Діагностика фінансового стану підприємства (Диагностика финансового состояния предприятия, на пример...

Діагностика фінансового стану підприємства (Диагностика финансового состояния предприятия, на пример...

Діагностика фінансового стану підприємства

Зміст

Вступ

1.    Методологія визначення фінансового стану підприємства

1.1           Діагностика прибутковості (рентабельності)

         роботи підприємства

1.2           Аналіз наявності фінансових ресурсів

1.3           Аналіз платоспроможності та ліквідності

2.    Діагностика фінансового стану товариства

     з обмеженою відповідальністю “Рако-прінт”

2.1           Характеристика фінансового стану ТОВ “Рако-прінт”

2.2           Визначення показників фінансового стану

3.    Перспективи фінансового стану ТОВ “Рако-прінт”

3.1           Фінансова стійкість підприємства

3.2           Прогнозування фінансового стану

3.3           Напрямки покращення фінансового стану

підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Моя курсова робота на тему “Діагностика фінансового стану підприємства”. Планується розглянути фінансовий стан товариства з обмеженою відповідальністю “Рако-прінт”. Обрана саме така тема тому, що взагалі всі підприємства сфери матеріального виробництва в умовах ринкової економіки здійснюють свою діяльність на засадах комерційного розрахунку, а здатність підприємства успішно діяти в умовах комерційного розрахунку знаходить своє відображення у його фінансовому стані.

У ринкових умовах виключно велика роль діагностики фінансового стану підприємства. Це пов’язано з тим, що підприємства набувають самостійність та несуть повну відповідальність за результати своєї виробничо-господарчої діяльності перед власниками, робітниками, банком та кредиторами. Також ринкові умови вимагають від підприємств збільшення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі втілення досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання та керування підприємством, активізації підприємства та інше. Отже роль діагностики фінансового стану достатньо велика.

Щоб забезпечити виживаємість підприємства в сучасних умовах керівничому персоналу необхідно перш за все вміти реально оцінювати фінансовий стан як свого так і існуючих потенційних конкурентів.

Фінансовий стан – це найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства, вона визначає конкурентоспроможність, потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансовому та виробничому відношенні. Але, це і зрозуміло, одного вміння реально оцінювати фінансовий стан не достатньо для успішного функціонування підприємства та досягнення ним встановленої цілі. Фінансовий стан підприємства – це ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми забов,язаннями.

У фінансовому стані знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі і роботи з управління фінансовими

ресурсами, тобто фінансової роботи.

Найбільш зримо фінансовий стан підприємства визначається такими елементами його економічної діяльності:

-   прибутковість;

-   наявність власних фінансових ресурсів;

-   раціональне розміщення основних і оборотних коштів;

-   платоспроможність;

-   ліквідність;

-   інше.

І, якщо підприємство досягає у цих напрямках необхідних параметрів, то фінансовий стан такого підприємства стає стійким.

У першому розділі моєї роботи буде розглянуто методологічний підхід до визначення фінансового  стану підприємства.

Далі, у другому розділі,  буде дана оцінка фінансового стану ТОВ “Рако-прінт” за методологією, наведеною в першому розділі роботи.

Безпосередньо обґрунтування точки зору методів покращення фінансового стану даного підприємства буде викладено у третій частині даної  курсової роботи.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рако-прінт”. Статуний фонд товариства складає 26236 тисяч гривень. Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності. Майно товариства складається з основних засобів та обігових коштів. Товариство здійснює випуск наступних видів продукції:

-   етикетки для продуктових товарів;

-   етикетки для напоїв;

-   різноманітна поліграфічна продукція;

-   наклейки для автомобілів;

-   наклейки для попільничок;

-   етикетки та наклейки для не продуктових товарів;

-   інша продукція.

Дана курсова робота виконана згідно завдання (Додаток №1).

1.     Фінансові результати діяльності підприємства, як критерій досягнення поставленої мети

1.1             Сутність фінансових результатів

у діяльності підприємства

Фінансові результати діяльності підприємства відображають мету підприємства взагалі, її доходність і є вирішальними для підприємства. Окрім керівництва підприємства і колективу організації фінансові результати діяльності цікавлять інвесторів, кредиторів, державні органи, в першу чергу податкову службу, фондові біржі.

