Історія будь-якого продукту - будь то сільськогосподарський або промисловий - є частиною історії діяльності людини, історії умов матеріального життя суспільства. Тим самим, вивчаючи виникнення або походження того або іншого продукту, ми відповідаємо на запитання про те, як створювалися умови матеріального життя суспільства, на якому їхньому щаблі з'явився той або інший продукт і чому. Це дає можливість поглибити наше розуміння такого важливого фактора в історії людини й людського суспільства, як умови матеріального життя суспільства, а тим самим краще зрозуміти й виникаючі в процесі виробництва виробничі відносини.

От чому історія окремих продуктів ще слабко вивчена, ми знаємо про неї загалом або лише її частковості. Тим часом деякі продукти грали й відіграють немаловажну роль в історії людства або на певних етапах історичного розвитку (наприклад, пряності, чай, залізо, бензин, уран), або протягом всієї історії людства (хліб, золото, алкогольні напої).

Серед безлічі продуктів, створених і споживаних людством, горілка, або, говорячи більше загальним терміном, «хлібне вино», займає зовсім особливе й значне положення по своєму різноманітному впливі на людське суспільство, на відносини людей і на виникаючі суспільні проблеми.

Таким чином, історія горілки питання настільки важливе, що воно цілком гідне і навіть украй має потребу в серйозній історичній і науковій розробці й воно, природно, породило велику кількість літератури. На жаль, ця література

присвячена не історії самого продукту, а результатам його впливу, тобто вивчає або, вірніше, лише поверхово описує похідне явище, кінцевий результат, саму останню, третю стадію, вершину розвитку проблеми, і зовсім не стосується її джерел, коріння й суті. Зрозуміло, по верхівках не можна зрозуміти ні цілого, ні основного. Звідси крайня суперечливість усього, що написано про спиртні напої, починаючи з їхньої фізіологічної оцінки й кінчаючи визначенням їх соціального й історичного значення. Тут широко представлені крайні полюси думок типу «корисно - шкідливо», але зовсім відсутня ясність відносно історії виникнення, а отже, історичності існування горілки, не звертається серйозної уваги на модифікацію змісту й значення цього продукту на різних етапах історичного розвитку й, виходить, не ставиться питання про неоднозначності його оцінки в різних умовах, у різному суспільстві, у різних країнах, у різні періоди.

От чому попередньо необхідно встановити, яким є коло джерел й який повинен бути наш критерій їхньої оцінки при рішенні питання про вірогідність інформації, що втримується в них.

Метою для успішного розвитку бренда головне - не вбити віру споживача у свій продукт. Не розчарувати споживача, обманувши його очікування як щодо виробничих (якісні характеристики), так і щодо маркетингових (комунікації) властивостей продукту. Важливо не допустити хитання і нерозбірливості в позиціюванні, а також налагодити та підтримувати чіткі, стабільні й взаємовигідні правила взаємодії компанії з партнерами, від яких залежить просування товару на ринку.

Іноді хороші торгові марки губить нерозбірливість інвесторів. У багатьох компаній, які досягли успіху, починається зоряна хвороба - у спробах охопити неосяжне вони починають сходити з вибраних чітких іміджевих шляхів і губляться на бездоріжжі. Торгову марку може загубити і недооцінка конкурентів.

Згубним є також внутрішній конфлікт у позиціюванні: коли бренд заявляє про себе голосно, на рівні вищого сегмента свого ринку, але має ціну, характерну для нижчого сегмента. Така непослідовність відлякує цільову аудиторію.

На сьогодні щодо кількості брендів український алкогольний ринок сформований і близький до свого насичення; у нас безліч всеукраїнських національних алкогольних марок. Лідерів визначено й встановлено зразкову рівновагу між ними. Тепер вони вестимуть напружену боротьбу між собою, вважаючи великою перемогою кожний доданий відсоток продажу і кожну успішно проведену іміджеву кампанію. Або ж шукати нові ніші, ринки, маркетингові комунікації зі споживачем.

1. РИНОК ГОРІЛЧАНИХ ВИРОБІВ В УКРАЇНІ

Ринок горілки в Україні стрімко більшає. У першому півріччі 2006 року в Україні було легально вироблено 9,99 млн дал, що майже удвічі більше за показник 2005 року - 5,5 млн дал. У масштабах ринку такий показник можна вважати подією: якщо раніше приріст кожного відсотка вважався важливою перемогою, то тепер тенденція зростання, схоже, набула незворотного характеру.

Водночас, за оцінками інтернет-журналу "Аналітик", рекордних цифр досягло й сумарне біле та сіре виробництво - 15,53 млн дал за шість місяців. А отже, математичне додавання напів- і офіційного виробництва за підсумками року може дати ще більш вражаючий результат: З0 млн дал. І це при тому, що експертні оцінки місткості українського ринку загалом коливаються на рівні 35-42 млн дал.

Щоправда, не вся вироблена горілка надійде на прилавки України: на динаміці внутрішнього виробництва цього року позитивно позначилися обсяги експорту вітчизняної продукції, що помітно зросли, насамперед до Росії. Проте і цей факт навряд чи стане "ложкою дьогтю" в доволі оптимістичному вмісті ринкової "діжки". За п’ять місяців 2006 року від реалізації спирту та лікеро-горілчаних виробів до бюджету надійшло 642,1 млн грн податкових надходжень, що на 60,1% більше порівняно з відповідним періодом минулого року.

Динаміка легального обсягу виробництва в Україні

горілки та лікеро-горілчаних виробів

у 2001 – 2005 роках, тис.дал

Мал. 1

Отже, як видно із мал. 1 білий ринок алкогольних напоїв стабільно зростає. Водночас його розподіл між основними гравцями так само стрімко змінюється, як і кілька років тому. І нестабільність у брендовій сфері - одна з характерних рис українського горілчаного ринку. Небрендованої продукції стає менше, але це не означає, що всі марки, які створюються на її основі, є життєздатними і мають привабливі ринкові перспективи. Найчастіше короткочасність їхнього життєвого циклу спочатку є запрограмованою з огляду на орієнтацію власників на короткі гроші. Спокуса отримати прибуток, не інвестуючи в подальший розвиток, як і раніше, чимала.

