Якісні методи оцінки фінансових ризиків

Якісні методи оцінки фінансових ризиків

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра ФІНАНСІВ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ»

на тему: Якісні методи оцінки фінансових ризиків

ВИКОНАВ:

студент гр. ЗФК

ПЕРЕВІРИВ:

ст. викладач Шишкіна О. В.

Чернігів, ЧДТУ, 2009

Зміст

Вступ

1.     Теоретична частина

1.1 Якісні методи оцінки фінансових ризиків – суть - приклади застосування

і механізму оцінки

1.2 Особливості, механізми та сценарії управління бюджетними ризиками в іноземній та національній практиці

2. Практична частина

ВисновкиПерелік посилань

Додатки

Вступ

Фінансова діяльність підприємства пов’язана з багатьма ризикам, степінь впливу яких на результати його діяльності значно підвищується з переходом до ринкової економіки. Ризики, що супроводжують цю діяльність, виділяють в окрему групу фінансових ризиків, що відіграють найбільш значиму роль в загальному “портфелі ризиків” підприємства. Збільшення степеня впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства пов’язано з швидкою зміною економічної ситуації в країні і кон’юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових фінансових технологій і інструментів. Ризик-це ймовірність виникнення збитків або недоотримання доходів у порівнянні з прогнозованим варіантом. Ризик – категорія імовірнісна і його вимірюють як ймовірність певного рівня втрат. Ризик-рівень непевності настання будь-якого фінансового випадку.

Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою процес передбачення і нейтралізації їх негативних фінансових наслідків, пов’язаних з їх ідентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням. Політика управління фінансовими ризиками являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає в розробці системи заходів по нейтралізації можливих фінансових наслідків ризиків пов’язаних із здійсненням різноманітних аспектів фінансової діяльності.

В даній контрольній роботі теоретично та практично розглянемо питання з управління фінансовими ризиками.

1.                ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Якісні методи оцінки фінансових ризиків – суть - приклади застосування і механізму оцінки

Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою систему принципів і методів розробки й реалізації ризикових фінансових рішень, що забезпечують всебічну оцінку різних видів фінансових ризиків і нейтралізацію їх можливих негативних фінансових наслідків. В умовах формування ринкових відносин проблема ефективного управління фінансовими ризиками підприємства здобуває все більшу актуальність. Це управління відіграє активну роль у загальній системі фінансового менеджменту, забезпечуючи надійне досягнення цілей фінансової діяльності підприємства. Особливу увагу приділяють розробці методів оцінки та управління фінансовими ризиками.

Як правило, ризик пов’язується з невпевненістю в можливому результаті.

Зростання ступеня впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства пов’язано зі швидкою зміною економічної ситуації в країні і кон’юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових для нашої господарської практики фінансових технологій і інструментів та інших факторів.

На сучасному етапі до числа основних видів фінансових ризиків підприємства відносяться наступні: ризик зниження фінансової стійкості підприємства, ризик неплатоспроможності, інвестиційний, інфляційний, процентний, валютний, депозитний, кредитний, податковий, структурний, криміногенний, та багато інших ризиків.

Для оцінки фінансових ризиків використовують сукупність методів якісного і кількісного аналізу. Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику, виявлення можливих вигод та негативних наслідків від реалізації ризикового рішення.

Кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного розміру грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати економіко-статистичні методи, розрахунково-аналітичні, експертні, аналогові та багато інших.

Аналіз ризику проводиться у такій послідовності :

1. визначення внутрішніх та зовнішніх чинників, що збільшують чи зменшують ступінь певного виду ризику;

2. аналіз виявлених чинників;

3. встановлення допустимого ступеня ризику;

4. аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику;

5. розробка заходів щодо зниження степеня ризику.

Узагальнену блок-схему процесу управління ризиком зображено на мал.1

Від якості оцінки ризику залежить ефективність управління цим ризиком.