Отже взагалі можна сказати, що ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності фірми чи організації, чи підприємства відображається у фінансовому результаті.

1.2             Основні показники фінансових результатів

Під фінансовим результатом діяльності підприємства розуміється дієздатність  підприємства  фінансувати свою діяльність. Фінансовий результат підприємства – це сукупність показників, які відображають його дієздатність погасити свої боргові зобов’язання.

Фінансова діяльність охоплює процеси формування, пересування та забезпечення сохранності майна підприємства, контролю за його використанням. Фінансове становище є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства і тому визначається сукупністю виробничо-господарчих факторів.

Від фінансових результатів діяльності підприємства складається його фінансове становище, яке може бути стійким, нестійким та кризовим. Здатність підприємства своєчасно про ізводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчать про його відмінний фінансовий стан.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства.

Основним фінансовим результатом діяльності підприємства є його   прибуток

чи доход.

Доход – це виручка від підприємницької діяльності за врахуванням матеріальних і прирівняних до них витрат. Практичне значення показника доходу полягає в тому, що він характеризує загальну суму коштів, яка поступає підприємству за певний період.

Загальна величина доходу підприємства включає:

-   доход від реалізації продукції (робіт, послуг) – обчисляється як різниця між виручкою і матеріальними та прирівняними до них витратами у собівартості реалізованої продукції;

-   доход від реалізації матеріальних цінностей і майна (матеріалів, основних фондів, нематеріальних активів) – це різниця між ціною їх продажу і матеріальними витратами на придбання і реалізацію;

-    доход від позареалізаційних операцій (пайові участі у спільних підприємствах, здачі майна в оренду,    цінних паперів,              товарного кредиту,

надходжень або витрат від економічних санкцій, тощо).

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Ріст прибутку создає базу для самостійного фінансування,             розширення

виробництва, рішення проблем соціальних та трудових конфліктів. За  рахунок прибутку виконується також частина обов’язків підприємства перед бюджетом, банками та іншими підприємствами і організаціями.

Загальна величина прибутку підприємства (валовий прибуток) має ті ж джерела, що і доход, тобто вона включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) матеріальних цінностей і майна, позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації є основною складовою загального прибутку. Він обчислюється як різниця між обсягом реалізованої продукції (без врахування податку) та її повною собівартістю.

П р = Q р – С,

де  П р – прибуток від реалізованої продукції;

     Q р – обсяг реалізованої продукції;

     С – повна собівартість реалізованої продукції.

Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком.

Здається, що прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства. Це так, але він показує абсолютний ефект діяльності підприємства без врахування використаних при цьому ресурсів, тому він доповнюється показником рентабельності.

Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється наступним чином:

Р = П / В,

де Р – рентабельність;

    П – прибуток загальний (валовий);

    В – витрати.

Перед усім слід відрізняти рентабельність застосованих ресурсів і рентабельність продукції.

Рентабельність застосованих ресурсів, залежно від охоплення останніх може обчислюватися як:

-   рентабельність виробничих фондів;

(Р в) – рентабельність виробництва;

Р в = П з / К о * 100,

де П з – загальний валовий прибуток підприємства за рік;

     К о – середня величина основних виробничих фондів і оборотних коштів підприємства за рік;

-   рентабельність сукупних  активів (Р а) – характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства;

Р а = П з / К а * 100,

де К а – середня сума активів балансу підприємства;

-   рентабельність власного (акціонерного) капіталу (Р в) – показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Р в = П ч / К в * 100,

де П ч – чистий прибуток за врахуванням сплати процентів за кредит;

     К в – власний капітал.

Величина власного капіталу дорівнює сумі активів (за даними балансу) за мінусом всіх боргових зобов’язань.

-   рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут:

Р п = П р / С р * 100,

де П р – прибуток від реалізації за певний період;

     С р – повна собівартість реалізованої продукції.

Отже за допомогою наведених вище показників можна отримати загальну уяву про фінансовий стан підприємства.

1.3             Вплив маркетингової стратегії підприємства

 на фінансовий результат

Суть маркетингової діяльності заключається у формуванні реальної величини попиту, у впливі на споживача для пробудження його до придбання товару, у розробці реальних програм дій організацій на конкретному ринку.

