За останні роки в Україні відбулись і відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розбудови ринкової економіки. За час, що минув від початку радикального реформування адмістративно-командної економіки, значною мірою трансформувалися умови функціонування всіх складових ланок економіки, в тому числі й насамперед – сфера фінансових відносин у суспільстві. Це пов’язано з появою значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, докорінною зміною системи ціноутворення, бюджетної системи, а також систем оподаткування, кредитування і розрахунків, певним розвитком ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних банків, фондових бірж, страхових компаній, інвестиційних фондів, інших фінансових інститутів), запровадженням на підприємствах усіх форм власності податкового обліку (паралельно з бухгалтерським обліком). Попри всі труднощі й суперечності перехідного періоду, міцніє і набуває цілісності та адекватності стосовно нових економічних реалій правова база фінансово-кредитних відносин у суспільстві.

Ці умови вимагають від суб’єктів підприємництва, фахівців, які працюють на підприємствах і забезпечують їхню фінансову діяльність, а також в установах фінансово-кредитної системи, глибокого опанування науки про фінанси й водночас підвищення своєї компетентності у нормативних актах, що регулюють практику фінансових відносин. Саме це і створює підґрунтя для кваліфікованої оцінки фінансового стану підприємства, фінансової ситуації в господарстві країни в цілому, прийняття ефективних управлінських рішень, без чого шанси на успіх у конкурентній ринковій боротьбі значно зменшуються.

Отже, зростання інтересу до фінансових дисциплін, так само як і фінансово-правових, – об’єктивне явище; тому вивчення їх буде необхідним у всіх ланках системи освіти і перепідготовки кадрів.

Існування саме юридичної відповідальності забезпечує більш-менш нормальний стан суспільного життя та не допускає анархії. Введення на теренах України більш жорстких санкцій, на мою думку не допомогло б подолати кризу яка склалася в нашому суспільстві.

Актуальність даної теми полягає в тому, що право і його дія в суспільстві - досить складна система взаємодіючих різноманітних юридичних явищ, або елементів механізму правового регулювання. Це норми права, закони і інші нормативно-правові акти, реалізація і застосування права, юридична відповідальність тощо.

Кожен із цих елементів механізму правового регулювання відіграє свою особливу роль. Але всі юридичні явища взаємодіють між собою і спрямовані до одної загальної мети - забезпеченню дотримання єдиного режиму принципів і норм права всіма громадянами, організаціями, органами держави і посадовими особами. Саме на сторожі цього і стоїть законність.

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ

1.1 Поняття і види юридичної відповідальності

Юридична відповідальність — це вид соціальної відповідальності.

Вона характеризується такими ознаками: а) зовнішнім характером; б) застосуванням лише за здійснені правопорушення; в) зв'язком з державним примусом у формах каральних і правовідновлюючих заходів; г) визначеністю у нормах права.

Основною рисою юридичної відповідальності є її тісний зв'язок з правом і державним примусом. Тому її можна розглядати як правовідносини, в яких держава має право застосувати певні заходи примусу до суб'єктів, які скоїли правопорушення і зобов'язані зазнавати втрат чи обмежень, передбачених санкціями норм права.

Соціальне призначення юридичної відповідальності — охорона суспільних відносин — реалізується в її правоохоронній і виховній функціях. Правоохоронна функція юридичної відповідальності, в свою чергу, поділяється на правовідновлюючу і каральну, а виховна — на функції спеціальної і загальної превенцій.

Держава здійснює своє право щодо застосування заходів юридичної відповідальності у три етапи: а) заборона суспільне небезпечних вчинків і передбачення відповідних заходів у санкціях правових норм; б) індивідуалізація санкцій щодо конкретних правопорушників; в) забезпечення відшкодування правопорушниками відповідних втрат.

Юридична відповідальність характеризується невідворотністю, хоча на даний час даний принцип практично не реалізовується. Перехід законодавця до впровадження фінансових санкцій за деякі види злочинів, на мою думку є недоцільним. Оскільки саме це дасть можливість уникати кримінальної відповідальності матеріально-забезпеченим особам, на відміну від молозабезпечиних осіб., яким залишається тільки відбувати термін увязнення.

Процеси реалізації юридичної відповідальності суворо регламентуються законом і здійснюються на засадах законності, обгрунтованості, доцільності, невідворотності, справедливості.

Для більш глибокого проникнення в суть юридичної відповідальності необхідно з'ясувати її мети і призначення в суспільстві. На необхідність подібного з'ясування вказував ще Н. Вінер: «До тих пір, доки суспільство не встановить, чого ж воно справді хоче: Спокутування, ізоляції, виховання чи залякування потенційних злочинців, - у нас не буде ні спокути, ні виховання, ні залякування, а тільки плутанина, де один злочин породжує інше ». Мета є ідеальне уявлення суб'єктів (особистостей, органів, соціальних груп) про результати своїх дій. Саме вони визначають і кошти, і характер дій, спрямованих на її досягнення.

Цілі юридичної відповідальності - конкретний прояв загальних цілей права. Як такі виступають закріплення, регулювання і охорона суспільних відносин. Ці цілі і обумовлюють існування регулятивної та охоронної функцій права.

Оскільки юридична відповідальність «бере участь» у реалізації охоронної функції, то і її мету в загальній формі можна визначити як охорону існуючого ладу та громадського порядку. Відповідальність же, застосовувана до конкретного правопорушника, має (поряд з охороною суспільних відносин) більш вузьку мету - покарання винного. При цьому держава, здійснюючи міру державного примусу, переслідує ще одну мету - попередження скоєння правопорушень надалі.

Крім того, існують і чисто правові цілі юридичної відповідальності, що служать засобом забезпечення нормального функціонування механізму правового регулювання шляхом забезпечення реалізації суб'єктами правовідносин суб'єктивних прав і юридичних обязайностей, є найважливішою гарантією законності.

Вказані цілі юридичної відповідальності визначають її функції.