Таким чином, якісний аналіз ризиків – швидкий і ефективний (з погляду вартості) метод встановлення пріоритетів для планування реакції на ризики, а також є основою для кількісного аналізу ризиків (якщо він виконується). Іншими словами якісна оцінка базується на використанні суб'єктивних критеріїв, які базуються на різноманітних припущеннях. Визначення рівня ризику в цьому разі носить описовий характер, наприклад: великий, середній, низький рівень ризику тощо.

1.2 Особливості, механізми та сценарії управління бюджетними ризиками в іноземній та національній практиці

Будь-яка фінансова діяльність пов’язана з ризиком, тому питання управління фінансовими ризиками набуває останніми роками дедалі більшої актуальності.

Під «ризиком» прийнято розуміти ймовірність (загрозу) втрати підприємцем частини своїх ресурсів, ймовірність недоодержання доходів, появи додаткових витрат у результаті проведення визначеної фінансової і виробничої стратегії. Сутність ризику складається в можливості відхилення отриманого результату від запланованого. Більш того, правомірно говорити про ризик упущеної можливої вигоди, тобто ризику непрямого (побічного) фінансового збитку (неотриманий прибуток) у результаті того, що який-небудь захід не було проведено чи була зупинена господарська діяльність. Якщо дивитися на проблему більш формально, то мова йде не тільки про ризик втрат, а й про ризик вигоди (одержання додаткового прибутку). Як відхилення від планованого результату він може мати й позитивну сторону. Отже, ризик як елемент господарського рішення може бути визначений у такий спосіб — це ситуативна характеристика діяльності будь-якого суб´єкта ринкових відносин, що відображає невизначеність її результату і можливі несприятливі (або сприятливі) наслідки у випадку неуспіху (або успіху).

В свою чергу можемо зазначити, що бюджетний ризик – це небезпека виникнення матеріально-фінансових втрат, збитків, ін. у процесі реалізації відносин за оперативними фінансовими планами.

Далі графічно зобразимо за допомогою яких механізмів ми зможемо впливати на ризик (рис. 1).

Рис. 1 Механізм впливу на ризик

Зниження ризику передбачає зменшення розмірів можливого збитку імовірності чи настання несприятливих подій.

Збереження ризику – найчастіше відмова від дій, спрямованих на компенсацію збитку, чи його компенсація з якихось спеціальних джерел.

Передача ризику – передача відповідальності за нього третім особам (часто за винагороду) при збереженні існуючого рівня ризику.

Далі розглянемо різні сценарії управління ризиками.

1.                Уникнення ризику. Це означає відмову від реалізації заходу, зв’язаного з ризиком.. Разом з тим, як правило, уникнення ризику означає означає відмову від прибутку. Тому при необґрунтованій відмові від заходу, пов’язаного з ризиком, мають місце втрати від невикористаних можливостей.

2.                Прийняття ризику – залишення всього ризику чи його частини на відповідальності підприємства. У цьому випадку приймаються рішення про покриття можливих утрат власними засобами.

3.                Запобігання ризику означає просте відхилення від заходу, пов’язаного з ризиком. Однак запобігання ризику для особи, що приймає рішення, найчастіше означає відмову від прибутку.

4.                Зниження ризику – це скорочення імовірності й обсягу втрат.

Для зниження ступеня ризику застосовуються різні прийоми. Найбільш розповсюдженими є:

-          профілактика ризиків (уникнення ризиків; диверсифікація – процес розподілу капіталу між різними об’єктами вкладення, що безпосередньо не пов’язані між собою; лімітування – встановлення ліміту, тобто граничних сум затрат);

-          самострахування, що заклечається в оперативному подоланні тимчасових утруднень фінансово-комерційної діяльності;

-          страхування;

-          хеджування;

-          придбання додаткової інформації про вибір і результати.

Зарубіжна практика свідчить про те, що керівництво успішних і динамічно зростаючих компаній достатньо широко застосовує управління ризиками як в окремих функціональних сферах бізнесу компанії (функціональний ризик-менеджмент), - виробництво, фінанси, кадри і т.п., - так і в рамках всієї компанії в цілому (стратегічний, комплексний, інтегральний ризик-менеджмент).

