Аналіз забезпеченості обіговими коштами і ефективності їх використання на Чернівецькому гумовзуттєвому заводі ВАТ "Розма"

3.1 Аналіз складу і структури обігових коштів підприємства

На підприємстві, що розглядається, виробничі запаси мають найбільшу частку в структурі оборотних активів (у 2006 р. – 80% і у 2008 р. – майже 85%). У 2007 р. виробничі запаси помітно зменшилися як в абсолютній сумі на 5049 тис. грн., так і за часткою більш як на 3 пункти. Протягом 2008 р. спостерігалося зростання суми і частки виробничих запасів при одночасному зменшенні загальної суми активів (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Структура активів на підприємстві

Зростання величини виробничих запасів має такі наслідки для підприємства: втрата споживчих властивостей продукції через неякісну сировину, падіння ціни на продукцію, збитки, зниження ефективності використання фінансових ресурсів, зменшення ліквідності внаслідок іммобілізації значної частини поточних активів у запаси.

Відповідно до фінансової звітності склад і структура запасів на підприємстві мають такий вигляд (табл. 3.2).

Таблиця 3.2. Динаміка складу та структури запасів на підприємстві

Дані табл. 3.2 свідчать про зростання на підприємстві за 2008 р. обсягу запасів на 2781 тис. грн., або більш як на 18%, порівняно з попереднім періодом, що погіршує ліквідність та платоспроможність підприємства. Таке зростання відбулося переважно за рахунок збільшення готової продукції на складі на 4478 тис. грн. Слід зазначити, що накопичення готової продукції на складі поряд зі стрімким падінням величини чистого прибутку зі 114 тис. грн. у 2007 р. до 6 тис. грн. у 2008 р. є вкрай негативним явищем.

Аналіз складу та структури дебіторської заборгованості підприємства наведено в табл. 3.3. З наведеної таблиці видно, що на підприємстві за період 2006–2008 рр. відбулося зменшення суми дебіторської заборгованості на 1585 тис. грн., або більш як на третину, порівняно з 2006 р. Зменшення дебіторської заборгованості може виникати внаслідок скорочення обсягів відвантаження продукції, проте збільшення доходу від реалізації (18 064 тис. грн. –2006 р., 29 624 тис. грн. – 2007 р., 36 453 тис. грн. – 2008 р.) дає підстави говорити про поліпшення ефективності управління дебіторською заборгованістю.

Протягом періоду, що аналізується, найбільш суттєво зменшилася дебіторська заборгованість з розрахунків за товари, роботи і послуги як в абсолютній сумі (на 1386 тис. грн.), так і за часткою в розрахунках з дебіторами (на 22,7%). У 2008 р. була погашена дебіторська заборгованість із розрахунків з бюджетом у повній сумі (67 тис. грн.).

Таблиця 3.3. Аналіз складу та структури дебіторської заборгованості

Протягом періоду, який аналізується, у структурі дебіторської заборгованості спостерігалося зростання частки іншої поточної дебіторської заборгованості на 22,9% при її зменшенні в абсолютній сумі на 99 тис. грн. Ця стаття складається із заборгованості з розрахунків з підзвітними особами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, з пенсійного і соціального страхування та розрахунків з іншими дебіторами.

Аналізуючи наведені показники, слід порівнювати темпи витрачання коштів на інвестиційну діяльність ∆ІД з темпами чистого руху коштів від операційної діяльності ∆ЧОД. Якщо ∆ЧОД > ∆ ІД, інвестиційна політика підприємства ефективна, якщо ∆ЧОД<∆ІД – неефективна. Аналогічно можна порівняти темпи витрачання коштів на фінансову діяльність з ∆ЧОД.

За фінансовими даними підприємства, що містяться у Звіті про рух грошових коштів за 2007 і 2008 рр., можна зробити висновок про неефективну інвестиційну діяльність підприємства:

2007 рік: ∆ ЧОД < ∆ ІД => 8826 < 9736;

∆ ЧОД > ∆ ФД => 8826 > 918.

