З погляду гуманістичної психології люди - найвищою мірою свідомі й розумні створення без домінуючих несвідомих потреб і конфліктів. У цьому гуманістичний напрямок істотно відрізняється від психоаналізу, що становить людину як істоту з інстинктивними й інтрапсихічними конфліктами, і сторонників біхевіоризму, що трактують людей практично як слухняних і пасивних жертв сил навколишнього середовища.

Прихильниками гуманістичних поглядів,що розглядають людей, як активних творців власного життя, що володіють волею вибирати й розвивати стиль життя, що обмежений тільки фізичними або соціальними впливами можна назвати таких видних теоретиків, як Фром, Олпорт, Келлі й Роджерс, однак саме Абрахам Маслоу одержав загальне визнання як видатний представник гуманістичної теорії особистості. Його теорія самоактуалізації особистості, заснована на вивченні здорових і зрілих людей, ясно показує основні теми й положення, характерні для гуманістичного напрямку.

1. Біографія

Абрахам Харольд Маслоу народився в Бруклині, Нью-Йорк, в 1908 році. Він був сином неосвічених батьків-євреїв, що емігрували з Росії. Батьки дуже хотіли, щоб він, старший із семи дітей, одержав освіту. Спочатку вступаючи в коледж, Маслоу збирався вивчати закон, щоб догодити батькові. Два тижні, проведені в Сіті- Коледжі в Нью-Йорку, переконали його, що він ніколи не стане адвокатом. У юнацькі роки Маслоу перебрався в Університет Вісконсина, де закінчив офіційний академічний курс по психології, одержавши ступінь бакалавра в 1930 році, магістра гуманітарних наук в 1931 і доктора в 1934 році. Під час навчання він працював з Гарри Харлоу , відомим психологом, що у той час організовував лабораторію приматів для вивчення поводження макак резусів. Докторська дисертація Маслоу була присвячена дослідженню сексуального й домінантного поводження в колонії мавп.

Не задовго до переїзду у Вісконсин Маслоу одружився на Берті Гудман. Шлюб і навчання в Університеті були дуже важливими подіями в житті Маслоу , він сказав: "Життя фактично не починалося для мене , поки я не одружився й не виїхав у Вісконсин". Після одержання докторського ступеня працював з відомим теоретиком в області навчання Е.Л. Торндайком у Колумбійському університеті в Нью-Йорку. Потім він перейшов у Бруклінський коледж, де працював 14 років.В 1951 році Маслоу був призначений завідувачем кафедри психології в Університеті Брандейс. Він залишався на цьому пості до 1961 року

В 1969 році він пішов із Брандейс і став працювати в Благодійному фонді У. П. Логлина в Менлоу- Парк , Каліфорнія. В 1970 році у віці 62 років Маслоу вмер від серцевого нападу.

Його роботи :

"Релігії , цінності й верховні переживання"(1964)

"Еупсихея : щоденник" (1965)

"Психологія науки: рекогносциювання" (1966)

"Мотивація й особистість" (1967)

"У напрямку до психології буття" (1968)

"Нові виміри людської природи" (1971, збірник статей, опублікованих раніше)","Пам'яті Абрахама Маслоу"(1972,опублікований посмертно, при участі його дружини)

2.Ієрархія потреб по А. Маслоу.

Гуманістична психологія являє собою альтернативу двом найбільше важливим плинам у психології - психоаналізу й біхевіоризму. Своїми коріннями вона йде в екзистенціальну філософію, що відкидає положення, що людина є продуктом або спадкоємних (генетичних) факторів , або впливу навколишнього середовища ( особливо раннього впливу), екзистенціалісти підкреслюють ідею про те, що зрештою кожний з нас відповідальний за те, хто ми й чим стаємо. Отже, гуманістична ,як основна модель приймає відповідальну людину, що вільно робить вибір серед наданих можливостей. Основна концепція цього напрямку - це концепція становлення. Людина ніколи на буває статичною, вона завжди перебуває в процесі становлення. Цьому свідчить наочний приклад становлення чоловіка із хлопчика. Але це не є становленням біологічних потреб, сексуальних або агресивних спонукань. Людина, що заперечує становлення, заперечує сам ріст, заперечує, що в ньому закладені всі можливості повноцінного людського існування. Але незважаючи на те, що становленню приділяється більша роль, гуманістичні психологи визнають, що пошук справжнього сенсу життя не легкий.