Головний принцип маркетингу – орієнтація на споживача та його потреби, їх формування та максимальне задоволення. Реалізація цього принципу у всіх сферах виробничо-господарської діяльності втілюється через менеджмент, основні функції якого – планування, організація, реалізація, контроль.

При дослідженні організації як цілісної соціально-економічної системи співвідношення маркетингу та менеджменту розглядається    як    частина   цілого.

Вказане розграничення має формальну сторону.

Функції маркетингу заключаються у дослідженні і формуванні його засобами

організаційно-економічних умов здійснення виробничих процесів,   забезпечуючи

їх непрерівність, зниження   витрат     і     рівень      ефективності,   достатній    для

розвитку організації.

Вказані особливості дозволяють розглядати маркетинг як важну умову і суттєвий резерв антикризового керування.

Отже висновком вищесказаного є те, що обрана маркетингова стратегія підприємства має достатньо великий вплив на фінансовий результат діяльності підприємства.

Взагалі треба відмітити, що в даний момент відсутня достовірна інформація щодо українського ринку маркетингових комунікацій. Разом з тим є очевидним, що кожна організація повинна мати відповідний рівень розвитку маркетингу, особливо у кризових ситуаціях, щоб своєчасно реагувати на зміни зовнішньої середи, ринкової ситуації та оказувати певне воздействіє на ринок.

1.4             Діагностика фінансового стану

Безпосередньо оцінка або діагностика фінансового стану та фінансової стійкості підприємства є важливим елементом управління.

Прибуток (доход) і рентабельність як основні показники фінансових результатів не можуть повністю характеризувати фінансовий стан підприємства і можливі тенденції його зміни, потрібні інші показники.

До основного джерела інформаційного забезпечення діагностики фінансового стану підприємства відносять бухгалтерський баланс підприємства (форма №1). Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення і використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства. Це співвідношення можна розглянути у різних аспектах, але основними показниками з отриманих будуть ті, що характеризують ступінь заборгованості, ліквідності та активності підприємства.

Отже – ступінь заборгованості обчислюється шляхом ділення боргових забов,язань на активи підприємства:

К заб = К б / К а,

де К заб – коефіцієнт заборгованості;

    К б – боргові забов,язання підприємства;

    К а – сукупні активи підприємства.

Якщо К заб > 0,5, то сильно зростає ризик щодо сплати боргів.

Аналіз заборгованості, оцінка співвідношення зобов’язань дозволяє з, ясувати, наскільки раціональною є структура капіталу і величину ризику для інвесторів і кредиторів.

Потенціальні можливості підприємства розрахуватися з боргами характеризується коефіцієнтом забезпеченості боргів:

К з. б. = К в / К б,

де К з. б. – коефіцієнт забезпечення боргів;

     К в – власний капітал.

Якщо К з. б. = 1, то це значить,      що      підприємство    може сплатити борги

власним капіталом.

Ліквідність підприємства.

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємства унаслідок їхнього банкрутства, одним із найважливіших показників фінансового стану підприємства є ліквідність.

Термін "ліквідність" (від латинского liquidus – рідкий, текучий) у буквальному значенні слова означає легкість реалізації, продажі, перетворення матеріальних цінностей у кошти.

Таким чином ліквідність підприємства – це можливість використовувати його активи в якості наявних коштів або швидко перетворювати їх в такі.

Під ліквідністю підприємства розуміється його здатність розраховуватися зі своїми зобов’язаннями за рахунок наявних активів, що можуть бути використані для погашення боргів. Такі активи називаються ліквідними засобами.

Повсякденна робота підприємства по управлінню ліквідністю спрямована на самозбереження організації, умовою якого висткпає безперебійне виконання забов,язань перед постачальниками, покупцями та іншими клієнтами. З організаційної точки зору вона припускає дотримання співвідношень окремих груп і статей пасивів і активів балансу, зафіксованих у відповідних показниках. Такі показники наведені нижче.

Ліквідність підприємства, як його здатність оперативно перетворювати активи у платіжні засоби для оплати короткострокових зобов’язань виражається двома основними показниками:

-   коефіцієнтом поточної ліквідності;

-   коефіцієнтом термінової ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності (К п. л.) – обчислюється відношенням поточних активів і короткострокових зобов’язань:

К п. л. = К а. п. / К б. к.,

де К а. п. – поточні активи підприємства;

     К б. к. – короткострокові зобов’язання.

