Международный кредит

Международный кредит

Выполнила студентка 2-го курса Донецкого железнодорожного транспорта.

Багрий Анна.

Зміст

     Вступ.....................................................................................................................

1.     Сутність міжнародного кредиту.....................................................................

2.     Функції міжнародного кредиту......................................................................

3.     Роль міжнародного кредиту............................................................................

4.     Форми міжнародного кредиту........................................................................

5.     Кредитування експорту і імпорту ..................................................................

6.     Міжнародні валютно-кредитні організації ...................................................

7.     Співробітництво України з міжнародними фінансовими установами: проблеми та перспективи................................................................................

     Висновок .............................................................................................................

      Список використаних джерел………………………………………………..

ВСТУП

     Зростання ролі і значення міжнародних валютно-кредитних відносин у розвит-ку світової економіки та диверсифікації світогосподарських зв'язків наприкінці XX ст. зумовлене кількома головними факторами. По-перше, поглибленням про-цесів інтернаціоналізації та транснаціоналізацїї виробництва і капіталу, усіх сфер господарського життя на ру­бежі II і ІІІ тисячоліть. По-друге, глобалізацією економічного розвитку сучасного суспільства, необхідністю спільного розв'язання усіма учасника­ми світового співтовариства гострих економічних, соціальних та еколо­гічних проблем. По-третє, формуванням нової системи міжнародного по­ділу і кооперації праці внаслідок розпаду колишнього Радянського Союзу і створення нових незалежних держав та в результаті суттєвих змін, що відбуваються в Центральній і Південно-Східній Європі та в Китаї. По-четверте, домінуванням у системі світового господарства ринкових структур, інституцій та інструментів, розширенням ринкового поля сві­тової економіки внаслідок виникнення нових підсистем (emergind market). По-п'яте, карколомним зростанням фінансового сектора світової еконо­міки та інших сегментів сфери послуг.

     При розбудові відкритої української економіки слід враховувати усі ці новітні процеси з огляду на те, що вже зараз третина валового внутріш­нього продукту держави реалізується з допомогою зовнішньоекономічних зв'язків. Україна бере безпосередню участь у діяльності провідних міжна­родних валютно-кредитних та фінансових організацій (МВФ, МБРР, ЄБРР). Крім того, запровадження у вересні 1996 р. власної грошової оди­ниці — гривні — передбачає поступове включення грошово-фінансової сис­теми України до світових валютно-фінансових ринків.

      Міжнародні валютно-кредитні відносини мають три головні виміри і проявляються в трьох головних площинах. З одного боку, вони являють со­бою певну теоретичну систему, сукупність принципів і форм міжнарод­них валютно-кредитних відносин. З іншого боку, валютно-кредитні та фі­нансові інструменти є важливими засобами здійснення економічної полі­тики, її координації у міжнарод-ному масштабі. Нарешті, валютно-кре­дитна сфера виступає важливим каналом залучення додаткових фінансо­вих коштів до національної економіки, сприяє при-скореному обміну між країнами та регіонами товарів і послуг, поліпшенню систе-ми розрахунків між суб'єктами світогосподарських зв'язків.

      Міждержавні валютні і кредитні відносини як спорадичні явища були ві­домі порівняно давно. У процесі свого історичного розвитку вони зростали кіль­кісно, удосконалювались їхні якісні характеристики, урізноманітнювалися форми.

      Надзвичайно складним і недостатньо відпрацьованим в Україні є комплекс проблем, пов'язаних з платіжними та розрахунковими балан­сами, з механізмом міжнародних розрахунків. Міжнародний кредит, хоча і має свою давню історію, в даний час набуває небачених раніше масштабів і форм. Вирішуючи питання рин-кової трансформації своеї економіки, здійснення радикальних структурних перетворень, Україна потребує залучення значної кількості кредитно-фінансових ресурсів.

      Останнім часом істотно зростає значення міжнародних валютно-фінансових інститутів та фінансових центрів у координації та регулюванні міжнародних валютно-кредитних відносин, гармонізації національної та міжнародної економіч-ної і валютно-фінансової політики. Водночас слід мати на увазі, система міжнародних валютно-кредитних відносин є надзвичайно динамічною, її окремі ланки та сектори зазнають відчутних змін, збагачується їх зміст, з'являються нові форми тощо.

