бесплатные рефераты

Воссоздание обстановки и обстоятельств в следственной практике

Воссоздание обстановки и обстоятельств в следственной практике

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИИ

УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра

цивільного права

студента

ІІІ курсу

Будюха

Д.Є.

К У Р С О В А Р О Б О Т А

на тему

СТВОРЕННЯ І УСТАНОВЧІ ДОКУМЕНТИ

ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА

Науковий

керівник

ст.викладач Нечипорук Л.Д.

УЖГОРОД - 1996

План курсової роботи

Вступ

3

1. Установчий договір , його зміст

4

2. Статут , його зміст

14

3. Державна реєстрація господарського товариства 16

Висновки

21

Список використаних джерел та літератури

22

Додатки

1. Проект установчого договору товариства з обмеженою

відповідальністю

2. Проект Статуту товариства з обмеженою відповідальністю

3

В С Т У П

Підприємницька діяльність громадян і юридичних осіб на територіїї

України здійснюється в організаційних формах і у порядку , встановлених

законодавством. Вибір її конкретної організаційної форми проводиться

підприємцем самостійно. При цьому враховуються зміст і основні напрями

діяльності , сфера її здійснення , ресурси , які можуть бути включені до

неї , форма власності , кількість і склад осіб , які безпосередньо

об”єднуються для ведення підприємницької діяльності , інші початкові умови.

Вибір організаційної форми підприємництва здійснюється через механізм

державної реєстрації конкретного виду підприємства , господарського

товариства або іншої організаційної форми.

Тема даної курсової роботи обрана для того , щоб зробити спробу

дослідити сам процес обрання організаційно-правової форми ведення

підприємницької діяльності , а саме створення господарського товариства.

Процес створення господарського товариства обрано в якості об”єкту

дослідження, оскільки , як свідчать статистичні дані , найбільш

розпоширеною організаційно-правовою формою , яка обирається для здійснення

підприємницької діяльності є саме господарське товариство.

Від прийняття Закону України “ Про господарські товариства “ пройшло

чимало часу , але практика свідчить , що ефективність ведення

підприємницької діяльності багато в чому залежить від якості установчих

документів : можуть виникати різного роду суперечності щодо майна , яке

було внесене засновниками , відповідальності засновників за невиконання

зобов”язань по внесенню вкладів ( оплати акцій ) , можливості уступки долі

в статутному фонді третій особі , тощо.

4

Установчий договір господарського товариства , його зміст

Узгоджена діяльність учасників цивільних правовідносин може бути

спрямована на досягнення спеціальної мети - створення нового суб”єкту

цивільного права ( юридичної особи ) , яку вони наділяють необхідним майном

і якому вони визначають предмет діяльності. За наявності у юридичної особи

декількох засновників вони повинні погодити свої взаємовідносини , в тому

числі вид ( характер ) і предмет діяльності створюваної організації ,

розмір і порядок передачі у її статутний фонд майнових внесків , порядок

спільної діяльності по створенні юридичної особи та інші умови. Для цього і

використовується установчий договір.

За За загальним правилом юридична особа створюється згідно з рішенням

власника або уповноваженого ним органу. Якщо власників або уповноважених

ним органів два або більше , то таким рішенням є установчий договір.

Створенню господарського товариства передує рішення як мінімум двох

власників. Цим і пояснюється необхідність укладення установчого договору

для створення господарського товариства.

У цивільному праві України відомі п”ять видів господарських

товариств , в основі створення яких лежить установчий договір :

акціонерне товариство , повне і командитне товариства , товариства з

обмеженою і додатковою відповідальністю . Поняття і види господарських

товариств , правила їх створення , діяльності , а також права і обов “

язки їх учасників та засновників визначає Закон України “ Про

господарські товариства “ від 19 вересня 1991 року № 1576-XII .

В силу установчого договору його учасники ( засновники юридичної особи

) взаємно зобов”язуються у встановленому законом порядку створити нову

юридичну особу і надати ій необхідне майно.

За своєю юридичною природою установчий договір господарського

товариства є багатосторонньою угодою консенсуального і оплатного характеру

. Установчий договір відноситься до групи так званих організаційних

договорів .

Сторонами установчого договору господарського товариства можуть бути

фізичні та юридичні особи. У відповідності з частиною 3 ст. 3 Закону

України “ Про господарські товариства “ іноземні громадяни , особи без

громадянства , іноземні юридичні особи , а також міжнародні організації

можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з

громадянами та юридичними особами України , крім випадків , встановлених

законодавчими актами України. Обов”язковою ознакою для сторони в

установчому договорі господарського товариства є наявість

правосуб”єктністі - правоздатності і дієздатності.

Договір повинен заключатися у письмовій формі. Підписи фізичних осіб

потребують нотаріального засвідчення , а підписи керівників юридичних

осіб повинні завірятися печаткою .

5

Предметом установчого договору господарського товариства є створення

господарського товариства . Спецефічним в даному аспекті є установчий

договір акціонерного товариства відкритого типу , оскільки він укладається

між засновниками акціонерного товариства та визначає порядок здійснення

ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства ,

відповідальність перед особами , що підписалися на акції і перед третіми

особами. Такий договір по суті є договором про спільну діяльність і діє до

моменту державної реєстрації акціонерного товариства . Учасники договору

також мають на меті створення юридичної особи , але даний договір не

визначає статус організації , що формується учасниками.

На відміну від цього установчий договір визначає не тільки узгоджену

діяльність його учасників ( засновників ) , але й правове

становище нової юридичної особи, будучи одним з ії установчих документів.*

Від договору про спільну діяльність договір про спільну діяльність по

створенню акціонерного товариства відкритого типу відрізняється тим , що у

першому випадку нема створення нової юридичної особи , а у другому -

створюється нова юридична особа , новий самостійний власник майна.

Зміст установчого договору господарського товариства визначають ті умови

, по яким сторони досягли згоди. Учасники установчого договору - засновники

нової юридичної особи - взаємно зобов”язані передати у власність

створюваної ними організації встановлені ними ж внески , а також провести

узгоджені дії по формуванню господарського товариства до його реєстрації.

