Инвестирование

Инвестирование

Міністерство освіти та науки України

Красноармійський індустріальний інститут ДонНТУ

Кафедра ЕМ

Контрольна робота

з дисципліни: “Інвестування.”

Виконала                                                                             студентка групи ОА-03-10

                                                                                               3 курсу

                                                                                               заочного відділення

                                                                                               Секретєва Ірина

Перевірив                                                                           викладач  Сидорова Л.В.

Красноармійськ 2005

Теорітичні питання.

1.             Охарактеризуйте права і обов`язки інвесторів та учасників інвестиційної діяльності.

Суб`єктами (інвесторами та учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори – суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залученних майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців. А також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій, як виконавці замовлень, або на підставі доручення інвестора.

Законом України “Про інвестиційну діяльність”  від 18.09.1991 року № 1560 – ХІІ визначено основні права суб`єктів інвестиційної діяльності. Зокрема, всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності. Інвестор самостійно визначає цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності. У тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування та розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленному законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів та позичок.

Інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Інвестор також має право на придбання необхідних йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін.

Визначено Законом і обов`язки суб`єктів інвестиційної діяльності:

·        інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов`язаний: подати фінансовим органам декларацію про обсяги й джерела здійснюваних ними інвестицій; одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво; одержати висновок експертизи інвестиційних проектів щодо додержання технологічних, санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних та архітектурних вимог.

·        суб`єкти інвестиційної діяльності зобов`язані: додержувати державних норм та стандартів; виконувати вимоги державних органів та посадових осіб, що пред`являються в межах їх компетенції; подавати в установленному порядку бухгалтерську та статистичну звітність; не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати усі вимоги антимонопольного регулювання.

2.             Назвіть фактори, що впливають на ціну фінансових інструментів.

Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у фінансові інструменти, серед яких переважають цінні папери, із метою отримання доходу (прибутку) у майбутньому.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року №559 “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти” під фінансовими інструментами розуміють контракти, які одночасно приводять до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Фінансові інструменти поділяються на:

·        Фінансові активи, які включають у себе: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи;

·        Фінансові зобов`язання – включають фінансові зобов`язання, призначені для перепродажу та інші фінансові зобов`язання;

·        Інструменти власного капіталу – це прсті акції, частки та інші види власного капіталу; похідні фінансові інструменти – ф`ючерсні контракти, форвардні контракти та інші похідні цінні папери.

Основою фінансових інструментів є цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Усі цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Відповідно до діючого законодавства в Україні можуть випускатися та обертатися на фондовому ринку такі види цінних паперів:

1.     основні (боргові та права власності): акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов`язання республіки, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі;

2.     похідні цінні папери (деривативи): опціони (варанти), депозитарні розписки (свідоцтва) та інші.

При розробці оптимальних фінансових рішень у конкретних ситуаціях інвестор має вміти оцінювати майбутню вартість інвестованих грошових коштів.

Оцінка майбутньої вартості грошових вкладень, інвестованих на строк більше одного року залежить від того, який прцент (простий чи складний) буде прийматися в розрахунках. При використанні прстого відсотку інвестор буде одержувати доход тільки з суми початкових інвестицій протягом всього строку реалізації проекту. При використанні складного проценту, одержаний доход періодично додаєтьсядо суми початкових інвестицій. У результаці чого відсоток нараховується також із накопиченої у попередніх періодах суми відсоткових платежів або будь-якого іншого виду доходу.

Вартість активу – це очікувані майбутні прибутки його власника, що він зможе отримати впродовж періоду існування активу.

Метод капіталізації прибутку (МКП) визначає вартість активу як теперішню вартість потоку майбутніх прибутків, що дисконтувалися за відповідною необхібною ставкою прибутковості.

Ринкова ціна активу визначається попитом та пропозицією на даний та аналогічні активи. Якщо на даний актив встановлюється ціна рівноваги, то ринкова ціна активу не матиме тенденції до зміни. Однак при зміні необхідної ставки прибутковості інвестора з даного активу ринкова ціна активу також змінюється.

Якщо актив продається на ринку, то його ринкова ціна є ціною рівноваги на даний актив. Якщо актив не продається публічно, то його ціна може бути визначена за аналогією, тобто за ринковою ціною аналогічних цінних паперів.

Балансова вартість активу – це його вартість у момент придбання мінус вартість нагромадженої амортизації. Балансова вартість активу не пов`язана з його ринковою ціною.

Облігації належать до цінних паперів з фіксованим прибутком. Вони випускаються державою, регіональними владами, фінансовими інститутами і різноманітними корпораціями.