Результати опитування 460 європейських компаній, проведеного в 2006 році Федерацією європейських асоціацій з ризик-менеджменту (FERMA) показують, що в 80% з них є документи, що описують процес управління ризиками компанії, а в 39% - управління ризиками стало частиною системи управління компанією. Переважна більшість опитаних компаній (80%) розробила політику в області управління ризиками, а між працівниками більш, ніж половини із загальної кількості респондентів (54%) обмінюються інформацією один з одним щодо управління ризиками в компанії. Таким чином управління ризиками для європейських компаній є важливою ключовою компетенцією, яка дозволяє їм істотно зміцнити їх конкурентні позиції.

Українські компанії знаходяться тільки на самому початку шляху упровадження управління ризиками в практику своєї діяльності.

2.                ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Аналіз фінансових ризиків будемо проводити на основі балансу підприємства ВАТ „Дружківський машинобудівний завод” та звіту про фінансові результати цього ж підприємства.

ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» - найбільший у СНД виробник гірничошахтного обладнання та спеціалізується на випуску обладнання для вугільних шахт, механізованих кріплень, штовхальників, рудничних електровозів і вагонеток.

Основними напрямами дiяльностi ВАТ "Дружкiвський машинобудiвний завод" в даний час є: виробництво механiзованих крiплень i агрегатiв для роботи в рiзних гiрничогеологiчних умовах з потужнiстю пласта вiд 0,8 м до 2,5м для пологих, похилих i крутих пластiв, стругових установок, стругових комплексiв, скребкових конвеєрiв, зварки конструкцiй прохiдницьких комбайнiв, вагонеток шахтних, електровозiв, гировозiв, дизелевозiв, верхнякiв металевих, стоїк посадочних, устаткування механiзацiї поверхнi шахт i околоствольних дворiв, запасних частин гiрничо - шахтного устаткування i iншої продукцiї для задоволення потреб вугiльної промисловостi.

Пiдприємство здiйснює i iншi види дiяльностi: науково-технiчнi, конструкторськi розробки, виготовлення експериментальних зразкiв i замовлень; ремонт, вiдновлення i сервiсне обслуговування гiрничо-шахтного устаткування; iнженернi послуги, виконання робiт у сферi проектування i програмного забезпечення промислового i непромислового характеру для власних потреб i по стороннiх наказах розробка, виготовлення i реалiзацiя товарiв народного споживання; здiйснення учбової дiяльностi - пiдготовка квалiфiкованих працiвникiв, перепiдготовка i пiдвищення квалiфiкацiї.

Найбiльшу питому вагу в виробництвi механiзованих крiплень - 75% складають низьколегованi марки сталi металопрокату (09Г2С, 40Х, ЗОХГСА, 16ХГМФТР 10Г2ФБ, 13Г1СУ та iншi).

Механiзованi крiплення рамного типу М 87, М 88, МТ останнiм часом замiнюються 4-х стоєчним механiзованим крiпленням типу КД-80, КД 90Т i двохстоєчним КДД i ДМ (щитовi), якi за своїми технiко - економiчними показниками не поступаються закордоним аналогам (ресурс 3-6 рокiв, продуктивнiсть 1000 - 1500 тон вугiлля на добу).

Поряд з випуском нових, високовиробничих i конкурентноздатних механiзованих крiплень заводом виконується ремонт гiрничо-шахтного обладнання.

Обсяг виробництв в 2008 р. в дiючих цiнах складає (тис.грн.):

Вагонетки 20507,8 - 1541 шт.

Конвеєри 85038 - 18 шт.

Електровози 7228,8 - 21 шт.

Крепi 549457,3 - 19 шт.

У зв'язку з постiйним i ритмiчним попитом на гiрничо-шахтне обладнання або його запаснi частини i комплектуючi, в поставках обладнання пiдприємством вiдсутнiй вплив сезонних коливань попиту на основну номенклатуру заводу. На об'єми i термiни поставок роблять вплив дещо iншi макроекономiчнi чинники.