Головна серед них - штрафна, каральна функція. Вона виступає як реакція суспільства в особі держави на шкоду, заподіяну правопорушником. Перш за все це покарання правопорушника, який є не що інше, як засіб самозахисту суспільства від порушення умов його існування. Покарання - завжди заподіяння правопорушнику духовних, особистих, матеріальних обтяжень. Воно реалізується шляхом або зміни юридичного статусу порушника через обмеження його прав і свобод, або покладання на нього додаткових обов'язків. Проте покарання правопорушника не самоціль. Воно є також засобом попередження (превенції) вчинення нових правопорушень. Отже, юридична відповідальність здійснює та превентивну (попереджувальну) функцію.

Реалізуючи покарання, держава впливає на свідомість правопорушника. Цей вплив полягає в «залякуванні», доказі неминучості покарання і тим самим у попередженні нових правопорушень. Причому попереджувальне вплив виявляється не тільки на самого порушника, але і на оточуючих. Це,. Звісно, ні в якій мірі не означає, що покарання може здійснюватися без врахування тяжкості порушення і провини порушника, лише для науки іншим. Зайва, нічим не виправдана жорстокість покарання не може бути умовою попередження порушення надалі. Досвід показує, що попереджувальне значення покарання визначається не жорстокістю його, а невідворотністю.

При цьому покарання направлено і на виховання порушника, тобто. юридична відповідальність має також виховну функцію. Ефективна боротьба з порушниками, своєчасне й невідворотне покарання винних створюють у громадян уявлення про непорушність існуючого правопорядку, зміцнюють віру у справедливість і міць державної влади, впевненість в тому, що їх законні права та інтереси будуть надійно захищені. Це в свою чергу сприяє підвищенню політичної і правової культури, відповідальності та дисципліни громадян, активізації їхньої політичної та трудової діяльності, а в кінцевому рахунку - зміцненню законності і стійкості правопорядку.

У значному числі випадків заходи юридичної відповідальності спрямовані не на формальне покарання винного, а на те, щоб забезпечити порушений інтерес суспільства, що має повноваження суб'єкта, відновити порушені протиправним поведінкою суспільні відносини. У цьому випадку юридична відповідальність здійснює правовосстановітельную (компенсаційну) функцію. Найбільш яскраво вона виявляється у цивільному праві, що припускає такі, наприклад, санкції, як відшкодування збитків (ст. 15 ГК РФ). Конечцо, відшкодування шкоди можливе далеко не в усіх випадках (не можна воскресити вбитого і т. д.). Однак там, де цього можна досягти лише, компенсаційна функція юридичної відповідальності - одна з найважливіших.

Таким чином, юридична відповідальність пов'язана в основному з охоронною діяльністю держави, з охоронною функцією права. Але вона виконує і властиву праву в цілому організуючу (регулятивну) функцію. Вже сам факт існування і невідворотності покарання забезпечує організуючі початку в діяльності товариства.

Історично юридична відповідальність виникла як засіб захисту приватної власності. Зародком останньої стало володіння, а основою права як специфічного регулятора суспільних відносин класового суспільства - захист публічною владою володіння, поступово перетворюється в приватну власність. Важливим завданням держави був захист приватного володіння шляхом встановлення заборон та застосування державного примусу до їх порушників. Аналіз правових актів давнину показує, що їх ядром служили інститут власності та його захист, а зобов'язальне право виникло і розвивалося у формі юридичних наслідків порушення прав власника. Таким чином, юридична відповідальність є засіб, знаряддя формування і зміцнення приватновласницьких відносин і одночасно - витіснення застарілих, чужих суспільству суспільних відносин.

Розрізняють наступні види юридичної відповідальності:

§ кримінальну;

§ адміністративну;

§ цивільну;

§ дисциплінарну відповідальності.

Кримінальна відповідальність наступає за скоєння злочинів і передбачає найбільш жорсткі заходи (втрату фізичної свободи, виправні роботи тощо). Вона застосовується тільки в судовому порядку. Юридичним виразом особливої суспільної небезпеки злочинів і застосування за їх скоєння кримінального покарання. У кримінальному законодавстві наведено вичерпний перелік злочинів.

Хочу також зазначити, що на даний час український законодавець пішов на зменшення термінів кримінальної відповідальності, а також частково перейшов до застосування фінансових санкцій. Дане положення передбачено новим кримінальним кодексом України

Адміністративна відповідальність накладається за адміністративні правопорушення і передбачає штрафи, втрати спеціальних прав, попередження і т. ін. Застосовується органами державного управління до осіб, які не підпорядковані їм по службі.

Цивільна відповідальність має місце за порушення обов'язків, що зазначені у договорах, інших умовах, а також у випадку заподіяння шкоди здоров'ю чи майну особи (відшкодування майнових втрат, виміна незаконних угод, штрафи та інші заходи). Питання притягнення до цивільної відповідальності вирішується судом, арбітражем чи адміністративними органами держави.

Дисциплінарна відповідальність здійснюється у формі накладення адміністрацією підприємств і установ, інших організацій дисциплінарних стягнень внаслідок: а) порушення правил внутрішнього розпорядку; порядку підлеглості; в) у відповідності з дисциплінарними статутами і положеннями. Заходами дисциплінарної відповідальності є: зауваження, попередження, догана, переведення на іншу роботу тощо.

1.2 Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність виступає одним з видів юридичної відповідальності. Під адміністративною відповідальністю слід розуміти застосування уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм характером не тягне за собою відповідно до чинного законодавства кримінальну відповідальність.

Адміністративній відповідальності притаманні ознаки, що властиві й юридичній відповідальності.

Основні ознаки адміністративної відповідальності полягають у тому, що вона:

1) є засобом охорони встановленого державою правопорядку;

2) нормативно визначена і полягає в застосуванні (реалізації) санкцій правових норм;

3) є наслідком винного антигромадського діяння;

4) супроводжується державним і громадським осудом правопорушника і вчиненого ним діяння;

5) пов'язана з примусом, з негативними для правопорушника наслідками (морального або матеріального характеру), яких він має зазнати;

6) реалізується у відповідних процесуальних формах. Похідні ознаки адміністративної відповідальності визначаються її юридичною природою.

