Вплив акцентуацій характеру особистості на формування шкідливих звичок у підлітковому віці

Вплив акцентуацій характеру особистості на формування шкідливих звичок у підлітковому віці

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Акцентуації характеру і психологічні проблеми підліткового віку

1.1 Акцентуації характеру як психологічна проблема

1.2 Характерологічні типи дітей підліткового віку

1.3 Проблема формування шкідливих звичок у підлітків у контексті акцентуйованих рис характеру особистості

Розділ 2. Дослідження взаємозалежності впливу акцентуацій характеру підлітків на формуванням шкідливих звичок

2.2 Процедура вивчення взаємозалежності впливу акцентуацій характеру підлітків на формуванням шкідливих звичок

2.3 Визначення та аналіз результатів дослідження

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність дослідження. В останні роки кількість підлітків з шкідливими звичками помітно зросла в багатьох країнах світу. За останні сто років наркоманія, тютюнопаління, алкоголізм із проблеми, що була предметом вузької галузі медицини - психіатрії, перейшла до розряду серйозних соціальних та психологічних проблем. За даними групи експертів Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я, у сучасному світі відмічена безперервна тенденція до збільшення числа осіб, які приймають різні алкогольні, тютюнові, наркотичні препарати, зростає показник їх вживання молоддю.

У викладеному аспекті стало дійсно очевидним, що ця проблема потребує до себе самої пильної уваги і до її вирішення зараз треба підключити усі ресурси суспільства, усі його інститути, потенційно здатні протистояти негативним тенденціям роз поширення шкідливих звичок серед молодого покоління України.

Акцентуації, будучи крайніми варіантами норми, стали предметом дослідження багатьох науковців (В. М. Бехтерев, П. Б. Ганнушкін, О. В. Кербіков, Е. Кречмер, К. Леонгард, А. Є. Лічко, Р. К. Ушаков,) і водночас латентним явищем для оточуючих, в тому числі для батьків, педагогів, психологів, соціальних працівників. Доведено, що загострені риси характеру виступають детермінуючим фактором багатьох поведінкових актів суб'єкта, в тому числі і формування шкідливих звичок (Г. В. Ложкін, Н. І. Пов'якель).

Підлітковий вік є одним з найбільш складних і проблемних у житті кожної людини. В цьому віці виникають різноманітні труднощі соціальної адаптації, пов'язані з його психологічними особливостями, що особливо стосується підлітків з акцентуаціями характеру (В. П. Дворщенко, А. Є. Лічко). Труднощі такого роду нерідко викликають захоплення шкідливими звичками з боку неповнолітніх, яке тільки загострює їх.

Все це зумовлює актуальність вивчення впливу акцентуацій характеру особистості на формування шкідливих звичок у підлітковому віці.

Об'єкт дослідження - шкідливі звички акцентуйованих підлітків.

Предмет дослідження - акцентуації характеру підлітків як фактор їх схильності до шкідливих звичок.

Мета роботи - теоретико-експериментально дослідити впливи різних типів акцентуацій характеру особистості підлітків на схильність до виникнення шкідливих звичок.

Завдання дослідження:

1. Обгрунтувати теоретичні підходи до проблеми акцентуацій характеру та їх специфіки в підлітковому віці.

2. Проаналізувати формування шкідливих звичок у підлітків, як психологічну проблему;

3. Виявити взаємозв'язки між акцентуаціями характеру підлітків та особливостями формування у них шкідливих звичок;

4. Провести експериментальне дослідження схильності підлітків до формування шкідливих звичок.

Методи дослідження: Теоретичні - вивчення, аналіз наукової літератури з проблем акцентуацій характеру підлітків, порівняльно-типологічний та метод інтерпретації розуміння змісту досліджуваних понять «шкідливі звички» та «акцентуація»; емпіричні - для визначення акцентуацій характерів підлітків та їх впливом на формування шкідливих звичок було відібрано патохарактерологічний діагностичний опитувальник для підлітків, розроблений у відділенні підліткової психіатрії Психоневрологічного Інституту ім. В.М.Бехтерева. Авторами даної психодіагностичноїметодики є Іванов М.Я. та Личко А. Є.

База дослідження. Експериментальна частина дослідження була організована на базі Рівненської ЗОШ №5 І-ІІІ ст. Дослідженням були охоплені учні 9-10 класів, загальною кількістю 20 чоловік.