1. Сутність міжнародного кредиту

 У міжнародних економічних відносинах будь-якої держави істотне значення мають кредитні відносини. Міжнародне запозичення і кредитування стало резуль-татом розвитку, з одного боку, внутрішнього кредитного ринку найбільш розви-нутих країн світу, а з іншого відповіддю на потребу фінансування міжнародної торгівлі. На міждержавному рівні потреба в кредитуванні виникає в зв'язку з необхідністю покриття негативних сальдо міжнародних розрахунків. Як кредито-рів і позичальників виступають приватні підприємства (банки, фірми), державні установи, уряди, міжнародні і регіональні валютно-кредитні і фінансові організації.

 Міжнародний кредит виник у XIV — XV ст. у міжнародній торгівлі, на зорі капіталістичного способу виробництва, особливо після освоєння морських шляхів з Європи на Ближній і Середній Схід, а пізніше — в Америку й Індію, і був одним з «важелів» первісного нагромадження капіталу. Об'єктивною основою його розвитку стали вихід виробництва за національні рамки, посилення інтернаціоналізації господарських зв'язків, міжнародне у суспільнення капіталу, спеціалізація і кооперування виробництва, НТР.

 Будучи різновидом категорії «кредит» і опосередковуючи рух товарів, послуг, капіталів, міжнародний кредит зв'язаний з іншими економічними категоріями (прибуток, ціна, гроші, валютний курс, платіжний баланс і т.д.) і всією сукупністю економічних законів ринку. Міжнародний кредит відіграє важливу роль у реалізації вимог основного економічного закону, створюючи умови для одержання прибутків суб'єктами ринку. Як елемент механізму чинності закону вартості міжнародний кредит знижує індивідуальну вартість товарів у порівнянні з їхньою суспільною вартістю, наприклад, на основі впровадження імпортного устаткування, купленого в кредит. Міжнародний кредит зв'язаний із законом економії робочого часу, живої й упредметненої праці, що сприяє збільшенню суспільного багатства за умови ефективного використання запозичених засобів.

 Міжнародний кредит бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях: при перетворенні грошового капіталу у виробничий шляхом придбання імпортно-го устаткування, сировини, палива; у процесі виробництва у формі кредитування під незавершене виробництво; при реалізації товарів на світових ринках. Міжнародний кредит у тісному зв'язку з внутрішнім бере участь у зміні форм вартості, забезпечує безперервність відтворення, обслуговує всі його фази. Різночасність окремих фаз відтворення, розбіжність часу і місця вступу в міжна-родний оборот реалізованої вартості і необхідних для цієї реалізації платіжних засобів, розбіжність валютного обороту з рухом позичкового капіталу визначають взаємозв'язок міжнародного кредиту і виробництва.

      Джерелами міжнародного кредиту служать: що вивільняється тимчасово в підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі; грошові нагромадження держави й особистого сектора, мобілізовані банками. Міжнарод-ний кредит відрізняється від внутрішнього міждержавною міграцією й укрупнен-ням цих традиційних джерел за рахунок їхнього залучення з ряду країн. У ході відтворення на визначених ділянках виникає об'єктивна потреба в міжнародному кредиті. Це зв'язано з: кругообігом засобів у господарстві; особливостями вироб-ництва і реалізації; розходженнями в обсязі і термінах зовнішньоекономічних угод; необхідністю одночасних великих капіталовнесень для розширення виробництва.  Хоча міжнародний кредит опосередковує рух товарів, послуг, капіталів у зовнішньому обороті, рух позичкового капіталу за національною границею відносно самостійно стосовно товарів, зробленим за рахунок позикових засобів. Це обумовлено погашенням кредиту за рахунок прибутку від експлуатації введеного в лад за допомогою позикових засобів підприємства, а також використанням кредиту в некомерційних  цілях.[3,6,7]

2. Функції міжнародного кредиту

 Міжнародний кредит у сфері міжнародних економічних відносин виконує наступні функції, що виражають особливості руху позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин. У їхньому числі:

а) Перерозподіл позичкового капіталу між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення. Через механізм міжнародного кредиту позичковий капітал спрямовується в ті сфери, яким віддають перевагу економічні агенти з метою забезпечення прибутків. Тим самим кредит сприяє вирівнюванню національного прибутку в середній прибуток, збільшуючи її масу.

б) Економія витрат звертання в сфері міжнародних розрахунків шляхом використання кредитних засобів (тратт, векселів, чеків, перекладів і ін.), розвитку і прискорення безготівкових платежів.

в) Прискорення концентрації і централізації капіталу завдяки використанню іноземних кредитів. Кредит дає можливість розпоряджатися у відомих межах капіталом, власністю і працею інших країн. Пільгові міжнародні кредити великим компаніям і утруднення доступу дрібних і середніх фірм до світового ринку позичкових капталів сприяють посиленню концентрації і централізації капіталу.