Закон визначає загальні обов”язкові умови , які повинні бути зазначені

в установчих документах господарського товариства. У відповідності до

частини 2 статті 4 Закону України “ Про господарські товариства “

установчі документи повинні містити відомості про вид товариства , предмет

і цілі його діяльності , склад засновників та учасників , найменування та

місцезнаходження , розмір та порядок утворення статутного фонду , порядок

розподілу прибутків та збитків , склад та компетенцію органів товариства та

порядок прийняття ними рішень , включаючи перелік питань , з яких необхідна

одностайність або кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін

до установчих документів та порядок ліквідації та реорганізації товариства.

Закон передбачає інші обов”язкові умови , в залежності від виду

господарського товариства.

Відсутність зазначених відомостей ( включаючи відомості , які повинні

містити установчі документи в залежності від виду товариства ) в установчих

документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.

Згідно змін до Закону України “ Про господарські товариства “ , внесених

Законом України від 02.03.95 р. № 82/95 ВР також установчі документи

гоподарського товариства у випадках , передбачених чинним законодавством ,

погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

В установчому договорі учасники перш за все закріплюють своє

волевиявлення на створення юридичної особи і визначають його вид і характер

. Установчий договір вступає в силу з моменту його підписання усіма

учасниками ( засновниками ).

* Гражданское право / под ред. Е.И. Суханова . - М.: Издательство БЕК,

1994. - С. 375

6

Його наступна реєстрація має юридичне значення не для дійсності самого

договору , а для виникнення відповідної юридичної особи. Отже , до моменту

реєстрації установчих документів юридичної особи учасники установчого

договору можуть бути взаємно зобов”язані до вчинення певних , узгоджених

ними дій.

Серед вищевказаних видів господарських товариств повне і командитне

товариство є так званими договірними об” єднаннями , оскільки у їх основі

лежить договір як угода між учасниками , які зобов”язались один перед

одним спільно діяти для досягнення цілей товариства . Договір пов”язує

кожного учасника персонально із усіма іншими учасниками . Кожний учасник

вправі вимагати від іншого належного виконання договору , взятих ним на

себе зобов “язань. За загальним правилом , якщо договором не встановлене

інше , ведення справ всередині товариства проводиться за загальною

згодою всіх учасників ; у відносинах із третіми особами кожний із

учасників вправі діяти від імені товариства і представляти його в

цивільному обороті .

“Установчий договір повного або командитного товариства ще називають

фідуціарною угодою в тому смислі, що партнерам за договором ( кожному із

учасників ) фактично надано більше повноважень , ніж це безпосередньо

виражено в договорі , але з умовою , що вони не скористуються надлишками

цих прав і в першу чергу будуть керуватися інтересами товариства в цілому .

“ *

Враховуючи особистий характер договору повного товариства , який

виражається в тому , що учасники зобов”язані приймати особисту участь у

веденні справ товариства , а також наділені широкими повноваженнями по

здійсненню ними від імені товариства фактичних і юридичних дій, що в свою

чергу, передбачає виникнення особисто - довірчих ,

товариських відносин, логічно б було передбачити у договорі , що з

виходом одного із учасників із складу товариства , а також його смертю

( реорганізацією , ліквідацією , якщо учасником є юридична особа )

товариство припиняється ; хоча закон надає сторонам право домовитись про

інше. Зміни у складі учасниківв такому випадку є рівносильними

перезаключенню договору і тягнуть за собою реорганізацію товариства.

Спори , які виникають в процесі виконання договору товариства повинні

вирішуватись за згодою усіх учасників. Судовий порядок вирішення спорів між

учасниками доцільно допускати лише у випадках , прямо встановлених у

договорі , якщо тільки спір не пов”язаний з майновими претензіями учасників

один до одного.

Конструкція товариського з”єднання розрахована на невелику кількість

учасників , в основному фізичних осіб , хоча учасниками товариства можуть

бути й юридичні особи . Тому доцільно б було передбачити в договорі , що

змішаний склад повних учасників не допускається . Однак в командитних

товариствах , де повними учасниками є юридичні особи , вкладниками можуть

бути фізичні особи , і навпаки , якщо повними учасниками є громадяни , то

вкладниками можуть бути юридичні особи. Закон України “ Про

господарські товариства “ передбачає ряд інших обов”язкових умов , які

повинні бути зазначені в установчому договорі повного товариства .

* Сборник образцов гражданско-правовых документов / Под общ. ред.

Г.П. Савичева, В.С. Ема.- М.:Издательство БЕК, 1994. - С. 27

7

В установчому договорі повного товариства повинні бути зазначені

відомості про вид товариства , предмет та цілі його діяльності , склад

засновників та учасників , найменування та місцезнаходження , розмір та

порядок утворення статутного фонду , порядок розподілу прибутків та збитків

, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень

, включаючи перелік питань , зяких необхідна одностайність або

кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін до установчого

договору та порядок реоганізації та ліквідації товариства .

Також обов”язково повинні бути зазначені відомості про те, що всі

учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою діяльністю

і несуть солідарну відповідальність за зобов”язаннями товариства усім своїм

майном. Відповідальність повних учасників за зобов”язаннями товариства

носить двоякий характер. Вона є субсидіарною , оскільки наступає тільки у

випадку недостатності власних коштів товариства , і солідарною , оскільки

розподіляється порівну між усіма учасниками , а кредитор товариства може

звернутися до одного з них або до усіх зразу. Учасник , який сплатив борги

товариства , вправі звернутися до інших учасників з вимогою про

відшкодування йому сум у розмірі збитків , які припадають на цих

учасників. По причині такого характеру відповідальності учасників за

боргами товариства , одній і тій ж особі заборонено брати участь у якості

повного учасника більш , ніж в одному товаристві , але дозволяється брати

участь в командитних товариствах в якості вкладників.

Крім цього , у відповідності із ст. 67 Закону України “ Про господарські

товариства “ , установчий договір про повне товариство повинен визначати

розмір частки кожного з учасників , розмір , склад та порядок внесення

вкладів , форму їх участі у справах товариства . В установчому договорі

може визначатися декілька учасників , які надяляються повноваженнями на

ведення справ товариства.

Установчий договір командитного товариства , як і договір іншого

господарського товариства має містити загальні обов”язкові умови , так і

відомості про розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю ,

розмір , склад і порядок внесення ними вкладів , форму їх участі у справах

товариства. Стосовно вкладників вказується тільки сукупний розмір їх

часток у майні товариства , а також розмір, склад і порядок внесення ними

вкладів .

