Украина на международном рынке ценных бумаг

Джерело: www.cbonds.ua/zvit/zvit2006.pdf

Таблиця 3.

TOP-5 державних облігацій та TOP-5 торговців ОВДП в ПФТС в 2006 році

Джерело: www.cbonds.ua/zvit/zvit2006.pdf

Розділ 2. Місце України на міжнародному ринку цінних паперів.

2.1. Україна на світовому ринку прав (титулів) власності

Обслуговування обігу цінних паперів в Україні регулюється низкою законодавчих і підзаконних нормативних актів. Враховуючи обсяг випущених в Україні цінних паперів, сфера застосування цих нормативно-правових актів розповсюджується на облік прав майже половини населення України.

Відсутність практики формування системи обліку прав за іменними та бездокументарними цінними паперами в Україні вимагає вивчення досвіду інших країн і його адаптації до українських реалій. Досвід розвинутих ринків цінних паперів, які вже давно зіткнулися з цими проблемами, є цінним матеріалом для формування в Україні надійної системи обліку прав і системи розрахунків за цінними паперами. Разом з тим, існують суттєві проблеми і застарілі норми законодавства, які заважають запровадити новації світової індустрії цінних паперів.

Сьогодні процедури обліку, клірингу та розрахунків, що використовують депозитарії та зберігачі, визначають дієвість та ефективність ринків цінних паперів, допомагають забезпечити їх цілісність, знизити рівень ризику та заощадити значні кошти.

Зближення існуючого і майбутнього законодавства України з міжнародними нормами є важливими умовами досягнення привабливості ринків цінних паперів України для інвесторів. Грунтовного осмислення стратегії європейської інтеграції України можливо досягти на основі вивчення конкретних європейських і міжнародних норм. Цей шлях має забезпечити реальну можливість інтеграції українського ринку цінних паперів у міжнародні ринки.

Розробка законів та підзаконних нормативно-правових актів повинна здійснюватися з урахуванням міжнародного досвіду. Ця вимога, зокрема, встановлена в Законі України “Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” у відношенні до діяльності Національного депозитарію, який повинен здійснювати стандартизацію депозитарного обліку і стандартизацію документообігу щодо операцій з цінними паперами відповідно до міжнародних норм.

Які ж саме документи “ховаються” під поняттям “міжнародні норми”?

Законодавство ЄС

Шлях України щодо гармонізації українського законодавства до законодавства ЄС передбачає, зокрема, врахування норм актів ЄС, які регулюють обіг цінних паперів, таких як:

Директива Ради 77/91/ЄЕС від 13 грудня 1976 року про узгодження з метою розробки рівноцінних захисних засобів, які застосовуються для охорони своїх та чужих інтересів;

ЄЕС: Рекомендація Комісії 1977 року щодо Європейського кодексу здійснення трансакцій з переказними цінними паперами;

Директива Ради 93\22\ЄЕС 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів;

Директива 94\19\ЄС Європейського Парламенту та Ради 1994 року щодо схем депозитного гарантування;

Директива 2000\12\ЄС Європейського Парламенту та Ради 2000 року щодо започаткування, здійснення та розміркованого нагляду над діяльністю інститутів електронних грошей.

Встановлені в цих та інших законодавчих актах ЄС вимоги використовуються для розробки внутрішніх актів законодавства країнами, яким ці вимоги адресовані (відповідно до ст.189 Договору про заснування ЄС існує 5 типів актів ЄС: регламенти, директиви, рішення, рекомендації, висновки, кожний з яких має свою сферу застосування). Норми законодавства створюють умови для вільного руху капіталу, забезпечуючи підгрунтя для реальної інтеграції економік цих країн. На основі загальних норм фінансова індустрія формує конкретні заходи і процедури, які сприяють міжнародним інвестиційним потокам та зменшують ризики інвестиційної діяльності.