Наукова новизна дослідження: встановлено взаємозв'язки між акцентуйованими рисами характеру підлітків і схильності до формування шкідливих звичок; доведено детермінуючий вплив типів акцентуацій характеру підлітків на схильність до формування шкідливих звичок.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали курсового дослідження та його результати можуть використовуватись в подальших наукових розробках з даної проблематики та суміжних психологічних проблем.

Структура курсового дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 26 найменувань і додатків.

Розділ 1. Акцентуації характеру і психологічні проблеми підліткового віку

1.1. Акцентуації характеру як психологічна проблема

Характер людини, як визначальний чинник її поведінки, відіграє вирішальну роль і у детермінації її агресивних проявів. Спроби побудови наукової типології характеру робилися неодноразово впродовж всієї історії психології. Ґрунтовну спробу такого роду зробив німецький психіатр і психолог Е. Кречмер. Його ідеї виявились вельми плідними. Їх ефективно розвинули П. Б. Ганнушкін, Б. Шелдон, Е. Фромм, К. Леонгард, А. Є. Личко та ін. Всі типології людських характерів виходили з ряду загальних ідей. Основні з них такі: характер людини формується в процесі онтогенезу досить рано і впродовж решти її життя проявляє себе як більш-менш стійкий; поєднання особистісних рис, які утворюють характер людини, є корелятивним, внаслідок чого утворюються виразно відмінні типи, що дозволяє розробляти типології характерів.

Своєрідний підхід до створення типології характеру особистості запропоновано П. Б. Ганнушкіним, він побудував його на базі дослідження психічних аномалій і визначав особливості людського характеру як межові прояви психопатій. Ще на початку розробки вчення про психопатії виникла проблема відмежування психопатій від межових варіантів норми. В. М. Бехтерев писав про «перехідні стани між психопатією і нормальним станом», П. Б. Ганнушкін межові з психопатіями варіанти норми назвав «латентними психопатіями», М. Фрамер і О. В. Кербіков - «перед психопатією», Р. К. Ушаков - «крайніми варіантами нормального характеру».

Поняття «акцентуація» вперше ввів німецький психіатр і психолог К. Леонгард. Ним розроблена і описана класифікація акцентуацій характеру особистості. У працях К. Леонгарда використовується як поняття «акцентуйована особа», так і «акцентуйовані риси характеру». Акцентуація характеру, за К.Леонгардом, це щось проміжне між психопатією і нормою. На його думку, акцентуйовані особи - це не хворі люди, а здорові індивіди зі своєрідними індивідуальними особливостями, певною мірою схожими на власне психопатичні. Це твердження є вагомою підставою для припущення, що акцентуації характеру, які знаходяться на межі між нормою і патологією, стають каталізаторами формування шкідливих звичок, особливо у підлітковому віці.

У науково-методичній літературі існує декілька напрямків вивчення проявів акцентуацій характеру підліткового віку та людини у цілому:

· медичний -- як фактор виникнення розладів психіки: неврозів, реактивних станів, психозів (В.М.Бехтєрєв, П.Б.Ганнушкін, А.Є.Лічко та ін.);

· соціально-правовий -- взаємозв'язок із девіантними формами поведінки (Т.В.Драгунова, М.Раттер, В.А.Татенко та ін.);

· соціально-психологічний -- як фактор виникнення форм дезадаптації (Г.В.Бурменская, В.Л.Мясищев, Т.М.Титаренко та ін.);

· психолого-педагогічний -- як розвиток особистісних труднощів учнів у навчальній діяльності та спілкуванні (Л.Н.Анциферова, Е.Г.Ейдеміллер, О.В.Скрипченко та ін.)/

К. Леонгард показав, що акцентуації можуть як сприяти, так і перешкоджати соціальній адаптації, призводити до протиріч і непорозумінь, наслідком яких нерідко є формування шкідливих звичок у акцентуйованого субєкта. Йдеться про зрілих, сформованих особистостей, а в підлітковий період, коли соціальна адаптація тільки розпочинається, прояви такого роду більш вірогідні. В цьому віці протиріччя і непорозуміння суб'єкта з соціумом гіперболізуються. Тому і вірогідність агресивних дій з боку носіїв акцентуацій характеру є досить значною.

На думку А. Є. Лічко, більш правильно говорити про «акцентуацію характеру» на тій підставі, що особистість - поняття набагато складніше, ніж характер. Воно включає інтелект, здібності, світогляд та т.ін.