На відміну від повного та командитного товариств , товариство з обмеженою

відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю є статутними

об”єднаннями . Зміни у складі учасників суттєвим чином змінюють тільки

співвідношення розмірів їх часток у майні товариства ( у повному та

командитному товариствах вихід учасників або вступ нових учасників, як

правило , і якщо сторони не домовились про інше , тягне за собою ліквідацію

або реорганізацію товариства ). Учасники , які вступають в товариства з

обмеженою або з додатковою відповідальністю мають справу не персонально з

кожним із засновників , а з товариством у цілому , в особі його

представницьких органів. Товариства з обмеженою або з додатковою

відповідальністю не

передбачають встановлення між учасниками відносин особистої довіри ,

оскільки вони є насамперед об”єднаннями капітаів, а не окремих осіб , які

не зобов”язані своєю працею приймати участь в діяльності цих об”єднань.

Тому поряд із установчим договором , ще одним установчим документом

товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю є статут, який як

конституція , закріплює організаційно-правовий статус товариства , його

майнове становище , порядок створення і компетенцію органів управління і

контролю , порядок ліквідації та реорганізації , тощо.

8

Як правило , установчий договір товариства з обмеженою або з додатковою

відповідальністю , як перший установчий документ , містить такі умови :

відомості про засновників ( учасників ) , предмет договору , найменування

та місцезнаходження товариства , юридичний статус товариства , мета

створення товариства , майно товариства , порядок формування статутного

фонду , визначення часток учасників , форма внесення вкладів ,

відповідальність за невиконання або за неналежне виконання договору ,

правонаступництво , строк дії договору . Інші обов”язкові умови , які

повинні бути зазначені в установчих документах товариства з обмеженою або з

додатковою відповідальністю містяться в статуті цих товариств.

Порядок створення акціонерного товариства закритого типу складається з

таких етапів : підписання установчого договору , скликання і проведення

установчих зборів, реєстрація акціонерного товариства закритого типу .

Створення та установчі документи акціонерного товариства відкритого типу

мають свої особливості. Згідно з ст.26 Закону України “ Про господарські

товариства “ , засновники акціонерного товариства укладають між собою

договір , що визначає порядок здійснення ними господарської діяльності по

створенню акціонерного товариства , відповідальність перед особами , що

підписалися на акції і третіми особами. Для створення акціонерного

товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити

акціонерне товариство , здійснити підписку на акції , провести установчі

збори і державну реєстрацію. Отже , процес створення акціонерного

товариства складається з таких етапів :

1. Укладання установчого договору про спільну діяльність по створенню

акціонерного товариства.

2. Реєстрація повідомлення про випуск акцій .

3. Повідомлення про намір створити акціонерне товариство та проведення

підписки на акції . Реєстрація випуску цінних паперів у фінансових

оганах.

4. Скликання та проведення установчих зборів . Затвердження установчими

зборами статуту товариства.

5. Подання заяви для реєстрації акціонерного товариства. Державна

реєстрація акціонерного товариства.

У даному питанні курсової роботи будуть розглянуті такі аспекти створення

акціонерного товариства як укладання установчого договору , реєстрація

повідомлення про випуск акцій , повідомлення і проведення підписки на

акції та скликання та проведення установчих зборів .

Установчий договір акціонерного товариства є договором між юридичними та

фізичними особами про ведення спільноі діяльності по створенню акціонерного

товариства . Такий договір заключається засновниками акціонерного

товариства і діє до державної реєстрації товариства . У предметі договору

вказується, що сторони дійшли згоди по укладенню угоди про спільну

діяльність для створення акціонерного товариства. У договорі вказуються

повне і скорочене найменування АТ , місцезнаходження , мета створення

товариства , предмет діяльності товариства, юридичний статус товариства,

права і обов”язки акціонерів , передбачуваний розмір статутного фонду ,

кількість акцій і їх номінальна вартість , види акцій , кількість

привілейованих акцій і розмір дивідендів по ним , порядок формування

статутного фонду , відповідальність акціонерів за невиконання або

неналежне виконання своїх зобов”язань

9

щодо внесення вкладу; кількість акцій , які засновники залишають за собою

, характеристика вкладу засновників та вартісна оцінка вкладу.

В установчому договорі сторони можуть передбачити можливість купівлі

засновниками визначеної кількості акцій на пільгових умовах , а також

право першочергової купівлі визначеної кількості акцій засновниками при

збільшенні статутного фонду. Сторони можуть передбачити і інші пільги для

засновників акціонерного товариства. Надання пільг засновникам за рахунок

акціонерного товариства визначається установчими зборами товариства

більшістю у три четверті голосів. Важливо зазначити в установчому

договорі , що усі витрати , пов”язані зі створенням та реєстрацією

акціонерного товариства беруть на себе засновники , з подальшою

компенсацією цих витрат за рахунок отриманих товариством прибутків. У

договорі має бути передбачено , що засновники несуть солідарну

відповідальність перед особами, що підписалися на акції і третіми особами ,

оскільки не виключена можливість того , що акціонерне товариство не

відбудеться , і тоді виникне питання про повернення особам , які

підписалися на акції , коштів , які вони передали для оплати акцій.

Практика створення акціонерних товариств свідчить про те , що важливо

передбачати в договорі і певні гарантії для акціонерів : засновники ,

не мають права вихіду з акціонерного товариства протягом певного періоду

часу. З настанням такої можливості не допускається одночасне відчуження ,

усіх своїх акцій одразу ж декількома засновниками , У такому випадку

черговість встановлюється пропорційно

розміру частки ( вартості акції ) засновника ( першим задовільняється

засновник з мінімальним розміром вкладу і т.д.) з обумовленням

мінімального строку , після настання якого можлива аналогічна операція.

В установчому договорі також повинно бути зазначено , що до відкриття

розрахункового рахунку АТ кошти , які надходять в статутний фонд ,

вносяться на тимчасовий розрахунковий рахунок .