г) Регулювання економіки.

Значення функцій міжнародного кредиту нерівноцінне і змінюється в міру розвитку національного і світового господарства.

Виконуючи зазначені функції, міжнародний кредит у той же час відіграє двоїсту роль в економіці країни. З одного боку, - позитивну, сприяючи при-скоренню розвитку продуктивних сил, безперервності процесу відтворення і його розширенню, стимулюючи зовнішньоекономічну діяльність країни, створюючи сприятливі умови для іноземних інвестицій, а також забезпечуючи безпере-бійність міжнародних розрахунків і валютних відносин. З іншого боку, - негативну, загострюючи протиріччя ринкової економіки, що виявляється у форсуванні надвиробництва товарів, перерозподілі позичкового капіталу, посиленні диспропорцій суспільного відтворення і конкурентної боротьби за ринки збуту, сфери додатка капіталу і джерела сировини. [4,6]

3. Роль міжнародного кредиту

 Виконуючи ці взаємозалежні функції, міжнародний кредит відіграє двояку роль у розвитку виробництва: позитивну і негативну. З одного боку, кредит забезпечує безперервність відтворення і його розширення. Він сприяє интернационализации виробництва й обміну, поглибленню міжнародного поділу праці. З іншого боку, міжнародний кредит підсилює диспропорції суспільного відтворення, стимулюючи стрибкоподібне розширення прибуткових галузей, стримує розвиток галузей, у які не залучаються іноземні позикові засоби. Міжнародний кредит використовується для зміцнення позицій іноземних кредиторів у конкурентній боротьбі.

 Границі міжнародного кредиту залежать від джерел і потреби країн в іноземних позикових засобах, зворотності кредиту в термін. Порушення цієї об'єктивної границі породжує проблему врегулювання зовнішньої заборгованості країн-позичальниць. У їхньому числі - країни, що розвиваються, Росія, інші держави СНД, країни Східної Європи і т.д.

Двояка роль міжнародного кредиту в умовах ринкової економіки виявляється в його використанні як засобу взаємовигідного співробітництва країн і конкурентної боротьби.[4]

4. Форми міжнародного кредиту

4.1 По призначенню:

-  -  Комерційні кредити, що обслуговують міжнародну торгівлю товарами і послугами.

- -  Фінансові кредити, використовувані для інвестиційних об'єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішнього боргу, проведення валютної інтервентції центральним банком.

-  -  Проміжні кредити для обслуговування змішаних форм експорту капіталів, товарів, послуг (наприклад, у виді виконання підрядних робіт - «інжиніринг»).

4.2  По видах:

-     -      Товарні (при експорті товарів з відстрочкою платежу).

-     -      Валютні (видаваними банками в грошовій формі).

4.3 По техніці надання:

- -  Наявні (фінансові) кредити, зачислювані на рахунок позичальника в його розпорядження.

Фінансові кредити — це кредити, засоби по яких позичальник має право використовувати за своїм розсудом без яких би то ні було обмежень. Вони, як правило, виходять і надаються без указівки цілей кредитування.

Фінансові кредити можуть бути також отримані для фінансування наявних платежів по експортним (імпортним) контрактах підприємстві й організації, для рефінансування банківських кредитів, що погашаються достроково, а також для фінансування окремих операцій експортерів (імпортерів)

-   -   Консорціональні кредити й ін.

У міжнародному страхуванні поширена практика надання синдикованих кредитів. Синдиковані (консорціальні, від лат. consortium - участь) кредити - це кредити, надані двома і більш кредиторами, тобто синдикатами (консорціумами) банків одному позичальникові. Для надання синдикованого кредиту група банків-кредиторів поєднує на термін свої тимчасово вільні засоби.

4.4 По валюті позики:

      Міжнародні кредити у валюті або країни-боржника, або країни-кредитора, або третьої країни, або в міжнародних рахункових валютних одиницях (СДР, частіше в ЕКЮ, замінених євро з 1999р.).

4.5  По термінах:

-     -     Надстрокові кредити (добові, тижневі, до 3-х місяців);

-     -     Короткострокові кредити (до 1 року, іноді до 18 місяців);

-     -     Середньострокові (від одного року до п'яти років);

-     -     Довгострокові (понад п'ять років).