Інший погляд можна охарактеризувати як феноменологічний або "тут і зараз". В основі цього напрямку лежить реальність суб'єктивна, або особиста, але не об'єктивна, тобто підкреслюється значення суб'єктивного досвіду як основного феномена у вивченні й розумінні людини. Теоретичні побудови й зовнішнє поводження є вторинними стосовно безпосереднього досвіду і його унікальному значенню для того, хто його переживає. Маслоу відчував, що занадто довго психологи зосереджувались на детальному аналізі окремих подій, зневажаючи тим, що намагалися зрозуміти, а саме людини в цілом. Для Маслоу людський організм завжди поводиться як єдине ціле, і те, що трапляється в якій-то частини, впливає на весь організм. Так, розглядаючи людину, він підкреслював її особливе положення, відмінне від тварин, говорячи, що вивчення тварин незастосовне для розуміння людини, тому що при цьому ігноруються ті характеристики, які властиві тільки людині (гумор, заздрість, провина й т.д.), він вважав, що від природи в кожній людині закладений потенційні можливості для позитивного росту й удосконалювання.

Основне місце в його концепції займає питання про мотивацію. А.Маслоу говорив, що люди мотивовані для пошуку особистих цілей, і це робить їхнє життя значно осмисленним. Він описував людину, як "бажаюча істота", що рідко досягає стану повного задоволення. Повна відсутність бажань і потреб, якщо воно є, у найкращому разі недовговічно. Якщо одна потреба задоволена, інша спливає на поверхню й націлює увагу й зусилля людини.

Маслоу припустив, що всі потреби вроджені й представив свою концепцію ієрархії потреб у мотивації людини в порядку їхньої черговості:

1. Фізіологічні потреби: безпосередньо стосуються біологічного виживання людини й повинні бути задоволені на якомусь мінімальному рівні перш, ніж будь-які потреби більше високого рівня стануть актуальними, тобто людина, якій не вдається задовольнити ці основні потреби, досить довго не буде зацікавлений у потребах, що займають вищі рівні ієрархії, оскільки вона дуже швидко стає настільки домінуючої, що всі інші потреби зникають або відходять на задній план.

2. Потреби безпеки й захисту. Сюди включені наступні потреби: потреби в організації, стабільності, у законі й порядку, у передбачуваності подій і у волі від таких загрозливих сил, як хвороба, страх і хаос. Таким чином, ці потреби відбивають зацікавленість у довго-тимчасовому виживанні. Перевага надійної роботи зі стабільним високим заробітком, створення ощадних рахунків, придбання страховки можна розглядати як учинки, почасти мотивовані пошуками безпеки. Інший прояв потреби в безпеці й захисті можна бачити, коли люди зіштовхуються з реальними надзвичайними обставинами - такими, як війна, повінь, землетрус, повстання, суспільні безладдя й т.д.

3.Потреби приналежності й любові: На цьому рівні люди прагнуть встановити стосунки прихильності з іншими у своїй родині або в групі. Дитина хоче жити в атмосфері любові й турботи, у якій всі його потреби задовольняються й він одержує багато пестощів. Підлітки, що прагнуть знайти любов у формі поваги й визнання своєї незалежності й самостійності, тягтися до участі в релігійних, музичних, спортивних і інших згуртованих групах. Молоді люди відчувають потребу в любові у формі сексуальної близькості, тобто незвичайних переживань із особою протилежної статі.

4. Потреби самоповаги: значення, компетентність. Коли наша потреба кохати інших і бути ними коханими досить задовільнена, ступінь її впливу на поводження зменшується, відкриваючи дорогу потребам поваги. Маслоу розділив їх на два типи: самоповага й повага іншими. Перший включає такі поняття, як компетентність, упевненість незалежність і воля. Людині потрібно знати, що він гідна людина, може справлятися із завданнями й вимогами, які пред'являє життя. Повага іншими містить у собі такі поняття, як престиж, визнання, репутація, статус, оцінка й прийняття. Тут людині необхідно знати, що те, що він робить, зізнається й оцінюється. Задоволення потреб самоповаги породжує почуття впевненості, достоїнство й усвідомлення того, що ви корисні й необхідні. Маслоу припустив, що потреби досягають максимального рівня й зросту в зрілості, а потім їхня інтенсивність зменшується.

5.Реалізація потенціалу потреби самоактуалізації.