Порядок відкриття тимчасового рахунку визначається інструкцією “ Про

порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних рахунків в установах

банків” , затвердженою постановою Правління Національного банку України від

11 жовтня 1994 року № 169. У відповідності до даної інструкції , для

відкриття тимчасових розрахункових рахунків господарським товариствам , для

зарахування коштів , які вносяться для формування статутного фонду , банку

надаються такі документи :

- заява про відкриття рахунку , підписана одним із засновників , якому

загальними зборами засновників доручено оформлення документів по

організації товариства ;

- копія установчого договору , завіреного нотаріально .

У випадку формування статутного фонду із майнових вкладів , можна

передбачити , що до появи самостійного балансу АТ , вони обліковуються на

балансі певної юридичної особи.

Сторони повинні обумовити порядок внесення змін і доповнень до договору.

Логічно б було передбачити строк повідомлення про створення АТ,

здійснення підписки , а також попередню дату проведення установчих зборів.

10

Після укладення установчого договору засновники повинні зареєструвати

повідомлення про випуск акцій у відповідності до інструкції , затвердженої

Міністерством фінансів України 30.09.91 р. N04-305 ( із змінами і

доповненнями , внесенеми наказами Міністерства фінансів України від

23.11.93р.N94 та від 23.05.95 р. N83) - Порядку реєстрації випуску акцій і

облігацій підприємств і інформації про їх випуск . Реєстрація здійснюється

в фінансових органах Міністерства фінансів України , якщо обіг здійснюється

на всій території України ; фінансовими управліннями Кабінету Міністрів

республіки Крим , обласними фінансовими управліннями , фінансовими

управліннями міст республіканського підпорядкування.

Для реєстрації цінних паперів емітент представляє у фінансовий орган такі

документи :

заяву про реєстрацію цінних паперів ;

нотаріально завірену копію протоколу рішення про випуск цінних паперів ,

оформленого згідно із ст. 6 та ст.11 Закону Української РСР “ Про цінні

папери та фондову біржу “ відповідно для реєстрації акцій підприємств ;

нотаріально завірену копію статуту емітента , зразок бланка цінного

папера ;

баланс , звіт про фінансові результати та їх використання , довідку про

фінансовий стан , підтверджені аудитором ( аудиторською фірмою) за останні

три завершених роки ( або за кожний завершений фінансовий рік від моменту

утворення , якщо цей строк менший за три роки ).

Повідомлення про випуск акцій повинно містити певні відомості, в

залежності від того, чи був у створюваного акціонерного товариства

правопопередник чи ні.

Повідомлення про випуск акцій акціонерного товариства , у якого

був правопопередник повинно містити :

- фірмове найменування , місце знаходження , дата утворення , предмет

діяльності , завірений ревізором ( аудитором ) бухгалтерський баланс і

розрахунок фінансових результатів ( доходи , витрати ) за останні три

завершені фінансові роки ( або за кожний фінансовий рік з моменту створення

, якщо цей строк менше трьох років ) , бухгалтерський баланс за станом на

останній квартал перед прийняттям рішення про випуск цінних паперів , звіт

про статутний фонд ( загальний об”єм , об”єм сплаченої частини ) ,

чисельність робітників , а також основні професійні дані про керівних

робітників ( освіта , кваліфікація , виробничий стаж ) ;

- опис ділової діяльності емітента , засвідчений аудитором, насамперед

інформаційні відомості про виробництво , реалізацію , наукові дослідження і

інвестиції ;

- відомостті про емісію цінних паперів : дата і номер протоколу

прийняття рішення про випуск цінних паперів , мета використання фінансових

ресурсів , виручених від емісії ; об”єм емісії , що планується; вид і

категорія цінних паперів , пов”язані з ними права : по акціям - засновники

і можливі права , які надаються власникам привілейованих акцій ; кількість,

номінальна вартість і сума емісії цінних паперів ; число серій і порядкові

номери ; місце , день початку і припинення продажу ; інформація про

можливі переваги власників цінних паперів; запланований курс ;

найменуванняторговця цінними паперами ( якщо емітент користується його

послугами ) ; дії , які будуть проводитися у

11

випадку перевищення або недосягнення рівня підписки ; адреси місць виплат

доходів , здійснення операцій і депонування ;

- перелік і результати попередніх емісій цінних паперів , а також

розмежування цінних паперів по видам ;

- кількість именних акцій , які випущені емітентом, в тому числі акцій

, які знаходяться у власності керівних робітників .

У випадку створення акціонерного товариства , яке не має

правопопередника , інформація про випуск цінних паперів повинна містити :

- дані про емісію цінних паперів - дані і номер протоколу про прийняття

рішення відносно випуску цінних паперів , мета використання фінансових

ресурсів,об”єм емісій , який планується , вид і категорії цінних паперів і

пов”язані з ними права , можливі права , які надаються власникам

привілейованих акцій , кількість , номінальна вартість і сума емісії акцій

,число серій і порядковий номер ; місце , день початку і припинення продажу

; інформація про можливості привілей власниками акцій ; запланований курс;

найменування торгівця цінними паперами ( якщо емітент користється його

послугами ) ; дії , які проводяться у випадку перевищення або недосягнення

рівня підписки , адреси місць виплати , здійснення операцій і депонування ;

- фірмове найменування майбутнього акціонерного товариства , предмет і

цілі діяльності , дата проведення установчих зборів , розмір плануємого

статутного фонду , склад майна , яке вноситься засновниками в натуральній

формі , найменування банківської установи і номер розрахункового рахунку ,

на який можуть бути внесені попередні внески ;

- дані про можливі фактори ризику у діловій діяльності емітента ;

- дані , які відносяться до поручительства , якщо для виконання вказаних в

акції зобов”язань юридична особа виступає як поручитель.

Якщо протягом 10 робочих днів , починаючи від дня , що настає за днем

представлення інформації про випуск цінних паперів у реєструючий фінансовий

орган , він не відмовив у реєстрації , то таку інформацію слід вважати

зареєстрованою . Підстави для відмови у реєстрації інформації визначені у

п. 17 Порядку :

а) наявність в інформації відомостей , які дають змогу зробити висновок

про невідповідність умов випуску цінних паперів чинному законодавству ;

б) неповнота інформації про випуск цінних паперів порівняно з вимогами

п.8-12 Порядку ;

в) невідповідність інформації , представленої реєструючому фінансовому

органу , яка характеризує фінансово-економічний стан емітента , таким

вимогам :

емітент повинен бути беззбитковим протягом останніх трьох завершених

фінансових років або до моменту утворення , якщо цей строк є меншим за три

роки ;

емітент не повине мати простроченої заборгованості кредиторам , а також

платежів у бюджет ;

емітент повинен мати повністю оплачений статутний фонд на момент

прийняття рішення про випуск облігацій.