У ряді країн середньостроковими вважаються кредити до 7 років, а довгостроковими — понад 7 років. Короткостроковий кредит звичайно забез-печує оборотним капіталом підприємців і використовується в зовнішній торгівлі, у міжнародному платіжному обороті, обслуговуючи неторгові, страхові і спекулятивні угоди. Якщо короткостроковий кредит прологірується (продов-жується), він стає середньо- і іноді довгостроковим. У процесі трансформації короткострокових міжнародних кредитів у позички на більш тривалий термін бере участь держава як гаранта. Для задоволення потреб експортерів у ряді країн (Великобританії, Франції, Японії й ін.) створена за підтримкою держави спеціальна система середньо- і довгострокового кредитування експорту машин і устаткування. Довгостроковий міжнародний кредит (практично до десяти-п'ятнадцяти років) надають, насамперед, спеціалізовані кредитно-фінансові інститути державні і напівдержавні. Він призначений, як правило, для інвестицій в основні засоби виробництва, обслуговує до 85% експорту машин і комплектного устаткування, нові форми МЕО (великомасштабні проекти, науково-дослідні роботи, упровадження нової техніки).

4.6   По забезпеченню:

-  -   Забезпечені кредити.

Як забезпечення використовуються товари, товаророзпорядчі й інші комерційні і фінансові документи, цінні папери, векселі, нерухомість, інші цінності, іноді золото. Застава товару для одержання кредиту здійснюється в трьох формах: тверда застава (визначена товарна маса закладається на користь банку); застава товару в обороті (враховується залишок товару відповідного асортименту на визначену суму); застава товару в переробці (із закладеного товару можна виготовляти вироби, але передаючи їх у заставу банкові). Кредитор воліє брати в заставу товари, що мають великі можливості реалізації, і при визначенні розміру забезпечення враховує кон'юнктуру товарного ринку.

Фінляндія в 1963 р., Італія, Уругвай, Португалія (у середині 70-х рр.) використовували міжнародні кредити під заставу частини офіційних золотих запасів, що оцінюються по середньоринковій ціні. Країни, що розвиваються, (особливо на початку 80-х років) стали ширше практикувати депонування золота під заставу отриманих іноземних кредитів для погашення своєї зовнішньої заборгованості. Однак позички під заставу золота не одержали великого поширення в силу «негативного заставного застереження», характерної для багатьох міжнародних кредитів. Сутність її полягає в наступному: якщо позичальник надасть додаткове забезпечення по інших кредитах, то кредитор може зажадати подібного ж забезпечення по даній позичці. Отже, якщо країна одержить кредит під заставу золота, у неї можуть зажадати золотого забезпечення раніше отриманих позичок. Тому деякі країни воліють продавати золото. Оскільки застава є способом забезпечення зобов'язання за кредитною згодою, то кредитор має право при невиконанні боржником зобов'язання одержати компенсацію з вартості застави.

-  -   Бланкові кредити.

Бланковий кредит видається під зобов'язання боржника погасити його у визначений термін. Звичайно документом по цьому кредиті служить соло-вексель з одним підписом позичальника. Різновидами бланкових кредитів є контокоррент і овердрафт.

4.7 В залежності від категорії кредитора:

-  -  Фірмові (частки) кредити.

 Фірмовий (приватний) кредит надається експортером іноземному імпортерові у виді відстрочки платежу (від двох до семи років) за товари. Він оформляється векселем або по відкритому рахунку. При вексельному кредиті експортер виставляє перекладний вексель (тратту) на імпортера, що акцептує його при одержанні комерційних документів Кредит по відкритому рахунку заснований на угоді експортера з імпортером про запис на рахунок покупця його заборгованості по завезених товарах і його зобов'язанні погасити кредит у визначений термін (у середині або у кінці місяця). Такий кредит застосовується при регулярних постачаннях і довірчих відносинах між контрагентами.

До фірмових кредитів відноситься також авансовий платіж імпортера. Купівельний аванс (попередня оплата) є не тільки формою кредитування іноземного експортера, але і гарантією прийняття імпортером замовленого товару (наприклад, криголама, літака, устаткування й ін.), що важко продати.  

-  -   Банківські кредити.

Банківські міжнародні кредити — це надання банком у тимчасове ко-ристування частини власного або прирівняного капіталу, здійснюване у формі видачі позичок, обліку векселів і ін., надаються банками експортерам і імпортерам, як правило, під заставу товарно-матеріальних цінностей, рідше надається незабезпечений кредит великим фірмам, з якими банки тісно зв'язані. Загальноприйнято створювати банківські консорціум, синдикати, пули для мобілізації великих кредитних ресурсів і розподілу ризику. Банки експортерів кредитують не тільки національних експортерів, але і безпосередньо іноземного імпортера кредит покупцеві активно розвивається з 60-х рр. Тут виграє експортер, тому що вчасно одержує інвалютний виторг за рахунок кредиту, наданого банком експортера покупцеві, а імпортер здобуває необхідні товари в кредит.

