитися на якості обслуговування замовників і, в остаточному підсумку, послабити конкурентну позицію підприємства. Остаточний висновок вимагає додаткового аналізу.

Обертання запасів (у днях)

Він розраховуєтьсяпо формулі:

Кобертання = собівартість реалізації

запасів середні запаси .

Обертання у днях указує тривалість (у днях) одного обороту засобів, вкладених в активи даного виду.

Обертання кредиторської заборгованості

Він розраховується по формулі:

Кобертання собівартість реалізованої продукції

кредиторської = ______________________________________

заборгованості середній розмір кред. заборгованості.

Узагальненою характеристикою тривалості омертвляння фінансових ресурсів у поточних активах є показник тривалості операційного циклу, тобто того, скільки днів у середньому проходить з моменту вкладення коштів у поточну виробничу діяльність до моменту повернення їх у виді виторгу на розрахунковий рахунок.

Тривалість операційного циклу

Він розраховується по формулі:

Ктривалості дебіторська заборгованість( у днях)

операційного = ________________________________

циклу обертання запасів ( у днях).

Цей показник в значній мірі залежить від характеру виробничої діяльності; його зниження – одна з основних внутрішньогосподарських задач підприємства.

Тривалість фінансового циклу

Він розраховується по формулі:

К тривалості К тривалості Кобертання

фінансового = операційного циклу - кред.заборгованості

циклу

Фінансовий цикл – цикл обертання готівки, що характеризує час, протягом якого кошти витягнуті з обороту. Скорочення операційного і фінансового циклу розглядаються в динаміці, як позитивна тенденція. Фінансовий цикл може бути скорочений, як за рахунок прискорення обертання дебіторської заборгованості і виробничих запасів так і за рахунок некритичного уповільнення обертання дебіторської заборгованості.

Узагальнююча оцінка фінансового стану підприємства досягається на основі таких результативних показників, як прибуток і рентабельність.

Величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі сторони господарювання.

Аналіз формування і використання прибутку припускає наступні етапи: - аналіз складу і динаміки балансового прибутку; - аналіз фінансових результатів від звичайних видів діяльності; - аналіз рівня середньореалізаційних цін; - аналіз фінансових результатів від інших видів діяльності; - аналіз рентабельності діяльності підприємства; - аналіз розподілу і використання прибутку.

В аналізі використовуються наступні показники прибутку: балансовий прибуток, оподатковуваний прибуток, чистий прибуток.

Балансовий прибуток містить у собі прибуток від звичайних видів діяльності, фінансові результати від операційних і позареалізаційних операцій і надзвичайних обставин.

Оподатковуваний прибуток являє собою різницю між прибутком від звичайної діяльності і сумою пільг по податку на прибуток.

Чистий прибуток - це та частина прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток.

У процесі аналізу необхідно вивчити склад прибутку від звичайної діяльності, його структуру, динаміку і виконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку необхідно враховувати інфляційні фактори зміни її суми. Для цього виторг необхідно скорегувати на середньозважений ріст цін на продукцію підприємства в середньому по галузі, а собівартість товарів, продукції (робіт, послуг) зменшити на їхній приріст у результаті підвищення цін на спожиті ресурси за аналізований період.

Для проведення аналізу прибутку по складу й у динаміці складають таку аналітичну таблицю.

Аналіз складу, динаміки та виконання плану по прибутку

Основну частину прибутку підприємства одержують від звичайних видів діяльності, до якого відносять прибуток від продажу продукції (робіт, послуг).

Прибуток від продажу продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів першого рівня співпідпорядкованості: обсягу продажів продукції (VРП); її структури (УДi); собівартості (Зi) і рівня середньореалізаційних цін (Цi).

Обсяг продажу продукції може позитивно чи негативно впливати на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу продажу відбувається зменшення суми прибутку. Виконання плану по обсягу продажу обчислюють зіставленням фактичного обсягу реалізації з плановим у натуральному (якщо продукція однорідна), умовно-натуральному та у вартісному вираженні (якщо продукція неоднорідна по своєму складу). Для цього бажано використовувати базовий (плановий) рівень собівартості окремих виробів, тому що собівартість менше піддається впливу структурного фактора, ніж виторг.

Структура товарної продукції також може позитивно чи негативно впливати на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної чи збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в зворотнопропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки.

Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна виконати способом ланцюгових підстановок, послідовно заміняючи планову величину кожного фактора фактичною величиною .

Середньореалізаційна ціна одиниці продукції розраховується шляхом розподілу виторгу від реалізації відповідного виробу на обсяг продажу. На зміну її рівня впливають наступні фактори: якість реалізованої продукції, ринки збуту, кон'юнктура ринку, інфляційні процеси.

Якість товарної продукції – один з основних факторів, від якого залежить рівень середньої ціни реалізації. За більш високу якість продукції встановлюються більш високі ціни і навпаки.

Виконання плану по прибутку в значній мірі залежить від фінансових результатів діяльності, не зв'язаних з реалізацією продукції. Це фінансові результати, отримані від операційних, позареалізаційних операцій і надзвичайних обставин.

Аналіз зводиться в основному до вивчення динаміки і причин отриманих збитків і прибутку по кожнім конкретному випадку. Збитки від виплати штрафів виникають у зв'язку з порушенням окремими службами договорів з іншими підприємствами, організаціями й установами. При аналізі встановлюються причини невиконаних зобов'язань, приймаються міри для запобігання допущених помилок. Зміна суми отриманих штрафів може відбутися не тільки в результаті порушення договірних зобов'язань постачальниками і підрядчиками, але і через ослаблення фінансового контролю у відношенні їх. Тому при аналізі даного показника варто перевірити, чи у усіх випадках порушення договірних зобов'язань були пред'явлені постачальникам відповідні санкції.

Збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості виникають звичайно на тих підприємствах, де постановка обліку і контролю над станом розрахунків знаходиться на низькому рівні. Прибутки (збитки) минулих років, виявлені в поточному році, також свідчать про недоліки бухгалтерського обліку.

Особливої уваги заслуговують доходи по цінних паперах (акціям, облігаціям, векселям, сертифікатам і т.д.). Підприємства - власники цінних паперів одержують визначені доходи у вигляді дивидендів. У процесі аналізу вивчається динаміка дивідендів, курсу акцій, чистого прибутку, що приходиться на одну акцію, установлюються темпи їхнього росту чи зниження. На закінчення аналізу розробляються конкретні заходи, спрямовані на попередження і скорочення збитків і втрат від даних видів діяльності.

Показники рентабельності більш повно, чим прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їхня величина показує співвідношення ефекту з наявними використаними ресурсами. Їх застосовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.

Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп: - показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат

виробництва й інвестиційних проектів; - показники, що характеризують рентабельність продажу; - показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин.

Усі ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку.

Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат)

Вона розраховується по формулі:

R3 = Пб R3 = Пч

З , чи З

де Пб – балансовий прибуток, Пч - чистий прибуток, З - сума витрат по реалізованій чи зробленій продукції.

Показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції.

Рентабельність продажів

Вона розраховується по формулі:

Rп = Пб или Пч

РП РП

де РП - сума отриманого виторгу.

Показник характеризує ефективність підприємницької діяльності: скільки прибутку має підприємство з гривні продажу. Широкого застосовування цей показник одержав у ринковій економіці. Розраховується в цілому по підприємству й окремим видам продукції.

Рентабельність (прибутковість) капіталу

Вона розраховується по формулі:

Rк = Пб или Пч

ІК ІК

де ІК - середньорічна вартість всього інвестованого капіталу чи окремих його доданків: власного (акціонерного), позикового, основного, оборотного, виробничого капіталу і т.д.

Чим швидше обертається капітал на підприємстві, тим менше його потрібно для забезпечення запланованого обсягу продажу.

І навпаки, уповільнення обертання капіталу вимагає додаткового залучення засобів для забезпечення того ж обсягу виробництва і реалізації продукції. Таким чином, обсяг продажу сам по собі не робить впливу на рівень рентабельності, тому що з його зміною пропорційно збільшується чи зменшується сума прибутку і сума основного й оборотного капіталу, за умови незмінності інших факторів.

У процесі аналізу можуть використовуватися жорстко детерміновані факторні моделі, що дозволяють ідентифікувати і дати порівняльну характеристику основних факторів, що вплинули на зміну того чи іншого показника.

В основі приведеної системи діє наступна жорстко детермінована факторна залежність:

Rск = Rз х КФЗ = Пч х РП х ВА

РП ВА ВК

де КФЗ - коефіцієнт фінансової залежності, ВА - сума активів підприємства,

ВК - власний капітал.