А. Є. Лічко досліджував і класифікував акцентуації характеру у підлітковому віці. Природно, що ми спирались у своїй роботі на його класифікацію. Ми не виявили принципових розбіжностей між концепціями і класифікаціями названих дослідників. Основна різниця полягає в тому, що К. Леонгард вивчав властивості акцентуйованих рис з позиції їх сталості і ригідності, а А. Є. Лічко в динаміці їх розвитку і перетворень. Отже, можна з впевненістю говорити про їх взаємовідповідність і взаємодоповнюваність у трактуваннях і визначеннях акцентуацій характеру.

К.Леонгард виділив 10 типів акцентуацій: гіпертимний, тривожний, дистимічний, педантичний, збудливий, емотивований, застрягаючий, демонстративний, циклотимний, екзальтований. А. Є. Лічко назвав виділені ним 10 типів: гіпертимний, сенситивний, астено-невротичний, психастенічний, епілептоїдний, нестійкий, шизоїдний, істероїдний, циклоїдний, лабільний. Саме розбіжності у назвах створюють плутанину у ідентифікації конкретного випадку при користуванні обома теоретичними конструктами.

1.2 Характерологічні типи дітей підліткового віку

Підлітковий вік є періодом становлення характеру -- у цей час формується більшість характерологічних типів. Саме в цьому віці різні типологічні варіанти норми («акцентуації характеру») виступають найбільш яскраво, тому що риси характеру ще не згладжені й не скомпенсовані життєвим досвідом.

У підлітків від типу акцентуації характеру залежить багато чого -- особливості транзиторних порушень поведінки («пубертатних кризів»), гострих афективних реакцій і неврозів (як у їхній картині, так й у відношенні зухвалих їхніх причин). Тип акцентуації також значною мірою визначає відношення підлітка до його соматичних захворювань, особливо тривалих.

За допомогою психодіагностичного опитування можуть бути діагностовані наступні типи психопатій й акцентуацій характеру, короткий опис яких приводиться нижче.

Гіпертимний тип (Г). Такі підлітки відрізняються завжди гарним, навіть злегка підвищеним настроєм, високим життєвим тонусом, нестримною активністю, постійним прагненням до лідерства, зокрема до неформального. Гарне почуття нового сполучається з нестійкістю інтересів, а велика товариськість із нерозбірливістю у виборі знайомств, у силу чого можуть непомітно для себе виявитися в дурній компанії, почати випивати (зазвичай віддаючи перевагу неглибоким ступеням сп'яніння), пробувати дію наркотиків й інших токсичних засобів (але пристрасті до них у підлітковому віці зазвичай не виникає). Легко освоюються в незнайомій і швидко мінливій обстановці, але переоцінюють свої можливості й будують надмірно оптимістичні плани на майбутнє («гарні тактики й погані стратеги»). Нерозбірливі у виборі приятелів і напарників.

Погано переносять самотність, розміряний режим, строго регламентовану дисципліну, одноманітну обстановку, монотонну й потребуючу дріб'язкової акуратності працю, змушене неробство. Прагнення навколишніх придушити їхню активність і лідерські тенденції нерідко веде до бурхливих, але коротких спалахів роздратування. Не злопам'ятні. Легко миряться з тими, з ким посварилися.

Самооцінка нерідко непогана, але часто намагаються показати себе більш конформними, ніж це є насправді. Погано сумісні з підлітками епілептоїдного типу, від представників шизоїдного, сенситивного й психастенічного типів намагаються дистанціюватися. Перші прояви гіпертимності нерідко бувають із дитинства: невгамовність, галасливість, прагнення командувати однолітками, надмірна самостійність.

Циклоїдний тип (Ц). Зустрічається тільки у вигляді акцентуацій характеру. При патологічному рівні розвивається одна з форм нервово-психічного розладу -- циклотимія. При циклоїдній акцентуації фази гіпертимності й субдепресії виражені не різко, зазвичай короткочасні (1-2 тижня) і можуть перемежовуватися тривалими інтерміссіями. У субдепресивній фазі падає працездатність, до всього втрачається інтерес, підлітки стають млявими домосідами, уникають компанії. Невдачі й дрібні безладдя важко переносяться. Серйозні дорікання, що особливо принижують самолюбство, здатні навести на думці про власну неповноцінність і непотрібність і підштовхнути до суїцидальної поведінки. У субдепресивній фазі також погано переноситься круте ламання стереотипу життя (переїзд, зміна навчального закладу й т.п.). У гіпертимній фазі циклоїдні підлітки не відрізняються від гіпертимів. Самооцінка формується поступово, у міру нагромадження досвіду «гарних» й «поганих» періодів. У підлітків вона нерідко буває ще неточною, тому що перші прояви циклоїдності починаються тільки зі статевим дозріванням. Іноді буває виражена сезонність фаз: депресії попадають на зиму або на весну, а гіпертимні періоди -- на осінь.