12

Повідомлення фінансового органу про відмову в реєстрації інформації з

випуску цінних паперів доводять до емітента телефоном , телетайпом ,

телексом або телефаксом з обов”язковим письмовим підтвердженням.

У разі виникнення якихось змін в інформації про випуск цінних паперів

емітент повинен представити відповідну інформацію у реєструючий фінансовий

орган до закінчення 30 денного строку від дня подання першої інформації .

Слід зазначити , що порушення порядку випуску ( емісії ) цінних паперів

( випуск цінних паперів без реєстрації інформації про емісію цінних паперів

або внесення в документи , які надаються для реєстрації емісії цінних

паперів завідомо недостовірної інформації , а також затвердження таких

документів, якщо ці дії спричинили матеріальну шкоду інвестору ) тягне за

собою кримінальну відповідальність , передбачену ст. 148-8 Кримінального

кодексу України.

На наступному етапі засновники організовують відкриту підписку на акції .

Засновники публікують повідомлення про наступну відкриту підписку , в якій

мають бути вказані фірмове найменування товариства , предмет, цілі, та

строки діяльності , склад засновників , дата проведення установчих зборів ,

розмір статутного фонду , що передбачається , номінальна вартість акцій, їх

кількість та види , переваги і пільги засновників , місце проведення ,

початковий та кінцевий строки підписки на акції , склад майна , що

вноситься засновниками в натуральній формі , найменування банківської

установи та розрахунковий рахунок , на який мають бути внесені початкові

внески . За рішенням засновників у повідомлення можуть бути включені також

інші відомості.

Особи , які бажають придбати акції , повинні внести на рахунок засновників

не менше 10 % вартості акцій , на які вони підписалися , після чого

засновники видають їм письмове зобов”язання про продаж відповідної

кількості акцій.

Акціонерне товариство вважається заснованим , якщо до вказаного у

повідомленні строку закінчення підписки не менше 60 % акцій.

Не пізніше як через 7 днів після закінчення строку відкритої підписки на

акції , засновники повинні представити у реєструючий фінансовий орган

звіт про наслідки випуску цінних паперів. Звіт про наслідки випуску цінних

паперів повинен містити таку інформацію :

а) дату початку і дату закінчення відкритого продажу акцій ;

б) фактичну ціну реалізованих акцій ;

в) кількість реалізованих акцій ;

г) загальну вартість реалізованих цінних паперів ( у порівнянні із

запланованою під час організації випуску величиною ) , у тому числі для

акцій у такому розподілі : кошти у карбованцях,внесені як плата за акції ;

вартісна оцінка матеріальних коштів , внесених як плата за акції ;

оцінка у карбованцях іноземної валюти , внесеної як плата за акції ;

д) розподіл коштів на статутний фонд ( у сумі номінальної вартості

реалізованих акцій ) та додаткові власні кошти ( у сумі перевищення

фактичної ціни продажу акцій над їх номінальною вартістю ) ;

е) види винагород , виплачені торгівцям цінними паперами ( якщо емітент

користуєтьсмя їх послугами ) .

13

Звіт про наслідки випуску цінних паперів підписує емітент і торговець

цінними паперами ( якщо емітент користується його послугами ) і завіряє

аудиторська фірма .

Реєстрація випуску цінних паперів проводиться не пізніше 30 днів від

момнету подання заяви з доданням необхідних документів. Під час реєстрації

цінним паперам присвоюється реєстраційний номер.

До дня скликання установчих зборів особи , які підписалися на акції ,

повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 % номінальної

вартості акцій.

Установчі збори акціонерного товариства скликаються у строк , зазначений у

повідомленні , але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на

акції . При пропущенні вказаного строку , особа, що підписалася на акції ,

має право вимагати повернення сплаченої нею частки вартості акцій .

Установчі збори визнаються правомочними , якщо в них беруть участь особи ,

які підписалися більш як на 60 % акцій , на які проведено підписку. Якщо

через відсутність кворуму установчі збори не відбулися , протягом двох

тижнів скликаються повторні установчі збори, При повторному незабезпеченні

кворуму акціонерне товариство вважається таким , що не відбулося.

Голосування на установчих зборах провадиться за принципом : одна акція -

один голос. Для прийняття рішення про створення акціонерного товариства

необхідна більшість у три четверті голосів. Після прийняття рішення про

створення товариства установчі збори затверджують статут товариства . У

випадку , коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся

необхідна сума , установчі збори можуть зменшити розмір статутного фонду.

У випадку створення господарського товариства з участю іноземного

учасника , в установчому договорі ( як і у будь-якій зовнішньо-економічній

угоді ) особливе значення має арбітражне обумовлення. Тут можливі два

варіанти таких обумовлень . По-перше , сторони самі призначають третейський

суд по узгодженню питань між собою і розробляють арбітражну процедуру. По-

друге , наперед вказується в якості третейського суду один із постійно

діючих арбітражів. В останньому випадку слід враховувати , що ініціатива у

виборі європейських арбітражів , як правило , належить іноземному учаснику

.

Українській стороні необхідно приділяти велику увагу в питанні захисту

своїх інтересів , так як часто іказаний іноземним учасником арбітраж

знаходиться у сфері впливу компанії , яку представляє іноземний учасник.

. У зв”язку з тим , що самою розпоширеною організаційною формою для

юридичних осіб з іноземними інвестиціями є товариство з обмеженою

відповідальністю , слід з метою впорядкування речових і зобов”язальних

відносин сторін наділити створювану юридичну особу правом власності на

майно , яке їй передається , із збереженням за засновниками тільки права

вимагати встановленого проценту від прибутку і повернення вкладеної долі

майна при припиненні юридичної особи. При цьому необхідно , щоб кожний із

засновників був власником майна на момент його передачі або як мінімум діяв

з письмового дозволу власника. Усі інші варіанти правового становища майна

можуть призвести до складних майнових спорів між засновниками , юридичною

особою і власниками.

14

2. Статут господарського товариства , його зміст

Закон України “ Про господарські товариства “ визначає , що акціонерні

товариства , товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю

створюються і діють на підставі установчого договору і статуту.