Останнім часом дедалі більше українських підприємств розглядають зарубіжні фондові ринки як джерело залучення капіталу. Проте кількість випадків виходу емітентів на ринок цінних паперів залишається незначною. Найрозповсюдженіші способи виходу вітчизняних компаній на зовнішні ринки — публічне розміщення акцій та випуск єврооблігацій.

Процедура публічного розміщення акцій, що відома у розвинутих країнах під абревіатурою IPO, — один з найефективніших механізмів залучення інвестицій, через який фінансується 15 — 20% всіх інвестицій до основного капіталу. У 2005 р. лише кілька українських компаній скористалися IPO. Першою у 2005 р. про продаж 27,2% своїх акцій заявила компанія Ukrproduct Group, яка таким чином залучила близько 10 млн дол. США. Одним із найвдаліших у 2005 р. був досвід проведення IPO компанією «ХХІ століття», яка за рахунок продажу акцій додаткової емісії розміром 35% статутного фонду залучила 139 млн дол. США. Для порівняння: у США 2004 р. проведено 260 IPO, у Польщі — 36, у РФ в останні роки — 4.

Активний інтерес до IPO виявляють компанії хімічної і машинобудівної галузей України. Приватне розміщення акцій уже здійснили такі підприємства, як ВАТ «Концерн Галнафтогаз» (Львів) — 10% від статутного фонду, ВАТ «Холдингова компанія Автокраз» (Кременчук, Полтавська обл.) — 5%, ВАТ «Дніпроазот» (Дніпропетровськ) — 7%. Наступним етапом для цих підприємств може стати публічне розміщення акцій між західними інвесторами. Серед компаній, здатних провести IPO на західних ринках, експерти називають великі металургійні компанії, оскільки металургійна галузь приваблює іноземних інвесторів.

Причини повільного виходу потенційних емітентів на міжнародні ринки шляхом публічного розміщення акцій: небажання вітчизняного бізнесу публікувати свою звітність; низький рівень корпоративного управління; невисока ліквідність вітчизняного фондового ринку; нераціональна система оподаткування (згідно з чинним законодавством емісійний дохід зараховують до валового доходу й оподатковують за ставкою 25%).

У червні 2005 р. в Україні створено Національний комітет IPO, діяльність якого сприяє первинним публічним розміщенням акцій українських компаній на внутрішньому та зовнішньому ринках. Стратегічна мета проекту «Комітет IPO» — виведення протягом 1,5-2 років близько 10 українських компаній на провідні біржові майданчики світу, насамперед Нью-Йоркську і Лондонську фондові біржі.

2.2 Україна на ринку боргових цінних паперів

Боргові цінні папери: боргові цінні папери, емітовані резидентами для розміщення на внутрішньому ринку України і придбані нерезидентами,  включаються до складу валового зовнішнього боргу. Ті українські боргові інструменти, що були розміщені за кордоном, однак внаслідок їх зворотнього викупу знаходяться у власності резидентів, виключаються зі складу валового зовнішнього боргу. Загальний обсяг єврооблігацій, що розміщені і обертаються на зовнішніх ринках, зменшується на обсяги боргових інструментів, викуплених резидентами. Інформація про такі операції надається Департаментом валютного контролю та ліцензування Національного банку України та підтверджується даними Системи поопераційного обліку (ITRS).

Дохідність:

Спреди українських боргових зобов'язань залишаються на привабливому рівні у порівнянні з борговими паперами з фіксованою ставкою та подібною або навіть нижчою кредитоспроможністю. Дивлячись на ринок 5-річних євробондів, деномінованих у доларах США, Україна пропонує суттєву різницю в дохідності з відповідним фактором ризику.

Таблиця 4

Спреди українських боргових зобов'язань

Таблиця 5

Дохідність як на ринках 1-річних, так і 5-річних CDS (Credit Default Swap).

Диверсифікація:

Унікальні характеристики України продовжують забезпечувати суттєві переваги від диверсифікації:

•    Одна  з декількох  країн  у  Східній  Європі  з  субінвестиційним  класом кредитування.

Дуже привабливий стан боргу стримав пропозицію бондів.