Адміністративна відповідальність ґрунтується на ряді принципів, основними з яких є законність, відповідальність лише за вчинення протиправного діяння, відповідальність лише за наявності вини, невідворотності відповідальності, індивідуалізації відповідальності.

Принцип законності адміністративної відповідальності означає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, встановлених законодавством. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законодавством. Дотримання вимог законності при притягненні до адміністративної відповідальності забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом та іншими встановленими законодавством способами.

Принцип відповідальності лише за вчинення протиправного шкідливого діяння передбачає, що тільки діяння, вчинок людини може тягти застосування заходів адміністративного впливу. Адміністративним правопорушенням визнається тільки протиправне діяння (дія чи бездіяльність) особи, а не склад її думок або навіть висловлений намір вчинити правопорушення. Крім цього, адміністративна відповідальність настає не за будь-яке діяння, що завдає шкоди суспільним відносинам, а лише за те, яке передбачене в законодавстві як адміністративний проступок.

Принцип відповідальності лише за наявності вини означає, що адміністративній відповідальності підлягає тільки особа, винна у вчиненні правопорушення, тобто яка умисно або з необережності вчинила протиправне шкідливе діяння.

Невідворотність адміністративної відповідальності як принцип полягає в тому, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, повинна бути піддана адміністративному стягненню. Із цього принципу можливі деякі винятки. Маються на увазі випадки відповідальності за адміністративні правопорушення неповнолітніх та осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів. До зазначених осіб за більшість проступків застосовуються не адміністративні стягнення, а інші заходи впливу.

Cуб'єктами адміністративної відповідальності виступають як фізичні особи, так і колективні утворення, а за кримінальної відповідальності - тільки фізичні особи.

Особливість адміністративної відповідальності полягає в тому, що адміністративні стягнення накладаються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади і посадовими особами чи суддями; кримінальне покарання накладається виключно судами.

Між адміністративним правопорушенням та особою, яка накладає адміністративне стягнення, відсутні службові стосунки. За цією ознакою адміністративна відповідальність відрізняється від дисциплінарної, для якої наявність таких взаємин є необхідною у мовою. На відміну від кримінального покарання, яке автоматично тягне за собою наявність судимості, застосування адміністративної відповідальності таких наслідків не передбачає. Адміністративне стягнення згідно з чинним законодавством діє протягом року з моменту його застосування.

Отже, адміністративна відповідальність має особливості, що вирізняють її з-поміж інших видів відповідальності. Причому основна особливість - це те, що необхідною підставою для її застосування є наявність адміністративного правопорушення, а заходом впливу має бути адміністративне стягнення.

1.3 Кримінальна відповідальність

Визначаючи кримінальну відповідальність, слід виходити з того, що вона є одним із видів юридичної відповідальності. І хоча остання в правознавстві визначаються неоднаково, але у вузькому спеціально-правовому значенні юридична відповідальність трактується як відповідальність ретроспективна, тобто як відповідна реакція держави за вчинене в минулому правопорушення. З цієї точки зору юридичну відповідальність можна визначити як вид і міру примусового перетерпіння особою, що вчинила правопорушення, певних позбавлень державно-правового характеру, які передбачені законом.

Кримінальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що встановлюється державою в кримінальному законі, накладається судом на осіб, які винні у вчиненні злочину, та мають нести зобов'язання особистого, майнового чи організаційного характеру.

Звідси, по-перше, кримінальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що встановлюється державою в кримінальному законі. Отже, тільки Кримінальний кодекс України встановлює кримінальні покарання, дає вичерпний перелік покарання, передбачає підстави, порядок, межі їх призначення.

По-друге, кримінальна відповідальність застосовується лише судом і лише до особи, винної у вчиненні злочину.

По-третє, кримінальна відповідальність - це обов'язки злочинця особистого (позбавлення волі), майнового (конфіскація майна) чи організаційного (позбавлення права мати певну посаду) характеру.

Розрізняють такі мети юридичної відповідальності: загальну превенцію правопорушення; покарання правопорушника; вплив на свідомість правопорушника; моральну перебудову особи; формування в людини, яка порушила норми права, настанови на правомірну поведінку надалі; виховний вплив на інших людей з метою попередження правопорушень з їхнього боку.

Мета юридичної відповідальності своєю чергою визначає її функції — головні напрямки юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших осіб, з метою захисту правопорядку і виховання суб’єктів права, що скоїли чи можуть скоїти правопорушення.

Поняття кримінальної відповідальності повинно відповідати родовим рисам юридичної відповідальності і разом з тим характеризуватися своїми видовими, відмінними ознаками ними є такі:

1. Кримінальна відповідальність являє собою реальну соціальну взаємодію спеціальних органів держави і особи, яка визнана винною у вчиненні злочину, внаслідок чого ця особа перетерпеває певні позбавлення.

2. Обов’язковою ознакою кримінальної відповідальності є державне примушування, яке знаходить своє вираження передусім в засудженні злочинця і його діяння обвинувальним вироком суду, а також в покладенні на винного додаткових позбавлень і обмежень.

3. Вид і міра позбавлень особистого (наприклад, позбавлення волі), майнового (наприклад, конфіскація майна або штраф) або іншого характеру (наприклад, позбавлення права займати певні посади) визначені тільки в кримінальному законі, передусім в санкції статті КК, яка передбачає відповідальність за вчинені злочини.

4. На відміну, наприклад, від цивільно-правової відповідальності, де іноді можливо добровільне перетерпіння особою позбавлень майнового характеру, при кримінальної відповідальності подібне перетерпіння завжди має вимушений характер, оскільки воно пов’язано з діяльністю спеціально уповноважених органів держави.