Отже , другим установчим документом для вищезазначених видів

господарських товариств є статут. Співвідношення установчого договору і

статуту є таким , що останній по суті можливо розглядати як частину

договору - адже він затверджується учасниками ( засновниками ) в якості

одного із основних результатів їх угоди. Тому зміст статуту господарського

товариства може частково перекриватися змістом договору ( або навпаки ) ,

наприклад порядок розподілу між учасниками прибутків та збитків ,

управління діяльністю створеної ними юридичної особи , вихіду із її складу

може встановлюватися не тільки в установчому договорі , а також і у

статуті. Однак деякі принципові положення про взаємовідносини учасників (

засновників ) , насмперед -

їх воля на створення нової організації , можуть бути відображені тільки в

договорі про її створення , а ряд конкретних положень , що стосуються

статусу цієї організації , наприклад компетенція її органів , - тільки в

статуті.

Необхідність існування статуту в даних видах господарських товариств

пояснюється тим , що учасники ( засновники ) , які створюють акціонерне

товариство , товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю можуть і

не брати участь у господарській діяльності товариства ( на відміну від

повного чи командитного товариства ) , але маючи право на отримання

отримуючи прибуток від результатів роботи товариства - дивіденд. Якщо у

повному чи командитному товариствах громадяни ( рідше з участю юридичних

осіб ) об”єднуються з метою спільно вести підприємницьку діяльність , -

брати безпосередню участь у справах товариства , створення акціонерного

товариства , товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю є скорше

об”єднаннями капіталів .

Отже установчий договір у статутних товариствах спрямований на створення

нового суб”єкту правовідносин ; сам порядок управління , мета і предмет

діяльності цього суб”єкту вказується у статуті.

Законом передбачаються обов”язкові відомості , які повинні бути вказані в

статуті , в залежності від виду товариства .

Так , загальними обов”язковими умовами , які повинні зазначатися в

статуті є вид товариства , найменування та місцезнаходжкення , склад

засновників та учасників , розмір та порядок утворення статутного фонду,

порядок розподілу прибутків та збитків , склад та компетенцію органів

товариства , порядок прийняття ними рішень , включаючи перелік питань , з

яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів , порядок

внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і

реорганізації товариства.

Статут акціонерного товариства повинен містити також відомості про види

акцій , що випускаються , їх номінальну вартість , співвідношення акцій

різних видів , кількість акцій , що купується засновниками , наслідки

невиконання зобов”язань по викупу акцій.

15

Можна виділити основні розділи , які складають зміст статуту

господарського товариства :

- загальні положення ;

- мета та предмет діяльності ;

- юридичний статус товариства ;

- засновники товариства ;

- майно товариства ;

- статутний фонд товариства ;

- акції товариства ( для акціонерного товариства ) ;

- порядок розподілу прибутків та збитків ;

-органи управління товариством;

- облік та звітність про діяльність ;

- порядок внесення змін до статуту ;

- фонди товариства ;

- відступлення частки в статутному фонді товариства ;

- припинення діяльності товариства ;

- інші умови , в залежності від виду господарського товариства .

Примірний перелік видів діяльності , які можна передбачити в статуті

наведено в додатку до даної курсової роботи.

Статут господарського товариства затверджується зборами засновників (

установчими зборами ) господарського товариства , прошнуровується ,

нумерується ; на статуті робиться відмітка про державну реєстрацію

господарського товариства.

Товариство має право вносити зміни та доповнення до статуту , які теж

підлягають державній реєстрації. Зміни ( доповнення ) до установчих

документів оформляються окремими додатками до них або шляхом викладу їх у

новій редакції . На титулі додатків до установчих документів органом

державної реєстрації робиться відмітка про те , що вказані документи є

невід”ємною частиною відповідних установчих документів. У випадку внесення

установчих документів в новій редакції в цілому на їх титулі робиться

відповідна відмітка.

У випадку внесення в установчі документи змін та доповнень , пов”язаних

із зміною найменування , організаційної форми або форми власності суб”єкта

підприємницької діяльності , робиться його перереєстрація у встановленому

законом порядку.

16

3. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА

Господарське товариство набуває прав юридичної особи з дня його

державної реєстрації . Державна реєстрація товариства проводиться за

правилами, встановленими Законами України “ Про підприємства “від 27

березня 1991 року № 887-ХІІ, “ Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року

№ 698-ХІІ та Положенням “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької

діяльності “ , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29

квітня 1994 року № 276 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від

25 січня 1996 року № 125 .

Положення “Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “

визначає порядок державної реєстрації суб”єктів підприємницької діяльності

незалежновід їх організаційних форм і форм власності. Законом

передбачається окремий порядок створення господарських товариств , в

залежності від предмету діяльності ( банки , засоби масової інформації ,

фондові біржі, тощо). Господарські товариства , що займаються банківською

діяльністю реєструються Національним банком України в порядку , визначеному

законодавством України про банки і банківську діяльність.

Державна реєстрація господарського товариства провадиться у виконавчому

комітеті міської , районної в місті Ради або в районній міст Києва і

Севастополя державній адміністрації за його місцезнаходженням.

Місцезнаходженням господарського товариства вважається місцезнаходження (

розміщення ) його постійно діючого керівного органу.

Для державної реєстрації господарського товариства власники або

уповноважена ними особа (заявник) особисто подають до органу державної

реєстраці :

а) установчі документи :

- установчий договір ;

- статут - при створенні акціонерного товариства , товариства з

обмеженою або додатковою відповідальністю ;

б) реєстраційну картку , яка є одночасно заявою про державну

реєстрацію ;

в) документ , що засвідчує сплату реєстраційного збору ;

г) документ , що засвідчує сплату власниками внеску до

статутного фонду ;

д) рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення ,

реорганізацію (злиття,приєднання) господарського товариства якщо,

законодавчими актами України передбачена необхідність такої згоди

17

У випадку , якщо установчі документи подаються не власниками, а іншими

особами , то повноваження цих осіб повинно підтверджуватися належним

чином оформленою довіренністю.