Великі банки дають акцептний кредит у формі акцепту тратти. При цьому акцептант стає безпосереднім платником за векселем, але за рахунок засобів боржника (трасата). На акцептному ринку акцептовані перекладні векселі в різних валютах вільно продаються.

Банківський кредит у міжнародній банківській практиці застосовується в різних формах: форфейтинг, факторинг, кредит покупцеві, у тому числі кредитна лінія, лізинг. Дані форми нижче розглянуті докладніше.

-     -     Брокерські кредити.

      Брокерський кредит — проміжна форма між фірмовим і банківським креди-тами брокери запозичають засоби в банків, роль останніх зменшується.

-     -     Урядові кредити.

    -  -     Змішані кредити, за участю приватних підприємств (у тому числі банків) і держави.

-     -     Міждержавні кредити міжнародних фінансових інститутів.

Міждержавні кредити надаються на основі міжурядових угод. Міжнародні фінансові інститути обмежуються невеликими кредитами, що відкривають доступ позичальникам до кредитів приватних іноземних банків.

З 80-х рр. активно розвивається проектне фінансування (кредитування) разом з декількома кредитними установами (іноді до 200) без залучення засобів з державного бюджету.

4.8 По об'єктах кредитування:

-  - Інвестиційні кредити (по експорту товарів інвестиційного призначення)

 -  -  Неінвестиційні кредити (по експорту сировини, палива, матеріалів, споживчих товарів).

4.9  По джерелах:

-         -     Внутрішнє кредитування.

Кредитування Внешекономбанком або іншими вітчизняними банками зов-нішньоторговельних організацій.

-         -      Іноземне кредитування.

Це кредитні операції зовнішньоторговельного характеру між вітчизняними й іноземними банками і фірмами, у тому числі з колективними банками колишніх країн — членів СЕВ: Міжнародним банком економічного співробітництва (МБЕС) і Міжнародним інвестиційним банком (МІБ).

-         -     Змішане кредитування зовнішньої торгівлі.

Усі ці форми тісно взаємозалежні й обслуговують усі стадії руху товару від експортера до імпортера, включаючи заготівлю або виробництво експортного товару, перебування його в шляху і на складі, у тому числі за кордоном, а також використання товару імпортером у процесі виробництва і споживання. Чим ближче товар до реалізації, тим сприятлівіше, як правило, для боржника умови міжнародного кредиту.

4.10 Лізинг

Лізинг — угода про оренду спонукуваного і нерухомого майна терміном від трьох до п'ятнадцяти років. На відміну від традиційної оренди об'єкт лізингової угоди вибирається лизингоодержувачем, а лизингодатель здобуває устаткування за свій рахунок. Термін лізингу коротше терміну фізичного зносу устаткування. Після закінчення терміну лізингу клієнт може продовжувати оренду на пільгових умовах або купити майно по залишковій вартості. У світовій практиці лизингодателем звичайно є лізингова компанія, а не комерційний банк.

Лізингові операції стають усе більш важливою формою міжнародної торгівлі машинами й устаткуванням. Лізинг — один з різновидів орендних операцій, при яких не відбувається передачі юридичного права власності споживачеві товару. Шляхом періодичних відрахувань засобів орендодавцеві протягом терміну договору він оплачує право тимчасового користування товарами. Лізинг має на увазі попередню покупку устаткування спеціальним кредитно-фінансовим суспільством — лізинговою компанією, що потім вступає безпосередньо в прямі відносини зі споживачем що здається внаем товару. Як правило, об'єктом таких операцій є різне устаткування, засоби транспорту, ЕОМ і т.д. Витрати по страхуванню лізингових операцій лягають на орендаря.

Оренда виступає своєрідною формою одержання кредиту й у багатьох випадках істотно полегшує просування продукції експортерів на зовнішні ринки. Зі звичайним товарним кредитом лізинг зближають умови проведення орендних операцій. Орендар урятований від необхідності мобілізовувати грошові кошти. Оплата оренди виробляється вроздріб, протягом усього періоду використання устаткування. Однак метою лізингу є не одержання права власності на товар, а придбання права використовувати його споживчі якості.

Збільшення обсягу орендних операцій у міжнародній торгівлі вимагає залучення значних фінансових засобів. Тому не випадково великі комерційні банки багатьох країн активно беруть участь у фінансуванні лізингових компаній, що потім переходять часто в їхню власність.

