Виробничі потужності підприємства

Розрахунок режимного й ефективного фондів часу

Величина виробничої потужності знаходиться у прямій за-лежності від часу роботи підрозділів основного виробництва підприємства і технологічного устаткування. При розрахунку виробничої потужності для окремих виробничих підрозділів, груп устаткування й окремих верстатів (агрегатів) визначають наступні фонди часу: календарний, режимний (номінальний) і ефективний (дійсний, корисний). Зазначені фонди часу обчис-люються в днях і часах.

Календарний фонд часу:

а)у днях: Фк(д) = 365 (366) днів;

б)у годинах: Фк(г) = 365 * 24 = 8760 год.

Режимний фонд часу відображає номінальну (максимально

можливу) кількість днів (годин) роботи підприємства або його виробничих підрозділів з урахуванням кількості святкових і ви-хідних днів, а також встановленого режиму роботи. За режи-мом роботи розрізняють підприємства безперервної і перервної роботи. До

перших відносяться підприємства нафтовидобувної,
нафтопереробної, газодобувної, металургійної, хімічної, скляної
і деяких інших галузей. До других - підприємства машинобуд-
івної, легкої, харчової і більшої частини інших галузей промис-
ловості.

Для підприємств з безперервним процесом виробництва режим-ний фонд часу дорівнює календарному, дая підприємств із пере-рвним виробництвом він визначається на основі таких формул:

а) у днях: Фр(д) = Фк(д) - Дп - Дв;

б) у годинах: Фр(r) = (Фк(д) - Дп - Дв) * З * t3,

де Дп, Дв - кількість святкових і вихідних днів відповідно

протягом розрахункового періоду (рік, квартал); 3 -змінність (кількість змін) роботи виробничого підрозді-лу; із - номінальна тривалість зміни в годинах. Ефективний (корисний) фонд часу являє собою максималь-но можливий фонд часу роботи устаткування (агрегату, лінії) при заданому режимі роботи підприємства (виробничого підроз-ділу) з урахуванням витрат часу на планово-попереджувальний ремонт. Для підприємств із безперервним процесом виробницт-ва ефективний фонд часу роботи устаткування дорівнює:

а)у днях: Фе(д) = Фр(д) - Др = Фк(д) - Др;

б) у годинах: Фе(г)= Фе(д) * 24 = (Фр(д) - Др) * 24,

де Др - кількість днів простою устаткування в плановому ремонті.

Для підприємств із переривним процесом виробництва ефективний фонд часу роботи устаткування дорівнює:

а) у днях: Фе(д) = Фр(д) - Др = Фк(д) - Дп - Дв - Др;

б) у годинах: Фе(r) = Фе(д) * З * t3 = (Фе(д) - Др) * З * t3 =

= (Фк(д) - Дп - Дв - Др) * З * t,

Простої устаткування внаслідок неукомплектованості робі-тниками, незабезпеченості матеріальними й енергетичними ресурсами, а також через організаційні неполадки при розрахун-ку ефективного фонду часу до уваги не беруться.

На консервних підприємствах і підприємствах ряду галузей харчової промисловості із сезонним характером виробництва розрахунок річного режимного й ефективного фондів часу ви-робничих підрозділів і технологічного устаткування має свою специфіку, яка полягає в наступному:

1. На даних підприємствах номінальна тривалість зміни встановлюється в залежності від характеру продукції і пори року, протягом якого вона виробляється:

для цехів з перервним процесом виробництва (з одним вихідним днем, протягом якого робота повністю припиняється) у сезон при розрахунку виробничої потужності приймається двозмінний режим роботи з 7-го-динною тривалістю зміни;

у міжсезонний період для цехів з перервним виробництвом установлюється двозмінний режим роботи з 8-го-динною тривалістю зміни і двома вихідними днями на тиждень;

при розрахунку потужності цехів з безперервним процесом виробництва (наприклад, цехів, що виробляють томат-продукти), приймається тризмінний режим роботи з 8-годинною робочою зміною. При цьому вихідні дні для кожного працівника визначаються за розробленим календарним графіком.

2. При розрахунку виробничої потужності номінальна тривалість зміни зменшується на величину регламентованих перерв (відповідно до діючих на консервних підприємствах норм), необхідних для періодичного виконання санітарно-гігієнічної обробки устаткування.

3.При здійсненні розрахунків величини виробничої потужності на консервних заводах користуються галузевими рекомендаціями гардо визначення річного фонду часу роботи технологічного устаткування з виробництва консервної продукції в змінах. Наприклад, при виготовленні томатної пасти цей фонд складає від 100 до 150 змін, томатного соку - від 60 до 80 змін, фаршированого перцю - 100 змін, зеленого горошку - від 40 до 70 змін, фруктових компотів - від 100 до 180, освітлених фруктових соків - 70 змін і тд.

1.8.Методика розрахунку виробничої потужності окремих виробничих одиниць

Визначення виробничої потужності підприємства в кінце-вому підсумку зводиться до розрахунку виробничої потуж-ності (пропускної здатності) технологічних ліній, груп устат-кування, окремих агрегатів. Розглянемо алгоритми розрахунку потужності виробничих одиниць, які найчастіше застосовуються на практиці.

Потужність виробничих одиниць з предметно-технологічною спеціалізацією

Виробнича потужність агрегатів періодичної дії (доменних і мартенівських печей, автоклавів, хімічних агрегатів, плавиль-них печей і т.ін.) визначається за формулами:

а) у тоннах (лиття та ін.):

ВП = Q* kв Фе / Тц

б) в одиницях готової продукції (виробах, деталекомплектах та ін.)

ВП = Q* Фе* kв / Тц* Вк

де Q - ємність агрегату; kв - коефіцієнт корисного виходу продукції; Тц- тривалість циклу,год.; Фе - ефективний річний фонд часу роботи агрегату, год.; Вк - вага комплекту лиття на виріб (деталекомплект), т.

Потужність потокової лінії механічної обробки чи складанняпродукції, яка часто визначає виробничу потужність цехів масового і крупносерійного виробництва, розраховується за формулою:

ВП = Фе / ф

де Фе -річний ефективний фонд часу потокової лінії, хв.;

ф - такт потокової лінії, хв.

Виробнича потужність автоматичної потокової лінії визна-чається на основі годинної продуктивності, передбаченої в техні-чному паспорті лінії і річного ефективного фонду часу її роботи.