До основних параметрів облігації відносяться:

·        номінальна ціна;

·        викупна ціна, якщо вона відрізняється від номінальної;

·        норма прибутку;

·        термін виплати процентів.

Облігації, будучи об`єктом купівлі-продажу на ринку цінних паперів, мають ринкову ціну, що в момент емісії може дорівнювати номіналу, а також бути вищою або нижчою від нього. Ринкові ціни істотно відрізняються між собою, тому для досягнення їхньої порівняності розрваховується курс облігації.

Курс облігації – це покупна ціна облігації в розрахунку на 100 грошових одиниць номіналу. Він залежить від середньої величини на даний момент позичкового проценту, терміну погашення, міри надійності емітентів та інших чинників.

Звичайні акції не відносяться до цінних паперів з фіксованим прибутком. Тому ефективність операцій з акціями може бути спрогнозована лише умовно. Власник звичайних акцій наражається на більший ризик, ніж власник облігацій, ризик тут розуміється як невизначеність в отриманні мийбутніх прибктків. Ефективність інвестицій в акції можна виразити відносною величиною, що може бути записана так:     r = (P 1 – P0 + d) / P0, де Р1 – ціна придбання акції; Р0 – ціна продажу акції; d – дивіденди, отримані під час володіння акцією.

Ціна акції визначається великим числом чинників, серед яких найістотнішими є очікуваний розмір виплат за дивідендами. До інших чинників можна віднести ступінь довіри до корпорації-емітента, перспективи її розвитку, рівень ринкового позичкового проценту тощо.

При розв`язанні проблеми визначення ціни акції виходять з двох припущень:

1.     З певною ймовірністю можна передбачити розмір дивідендів за акціями в поточному році (D1), а також за ряд наступних років.

2.     Акція безстроково перебуватиме в руках власника, тобто не продаватиметься.

В цьому разі теоретична ціна акції Ра дорівнюватиме теперішній вартості очікуваного майбутнього потоку дивідендів – Ра  = Dt / (1 + k)t , Dt – дивіденд, сплачуваний у рік t; k – очікувана ставка реінвестування дивідендів.

Якщо власник акції продасть її через n років, то її ціна дорівнюватиме сумі теперішніх вартостей потоку дивідендів і ціни реалізації акції.

Ціна продажу в кінці періоду володіння залежить від вартості майбутніх дивідендів після періоду n, а вартість акції в період 0 – прямо від дивідендів, одержуваних упродовж  періоду  володіння, і, побічно, від дивідендів після періоду володіння. 

Таким чином, на ціну фінансових інструментів перш за все впливають середня величина позичкового проценту, терміну погашення, міри надійності емітентів для облігацій та очікуваний розмір виплат за дивідендами, ступінь довіри до корпорації-емітента, перспективи її розвитку для акцій.

3.     Охарактеризуйте напрямки політики держави із залучення іноземних інвестицій.

Перебудова української економіки, трасформація її у ринкову серед інших якісних перетворень включає налагодження зовнішньоекономічних зв`язків і відкритість.

За наявними підрахунками, Україна потребує сьогодні близько US $ 40 млрд. іноземних інвестицій для своєї економіки, а фактично одержала зв період з 1992 року по 1. 10. 2001 року лише US $ 4194 млн. або US $ 85 на одного жителя. іноземних інвестицій потребують майже всі галузі економіки, зокрема, металургія, хімічна та нафтохімічна промисловість, машинобудування, транспорт та агропромисловий комплекс та інші.

У порівнянні з іншими обсягами прямих іноземних інвестицій в країни Східної Європи і колишнього Радянського Союзу іноземні інвестиції в Україну є надто малим (табл. 1).

Географічна структура іноземного інвестування в Україні формується під впливом двох взаємопов`язаних груп факторів. З одного боку, її розвиток визначається глибиною зовнішньоекономічних зв`язків з традиційними партнерами (країни СНД з домінуванням Росії, окремі східноєвропейські та західні країни), а з іншого – потребою диверсифікації, перш за все міжнародної інвестиційної діяльності.

Станом на 1. 01. 2001 року ПІІ в Україну вкладені з 106 країн світу. Географічна структура міжнародного інвестування залишається достатньо стабільною. Список країн-інвесторів очолюють представники далекого зарубіжжя, які забезпечують майже 90 % загальних обсягів надходжень. Найбільший сегмент (більше 60%) українського ринку займають інвестиції шести країн світу: США (635,8 млн.$), Кіпру (372,6 млн.$), Нідерландів (361,8 млн.$), Росії (314,3 млн.$), Великобританії (299,4 млн.$) та Німеччини (237,9 млн.$).

                                                                                                      Таблиця 1.

Обсяги прямих іноземних інвестицій в країни Східної Європи і колишнього СРСР на 1. 01. 2001 р.