Маслоу охарактеризував самоактуалізацію як бажання людини стати тим, ким він може. Людина, що досягла цього вищого рівня, домагається повного використання своїх талантів, здатностей і потенціалу особистості, тобто самоактуалізуватися - значить стати тією людиною, якою ми можемо стати, досягти вершини нашого потенціалу. Але, на Думку Маслоу самоактуалізація дуже рідка, тому що багато з людей просто не бачать свого потенціалу, або не знають про його існування, або не розуміють користі самовдосконалення. Вони схильні сумніватися й навіть боятися своїх здатностей, тим самим і шансів для самоактуалізації. Це явище Маслоу назвав комплексом Іони. Він характеризується страхом успіху, що заважає людині прагнути до величі й самовдосконалення. Так само гальмовий вплив на процес самоактуалізації робить соціалізація. Іншими словами людям потрібно "сприятливе" суспільство, у якому можна розкрити свій людський потенціал найбільше повно. Ще одна перешкода для самоактуалізації, що згадується Маслоу, - сильний млосний вплив надаваний потребами безпеки. Діти виховані в безпечній, дружній обстановці, більше схильні до придбання здорового подання про процес росту.

В основі цієї схеми лежить правило, що домінуючі потреби, розташовані внизу, повинні бути більш-менш задоволені до того, як людина усвідомити наявність і бути мотивованим потребами, розташованими вгорі, тобто задоволення потреб, розташованих унизу ієрархії, уможливлює усвідомлення потреб, розташованих вище в ієрархії, і їхня участь у мотивації. По Маслоу, це є головним принципом, що лежить в основі організації мотивації людини, і чим вище людина може піднятися в цій ієрархії, тим більшу індивідуальність, людські якості й психічне здоров'я він продемонструє.

Ключовим моментом у концепції ієрархії потреб Маслоу є те, що потреби ніколи не бувають задоволені за принципом "всі або нічого". Потреби частково збігаються, і людина одночасно може бути мотивований на двох або більше рівнях потреб.

3. Оцінка самоактуалізації.

Відсутність адекватного інструмента оцінки для виміру самоактуалізації початково припинило будь-які спроби зробити валідними основні твердження Маслоу. Однак розробка "Довідника особистісної орієнтації" (POІ) дала дослідникам можливість виміряти цінності й поводження, пов'язані із самоактуалізацією. Це довідник самозвіту, розроблений для оцінки різних характеристик самоактуалізації відповідно до концепції Маслоу. Він складається з 150 тверджень змушеного вибору. з кожної пари тверджень респондент повинен вибрати те, що краще його характеризує.РОІ складається із двох основних шкал і десяти субшкал:перша, основна шкала вимірює те, у як ступеня людина є спрямованим на себе, а не спрямованим на інші в пошуках цінностей і сенсу життя. (характеристика: автономність, самостійність, воля - залежність, потреба в схваленні й прийнятті);друга основна шкала називається компетентність у часі. Вона вимірює те, у якому ступені людина живе в сьогоденні, а не концентрується на минулому або майбутньому;10 додаткових субшкал призначені для виміру важливих елементів самоактуализации: цінності самоактуалізації, экзистенциальность, емоційна реактивность, спонтанність, турбота про свої інтереси, самоприйняття, прийняття агресії,можливість до близьких відносин.POІ так само має убудовану шкалу визначення неправди. Численні дослідження дозволяють уважати валидность POІ доведеної.

Єдиним серйозним обмеженням для використання РОІ , що має 150 пунктів. Джоунс і Крендалл розробили короткий індекс самоактулізациї. Шкала складається з 15 пунктів. Респонденти відповідають на кожне твердження, використовуючи 4- х значну шкалу: 1- не згодний, 2- не згодний відносно, 3- згодний відносно, 4- згодний. Значок (N) , що випливає за твердженням, позначає, що при підрахунку загальних значень оцінка по цьому пункті буде інверсною (1=4,2=3,3=2,4=1).Чим вище загальне значення, тим більше самоактуалізованим уважається респондент.

4. Висновок

З погляду гуманістичної психології тільки самі люди відповідальні за вибір, що вони роблять. Це не означає, що , якщо людям дана воля вибору, вони неодмінно будуть діяти у своїх власних інтересах. Воля вибору не гарантує правильність вибору. Основним принципом цього напрямку є модель відповідальна людина, що вільно робить вибір серед надаваних можливостей.

Гуманістична психологія не є строго організованою теоретичною системою - краще розглядати її як рух. А. Маслоу назвав свій підхід психологією третьої сили. Хоча погляди прихильників цього руху становлять досить широкий спектр, вони все-таки розділяють певні фундаментальні концепції на природу людини. Практично всі ці концепції мають глибоких корінь в історії західного філософського мислення.

5.Використана література.

1. Мотивація і особистість.3-тє видання./Абрахам Маслоу.-СПб Питер, 2003

2. Джеймс У.Психологія. Москва,1991.

3. Платонов К.К. Структура і розвиток особистості.Москва,1986.