У міжнародній практиці розрізняють експортний і імпортний лізинг. Угода, у якій лізингова компанія купує устаткування в національної фірми, а потім надає його в оренду за кордон орендареві, називається  експортним лізингом. При закупівлі устаткування в іноземної фірми і наданні його в оренду вітчизняному орендареві угода називається імпортним лізингом.

Відповідно до правил МВФ зобов'язання, що випливають з оренди, не включаються в обсяг зовнішньої заборгованості держави, тому міжнародний лізинг у багатьох країнах знаходить державну підтримку. [4,7]                    

4.11 Факторинг

Факторинг — це форма кредитування, що виражається в інкасіруванні дебіторської заборгованості клієнта (покупка спеціалізованою фінансовою компанією або банком усіх грошових вимог експортера до іноземного імпортера в розмірі до 70 - 90 % суми контракту до настання терміну їхньої оплати). Факторингова компанія кредитує експортера на термін від 30 до 120 днів. Завдяки факторинговому обслуговуванню експортер має справу не з розрізненими іноземними імпортерами, а з факторинговою компанією. При цьому сума виплачується негайно або в міру погашення заборгованості. Найбільш розповсюджена форма - короткострокове кредитування.

Факторингова компанія звільняє експортера від кредитних ризиків, а виходить, і від витрат по страхуванню кредиту. Стягуючи борги з покупця і приймаючи на себе ризик по кредиту, факторингова компанія виконує функції експортного відділу промислової фірми, комерційного банку і страхової компанії одночасно. Ця форма кредитування для експортера краща, оскільки до посередника (факторові) переходять облік і стягування боргу з неакуратного платника. Така форма особливо вигідна для фірм із невеликим експортним оборотом, дозволяючи їм уникати кредитних ризиків на незасвоєних ринках. Вартість факторингового кредиту включає відсоток за користування їм, комісію за бухгалтерське обслуговування, інкасірування боргу й інші послуги. Вона вище, ніж вартість звичайної банківської позички. У процентному відношенні до розміру фактично виданих позикових засобів вона може досягати 20%. Варто враховувати, що до неї входить не тільки оплата одержуваного кредиту, але і ціна інших послуг. Крім того, вартість факторингового обслуговування залежить від виду послуг, фінансового становища клієнта і т.п. При визначенні плати за факторинг варто виходити з прийнятого сторонами відсотка за кредит і середній термін перебування засобів у розрахунках з покупцем.

Таким чином, система факторингу розширює можливості експортерів по наданню короткострокових фірмових кредитів.

До посередництва факторингових компаній звичайно прибігають продавці споживчих товарів — меблів, текстилю, одягу, взуття, нескладного промислового устаткування. На цих ринках вартість окремі партії товарів відносно невелика і заборгованість, як правило, невисока. Усе це відповідає умовам факторингу.

Діяльність факторингових компаній тісно зв'язана з комерційними банками. Важливе значення тут має не тільки кредитна підтримка комерційного банку, але і мережа його відділень, знання банком кредитоспроможності покупців. Тому факторингові компанії нерідко входять у фінансові групи, очолювані комерційними банками. [2,4,7]

4.12 Форфейтинг

Форфейтирування — форма кредитування експорту банком або фінансовою компанією (форфейтором) шляхом покупки ними на повний термін без обороту на продавця на заздалегідь обговорених умовах векселів (тратт), інших боргових вимог по зовнішньоторговельних операціях. Форфейтор може тримати їх у себе або продати на міжнародному ринку. Тим самим експортер передає форфейтору комерційні ризики, зв'язані з неплатоспроможністю імпортера. У результаті продажу портфеля боргових вимог спрощується структура балансу фірми-експортера (знижується дебіторська заборгованість), скорочуються терміни інкасації вимог, бухгалтерські й адміністративні витрати. В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортерові еквівалент їхньої вартості наявними за винятком фіксованої дисконтної ставки, премії (forfait), стягнутої банком за прийняття на себе ризику несплати зобов'язань, і разового збору за зобов'язання купити векселя експортера.

Операції по форфейтингу розвилися на базі так називаного безобігового фінансування, що з'явилося наприкінці 50-х років у Західній Європі. У США цей метод менш розвинутий і відомий як "рефінансування векселів".

Техніка і фінансові інструменти, використовувані в операціях по форфейтингу, аналогічні тим, що застосовуються при традиційному обліку торговельних векселів банками. Відмінність полягає в тім, що векселедавець, тобто експортер, не несе при форфейтинге ніяких ризиків, у той час як при звичайному дисконті векселя відповідальність за його несплату боржником відповідно до вексельного законодавства багатьох країн зберігається за ним у будь-якому випадку.

