Вплив гендерних стереотипів на характер та ефективність спілкування

Чоловіче спілкування характеризується більшою емоційною стриманістю, прагненням до домінування, до креативних і раціональних способів взаємодії. Чоловіки спілкуються один з одним на більшій відстані, у них менше прийнято обійматися й особливо цілуватися. Це обумовлено, як думають деякі автори, острахом, що їх запідозрять у гомосексуалізмі. Правда, ці норми витримуються не у всіх країнах. У Марокко, як пише Ш. Берн, чоловіки вільно можуть ходити по вулицях, тримаючись за руки або навіть під лікоть. Для чоловіка зміст спільної діяльності важливіший, ніж індивідуальна симпатія до партнерів [6, 72].

Жінки вільніше виражають свої емоції й почуття, у тому числі з особами протилежної статі, вони мають у своєму розпорядженні більший діапазон міжособистісних дистанцій, кожна з яких показує певний рівень близькості з людиною. Внаслідок більшої соціальної орієнтованості жінки чіткіше усвідомлюють ті тендітні зв'язки, які поєднують людей і роблять їхнє спілкування більше довірчим. Жіночий стиль спілкування пов'язаний з такими міжособистісними відносинами, для яких характерні соціально бажані стратегії поведінки, демонструючи які жінка опирається більшою мірою на інтуїцію [6, 78].

Чоловічий і жіночий стилі спілкування в основному формуються під впливом історично сформованих статеворолевих стереотипів, хоча не заперечується й роль психофізіологічних особливостей. Дійсно, навряд чи потреба дівчат виражати свої емоційні переживання в спілкуванні з ровесницями теж є лише слідством наслідування матері. Більшість дівчат від природи більше емоційні, а це значить, що в них сильніше виражена й потреба в розрядці емоційної напруги. Скоріше поведінкові характеристики варто розглядати як фенотипові, як сплав уродженого й набутого. Виховання в рамках традиційних уявлень сприяє розвитку в дівчат більше емпатії й здатності більш глибоко розуміти почуття інших людей, а в хлопчиків -- здатності приховувати й придушувати свої почуття.

Хлопчиків стимулюють стримувати, витісняти почуття: «Не плач! Ти повинен стати чоловіком!» у поведінці хлопчиків в основному заохочується змагальність, а не діалог або компроміс, у результаті чого як основні стратегії засвоюються суперництво, маніпуляція, авторитарність. Такі стилі взаємодії характеризуються недовірою до думки іншого, що не сприяє розвитку емпатії у хлопчиків. У процесі соціалізації дівчат заохочують прагнення до спілкування, до розвитку взаємин і прихильності, а хлопчиків -- до здатності передбачати й контролювати оточення. У результаті для жінок взаємодія й взаємозалежність більше значимі, ніж для чоловіків [10, 153].

Сучасному суспільству властиве стереотипне мислення й сприйняття гендерних відмінностей. При першому враженні велика кількість людей приписує співрозмовникові не ті якості, які він має насправді, а ті, котрі в їх уявлені повинен мати представник даної статі. Надзвичайно важливо звертати увагу на стереотипи, щоб не піддаватися їхньому впливу на сприйняття й життєдіяльність. Одні з найпоширеніших стереотипів це уявлення про типово жіночі й типово чоловічі якості. Наявність різних соціальних ролей, які сприймаються як фундаментальні розходження між чоловіками й жінками в їхній психіці й діяльності, формує гендерні стереотипи. У першу чергу гендерні стереотипи формуються в рамках певної культури. Зазвичай батьки й оточуючі дитину люди формують її уявлення про себе й свою гендерну ідентичність.

Гендерна ідентичність -- базова структура соціальної ідентичності, що характеризує людину з погляду приналежності до чоловічої або жіночої групи. Найбільш значимо, як людина сама оцінює свою ідентичність, яка формується в певній культурі при взаємодії «Я» і «інших». Психологічна стать -- це сукупність особистісно-психологічних, соціокультурних і поведінкових характеристик особистості [10, 156].

Взаємодіючи й спостерігаючи за оточуючими її людьми, людина здобуває уявлення про те, до якої групи відноситься й вибирає ті типи діяльності й поведінки, які відповідають її уявленню про чоловічу й жіночу поведінку й захоплення.