•    Нові   випуски   боргових   зобов'язань   в   майбутньому   будуть   відносно обмеженими.

Україна демонструє високу здатність і готовність виконувати свої боргові зобов'язання.

•    Привабливий    стан    боргу   залишається    основним    чинником   довіри інвесторів.

•    Низький рівень відношення боргу до ВВП (13% в 2006 році) не піддається впливу економічних та політичних перетворень.

Рис. 2. Відношення прямого боргу до ВВП, %

Джерело: Кринічанский К.В. Ринок цінних паперів. Санкт-Петербург, 2007, стр. 365

Спостерігалась тенденція зниження показника відношення боргу до ВВП, і зараз він знаходиться на рівні, нижчому, ніж стеля в розмірі 60%, встановлена урядом.

Показник відношення витрат на обслуговування боргу (як внутрішнього, так і зовнішнього) до податкових надходжень знаходиться на низькому рівні (14,3% в 2006 році).

Показник відношення витрат на обслуговування боргу до податкових надходжень також демонструє тенденцію зниження та знаходиться на рівні, меншому 45%-ї стелі, встановленої урядом.

Завдання по обслуговуванню боргових зобов'язань країни покладене на українських урядовців.

•    Уряд   планує   розвивати   внутрішній   ринок   боргових   зобов'язань   та зменшувати залежність від зовнішніх запозичень. Зовнішній борг складає 75% від загальної суми боргу.

•    В  2006  році  нові  внутрішні  та  зовнішні  запозичення  будуть  поділені приблизно на рівні частини.

•    В  2006  році   Міністерство  фінансів  передбачає  отримати  від  випуску євробондів 500 млн. дол. США.

•    Боргові зобов'язання з фіксованою ставкою складають приблизно 55% від загальної суми боргу.

•    Міністерство фінансів не здійснює будь-якої діяльності на вторинному рину внутрішніх запозичень, але пізніше в цьому році забезпечить правові засади такої діяльності на вторинному ринку.

•    Україна зобов'язана здійснювати діяльність щодо скорочення державного боргу та  продовжує  поліпшення  політики  щодо  управління  ризиками, пов'язаними з відсотковими ставками та валютним курсом.

•    Іншими    цілями   є   подовження   середнього   терміну   обігу   боргових зобов'язань, скорочення витрат на обслуговування та погашення боргу, а також розвиток ліквідного ринку внутрішніх запозичень.

Випуск вітчизняними компаніями єврооблігацій поки що не став ефективним способом виходу на міжнародні ринки капіталу. Боргові цінні папери, що емітують українські компанії, через їхню невисоку ліквідність та обмежену надійність не дуже популярні на зовнішніх ринках. У 2005 р. на ринок єврооблігацій виходило кілька великих компаній нефінансового сектору (табл. 5) [11]. Найактивніший позичальник — Київстар GSM. Так, у квітні 2005 р. Київстар розмістив випуск єврооблігацій обсягом 175 млн дол. США під 7,75% річних (у листопаді 2002 р. — під 12,75%). Серед корпорацій з «українським корінням» варто виділити хімічне підприємство «Стирол» та «Індустріальний союз Донбасу».

Для розміщення облігацій на зовнішніх фондових ринках корпорація має пройти низку процедур, серед яких і кредитний рейтинг. Цінні папери найвищої якості позначають символом А, за ними — папери з рейтингом В, а найнижча інвестиційна якість (надійність) позначена символами С і D. Такою системою символів для позначення рейтингів облігацій користуються компанії «Moody’s», «Fitch» та «Value Line». «Standard & Poor’s Corporation» також оцінює акції. При цьому рейтинг національного уряду — своєрідний орієнтир для інвестора, адже рейтинги індивідуальних емітентів можуть бути на тому самому рівні, що рейтинг уряду, або нижчими. Кредитний рейтинг України за довгостроковими зобов’язаннями невисокий — у рейтингах таких найавторитетніших агентств, як «Standard & Poor`s» та «Moody`s», Україна посідає останні місця у спекулятивному класі. Це означає, що за зобов’язаннями країни інвестиційний ризик істотний. Відповідно, і зазначені компанії отримали невисокі рейтинги від провідних рейтингових агентств (також на спекулятивному рівні).