Утім, з ринкового небосхилу зникають і популярні марки, зокрема такі, в розкрутку яких свого часу вкладалися немалі гроші. Захід популярних у середині 90-х "Княжого келиха", "Холодного яру" і деяких інших пов’язаний з питаннями власності. Є приклади повернення "пропаж". Наприклад, "Артеміда" - одна з перших брен-дованих горілок національного масштабу в нижньому ціновому сегменті - знову з’явилася в загальноукраїнському продажу, однак до відновлення минулих позицій їй далеко. Щодо суперуспішного ще кілька років тому "Первака" спроби реанімації не робляться: компанія "Гетьман" вивела йому на зміну "Трофей" і "Пісню". А починалося все так вдало: і позиціюван-ня, і оформлення, і масована рекламна кампанія, і сформована за короткий час аудиторія лояльних споживачів. Історія з "Перваком" досить повчальна: бренд почав умирати зі зростанням популярності і відповідно обсягів виробництва. Випуск "Первака" розосередився між різними горілчаними заводами, що не найкраще вплинуло на стабільність якості, бренд надавався продукції, що не завжди відповідала початковій іміджевій стратегії, а невиправдане роздмухування кількості позицій (яка перевищила 20) і поготів заплутало покупця. Крім того, коли бренд всерйоз "захворів", втрачаючи привабливість і ринкові позиції, "швидкої допомоги" він так і не дочекався: компанія переорієнтувалася на виведення інших горілчаних марок.

Тим часом світовий досвід демонструє довголіття алкогольних брендів у принципі. Здебільшого бренд-лідерам світового продажу (Smirnoff, Absolut, Finlandia) - не один десяток років. Навіть тимчасові невдачі не підштовхують їхніх власників до пошуку заміни: марка скрупульозно вибудовується, відточується її іміджевий зміст, періодично відбувається оновлення відповідно до ринкових тенденцій.

Така позиція має цілком логічне пояснення: основні вкладення здійснюються в момент виведення бренда, і підтримувати марку в тонусі з економічного погляду вигідніше, ніж виводити нову.

А український ринок і надалі породжує нові бренди. Це не тільки ситуативні марки невідомих регіоналів, а й модне віяння в середовищі лідерів, зусилля яких донедавна були зосереджені на просуванні єдиного локомотива. Так, "Союз-Віктан" вивів Medoff, "Олімп", до нижньоцінової "Улюбленої" приплюсував "Біленьку", "Оверлайн", крім "Мягкова" обзавівся ще й "Штурманом". При цьому новинки серйозно суперничають зі старожилами в питанні розподілу рекламних бюджетів.

Не останню роль в цьому відіграє характерна схильність українського споживача до новаторства.

В Україні покупець залюбки клює на все нове, й розлучитися з раніше улюбленою маркою для нього не проблема (тим більше, що всі горілчані бренди вітчизняного ринку досить молоді). Крім того, споживачі впевнені, що на першому етапі виведення бренда якість продукції найвища, а з нарощуванням обертів вона поступово знижується. Фахівці схильні пов’язувати такі думки не з якістю продукту, а зі старінням бренда передусім у маркетинговому розвитку.

Сьгодні близько 80% легального ринку алкоголю України контролює трійка провідних виробників, які є власниками топових брендів. У перспективі на горілчаному ринку України залишаться три-чотири великі виробники, які мають власну виробничу базу та обгрунтований портфель сильних брендів. Рік у рік вартість виведення нової торгової марки збільшується і вже нині обчислюється кількома мільйонами доларів. Одним з перспективних напрямів українських горілчаних брендів стане розвиток експортних ринків. Українська горілка зарекомендувала себе в багатьох країнах як товар з усіма атрибутами сучасної ТМ - відмінна якість, сучасний дизайн тари і упаковки, зважена маркетингова політика просування. Відтак авторитет українських компаній на світовому рівні істотно зріс. Ми конкуруємо з відомими російськими брендами, особливо в сегменті чистої горілки. В основі будь-якого горілчаного бренда - передусім класична, чиста горілка - чесний продукт, що потребує складнішої технології виробництва.

Основні фактори, що впливають на українській ринок лікеро-горілчаних виробів:

· Сезонність виробництва продукції: незважаючи на всі намагання маркетологів компаній-крупних виробників лікеро-горілчаних виробів (наприклад, випуск горілок нових смаків, організація промо-акцій), спостерігаються істотні коливання попиту в залежності від сезону: в осінньо-зимовий період попит на горілки підвищується на 10-15%, що змушує виробників збільшувати у ці періоди обсяги виробництва такої продукції. Особливо високим попит на лікеро-горілчані вироби є у новорічні свята, колиобсяг продажу продукції за тиждень сягає місячного обсягу продажу у несезон.

· Сталий обсяг внутрішнього ринку, який за твердженнями експертів не змінюється вже десять років – 30 – 35 млн. дал. у фізичному вимірі. Таким чином, нарощувати обсяги виробництва легальні виробники можуть переважно за умови перерозподілу споживацьких переваг на користь тієї чи іншої торгівельної марки, у зв‘язку з чим гостро стоїть питання детенізації ринку лікеро-горілчаних виробів. Обсяг легального ринку у грошовому вимірі у 2006 році склав близько 10 млрд.грн., тіньового – близько 2,5 млрд.грн.

· Легальні виробники лікеро-горілчаних виробів сподіваються на подальшу детенізацію ринку, у зв‘язку з чим очкується зростання протягом 2007 року обсягу реального ринку ще на 10 – 15%.

· Обсяг російського ринку лікеро-горілчаних виробів значно переважає обсяг українського, завдяки чому є перспективним для українських виробників (лише обсяг преміум-сегменту, на який експортують свою продукцію українські виробники, щонайменше у 7 разів переважає обсяг українського) – в останні роки спостерігається значна конкуренція «Nemiroff» та «Союз-Віктан» на російському ринку. За 2006 рік, порівняно з 2005, обсяги експорту української горілки у фізичному виразі до країн СНД, за деякими оцінками, зріс у 2,4 рази (приблизно 2/3 загальноукраїнського експорту горілки припадало на Росію, 1/3 - на інші чотири десятки країн світу), у той час як обсяги імпорту горілки впали (зокрема, імпорт російської горілки в Україну у 2006 році, порівняно з 2005, скоротився за оцінками експертів, майже на 20%, а частка російської горілки на українському ринку не переважає 1%). За оцінками експертів, до 80% імпортної продукції на алкогольному ринку Росії – українського походження, а частка її на російському ринку в цілому у першому півріччі 2006 року сягнула, за оцінками російських експертів, вже 5%.

· Спостерігається підвищення попиту на українську горілку преміум-класу та формування ніші «білої української горілки» у країнах «далекого зарубіжжя», що також стимулює крупних виробників як до нарощення обсягів виробництва, так і до підвищення якості продукції. Посилюється конкуренція у преміум-класі і на національному українському ринку (його ємність, за оцінками експертів, оцінюється у 3% обсягу ринку).