Якщо одним із власників господарського товариства є юридична особа ,

додатково подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну

реєстрацію цієї юридичної особи. Іноземна юридична особа подає документ ,

що свідчить про її реєстрацію в країні місцезнаходження ( витяг з

торгівельного , банківського або судового реєстру , тощо). Цей документ

повинен бути засвідчений відповідно до законодавства країни його видачі ,

перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі

України , якщо міжнародними договорами , у яких бере участь Україна , не

передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчено у

посольстві відповідної держави та легалізовано в Міністерстві закордонних

справ.

У разі , коли одним із власників є фізична особа , її підпис на установчих

документах потребує нотаріального завідчення.

До органу державної реєстрації подаються установчі документи в оригиналах

та по одному примірнику завірених в установленому порядку копій.

Установчі документи не повинні містити положень , що суперечать

законодавству. Відповідальність за відповідність законодавству установчих

документів несуть власники або уповноважені ними органи , які подають

документи для реєстрації господарського товариства.

Установчі документи складаються державною чи іншою мовою відповідно до

ст.11 Закону України “ Про мови в Українській РСР “ , підписуються

заявником , прошиваються та пронумеровуються.

Отже , положенням встановлюється вичерпний перелік документів , які

повинні подати власники для реєстрації господарського товариства

Порядок складання установчих документів господарського товариства було

вісвітлено в першому та другому питаннях даної курсової роботи.

Іншими документами , які необхідно подати для державної реєстрації є

реєстраційна картка , документ ,що засвідчує сплату власниками

реєстраційного збору , документ , що засвідчує сплату власниками внеску до

статутного фонду товариства та рішення Антимонопольного комітету про

згоду на створення ( реорганізацію ) господарського товариства , якщо

законовдавчими актами України передбачено необхідність такої згоди.

Реєстраційна картка суб”єкта підприємницької діяльності є одночасно

заявою про державну реєстрацію . Зразок реєстраційної картки наведено в

додатку до Положення “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької

діяльності “. У картці містяться відомості про найменування суб”єкта

підприємницької діяльності з обов”язковим зазначенням організаційно-

правової форми , місцезнаходження суб”єкта підприємницької діяльності ,

відомості про керівника із зазначенням його місця проживання та

паспортних даних , відомості про форму власності , основні види діяльності

на поточний рік , кількість філіалів,представництв , відділень із

зазначнням відомостей про них на зворотньому боці картки та вказується

особа ,яка заповнила картку і дата заповнення.

18

Орган державної реєстрації надає у разі потреби допомогу заявникові у

заповненні реєстраційної картки та перевіряє відповідність наведених в ній

відомостец установчим документам .

Документом , який засвідчує сплату власниками реєстраційного збору є

відповідна квитанція або платіжне доручення. Серйозним недоліком Положення

“ Про реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ (нова редакція )

було відсутність норми , яка б регламентувала розмір реєстраційного збору

. Якщо в Положенні ” Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької

діяльності “ в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 29

квітня 1994 року окремим додатком визначалися фіксовані розміри плати за

державну реєстрацію в залежності від обраного виду діяльності , то в

Положенні в редакції постанови Кабінету Міністрів № 125 від 25 січня 1996

року такі відомості були відсутні. Але постановою Кабінету Міністрів

України № 406 від 03.04.96 р. “ Про плату за державну реєстрацію суб”єктів

підприємницької діяльності “ були знову встановлені розміри плати за

державну реєстрацію , в залежності від виду діяльності . Звичайно , така

невизначенність дуже негативно впливала на розвиток підприємництва ,

оскільки надавала можливість місцевим владам різних регіонів України

встановлювати необгрунтовані ставки реєстраційного збору. Отже питання

плати за державну реєстрацію державної реєстрації вже визначено.

Документом , який засвідчує сплату власниками необхідного внеску до

статутного фонду також є відповідна квитанція , платіжне доручення, або

інший документ ( у випадку майнової форми внеску і т.д.). Розмір такого

внеску диференціюється в залежності від виду товариства: в товариствах з

обмеженою та додатковою відповідальністю , акціонерному товаристві

відкритого типу не менше 30 % вказаного в установчих документах вкладу , в

акціонерному товаристві закритого типу - не менше 50 % вкладу . Для

повного товариства такий розмір не встановлений , а у командитному

товаристві вкладники на момент реєстраціє зобов”язані внести не менше 25 %

свого внеску .

Рішення антимонопольного комітету про згоду на створення (реорганізацію)

суб”єктів підприємницької діяльності як документ , який необхідний для

державної реєстрації також є нововведенням нового Положення “ Про

реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “.

Необхідність надання такої згоди було закріплено Законом Украіни “Про

антимонопольний комітет “від 26 листопада 1993 року № 3659-ХІІ , Постановою

Кабінету Міністрів України від 11 листопада 1994 року № 765 “ Про введення

механізму запобігання монополізації товарних ринків” , Законом України “

Про внесення змін та доповнень до закону України “ Про обмеження

монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій

діяльності “ “ від 5 липня 1995 року № 258.

У відповідності з постановою Кабінету Міністрів “ Про введення механізму

запобігання монополізації товарних ринків “ створення господарюючих

суб”єктів проводиться за згодою Антимонопольного комітету або його органів

у таких випадках :

19

- створення господарюючого суб”єкту двома і більше засновниками , якщо

сумарна вартість активів або сумарний об”єм реалізації товарів , робіт,

послуг цих засновників за підсумками останнього фінансового року

перевищує суму у валюті України , еквівалентну 2 млн. Доларів США за

офіційним курсом , який діяв на кінець останнього фінансового року , і при

цьому не менше ніж у двох засновників вартість активів або об”єм реалізації

товарів перевищує суму грошового еквіваленту , рівному 100 тис. Доларів

США у кожного. У випадку , коли одним із засновників є державний орган ,

то в розрахунках вартості активів або об”ємів реалізації товарів

використовуються відповідні показники державних підприємств , майно яких

передається в статутний фонд створюваного господарюючого суб”єкта ;

- створення господарюючого суб”єкту двома або більше засновниками , які

діють на певному товарному ринку , якщо загальна доля засновників на цьому

ринку перевищує 35 % ;

- створення господарюючого суб”єкту , доля якого на певному товарному

ринку завідомо буде перевищувати 35 % , а також асоціацій , концернів та

інших об”єднань підприємств .