Угоди по форфейтингу дозволили значно подовжити терміни кредитування експортером покупця на умовах вексельного кредиту, довівши їх до п'яти, а іноді восьми і більш років, оскільки прийняття на себе ризику солідним банком-форфейтером підвищує зацікавленість інвесторів у тривалому приміщенні своїх засобів. Джерелом засобів для банків, що беруть участь у форфейтингових операціях, служить ринок євровалют. Тому дисконтна ставка по форфейтингу тісно зв'язана з рівнем відсотка по середньострокових кредитах на цьому ринку. Основними валютами угод є: марка ФРН ~ 50%, американський долар — 40% і швейцарський франк — 10%.

 Форфейтирування, як правило, застосовується при постачаннях машин, устаткування на великі суми з тривалою розстрочкою платежу (до 5 -7 років)

Механізм форфейтирування полягає в наступному:

Форфейтор (тобто банк або фінансова компанія) здобуває у експортера вексель з визначеним дисконтом, тобто за винятком усієї суми відсотків або частини їх.

Розмір дисконту залежить від платоспроможності імпортера, терміну кредиту, ринкових процентних ставок у даній валюті.

Форфейтирування дорожче для експортера, чим банківський кредит.

Форфейтирування - це форма трансформації комерційного векселя в бан-ківський вексель.

Тому що форфейтирування припускає перехід усіх ризиків по борговому зобов'язанню до його покупця (тобто до форфейтору), він вимагає звичайно гарантію першокласного банку країни, у якій функціонує боржник (покупець устаткування).

У більшості країн платіж по борговому зобов'язанню може бути зроблений через кілька днів після закінчення терміну платежу по ньому. Для того щоб зробити виправлення на це положення, форфейторы звичайно при розрахунку розміру дисконту додають кілька днів до фактичного числа, що залишається до терміну платежу. Це так називані пільгові дні. [2,4,7]

4.13 Вексельний кредит

 Вексельний кредит - це кредит, оформлюваний шляхом виставляння переклад-ного векселя на імпортера, що акцептує його після одержання товаросупроводжу-вальних і платіжних документів. Термін вексельного кредиту залежить від виду товару. Постачання машин і устаткування звичайно кредитуються на термін до 3 - 7 років. При експорті сировини і матеріалів надаються короткострокові вексельні кредити.

Використання векселя як засіб звертання і платежу в міжнародних розрахунках зв'язане з тим, що частина зовнішньоторговельного обороту здійснюється за раху-нок кредиту. При розрахунках по зовнішньоторговельних операціях застосо-вуються перекладний вексель (тратта) і простий вексель. Найбільше широко використовується перекладний вексель, що представляє собою безумовна пропо-зиція трасанту (кредитора), адресоване трасатові (боржникові), сплатити третій особі (ремітентові) у встановлений термін суму, зазначену на векселі.

Звертання простого векселя обумовлено продажем товарів з розстрочкою пла-тежу. Простий вексель виписує сам боржник (векселедавець). Власне кажучи, простий вексель - це боргова розписка боржника на ім'я його кредитора (векселедержателя). Таким чином, якщо в звертанні перекладного векселя беруть участь три особи, в операціях із простим векселем – дві особи.

У сфері міжнародного платіжного обороту застосовуються норми національно-го і міжнародного права. Так, у 1930 р. ряд країн прийняли Однаковий вексельний закон. На його основі держави-учасниці угоди, у тому числі Радянський Союз, уніфікували національне вексельне законодавство. Їх стали називати країнами Женевської вексельної системи права. Це європейські країни, крім Великобри-танії, а також Аргентина, Бразилія. У деяких країнах, в основному з англо-американським правом, збереглися і діють нормативні акти, відмінні від Женевської угоди. Це Великобританія, Австралія, Індія. Вони керуються Англійським вексельним законом 1882 р.

Третю, самостійну групу утворять країни, чиє вексельне законодавство не можна віднести до першого двох системам вексельного права. Ці країни використовують своє законодавство. Тому в міжнародних розрахунках по комерційних кредитах учасники зовнішньоекономічних зв'язків повинні враховувати наявні розходження й особливості вексельного законодавства, застосовуваного в різних країнах, і передбачати в торговельних контрактах, який з діючих нормативних актів буде регулювати їхні відносини з партнером по угоді.

Обліковий кредит також зв'язаний з векселем.