Методичний підхід до розрахунку виробничої потужності складального виробництва (цеху, дільниці) залежить від типу виробництва. Так, у масовому і крупносерійному виробництві складання виробів здійснюється на потокових лініях (див. роз-рахунок потужності потокової лінії).

В умовах одиничного, дрібно- і середньосерійного виробниц-тва в складальних цехах створюються робочі місця (як тимчасові, так і постійні),

обладнані, як правило, спеціальними стендами, на яких здійснюється складання виробів (так звана «стендова»).

Величина виробничої потужності складального цеху при стендовому складанні виробів залежить від співвідношення наявного ресурсу складального цеху і необхідного питомого ресурсу в розрахунку на один виріб. Наявний ресурс скла-дального цеху розраховується в квадратних метро-годинах, як добуток режимного фонду часу цеху (Ф ) на величину його виробничої площі (§в). Питомий необхідний ресурс на один виріб визначається добутком нормативної трудо-місткості складання виробів (Јод) на площу, яку займає один стенд (§о ). Формула розрахунку виробничої потужності складального цеху має такий вид:

ВП = Sв*Фр / Sод* tод

Особливості розрахунку потужності технологічно

спеціалізованих виробничих одиниць в умовах багатономенклатурного виробництва

При розрахунку потужностей технологічно спеціалізованих виробничих одиниць (цехів, дільниць, груп устаткування, агре гатів)

в умовах багатономенклатурного виробництва виникають труднощі, пов'язані з тим, що:

на тому самому обладнанні виготовляються машиноком-плекти заготовок і деталекомилекти до великої кількості найменувань виробів;

на тих самих площах здійснюється складання різних видів продукції.

В даних умовах можуть застосовуватися два підходи (або способи) до розрахунку потужності виробничих одиниць: спро-щений підхід, заснований на балансових розрахунках, і підхід, що забезпечує розрахунок виробничої потужності у фізичних виробах.

Спрощений підхід до розрахунку потужності

технологічно спеціалізованих виробничих одиниць в

умовах багатономенклатурного виробництва

Перший підхід - спрощений - не передбачає визначення виробничої потужності у фізичних виробах. Даний підхід ши-роко використовується на практиці для техніко-економічного обґрунтування виробничого плану підприємства, однак він не дозволяє оцінити виробничий потенціал промислового підприємства. Суть підходу полягає в розрахунку й аналізі для кожної виробничої одиниці коефіцієнта використання його наявного ресурсу (Кв.р. ). В економічній літературі даний показ-ник, розрахований для окремої групи устаткування, називають коефіцієнтом завантаження устаткування (К3), розрахований для окремого підрозділу основного виробництва (ливарного, складального та ін. цехів (дільниць) - коефіцієнтом викорис-тання його виробничої потужності (Кв.п.). У загальному вигляді розрахунок коефіцієнта використання наявного ресурсу здійснюється за формулою:

Кв.п =Рп / Рн,

Де Рп,Рн - величина потрібного і наявного ресурсу для даної виробничої одиниці.

Методику розрахунку потрібного і наявного ресурсів, що має специфічні особливості для окремих виробничих одиниць, наведено нижче.

На основі розрахованих коефіцієнтів робиться висновок про забезпеченість проектних обсягів виробництва продукції наявними ресурсами відповідних виробничих одиниць (цехів, дільниць, агрегатів, груп устаткування). Виробнича програма вважається обґрунтованою наявним ресурсом відповідної ви-робничої одиниці, якщо Ки.р. < 1.

Коефіцієнт завантаження агрегату періодичної дії (доменної і мартенівської печей, автоклава, хімічного агрегату, плавильної печей і т.ін.) в умовах багатономенклатурного виробництва визначається за формулою:

Кз = Тц * У ( Вкі* Vі) / Q * Фе* kв

де Вкі - вага комплекту лиття на і-ий виріб (деталекомплект), т; Vі - планований річний обсяг випуску і-го виробу (комплектів заготовок до і-го виробу) відповідно до про-екту виробничої програми цеху, шт.

Приклад: На основі вихідних даних прикладу і даних табл. Визначаємо коефіцієнт завантаження (викорис-тання ресурсу) плавильної печі і робимо відповідні висновки щодо обґрунтованості виробничої програми даним ресурсом.

Річна програма випуску і нормативні витрати лиття на одиницю продукції

Коефіцієнт завантаження плавильної печі:

Кз = _2,8-(1,840*246+ 0,945-610 + 3,536*185) = 0,53

3,8*0,672*3488

Значення коефіцієнта завантаження (0,53) дозволяє зроби-ти висновок про забезпеченість проектних обсягів виробницт-ва продукції наявним ресурсом плавильної печі.

Коефіцієнт використання ресурсу складального цеху (дільниці) за умов стендового складання виробів в рамках 6а-гатономенклатурного виробництва:

Кв.р. = У * Sоді * tоді * Vі / Sв * Фр

де Sоді - площа,яку займає один стенд для складання і-того виробу, м2; tоді- нормативна трудомісткість складання одного виробу і-того виду,

Vі- плановий річний обсяг випуску і-го виробу відповідно до поекту виробництва програми цеху, шт.н-год.;

Спрощений підхід до розрахунку виробничої потужності технологічно спеціалізованого обладнання в умовах багатоно-менклатурного виробництва полягає в розробці й аналізі балан-су завантаження обладнання провідного цеху (дільниці) у розрізі окремих його груп. З цією метою для кожної групи об-ладнання розраховується наявний і необхідний фонд часу. На-явний фонд часу визначається добутком середньорічної кількості обладнання й ефективного річного фонду часу оди-ниці обладнання. Необхідний фонд часу розраховується, вихо-дячи з планованих обсягів виробництва продукції (відповідно до проекту виробничої програми підприємства) і нормованих верстато-годин по групах обладнання на одиницю виробу.