5. Кримінальна відповідальність можлива лише за вчинення злочину, який виступає як підстава такої відповідальності.

Кримінальна відповідальність настає лише за умови, коли у скоєному суспільно небезпечному діянні є склад конкретного злочину – вбивства, крадіжки, хуліганства тощо. Тобто згідно з кримінальним законом єдиною підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності є скоєння ним такого діяння, яке містить у собі ознаки конкретного складу злочину.

Склад злочину – це сукупність передбачених кримінальним законом ознак, які визначають суспільно небезпечне діяння як злочин. Склад злочину створюють чотири елементи: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона.

Об’єктом злочину є те, на що спрямоване злочинне діяння, чому воно завдає шкоди чи створює загрозу спричинення шкоди. Такими об’єктами виступають суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом. Від об’єкта слід відрізняти предмет злочину. Предметом злочину можуть бути конкретні матеріальні речі, цінності, наркотичні засоби, зброя й інше.

Об’єктивна сторона злочину – це зовнішня сторона злочинної діяльності. Описуючи той чи інший злочин, законодавець частіше вказує на ознаки саме об’єктивної сторони. До них належать: суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), злочинні наслідки й причинний зв’язок між ними. Ці ознаки є основними, тобто обов’язковими для більшості складів злочину. Відсутність хоч би одного з них означає відсутність злочину взагалі. Крім названих, об’єктивна сторона містить і деякі необов’язкові ознаки: спосіб, обставини, час, місце, знаряддя і засоби злочину. Але якщо закон безпосередньо вказує на які-небудь з них, то це означає, що така ознака є також обов’язковою (наприклад, закон не забороняє полювання в певний час і в певних місцях).

Суб’єктом злочину називають особу, яка вчинила передбачене законом суспільно небезпечне діяння. Нею може бути тільки фізична особа, тобто людина – громадянин України, іноземець чи особа без громадянства. Юридичні особи, тобто установи, підприємства й організації не визнаються суб’єктами злочину та не можуть нести кримінальної відповідальності. За дії, скоєні від імені юридичних осіб, відповідають конкретні фізичні особи.

Суб’єктом злочину може бути лише підсудна особа, тобто така, яка усвідомлює свої дії та керує ними. Непідсудна особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності.

РОЗДІЛ 2.

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

2.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ «Запоріжсталь»

В даний час ВАТ «Запоріжсталь» займає 4-і місце серед найбільш успішно функціонуючих підприємств України.

Запорізьке металургійний комбінат «Запоріжсталь» створено у 1933 році, є одним з найбільших металургійних підприємств України з повним металургійним циклом.

Підприємство стійко працююче підприємство, що забезпечило в 2008-2009р.р. збільшення виробництва продукції в порівнянні з 2006 р. на 35.2%.

Підприємство не має боргів перед бюджетом, регулярно розплачується з постачальниками сировини, палива й енергії.

Співробітничаючи більш ніж з п'ятьма тисячами споживачів, підприємство зарекомендувало себе надійним партнером, що забезпечує своєчасні постачання по договорах і висока якість продукції.

Найбільше металургійне підприємство України з повним металургійним циклом.

Форма власності: Відкрите акціонерне товариство.

Відповідно до Статуту ВАТ «Запоріжсталь», керування Суспільством здійснюють:

§ вищий орган Суспільства – загальні збори акціонерів;

§ наглядацька рада;

§ правління Суспільства;

§ ревізійна комісія.

Функції кожної з цих структур відповідають чинному законодавству України.

Виробнича площадка комбінату знаходиться на левом березі р.Дніпро в промисловій зоні міста Запоріжжя.

Займана площа – 580.6 гектарів, з них під будинками і спорудженнями – 133 га.

Автомобільні дороги - Через Південне і Північне шосе комбінат зв'язаний з містом і має вихід у розвиту мережу автомобільних доріг України.

Залізничний транспорт - Під'їзні залізничні колії прилягають до станції Запоріжж-Ліве Придніпровської залізниці. Станція «Східна» є вхідною промисловою вантажною станцією.

Водяний транспорт – На відстані 4 км від комбінату розташований річковий порт, що приймає судна типу «ріка - море», що по Дніпру мають вихід до Чорноморських і Дунайських портів.

Вигідність географічного розташування обумовлена:

§ близькістю основних джерел сировини (Кривої Ріг, Донбас, Полтавський ГОК, Комсомольське рудоуправління);

§ джерел енергопостачання (Дніпрогес, Запорізька ТЕС і АЕС);

§ водопостачання (р. Дніпро);

Комбінат розташований у регіоні з гарними кліматичними умовами, розвитий науковою базою і наявністю трудових ресурсів.

Чисельність працюючих близько 17 тис. чоловік. Кадри кваліфіковані і навчені.

До дійсного часу на комбінаті функціонують наступні основні виробництва:

§ агломераційна фабрика в складі шести агломераційних машин виробничою потужністю 4.2 млн. тонн агломерату в рік;

§ доменний цех у складі п'яти доменних печей і чотирьох разливочних машин виробничою потужністю 2.3 млн. тонн чавуна в рік;

§ сталеплавильний цех у складі дев'яти мартенівських печей виробничою потужністю 3.3 млн. тонн стали в рік;

§ прокатне виробництво в складі дев'яти прокатних станів і трьох профилегибочних агрегатів виробничою потужністю 3 млн. тонн листового прокату в рік і 600 тис. тонн холодногнутих профілів;

§ весь комплекс енергетичних (вода, газ, пара, кисень) і ремонтних (лиття, механічна обробка й ін.) цехів, залізничний і автомобільний транспорт;

§ лабораторії, обчислювальний центр, інженерний корпус.

Основною продукцією комбінату є аркушевий прокат – горячекатаний і холоднокатаний, товщиною 0.5-6.0 мм з углеродистих, низьколегованих, легованих і нержавіючих марок сталей, використовуваний в автомобільній промисловості, машинобудуванні, електронній, хімічній і іншій галузях.