Якщо К п. л. < 2, то ліквідність підприємства невисока і воно має певний фінансовий ризик. При надто високому К п. л. (більше 3 – 4) може виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів.

Коефіцієнт термінової ліквідності (К т. л.) – це відношення активів високої ліквідності до короткострокових зобов’язань, тобто

К т. л. = К а. л. / К б. к.,

де К а. л. – поточні активи високої ліквідності.

Не можна плутати понять “ліквідність” підприємства і “платоспроможність” підприємства.

Платоспроможність – це здатність підприємства сплачувати кошти за своїми зобов’язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських рахунках, або у готівці. Для того, щоб підтримувати підприємство у платоспроможному стані, фінансова служба повинна дбати про те, щоб його чисто грошові активи відповідали потребам щоденних платежів. Вважається, що у підприємствах на розрахунковому рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю всіх видів і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства.

Фінансова активність підприємства характеризується такими показниками, як середній період оплати дебіторської, кредиторської заборгованості та оборотність товарно-матеріальних запасів.

Середній період оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства обчислюється за формулою:

t д = К д * Д к / П пр,

де t д – середній період оплати дебіторської заборгованості покупцями, днів;

     К д – заборгованість покупців (дебіторська заборгованість);

    Д к – кількість календарних днів, у періоді, за який обчислюється показник;

   П пр – обсяг продаж за розрахунковий період.

За період t д платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються у гроші. Його скорочення економічно вигідне.

Середній період оплати кредиторської заборгованості постачальникам – визначається співвідношенням:

t к = К к * Д к / М,

де t к – середній період оплати кредиторської заборгованості постачальникам, днів;

     К к – заборгованість підприємства постачальникам;

     М – обсяг закуцпки сировини і матеріалів за розрахунковий період.

Скорочення t к не є сприятливим для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів.

Оборотність товарно-матеріальних запасів обчислюється як відношення обсягу продаж до величини запасів

N об = П пр / М з,

де N об -  оборотність товарно-матеріальних запасів за певний період (рік, квартал);

     М з – середня величина запасів за той же період.

Можна зробити висновок, що найбільш зримо фінансовий стан підприємства визначається такими елементами чи показниками:

-   прибутковість;

-   рентабельність роботи підприємства;

-   наявність власних фінансових ресурсіув;

-   платоспроможність;

-   показником прибутковості власного капіталу;

-   показником валової прибутковості продажу товарів;

-   коефіцієнтом фінансової незалежності;

-   ліквідність;

-   прибутковість власного капіталу;

-   інші.

Тож, якщо підприємство досягає у цих напрямках необхідних параметрів, то

фінансовіий стан такого підприємства стає стійким.

Важливий вплив на фінансовий результат роботи підприємства має розробка

фінансового плану підприємства. Фінансовий план підприємства складається на кожний поточний рік з поквартальним відокремленням за двома розділами: перший – надходження; другий – витрати із загальним їх підсумком за кожний квартал. У першому розділі спочатку зазначаються залишки грошових коштів на початок розрахункового року. Потім до них додаються кошти, спрямовані у відповідних кварталах на збільшенні власного капіталу і реалізацію товарів на умовах тримісячного кредиту. Другий розділ може охоплювати кошти, призначені для збільшення товарних запасів у певному кварталі, щоквартальної закупівлі товарів, покриття щорічно відновлюваних постійних витрат, щоквартальну виплату відсотків за користування кредитом, придбання виробничого устаткування, платежів по банківській заборгованості у зазначеному кварталі, тощо. Причому фінансовий план будь-якого суб,єкта господарювання формується з дотриманням вимоги, відповідно до якої надходження коштів має перевищувати поквартальні витрати (платежі).

2.     Діагностика фінансового стану товариства з обмеженою відповідальністю "Рако-прінт"

Основним iнформацiйним джерелом для проведення аналiзу служить  баланс підприємства.  Баланс - це основний iнструмент для проведення діагностики фінансового стану. Фінансовий стан підприємства хірактерезується розміщенням і використанням засобів підприємства. Ця інформація представляється у балансі організації.