Лабільний тип (Л). Головна риса цього типу -- крайня мінливість настрою, що міняється занадто часто й надмірно круто від незначних і навіть непомітних для навколишніх приводів. Від настрою моменту залежить і сон, і апетит, і працездатність, і товариськість. Почуття й прихильності щирі й глибокі, особливо до тих осіб, які самі до них проявляють любов, увагу й турботу. Велика потреба в співпереживанні. Тонко почувають відношення до себе навколишніх навіть при поверхневому контакті. Усякого роду ексцеси уникають. До лідерства не прагнуть. Важко переносять втрату або відкидання з боку значимих осіб. Самооцінка відрізняється щирістю й умінням правильно помітити риси свого характеру. Надмірна емоційність зазвичай сполучається з вегетативною лабільністю: легко червоніють і бліднуть, міняється частота пульсу, величина артеріального тиску. Нерідко спостерігається досить виражена інфантильність: виглядають молодше своїх років. Брехати й приховувати свої почуття не вміють: настрій завжди написаний на обличчі. Діти майже всі наділені емоційною лабільністю. Тому про даний тип можна судити, якщо ці риси яскраво виражені в підлітків.

Астено-невротичний тип (А). Також зустрічається тільки у вигляді акцентуації характеру. Патологічний рівень проявляється частіше всього розвитком неврастенії. Головними рисами є підвищена стомлюваність, дратівливість і схильність до іпохондричності. Стомлюваність особливо проявляється при розумових заняттях й в умовах змагань. При стомленні афективні спалахи виникають по незначному приводі. Самооцінка зазвичай виражає іпохондричні установки.

Сенситивний тип (С). У цього типу дві головні риси -- значна вразливість і почуття власної неповноцінності. У собі бачать безліч недоліків, особливо в зовнішності й в області якостей морально-етичних і вольових. Замкнутість, боязкість і сором'язливість виступають серед сторонніх й у незвичній обстановці. З незнайомими бувають важкі навіть самі поверхневі формальні контакти, але з тим до кого звикли, бувають досить товариські й відверті. Ні до алкоголізації, ні до делінквентності схильності не виявляють. Непосильною виявляється ситуація, де підліток виявляється об'єктом недоброзичливої уваги оточення, коли на його репутацію падає тінь або він піддається несправедливим обвинуваченням або глузуванням. Самооцінка відрізняється високим рівнем об'єктивності. При цьому типі нерідко буває яскраво виражена реакція гіперкомпенсації -- прагнення набути успіху саме в тій області, де таїться комплекс власної неповноцінності (наприклад, парашутні стрибки, щоб перебороти боязкість; посилені заняття гімнастикою, щоб виправити дефекти фігури; прагнення до суспільної роботи, щоб перебороти сором'язливість і т.п.). Сенситивні риси починають виявлятися з дитинства боязкістю, сором'язливістю, острахом незнайомців, але критичним є вік 16-18 років -- вступ у самостійну соціальну активність після багатьох років навчання у звичному оточенні однолітків. Деякі реальні фізичні дефекти (наприклад, заїкуватість) можуть сприяти загостренню сенситивних рис або нашаровувати їх на деякі інші типи акцентуацій (емоційно-лабільну, психастенічну, шизоїдну). Необхідність відповідати не тільки за себе, але й за інших, може навпаки, згладжувати сенситивні риси.