Стереотипи проявляються на всіх стадіях розвитку. У молодшому й дошкільному віці спостерігається чіткий поділ статей: вони майже не спілкуються, у них немає спільних інтересів. На більш старших етапах розвитку жінки й чоловіки починають прагнути до спілкування й знову ж попадають у владу своїх стереотипів -- як слідство, їм важко зрозуміти поведінку один одного.

Стилі соціальної гендерної поведінки так само відрізняються, так як існують статеві розходження в таких типах поведінки: інструментальна й експресивна, діяльна й комунікативна, конкурентна й кооперативна поведінка, а також поведінка, пов'язана з орієнтацією на завдання або на взаємини.

Особистісний стиль поведінки залежить від віку і статевого складу. У дитячому віці статевих розходжень за рівнем активності немає. Вони з'являються в дошкільному віці -- коли діти починають брати участь у соціальних іграх. Оскільки в цих іграх відображаються гендерні ролі дорослих людей, як правило, хлопчики демонструють більшу активність, ніж дівчата. Дівчата часто грають у більш спокійні ігри, але це не значить, що вони менш активні.

Вибух активності хлопчиків спостерігається в присутності інших хлопчиків -- можливо, через конкуренцію з ними. Жінки проявляють гнучкість у реакції на ситуацію: з експресивними колегами вони більше експресивні, з інструментальними - інструментальні. Для чоловіків це не характерно -- вони схильні проявляти свій інструментальний стиль у всіх ситуаціях, можливо, тому, що ці стилі пов'язуються з маскулінністю й фемінністю.

Вважається, що чоловіки будуть демонструвати у своїй поведінці орієнтацію на завдання, а жінки -- на взаємини. Іноді цей стереотип має уточнення: орієнтовану на завдання поведінку будуть демонструвати не всі, а лише маскулінні чоловіки, а орієнтацію на людей -- фемінінні жінки.

Стиль поведінки представника певної статі не є вродженим, а формується суспільством. Сполучення індивідуальних якостей і вимог соціуму впливає на тип підпорядкування гендерним нормам.

Шон Берн виділяє три типи підпорядкування людей гендерним нормам: поступливість, схвалення й ідентифікацію [6, 52-54]. Поступливість -- це такий тип підпорядкування соціальним нормам, коли людина не приймає їх, але приводить свою поведінку у відповідність із ними, щоб уникнути покарання й одержати соціальне схвалення. Схвалення,або інтерналізація це тип підпорядкування, коли людина повністю згодна з гендерними нормами. Ідентифікація -- це повторення дій рольової моделі (чоловіка, жінки, батька, матері).

Суспільству потрібно, щоб жінки були орієнтовані на взаємини, а чоловіки -- на завдання. Це відповідає історично сформованому поділу ролей -- чоловік займався справою, а жінка піклувалася про психологічний клімат. Такий поділ ролей можна часто простежити й у родинах, і в діловому світі.

У звичних умовах, тобто при вирішенні стереотипного завдання (де, як правило, перевага на їхній стороні) жінки не уступають чоловікам за інструментальністю, але в складній ситуації (можливо, через те, що вони не знають рішення завдання) жінки прибігають до гендерно-типової поведінки і не вирішують завдання, а проявляють емоції, з'ясовують відносини з навколишніми [29, 25].

Часто стереотип перебільшує гендерні розходження які насправді не є стійкою характеристикою окремих особистостей. У сучасному суспільстві існує безліч жінок, які успішно займаються бізнесом і чоловіків, які знаходять себе у творчості й традиційно чисто жіночих заняттях.

Соціальні уявлення відносно чоловіків і жінок стосуються норм їхньої соціальної поведінки, а також того, чим повинні відрізнятися один від одного чоловіки й жінки за своїми соціальними і психологічними якостями. У таких випадках невідповідність стереотипу може проявлятися як осуд або нерозуміння з боку суспільства, це нерозуміння може травмувати особистість.

В останні роки уявлення про чоловічу й жіночу статеву ролі зазнають критики з боку ряду авторів. Представники нової точки зору вважають, що традиційні статеві ролі обмежують і стримують розвиток не тільки жінок, але й чоловіків. Вони служать джерелом психічної напруженості. Ті, хто намагається їм наслідувати, роблять над собою насильство.

