|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
За станом розвитку малого підприємства Україна в десятки разів відстає від країн ЄС. Нас значно випереджають за всіма показниками розвитку малого підприємства Польща, Словенія, Чехія, Росія, Естонія та інші посткомуністичні держави. Дослідження фахівців багатьох національних, міжнародних урядових і неурядових організацій, таких, наприклад, як Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародний центр перспективних досліджень, Координаційно-експертний центр об'єднань підприємців України, Український незалежний центр політичних досліджень, Спілка підприємців малих, середніх та приватизованих підприємств України, Гарвардський університет міжнародного розвитку, а також науковців Національної академії України та вітчизняних вищих навчальних закладів, дають більш-менш узагальнюючу картину перешкод, котрі стримують і гальмують розвиток підприємництва в Україні. За результатами соціологічних досліджень МФК та анкетування малих приватних підприємств, які проводив Центр соціальних експертиз і прогнозів Інституту соціології, проблеми і перешкоди для розвитку малого бізнесу в Україні можуть бути розподілені на кілька категорій.
Законодавчі та адміністративні фактори. Це фактори, пов'язані із законодавством України та податковою системою, або, іншими словами, перешкоди, створені державою, які включають: v високі податки (на що вказали 97% респондентів); v велика кількість різних податків (86% респондентів); v часті зміни до вимог податкової звітності (77% респондентів); v велика кількість видів підприємницької діяльності, які підлягають ліцензуванню (42%) та заскладна процедура отримання ліцензій (16%); v заскладна процедура реєстрації підприємства (41%); v часті перевірки державними органами (38% респондентів);
Ринкові умови Фактори, пов'язані з підприємницькою діяльністю взагалі: - низький попит на продукцію (57% респондентів); v неплатежі з боку клієнтів (57% опитаних); v труднощі з отриманням кредиту (52%); v тиск з боку кримінальних елементів (30%); v труднощі з конвертацією валюти (28%); v нестача ділової інформації (24%) та брак управлінських знань (19%). Результати опитування показують, що незважаючи на загальну важку макроекономічну ситуацію та фінансову кризу 1998 року серед чотирьох найчастіше згадуваних проблем найсерйознішими залишаються саме проблеми бюрократичного характеру та ті, що пов'язані з державним управлінням. Такі результати і висновки наводять дослідники Міжнародного центру перспективних досліджень (графіки 1 і 2). Не додає оптимизму і прогноз змін у динаміці розвитку малого підприємництва. Можна зробити висновок, що малі підприємства навряд чи зможуть вирішити такі проблеми власними силами і самостійно подолати перешкоди, що постають перед ними. Вони малі, вразливі і потребують підтримки, насамперед державної. Звернувшись до словників щодо тлумачення слів "підтримати", "підтримка" можна зрадіти за наш малий бізнес, бо сподівання на державну підтримку поширюються на такі кроки держави: v "підтримати, не дати впасти"; v "подати допомогу, посприяти"; v "схвалити, виступити на захист"; v "не дати припинитись, порушитись"; v
"бути
опорою". Як бачимо, можливості тут неймовірні. Але ж чи є у держави для цього: v бажання; v необхідність; v можливість; v механізм підтримки малого бізнесу. Виходячи з наявності в Україні певної кількості державних структур, до функцій яких належить сприяння розвитку приватного, насамперед малого, підприємництва, можна було б стверджувати, що держава має бажання, розуміє необхідність, знаходить можливості і формує механізми підтримки малого підприємництва. З прийняттям Закону України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року й утворенням Державного комітету України із сприяння малим підприємствам і підприємництву (травень 1991 року) державна політика щодо малого підприємництва начебто логічно і цілеспрямовано розвивається в напрямку підтримки в Україні сектора малого бізнесу. З цією ж метою було створено і центральний орган виконавчої влади - Державний комітет України з питань розвитку підприємництва (29 лютого 1997 року), розроблено концепцію державної політики розвитку малого підприємництва, програми державної підтримки малого підприємництва і розвитку малого підприємництва на 1999--2000 роки. Опрацьовано також концепцію Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва, завдання до реалізації Національної програми розвитку малого підприємництва, концепцію Державної регуляторної політики. Формально зроблено достатньо, а реально "візок малого підприємства і досі там, де й був".
Чому так відбувається? Ось дві думки з цього приводу: 1. Держава повинна мати відповідальність перед МП. 2. МП повинні мати соціальну відповідальність. Суспільство має право знати стратегічні задуми держави: чи буде сектор недержавного підприємництва обмежуватись і згортатись, чи розвиватись і зміцнюватись. Вже неодноразово підкреслювалось, що малий бізнес поки що залишається екзотичним явищем в економіці України, а середній бізнес - явищем невизначеним. Отже, екзотика і невизначеність зумовлюють вихідні дані щодо теоретичного і практичного дослідження суті, ролі, місця підприємств малого і середнього бізнесу і можливостей державного регулювання їх діяльності. Як власник держава мусить опікуватись ефективністю діяльності власних малих і середніх підприємств, робити їх конкурентоспроможними, підтримувати підприємництво. Теоретично держава спроможна створювати рівні умови господарювання власним і невласним підприємствам, оскільки вона керується в управлінні не законами власності, а законами менеджменту. Практично ж, маючи владу і власність, держава змушена зберігати свою власність навіть за рахунок створення нерівних умов для інших власників за допомогою використання державної влади. Складається парадоксальна для економіки ситуація: v держава зберігає власні підприємства, котрі не в змозі її підтримати; v водночас держава губить недержавні підприємства надмірним податковим тиском, корупцією і цим сама себе позбавляє джерел наповнення державного бюджету, створення нових робочих місць, своєчасної сплати заробітної платні, зменшення соціальної напруги у суспільстві тощо. Отже, необхідні кардинальні зміни в концепції і механізмі державного регулювання підприємницької діяльності підприємств малого і середнього бізнесу. На думку дослідників і практиків, такі зміни полягають в наступному: v слід усвідомити, що підприємницькі структури малого і середнього бізнесу - це не ворожа сила, а реальний сектор економіки України, і докорінно змінити державну політику щодо цього сектора; v потрібно розробити концепцію становлення, розвитку і зміцнення сектора малого і середнього бізнесу, оскільки ринкова економіка без нього існувати не може; v необхідно створити відповідний ринковий механізм регулювання підприємницької діяльності підприємств малого і середнього бізнесу. Формально держава в Україні
опікується малим і середнім бізнесом. Реально ж держава жодним чином не довела
підприємцям, що вони потрібні не лише в невизначеному економічному сьогоденні,
а є складовою довгострокової економічної стратегії держави. Підприємці повинні
мати впевненість у майбутньому і в тому, що держава не посягне на їх власність
силою державної влади. Однак, як здається, підприємці мають своє бачення щодо
державної підтримки їх діяльності. Державна політика щодо малого бізнесу, на думку керівників малих підприємств, повинна зосереджуватися на наступних напрямках: · поліпшення механізмів оподаткування; · стабілізація законодавства; · вдосконалення механізмів кредитного фінансування малих підприємств, розробка і впровадження комплексу заохочувальних механізмів для комерційних банків, які працюють з малими підприємствами; · подальше впорядкування процедури проведення перевірок діяльності підприємства. Необхідно зважати на ці думки задля розвитку і зміцнення економіки України. Список використаної літератури.
|
|