Коефіцієнт завантаження обладнання для кожної і-ої групи верстатів (Кз.) розраховується за формулою:

Кзj = У tодіj * Vі / Оj* Феj

де tодіj. - нормативна трудомісткість обробки одного детале-комплекта і-го виду, на j-ому обладнанні, н-год.; О- се-редньорічна кількість обладнання уїк групи, од.; Феj -річний ефективний фонд часу обладнання j-ї групи, год. На основі зіставлення наявного і необхідного фондів часу й аналізу коефіцієнтів завантаження по кожній групі обладнан-ня роблять висновки: 1) про можливість збільшення виробни-чої програми (за наявності лишків фонду часу обладнання по всіх групах); 2) про скорочення виробничої програми (при де-фіциті часу по всіх (або більшій частині) групах обладнання); 3) про наявність «вузьких місць» (при нестачі наявного фонду часу по одній чи декількох групах обладнання.

Розрахунок потужності технологічно спеціалізованих

виробничих одиниць в умовах багатономенклатурного

виробництва у фізичних виробах

Необхідність оцінки виробничого потенціалу промислового підприємства обумовлює необхідність розрахунку потужності ви-робничих одиниць у фізичних виробах, що входять до його складу. Для визначення потужності технологічно спеціалізованої виробни-чої одиниці у фізичних виробах в умовах багатономенклатурного виробництва виникають певні труднощі, пов'язані з необхідністю вибору структури розраховуваної виробничої потужності.

Наведений нижче алгоритм дозволяє розрахувати для будь-якої технологічно спеціалізованої виробничої одиниці по-тужність у фізичних виробах лля двох варіантів її структури:

структури, тотожної структурі проекту виробничої програ-ми підприємства (цеху, ділянки) у фізичних виробах;

структури, тотожної структурі ресурсомісткості (трудомісткості) проекту виробничої програми підприємства (цеху, дільниці).

Алгоритм включає таку послідовність розрахунків:

1) виділяється виріб-представник, що має найбільшу питому вагу у виробничій програмі цеху, дільниці (чи будь-який інший виріб);

2) для кожного і-го виробу розраховується коефіцієнт при- ведення (kпі):

kпі = Рі / Рп

де Рі -. нормативна питома витрата ресурсу відповідної ви-робничої одиниці на один виріб і-го виду (комплект за-готовок, деталекомплект, виріб), (нормо-год.; м2-год; т та ін.); Рп - нормативна питома витрата ресурсу даної ви-робничої одиниці на один виріб-представник (комплект заготовок або деталекомплект-представник), (нормо-год.; м2-год; т та ін.).

3) визначається обсяг випуску і-ої продукції у виробах-представниках комплектах заготовок, деталекомплектах-представниках), (Vпі), шт.:

Vпі = Vі * kпі,

де Vі - планований річний обсяг випуску і-го виробу (деталекомплекта) відповідно до проекту виробничої програ-ми підприємства, шт.;

4) визначається весь обсяг випуску продукції цеху (дільниці) у виробах-представниках (комплектах загото- вок, деталекомплектах-представниках), (Vп), шт.:

Vп=У Vпі,

5) розраховується потужність (пропускна здатність) виробничої одиниці (цеху, дільниці, групи обладнання) у виро-бах-представниках (комплектах заготовок, деталекомплектах-представниках), (ВПп), шт.:

ВПп = Рнз / Рп

де Рнз - загальний річний обсяг наявного ресурсу відповід-ної виробничої одиниці (потужність плавильної печі в тоннах металу; річний ефективний фонд часу групи ус-таткування в годинах; ресурс складального цеху (дільниці) у м2-год. і т.ін.).

6) визначається потужність (пропускна здатність) виробни-чої, одиниці у фізичних виробах (комплектах заготовок, деталекомплектах), шт.:

а)питома вага продукції і-го виду в загальному обсязі на- ведених до представника виробів (комплектів загото-вок, деталекомплектів) (Уі), %:

Уі = Vпі /Vп *100,

б) потужність (пропускна здатність) виробничої одиниці у фізичних виробах (комплектах заготовок, деталеком- плектах), (ВПі), шт.:

ВПі = ВПп * Уі / Кпі*100

7) розраховується нормативна питома витрата ресурсу на один збірний виріб (збірний комплект заготовок, збірний деталекомплект), (Рзк), (нормо-год.; м2-год; т та ін.):

Рзк = У * Рі * Уі /100

8) визначається потужність (пропускна здатність) виробни-чої одиниці в збірних виробах (збірних комплектах заго-товок, збірних деталекомплектах), (ВПзк), шт.:

ВПзк = Риз / Рзк

9) розраховується потужність (пропускна здатність) вироб-ничої одиниці у фізичних виробах (комплектах заготовок, деталекомплектах), (ВПі), шт.:

ВПі = ВПзк * Уі /100

Нижче наведений приклад використання розглянутого алго-ритму для розрахунку потужності двох виробничих одиниць -групи токарних і свердлильних верстатів.

Приклад : На основі даних прикладу визначимо виробничу потужність (пропускну здатність) токарського і свердлильного устатку-вання в деталекомплектах-представниках та у фізичних деталекомплек-тах. В якості виробу-представника обраний виріб «Б», частка якого в загальному випуску продукції відповідно до проекту виробничої про-грами цеху складає 58,6% у фізичних виробах і 51,6% по трудомісткості.

Коефіцієнти приведення до виробу-представника «Б» по групі то-карних верстатів дорівнюють:

кп1 = 32/27 = 1,185; кп2 = 1,000;

кп3 = 41/27 = 1,519.

Виробнича потужність (пропускна здатність), виражена в приведених до виробу-представника «Б» деталекомплектах, по групі токарних верстатів складе: 29568 / 27 = 1095 (шт.), по групі свердлильних верстатів: 32832 / 32 = 1026 (шт.).

Оскільки необхідний фонд часу роботи токарного устаткування, розрахований виходячи з проектних обсягів виробництва і норматив-ної трудомісткості (31927 станко-годин), перевищує наявний фонд (29568 станко-годин), виробнича потужність у фізичних деталекомплек-тах по кожному найменуванню виробів буде нижчою ніж проектні обсягі виробництва. По групі ж свердлиль-них верстатів, навпаки, відзначається перевищення наявного фонду часу (32832 станко-години) над необхідним (26599 станко-годин), в резуль-таті чого виробнича потужність у фізичних деталекомплектах по кожному найменуванню виробів є вищою проектних об-сягів виробництва.

При цьому легко переконатися, что структура виробничої потуж-ності, розрахована у фізичних деталекомплектах, відповідає закладеній у проекті структурі виробничої програми цеху: (228/ 964) . 100 = 23,6%; (565/964) * 100 - 58,6%; (171 / 964) * 100 - 17,8%.