· Значний бар‘єр входження на ринок нових виробників та виходу на загальнонаціональних ринок регіональних виробників (за оцінками експертів –понад 3 млн. USD), що пояснюється як подорожчанням ліцензій, так і дороговизною просування брендів на національному та міжнародному ринках. Зокрема, лише протягом 2006 року медіа-інфляція в Україні склала понад 200%, при цьому вартість телевізійної реклами в Україні у 10 разів менша, ніж у Росії. Особливо слід зазначити про очікувану заборону реклами лікеро-горілчані виробів на телебаченні, що значно ускладнить створення та просування нових та невідомих регіональних брендів на ринок.

· Спостерігається зміщення конкуренції між крупними виробниками лікеро-горілчані вироби із низькоцінового сегмента до середньоцінового (особливо його середньої та верхньої цінової межі – 8-15 гривень за 0,5 літри) та преміум-сегменту (вартість 0,5 літра горілки складає понад 15 гривень). Прогнозується подальше насичення преміум-сегменту, розвиток сегменту ароматизованих та кольорових горілок, покращення якості продукції та відхід з ринку компаній, нездатних забезпечувати підвищення якості.

· Подальша концентрація. Незважаючи на наявність ліцензій на виробництво лікеро-горілчаних виробів у більше, ніж 200 виробників, 80% продукції виробляються 10 компаніями-лідерами. З причин, наведених вище, очікується подальше посилення концентрації.

· У зв‘язку із останніми змінами законодавства (зростання акцизів та вартості ліцензій) – підвищення ціни на лікеро-горілчані вироби, а також можливе збільшення різниці у ціні між легально випущеною продукцією та продукцією тіньового виробництва на користь нелегальної продукції.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ,

ЯКА ВИРОБЛЯЄТЬСЯ ЛІДЕРАМИ-ВИРОБНИКАМИ

Для харчових цілей використовують тільки етиловий спирт (C2H5OH), який являє собою безбарвну рідину з характерним алкогольним запахом і пекучим смаком, у значних дозах отруйний. Харчовий спирт одержують із сировини, яка багата вуглеводами (картопля, зерно злакових культур, меляса, цукровий буряк та ін.).

Формування споживних властивостей спирту відбувається за рахунок таких технологічних операцій як підготовка сировини (миття, очищення від сторонніх домішок), розварювання крохмалистої сировини, оцукрювання крохмалю під впливом амілолітичних ферментів, зброджування оцукреної маси в етиловий спирт і вуглекислий газ під дією ферментів дріжджів, перегонка бражки, яка містить 7—10% спирту. Внаслідок цього одержують спирт-сирець з вмістом 88% об. етилового спирту і різних домішок. Для виділення побічних продуктів спирт-сирець повторно переганяють на ректифікаційному апараті. При цьому відганяють домішки головні (альдегіди, ефіри, метиловий спирт), які мають нижчу від етилового спирту температуру кипіння, і хвостові (сивушні масла, тобто вищі спирти, а також фурфурол, ацетал) — з вищою температурою кипіння. Важче виділити проміжні домішки (різні ефіри).

В залежності від ступеня очищення спирт етиловий ректифікований випускають трьох сортів: екстра (з кондиційного зерна) міцністю 96,5% об., вищої очистки — 96,2 і 1 -го сорту — 96% об. Відрізняються вони граничним вмістом альдегідів (відповідно 2, 4 і 10 мг в 1 л безводного спирту), сивушного масла (3, 4 і 15 мг/л), ефірів (25, ЗО і 50 мг/л), вільних кислот (12, 15 і 20 мг/л). ,

Спирт етиловий питний випускають міцністю (95±0,2)% об. Для виробництва використовують спирт вищої очистки, який виготовляють із зерна і картоплі.

Горілка готується із спирту-ректифікату змішуванням його з пом'якшеною водою, обробленою активованим вугіллям і профільтрованою. При фільтруванні через активоване вугілля із суміші поглинається 25—40% сивушних масел і 10—17% ацетальдегіду. В порах вугілля за рахунок часткового окислення етилового спирту утворюються органічні кислоти і ацетал, на основі яких накопичуються складні ефіри, які надають горілці приємного аромату і поліпшують смак. Тому якість горілки можна поліпшити за рахунок зниження швидкості фільтрування.

Асортимент горілки формується за кількома ознаками: міцністю — від 40 до 45%; використаним спиртом — із сорту екстра (Пшенична, Столична, Московська особлива, Посольська); із вищої очистки — Руська. Вони відрізняються за використаними пом'якшувачами смаку: Московська особлива — оцтовокислий натрій і двовуглекислий натрій; Столична—цукор; Посольська—обробляють білковим молоком; Пшенична — воду пропускають через катіоновий прошарок; Руська — очищують марганцевокислим калієм. Українська горілка (45%) готується із спирту вищої очистки з додаванням 0,4% меду для пом'якшення смаку. Останнім часом асортимент горілок різко розширився і майже кожний лікеро-горілчаний завод впровадив у виробництво нові види.

Смак горілки повинен бути м'яким, без небажаних присмаків; запах —специфічний, без стороннього присмаку, рідина має бути прозорою без сторонніх включень і осаду.

З фізико-хімічних показників обмежується масова концентрація альдегідів, сивушного масла і ефірів в 1 дм3 безводного спирту, вона найвища в горілці Руська — відповідно 8, 4 і ЗО мг; Посольській — 6, 4 і 25 мг, а в Пшеничній, Столичній, Московській особливій — 3, 3 і 25 мг. Об'ємна частка метилового спирту в перерахунку на безводний спирт у горілці Руській — до 0,05%, а в решті видів — до 0,03%.

Компанія "Союз-Віктан"

Компанія "Союз-Віктан" — міжнародна компанія, найбільший виробник лікерогорілчаних виробів у СНД, вийшла на третє місце у світі по обсягах виробництва, "SV" — перший у світі бренд по темпах росту, серйозний гравець світового алкогольного ринку.

На рахунку компанії безліч премій і нагород, отриманих на провідних міжнародних дегустаційних конкурсах.

В асортименті компанії — більше 50 найменувань, серед яких: горілки класичні й особливі, слабоалкогольні негазовані напої на основі натурального соку під ТМ "Longer", мінеральна лікувально-столова вода "преміум" класу "Неаполіс".

Сьогодні горілочні бренді компанії являють собою іміджевий продукт із чітко вираженою ідеєю, концепцією просування. Ідеологія компанії відносно торговельних марок зводиться до того, щоб пропонувати не просто якісну горілку, а невід'ємний елемент способу життя, не просто прикрасу стола, а компонент, що поєднує людей за духом, внутрішньою філософією й характером.