Крім цього постійним попитом в Україні і за рубежем користається наступна продукція комбінату:

§ чавун чушковий ливарний і передільний;

§ сляби товарні з углеродистой, низьколегованої і нержавіючої сталі;

§ шліфовані і поліровані пластини з нержавіючої сталі;

§ холодногнутие профілі;

§ жерсть гарячого лудіння;

§ тонколистова сталь з полімерним покриттям (металлопласт);

§ стрічка сталева;

§ изложници і піддони;

§ гранульований доменний шлак і щебінь.

Для характеристики фінансового положення комбінату приведемо згрупований аналітичний баланс за 2009 р. і показники платоспроможності підприємства.

Фінансові показники роботи комбінату в 2009 році значно покращилися за рахунок збільшення обсягу продукції, що випускається.

Обсяг продажів комбінату за 2009 р. збільшився на 35.2%, балансовий прибуток – 9,8 млн. грн..

При цьому необхідно відзначити, що в комбінату є резерви для подальшого поліпшення свого фінансового стану за рахунок поліпшення якості продукції.

Показники платоспроможності підприємства характеризуються системою коефіцієнтів, обчислених на підставі вищенаведеного аналітичного балансу, а саме:

В даний час не існує стійких тенденцій у світовій чорній металургії, що могли б істотно змінити зазначену частку продукції комбінату. Можна прогнозувати, що в найближчі роки вона залишиться незмінною на рівні 0.5%.

Варто звернути увагу на те, що якість металопродукції ВАТ «Запоріжсталь» не є аналогічним тому, що виробляється в країнах ЄС, зокрема, по параметрах прокатки, якості поверхні, упакуванню й ін.

Основні показники проекту:

§ обсяг виробництва продукції – 300 тис.т у рік холоднокатаного листа товщиною 0.4 – 2.0 мм, шириною 850 – 1550 мм;

§ Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (після сплати податку в бюджет).

§ Термін реалізації проекту – 28 – 30 місяців з моменту підписання контракту;

§ Строк окупності – 2 роки.

Забезпечення ресурсами: Ліцензії, технології, сировина, енергозабезпечення, персонал, зв'язок – 100%;

Виробничі площі – 98%.

Стадія готовності: Стадія розробки документації.

Джерела одержання і погашення засобів:

Джерело фінансування – кредит іноземних партнерів.

Джерело погашення кредиту – засобу від реалізації металлопродукции комбінату.

Погашення кредиту передбачається протягом 5 років після завершення реконструкції.

Гарантії погашення кредиту: застава майна, передача акцій.

2.2 Аналіз прибутковості

Кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показник прибутку — рентабельність — є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання. Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. Співвідносити витрати і доходи є головне завдання кожного учасника господарської діяльності.

Водночас, абсолютна сума прибутку не характеризує рівень ефективності господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами або активами, які забезпечують підприємницьку діяльність.

Рентабельність — це відносний показник, тобто рівень прибутковості що вимірюється у відсотках.

Р= П : В (А, К) х 100 (2.1)

де Р — рентабельність, %;

П — прибуток;

В (А, К) — витрати (активи, ресурси, капітал).

Показник рентабельності показує, скільки копійок прибутку одержує підприємство при понесених витратах (вкладених активах, ресурсах) в його господарську діяльність у розмірі 1 гривні.

Прибуток підприємства для розрахунку показників ефективності його господарської діяльності може визначатися за величиною:

а) чистого прибутку — прибуток, що залишається підприємству для самостійного використання його власниками (Ф. 2 ряд. 220 або 225).

б) створеного прибутку — прибуток без урахування витрат на виплату податків та процентів за кредит [Ф. 2 (ряд. 170 або 175) + ряд. 200 — ряд. 205 + ряд. 140];

в) прибутку за наслідками господарської (звичайної та надзвичайної) діяльності (Ф. 2 ряд. 170 або 175 + ряд. 200 — ряд. 205).

При аналізі ефективності господарської діяльності за показниками фінансової звітності ставлять такі основні завдання: вивчити обсяг і структуру абсолютної величини чистого прибутку підприємства; визначити показники відносної прибутковості або рентабельності, котрі можна поділити на дві групи: показники прибутковості вкладених коштів (ресурсів) у підприємницьку діяльність (активи підприємства) та прибутковості понесених підприємством витрат в процесі господарювання. Дослідження цих показників разом дає змогу комплексно оцінити ефективність господарської діяльності підприємства.

Абсолютний показник, який найповніше характеризує ефективність роботи підприємства для власника, — це сума чистого прибутку (прибуток-нетто), який визначається як різниця між фінансовим результатом від звичайної та надзвичайної діяльності та податком на прибуток, який зменшує створений прибуток.

Проте, прибуток підприємства хоч і є результатом господарювання, сам по собі не характеризує міру ефективності роботи та ступінь використання майна. Тому, для більш повної оцінки роботи підприємства, застосовують відносні показники прибутковості — рентабельність.

Показники прибутковості господарської діяльності можна визначати на підставі даних прибутку-брутто. У цьому випадку вони будуть характеризувати ефективність господарювання прибутком, який залишається власнику, враховуючи діючу систему оподаткування в тій частині, джерелом покриття якої є прибуток.

Для оцінки ефективності господарської діяльності підприємства, насамперед, розраховують співвідношення за показниками чистий дохід, собівартість реалізованої продукції та валовий прибуток.

Коефіцієнти співвідношень між валовим прибутком і собівартістю реалізованої продукції та чистим доходом характеризують відповідно валову рентабельність виробничих витрат та чистого доходу (виручки).

Основним показником, який характеризує валовий прибуток, є валова рентабельність. Цей показник визначає рівень, на який підприємство може збільшити операційний прибуток шляхом зниження адміністративних витрат і витрат на збут. Якщо, наприклад, валова рентабельність складає 50 %, то можна зробити висновок., що ціна реалізації в два рази більша, ніж виробнича собівартість. В процесі аналізу слід розраховувати валовий прибуток на одиницю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в асортименті її продажу.