Перший негативний ефект міститься у тому, що існуючі стереотипи образів чоловіків і жінок діють як збільшувальне скло, і розходження між чоловіками й жінками підкреслюються в набагато більшому ступені, ніж вони є в дійсності.

Другий негативний ефект статевих стереотипів -- це різна інтерпретація й оцінка однієї і тієї ж події залежно від того, до якої статі належить учасник цієї події. Це наочно виявилося при сприйнятті дорослими дітей різної статі. Дж. Рубін з колегами опитали батьків, що мали одноденний досвід спілкування зі своєю дитиною в перший день її появи на світ. Діти чоловічої і жіночої статі не розрізнялися в оцінках по активності й інших поведінкових ознаках. Однак дівчат описували як маленьких, гарненьких, а хлопчиків як більше насторожених, впевнених і сильних [29, 32-33].

Третій негативний ефект гендерних стереотипів міститься у гальмуванні розвитку тих якостей, які не відповідають даному статево-ролевому стереотипу. Вважається, наприклад, пише Н. Н. Обозов, що чоловік повинен бути витриманим, урівноваженим, безстороннім у взаєминах з іншими людьми [29, 37]. Більша емоційність жінок є одним зі стійких гендерних стереотипів. Для особи чоловічої статі проявити почуття -- це значить, порушити норму мужності. У результаті в хлопчиків може розвитися фемінофобія,тобто страх перед проявом у себе жіночності. Тому чоловіки з вираженим традиційним підходом до чоловічої ролі можуть вважати, що раз чоловік не повинен бути емоційним, то немає потреби удосконалювати експресивні здатності й здатність розуміти емоції інших.

Таким чином можна зробити висновок, що хоча в сучасному суспільстві уявлення про мужність і жіночність стають більш гнучкими для сприйняття, все-таки багатьом людям потрібна допомога психолога для того, щоб прийняти себе й свої якості, які не завжди схвалюються традиційними поглядами суспільства.

Розуміння гендерного стереотипу надзвичайно важливо, оскільки багато талановитих людей змушені боротися з химерами не тільки суспільства, але й своїми власними. Усвідомлення й прийняття того факту, що кожна людина, поза залежністю від її гендерної приналежності, є індивідуальністю, зі своїм набором психологічних якостей і властивостей, співвідношенням маскулінності й фемінінності в психіці, дозволить кожній індивідуальності й суспільству в цілому стати більш продуктивним ігармонічним.

Розділ 2. Аналіз впливу гендерних стереотипів на характер та ефективність спілкування старших підлітків

2.1. Методи й методики дослідження впливу гендерних стереотипів на процес спілкування старших підлітків

Мета дослідження полягає в тому, щоб встановити взаємозв'язок між гендерними стереотипами й процесом спілкування в старшому підлітковому віці. Дослідження проводилося у вересні 2009 року серед учнів 9-го класу ЗОШ №1: 48 чоловік у віці 15-17 років.

У нашому дослідженні ми застосовували наступні методики:

1. Методика «Опитувальник для оцінки образів «Ідеальна дівчина / Ідеальний юнак». (Див. Додаток І)

2. Методика «Опитувальник « Я-Дівчина/ юнак». (Див. Додаток ІІ)

3. Методика «Опитувальник С.Бем». (Див. додаток ІІІ) Методика Сандри Бем використовується для виявлення наявних маскулінних та фімінінних рис у досліджуваних.