Асортимент горілок компанії "Союз-Віктан" представлений горілкою найвищого класу SV Premial, створена з високоякісного спирту "Люкс", екологічно чистої води з природного джерела. Технологія збагачення води іонами срібла надає SV Premial неповторного тонкого смаку.

SV Grand Prix, створений за унікальною рецептурою на основі відбірного зернового спирту класу "Люкс" та м’якої води з додаванням вітаміну С. Завдяки очищенню спеціальними фільтрами з напівкоштовного каміння (опалу та халцедону), SV Grand Prix має багатий та м’який смак.

SV Original створений на основі відбірного зернового спирту класу "Люкс", та м’якої води, що пройшла ексклюзивне очищення. Завдяки унікальним фільтрам з гірського кришталю, горілка має кришталеву прозорість, тонкий м’який смак і чистий горілчаний аромат.

SV Luxe виготовлена з високоякісного спирту класу "Люкс" та екологічно чистої води з кримських джерел. Оригінальна технологія фільтрування срібними фільтрами надає горілці SV LUXE неперевершеного благородного смаку.

Горілка SV Classic створена на основі м’якої води та добірного зернового спирту "Люкс", який було очищено особливим способом. Додаткова фільтрація на "полірувальних установках" надає цій горілці кришталевої прозорості, витончено м’якого смаку і чистого горілчаного аромату.

Горілки особливі та настоянки.

SV "На березових бруньках" є авторською розробкою компанії з оригінальною запатентованою рецептурою. SV "На березових бруньках" виготовляється на основі зернового спирту "Люкс", до якого додаються ароматні спирти, настояні на бруньках берези і таких лікарських травах, як звіробій і кмин. Її властива риса — м’якість, ненав’язливий смак і витончена палітра медових відтінків.

SV "Кактусова", напій, що гармонійно поєднує у собі чистоту і м'якість традиційної української горілки та оригінальний екзотичний смак соковитого мексиканського кактуса. Для виробництва горілки використовуються натуральні компоненти, зроблені з кактуса сабра. Цей вид кактуса активно застосовується в харчовій промисловості.

SV "Медова з перцем" — традиційна українська гірка настоянка, приготована за оригінальною рецептурою на основі зернового спирту "Люкс", до якого додаються мед і червоний індійський перець. Щоб пом’якшити "вогневість" перцю, крім кримського меду до складу горілки додається ароматна цитринова олія, що виготовляється зі шкірки лимонів, і настій зубрівки. Добре збалансований перцевий аромат і смак з легким медовим відтінком посилює апетит.

Горілка особлива "SV На липках" навіває приязний настрій, дарує прозорий смак з пряним відтінком і легкий духмяний аромат липи. Горілка особлива "SV На липках" виготовляється на основі зернового спирту "Люкс", до якого додаються ароматні спирти, настояні на цвіті липи у поєднанні з кардамоном.

Горілка SV "На листі кропиви" — це нове рішення майстрів компанії збагатити традиційну горілочну рецептуру свіжим настроєм. Сполучення визнаних з давніх часів цілющих властивостей листя і кольору кропиви із сонячною енергією меду народжує відчуття щирої сили і наповнює горілку натуральним прозорим смаком.

SV "Медова з лимоном" — горілка особлива. Виготовляється за оригінальною рецептурою фахівців компанії. Для її виготовлення використовується жива вода, яка пройшла неповторну систему водопідготовки, спирт "Люкс" і ароматний спирт, настояний на свіжих лимонах. Натуральний лимон у поєднанні з кримським медом надають цій горілці м’якого, гармонійного смаку та неперевершеного аромату.

SV "Пшенична" є взірцем класичної горілки, яка стала втіленням найкращих традицій приготування алкогольних напоїв на Русі. Завдяки добірному зерновому спирту "Люкс" із пшениці, вирощеної в екологічно чистих регіонах України, та особливим чином приготованої пом’якшеної води, яку було профільтровано за складною системою, цей напій має неперевершені смакові якості. У цієї горілки глибокий насичений смак і характерний горілчаний аромат.

Компанія Nemiroff.

Бренд Nemiroff- лідер легального горілочного ринку України. Асортименти складається з 25 позицій (горілки класичні - 3 види, горілки особливі - 8 видів; гіркі настойки - 4 види; солодка настойка - 1 вид; TOP Spy - 4 види, Jolly Spy - 5 видів). Продукція компанії поставляється в 52 країни миру.

LEX vodka. Тонкий букет, підкреслений ароматом цвіту липи, бездоганно м'який неповторний смак... Спирт, що використовується в її виробництві, має витримку до 6 місяців. А крім класичної технології очищення горілки, при виробництві LEX vodka застосовується додаткова обробка водно-спиртової суміші спеціально підготовленим сорбентом. Це ноу-хау фахівців нашої компанії дозволяє в кілька разів збільшити час і ефективність очищення горілки й виключити наростання небажаних домішок.

Nemiroff Premium. Елітна горілка з вишуканим тонким смаком. При виробництві продукції класу экстра, до якого належить Nemiroff Premium, фахівці компанії очищену за класичною технологією горілку піддають додатковій обробці спеціально підготовленим адсорбентом. Це активна, сильна й, у той же час, на диво м'яка горілка з легким ароматом м'яти, що дарує довгий оксамитовий посмак.

Nemiroff Premium Currant. Особлива горілка, виготовлена за спеціальною технологією компанії Nemiroff. Як й інші горілки преміум-класу, Nemiroff Premium одержують шляхом додаткової обробки горілки спеціально підготовленим адсорбентом; при цьому саму горілку спочатку очищають за класичною технологією. Відрізняється неповторно яскравим, виразним смаком, обрамленим приємним ароматом свіжої чорної смородини.

Nemiroff Light Класична, перевірена часом технологія, лише натуральні компоненти й спеціально підібрана композиція екзотичних спецій з домінуванням кардамону (або «королівської пряності», як ще називали цю спецію давні) — запорука успіху й популярності цього напою. Тонізування нервової системи, зняття напруги й подолання депресії — ось далеко не повний перелік властивостей кардамону за давньоіндійською системою Аюр-Веда.

Nemiroff «Українська медова з перцем» — авторська розробка компанії, оригінальний і надзвичайно чуттєвий напій. А для того щоб він став саме таким, ретельний добір проходять всі його складові. При відборі партій стручкового червоного перцю чилі звертається увагу не лише на колір перчинок та їхній розмір, але також врахвується, чи дотримані всі вимоги під час сушіння. Відбираючи мед (як правило, гречаний), особливу увагу звертається не лише на колір, але й на наявність у смаку й ароматі легкої гіркуватості.