Прибутковість господарської діяльності характеризується загальним показником рентабельності, який визначається як відношення прибутку-брутто або чистого прибутку до всіх витрат, що брали участь у створенні нього прибутку. Цей показник свідчить, яка сума прибутку створюється на підприємстві в розрахунку на одну гривню витрат, здійснених для одержання прибутку.

Рентабельність витрат основної діяльності визначається як відношення прибутку, одержаного від продажу об’єктів підприємницької діяльності до виробничої собівартості, а також адміністративних витрат та витрат на збут. Цей показник розкриває взаємозв’язок чистого доходу, прибутку та собівартості проданої продукції і показує розмір прибутку, одержаного підприємством в розрахунку на одну гривню витрат, вкладених у формування собівартості.

Рентабельність іншої операційної діяльності та операційної діяльності в цілому, а також звичайної діяльності характеризується розміром прибутку, що одержує підприємство на 1 грн. здійснених витрат в процесі відповідної діяльності.

Чиста рентабельність виручки показує, скільки. прибутку надходить підприємству в кожній гривні від продажу продукції, товарів, робіт, послуг. Цей показник, як правило, характеризує прибутковість торгівельної діяльності, в той же час його доцільно використовувати і при аналізі виробничих підприємств. Його зростання може бути наслідком однієї з двох причин. По-перше, це може свідчити про зменшення витрат на виробництво і продаж або цін придбання ресурсів. По-друге, це може бути результатом зростання цін на продані товари, продукцію, роботи, послуги. Окремо розраховується рентабельність виручки від певних видів діяльності.

До показників прибутковості підприємства, відноситься рентабельність активів, яка характеризує величину одержаного прибутку в розрахунку на одну гривню активів підприємства, які постійно знаходяться на його балансі. Прибутковість всіх активів можна розглядати як показник ефективності управління підприємством.

Для характеристики прибутковості активів підприємства в цілому і частки, що належить власникам з врахуванням рівня оподаткування підприємницької діяльності показник рентабельності активів можна визначити на підставі прибутку-брутто і прибутку-нетто, тобто з тієї частини прибутку, яка залишається на підприємстві після всіх відрахувань до бюджету.

Крім того, рентабельність господарської діяльності підприємства можливо розрахувати за показниками створеного прибутку, тобто з урахуванням його величини до сплачених процентів за кредит.

Загальна економічна рентабельність характеризує ефективність господарської діяльності підприємства створеним прибутком і активами, які приймали участь у формуванні фінансовою результату.

Підприємство може мати корпоративні права — право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) іншої юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частку активів у разі її ліквідації По корпоративних правах підприємство повинно одержувати дивіденди - платіж який проводиться юридичною особою на користь власника корпоративних прав у зв’язку із розподілом частини прибутку. Рентабельність корпоративних прав показує ефективність і доцільність вкладення активів підприємства в господарську діяльність інших суб'єктів господарювання.

Кожне підприємство здійснює свою діяльність при участі позиченого капіталу. Ефект від залучення в господарську діяльність позиченого капіталу виникає в тих випадках, коли рентабельність активів підприємства вище кредитного процента (фінансових витрат по обслуговуванню зобов’язань).

Розрахунок показників рентабельності наведено у Додатку В.

Таким чином, при певних умовах підприємству вигідно використовувати позичені активи, оскільки при цьому підвищується рентабельність власного капіталу, а власники, тимчасово використовуючи позичені кошти, можуть швидше реалізовувати свої цілі.

Для того; щоб виключити ризик при використанні позичених активів, необхідно зробити прогноз щодо рентабельності активів підприємства та можливих фінансових витрат на обслуговування зобов'язань.

2.3 Аналіз договірних податкових зобов’язань

Сьогодні, «Запоріжсталь» - індустріальний гігант, продукція якого добре відома більш ніж у 100 країнах світу.

Міжнародне визнання і повагу, якою користується «Запоріжсталь» в діловому світі, підтверджена численними міжнародними і національними призами та нагородами за конкурентну і якісну продукцію, а також інтеграцію в світову економіку.

Особлива увага приділяється якості продукції, що випускається. Для чого здійснюється контроль над дотриманням встановлених технологій на всіх стадіях виробництва, а так само над якістю сировини, що надходить, матеріалів і продукції, що відвантажується.

3 вересня 2008 введена в дію Інтегрована Система Менеджменту якості, екології та охорони праці, що відповідає вимогам міжнародних стандартів ISO 9001:2000, ISO 14001:2006, OHSAS 18001:2007. ІСМ створювалася на основі функціонує на комбінаті з 1 травня 2003 системи управління якістю згідно міжнародних стандартів серії ISO 9000. «Благополуччя і процвітання підприємства - через якість продукції без шкоди здоров'ю персоналу та навколишнього середовища» - у цьому короткому девізі виражений головний сенс її функціонування.

Розроблено програму технічного переозброєння до 2010 р. Передбачені заходи спрямовані на підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, оновлення основних фондів, впровадження новітніх технологій, розширення сортаменту, захист навколишнього середовища та економію матеріально-сировинних і енергетичних ресурсів.

ВАТ «Запоріжсталь» пов'язують міцні ділові відносини з найбільшими на Україні підприємствами трубної промисловості, сільськогосподарського та транспортного машинобудування, а також споживачами з більш, ніж 65 країн світу. Найбільш великими країнами-споживачами продукції комбінату є Україна, Туреччина, Росія, Сирія, Білорусь, Нігерія, Польща, Ізраїль.

Фактори інвестиційної привабливості:

1. Фактори виробництва

§ технічний рівень і потужність виробництва;

§ близькість сировинної й енергетичної бази Наддніпрянщин;

§ коло ділових відносин з вітчизняними й іноземними фірмами;

§ кваліфікований персонал;

§ забезпеченість земельною ділянкою, виробничими площами і відповідною інфраструктурою.