Психастенічний тип (П). Головними рисами є нерішучість, схильність до міркування, тривожна помисливість у вигляді побоювань за майбутнє -- своє й своїх близьких, схильність до самоаналізу й легкість виникнення нав'язливості. Риси характеру зазвичай виявляються в початкових класах школи -- при перших вимогах до почуття відповідальності. Відповідати за себе й особливо за інших буває самим важким завданням. Захистом від постійної тривоги із приводу уявлюваних неприємностей і нещасть служать вигадані предмети й ритуали. Якщо їх не виконують, то це вкрай підсилює тривогу за майбутнє, за благополуччя своє й близьких, за успіх справи, яким зайняті. Нерішучість підсилюється, коли треба зробити самостійний вибір і коли рішення стосується маловажних повсякденних проблем. Навпаки, питання серйозні, що істотно відбиваються на майбутньому, можуть вирішуватися з дивною необачністю. Алкоголізація й делінквентність у підлітковому віці не властиві. Але при дорослішанні можуть виявити, що алкоголь здатний знімати тривогу, непевність і внутрішнє напруження й тоді можуть до нього пристраститися. У самооцінці схильні знаходити в себе риси різних типів, включаючи зовсім не властиві. Через надмірний педантизм, дріб'язкової принциповості, що доходить до деспотизму, нерідко погано сполучаються із представниками майже всіх типів акцентуацій характеру, крім шизоїдів, які зовні можуть ніяк не реагувати на їхнє поводження. Вважається, що дріб'язковий педантизм психастеніків також служить для них психологічним захистом від побоювань і тривоги за майбутнє.

Шизоїдний тип (Ш). Головними рисами є замкнутість і недолік інтуїції в процесі спілкування. Важко встановлювати неформальні, емоційні контакти -- ця нездатність нерідко важко переноситься. Недолік інтуїції проявляється невмінням зрозуміти чужі переживання, угадати бажання інших, догадатися про невисловлене уголос. До цього примикає недолік співпереживання. Внутрішній світ майже завжди закритий для інших і заповнений захопленнями й фантазіями, останні призначені тільки для тішення самого себе, служать розраді честолюбства або носять еротичний характер. Захоплення відрізняються силою, сталістю, і нерідко незвичайністю, вишуканістю. Алкоголізація й делінквентне поводження зустрічаються нечасто. Важче всього переносяться ситуації, де потрібно швидко встановити неформальні емоційні контакти, а також насильницьке вторгнення сторонніх у внутрішній світ. Самооцінка зазвичай неповна: добре констатується замкнутість, труднощі контактів, нерозуміння навколишніх, інші особливості помічаються гірше. У самооцінці іноді підкреслюється нонконформізм. Замкнутість і стриманість у прояві почуттів іноді допомагають непогано сполучатися з навколишніми, обмежуючись формальними контактами. Схильні шукати нешаблонні рішення, для них переважають неприйняті форми поводження. Але іноді виявляють незвичайні здатності постояти за себе й свої інтереси. У близьких можуть викликати невдоволення своєю мовчазністю й стриманістю, але коли справа заходить про хобі можуть бути навіть просторікуваті. У своїх симпатіях часто тяжіють до емоційно-лабільних, ймовірно почуваючи в їхньому характері те, що їм самим бракує.

Епілептоїдний тип (Е). Головною рисою є схильність до станів злобно-тужливого настрою з поступово, накипаючим роздратуванням, і пошуком об'єкта, на якому можна було б зірвати зло. Із цими станами зазвичай зв'язана афективна вибуховість. Афекти не тільки сильні, але й тривалі. Великою напругою відрізняється інстинктивне життя. Любов майже завжди пофарбована ревнощами. Алкогольні сп'яніння часто протікають важко -- із гнівом й агресією. Лідерство проявляється в прагненні панувати над іншими. Непогано адаптуються в умовах строгого дисциплінарного режиму, де намагаються прилеститися до начальства показною ретельністю й заволодіти положенням, яке дає влада над іншими підлітками. Інертність, малорухливість, в'язкість накладають відбиток на всю психіку -- від моторики й емоцій до мислення й особистісних цінностей. Говорять повільно, ніколи не метушаться. Люблять культивувати в собі фізичну силу, схильні до силових видів спорту. Рішення приймають не кваплячись, досить обачно, через це іноді пропускають момент, коли треба швидко діяти. Але в афекті від повільності не залишається й сліду, легко гублять контроль над собою, діють імпульсивно, у невідповідній ситуації можуть вибухнути потоком лайки, завдати побоїв. Властолюбство сполучається із прагненням наводити «свої порядки», нетерпимістю до інакомислення. Злопам'ятні у відношенні нанесених їм образ і заподіяного збитку, навіть незначного -- дуже мстиві й винахідливі в способах помсти. Дріб'язкова акуратність, скрупульозність, допитливе дотримання всіх правил, навіть на шкоду справі, педантизм розглядаються як компенсація власної інертності. Педантична акуратність видна по одязі, зачісці, перевазі порядку у всьому. Самооцінка зазвичай однобока: відзначається прихильність до порядку й акуратності, нелюбов порожніх мріянь і перевага жити реальним життям; в іншому зазвичай представляють себе більше конформними, ніж є насправді.