Баланс складається iз активiв i пасивiв. Активи включають все  майно реальне i фiнансове, яким володiє підприємство, в тому числi грошову готiвку, цiннi папери, комп"ютерне обладнання, тощо.

Отже діагностика фінансового стану підприємства базується на даних балансу. Баланс має дві частини:

-   актив, який показує напрямки розміщення коштів (капіталу);

-   пасив, який характерезує джерела коштів (капіталу).

Активи включають фізичне, грошове і нематеріальне майно, яке у  балансі поділяється на дві групи: фіксовані і поточні активи.

Фіксовані активи – це майно створене за рахунок довгострокових івнвестицій, передусім основні фонди, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення та інші.

Поточні активи – включають мобільні елементи майна з коротким терміном обігу (до одного року).

Пасиви балансу поділяються на дві групи:

-   власний капітал (кошти);

-   "чужий" капітал, у різних формах заборгованості (забов,язання).

Власний капітал складається з статутного фонду (капітал) та акумульованого (нерозподілений між власниками та працівниками) прибутку, який утворюється від діяльності підприємства.

Боргові забов,язання у балансі поділяються на довгострокові і короткострокові.

Баланс товариства з обмеженою відповідальністю "Рако-прінт" наведений у додатку 2. Баланс підприємства составлений на 1 січня 2001 року.

В процесi аналiзу балансу підприємства використовують наступнi методи:

1. Метод п о р i в н я н ь, який позволяє визначити причини i  ступiнь дiї динамiчних змiн i вiдхилень по статтях на лiквiднiсть  банку i    прибутковість

його операцiй,  а також визначити резерви  пiдвищення доходностi останнiх.

2. Метод г р у п у в а н н я дозволяє шляхом систематизацiї даних балансу розiбратись в сутi явищ i процесiв, що аналiзуються.

Так, з точки зору формування джерел i їх вкладень рахунки балансу подiляються на активнi,  пасивнi i активно-пасивнi.  Проводяться також групування рахункiв балансу з точки зору видiлення  власних i залучених коштiв, довгострокових i короткострокових фiнансових вкладень, видiв доходiв, витрат i прибутку. Статтi можуть бути згрупованi по ступеню лiквiдностi, рiвню доходностi, рiвню   вартостi.

3. Метод к о е ф i ц i є н т i в дозволяє виявити кiлькiсний  взаємозв"язок мiж рiзними статтями, роздiлами чи групами статей   балансу.

Таким чином визначаеться:

- питома вага певної статтi чи груп статей в загальному об"ємi активу /пасиву/ чи в вiдповiдному роздiлi;

- активнi балансовi рахунки можуть спiвставлятися iз аналогiчними  рахунками балансiв за попереднiй перiод;

- спiввiдношення  активних  i  пасивних статей з єдиними строками операцiй являють собою коефiцiєнти лiквiдностi.

Останній метод використовується найчастіше у сучасній практиці.

2.1             Характеристика фінансового стану ТОВ "Рако-прінт"

Отже головним фінансовим результатом діяльності будь-якого підприємства є прибуток від його діяльності. Прибуток, але це може бути і збиток, якщо діяльність підприємства не ефективна, є кінцевим, підсумковим результатом руху коштів підприємства.

Рентабельність – відносний показник ефективності роботи даного підприємства.

Отже разом прибуток та рентабельність роботи підприємства є найважливішими показниками, що характерезують його фінансовий стан.

Прибуток можна охарактерезувати, як, з одного боку – основу формування фйондів підприємства і забезпечення у кінцевому підсумку фінансової стійкості. З

іншого боку -  прибуток це найважливіше джерело доходів державного, місцевого

бюджетів.

Однорзначно важливо при з,ясуванні факторів забезпечення фінансової стійкості підприємства враховувати не тільки обсяги й приріст прибутку, але й  рівень рентабельності, знати скільки прибутку одержано на одну грошову одиницю виробничих фондів.

На величину прибутку і рівень рентабельності впливає багато факторів, а вони, в свою чергу, є узагальнюючими показниками використання на підприємстві матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Основні фінансові показники діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Рако-прінт" у 2000-2001 році надані у таблиці 1, ці показники загальним чином характерезують фінансовий стан даного товариства.

Таблиця 1

Основні фінансові показники діяльності ТОВ "Рако-прінт"

 за період 2000-2001 роки