4. Методика «Діагностика міжособистісних відносин (ДМВ)». (Див. Додаток IV) Дана методика дозволяє провести більш поглиблену діагностику тих характеристик особистості, які стосуються міжособистісних відносин. Ми включили дану методику в наше дослідження, з урахуванням того, що в старшому підлітковому й ранньому юнацькому віці спілкування має важливе значення для розвитку особистості. Метод діагностики міжособистісних відносин являє собою опитувальник, у якому короткі характеристики відображають індивідуальний стиль спілкування конкретної людини з навколишніми. Основою для створення методики послужив тест американського психолога Т. Лірі, послідовника ідей Г.С.Саллівена. Опонуючи своєму вчителеві Зиґмундові Фрейдові, що виводить властивості особистості в основному із проблем раннього дитинства в контексті неусвідомлених еротичних переживань, Саллівен розумів формування особистості як процес, у якому найважливіша роль приділяється думці значимих для даного індивіда навколишніх осіб, під впливом яких відбувається його персоніфікація, тобто формуюча особистість ідентифікація зі значимими іншими. У процесі взаємодії з оточенням особистість проявляється в певному стилі міжособистісної поведінки. Реалізуючи потребу в спілкуванні й здійсненні своїх бажань, людина погоджує свою поведінку з оцінками значимих інших на рівні усвідомленого самоконтролю. А також (не усвідомлено) із символікою ідентифікації. Ґрунтуючись на даній концепції, американський психолог Тімоті Лірі систематизував свої емпіричні спостереження у вигляді 16 варіантів міжособистісної взаємодії й використовував свою методику в основному в умовах клініки. Цей тест модифікований Людмилою Собчик. Модифікація тесту й адаптація його до потреб практичного психолога укладається в переробці опитувальника, представленого у вигляді 128 характеристик, у поділі факторів на 8 різнонаправлених по своїй сутності октантів, у створенні нової сітки, зручної для реєстрації відповідей і швидкого обрахування отриманих даних, у розвороті показників методики за годинниковою стрілкою. Опитувальник методики представлений у вигляді 128 характеристик. Випробуваний повинен на реєстраційній сітці закреслювати хрестиком номера, що відповідають тим рисам, які він у себе знаходить, залишаючи не закресленими інші номери.

2.2. Аналіз результатів дослідження впливу гендерних стереотипів на спілкування старших підлітків

Дослідження впливу гендерних стереотипів на міжособистісне спілкування старших підлітків розпочалося з методики «Я - дівчина/юнак», оцінка характеристики відповідного або невідповідного гендерного стереотипу носить суб'єктивний характер, тобто визначається самим досліджуваним. Однак, як правило, старшокласники добре класифікують самоописи як стереотипні/нестереотипні, орієнтуючись на традиційні уявлення про мужність - жіночність. У результаті проведеної методики ми одержали наступні результати: 22 % юнаків і 10 % дівчат характеризують себе, як особистість, на яку не впливають відповідні гендерні стереотипи. За результатами ми виділили ще одну категорію учнів -- це ті , які погано усвідомлюють або витісняють власні гендерні характеристики: 10 % хлопчиків і 10 % дівчат.

Наступна категорія учнів -- це ті, які відповідають гендерному стереотипу: 68 % хлопчиків і 80 % дівчат. Аналізуючи дані, ми одержали, що дівчата частіше характеризують себе як підвладних гендерному стереотипу, ніж юнаки.

Діаграма 2.1.

Далі ми використовували опитувальник для оцінки образів «Ідеальна дівчина» («Ідеальний юнак»). Методологічною основою дослідження гендерних стереотипів є концепція психосемантичного вивчення свідомості. У завдання психосемантики входить реконструкція індивідуальної системи значень, через призму якої відбувається сприйняття суб'єктом світу, інших, самого себе. Під психологічною структурою значень, розуміється система співвіднесення й протиставлення слів у процесі їхнього вживання в мовній і пізнавальній діяльності. У системі уявлень кожної людини є специфічні, властиві тільки їй складові, обумовлені її індивідуальним досвідом. Наприклад, образи «ідеального чоловіка або дружини», «справжньої жінки або справжнього чоловіка», формуються завдяки власному досвіду, який завжди унікальний, і спричиняються формуванням критеріїв, «мірок», з якими індивід підходить до оцінки себе й інших. У даній роботі досліджується така детермінанта індивідуальної свідомості суб'єкта, як гендерна приналежність (сукупність вимог, приписань, норм, відмінних якостей, які характеризують юнаків і дівчат).

Методологічним інструментарієм був обраний один з методів експериментальної психосемантики -- метод особистісних семантичних диференціалів, побудований на базі прикметників і деяких описових тверджень, які означають риси особистості й характеру й орієнтований на оцінку іншої людини.

Процедура проведення дослідження за допомогою методу особистісного семантичного диференціала стандартна. По безлічі біополярних і уніполярних шкал, утворених «особистісними» прикметниками й описовими характеристиками, оцінюються задані образи, які піддаються потім факторному аналізу.