2. Ринкові фактори:

§ відродження вітчизняного автомобілебудування і збільшення попиту на внутрішньому ринку;

§ вихід на міжнародні ринки збуту;

§ використання прямих форм оптової реалізації продукції;

§ цінова політика;

§ відсутність могутніх конкурентів.

3. Правові фактори:

§ технологія, пропонована для інноваційного проекту, захищена патентами України UA 8053А, 96083143;

§ наявність статуту ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» ім. Ордженикидзе», зареєстрованого розпорядженням Запорізької міської Ради народних депутатів від 4 січня 2001р. № 1р.;

§ наявність свідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності – юридичної особи ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».

4. Макроекономічні і політичні фактори:

§ пріоритети инновационно-промишленной політики України до 2005 року;

§ екологічна стабілізація і спрямованість на економічний розвиток;

§ включення Запорізької області в першу з чотирьох груп регіонів із пріоритетною інвестиційною привабливістю;

§ ріст виробництва в Україні в 2008 році.

5. Фактори господарської і фінансової привабливості:

§ збереження достатнього рівня платоспроможності ВАТ «Запоріжсталь».

Підводячи підсумок аналізу ринків збуту продукції ВАТ «Запоріжсталь» і їхніх перспектив, можна зробити наступні висновки:

§ перспективи розвитку комбінату сприятливі, тому що споживання сталевої продукції у світі повинне зрости (за прогнозами до 800 млн. тонн у 2009 році);

§ розширивши кооперацію з провідними закордонними компаніями, ВАТ «Запоріжсталь» може закріпити позиції на освоєних ринках, а також на ближнім зарубіжжі при відновленні зв'язків із країнами СНД;

§ збільшити обсяги збуту на внутрішньому ринку України в зв'язку з розвитком вітчизняного машинобудування, що намітився.

РОЗДІЛ 3.

ЗАСОБИ ПОЛІПШЕННЯ ДОГОВІРНИХ ЗАБОВ’ЯЗЕНЬ

відповідальність адміністративний кримінальний прибутковість

У 2000 роках екологи винесли вердикт - в Запоріжжі все небезпечно: і дихати, і є, і пити і жити - місто задихається від шкідливих речовин, що викидаються в атмосферу 160 заводами. Після тривалих розглядів гнівні погляди екологів, політиків і різних громадських діячів були звернені у бік одного з найбільших підприємств міста - «Запоріжсталь».

44 порушення природоохоронного законодавства було виявлено на «Запоріжсталі» Держекологічною інспекцією в Запорізькій області за результатами 2009 року

Зниження обсягів виробництва в металургії та хімпромі, в тому числі на «Запоріжсталі», «Дніпроспецсталі» та інших гігантах, призвело до часткового очищення повітря в індустріальних регіонах.

За даними регіонального управління екології, середній обсяг викидів, що випадають на голову кожного жителя Запоріжжя, - 120 кілограмів на рік. І це без урахування вихлопів автотранспорту.

У чорному списку за 2009 рік, у який Міністерство охорони навколишнього середовища внесло 100 самих "брудних" підприємств країни, відразу п'ять - запорізькі. З них чотири - металургійні заводи. Окрім "Запоріжсталі", в сумно відомий список потрапили Запорізький алюмінієвий комбінат, Запорізький завод феросплавів і "Дніпроспецсталь".

У Запорізькій області в 2008 році було нараховано штрафів за порушення природоохоронного законодавства всього на 440 тисяч гривень. Найбільшими були інвестиції "Запоріжсталі" (1,1 мільярда гривень)

За даними Держекоінспекції, суми нарахованих підприємству штрафів за невиконання воздухоочістних заходів тільки у 2006-2008 роках склали більше 2 мільйонів гривень, тобто вдвічі перевищили вже вкладені в реконструкцію кошти. Може здатися, що ця сума незначна. Однак, як повідомляє обласне управління екології, в цілому по Запорізькій області у 2008 році було нараховано штрафів тільки на 440 тисяч гривень. З них зібрано 364 тисячі гривень.

Але проблема не тільки в конкретному заводі. Справа в неефективності роботи екологічних служб і місцевої влади. Немає дієвого контролю за впровадженням обіцяних самими ж заводами інновацій, а також за сплатою штрафів. Такими копійками, які вносять підприємства, здоров'я мешканцям Запоріжжя не повернути.

Зниження викидів шкідливих речовин в 2009 році в порівнянні з 2008 р. пов'язане з проведенням ремонтів і налагодження газоочисного обладнання, еколого-теплотехнічних випробувань і налагодження процесів горіння на паливо-використовують обладнання, зі скороченням виробництва по всіх переділах та ін.

Валові викиди забруднюючих речовин в атмосферу знижені в 2009року на 11977 тонн, в тому числі по пилу на 1603 тонн, з газоподібним домішок на 10374 тонн.

Загальне зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу - 17,23%. Питомі викиди в атмосферу на тонну сталі, що виплавляється в 2009р. склали - 17,6 кг / тонну.

У результаті проведення ремонтних робіт водоочисного обладнання, скорочення виробництва, вплив на водні об'єкти в 2009 році охарактеризувався зниженням скидів забруднюючих речовин у зворотних водах, що надходять у водний об'єкт - на 22%. Скидання забруднюючих речовин в у. Дніпро по випусках комбінату в порівнянні з 2008 роком зменшено на 4257 тонн і знижений обсяг скидання зворотних вод на 6,541 млн.м 3.

Діяльність по поводженню з відходами виробництва в 2009 році характеризувалася зниженням кількості утворених відходів, що пов'язано зі зниженням виробництва.

Утворено відходів - 3424,8 тис.тонн, в т.ч. металургійних шлаків 1744,9 тис.тонн У зв'язку зі зниженням виробництва, обсяг утворення відходів, порівняно з 2008р., знизився на 684 тис. тонни., в т.ч. шлаків на 287 тис.тонн.

Використано відходів на комбінаті: 1394,350 тис.тонн, в т.ч.