Розрахунок виробничої потужності (пропускної здатності) токарсь-кого і свердлильного устаткування в складальних і фізичних деталеком-плектах поданий у табл.

Розрахунок виробничої потужності (пропускної

здатності) груп устаткування в складальних

і фізичних деталекомплектах

Трудомісткість обробки одного збірного (приведеного до виробу Б) деталекомплекта по групі токарного устаткування складає: 7,9+13,9+9,7 = 31,6 (н-год.), по групі свердлильних верстатів: 3,3+23,5+1,2 = = 28,0 (н-год.). Виробнича потужність у збірних комплектах складе:

по групі токарських верстатів: 29568 /31,6 = 937 (шт.);

по групі свердлильних верстатів: 32832 / 28,0 = 1173 (шт.).

Розрахована виробнича потужність груп устаткування у фізичних деталекомплектах має структуру, тотожну структурі трудомісткості виробничої програми цеху (за проектом).

Використовуючи розглянутий вище алгоритм можна розрахувати виробничу потужність будь-якого техноло-гічно спеціалізованого підрозділу основного виробництва (ли-варного, ковальського, зварювального, складального й іншого цехів та дільниць) в умовах багатономенклатурного виробниц-тва у фізичних виробах, структура яких буде тотожна або структурі проекту виробничої програми у фізичних виробах, або структурі ресурсомісткості виробничої програми.

1.9. Оптимізація виробничої потужності підприємства

На підприємстві з багатономенклатурним виробництвом може бути розрахована велика кількість значень величини ви-робничої потужності. При цьому кожному варіанту виробничої потужності буде відповідати різна величина валового доходу і прибутку від реалізації продукції, різний ступінь завантажен-ня технологічного устаткування і т.ін. Звідси випливає висно-вок про можливість і необхідність визначення оптимально! ви-робничої потужності підприємства, тобто такої виробничої програми, за якої обраний в якості критерію оптимальності по-казник досягає свого екстремального (мінімального чи макси-мального) значення.

У якості критеріального показника в розрахунках оптималь-ної величини виробничої потужності підприємства теоретично може бути використаний будь-який абсолютний показник, що характеризує результативність операційної діяльності підприє-мства. На практиці ж у зазначених розрахунках найчастіше використовують один із двох критеріїв оптимальності: максимум прибутку від реалізації продукції; максимальне завантаження технологічного устаткування.

Для визначення оптимального варіанта виробничої потуж-ності використовують методи оптимального планування, зок-рема, метод лінійного програмування і симплекс-метод.

Загальна економіко-математична модель оптимальної вироб-ничої потужності підприємства в канонічному вигляді:

Z = УСjХj = тах(тіп),

п _____

У аіj * Хj = бj, і = l, т

j = 1

_____

Хj? 0, і = l, п , де

п - кількість змінних (невідомих); кількість основних змінних відповідає кількості найменувань продукції, що випускається, кількість додаткових змінних дорівнює кількості рівнянь у системі основних обмежень (обме-жень по ресурсах);

т - кількість основних обмежень;

Хj - значення змінних; значення основних змінних харак-теризують обсяги запланованої до випуску продукції; значення кожної додаткової змінної відбиває величину недовикористаного ресурсу відповідного, виду (наприк-лад, недовикористаний час роботи відповідної групи ус-таткування);

аіj - нормативна величина витрат і-го ресурсу на виробниц-тво

одиниці j-го виду продукції (наприклад, норматив-на трудомісткість механообробки одиниці продукції j-го виду продукції на і-ому устаткуванні);

бj - обсяг ресурсуі-го виду (наприклад, фонд часу роботи і-ї

групи металорізального устаткування);

Сj- коефіцієнти при невідомих у цільовій функції.

При визначенні оптимальної виробничої потужності підприє-мства, яка максимізує сумарний прибуток від реалізації продукції, вирішується завдання лінійного програмування на максимум цільової функції. У цьому випадку коефіцієнти при основних змінних у цільовій функції дорівнюють величині прибутку від реалізації одиниці продукції j-го виду; додаткові ж змінні увій-дуть в цільову функцію з нульовими коефіцієнтами.

При визначенні оптимальної виробничої потужності підприємства, що максимізує завантаження технологічного ус-таткування (мінімізує сумарні простої устаткування) вирішуєть-ся завдання лінійного програмування на мінімум цільової функції, що характеризує сумарні простої устаткування. У цьо-му випадку коефіцієнти при основних перемінних у цільовій функції дорівнюють нулю, а при додаткових - одиниці.

Приклад : На основі вихідних даних, поданих в умовних при-кладах, даних побудуємо математичну мо-дель і розрахуємо оптимальну виробничу потужність підприємства за двома зазначеними вище критеріями.

Додаткові вихідні дані для розрахунку оптимальної виробничої потужності підприємства

Економіко-математична модель оптимальної виробничої потужності підприємства, що максимізує сумарний прибуток від реалізації про-дукції, у канонічному вигляді:

Z = 191Х1+ 176 Х2 +-229 Х3 + 0Х4 + 0 Х5 + О Х6 + О Х7 + О Х8 + О Х9 = тах 32Х1 + 27Х2 + 41Х3 + Х4 = 29568

19 X, + 32

19Х1 + 32 Х2 + 13 Х3 + Х5 = 32283

29Х1 + 23 Х2 + 42 Х3 + Х6 = 37280

14Х1 + 21 Х2 + 17 Х3 + Х7 = 25560

1,840Х1 + 0,945 Х2 + 3,536Х3 + Х8 = 3181

968Х1 + 783 Х2 + 576 Х3 + Х9 = 991872

Хj? 0, j = 1,9

Економіко-математична модель оптимальної виробничої потужності підприємства, що мінімізує сумарні простої устаткування (максімізує ступінь використання технологічного устаткування), у канонічному виді:

Z = 0 Х1 + 0 Х2 + 0 Х3 + Х4 + Х5 + Х6 + Х7 = тіп

32Х1 + 27Х2 + 41Х3 + Х4 = 29568

19Х1 + 32Х2 + 13Х3 + Х5 = 32283

29Х1 + 23Х2 + 42Х3 + Х6 = 37280

14Х1 + 21Х2 + 17Х3 + Х7 = 25560

Хj? 0, j = 1,7

Зробивши розрахунки симплексним методом із застосуванням відповідного програмного забезпечення, одержимо оптимальну вироб-ничу потужність підприємства.