З представленої моделі видно, що рентабельність власного капіталу залежить від трьох факторів: рентабельності господарської діяльності, ресурсовіддачі та структури авансованого капіталу. Значимість виділених факторів порозумівається тим, що вони у визначеному змісті узагальнюють усі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема бухгалтерську звітність: перший фактор узагальнює форму №2 «Звіт про фінансові результати», другий - актив балансу, третій - пасив балансу.

У процесі аналізу варто вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їх рівню і провести міжгосподарські порівняння з підприємствами-конкурентами.

Для всебічної комплексної оцінки різних показників рентабельності можна використовувати зарубіжний досвід оцінки цих показників.

Показники рентабельності групи «а» розраховуються на базі даних бухгалтерського обліку прибутків та збитків і становлять систему таких коефіцієнтів:

Коефіцієнт граничного рівня валового прибутку

Він розраховується по формулі:

К = Вп = 1-Впр

Чоп Чоп

де Вп – сума валового прибутку

Впр – ватість продажу (реалізації продукції, робіт, послуг)

Чоп – чистий обсяг продажу.

Коефіцієнт граничного рівня прибутку від основної операційної діяльності

Він розраховується по формулі:

К = Под

Чоп

де Под – сума прибутку, отриманого від основної операційної діяльності.

Коефіцієнт граничного рівня прибутку від усієї діяльності підприємства

Він розраховується по формулі:

К = П

Чоп

де П – сума прибутку до виплат за довгостроковими зобов”язаннями і податкових виплат.

Коефіцієнт граничного рівня чистого прибутку

Він розраховується по формулі:

К = Чп

Чоп

де Чп – сума чистого прибутку після виплати відсоткових сум за довгостроковими зобов”язаннями та сплати податків.

Критичний коефіцієнт рентабельності

Він розраховується по формулі:

К = (Чоп – Зв)

Чоп

де Зв – це сума змінних витрат у складі вартості продажу.

У міжнародній практиці вся підприємницька діяльність корпорацій, фірм та інших підприємств чітко поділяється на три види: операційна(основна); інвестеційна – вкладення грошей в акції, інші цінні папери, капітальні вкладення; фінансова – облік отриманих (сплачених) дивідендів, відсотків тощо. Такий поділ видів діяльності знаходить відображення у відповідних формах звітності.

Із наведених формул зрозуміло, що всі коефіцієнти мають ту саму базу обрахунку – чистий обсяг продажу( валові надходження за вирахуванням суми повернення і дисконтних знижок).Ці, а також наведені нижче показники рентабельності взаємодоповнюють один одного і дають змогу здійснити комплексну оцінку фінансового стану підприємства.

Показники рентабельності групи «б» розраховуються ,як відношення прибутку і коштів, вкладених у підприємство засновниками, акціонерами та інвесторами. Зарубіжний досвід свідчить, що за даними звіту щодо прибутків(збитків) і балансового звіту доцільно розрахувати такі коефіцієнти:

Коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих активів

Він розраховується по формулі:

К = Чп

ВА

де ВА – середньорічна величина всіх виробничих активів підприємства.

Коефіцієнт віддачі від інвестованого капіталу

Він розраховується по формулі:

К = П

СА

де СА – середньорічна сума всіх активів підприємства за мінусом короткострокових зобов”язань, або середньорічна сума капіталізованих коштів (акціонерний капітал + довгострокові зобов”язання)

Коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал

Він розраховується по формулі:

К = Чп

СК

де СК – середньорічна сума власного капіталу, представлена акціонерним капіталом.

Коефіцієнт віддачі активів характеризує величину дохідності всього потенціалу, яким володіє підприємство (його називають показником майстерності використання капіталу менеджерами підприємства). Цей показник для детальнішої оцінки може обчислюватись у різних модифікаціях: в чисельнику формули можуть використовуватись різні показники прибутку: валового, операційного, до вирахування податків .

Коефіцієнт віддачі інвестицій характеризує ефективність віддачі тільки частини всього капіталу – довгострокових інвестицій і капіталізованого прибутку підприємства. Цей коефіцієнт характеризує фінансовий стан підприємства в цілому. Наприклад, фінансова стійкість знижується, коли відсоткова ставка на позикові кошти перевищує величину цього коефіцієнта.