2008 рік: ∆ ЧОД < ∆ ІД => 2232 < 2310;

∆ ЧОД > ∆ ФД => 2232 > 93

Щодо фінансової діяльності, то за звітними показниками можна говорити про її ефективність.

Крім того, зменшення грошових потоків свідчить про нестабільний фінансово-економічний стан підприємства.

3.2 Аналіз потреби підприємства в обігових коштах

Оскільки виробничі запаси займають найбільшу частку в структурі оборотних активів, стабілізація діяльності підприємства значною мірою залежить від їх стану, ефективного використання та оптимізації їх обороту. Тому підприємства мають нормувати оборотні кошти. Норматив власних оборотних коштів – це мінімальний (оптимальний) рівень оборотних коштів, необхідний підприємству для стабільної роботи. Підприємство визначає (розраховує) нормативи власних оборотних коштів.

На підприємстві, яке аналізується, використовується прямий метод розрахунку нормативів власних оборотних коштів за кожним елементом оборотних коштів.

При прямому методі розрахунку нормативів застосовують два показники:

– одноденні витрати (потреба споживання підприємством), що визначається згідно з кошторисом витрат за квартал, рік;

– норматив запасу в днях.

Аналіз стану виробничих запасів підприємства необхідно розпочинати з вивчення динаміки та перевірки відповідності фактичних залишків їх плановій потребі.

Здійснимо розрахунок нормативу оборотних коштів виробничого призначення підприємства станом на 2008 рік та проведемо аналіз відхилень фактичних даних від нормативних.

1. Собівартість виробленої продукції в 2007 р. за кошторисом витрат становить – 15 613,4 тис. грн.

2. Матеріальні витрати на виробництво за кошторисом витрат – 9160 тис. грн.; одноденні витрати: 25,44 тис. грн. (9160: 360).

3. У матеріальних витратах 60% займають комплектуючі вироби, одноденні витрати становитимуть: 15,26 тис. грн. (25,44 * 060)

4. Вартість матеріалів 10,18 тис. грн. (25,44 – 15,26).

Запаси по матеріалах становлять 54 дні, а норматив 549,72 тис. грн. (10,18 *54).

6. Запаси в днях по комплектуючих – 57 днів, норматив 869,82 тис. грн. (15,26 * 57).

7. Допоміжні матеріали становлять 30% від основних матеріалів:

25,44 * 0,30 = 7,63 тис. грн.

7,63: 360 = 0,02 тис. грн.

Запаси в днях – 54 дні, норматив 1,08 тис. грн. (0,02 • 54).

8. Норматив на паливо – 2800 тис. грн. за кошторисом витрат:

2800: 360 = 7,8 * 45 = 351 тис. грн.

9. Норматив малоцінних та швидкозношуваних предметів розраховують на одного працюючого на підприємстві.

Первісна вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів за ф. №1 становить 1,02 тис. грн. (2064: 2 021); 45,90 тис. грн. (1,02*45).

10. Собівартість виробленої продукції в 2006 р. за кошторисом витрат становить – 15 613,4 тис. грн.

Одноденні витрати – 43,37 тис. грн. (15 613,4: 360).

Тривалість виробничого циклу по основному виду продукції форматору-вулканізатору – 210 днів:

43,37 * 210 = 9107,7 тис. грн.

11. Норматив по готовій продукції при плановому обсязі виробництва продукції за 2008 рік 18 000 тис. грн. становить:

18 000:360*28 = 1400 тис. грн.

12. Інші витрати за кошторисом:

3213: 360*45 = 401,63 тис. грн. Узагальнимо розрахунки в табл. 4.7.

Таблиця 3.4. Розрахунок нормативу виробничих запасів по підприємству на 2008 рік

Наявність виробничих запасів на 1 січня 2008 р. за балансом підприємства становить 15 255 тис. грн. при потребі в 12 726,85 тис. грн. Отже, у підприємства виникає надлишок запасів на суму в 2528,15 тис. грн. Перевищення наявності виробничих запасів над їх потребою призводить до погіршення фінансового стану підприємства, оскільки відбувається іммобілізація коштів на придбання запасів, які не використовуються у виробництві.