Зміна позиції України у суверенному рейтингу з рівня В+ до рівня ВВ-, за оцінкою агентства Fitch, відбулося у січні 2005 р. І хоча цей рівень також у спекулятивному класі, це, безумовно, позитивно. Адже новий рейтинг дасть можливість українським позичальникам залучати ресурси за кордоном на вигідніших умовах за нижчим відсотком.

У 2006 р. про наміри випустити єврооблігації заявили «Союз-Віктан», Aventures Group (50 млн дол. США), «Луцький автомобільний завод» (100 млн дол. США), металургійний комбінат «Азовсталь».

Отже, місце України на міжнародному ринку цінних паперів не дуже значне, рейтинги від провідних рейтингових агентств невисокі, боргові цінні папери через їхню невисоку ліквідність та обмежену надійність не дуже популярні на зовнішніх ринках, але привабливий    стан    боргу   залишається    основним    чинником   довіри інвесторів.

III. Перспективи подальшої інтеграції України в міжнародні ринки цінних паперів

З початку 2007 року фондовий ринок України, що відноситься по класифікації міжнародного агентства S&P до так званих прикордонних ринків (frontier markets), продемонстрував приголомшуючі темпи зростання (42%), виявившися по даному показнику на провідних позиціях в світі. І це при тому, що за підсумками минулого року зростання місцевого фондового індексу склало 77%.

Такий оптимізм інвесторів з'ясовний. Згідно даним Державного комітету статистики, зростання ВВП України в 2006 році склало 7,1%, об'єми промислового виробництва виросли на 6,2%, доходи населення за 11 місяців 2006 року - на 19,1%. У середині квітня в своєму економічному огляді за підсумками першого кварталу 2007 року Всесвітній банк підвищив прогноз зростання ВВП України в 2007 році з 4,5% до 5,5%, правда підвищивши і прогноз інфляції з 10,7% до 10,9%. Основними чинниками такої динаміки експерти називають притоку інвестицій і підвищення споживацького попиту населення.

За даними Нацбанку України, в 2006 році надходження прямих іноземних інвестицій в країну склала $5,3 млрд (без урахування $4,8 млрд надходжень від приватизації ВАТ "Криворіжсталь") - в два рази більше, ніж за 2005 рік. За підсумками 2006 року об'єми торгів на фондових майданчиках України виросли на 77% в порівнянні з показниками 2005 року.

Як головні причини, що дозволяють сподіватися на зростання фондового ринку України, аналітики називають високі темпи економічного зростання і недооцінювання місцевих компаній в порівнянні з світовими, та і російськими, аналогами. На відміну від російської економіки, залежної від сировинних галузей, розказує аналітик "Ренесанс Капіталу" Катерина Малофєєва, загальна оцінка перспективи української будується виходячи з того, що ми маємо справу з економікою, яка залежить від імпорту енергії, при цьому економікою диверсифікованої і з часткою приватного сектора, що росте. Динамічний розвиток йде в секторах, не пов'язаних із здобиччю і переробкою природних ресурсів, таких, як фінансові послуги, машинобудування, роздрібна торгівля.

При цьому на Україні спостерігається швидше західна модель розвитку: йде постійна конкуренція політичних сил, при цьому проєвропейська спрямованість зовнішньої політики явно підтримується всіма найбільшими партіями (партії швидше різняться в оцінці пріоритетності відносин з Росією). За рахунок розмірів, темпів зростання економіки, політичної ролі, що росте, країні забезпечений інтерес з боку стратегічних інвесторів. Так, наприклад, минулого року в банківському секторі стратегічними інвесторами були куплені практично всі банки, які виставлялися на продаж ("Райффайзенбанк Аваль", Укрексімбанк, Індексбанк); пройшли численні операції з продажу пакетів акцій іноземним інвесторам. "Я вважаю, що в інших секторах відбуватиметься те ж саме - значний інтерес стратегічних інвесторів, який впливатиме на підвищення оцінок компаній", - резюмує експерт.