Реалізовано відходів: 721,155 тис.т., в т.ч.

Направлено на складування 1311,317 тис. т., в т.ч. 280,145 тис.т. - В комплекс позамайданчикових шламоудаленія, 815,537 тис.т-на полігон промислових відходів

Питання, чому весь цей час держава випускав з уваги екологічні проблеми, безпосередньо пов'язані з енергозбереженням і модернізацією «Запоріжсталі», зависло в повітрі, а шквал обурення обрушився на акціонерів метпідприємства - власників Midland Group Едуарда Шифріна й Алекса Шнайдера. Вони довго намагалися довести громадськості, що не сиділи склавши руки, і за останні 10 років на «Запоріжсталі» викиди в атмосферу знижені на 45%, скиди стічних вод зменшені на 35%, повторне використання технічної води підвищено на 86%. За останні п'ять років на будівництво природоохоронних об'єктів на комбінаті направлено понад 1,297 млрд. грн. Керівництвом прийнято рішення про будівництво принципово нових газоочисток з високим ступенем очищення на всіх агломашин. Постачання нового обладнання починається в першому півріччі 2010 року. Витрати на сьогоднішній день вже досягли 20,037 млн. грн. На «Запоріжсталі» відзначають, що незважаючи на складне фінансово-економічне становище, комбінат планує продовжити фінансування природоохоронних об'єктів.

Отже, боротися із забрудненням можна декількома способами. По-перше, стимулювати підприємства встановлювати очисні споруди та оновлювати виробництво. Але чомусь підприємства металургії мають пільгові тарифи на газ і електроенергію, а братися за реальні зміни вони не поспішають. Приміром, за даними Запорізького обласного управління охорони навколишнього середовища, за останні 5-7 років з 25 проектів з реконструкції місцеві підприємства виконали всього шість.

Другий спосіб - накладати штрафи. Але й це може не дати належного ефекту. Запорізьке підрозділ Держекоінспекції за минулий рік нарахувало штрафів забруднювачів всього на 440 тисяч гривень. Стягнути вдалося всього 364 тисячі. Але навіть зібрані копійки не йдуть на поліпшення міської екології.

Третій спосіб боротьби, абсолютно не використовується - судитися із заводами за шкоди здоров'ю.

ВИСНОВОК

Слово «відповідальність» використовується в нашій мові широко. Визначень понять юридичної відповідальності також велика кількість, але віддав перевагу визначенню, даному в лекції.

Юридична відповідальність - це правовідношення, яке держава (в особі її органів) має право прийняти у вигляді певного покарання (стягнення) до особи, що вчинила правопорушення, а правопорушник зобов'язаний зазнати позбавлення або обмеження, передбачені санкцією порушеною їм правової норми.

При застосування до особи заходів державного примусу карального характеру (у кримінальному та адміністративному праві), діє презумпція невинності, тобто. припущення, відповідно до якого, навіть при наявності фактів, що свідчать про доведеність об'єктивної сторони, особа вважається невинною до тих пір, поки, у передбаченому порядку, не буде доведена і встановлена судом його вина. Ця важлива конституційна гарантія охорони прав особи, що означає, що особа, притягаються до юридичної відповідальності, зовсім не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обов'язок доведення провини на компетентних органах - органах слідства, прокуратури, що здійснюють обвинувачення. І, до тих пір, поки не зроблено і вина не визнана судом в обвинувальному вироку, особа вважається невинною.

Багато юристи-практики (судді, слідчі, прокурори, адвокати та ін) займаються складною і різноманітною діяльністю, пов'язаною з юридичною відповідальністю.

Ця робота має відношення до доказу і доведення, що зачіпає, головним чином, об'єктивну і суб'єктивну сторони правопорушень. І у кримінальній, і по цивільних справах часто, вихідним і вирішальним, є не тільки факт «поганого результату», але і встановлення:

1) причиною зв'язку між цим результатом і проведенням цієї особи;

2) вини у вигляді умислу або необережності в настанні такого результату;

Отже, можна зробити такий висновок, що наявність юридичної відповідальності необхідно, тому що, за її наявності, рівень правопорушень зростає значно повільніше, ніж, за її відсутності. Не будь юридичної відповідальності, співтовариств людей, що населяють нашу прекрасну планету, було б набагато важче встановити які-небудь рамки цивілізованих відносин між собою, що могло б і не привести до сьогоднішнього розуміння ідеалу культурних людських стосунків, і, може бути, Суспільство не досягло б того рівня розвитку взагалі, і не змогло існувати в тій якості людського, яке визначається ставленням до законності, здатності кожного не переступати межу розумного. Наявність юридичної відповідальності впливає на більшу частину суспільства.

Більшість усвідомлює, що відплата за вчинене правопорушення невідворотно. Саме на таких людях тримається правопорядок у суспільстві. Через право-слухняне населення можливе здійснення позитивного впливу на правопорушників.

Юридична відповідальність має на меті захищати та зберігати громадський порядок. Ця мета досягається застосуванням до правопорушника санкцій передбачених нормами права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91

2. Закон України «Про державний бюджет України на 2004 р.» від 20.12.01.

3. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методи и процедури. — М.: Финансы и статистика, 2001.

4. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка. — М: Высш. шк., 1997.

5. Павлова Л.Н. Финанси предприятия. — М.: Финансн: ЮНИТИ, 1998.

6. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. — К.: КНЕУ, 2002.

7. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А.М. Поддєрьогіна. — 3-тє вид. — К.: КНЕУ, 2000. — 458 с.

8. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А.М. Поддєрьогіна — 4-те вид. — К.: КНЕУ, 2002. — 572 с.

9. Чернов В.А. Финансовая политика организации: Учеб. пособие / Под ред. М.И. Бяконова. — М.: ЮНИТИ: Дана, 2003. — 247 с.

10. Шеремет А.Д., Нагашев Е.В. Методика финансового анализа. — М.: ИНФРА-М, 2005.