А. Виробнича потужність, що максимізує сумарний прибуток від реалізації продукції:

продукція "А" (Х1) = 146 шт.

продукція "Б" (Х2) = 922 шт.

продукція "У" (Х3) = 0 шт.

Загальна сума прибутку від реалізації продукції (значення цільової функції):

Z = 191-146 + 176-922+229-0 = 190158(грн.)

Б. Виробнича потужність, що мінімізує сумарні простої устаткування:

продукція "А" (Х1) = 0 шт.

продукція "Б" (Х2) = 977 шт.

продукція "В"(Х3) = 77 шт.

Сумарний час простоїв металорізального устаткування (значення цільової функції):

Z = 11543 + 3717 = 15260 (станко-годин)

У сучасних умовах господарювання максимальне використання виробничих потужностей підприємства є найдешевшим заходом . що різко впливає на ефективність роботи кожного з них.виробничі потужності підприємств, матеріальною основою яких є учасні системи машин, мають динамічний характер. У їхньому складі відбуваються якісні, та кількісні зміни.

Якщо не враховувати впливу обєктивних факторів на зміну потужностей, то це позначиться на ефективності їх використання. Особливо чутливий такий вплив в умовах частої зміни продукції і технології її виготовлення. Освоєння виробництва нових модернізірованих виробів у багатьох випадках зумовлює зміну структури потужностей, а іноді вимагає докорінної їх перебудови. Важлива роль тут відводиться новій технології. Так, застосування при виготовленні різний їхніх розмірів і форм складових готових виробів зумовлює суттєві зміни в якісному і кількісному складі устаткування, насамперед в обраних виробництвах, що впідсумку стимулює необхідність перебудови структури їх сисстем машин.

Важливість і необхідність належної координації всіх елементів системи машин, які перебувають в безперервному русі і розвитку, зумовлена і тим, що на багатьох підприємствах цей прцес виробництва має дискретний характер. Формування і налагодження стійких звязків між елементами систем за допомогою відповідних методів регулювання набуває важливого практичного значення, оскільки дає змогу підтримувати системи в належному робочому стані і ефективно функціонувати.

Досягнення стійкої збалансованої структури систем машин вимагае постійного впорядкування складових їх єлементів та удосконалення організаційних звязків між ними, тобто відповідного управління системами машин підприємства.

Раціонально побудована система машин підприємства і його підрозділів може стійко функціонувати протягом порівняно тривалого періоду. Однак, можливі певні відхилення, насамперед у пропускній здатності окремих машин, їх підсистем і системи в цілому на різних рівнях ієрархічної структурної побудови підприємства. Прицьому. Одні з них мають мінімальну пропускну здатність, а інші - максимальну. В зв язку з цим, середній коефіцієнт завантаження устаткування знижується, що позначається на ефективності використання виробничих потужностей для швидкого освоєння випуску нової продукції.

1.10.Виробничий фактор «капітал» як основне джерело підвищення єфективності виробництва.

У практичному розумінні «капітал» - це вкладене в основну спрвву джерело доходу, що дає суспільно корисний єфект. Перевищення вкладень від використання капіталу коштів над вкладеннями утворить прибуток. Спрямування її частини на розвиток виробництва означає капіталізацію (реінвестування) прибутку.

Доход приносить не тільки виробничий фактор «капітал», а й інші джерела (гроші, акції і т.п.). Однак усі ці джерела в остаточному підсумку забезпечують доход в результаті інвестування в об єкти підприємницької діяльності - виробництво товарів, послуг, що задовольняють потреби суспільства.

Так, гроші не приносять їхнім власникам доходу доти, поки вони не вкладені у прибуткову справу. Внески в банк приносять їхнім вкладникам доход у вигляді відсотків завдяки тому, що банк інвестує прийняті ним внески у виробництво шляхом надання підприємствам кредитів під більш високий відсоток, ніж відсоток за вкладами.

Капітал, як виробничий фактор виступає, з одного боку, у формі грошового або речового капіталу, а з іншого - у формі власного або чужого капіталу.

Ця неоднозначність визначається структурою балансу підприємства. Якщо дивитися з боку пасиву, то можна виділити власний капітал підприємства, тобто фінансові кошти, які підприємство (підприємець) створює саме собі, ічужі (позикові) кошти, що утворюють чужий капітал.

З боку активу можна виділити грошовий капітал (фінансові кошти) і речовий (реальний) капітал. Надання грошового капіталу для купівлі засобів виробництва називається фінансуванням, перетворення грошового капіталу в реальний капітал - інвестуванням.

Таким чином, інвестиції фінансуються за рахунок власного капіталу підприємства (самофінансування) і за рахунок чужого капіталу шляхом залучення позикових коштів. Існують різні механізми залучення позикових коштів (у формі позички, кредиту, випуску облігацій, венчурного фінансування, лізінгу).

Величина виробничого фактора «капітал» змінюється під впливом інвестицій і витрат капіталу. Якщо інвестиції дорівнюють витратам, то капітал залишається незмінним.

У випадку, коли інвестиції меньші ніж витрати. Величіна капіталу падає (такий стан характерний останніми роками для багатьох виробництв російської промисловості). Якщо інвестиції перевищують витрати виробництва, о капітал зростає.

Засоби виробництва тривалого користування надовго прив язують фінансові кошти до виробництва, тому плата за користування таким капіталом висока: мають місце витрати фінансових коштів на відсоток і виробничий капітал на амортизацію і ремонт. Ці витрати виникають незалежно від кількості виробленої продукції, тобто є постійними. Якщо в капіталомісткому виробництві фактор «капітал» увесь час виявляється незавантаженим, то постійні витрати розподіляються на меньшу кількість продукції, що призведе до зростання цих витрат на одиницю продукції, зниженню прибутку й рентабельності капіталу.

Коли прибуток дорівнює нулю, то це порог прибутковості (точка критичного обсягу виробництва). При меньшому обсягу виробництва (обсягу прдажів) підприємство зазнає збитків. При збільшенні виробництва понад критичний обсяг підприємство дістає прибуток.