Під час реєстрації господарського товариства посадова особа органу

державної реєстрації на титулі установчих документів робить відмітку про

реєстрацію із зазначенням назви цього органу , номера та дати реєстрації.

Відмітка засвідчується підписом посадової особи та печаткою органу

державної реєстрації.

Орган державної реєстрації не має права вимагати від заявника подання

інших документів , не передбачених законодавством або оформлених з іншими

вимогами , ніж це визначено у Положенні “ Про реєстрацію суб”єктів

підприємницької діяльності ”.

За наявності всіх вищенаведених документів орган державної реєстрації

прягом п”яти робочих днів з дати надходження документів зобов”язаний

провести державну реєстрацію господарського товариства і видати заявникові

свідоцтво про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності

встановленого зразка.

Підставою для відмови у державній реєстрації є відсутність в установчих

документах відомостей , зазначених в ст. 4 , 37 , 51 , 67 , 76 Закону

України “ Про господарські товариства .“

Відмова у державній реєстрації може бути оскаржена в судовому порядку.

У відповідності до до Закону України “ Про внесення змін в ст.56

Конституції ( Основного закону ) України від 31 жовтня 1995 року ,

громадянин має право у встановленому законом порядку оскаржити в суді

рішення , дії чи бездіяльність державних органів , юридичних чи службових

осіб в сфері управлінської діяльності , якщо він вважає , що цим порушені

його права і свободи . В цьому аспекті , громадяни можуть оскаржувати в

судовому порядку затримку в державній реєстрації .

Свідоцтво про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності є

підставою для відкриття розрахункового , валютного та інших рахунків в

установах банків , виготовлення печаток та штампів.

20

Порядок відкриття рахунків в установах банків визначає інструкція

“ Про порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних рахунків в

установах банків “ , затвержена постановою Правління Національного банку

України від 11 жовтня 1994 року № 164. Для відкриття рахунку підприємства

надають установам банку такі документи : заява , па відкриття рахунку

встановленого зразка , підписана керівником і головним бухгалтером

підприємства , нотаріально завірені копії установчих документів, картку із

зразками підписів керівника і головного бухгалтера і віттиском печатки. У

випадку , якщо на момент відкриття рахунку товариство не має печатки , то

до документів додається заява про надання дозволу на користування рахунком

без печатки до часу її виготовлення , але не більше 60 днів.

Для оформлення заказу на виготовлення печатки необхідно отримати

відповідний дозвіл в органах внутрішніх справ. Порядок видачі дозволів на

оформлення заказів на виготовлення печаток та штампів в штемпельно-

гравюрних майстернях визначає інструкція “ Про порядок видачі дозволів на

оформлення заказів на виготовлення печаток та штампів “ , затверджена

наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року №

643.

У відповідності з даною інструкцією дозвіл на виготовлення печаток та

штампів спільним з іноземними фірмами підприємствам видається управліннями

, відділами охорони громадського порядку МВС Республіки Крим , МУВС м.

Київа , УВС областей и м. Севастополя , УВС міст та УВСТ. Підприємствам ,

установам , організаціям дозвіл видається міськрайвідділами внутрішніх

справ. Для одержання дозволу на оформлення печаток та штампів керівники

підприємств, установ, організацій і господарських об”єднань подають в

органи внутрішніх справ

письмове клопотання , де вказується особа , відповідальна за отримання

дозволу. До клопотання додаються зразки ( ескізи ) печаток, штампів в двох

екземплярах. На даний час в інструкції ще є норма про те , що взірці (

ескізи ) печаток , штампів потребують погодження з органом , який провів

державну реєстрацію господарського товариства . Але у відповідності із п.

10 Положення “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності

“ ( редакція постанови № 125 від 25 січня 1996 року ) зразки ( ескізи )

печатки , штампу затверджуються власниками або уповноваженим ними органом

і додаткового погодження не потребують . Очевидно , в дану інструкцію

будуть внесені відповідні зміни .

Крім того суб”єкти підприємницької діяльності подають копію свідоцтва про

державну реєстрацію , справку про відкриття рахунку в установах

Національного або комерційних банків України .

На печатках і штампах суб”єктів підприємницької діяльності повинен бути

вказаний номер свідоцтва про підприємницьку діяльність .

21

В И С Н О В К И

Господарські товариства - це є одна з найпоширеніших організаційно-правових

форм ведення підприємницької діяльності .

За даними відділу реєстрації суб”єктів підприємницької діяльності

Ужгородської міської ради народних депутатів із загальної кількості

суб”єктів підприємницької діяльності частка господарських товариств

становить 40 - 45 відсотків.

Найбільш розповсюдженим видом господарських товариств є товариства з

обмеженою відповідальністю.

У зв”язку з прийняттям з 1 березня 1996 року нового мінімального розміру

заробітної плати , збільшилися мінімальні розміри статутного фонду

господарського товариства , що в свою чергу , призвело до певного

зменшення частки господарських товариств у числі новостворених суб”єктів

підприємницької діяльності . Більшого розвитку набув процес створення

приватних підприємств.

Але безумовною перевагою господарських товариств в процесі вибору

організаційної форми є чітке законодавче закріплення їх правового статусу .

22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Джерела :

1. Конституція України

2. Цивільний кодекс України

3. Кримінальний кодекс України

4. Закон України “ Про господарські товариства “ від 19 вересня 1991 року

5. Закон України “ Про Антимонопольний комітет України “ від 26 листовада

1993 року

6. Закон України “ Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної

конуренціїї в підприємницькій діяльності “

7. Постанова Кабінету Міністрів України “ Про введення механізму

запобігання монополізації товарних ринків “ від 11 листопада 1994 року

8. Положення “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності

“ ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996

року )

9. Інструкція “ Про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток та

штампів “ , затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від

18 жовтня 1993 року

10. Інструкція “Про порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних

рахунків в установах банків “ , затверджена постановою “ Правління

Національного банку України від 11 жовтня 1994 року

Література :

1. Гражданское право / под ред. Е.И. Суханова . - М. : Издательство БЕК,

1994.

2. Сборник образцов гражданско-правовіх документов / под общ. ред. Г.П.

Савичева , В.С. Ема . - М.: Издательство БЕК, 1994

3. Юридический справочник предпринимателя / под ред. Ю.С. Шумченко . - К.,

1992


© 2010 РЕФЕРАТЫ