«Житня з медом». Горілка, що має дивно м'який і тонкий смак. Меє тривалий посмак терпкого житнього хліба, трохи солодкуватого, з ледь відчутним ароматом меду, обрамленого вишуканим витриманим коньяком.

Для виробництва Nemiroff «Житня з медом» відбірається житній хліб, виготовлений винятково за класичною технологією: тільки в такому хлібові можна відчути тон жита, яблук і меду.

«Клюква на коньяку». Шляхетний смак коньяку й легка кислинка журавлини, зібраної на далеких сибірських болотах, надають яскраво виражену індивідуальність і гармонію букету цього напою.

Nemiroff Original - горілка, з використанням кмину й меду. При доборі кмину особлива увага приділяється тому, чи правильно висушено насіння, чи зберігся їхній колір і аромат. При виборі меду (віддаючи перевагу меду світлих тонів) враховують не лише смакові показники, але навіть місце розташування пасіки.

Це одна з перших особливих горілок, розроблених безпосередньо фахівцями компанії Nemiroff, «Чорний Nemiroff» (така його неофіційна назва серед споживачів завдяки елегантній етикетці чорного кольору) був розроблений фахівцями компанії й випущений на ринок у вересні 1999 року.

«Українська березова особлива». Це наймолодша горілка компанії Nemiroff (на український ринок її було виведено в березні 2005 року) поєднує в собі багатовікові традиції виробництва української горілки, ексклюзивну рецептуру й високоякісні натуральні інгредієнти.

Нова горілка ТМ Nemiroff дуже смачна: у ній є і легка гіркуватість березових бруньок, і фруктовий посмак, і ледь відчутний аромат липового цвіту. Її інгредієнти — складовіславних ще за часів Київської Русі.

При виробництві «Немирівської» використовують етиловий ректифікований спирт класу «Люкс» і воду, що добувається з артезіанських свердловин, а очищення отриманої в результаті їхнього з'єднання водно-спиртової суміші здійснюється на 18 фільтраційних батареях класичного компонування.

Ця горілка, виробництво якої було розпочато в травні 1998 року, є однією з перших класичних горілок, розроблених безпосередньо фахівцями компанії Nemiroff.

«Немирівська особлива» виготовлена за стародавніми українськими рецептами зі спирту вищої якості з додаванням натурального меду, вона вирізняється витонченим смаком з акцентом на посмак, завдяки чому ідеально підходить для коктейлів. Як і у випадку з горілкою «Немирівська», для її виробництва використовують етиловий ректифікований спирт класу «Люкс» і вода, що добувається з артезіанських свердловин, а також мед світлих тонів з освіжаючим ароматом.

«Українська пшениця». Традиційна українська горілка, для виробництва якої використовується лише найчистіший спирт із добірного зерна пшениці й спеціально підготовлена артезіанська вода.

Nemiroff «Лимон». Легкий аромат цитрусових створює відчуття свіжості й пікантного зачарування напою. Гірка настойка Nemiroff «Лимон», було виведено на ринок у серпні 2003 року.

Особлива горілка «Ні пуху, ні пера». У виробництві цієї горілки використовуються ягоди ялівця: з одного боку, ці ягоди нагадують про смак джина, а з іншого — підкреслюють виразний «лісовий» дух горілки. Композиція ароматних спиртів, які задаються в невеликих кількостях, довершує сильний енергійний і, у той самий час, м'який смак цього напою.

Особливу горілку «Кльова» компанія Nemiroff вивела на ринок одночасно з особливою горілкою «Ні пуху, ні пера», продовжуючи унікальну тематичну лінійку. Аїр, що міститься в горілці «Кльова», покращує процес травлення і є тонізуючим засобом, надає напою тонкий свіжий аромат. Композиція ароматних спиртів підкреслює стійкий виразний смак.

3. ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ

Якість напоїв, як і інших харчових і смакових продуктів, оцінюється аналітичними й органолептичними методами. Зміст спирту, цукру, екстрагованих речовин можна визначити аналітично, але навряд чи хто в домашніх умовах буде влаштовувати хімічну лабораторію. Смак і аромат напою, які є визначальними факторами якості напою, сьогодні не можуть бути оцінені приладами. Тому споживчі якості визначаються суб'єктивними, органолептичними методами, тобто за допомогою органів почуттів людини: нюхових, смакових, дотикальних і зорових.

У виноробному й лікеро-горілчаному виробництві результати сенсорного (органолептичного) дослідження виражають в умовних одиницях - балах. Застосовується 10-бальна система, по якій максимальна оцінка напою не може бути більше 10.

Вищий бал надається горілці бездоганної прозорості, з характерним для неї ароматом, у якому відсутній захід спирту або інших сторонніх речовин, з однорідним смаком при відсутності в ньому пекучості, гіркуватого або солодкуватого присмаку.

Настойці вищий бал присвоюється, якщо вона має бездоганні прозорість і колір, округлений аромат плодово-ягідної або ароматичної сировини, з якого виготовляється, якщо відсутні запах спирту й окремих речовин, що входять до складу напою.

Органолептична оцінка провадиться комісією усередненням балів всіх її членів. При правильному проведенні дегустації й підборі членів комісії органолептичний метод із суб'єктивного перетворюється в досить надійний, об'єктивний. Дегустатори при роботі повинні бути зовсім здоровими, не стомленими, мати гарний настрій, не бути голодними. Вони не повинні користуватися одеколоном і парфумами, мити руки запашним милом і курити.

Для більше тонкої й глибокої дегустації, виявлення фальсифікацій прибігають до попереднього поділу напою на складові фракції шляхом дистиляції в спеціальній установці з наступним дослідженням кожної окремо.

Якість лікеро-горілчаних виробів

Кожний вид лікеро-горілчаних виробів повинен мати відповідний колір, смак і аромат, а також певні хімічні показники.

Органолептичну оцінку лікеро-горілчаних виробів здійснюють за 10-баловою системою, у відповідності з якою вищий бал для смаку — 4, для запаху — 4, кольору — 2. Мінімальна кількість балів складає: для бальзамів —9,2; для лікерів, кремів, наливок, пуншів, настойок солодких, напівсолодких і гірких, десертних напоїв і аперитивів — 9,2; для настойок гірких слабоградусних — 8,8 бала.

Загальна бальна оцінка якості горілок

Оцінка	Загальний бал	Умови, при яких напій одержує дану оцінку
"Відмінно"	9,2-10,0	За всіма показниками має оцінки "відмінно"
"Добре"	8,0-9,1	Має показники "добре" і "відмінно"
"Задовільно"	6,5-7,9	Має показники "задовільно", "добре" і "відмінно"
"Незадовільно"	Нижче 6,5	Якщо хоча б по одному показнику має оцінку "незадовільно"

З фізико-хімічних показників нормується міцність, масова концентрація загального екстракту, цукру і кислот у перерахунку на лимонну.