Потенційний інтерес інвесторів викликають не тільки сектори, орієнтовані на внутрішній попит, хоча саме споживацький сектор вважається найперспективнішим на ринку України. Так, в березні уряд України оголосив про проведення масштабної і амбітної програми реформування електроенергетичного комплексу, розрахованої на найближчі два роки. Планується лібералізація системи тарифоутворення і надання на першому етапі реформи можливості теплогенеруючим компаніям експортувати енергію без посередників, а також продавати електроенергію безпосередньо споживачам. У зв'язку з цим потенційний інтерес для інвестування представляє більшість з представлених на ринку найбільших електрогенеруючих компаній, говорять аналітики.

Аналітики відзначають, що на фоні швидкого зростання вартості енергії і робочої сили в українській економіці відбувається серйозна перебудова, модернізація і підвищення ефективності підприємств. Після підвищення цін на газ в 2006 році, розказує аналітик "Трійки Діалог Україна" Максим Бугрій, передбачалося, що негативний вплив зачепить цілий ряд галузей промисловості. Проте компанії базових галузей, за винятком хімічної, зуміли дуже швидко адаптуватися до нових цін, стали модернізувати виробництво і вводити заходи по підвищенню енергоефективності. На металургійних підприємствах енергоспоживання було скорочене в рази, говорить експерт, і в даний час витрати на газ займають в собівартості виробництва сталі не більш 5-6%. Провідні виробники стали - Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, Індустріальний союз Донбасу - вже упроваджують технології, що дозволяють повністю відмовитися від природного газу при виробництві чавуну, а найбільша українська трубна корпорація "Інтерпайп" починає будувати електросталеплавильне підприємство, яке буде найбільшим в Східній Європі.

До речі, саме з боку інституційних і стратегічних інвесторів країн Східної Європи на Україну сьогодні йде найбільша притока інвестицій. Російським інвесторам стати нічого не заважає стати не менш активними гравцями на українському ринку, тим більше що пропозиції для покупки є. Наприклад, у разі реалізації вже заявлених планів проведення IPO українських компаній їх об'єм в 2007 році, за оцінками аналітиків Альфа-банка, складе не менше $10 млрд. Практично всі ці розміщення проходитимуть на зарубіжних майданчиках, при цьому відповідно до законодавства України об'єм емісії цінних паперів на зовнішньому ринку не повинен перевищувати 25% від статутного фонду емітента.

Приватизація українських підприємств також йде, хоча і не дуже швидко. Так, ще в березні прем'єр-міністр України Віктор Янукович повідомив про надходження від приватизації з початку 2007 років 300 млн. гривень ($59 млн.), що склало 26% від плану.

Ще до 2 квітня 2007 року, коли президент України Віктор Ющенко підписав указ про розпуск Верховної Ради, як одного з ризиків аналітики називали нестабільну політичну ситуацію на Україні. Недавня політична криза підтвердила обгрунтованість цих побоювань. Але при цьому ризик потрясінь на фінансовому ринку оцінювався аналітиками як некритичний, що в цілому підтвердила квітнева динаміка українського фондового ринку. За десять днів після підписання указу президента він скоректувався менш ніж на 9%, після чого знову почав рости.

Набагато більше значення мають неприємні моменти, що лежать зовні сфери великої політики. Низький рівень корпоративного управління, відсутність інформації про компанії і мала ліквідність ринку є сьогодні основними ризиками інвестування в акції українських підприємств.

Середній денний оборот торгів на провідному торговому майданчику України (за підсумками 2006 року - 96% обороту всіх майданчиків) Першій фондовій торговій системі (ПФТС) складає $23 млн. Середній денний оборот ринку акцій на ПФТС - порядка $2-3 млн. Free float акцій, що торгуються, в масі своїй складає від 3% до 5%, спреди високі. На початок квітня сукупна капіталізація 53 найбільш ліквідних українських емітентів складала лише $39 млрд.