Важливу роль у комплексній оцінці фінансового стану підприємства, особливо в акціонованих підприємствах, відіграє третій із розглянутих показників – коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу.

Оцінка положення на ринку цінних паперів виконується на підприємствах, зареєстрованих на фондових біржах та які випускають там свої цінні папери. Аналіз не може бути виконаний безпосередньо за даними фінансової звітності - потрібна додаткова інформація. Оскільки термінологія по цінних паперах у нашій країні ще остаточно не склалася, то назви показників, що приводяться, є умовними.

Дохід (прибуток) на акцію

Він розраховується по формулі:

Дохід (прибуток) = прибуток після сплати податків

на акцію та дивідендів на привілейовані акції

кількість звичайних акцій

Саме цей показник у значній мірі впливає на ринкову ціну акцій. Основний його недолік в аналітичному плані - просторова непорівнянність через неоднакову ринкову вартість акцій різних компаній.

Цінність акції

Вона розраховується по формулі:

Цінність акції = ринкова ціна акції

доход на акцію

Цей показник служить індикатором попиту на акції даної компанії, оскільки показує, як багато згодні платити інвестори в даний момент на одну гривню прибутку на акцію. Відносно високий ріст цього показника в динаміці вказує на те, що інвестори очікують більш швидкого зростання прибутку даного підприємства в порівнянні з іншими. Цей показник також можна використовувати в просторових (міжгосподарських) зіставленнях. Підприємствам, що мають відносно високе значення коефіцієнта стійкості економічного росту, характерно, як правило, і високе значення показника «цінність акції».

Коефіцієнт котирування акції.

Він розраховується по формулі:

Ккотирування акції = ринкова ціна акції

облікова ціна акції

Розраховується відношенням ринкової ціни акції до її облікової (книжкової) ціні. Книжкова ціна характеризує частку власного капіталу, що приходиться на одну акцію. Вона складається з номінальної вартості (тобто вартості, проставленої на бланку акції, по якій вона врахована в акціонерному капіталі), частки емісійного прибутку (накопиченої різниці між ринковою ціною акцій у момент їх продажу і їхньою номінальною вартістю) і частки накопиченого і вкладеного у розвиток фірми прибутку. Значення коефіцієнта котирування більше одиниці означає, що потенційні акціонери, здобуваючи акцію, готові дати за неї ціну, що перевищує бухгалтерську оцінку реального капіталу, що приходиться на акцію на даний момент.

Дивідендна прибутковість акції

Вона розраховується по формулі:

Дивідендна прибутковість акції = Дивіденд на одну акцію

Ринкова ціна акції

Виражається відношенням дивіденду, виплачуваного на акції, до її ринкової ціни. На підприємствах , що розширюють свою діяльність шляхом капіталізації більшої частини прибутку, значення цього показника відносно невелике. Дивідендна прибутковість акції характеризує відсоток повернення на капітал, вкладений в акціїпідприємства. Це прямий ефект. Є ще і непрямий (доход чи збиток), що виражається в зміні ринкової ціни акцій даного підприємства.

Дивідендний вихід.

Він розраховується по формулі:

Дивідендний вихід = Дивіденд на одну акцію

Доход на акцію

Найбільш наочне тлумачення цього показника — частка чистого прибутку, виплачена акціонерам у вигляді дивидендів. Значення коефіцієнта залежить від інвестиційної політики підприємства. З цим показником тісно зв'язаний коефіцієнт реінвестування прибутку, що характеризує її частку, спрямовану на розвиток виробничої діяльності. Сума значень показника дивідендного виходу і коефіцієнта реінвестування прибутку дорівнює одиниці.

В даний час більшість підприємств України знаходиться в скрутному фінансовому стані. Високі податкові і банківські процентні ставки, взаємні неплатежі між суб'єктами, що хазяюють, приводять до того, що підприємства виявляються неплатоспроможними. Зовнішньою ознакою неспроможності (банкрутства) підприємства є призупинення його поточних платежів і нездатність задовольнити вимоги кредиторів протягом трьох місяців із дня настання термінів їхнього виконання.

У зв'язку з цим особливу актуальність здобуває питання оцінки структури балансу, тому що рішення про неспроможність підприємства приймаються по визнанні незадовільності структури балансу.