На підприємстві, яке повніше використовує свої виробничі потужності, при тому ж обсягу поточного виробництва рентабельність продукції буде вищою. Максимальна рентабельність досягається при повному використанні виробничих потужностей. У з вязку із цим найважливішим завданням управління підприємством є повне використання виробничих потужностей.

Вирішення цього завдання досягається систематичним оновленням

продукції, що забезпечує підтримку попиту на даному ринку, і проникнення на інші ринки, де попит на дану продукцію досить високий. Іншим способом вирішення цього завдання є раціональна диверсифікованість виробництва шляхом розширення сфери діяльності підприємства по життєвому циклу продукції (наприклад, не тільки виготовлення технологічного устаткування, а й його монтаж і налагодження в споживача, профілактичне обслуговування і ремонт) і розширення номенклатури продукції в межах даної технології (найпростіший, широко розповсюджений варіант - випуск різних модифікацій на основі базової конструкції).

Визначальний вплив на величину виторгу на одиницю продукції мають:

якість виробу;

матеріфломісткість;

енергоємність;

фондоємність;

трудомісткість (точніше, зарплатоємність) продукції.

Значення цих параметрів визначаються на стадії проектування й досвідченного відпрацьовування продукції й технологічної системи виготовлення.

Очевидно, чим нижча зарплатоємність продукції. Тим при повному обсягу виробництва підприємство починає одержувати прибуток. Тому одним із завдань стратегічного управління є розміщення виробництв компанії в районах, щозабезпечують зниження затратоємності продукції. Так, багато транснаціональних компаній розміщують свої трудомістсткі складні виробництва в регіонах з дешевою робочою силою.

Матеріалоємні виробництва (наприклад, металургійні) доцільно розміщувати поблизу джерел сировини, щоб максимально знизити транспортні витрати.

Наукомісткі виробництва краще розміщувати там, де є кваліфікована робоча сила і тому не потрібно додаткових витрат на навчання.

Виробництва, що потребують великих територій, розміщують у районах з більш низькою ціною на землю. Однак слід зазначити, що всі зусилля зі зниження затратоємності продукції можуть не виправдатися, якщо буде вироблятися продукція низької якості (з низкою ціною продажу).

2. Розрахункова частина.

Завдання №1

На підставі вихідних даних розрахуємо тривалість виробничого циклу виготовлення виробів при використанні послідовного, паралельного та паралельно-послідовного виду руху предметів праці.

Вихідні дані:

Вирішення завдання:

1) Розрахуємо тривалість технологічного циклу при використанні послідовного виду руху предметів праці:

Тпосл = 15* 5 3/1+6/1+2/1+12/2+3/1+8/1 = 2100хв.

2) Побудуємо графік для послідовного виду руху:

3) Розрахуємо тривалість технологічного циклу при використанні паралельного виду руху предметів праці:

Тпар = 75-15 * 8 + 15 3 + 6 + 2 + 6 + 3 + 8 = 900хв.

4) Побудуємо графік для паралельного виду руху:

5) Розрахуємо тривалість технологічного циклу при використанні паралельно-послідовного виду руху предметів праці:

Тпар.посл = 2100 - 75 - 15 * 3/1+2/1+2/1+3/1+3/1 = 1320хв.

6) Побудуємо графік для паралельно-послідовного виду руху:

Завдання №2

На підставі вихідних даних розрахуйте основні параметри безперервно потокової лінії виготовлення виробу з робочим конвеєром, а саме:

- такт потокової лінії;

- чисельність робочих місць (розрахункову, прийняту);

- коефіцієнти завантаження робочих місць;

- швидкість руху конвеєру;

- робочі зони для виконання кожної операції;

- довжину робочої ділянки і замкнутої стрічки конвеєра;

- тривалість технологічного циклу виготовлення одного виробу на потоковій лінії;

- технологічний, транспортний та резервний запас виробів

Вихідні дані:

Вирішення завдання:

1) Визначаємо такт роботи лінії:

r = (480-35)*2 / 300*2 = 890 / 600 = 1,48 ? 1,5 хв/од.

2) Розраховуємо кількість робочих місць та рівень їх завантаження

№ Розрахункова к-сть Прийнята к-сть Коефіцієнт

операції робочих місць робочих місць завантаження

1 Ср = 6,0 /1,5 = 4 Спр = 4 Кз = 4 /4 = 1

2 Ср = 2,3 /1,5 = 1,5 Спр = 2 Кз = 1,5 /2 = 0,75

3 Ср = 7,0 /1,5 = 4,7 Спр = 5 Кз = 4,7 /5 = 0,94

4 Ср = 2,5/1,5 = 1,7 Спр = 2 Кз = 1,7 /2 = 0,85

5 Ср = 3,5 /1,5 = 2,3 Спр = 3 Кз = 2,3 /3 = 0,77

6 Ср = 4,0 /1,5 = 2,7 Спр = 3 Кз = 2,7 /3 = 0,9

3) Розрахуємо швидкість руху конвеєра:

Vк = 1,1 /1,5 = 0,73 м/хв.

4) Визначимо робочі зони кожної операції:

№ операції Робоча зона операції

1 L1 = 1,1*4 = 4,4

2 L2 = 1,1*2 = 2,2

3 L3 = 1,1*5 = 5,5

4 L4 = 1,1*2 = 2,2

5 L5 = 1,1*3 = 3,3

6 L6 = 1,1*3 = 3,3

5) Визначимо довжину робочої ділянки конвеєра:

Lр = 4,4+2,2+5,5+2,2+3,3+3,3 = 20,9 м

6) Визначаємо довжину замкнутої стрічки конвеєра:

Lз.с. = 2*20,9+2*3,14*0,55 = 45,25 м

7) Визначаємо тривалість технологічного циклу:

Тц = 1,5*(4,4+2,2+5,5+2,2+3,3+3,3) = 31,35 хв.

8) Визначаємо розмір запасів:

технологічний Zт = 4+2+5+2+3+3 = 19 од.

транспортний Zтт = 19-1 = 18 од.

резервний Zр = 0,04*300 = 12 од.

загальний Z = 19+23+12 = 54 од.

Завдання №3

На підставі вихідних даних розрахуйте основні параметри однопредметної прямоточної лінії виготовлення виробу, а саме:

- такт потокової лінії;

- чисельність робочих місць (розрахункову, прийняту);

- коефіцієнти завантаження робочих місць;

- чисельність робочих;

- регламент роботи лінії;

- межопераційні запаси;

- графік змінювання межопераційних запасів;

Вихідні дані:

Вирішення завдання:

1) Визначаємо такт роботи лінії:

r = 480 / 130 = 3,7 хв/од.