Основними споживачами механiзованих крiплень є пiдприємства вугiльної промисловостi Донецької, Луганської, Днiпропетровської, та Львiвської областей. Реалiзацiя механiзованих крiплень на експорт протягом перiоду перевiрки не вiдбувалась.

Iншими споживачами продукцiї є вугiльнi об'єднання (шахти) України: "Добропiллявугiлля", "Луганськвугiлля", "Ровенькиантрацит", "Селiдоввугiлля", "Донбасантрацит", "Макиїввугiлля", ш. "Комсомолець Донбасу".

Найбiльшими замовниками є:

- ТОВ "Металургпром"

- ЗАТ НВК "Гiрничi машини"

- Iллiчiвське пiдприємство Одеської ТПП

- ВАТ "Донецькгiрмаш"

Використовуються прямi канали збуту. Постачання на експорт здiйснювалися через основного дилера заводу.

Стратегiя в областi збуту полягає в розробцi перспективи планiв стосункiв з постiйними споживачами продукцiї; проведення маркетингових дослiджень ринку вугiльної галузi, аналiз продукцiї конкурентiв та iншi заходи, що створють ефективнi умови збуту.

Для економiчної оцiнки фiнансової стабiльностi був проведений аналiз активiв i пасивiв пiдприємства, результатiв фiнансово-господарської дiяльностi на пiдставi даних звiтностi у складi балансу станом на 31.12.2008р., Звiту про фiнансовi результати за 2008р. Аналiз передбачає розрахунок ряду показників, а саме: майнового стану; лiквiдностi; платоспроможностi (фiнансової стiйкостi).

Розрахунок показникiв майнового стану.

На пiдставi даних роздiлу 1 «Необоротнi активи» «Балансу» i даних бухгалтерського облiку були розрахованi показники майнового стану даного підприємства (таб. 1 Показники майнового стану підприємства).

Таблиця 1. Показники майнового стану підприємства

Коефiцiєнт зносу основних засобiв на поч. звіт. періоду 0,44, на кінець звіт. періоду - 0,48. Тенденцiя до зменшення

Коефiцiєнт оновлення основних засобiв відповідно складає 0,05 та 0,07. Тенденцiя до підвищення.

Коефiцiєнт вибуття основних засобів: 0,003 та 0,009. Менш, нiж к-т оновлення.

Основнi засоби складають не суттєву статтю активiв Пiдприємства: на 01.01.2008р. - 17,3%, на 31.12.2008р. - 16,5% вiд валюти балансу. Отже, майновий стан пiдприємства не вiдповiдає нормативним значенням, крiм останнього показника.

Розрахунок показникiв ліквідності

Дані розрахунків занесемо до таблиці 2. Показники ліквідності підприємства.

Таблиця 2. Показники ліквідності підприємства

Оборотнi активи складають значну частку в структурi активiв пiдприємства: на 01.01.2008р. - 76%, на 31.12.2008р. -76%. На пiдставi даних таблицi 2 видно, що на 31.12.2008р. майже всi коефiцiєнти вiдповiдають нормативним значенням. Це визначає, що пiдприємство спроможне сплачувати за своїми боргами.

Коефiцiєнт поточної лiквiдностi має тенденцiю до збiльшення. Вiн свiдчить про те, що на покриття 1,0 гривнi поточних зобов`язань пiдприємство має на кiнець звiтного перiоду 1,39 гривень поточних активiв, а тому пiдприємство може погашати поточнi зобов`язання за рахунок поточних активiв.

Коефiцiєнт швидкої лiквiдностi показує, яка частина лiквiдних активiв покриває поточнi зобов`язання. Розрахункове значення цього коефiцiєнту на кiнець перiоду показує, що на кожну гривню поточних зобов`язань пiдприємство має 0,88 грн. лiквiдних активiв при нормi такого покриття 0,6-0,8грн.