В останні роки багато лікеро-горілчаних заводів стали застосовувати Алкософт - рецептурну добавку до алкогольних напоїв, допущену до виробництва, поставці, реалізації, використанню на всій території України. Алкософт синтезований з молочного цукру і являє собою сироп світло-бурштинового кольору, у складі якого більше 40% лактулози, що є активним початком даного препарату. Дослідження показали, що невелика добавка Алкософта в горілку та інші алкогольні напої:

• абсолютно не впливає на органолептичні показники виробу;

• не впливає на процеси й швидкість сп'яніння;

• впливаючи на метаболічі процеси, знижує похмільний синдром, а також запобігає алкогольній інтоксикації організму;

• захищає організм (шлунок, підшлункову залозу, нирки, печінку) від розвитку хвороб, обумовлених шкідливим впливом алкоголю;

• нормалізує баланс мікроелементів в організмі;

• виводить шкідливі метали й токсини з організму;

• нормалізує роботу шлунково-кишкового тракту.

Пакування, маркування і зберігання горілки і лікеро-горілчаних виробів

Горілку і лікеро-горілчані вироби розливають переважно у пляшки із знебарвленого, напівбілого, а часом і зеленого скла місткістю 0,25; 0,5; 0,75 л, а горілку— і в 1 л. Стандартом передбачені також пляшки іншої місткості, деякі види керамічного і фарфорового посуду.

Для закупорювання використовують пробки коркові, поліетиленові, пластмасові і алюмінієві ковпачки з внутрішньою прокладкою з пластмаси або картону, покритого целофаном. На алюмінієвих ковпачках скорочено вказують назву заводу-виробника.

На пляшку з напоєм наклеюють етикетку, на якій наведено інформацію про назву підприємства, назву виробів, міцність в об. %, вміст цукру в %, місткість пляшки в л, номер стандарту на продукцію, на зворотньому боці етикетки дату розливу і номер бригади, що здійснювала його.

Компанія Nemiroff відзначила 4 роки з моменту впровадження на заводі унікального лазерного захисту своєї продукції. Ще в 2002 році фахівці Nemiroff першими на території країн СНД розробили й застосували унікальну систему маркування кожної пляшки спиртного променем лазера.

Новаторство рішення полягає в тім, що лазерні установки одночасно наносять дату й час виробництва напою на пляшку й ковпачок. За умови, що всі рядки цифр розташовуються чітко одна над іншою, а їхы значення збігаються, покупець може бути впевнений у тім, що він купує оригінальний продукт. Це було зроблено в інтересах споживачів, які одержали надійну гарантію захисту якості продукції Nemiroff. Маркування, нанесене лазером неможливо підробити - на відміну від інших, нанесених чорнилом, вона не стирається.

Компанія Nemiroff не обмежується інвестуванням значних засобів у розробку новітніх технологій захисту своєї продукції. Для того щоб припинити будь-які можливості виробництва підробленої продукції Nemiroff, уклав договір з вітчизняними й закордонними заводами-контрагентами по виробництву склотари, згідно яким несанкціоноване виробництво фірмових пляшок Nemiroff спричиняє великі штрафи.

На сьогоднішній день компанія Nemiroff є безумовним лідером по захисту своєї продукції від фальсифікату. В 2007 році Nemiroff продовжить удосконалювання цієї системи, направивши кошти на вдосконалювання високотехнологічніх методів захисту від підробок. Зокрема, створення пляшки, що не має аналогів системи ідентифікації кожної, з можливістю простежити її шлях від конвеєра до торговельної точки.

Закупорені пляшки укладають у багатооборотні дощані, полімерні ящики, або ящики з гофрованого картону. Всередину кожного ящика з гофрованого картону вкладають пакувальний лист з позначенням назви виробів, кількості пляшок і їх місткості, дати пакування і прізвища або номера укладача.

Зберігати лікеро-горілчані вироби слід у приміщеннях з температурою від 10 до 20° С і відповідною вологістю повітря не вище 85 %. Забарвлені вироби небажано тримати під прямими сонячними променями.

В цих умовах строки зберігання складають: горілки — 12 м-ців; горілки особливої — 6 м-ців; лікерів міцних і кремів — 8 м-ців; лікерів десертних, наливок і пуншів—6 м-ців; настойок гірких, гірких слабоградусних і бальзамів — 6 м-ців; настойок солодких, напівсолодких, напівсолодких слабоградусних, коктейлю і аперитивів — 3 м-ці; напоїв десертних — 2 місяці.

4. БЕЗПЕЧНІСТ У СПОЖИВАННІ ГОРІЛЧАНИХ ВИРОБІВ

Із приводу шкідливого впливу алкоголю на здоров'я й поводження людини (тобто на здатність людини контролювати себе, на його нервову систему й координацію рухів) написано досить багато. Але ця література в основному заснована на емоціях й оперує аргументами моралі або ж приводить такі медичні аргументи, які не переконують нікого, тому що, по-перше, звичайно використають приклади патологічних випадків, спостережуваних у хронічних алкоголіків, і тому особливо «страшні», але зовсім не властиві масі «нормальних» споживачів алкоголю, а тому не підтверджувані їхніми особистими відчуттями, спостереженнями й досвідом; по-друге, медицина, коли вона фіксує точний факт, а не дає лише рекомендації, має справа винятково з патологоанатомічними даними, установлюваними після смерті алкоголіка, і, отже, може фіксувати шкідливий вплив алкоголю, лише коли абсолютно неясно, як позначилися поряд з ним на здоров'я всі інші фактори, що мали місце протягом життя даного індивідуума, - стрес, умови побуту, спадковість, уроджені захворювання, інші перенесені хвороби.

Із цієї причини звичайна медична пропаганда проти пияцтва не має ніколи реального успіху, насамперед серед самих медиків, у рядах яких досить п'яниць, тому що вона не дає ніякої інформації про те, як конкретно впливає та або інша доза алкоголю на здорову, нормальну, звичайну людину, що не є п'яницею, але іноді, що вживає алкоголь.

В 1903 році російський фізіолог Н. Волович, прагнучи прийти до об'єктивного розуміння процесів, що відбуваються в здоровому, сильному, нормальному людському чоловічому організмі при споживанні їми алкоголю, відмовившись від звичайного визначення ступеня сп'яніння по зовнішньому вигляді людини), знайшов дійсно об'єктивний показник і зробив унікальний дослід.