У результаті проведеного дослідження ми одержали такі дані -- ідеальному образу юнака на відміну від дівчат відповідають наступні середні показники в групі юнаків і дівчат по 10 наведеним нижче факторам.

Діаграма 2.2.

Ідеальний образ юнака за відповідями учениць 9-го класу

Діаграма 2.3.

Ідеальний образ юнака за відповідями хлопців-учнів 9-го класу

Ідеальному образу дівчини на відміну від юнака відповідають наступні середні показники.

Діаграма 2.4

Ідеальний образ дівчини за відповідями учениць 9-го класу

Діаграма 2.5.

Ідеальний образ дівчини за відповідями хлопців-учнів 9-го класу

У цілому в групі можна виділити стереотипний образ ідеального юнака із середніми показниками по факторах:

1. Оцінки (загальної привабливості) - 74,6%

2. Сила особистості - 65%,

3. Емоційність - 55%

4. Соціальний статус - 77%

5. Залежність - 54%

6. Емпатійність - 62,5%

7. Сучасність - 77,45%

8. Фемінінність - 65,25%

9. Маскулінність -67,75%

10. Андрогинність - 66,52%,

А також образ ідеальної дівчини:

1. Оцінки (загальної привабливості) - 74,12%

2. Сила особистості - 58,85%

3. Емоційність - 63,15%

4. Соціальний статус - 71,5%

5. Залежність - 58,6%

6. Емпатійність - 71,5%

7. Сучасність - 66,8%

8.Фемінінність - 78,4%

9. Маскулінність - 65,5%

10. Андрогинність - 70,62%

На думку старших підлітків, ідеальний юнак на відміну від дівчини має загальну привабливість, силу особистості, більше важливий соціальний статус, сучасність, але різниця між фемінінними й маскулінними якостями незначна. Старші підлітки вважають, що ідеальна дівчина повинна бути емоційною, емпатійною, також має відрізнятися фемінінністью, та більш високою андрогинністю.

Використовуючи опитувальник Сандри Бем і методику «ДМВ» ми одержали наступні результати: 100% старших підлітків за методикою С.Бем мають андрогинність. Андрогінія - сполучення традиційно жіночих і чоловічих рис - значима психологічна характеристика людини, яка визначає її здатність варіювати поведінку залежно від ситуації; вона допомагає формуванню стабільності до стресів, сприяє досягненню успіхів у різних сферах життєдіяльності. Незважаючи на те, що в даному класі й у дівчаток і в хлопчиків була виявлена андрогінія, але в дівчаток незначно переважали фемінінні якості, а в хлопчиків маскулінні. Використовуючи методику «ДМВ» ми отримали результати, які підтверджують, що 50% дівчат мають маскулінні риси особистості, а 25% хлопчиків фемінінні. Порівнявши результати по шкалах «маскулінності і фемінінності», отримані за опитувальником С.Бэм і тестом ДМВ, подібні значення можна розглядати як показник стабільності маскулінних і фемінінних характеристик у структурі ідентичності. 50% дівчат і 75% хлопчиків мають подібні значення по даних шкалах, отже можна говорити про те, що даний показник є стійкою характеристикою фемінінності і маскулінності в структурі ідентичності

Отримані дані говорять про наявність психологічних статевих розходжень між хлопчиками й дівчатками. 76 % дівчат більше хочуть додержуватися власних уявлень про жіночність, вони більш фемінінні, експресивні й менш інструментальні. Дівчатки більш довірливі, натомість 84 % хлопчиків більше схильні до прикрашання себе (що погоджується зі стереотипами про мужність-жіночність).

Цікаво те, що дівчата -- 54% -- приблизно рівною мірою із хлопчиками -- 58% -- хочуть бути схожими на ідеальних чоловіків. Це можна пояснити або високою цінністю для дівчат якостей, якими вони наділяють ідеального чоловіка, або деякою фемінізацією образа ідеального чоловіка дівчатами. Порівнявши результати методики «ДМВ» і методики С.Бем ми одержали: дівчата й хлопчики з тенденцією до фемінінності уникають контактів з людьми й мають обмежене коло контактів, уникають брати на себе відповідальність за прийняття рішень, обережні при встановленні близьких інтимних відносин. У дівчат і хлопчиків з тенденцією до маскулінності велике коло контактів, вони легко вступають у взаємини, мають середній рівень контролю, беруть на себе відповідальність при прийнятті рішень, схильні встановлювати близький взаємини.

Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що виділені нами показники гендерних стереотипів у міжособистісних відносинах виявляють міцний взаємозв'язок, у своїй сукупності визначаючи успішність розвитку особистості в старшому підлітковому віці.

При зіставленні ступеня сформованості статеворолевої ідентичності з рівнем спілкування виявилося, що хлопчики й дівчата розрізняються за рівнем розвитку психологічних властивостей, які входять у загальнопоширені уявлення про маскулінність - фемінінність, а також інструментальності й експресивності. Причому відповідність статеворолевим стереотипам у хлопчиків набагато важливіше для встановлення продуктивного спілкування й подальшого особистісного розвитку, ніж у дівчат. Дівчатам простіше будувати свою статеворолеву ідентичність, тому що м'якість, розмитість стереотипу «справжньої жінки» залишає їм більшу свободу. Більше того, оволодіння дівчатами інструментальними якостями розширює діапазон їхньої поведінки й позитивно впливає на здатність до адаптації в суспільстві, яке динамічно змінюється.

Знання, вимірюване ступенем диференційованості уявлень про чоловічу й жіночу поведінку, і засвоєння статевих стереотипів, вимірюване ступенем ідентифікації себе із представниками своєї статі, позитивно впливають на процес спілкування й розвиток особистості в цілому.

Висновки

Як показує практика, причини труднощів підлітків і юнаків, які можна пов'язати із труднощами освоєння нових відносин, нового періоду в житті людини, багатогранні і можуть бути представлені комплексами у різноманітних сполученнях. Багато дослідників, зауважують, що важко складаються відносини підлітків з батьками й однолітками, важко засвоюється процес навчання в школі, а це в свою чергу важко диференціювати від міжособистісних відносин з однолітками, батьками й учителями, труднощами, обумовленими розвитком самосвідомості. Пережиті труднощі й проблеми хлопчика або дівчини пов'язані з найбільш важливими змінами й психологічними надбаннями цього віку. У той же час труднощі, які виявляються в підлітка, не відображають цілком і повністю позицій і вчинків юнака, до них не можуть бути зведені всі устремління й прояви його активності.

Сьогодні гендерні стереотипи міняються, по-різному в різних верств суспільства. Так стереотип жіночності, який зложився ще в ХІХ ст., залишається популярним дотепер (особливо в чоловіків): жінка повинна бути ніжною, гарною, м'якою, ласкавою й у той же час пасивною й залежною. Але, за уявленнями сучасних жінок, їм треба бути розумними, енергійними, заповзятливими -- тобто мати чоловічі якості.

Стереотип маскулінності також змінився: традиційно в нього входили фізична сила, придушення ніжності, функціональне відношення до жінки, нестриманість, вираження гніву і пристрасті. Сучасний портрет інши: інтелект цінується вище фізичної сили, допускається прояв ніжності й щиросердечної тонкості, потрібне приборкання «грубих» почуттів, хоча в менш освічених людей стереотип маскулінності залишається більш традиційним (наприклад, як у підлітків).

У старшому підлітковому віці гендерні проблеми здобувають особливу актуальність у період закінчення школи, коли старшокласники стоять перед вибором свого подальшого життєвого шляху й сфери професійної діяльності. У суспільстві усе ще досить стійкі стереотипи про те, що для жінок головними соціальними ролями є не професійні, а сімейні ролі (мати, господарка). Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що виділені нами показники спілкування й показники гендерних стереотипів у міжособистісних відносинах виявляють міцний взаємозв'язок, та у своїй сукупності визначаючи успішність розвитку особистості в старшому підлітковому віці.

На думку старших підлітків ідеальний юнак на відміну від дівчини має загальну привабливість, силу особистості, більше важливий соціальний статус, сучасність, але різниця між фемінінними й маскулінними якостями незначна. На думку старших підлітків ідеальна дівчина повинна відрізнятися емоційністю, емпатійністю, фемінінністю, більш високою андрогінністю.