Основна мета проведення попереднього аналізу фінансового стану підприємства - обґрунтування рішення про визнання структури балансу незадовільної, а підприємства - платоспроможним відповідно до Закону України від 14 травня 1992 р. № 2343 – Х11 «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнанні його банкрутом».

Для оцінки незадовільної структури балансу неплатоспроможного підприємства використовуються показники:

- загальний коефіцієнт ліквідності;

- коефіцієнт забезпеченості підприємства власними оборотними коштами;

- коефіцієнт відновлення (утрати) платоспроможності.

Підставою для визнання структури балансу незадовільної, а підприємства неплатоспроможним є наявність однієї з умов:

-                     якщо загальний коефіцієнт ліквідності на кінець звітного періоду має

значення нижче нормативного ( 1,5 );

- якщо коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на

кінець звітного періоду має значення нижче нормативного ( 0,3 ).

Загальний коефіцієнт ліквідності

Він розраховується по формулі:

Поточні активи - Витрати майбутніх періодів

Клик =

Поточні пасиви - Доходи майбутніх періодів

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами

Він розраховується по формулі:

Поточні активи - Поточні пасиви

Кзок =

Поточні активи

У випадку якщо загальний коефіцієнт ліквідності нижче нормативного, а частка власного оборотного капіталу у формуванні поточних активів менше 0,3 (норматив), але мається тенденція росту цих показників, розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності (Кв.п.) за період, рівний шести місяцям.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності

Він розраховується по формулі:

Клік1+ 6 / Т ( Клік1 - Клик0)

Кв.п. =

Клік (норм)

де Клік1 і Клік0 - відповідно фактичне значення коефіцієнта ліквідності наприкінці і початку звітного періоду; Клік (норм)- нормативне значення загального коефіцієнта ліквідності; 6 - період відновлення платоспроможності, міс.; Т- звітний період, міс.

Якщо Кв.п. > 1, то у підприємства є реальна можливість відновити свою платоспроможність, і, навпаки, якщо Кв.п.<1 , то у підприємства немає реальної можливості відновити свою платоспроможність у найближчі час.

У тому випадку, якщо фактичний рівень Клік і Кзок дорівнює чи вище нормативних значень на кінець періоду, але намітилася тенденція їхнього зниження розраховують коефіцієнт утрати платоспроможності (Ку.п.) за період, рівний три місяці.

Коефіцієнт утрати платоспроможності

Він розраховується по формулі:

Клік1 - З / Т ( Клік1 - Клік0 )

Ку.п. =

Клік ( норм )

Якщо Ку.п. > 1 - підприємство має реальну можливість зберегти свою платоспроможність на протязі 3 місяців і навпаки.

Розраховані коефіцієнти заносяться в таблицю, що мається в додатках до «Методичних положень по оцінці фінансового стану підприємств і встановленню незадовільної структури балансу».

Оцінка структури балансу підприємства

Висновки про визнання структури балансу незадовільної, а підприємства неплатоспроможним робляться при негативній структурі балансу і відсутності в нього реальної можливості відновити свою платоспроможність.

Якщо підприємство визнається неплатоспроможним, а структура його балансу незадовільною, перш ніж передати експертний висновок у суд, у нього береться додаткова інформація і проводиться поглиблений аналіз його виробничо-фінансової діяльності з метою вибору одного з двох варіантів рішень:

-            проведення реорганізаційних заходів для відновлення його платоспроможності;

-            проведення ліквідаційних заходів відповідно до діючого законодавства.

У процесі наступного аналізу повинні бути детально вивчені шляхи поліпшення структури балансу підприємства і його платоспроможності.

У першу чергу варто вивчити динаміку валюти балансу. Абсолютне зменшення валюти балансу свідчить про скорочення підприємством господарського обороту, що з'явилося причиною неплатоспроможності. Установлення факту згортання господарської діяльності вимагає ретельного аналізу його причин. Такими причинами можуть бути скорочення платоспроможного попиту на продукцію і послуги даного підприємства, обмеження доступу на ринку сировини, поступове включення в активний господарський оборот дочірніх підприємств за рахунок материнської компанії і т.д. У залежності від обставин, що викликали скорочення господарського обороту підприємства, можуть бути рекомендовані різні шляхи виходу його зі стану неплатоспроможності. При збільшенні валюти балансу за звітний період варто враховувати вплив переоцінки фондів, подорожчання виробничих запасів, готової продукції. Без це важко зробити висновок про те, чи є збільшення валюти балансу наслідком розширення господарської діяльності підприємства чи наслідком інфляційних процесів. Якщо підприємство розширює свою діяльність, то причину його неплатоспроможності варто шукати в нераціональному використанні прибутку (великих відрахувань у фонд споживання), відрахуванні засобів у дебіторську заборгованість, заморожування засобів у надпланових виробничих запасах, помилці при визначенні цінової політики і т.д.