Істеричний (гістріонічний) тип (І). Головними рисами є безмежний егоцентризм, ненаситна спрага уваги до своєї особи, замилування, подиву, шанування, співчуття. Всі інші особливості харчуються цим. Облудність і фантазування цілком служать прикрашанню своєї особи. Зовнішні прояви емоційності на ділі обертаються відсутністю глибоких почуттів при великій виразності, театральності переживань, схильності до позерства. Нездатність до завзятої праці сполучається з високими домаганнями відносно майбутньої професії. Видумуючи, легко вживаються в роль, митецькою грою вводять в оману довірливих людей. Незадоволений егоцентризм часто підштовхує до лютої опозиційності. Виграють у ситуації плутанини, сум'яття, невизначеності, коли крикливість може бути прийнята за енергію, театральна войовничість -- за рішучість, уміння бути в усіх на очах -- за організаторські здатності. Але лідерська година незабаром проходить, тому що істероїди не стільки лідирують, скільки грають у ватажків, і оточення незабаром розбирається, що крім позерства й тріскучих фраз вони ні на що не здатні. Серед однолітків претендують на першість або на надзвичайний стан. Намагаються піднятися серед них вигадками про свої удачі й пригоди. Товариші незабаром розпізнають їхні вигадки, їхню ненадійність, тому вони часто міняють компанії. Самооцінка далека від об'єктивності. Зазвичай представляють себе такими, якими в цей момент легше всього зробити враження.

Нестійкий тип (Н). Головна риса -- небажання трудитися -- не працювати, не вчитися, постійна сильна тяга до розваг, задоволенню, ледарству. При строгому й безперервному контролі знехотя підкоряються, але завжди шукають нагоди утекти від будь-якої праці. Повна безвольність виявляється, коли справа стосується виконання обов'язків, боргу, досягнення цілей, які ставлять перед ними рідні, старші, суспільство в цілому.

З бажанням розважитися зв'язана рання алкоголізація, делінквентність, вживання наркотиків й інших дурманних засобів. Тягнуться до вуличних компаній. Через боягузтво й недостатню ініціативність виявляються там у підпорядкованому положенні. Контакти завжди поверхневі. Романтична закоханість невластива, сексуальне життя служить лише джерелом насолод. До свого майбутнього байдужі, планів не будують, живуть сьогоденням. Від будь-яких труднощів і неприємностей намагаються втекти й не думати про них. Слабовілля й боягузтво дозволяють утримувати їх в умовах строгого дисциплінарного режиму. Бездоглядність швидко робить пагубну дію. Самооцінка зазвичай невірна -- легко приписують собі гіпертимні або конформні риси.

Конформний тип (К). Головна риса -- постійна й надмірна конформність до звичного оточення, до свого середовища. Живуть за правилом: думати «як всі», робити «як всі», намагатися, щоб усе в них було «як у всіх» -- від одягу до суджень по животрепетних питаннях. Стають цілком продуктом свого оточення: у гарних умовах старанно вчаться й працюють, у дурному середовищі -- згодом міцно засвоюють його звичаї, звички, манеру поводження. Тому «за компанію» легко захоплюються шкідливими звичками. Конформність сполучається з разючою некритичністю: істиною вважають те, що надходить через звичний канал інформації, некритичні до всього, що черпають від звичного оточення, і схильні до упередженого неприйняття всього, що виходить від людей не свого кола. До цього додається консерватизм: нове не люблять тому, що не можуть до нього швидко пристосуватися, важко освоюються в незвичній обстановці. Нелюбов до нового проявляється ворожістю до чужинців, настороженістю до незнайомого. Найбільш успішно працюють, коли не потрібно особистої ініціативи. Погано переносять круте ламання життєвого стереотипу, позбавлення звичного товариства. Самооцінка може бути непоганою.