Дисконт векселя - це покупка векселя банком (або обліковим будинком) до настання терміну оплати по ньому. Покупка такого векселя супроводжується індосаментом власника векселя (векселедержателя), у результаті чого вексель, а разом з ним і право вимоги платежу по ньому цілком переходять від векселедавця в розпорядження банку. Вексель, пред'явлений до обліку в банку, негайно їм оплачується, тобто векселедержатель одержує кредит від банку.

Таким чином, обліковий кредит - це кредит, наданий банком векселедер-жателеві шляхом покупки векселя до настання терміну платежу по ньому.

Дисконт векселя виробляється банком за плату. Плата, стягнута банком за авансування грошей при дисконті векселя, називається обліковий відсоток. Він являє собою різницю між номіналом векселя і сумою, сплаченої банкові при його покупці. [2]

4.14 Акцептний кредит

Акцептний кредит - це кредит, наданий банком у формі акцепту перекладного векселя (тратти), що виставляється на банк експортерами й імпортерами. При цій формі кредиту експортер одержує можливість виставляти на банк векселя на визначену суму в рамках кредитного ліміту. Банк акцептує ці векселі, гарантуючи тим самим їхню оплату боржником у встановлений термін.

При реалізації товару в кредит експортери зацікавлені в акцепті векселя великим банком. Такий вексель у будь-який час може бути врахований або проданий. При акцептному кредиті формально кредит надає експортер, але на відміну від вексельного кредиту акцептантом векселя виступає банк.

Видаючи акцепт, банк не надає кредиту і не вкладає в операцію свої засоби, але зобов'язується оплатити тратту при настанні терміну платежу. У тих випадках, коли експортер вимагає платежу наявними, проводяться операції рефінансування, тобто банк імпортера акцептує тратту, виставлену на нього імпортером, враховує її і сплачує експортерові готівкою. Вартість акцептного кредиту складається з двох елементів: комісії за акцепт і дисконтну ставку, що звичайно нижче ставки по дисконті векселя.

Термін «акцептний кредит» застосовується звичайно в тих випадках, коли банки акцептирують тратти тільки експортерів своєї країни.

Однак великими банками акцептні кредити надаються не тільки своїм, але й іноземним експортерам. Так, до першої світової війни, коли світовим фінансовим центром був Лондон, найбільші лондонські банки обслуговували зовнішню торгівлю не тільки Англії, але й інших країн. Після другої світової війни великі масштаби придбали акцептні операції американських банків.

Різновидом акцептного кредиту є акцептно-рамбурсний кредит.

   Рамбурс у міжнародній торгівлі означає оплату купленого товару за посередництвом банку у формі акцепту банком імпортера тратт, виставлених експортером.Термін «акцептно-рамбурсний кредит» застосовується в тих випадках, коли банки акцептують тратти, що виставляються на них іноземними комерційними фірмами. У цьому випадку в операцію по акцепті тратти включаються банки інших країн, що грають допоміжну роль і приймають на себе відповідальність перед банками-акцептантами по своєчасному перекладі (рамбурсируванню) на їхні рахунки валюти, необхідної для оплати акцептованих тратт.[2]

5. Кредитування експорту і імпорту

     Під впливом найжорстокішої конкуренції фірми змушені обмежувати мінімальними розмірами основний капітал і максимально прискорювати оборотність засобів, для здійснення їхньої діяльності. З метою підвищення ефективності вкладеного капіталу (одержання максимального доходу на вкладений капітал) виробничі і зовнішньоторговельні підприємства й організації широко використовують можливості кредитування своєї діяльності. І це дозволяє їм формувати їхній оборотний капітал за рахунок кредитів, одержуваних під заставу проданих товарів на весь період їхнього просування від продавця до покупця і до завершення розрахунків між ними. Це, у свою чергу, дає можливості одержувати відповідну частку прибутку банкам, що бе-руть участь у мобілізації тимчасово вільного капіталу на грошовому ринку цих країн.

Як кредиторів зовнішньоторговельної операції можуть виступати експортери, імпортери, банки й інші кредитно-фінансові організації, а також держава. На практиці, однак, фінансування зовнішньоторговельних операцій прямо або побічно здійснюється комерційними банками, а експортер (або імпорттер) виступає як ініціатора і відповідальну особу за своєчасне погашення кредиту і зв'язаних з цим витрат. На міжнародному ринку позичкових капіталів вироблені практикою визначені звичаї в оформленні і порядку виконання кредитних опера-цій. Будь-яка вихідна на зовнішній ринок організація повинна використовувати існуючі організаційні форми кредитування експорту (або імпорту) при формуванні умов зовнішньоторговельної угоди.[13]

Страницы: 1, 2