Коефiцiєнт абсолютної лiквiдностi на пiдприємствi вiдповiдає нормативному значенню. Вiн свiдчить про те, наскiльки на звiтну дату короткостроковi зобов'язання пiдприємства можуть бути погашенi негайно за допомогою коштiв, наявних у розпорядженнi пiдприємства. Цей показник є найбiльш жорстким критерiєм лiквiдностi.

Чистий оборотний капiтал пiдприємства задовольняє нормативному значенню на кiнець перiоду. Розмiр чистого оборотного капiталу характеризує частину оборотних активiв пiдприємства, яка сформована за рахунок власного та довгострокового капiталу. Тобто, його розрахункове значення, свiдчить про те, що станом на кiнець звiтного перiоду оборотнi активи пiдприємства сформованi за рахунок власних коштiв.

Розрахунок показникiв фiнансової стiйкостi

Дані розрахунків занесемо до таблиці 3.

Таблиця 3. Показники фінансової стійкості

Пiд платоспроможнiстю розумiють здатнiсть пiдприємства розрахуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежiв, тобто йдеться про постiйну наявнiсть у нього в необхiдних розмiрах платiжних засобiв або активiв. Таким чином, значення коефiцiєнт автономiї (фiнансової стiйкостi) не повинно бути менше 0,5. Чим вище значення цього коефiцiєнта, тим кращий фiнансовий стан i пiдприємство бiльш незалежне вiд зовнiшнiх кредиторiв.

Коефiцiєнт покриття зобов`язань власним капiталом показує спiввiдношення залучених засобiв i власного капiталу, тобто скiльки одиниць залучених засобiв припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динамiцi свiдчить про збiльшення залежностi пiдприємства вiд зовнiшнiх iнвесторiв i кредиторiв, тобто про зниження фiнансової стiйкостi i навпаки. Оптимальне значення данного коефiцiєнта не повинно перевищувати 0,5. Критичне значення - 1. Таким чином, коефiцiєнт покриття зобов`язань власним капiталом станом на 31.12.2008 р. має критичне значення.

Коефiцiєнт забезпеченостi власними оборотними коштами розраховується як вiдношення чистого оборотного капiталу до величини оборотних активiв пiдприємства i показує забезпеченiсть пiдприємства власними оборотними засобами.

З даних таблицi 3 видно, що не всi коефiцiєнти фiнансової стiйкостi (платоспроможностi) пiдприємства вiдповiдають нормативним значенням.

На даному підприємстві має місце цілий ряд ринкових ризиків.

Результати оцінки ризиків занесемо в таблицю 4 – Аналіз і оцінка фінансових ризиків суб’єкта господарювання.

Таблиця 4. – Аналіз і оцінка фінансових ризиків суб’єкта господарювання

Отже, після проведеного аналізу ризиків можемо зазначити про наявність певних проблем на виробництві і наявні ризики також ще підкріплюються й іншими ризиками, а саме :

- ризик надмiрного виробництва конкурентами;

- ризик перевищення кошторису витрат;

- ризик, що пов'язаний зi змiною державних правил та зростання податкiв.

- полiтичнi: нестабiльнiсть полiтичної ситуацiї в країнi, вирiшення полiтичних суперечок в Парламентi гальмують прийняття важливих i необхiдних законопроектiв. Прогнозованiсть полiтичної ситуацiї в країнi дасть можливiсть прогнозувати дiяльнiсть пiдприємства на значний промiжок часу.

- фiнансово-економiчнi: цiни на енергоносiї та паливно-мастильнi матерiали на загальнодержавному рiвнi нестабiльнi та дуже високi, що гальмує складання прогнозiв та планiв на тривалi промiжки часу. Висока зацiкавленнiсть держави i пiдтримка вiтчизняного виробника, прийняття нового податкового кодексу, стабiльнiсть та прогнозованнiсть цiн на енергоносiї дасть можливiсть зменшити собiвартiсть продукцiї, що сприятиме зросту обсягiв реалiзацiї.

- екологiчн ризики: ризики, пов`язанi з виникненням аварiйних ситуацiй;

- ризики, пов`язанi з невиконанням вимог природоохоронного законодавства.