Змішані типи. Досить часто зустрічаються як при акцентуаціях характеру, так і при психопатіях. Однак далеко не всі сполучення описаних типів можливі. Практично не сполучаються наступні типи:

Гіпертимний -- з лабільним, астено-невротичним, сенситивним, психастенічним, шизоїдним, епилептоїдним. Циклоїдний -- з усіма типами, крім гіпертимного й лабільного. Лабільний -- з гіпертимним, психастенічним, шизоїдним, епилептоїдним. Сенситивний -- з гіпертимним, циклоїдним, епилептоїдним, істероїдним, нестійким. Психастенічний -- з гіпертимним, циклоїдним, лабільним, епилептоїдним, істероїдним, нестійким. Шизоїдний -- з гіпертимним, циклоїдним, лабільним, астено-невротичним. Епилептоїдний -- з гіпертимним, циклоїдним, лабільним, астено-невротичним, сенситивним, психастенічним. Істероїдний -- із циклоїдним, сенситивним, психастенічним. Нестійкий -- із циклоїдним, сенситивним, психастенічним.

1.3 Проблема формування шкідливих звичок у підлітків у контексті акцентуйованих рис характеру особистості

За результатами наукових досліджень встановлено, що по темпам зростання наркоманія займає ведуче місце серед соціально-детермінованих захворювань. Особливу турботу викликає “омоложення” контингенту хворих наркоманією: удільна вага дітей та підлітків серед хворих на наркоманію безперервно зростає. За даними досліджень, основний вік першого знайомства з наркотиками складає 11-13 років. Дані соціологічних досліджень говорять про те, що не всі вчителі (10,3%) шкіл чітко уявляють стан речей, а біля половини вірять, що постійних споживачів наркотиків серед їхніх учнів немає.

Рис. 1 Розповсюдження шкідливих звичок у школярів різного віку

Результати наукових досліджень, зокрема які проводив Щелкунов А.О., показують тривожні дані про те, що у оточенні опитаних підлітків є друзі, які пробували та деколи вживали наркотики, вдихали токсичні речовини, регулярно бували у алкогольному стані. [26, 36] Анонімні дослідження показують, що мають друзів, які пробували наркотичні і токсичні речовини, від 6,9 % (вік 11 років) до 61,0 % (вік 17 років). Найбільш інтенсивно цей показник зростає у 13 років (126,7 %). За даними респондентів, вони розповідають їм про “благоприємний” стан після прийманняалкоголу та наркотиків та пропонували їх спробувати. З віком кількісний показник такого негативного оточення збільшується.

При опитування школярів, яке проводилося в дослідженні Щелкунова А.О., підтвердили приймання наркотиків хоча б один раз у житті 2,0 % учнів у віці 11 років, 25,0 % - у віці 14 років, 50,5 % - у віці 17 років. [26, 36] Чітко виражена тенденція росту осіб, що мають залежність від наркотичних речовин: половина старшокласників вживають легкі наркотики чи вдихають токсичні речовини (рис. 1). З усіх опитаних у дослідженні Щелкунова А.О., постійно курять від 3,0 % (вік 11 років) до 21,0 % (вік 17 років) обстежуваного контингенту. До 15 років спостерігається інтенсивне зростання осіб, які постійно курять. Разом з тим, більшість респондентів (62,9 - 92,1 %) відповіли, що вони не курять.

У статті Щелкунова А.О., наводяться данні, що серед опитаних дітей і підлітків вживають спиртні напої від 11,9 % (вік 11 років) до 75,2 % (вік 17 років). Найбільш інтенсивно виявлений зріст кількості школярів, що вживають спиртні напої, у віці 12-14 років. Респонденти здебільшого вживають слабкі алкогольні напої, зокрема 70-80 % - менше одного разу на тиждень. Цей показник з віком постійно зростає і досягає у 17 років - 9,5 %. Міцні алкогольні напої починають вживати уже 13-річні школярі.

Більшість респондентів (78,6 - 93,1%) різного віку уникають відповідей на питання про причини вживання наркотиків, багато хто не зміг сформулювати причину вживання, в окремих випадках (11,4 - 29,7%) проба відбувалася «за компанію», а 16,2 - 28,3 % (в залежності від віку) опитаним було цікаво. Деяким (4,5 - 20,0 %) респондентам незручно відмовитися спробувати наркотики. Досить показово що багато школярів хотіли б спробувати наркотичні засоби і кількість бажаючих з віком невпинно зростає.