Н. Волович поклав в основу виміру впливу алкоголю на людину об'єктивний фактор – число ударів пульсу при споживанні різних доз алкоголю в порівнянні із числом ударів пульсу після вживання людиною склянки води. Пульс же вимірювали протягом рівно доби після вживання алкоголю (у якості якого взятий спирт-ректифікат 96°). При цьому для чистоти досвіду піддослідна особа голодувала. При вживанні були зафіксовані наступні результати: 20 г алкоголю (спирту) не давали практично ніяких змін, пульс збільшувався всього на 10-15 ударів у добу або зовсім не змінювався в більш здорових людей. Зате вже вживання 30 г алкоголю викликало збільшення на 430 ударів більше, ніж звичайно; 60 г алкоголю - на 1872 удари більше; 120 г алкоголю - на 12980 ударів більше; 180 г алкоголю - на 23904 ударів більше, а при 240 г наступного дня вже на 25488 ударів більше, тобто позначалася залишкова дія алкоголю, тому що він за добу повністю так і не виводиться з організму при прийомі більших доз.

Звідси випливав висновок: при споживанні 20 г алкоголю в організмі людини не відбувається ніяких негативних змін, а лише йдуть стимулююче-очищувальні процеси. Отже, ця кількість за добу нормальна, вона навіть профілактично часом необхідна (восени, узимку, у сиру погоду й т.д.); у перерахуванні на горілку з 40° змістом спирту це означає 50 г; 30 г спирту або 75 г горілки – це вже межа норми. Усе, що понад 60 г алкоголь (спирту) - тобто 150 г горілки за добу - уже шкідливо, а понад 100 г спирту або 250 г горілки - просто небезпечно, тому що це означає частішання на 10- 12 тис. ударів пульсу або серцебиттів більше, ніж нормально, або на 8-10 серцебиттів щохвилини більше, ніж необхідно. Не всякий здатний контролювати себе в такій ситуації. Маючи цю інформацію, нехай уже кожний розраховує свої сили й можливості.

У той же час навіть 30 г горілки, а то ще 50 г цілком достатньо як кулінарно-сопроводжувальний акцент до занадто жирної м'ясної або до солоно-пряної рибної й овочевої їжі.

Оскільки таку їжу споживають не щодня, а принаймні два-три разу на тиждень, то 100-150 г горілки в тиждень, або 400-500 г на місяць, цілком відповідають нормальній дозі, тому така кількість горілки й повинна стати відправною крапкою для вирахування мінімуму державного виробництва і як розумний мінімум індивідуального споживання, до якого варто прагнути. Це означає, що країна, що володіє принаймні 20 млн. потенційних споживачів горілки, повинна виробляти й реалізовувати щомісяця не менш 10 млн літрів горілки, щоб покрити нормальний і рівномірно розподілений попит, аж ніяк не диктувати цілями сп'яніння. Але це мінімум, який варто визнавати, з яким варто вважатися і який не можна знижувати, не ризикуючи викликати вибух попиту.

Основною причиною, що стимулює споживання спиртних напоїв, є їхня здатність фізіологічного впливу на людський організм. Фізіологічний вплив харчових продуктів на організм обумовлено змістом наступних груп фізіологічно активних речовин, що впливають на системи організму людини: нервову (етиловий спирт, кофеїн, нікотин, теобромін і ін.), сердечно - судинну (етиловий спирт, кофеїн, солі калію, магнію, ферменти й ін.); травну (мінеральні солі, органічні кислоти, ферменти, пектинові речовини, клітковина й ін.).

Основна фізіологічна дія алкогольних напоїв на організм людини пов'язана із впливом етилового спирту на нервову й серцево-судинну системи, а ступінь впливу залежить від дози алкоголю.

5. МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ ФАЛЬСИФІКОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ.

Горілка відноситься до найбільш часто фальсифікованої групи алкогольної продукції через відносну простоту її виготовлення й високого попиту серед населення.

Найпоширенішими засобами фальсифікації горілки є: повна або часткова заміна харчового спирту на більш дешевий технічний; застосування води, що не відповідає вимогам технології; розведення або повна заміна водою.

Фальсифікація горілки найчастіше виявляється при зовнішньому огляді пляшки: її ознакою може служити невиразна блякла матова етикетка на неякісному папері, нещільна пробка, нечітке штампування на ковпачку, невідповідність найменування горілки виштампуваній заголовній букві на ковпачку й підписі на етикетці, наявність сторонніх включень.

Непрямою ознакою дійсності горілки може служити чорний масткий наліт на денці пляшки, що утвориться при русі пляшок по транспортері.

Доцільно розглянути етикетку зі зворотної сторони: на заводській етикетці є кілька рівних смужок клею або клей утворить рівне суцільне покриття. У невиробничих умовах клей звичайно наноситься пензликом, тому мазки найчастіше нерівні.

Багато великих підприємств для захисту своєї продукції від підробок передбачають нанесення на ковпачок чи пляшку написів або шифрів напилюванням водонерозчинної фарби.

Ковпачок із гвинтовим різьбленням не повинен прокручуваться навколо своєї осі. На заводі-виготовлювачі такі пляшки бракуються.

Наявність у горілці суспензій, пов'язане з порушенням технологій при її промисловому виробництві, відзначається вкрай рідко й може служити ознакою її фальсифікації.

Присутність ряду сторонніх домішок пов'язане із застосуванням нехарчового спирту: ацетон є ознакою синтетичного спирту; підвищений зміст ефіру, кротонового альдегіду, сірчистих сполук спостерігається в горілці, приготовленої з технічного гідролізного спирту. У смаку це проявляється присутністю пекучих тонів, наявністю різкого неприємного заходу. Якщо об'ємна частка сивушних масел, що втримуються в горілці, перевищує 0,1%, то при розтиранні її між долонями з'являється специфічний запах. Чиста горілка такого запаху не має.

Для споживачів, що бажають купувати продукцію гарантованої якості, радять звертати увагу на наступні деталі:

1. Ціна горілки. Незважаючи на розхожу думку, виробництво горілки - підприємство витратне, а випуск високоякісної продукції вимагає особливих вкладень, отже, горілка «преміум-класу» не може бути дешевою.

2. Зовнішній вигляд. Дорога, якісна горілка повинна мати відповідний товарний вид. Етикетки й контретикетки повинні містити всю необхідну інформацію. До того ж оригінальну пляшку, постачену ще й спеціальним захистом, важче підробити.

3. Завод-виготовлювач. Безпечніше купувати горілку тих виробників, якість роботи яких не викликає у вас сумніву.