Основним принципом роботи на ринку, пояснює віце-президент UFC Capital (Україна) Віталій Шушковській, є торгівля по котируваннях і конкуруючих котируваннях (quote/dealer-driven market). Котирування акцій, введені в систему, вважаються фіксованими. Анонімна торгівля і повноцінні клірингові процедури не передбачені. На практиці переважна більшість операцій полягає по телефону. Єдиний розрахунково-депозитарний центр - це Міжрегіональний фондовий союз, акціонерами якого є органи державної влади, банки, інвестиційні компанії і інші учасники фондового ринку. Реєстр акцій, випущених в документарній формі, ведеться реєстраторами, а неторгові і бездокументні акції зберігаються у депозитаріїв.

На відміну від російського регулятора (ФСФР), державна комісія по цінних паперах і фондовому ринку України хоча і пред'являє до емітентів вимоги по розкриттю інформації, проте, ймовірно, не в достатній мірі контролює її якість і оперативність. У розмові з кореспондентом представник українського брокера, що займається компаніями малої і середньої капіталізації (вважаються претендентами на зростання котирувань від 100% до 300%), повідомив, що часто інформація буває доступна тільки інсайдерам.

Дійсно, погоджується замдіректора торгового департаменту Dragon Capital (Україна) Денис Мацуєв, інформація не завжди приходить так швидко, як хотілося б. Проте прозорість ринку збільшується, все більше компаній переходять на міжнародні стандарти звітності і користуються послугами авторитетних аудиторських компаній. Крім того, росте рівень корпоративного управління і разом з ним - якість і кількість поширюваної компаніями інформації.

Інтернет-трейдінга на українському ринку поки немає, але його поява лише питання часу. ПФТС зараз створює новий майданчик - ринок заявок, який спеціально розробляється з урахуванням подальшої можливості упровадження програмного забезпечення по торгівлі для приватних осіб, що працюють через брокера. Цей майданчик повинен відкритися вже в травні.

До речі, вже незабаром ПФТС доведеться витримувати конкуренцію з боку і зарубіжних, і російських бірж. Про плани відкрити своє представництво в Києві цього року неодноразово оголошувала Варшавська фондова біржа. А минулого року експансію на Україну почала біржа РТС. Ганна Черемушкина, керівник департаменту по зв'язках з громадськістю і ЗМІ біржі РТС: "У грудні 2006 року нами була придбана одна акція біржі ІННЕКС, що дозволило нам ввійти до складу акціонерів. У 2007 році загальні збори акціонерів ІННЕКС ухвалили рішення про збільшення статутного капіталу біржі з 0,6 млн. гривень до 6 млн. гривень (фіксований курс гривні - 5,05 гр./$.-Ъ). До 31 серпня 2007 року ми плануємо викупити не менше 60% допеміссиі. У наші цілі входить побудова загальноукраїнського торгового майданчика із залученням місцевих учасників ринку і використовуванням передових технологій".

Найймовірніше, проблеми інфраструктури біржової торгівлі протягом найближчого часу на Україні будуть розв'язані, хоча учасники ринку і говорять, що російський інвестор поки не може просто прийти на місцевий ринок і купити папери. У будь-якому випадку це буде якась схема, говорять брокери, через два продавці як мінімум - російського посередника і українського партнера.

Набагато серйозніше йде справа із законодавством. За даними учасників ринку, через відсутність адекватної законодавчої бази права міноритарних акціонерів залишаються незахищеними. Так, в 2006 році частки міноритарних акціонерів в "Запорожсталі" і "Азовсталі" були розмиті майже вдесятеро. Не входивши в суперечність із законодавством України, мажоритарний акціонер при збільшенні статутного капіталу компанії може повністю викупити допеміссію за номінальною вартістю.