Більшість учнів (79,8%) інформовані про шкідливий вплив наркотиків на організм: згодні з тим, що вживання цих препаратів викликає звикання і залежність. Діти і підлітки (95,5%) практично не знають про шкідливий вплив наркотичних речовин.

Причини такого зростання поширення шкідливих звичок серед підлітків складний, поліфакторний феноменомен. Але слід звернути особливу увагу на те, що значна кількість підлітків, які захопилися різного роду шкідливими звичками, характеризуються оточуючими як цілком звичайні і нормальні діти. Виникає припущення, що це може бути дією якогось латентного фактора у психіці підлітка, вірогідно - акцентуацій характеру.

К. Леонгард показав у своєму дослідженні, що акцентуації можуть як сприяти, так і перешкоджати соціальній адаптації, призводити до протиріч і непорозумінь, наслідком яких нерідко є різні поведінкові прояви акцентуйованого суб'єкта, зокрема і схильність до шкідливих явичок. Йдеться про зрілих, сформованих особистостей, А в підлітковий період, коли соціальна адаптація тільки розпочинається, прояви схильності такого роду більш вірогідні. В цьому віці протиріччя і непорозуміння суб'єкта з соціумом гіперболізуються. Тому і вірогідність формування шкідливих звичок з боку носіїв акцентуацій характеру є досить значною.

Розділ 2. Дослідження взаємозалежності впливу акцентуацій характеру підлітків на формуванням шкідливих звичок

2.1 Організація експерименту

Експериментальна частина дослідження була організована на базі Рівненської ЗОШ №5 І-ІІІ ст. Дослідженням були охоплені учні 9-10 класів, загальною кількістю 20 чоловік.

Мета дослідження: вивчити особливості взаємозалежності впливу акцентуації характеру підлітків на формування шкідливих звичок.

Завдання дослідження:

- провести серію тестувань учнів 9-10 класів за допомогою обраної психодіагностичної методики;

- проаналізувати отримані емпіричні дані;

- зробити узагальнення й висновки.

Методи дослідження. Для одержання повноцінних і достовірних результатів використовувалися методи: спостереження, тестування, кількісний й якісний аналіз отриманих даних.

2.2 Процедура вивчення взаємозалежності впливу акцентуацій характеру підлітків на формуванням шкідливих звичок

Етапи дослідження:

1. Планування дослідження, пошук, коректування й підготовка методики визначення акцентуацій характеру підлітків та їх взаємозв'язок з схильністю до формування шкідливих звичок, протоколів опитування;

2. Проведення діагностики учнів на серії уроків.

3. Обробка й первинний аналіз отриманих емпіричних даних.

4. Оформлення результатів емпіричного дослідження.

Хід дослідження:

Дане дослідження було організовано в 9-10 класах (за участю 20 учнів). Для визначення акцентуацій характерів підлітків та їх впливом на формування шкідливих звичок було відібрано патохарактерологічний діагностичний опитувальний для підлітків, розроблений у відділенні підліткової психіатрії Психоневрологічного Інституту ім. В.М.Бехтерева. Авторами даної психодіагностичноїметодики є Іванов М.Я, науковий співробітник відділення підліткової психіатрії Психоневрологічного Інституту ім. В.М.Бехтерєва та Личко А. Є. -- професор, доктор медичних наук, заступник директора Психоневрологічного Інституту ім. В.М.Бехтерєва.

Патохарактерологічний діагностичний опитувальний для підлітків призначений для визначення у віці 13-18 років типів акцентуацій характеру й типів психопатій, а також сполучених з ними деяких особистісних особливостей (психологічної схильності до алкоголізації, делінквентності й ін.)

Методика проведення дослідження

ПДО включає 25 таблиць -- наборів фраз («Самопочуття», «Настрій» й ін.) У кожному наборі від 10 до 19 пропонованих відповідей.

З випробуваним проводиться два дослідження. У першому дослідженні йому пропонується в кожній таблиці вибрати найбільш підходящу для нього відповідь і відповідний номер поставити в реєстраційному аркуші № 1 (зразки реєстраційних аркушів наведені в Додатку ІІ). Якщо в якомусь наборі підходить не один, а кілька відповідей, допускається зробити два-три вибори. Більше трьох виборів в одній таблиці робити не дозволяється. У різних таблицях можна зробити неоднакове число виборів.

Страницы: 1, 2, 3