Гендерні стереотипи дуже впливають на процес спілкування. відповідність гендерному стереотипу формує впевненість у собі, розширює коло контактів, полегшує процес спілкування, а невідповідність гендерному стереотипу утрудняє встановлення близьких відносин, звужує коло контактів.

Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що виділені нами показники процесу спілкування й показники гендерних стереотипів у міжособистісних відносинах виявляють міцний взаємозв'язок, у своїй сукупності визначаючи успішність розвитку особистості в старшому підлітковому віці.

Список використаної літератури:

1. Абраменкова В.В. Половая дифференциация и межличностные отношения в детской группе // Вопросы психологии. -- 1987. -- №5. -- С. 70-78.

2. Агеев B.C. Психологические и социальные функции полоролевых стереотипов // Вопросы психологии. -- 1987. -- № 2. -- С. 152-158.

3. Алешина Ю. Е., Волович А. С. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины // Вопросы психологии. -- 1991. -- № 4. -- С. 74-81.

4. Антология гендерной теории. Сб. пер. / Сост. и комментарии Е.И. Гаповой и А.Р. Усмановой. -- Минск: Пропилеи, 2000. -- 384 с.

5. Бендас Т.В. Гендерная психология: учеб. пособие. -- М., Питер, 2005.

6. Берн Шон. Гендерная психология. /Пер. с англ. -- СПб., 2004.

7. Бодалев А.А: Восприятие и понимание человека человеком. - М.: МГУ, 1982. - 280 с.

8. Боричев А Теория межличностных отношений и когнитивные теории личности. - М.: Прайм-Еврознак, 2007. -- 128 с.

9. Брандт Г.А. Природа женщины. -- Екатеринбург, 2000.

10. Вариации на тему гендера. -- СПб.: Алетейя, 2004. -- 316 с.

11. Введение в гендерные исследования. Часть 1. Учеб. пособие / Под ред. И. Жеребкиной. -- Харьков, СПб., 2001. -- 707 с.

12. Воронина О.А. Феминизм и гендерное равенство. -- М.: Едиториал УРСС, 2004.

13. Воронцов Д. В. Что такое гендер // Практикум по гендерной психологии / Под ред. И. С. Клециной. - СПб., 2003

14. Гендерный подход в психологических исследованиях и консультировании: Мат-лы конференции / Под ред. Е.И. Крукович и Ю.Г. Фроловой. - Минск: ЕГУ, 2002. -- 100 с.

15. Грошев И.В. Психология половых различий. -- Тамбов, 2001.

16. Дерманова И.Б., Сидоренко Е. В. Межличностные отношения. - М.: «Речь», 2005. - 40 с.

17. Дуткевич Т.В. Загальна психологія: (Конспект лекцій): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Кам'янець-Подільський держ. педагогічний ун-т. Кафедра психології. -- Кам'янець-Подільський, 2002. -- 96с.

18. Зуйкова Е.М. Феминология: учеб. пособие. -- М., 2001.

19. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. -- СПб, 2002.

20. Клёцина И.С. Гендерная психология и направления ее развития // Практикум по гендерной психологии / Под ред. И.С. Клёциной. -- СПб, 2003. -- С.44-471.

21. Клецина И.С. Психология гендерных отношений: теория и практика. -- СПб., 2004.

22. Клёцина И.С. Самореализация личности и гендерные стереотипы // Психологические проблемы самореализации личности. -- СПб, 1998. -- Вып.2. - С. 28.

23. Кон И.С: Психология половых различий // Вопросы психологии, 1980. -- №. 2. - С. 25-36.

24. Корнев М. Н., Коваленко А. Б. Соціальна психологія. -- К., 1995.

25. Кошенова М.И. Влияние гендерных стереотипов на качество межличностного общения // Практикум по гендерной психологии / Под ред. И.С. Клёциной. -- СПб, 2003. -- С.185-195.

26. Логвінова Д.В. Вплив гендерних установок на розвиток і становлення особистості // Вісник ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків: ХДПУ, 2002. - Вип.9. - С. 154-159.

27. Логвінова Д.В. Гендерні стереотипи старшокласників про соціальні ролі // Вісник Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна. Збірник наукових праць. Серія: Психологія. -- №702. -- Випуск 34. Харків 2005. - С. 100-104.