- виробничi ризики, пов`язанi з iнформацiйними технологiями.

Основний ризик - вiдсутнiсть бюджетного фiнансування вугiльної галузi на технiчне переоснащення лав.

ВАТ "Дружкiвський машинобудiвний завод" передбачений ряд заходiв, нацiлених на досягнення i збереження обсягiв виробництва, що дозволяють завантажувати основнi виробничi потужностi заводу i досягати позитивного економiчного ефекту в роботi пiдприємства.

Певнi ризики в дiяльностi Товариства полягають в проблемах, якi впливають на його дiяльнiсть та викладенi далi. Для зменшення цих ризикiв зусиль одного пiдприємства недостатньо, оскiльки ступiнь залежностi вiд законодавчих або економiчних обмежень значна.

У зв'язку з обмеженим державним фiнансуванням шахт, ринок гiрничо-шахтного обладнання практично не розвивається. Тому завод не може розглядати питання нарощування потужностей i розширення виробництва.

Плани на майбутнє:

- збiльшити об'єми реалiзацiї за рахунок освоєння Росiйського ринку ГШО i розширення номенклатури виробiв, що випускаються, реконструювати i модернiзувати виробничо-технологiчнi лiнiї ;

- В 2009 роцi планується виконати технiчне переозброєння iснуючих дiлянок виготовлення стоїчно - домкратної групи механiзованих крiплень в цехах №№ 10, 15 з метою нарощування потужностей, пiдвищення якостi i продуктивностi працi ;

- розробити i освоїти виготовлення сумiсно з ДОНУГИ i Автоматгормаш модернiзованого електровоза на базi випуску моделi АМ8Д, що iснує серiйно, з кислотними батареями i новою системою управлiння, що вiдповiдає вимогам безпеки;

- освоїти виготовлення крiплення нового поколiння типу ЗДТ, 1ДТР, орiєнтованих на шахти Росiї;

- освоїти виготовлення гiдростоєк механiзованих крiплень всiх тiпоразмерiв з ущiльненнями з бiльш зносостiйких матерiалiв на базi технологiї фiрми Економос;

- органiзувати всi види ремонту механiзованих крiплень в одному з цехів;

- впровадити систему управлiння якiстю продукцiї, що випускається ;

- впровадити енергозбережне стацiонарне устаткування : пересувнi компресорнi установки i газовi мiнi котельнi.

ВИСНОВКИ

Таким чином, управління фінансовими ризиками підприємства являє собою процес передбачення і нейтралізації їх негативних фінансових наслідків, пов’язаних з їх ідентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням. Політика управління фінансовими ризиками являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає в розробці системи заходів по нейтралізації можливих фінансових наслідків ризиків пов’язаних із здійсненням різноманітних аспектів фінансової діяльності.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1.            Балабанов Т.И. Риск-менеджмент. — М., 1996. — С. 24.

2.            Білорус О.Г., Лук’яненко Д. Г. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія. — К., 2001. — С. 46.

3.            Войтович Р.В. Вплив глобалізації на систему державного управління. — К., 2000. — С. 636.

4.            Економічний глобалізм: розвиток та зростання // За ред. В. В. Рокочої. — К., 2005. — С. 83.

5.            Матвійчук А.В. Економічні ризики в інвестиційній діяльності: Монографія. — Вінниця, 2002. — С. 36.

6.            Новодворський Я. Сучасні тенденції діяльності хедж-фондів як лідерів глобального інвестиційного середовища // Економіка України. — 2006. — № 12. — С. 62—67.

7.            Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. – К.: ТОВ "Борисфен-М", 1996. – 336 с.

8.            Грабовый П.Г., Петрова С.Н. Риски в современном бизнесе. – М.: Аланс, 1994. – 200 с.

9.            Ястремський О.І. Основи теорії економічного ризику: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: "АртЕк", 1997. – 248 с.

10.       Risk Management Practices in 2006: Are you ready for change ? FERMA survey & seminar October 11th, 2006 Brussels - http://www.ferma.eu/Default.aspx?tabid=109

Додатки