З урахуванням вищевикладеного далеко не всі аналітики рекомендують інвесторам вкладати в акції українських підприємств. Хоча потенціал зростання котирувань окремих паперів величезний, недосконалість законодавства, низька ліквідність ринку і політична нестабільність ставлять інвестиції в акції українських підприємств в розряд високоризикованих вкладень.

Висновки.

З огляду на специфіку, тенденції і проблеми розвитку українського фондового ринку, можна зробити такі висновки і пропозиції щодо підвищення його ролі у забезпеченні економічної безпеки держави:

на сучасному етапі фондовий ринок України не повною мірою виконує завдання щодо залучення інвестицій до реального сектору економіки; ринок цінних паперів краще виконує завдання перерозподілу власності, тоді як у розвинутих країнах метою більшості угод є отримання доходів та зростання вартості інвестицій;

наявність 10 організаторів торгів в Україні не гарантує переважання організованої торгівлі, аналіз свідчить, що торгівля відбувається за межами організованого ринку;

потребують захисту фінансові інвестори (насамперед міноритарні акціонери) шляхом удосконалення відповідної законодавчої бази, відсутня правова база щодо участі фізичних осіб в операціях на фондовому ринку;

торгівля цінними паперами має бути зосереджена на організованому ринку, оскільки укладання угод за межами організованого фондового ринку применшує інвестиційну привабливість країни, провокує тінізацію українського капіталу;

необхідно поступово централізувати торгівлю цінними паперами, що дасть можливість залучати більше учасників; для цього маємо запровадити пільгове оподаткування операцій купівлі-продажу цінних паперів на організованому ринку та жорсткіше оподаткування на неорганізованому ринку, а також встановити вимоги щодо мінімального обсягу торгів цінними паперами для організаторів торгівлі;

держава має сприяти залученню коштів населення на фондовий ринок, оскільки в Україні заощадження населення становлять від 10 до 20 млрд дол. США; для спрямування їх на фондовий ринок, необхідно запровадити на початковому етапі пільгове оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від операцій з цінними паперами;

маємо підвищити прозорість діяльності емітентів цінних паперів, пристосувати структуру інформації про емітентів до міжнародних стандартів звітності, що забезпечить її презентабельність і дасть змогу інвестору оцінити реальну вартість підприємства та його потенціал;

умова розвитку фондового ринку — поширення практики рейтингування емітентів та інструментів фондового ринку, щоб інвестори могли отримувати інформацію про надійність українських позичальників та емітованих ними цінних паперів, а українські емітенти завдяки цьому отримували вищі міжнародні рейтинги і були успішними на зовнішніх ринках капіталу.

Список використаних джерел

1.     Боровкова В. А. Экономическая литература. – Москва, 2006

2.     Криничанский К.В. Рынок ценных бумаг. Санкт-Петербург, 2007

3.     Головко О. П. Международный рынок ценных бумаг. Киев, 2003

4.     Барановський О.І. Фінансова безпека фондового ринку // Фінанси України. – 1999. - №1

5.     Губський Б.В. Біржові технології ринку. – Київ, 1997

6.     Давидов О.І., Зінченко Я.В. Фондові кризи у ринковій економіці // Фінанси України. – 2000. - №3

7.     Жукова Е.Ф. Общая тория денег и кредита. – Москва: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995

8.     "Загальні засади функціонування Національного депози­тарію України", затверджені Указом Пре­зидента України №703 від 22 червня 1999 року.

9.     Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. – Цінні папери. Фондовий ринок. – Термінологічний –словник. – Л.: БаК, 1999

10. Загорський В.С. Цінні папери. Фондовий ринок. – Наукове видання для студентів економічних спеціальностей. – Львівська комерційна академія. – К.:1996

11. Хоружий Сергій Гаврилович. Проблеми ринку цінних паперів, http://www.horuz.narod.ru/

12. Журнал "Ринок Цінних Паперів" №3 за 2007  рік, стаття „Фондовий ринок України”, ст. 24-25

Страницы: 1, 2