28. Мачуська І. Міжособистісне спілкування підлітків / І. Мачуська // Шкільний світ. -- 2007. -- Трав. (№ 17). -- С. 1 - 11.

29. Петрова Р.Г. Гендерология и феминология. -- М., 2006.

30. Погольша В. М., Казаринова Н. В., Куницына В. Н. Межличностное общение: Учебник для вузов, 1-е издание. - СПб.: Питер, 2003. -- 544 с.

31. Практикум по гендерной психологии. Учеб. пособие. /Под ред. И. С. Клециной. -- СПб. и др., 2003. -- С.277-284.

32. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. -- М.: Педагогика, 1989. -- Т. 1. -- 486 с.

33. Семиченко В. А. Психология общения. -- К., 1997.

34. Теория и методология гендерных исследований. Курс лекций / отв. ред. Воронина О.А.. -- М.: МЦГИ, 2001 -- 415 с. -- С.13-108

35. Теун Марез. Мужское и женское: в поисках мужественности. /Пер. с англ. -- К., 2001.

36. Шульц Д. История современной психологи. -- СПб, 1998 -- С.499-511.

Додатки

І.

Методика «Я - дівчина/юнак»

Інструкція.

Ви одержали опитувальні бланки, які починаються із фрази « Я- дівчина» або «Я - юнак» і далі залишений порожній рядок. Будь ласка, протягом 10 хвилин допишіть речення на власний розсуд.

1. Я - дівчина (юнак), тому що...

2. Я - дівчина (юнак) і хочу...

3. Я - дівчина (юнак), і для мене...

4. Я - дівчина (юнак) і не терплю, коли...

5. Я - дівчина (юнак) і можу...

6. Я - дівчина (юнак) і рада/ий коли...

7. Я - дівчина (юнак) і знаю, що...

8. Я - дівчина (юнак) і засмучена/ний тим, що...

9. Я - дівчина (юнак) і роблю...

Обробка результатів.

Для кожного речення виводиться бал, який показує, наскільки дане речення характеризує досліджуваного: 2 бали -- піддається впливу гендерного стереотипу, 0 балів -- не піддається впливу гендерного стереотипу, 1 бал -- нейтральний вплив. У цьому випадку індивідуальна оцінка ступеня стереотипності / нестереотипності носить суб'єктивний характер, тобто сам досліджуваний визначає для себе характеристики гендерного стереотипу.

Приклади речень і варіанти відповідей з оцінкою.

Я - дівчина тому, що...

Народилася такою 2

Мені подобається бути такою 0

Просто дівчина 1

Я - дівчина й хочу, щоб...

Я завжди була гарною 2

Мене поважали й цінували мою думку 0

Був мир в усьому світі 1

Я - дівчина й можу...

Бути терплячою 2

Домогтися в житті всього сама 0

Дозволити собі деякі речі 1

Отримані по всіх реченнях результати підсумовуються.

Набрана кількість балів від 19 до 27 свідчить про те, що особистість характеризує себе як підвладну гендерному стереотипу; кількість балів від 10 до 18 -- про те, що особистістю погано усвідомлюються або «витісняються» власні гендерні характеристики; кількість балів від 0 до 9 свідчить про те, що особистість характеризує себе як не підвладну гендерному стереотипу.

ІІ.

Опитувальник, пропонований для оцінки образів «Я», «Ідеальна дівчина»(«Ідеальний юнак»)

Ціль. Виявити існуючі гендерні стереотипи в нормативному відношенні, а також порівняти поведінкову модель старшокласника з його гендерними уявленнями.

Оснащення. Бланки опитувальників. Ручки, олівці. Калькулятор для підрахунку результатів.

Порядок роботи.

1. Характеристика образів «Я» - заповнення бланків.

2. Обробка бланків.

3. Порівняння результатів.

Інструкція. У правому і лівому стовпцях бланка містяться полярні якості для образів «Я», «Ідеальна дівчина», «Ідеальний юнак». Дайте оцінку даним якостям, відзначивши ступінь виразності характеристик для кожного образа в середньому стовпці (у процентному вираженні від 0 до 100).

«Ідеальний юнак»

Страницы: 1, 2, 3