Дослідження структури пасиву балансу дозволяє установити одну з можливих причин неплатоспроможності підприємства - це занадто висока частка позикових коштів у джерелах фінансування господарської діяльності. Тенденція збільшення частки позикових коштів, з одного боку, свідчить про посилення фінансової нестійкості підприємства і підвищення ступеня його фінансового ризику, а з іншого боку, перерозподіл в умовах інфляції доходів на користь підприємства - позичальника.

Активи підприємства і їхня структура вивчається, як з погляду їхньої участі у виробництві, так і з позиції їхньої ліквідності. Зміна структури активів на користь збільшення оборотних коштів свідчить:

- про формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню обертання засобів підприємства;

-                     про відволікання частини поточних активів на кредитування покупців, дочірніх підприємств і інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію оборотного капіталу з виробничого процесу;

- про згортання виробничої бази;

-                     про запізніле коректування вартості основних фондів в умовах інфляції.

При наявності довгострокових і короткострокових фінансових вкладень необхідно дати оцінку їхньої ефективності і ліквідності цінних паперів, що знаходяться в портфелі підприємства. Абсолютний і відносний ріст поточних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва чи впливу фактора інфляції, але і про уповільнення обертання капіталу, що викликає потребу в збільшенні його маси. Тому потрібно вивчити обертання оборотного капіталу в цілому і на окремих стадіях кругообігу.

При вивченні структури запасів і витрат необхідно виявити тенденції зміни виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів. Збільшення питомої ваги виробничих запасів може бути наслідком:

- нарощування виробничої потужності підприємства;

- прагнення захистити кошти від знецінювання в умовах інфляції;

- нераціонально обраної господарської стратегії, унаслідок якої значна частина оборотного капіталу заморожена в запасах, ліквідність яких може бути не високою.

При вивченні структури поточних активів велика увага приділяється стану розрахунків з дебіторами. Високі темпи росту дебіторської заборгованості свідчать про те, що дане підприємство активно використовує стратегію товарних позичок для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично поділяється з ними частиною доходу. У той же час, якщо платежі за продукцію затримуються, підприємство змушене брати кредити для забезпечення своєї діяльності, збільшуючи власні фінансові зобов'язання перед кредиторами. Тому основним завданням ретроспективного аналізу дебіторської заборгованості є оцінка її ліквідності, тобто зворотності боргів підприємству, для чого потрібна її розшифровка з указівкою зведень про кожного дебітора, суму заборгованості, давності утворення й очікуваних термінів погашення. Необхідно також оцінити швидкість обороту капіталу в дебіторській заборгованості і швидкість обороту коштів, зіставляючи її з темпами інфляції. Необхідним елементом аналізу фінансового стану неплатоспроможних підприємств є дослідження фінансових результатів діяльності і використання прибутку. Якщо підприємство збиткове, то це свідчить про відсутність джерела поповнення власних засобів і про зменшення капіталу. Відношення суми власного капіталу до суми збитків підприємства показує швидкість його зменшення. У тому випадку, якщо підприємство дістає прибуток і є при цьому неплатоспроможним, потрібно проаналізувати використання прибутку. При наявності значних відрахувань у фонди споживання цю частину прибутку в умовах неплатоспроможності підприємства можна розглядати як потенційний резерв поповнення власних оборотних коштів підприємства. Необхідно також вивчити можливість підприємства по збільшенню суми прибутку за рахунок нарощування обсягів виробництва і реалізації продукції, зниження її собівартості, поліпшення якості конкурентноздатності продукції. Велику допомогу у виявленні цих резервів може зробити аналіз результатів діяльності підприємств - конкурентів.

За результатами аналізу повинні бути прийняті конкретні заходи для поліпшення структури балансу і фінансового стану неплатоспроможних суб'єктів господарської діяльності.