2) Розраховуємо кількість робочих місць та рівень їх завантаження:

№ Розрахункова к-сть Прийнята к-сть Коефіцієнт

операції робочих місць робочих місць завантаження

1 Ср = 7,0 /3,7 = 1,9 Спр = 2 Кз = 1,9 /2 = 0,95

2 Ср = 8,0 /3,7 = 2,2 Спр = 3 Кз = 2,2 /3 = 0,73

3 Ср = 2,3 /3,7 = 0,6 Спр = 1 Кз = 0,60 /1 = 0,60

4 Ср = 9,0 /3,7 = 2,4 Спр = 3 Кз = 2,4 /3 = 0,80

5 Ср = 3,5 /3,7 = 0,95 Спр = 1 Кз = 0,95 /1 = 0,95

6 Ср = 4,0 /3,7 = 1,1 Спр = 2 Кз = 1,1 /2 = 0,55

3) Розробляємо регламент роботи лінії:

4) Розрахуемо міжопераційні запаси:

ДZ 1-2 = 0,2*240*2 / 7,0 - 0,2*240*3 / 8,0 = -4,3 (-4)

ДZ 1-2 = 0,7*240*2 / 7,0 - 0,7*240*2 / 8,0 = 6 (6)

ДZ 1-2 = 0,1*240*1 / 7,0 - 0,1*240*2 / 8,0 = -2,57 (-2)

ДZ 2-3 = 0,2*240*3 / 8,0 - 0,2*240*1 / 2,3 = -2,87 (-3)

ДZ 2-3 = 0,42*240*2 / 8,0 - 0,42*240*1 / 2,3 = -18,67 (-19)

ДZ 2-3 = 0,38*240*2 / 8,0 - 0 = 22,8 (+22)

ДZ 3-4 = 0,2*240*1 / 2,3 - 0,2*240*2 / 9,0 = 10,2 (+11)

ДZ 3-4 = 0,4*240*1 / 2,3 - 0,4*240*3 / 9,0 = 9,74 (+10)

ДZ 3-4 = 0 - 0,4*240*2 , 9,0 = -21,33 (-21)

ДZ 4-5 = 0,2*240*2 / 9,0 - 0,2*240*1 / 3,5 = -3,04 (-3)

ДZ 4-5 = 0,4*240*3 / 0,4*240*1 / 3,5 = 4,57 (+5)

ДZ 4-5 = 0,4*240*2 / 9,0 - 0,35*240*1 / 3,5 = -2,67 (-2)

ДZ 5-6 = 0,6*240*1 / 3,5 - 0,6*240*1 / 4 = 5,14 (+5)

ДZ 5-6 = 0,1*240*1 / 3,5 - 0,1*240*2 / 4 = 5,14 (-6)

ДZ 5-6 = 0,25*240*1 / 3,5 - 0,3*240*1 / 4 = 0,86 (+1)

5) Побудуємо графіки змінювання межопераційних запасів:

0 60 120 180 240

Завдання №4

На підставі вихідних даних розрахуйте основні параметри багатопредметної змінно-потокової лінії виготовлення виробу, а саме:

- тривалість роботи лінії по виготовленню кожного виду виробу;

- витрати часа на переналадку;

- приватні такти роботи лінії по виготовленню кожного виду виробу використовуючи наступні методи:

а) розподілення дійсного фонду роботи лінії пропорційно трудомісткості програмних завдань;

б) розрахунок через незмінну кількість робочих місць на лінії та трудомісткість обробки;

в) розрахунок шляхом преведення програми до умовного об єкту.

Побудуйте календарний графік роботи лінії.

Вирішення завдання:

1 спосіб

1) Визначаємо тривалість роботи лінії по виготовленню кожногго виду виробів:

ФА = 23*2*8 (1-0,07) *8000*2,3 / 8000*2,3+8050*3,5+4010*4 = =100,57год. = 6,3 діб

ФБ = 23*2*8 (1-0,07) *8050*3,5 / 8000*2,3+8050*3,5+4010*4 = =154год. = 9,6 діб

ФВ = 23*2*8 (1-0,07) *4010*4 / 8000*2,3+8050*3,5+4010*4 =

=87,67год. = 5,48 діб

2) Визначимо витрати часу на переналадку лінії:

Фвт = 23*2*8*0,07 = 25,76 год = 1 доба

3) Будуємо графік роботи лінії:

4)

5) Визначаємо пиватні такти роботи лінії:

А = 100,57*60 / 8000 = 0,75 хв.

Б = 154*60 / 8050 = 1,15 хв.

В = 87,67*60 / 4010 = 1,31 хв.

2 спосіб

Через незмінну кількість робочих місць на лінії та трудомісткість обробки:

С = 8000*2,3+8050*3,5+4010*4 / 23*8*2*0,93*60 = 3,0492

А = 2,3 / 3,0492 = 0,75

Б = 3,5 / 3,0492 = 1,15

В = 4,0 / 3,0492 = 1,31

3 спосіб

Шляхом приведення програми до умовного об єкту:

За умовний об єкт приймаємо виріб А.

КпрА = 2,3 / 2,3 = 1

КпрБ = 3,5 / 2,3 = 1,52 ? 1,5

КпрВ = 4,0 / 2,3 = 1,74 ? 1,7

NппА = 8000*2,3 = 18400

NппБ = 8050*3,5 = 28175

NппВ = 4010*4,0 = 16040

7% = 1-0,07 = 0,93

23*2*8*0.93 = 342,24

rум = 342,24*60 / 18400+28175+16040 = 0,328

rА= 0,328*2,3 = 0,75

rБ= 0,328*3,5 = 1,15

rВ= 0,328*4,0 = 3,1

Завдання №5

На підставі вихідних даних розрахуйте виробничу потужність підрозділу та показники рівня її використання, а саме:

- плановий та фактичний коефіцієнт екстенсивного рівня використання виробничої потужності;

- плановий та фактичний коефіцієнт інтенсивного рівня використання виробничої потужності;

- плановий та фактичний інтегральний коефіцієнт використання виробничої потужності4

- резерв використання виробничої потужності (запланований і фактичний).