4. Назва горілки. Важко собі представити елітну горілку за назвою «Обережно ДАІ!», «Посмішка Джоконди», «За милих дам» або «Настенька».

5. Місця продажів. Якісну продукцію краще купувати в спеціалізованих магазинах або в місцях фірмової торгівлі підприємства-виготовлювача або офіційного дистриб'ютора.

НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ГОРІЛКИ

Відрізнити гарну горілку від поганої, здавалося б, просто - для цього часом і приладів не потрібно. Але якщо горілка якісна, то відрізнити оригінал від підробки важко. Це завдання вдалося вирішити вченим з Інституту геохімії й аналітичної хімії ім. Вернадського РАН.

Запропонований ученими метод заснований на тім, що, виявляється, у кожного заводу горілка виходить особлива, з дуже незначними, але характерними відмінностями. От по цих особливостях, як по відбитках пальців, можна визначити, чи дійсно зробили горілку, наприклад, на заводі "Союз-Віктан" або просто розлили фальсифікат по зовсім таких же пляшках.

Чим же принципово відрізняється одна горілка від іншої, якщо компоненти в обох, загалом, ті самі? Звичайно, домішками, які й служать ученим розпізнавальними знаками. Справа в тому, що кожний завод для приготування своєї горілки використає ту саму воду й той самий спирт. Виходить, іонна сполука води й, відповідно, горілки теж буде приблизно тим самим, вирішили вчені й перевірили своє припущення на ділі. А для надійності проаналізували й спирти - теж на предмет домішок.

Виявилося, що по двох цих параметрах можна з легкістю ідентифікувати практично будь-яку горілку. Причому для перевірки дослідники зрівняли зразки горілок, випущених тим самим заводом, але в різний час, продукти різних заводів і фальсифікати. Результати перевершили самі сміливі очікування. Учені переконалися в тім, що метод прекрасно працює - показники, обрані авторами в якості контрольних, практично не відрізнялися в продукції того самого заводу, зате зовсім не збігалися з характеристиками горілок, зроблених іншими виробниками.

Тепер, маючи еталонні зразки цього продукту, учені із закритими очами зможуть сказати, на якому заводі випущена та або інша горілка, або ж викрити постачальників у підробці. Добре й те, що для проведення аналізу не потрібні дорогі прилади. Все необхідне встаткування - це два види стандартних хроматографів, які звичайно вже є в гарних лабораторіях по контролю якості харчових продуктів. Головне тепер - створити набір еталонів, з якими лабораторії зможуть порівнювати результати своїх аналізів.

ВИСНОВОК

Як ми з'ясували із всієї історії виникнення й еволюції виробництва й торгівлі горілкою, цей міцний алкогольний напій виявився у своєму розвитку тісно пов'язаним з економікою, фінансами й всією економічною політикою держави, а тому придбав і велике значення для всього суспільного й соціального розвитку як феодального, так і буржуазного суспільства. Як політичний фактор горілка одержала надзвичайно суперечливе значення. З одного боку, вона виявила себе як «безкласовий» напій з того погляду, що нестаток у ній і пристрасть до неї виявилися рівною мірою у всіх класів суспільства, коли вони виступали як споживачі горілки. Ця обставина й давала підставу й право державі виступати як надкласовий і нібито незалежний елемент, що диктує, привласнивши собі право на монопольне виробництво й торгівлю горілкою, що регулює її розподіл у суспільстві. Однак така була лише видима частина політичного значення горілки. Хоча на ділі, вона залишалася по характеру споживчого інтересу «безкласовою», її завжди використовували як інструмент якого-небудь одного (завжди пануючого, правлячого) класу стосовно інших. Це був потужний інструмент і зручний «регулятор» класового впливу. Якщо їм уміли користуватися й доти, поки ним користувалися розумно, він забезпечував стабільність правління своєму власникові. Як тільки держава або панівний клас втрачали кермо влади й контроль за горілкою, як тільки вона виривалася з-під їхнього впливу, неминуче наступали політичні смути, виростали протиріччя, доти сховані або замасковані, розпалювалися страсті.

Як видно з роботи секрет якості горілки криється насамперед в тому, яка використовуеться сировина: зернового спирту, виготовленого з добірних сортів пшениці й жита, і живої, м'якої природної води. До того ж, чим складніше процес очищення спиртів, води й водно-спиртової суміші, чим краще пом’якшувчі, тим, в остаточному підсумку, вище якість напою. Зрозуміло, що чим більше домішок, тим помітніше неприємний сивушний запах, з яким довго боролися перші винокури.

Крім ступеня очищення, велику роль в якості спирту грає сировина, з якого він був зроблений. Істотний вплив на зм'якшення різкого смаку й спиртового запаху горілки надає очищення спиртово-водної суміші. Для цього застосовуються різні методи, найвідоміший з яких - фільтрація суміші через деревне активоване вугілля. Одним словом, зробити гарну горілку - справа досить складна, тому гарантією якості горілки для покупця сьогодні безперечно є чесність і репутація виробника. Секрет успіху тієї або іншої марки горілки в споживача полягає в умінні зробити напій смачним, стабільним, грамотно його поширювати й підтримувати імідж. Якщо хоча б один з компонентів нестабільний, популярність марки відразу падає. Покупець повинен знати, що він може завжди розраховувати на певний продукт, це дає йому відчуття безпеки.

Говорячи про горілку, як мені здається, не можна обійти стороною тему - алкоголізму. Завдання держави - невпинно, послідовно, постійно роз'ясняти й доводити практично до кожного члена суспільства думку про необхідність свідомого відношення до алкоголю, до розуміння кожним, що алкоголь як продукт, що впливає на соціальні, культурні й економічні відносини в суспільстві, вимагає постійного контролю споживання й що якщо із цим кожний не буде справлятися самостійно, то суспільство теж не стане сидіти склавши руки, а постарається приблизно й, головне, негайно й неминуче покарати того, хто забув про свої суспільні обов'язки.

Продаж високоякісної горілки різноманітних асортиментів, пропаганда культури пиття, при строгій суспільній моралі й ідеології, що ставить горілку на певне місце в суспільній системі як продукт, за яким здійснюється невсипущий контроль, плюс сильні й швидкі, а головне, що не слабшають із роками й завжди невідворотні державні міри покарання злісних, хронічних, розпущених п'яниць, повний відмова від розкладницької тези про те, що алкоголізм - це не розбещеність, а хвороба, діалектично збалансована й гнучка, реальна програма дозволу горілочної проблеми в державі, по-справжньому зацікавленому в здоровому, як морально, так і фізично, свідомому, незалежному й національно гордому населенні.