Література

1. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16 липня 1999 р. № 996-XIV // Галицькі контракти. — 1999. — № 36.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. “Загальні вимоги до фінансової звітності”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2. “Баланс”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3. “Звіт про фінансові результати”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4. “Звіт про рух грошових коштів”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5. “Звіт про власний капітал”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.

7. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 // Бухгалтер. учет и аудит. —2000. — № 1.

8. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій: Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 // Бухгалтер. учет и аудит. — 2000. — № 1.

9. Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій: Лист Державної податкової адміністрації України від 27.01.98.

10. Вимоги Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій: Затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.03.97 № 5.

11. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій: Затв. наказом Агентства з питань запобігання банкрутству від 23 лютого 1998 № 22 // Держ. інформ. бюл. про приватизацію. — 1998. — № 7.

12. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій: Затв. наказом Агентства з питань запобігання банкрутству від 27 червня 1997 р. //Держ. інформ. бюл. про приватизацію. — 1997. — № 12.

13.Артеменко В. Г., Беллендир М. В. Финансовый анализ. — М.: ДИС,1998. — 120 с.

14.Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. — М.:Финансы и статистика, 1996.

15.Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента: Учеб. пособие. —М.: Финансы и статистика, 1997. — 480 с.

16.Бланк И. А. Основы финансового менеджмента: В 2-х т. — К.: НикаЦентр, 1999. — 512 с.

17.Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту: Підруч.: Пер. з англ. — К.: Молодь, 1997. — 1000 с.

18.Ван Хори Дж. К. Основы управления финансами: Учебник: Пер. с англ. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 800 с.

19. Вітлинський В. В., Пернарівський О. В., Баранова А. В. Оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику банку // Фінанси України. —1999. — № 12.

20.Глазунов В. Н. Анализ финансового состояния предприятий // Финансы. — 1999. — № 2.

21.Голов С., Пархоменко В. Новый план счетов: построение и применение //Бухгалтер. учет и аудит. — 2000. — № 1.

22.

Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведення аналі-

зу фінансового стану підприємств в Україні та за кордоном // Еко-

номіка, фінанси, право. — 1999. — № 5.

23.Ковалев В. В. Финансовый анализ. — М.: Финансы и статистика,1998. — 512 с.

24.Колесников В. И., Кроливецкая Л. П. Банковское дело. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 476 с.

25.Конрад Карлберг. Бизнес-анализ с помощью Excel. — К.: Диалектика,1997.

26.Крейнина М. Н. Финансовое состояние предприятий: Методы оценки. — М.: ДИС, 1998. — 224 с.

27.Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства:Методичні підходи // Економіка, фінанси, право. — 1998. — № 9.

28.Литвин М. И. О критериях платежеспособности предприятия // Финансы. — 1993. — № 10.

29.Литвин М. И. Применение матричных балансов для оценки финансового состояния предприятия // Финансы. — 1995. — № 3.

30.Миддлтон Д. Бухгалтерский учет и принятие финансовых решений: Учебник: Пер. с англ. — М.: Аудит. ЮНИТИ, 1997. — 408 с.

31. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси: Пер. з англ. — К.: Основи, 1993. —384 с.

32. Николаева С. А. Особенности учета затрат в условиях рынка: система“директ-костинг”. — М.: Финансы и статистика, 1993. — 128 с.

33. Операції комерційних банків / Р. Коцовська та ін. — Львів: Центр“Європа”, 1997. — 228 с.

34. Патров В. В., Ковалев В. В. Как читать баланс. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 254 с.

35. Рабочая тетрадь: Национальные стандарты бухгалтерского учета //Национальный центр экономического образования. — К., 1999.

36. Фінансова діяльність підприємств / О. М. Бандурка та ін. — К.: Либідь,1998. — 312 с.

37. Финансовый анализ деятельности фирмы. — М.: Ист-Сервис, 1995. —240 с.

38. Финансовый менеджмент: Учеб.-практич. руководство / Е. С. Стоянова

и др. — М.: Перспектива, 1993. — 268 с.

39. Финансовый менеджмент. — М.: Корпорация “КАРАНА”, 1998. — 290 с.

40. Финансы / Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика,

1996.

41. Хелферт Э. Техника финансового анализа: Пер. с англ. — М.: Аудит.

ЮНИТИ, 1996. — 664 с.

42. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Финансы предприятий. — М.:ИНФРА-М, 1998. — 344 с.

Страницы: 1, 2