Кількість встановленого обладнання по відділенням відповідно 3,2 та 4 одиниці; відсоток виконання планового обсягу виробництва продукції по відділенням відповідно 100,5%, 84,2% та 95,1%.

Вихідні дані:

Вирішення завдання:

1) Визначимо ефективний фонд часу роботи устаткування по відділенням:

Відділення №1 Теф = 8760*0,925 = 8103 год.

Відділення №2 Теф = 8760*0,969 = 8488 год.

Відділення №3 Теф = 8760*0,958 = 8392 год.

2) Визначимо фактичний фонд часу роботи устаткування по відділенням:

Відділення №1 Теф = 8760*0,925 = 8103 год.

Відділення №2 Теф = 8760*0,971 = 8505 год.

Відділення №3 Теф = 8760*0,960 = 8409 год.

3) Визначимо виробничу потужність по відділенням:

Відділення №1 М1 = 8103*14,30*3 = 347619 т.

Відділення №2 М2 = 8488*13,36*2 = 226799 т.

Відділення №3 М3 = 8392*16,70*4 = 560586 т.

Виробничу потужність цеху визначаємо по «вузькому місцю». «Вузьким місцем» є друге відділення - 226799 т.

4) Заплануємо випуск продукції по відділенням:

Відділення №1 ВП1 = 220000 т.

Відділення №2 ВП2 = 220000 т.

Відділення №3 ВП3 = 220000 т.

Випуск продукції, т.

560586

347619 Виробнича

226799 потужність

Відділення

Відділення №1 Відділення №2 Відділення №3

5) Визначимо фактичний випуск продукції по відділенням:

Відділення №1 ВФ1 = 220000*1,005 = 221100 т.

Відділення №2 ВФ2 = 220000*0,842 = 185240 т.

Відділення №3 ВФ3 = 220000*0,85 = 209000 т.

6) Визначимо фактичну середньочасову продуктивність одиниці обладнання по відділенням:

Відділення №1 g1 = 221100 / 3*8120 = 9,08 т/год.

Відділення №2 g 2 = 221100 / 2*8505 = 10,89 т/год.

Відділення №3 g 3 = 221100 / 4*8409 = 560586 т/год.

7) Розрахуємо коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування:

Відділення №1 Ке1 = 3*8120 / 3*8103 = 1,002

Відділення №2 Ке 2 = 2*8505 / 2*8488 = 1,002

Відділення №3 Ке 3 = 4*8409 / 4*8392 = 1,002

8) Розрахуємо коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування:

Відділення №1 Кі1 = 9,08 / 14,30 = 0,6350

Відділення №2 Кі 2 = 10,98 / 13,36 = 0,8219

Відділення №3 Кі 3 = 6,21 / 16,70 = 0,3719

9) Розрахуємо інтегральний коефіцієнт завантаження устаткування:

Відділення №1 Кінт1 = 1,002*0,6350 = 0,6363

Відділення №2 Кінт 2 = 1,002*0,8219 = 0,8235

Відділення №3 Кінт 3 = 1,002*0,3719 = 0,3726

10) Визначимо наявні резерви використання виробничої потужності:

Відділення №1 R1 = 1-0,6363 = 0,3637

Відділення №2 R 2 = 1-0,8235 = 0,1765

Відділення №3 R 3 = 1-0,3726 = 0,6274

Висновок

Отже, як бачимо, на всіх стадіях організації технічної підготовки виробництва необхідно проводити економічну оцінку доцільності розроблення і впровадження нового продукту за різними критеріями і різними методиками. Зазначимо, що ця робота проводиться комплексно і системно. Визначення величини ефекту вимагає також маркетингових досліджень, визначення потреби у фінансових та інших видах ресурсів. Це дає змогу обрати оптимальні варіанти рішень з урахуванням реальних можливостей для впровадження нового продукту.

Економічні розрахунки, які супроваджуються створенням нової конструкції чи технології, мають бути комплексними і охоплювати як експлуатаційні, так і виробничо-технологічні показники.

Ще на етапі технічного завдання і ексклюзивного проектування, коли встановлюють тип і основні параметри нового виробу, насамперед треба виявити і зафіксувати його експлуатаційні переваги (краща якість, більша продуктивність, меньша енергомісткість, матеріаломісткість, вища надійність тощо).

Серед економічних розрахунків головними є обгрунтування експлуатаційної ефективності виробу. При цьому необхідно співставляти нову конструкцію виробу із кращими аналогами на ринку. За наявнсті декількох варіантів нової конструкції необхідно вибирати ефективніший.

Список використаної літератури:

1. Васильков В.П. Організація виробництва: Навчальний посібник. - К.: КНЄУ. 2003.

2. Ю.А. Єгупов. Організація виробництва на промисловому підприємстві, К. - 2006.

3. Організація виробництва: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. В.О. Онищенко, О.В. Редкін, А.С. Старовірець, В.Я. Черганова. - К.: Лібра, 2003.

4. Петрович Т.М., Захарчин Г.М., Теребух А.А. Організація підприємництва в Україні. Навчальний посібник. - Львів: Оскарт, 2000

5. Петрович Т.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: пілручник- Львів: «Магнолія плюс», 2005.

6. Курочкін А.С. Організація виробництва: Навчальний посібник. - К: МАУП, 2001

7. Должанський І.З., Загорна Т.О.. Удалих О.О. Управління потенціалом підприємства. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

8. З.О. Маків, І.М. Луцький Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2004

9. Ратхутдинов Р.А. Организация производства. Краткий курс: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2001

10. Организация производства: Учебник для вузов О.Г. Туровец, В.Н. Попов и др. 2-е изд. - М.: Экономика и финансі, 2002

11.Економіка підприемства під редакцією О.Й. Волкова; М. : Інфра-М, 1998

12. Файнгольд М.Л., Кузнецов Д.В. Принціпі расчета производственной мощности и загрузки оборудования. ВГПУ, 2002

13. Закон України « Про підприємництво» - 1997

14. Фатхутдинов Р.А.. Сивакова Л.А. Организация производства. Практикум. - М: ИНФРА- М, 2001

15. Равенко Н.Г.. Козуб В.Н. организация производства на промішленніх предприятиях: Учебное пособие. - Днепродзержинск: ДДТУ, 1998

Страницы: 1, 2