Упродовж 2008 р. залишок виробничих запасів збільшився в 1,18 рази. Такий приріст може бути виправданим, оскільки оборот підприємства зріс в 1,23 рази – з 29 624 тис. грн. у 2007 р. до 36 453 тис. грн. у 2008 р.

Досить показовим при аналізі дебіторської заборгованості є порівняння наявного рівня заборгованості покупців з оптимальним її розміром.

Оптимальний розмір дебіторської заборгованості визначають за формулою

Одз = (ОР • Кс/ц • (Сп.о + СПП): 360,

де ОР – плановий обсяг реалізації продукції з наданням комерційного кредиту; Кс/ц – коефіцієнт співвідношення собівартості та ціни продукції; Сп.о – середній період обороту дебіторської заборгованості в минулому періоді; СПП – середній період прострочення платежів.

Наведені дані свідчать про те, що на початок 2007–2008 рр. залишки дебіторської заборгованості перевищували її оптимальний розмір на відповідний період. Виходячи з цього, існувала потреба розробки більш виваженої політики розрахунків з покупцями, оскільки завелике відволікання коштів у дебіторську заборгованість призводить до зниження платоспроможності та необхідності пошуку зовнішніх джерел фінансування господарської діяльності.

На початок 2007 р. ситуація дещо змінилася: збільшення планового обсягу реалізації продукції з наданням комерційного кредиту привело до зростання оптимального розміру дебіторської заборгованості в майбутньому періоді. Залишки дебіторської заборгованості на початок 2007 р. були меншими від її оптимального розміру на 497 тис. грн., що дало змогу дещо послабити кредитну політику підприємства. Проте робити це потрібно досить виважено та обережно, враховуючи важливість покупців для підприємства і їх надійність.

Основною метою аналізу грошових коштів підприємства є оцінка сум і рівня середнього залишку грошових активів з позицій забезпечення платоспроможності підприємства, а також визначення ефективності їх використання.

На першому етапі аналізу оцінюють ступінь участі грошових активів у оборотному капіталі. Оцінка здійснюється на основі визначення коефіцієнта участі грошових активів у оборотному капіталі (табл. 3.5)

Таблиця 3.5. Вихідна інформація для аналізу грошових коштів тис. грн.

3.3 Аналіз оборотності та ефективності використання обігових коштів

Для проведення аналізу запасів на підприємстві подамо вихідні дані у вигляді табл. 3.6.

Таблиця 3.6. Вихідна інформація для аналізу стану виробничих запасів

Таблиця 3.7. Показники ефективності використання виробничих запасів, днів

Проведений аналіз свідчить, що на підприємстві протягом трьох років у цілому ефективність використання виробничих запасів підвищилася. Усі отримані показники (табл. 3.7) за своїм значенням є кращими.

У 2006–2008 рр. зросла оборотність та суттєво скоротився строк збереження виробничих запасів, що є позитивним явищем і ознакою поліпшення ділової активності підприємства.

Протягом періоду, що аналізується, спостерігалося прискорення обороту сировини і матеріалів, що слід оцінити позитивно, оскільки воно свідчить про більш раціональне їх використання у виробничій діяльності.

Майже 60% у структурі запасів підприємства у 2008 р. займала готова продукція (табл. 3.7). Крім того, за останній рік залишки готової продукції на складі зросли більш як на 18% порівняно з 2007 р. Такий стан може бути втратою ринків збуту, високою собівартістю продукції, низькою купівельною спроможністю покупців, неритмічним випуском та відвантаженням продукції тощо.

Це є негативним явищем, оскільки зростання залишків готової продукції на складі призводить до тривалого заморожування оборотного капіталу, відсутності готівки, появи у підприємства потреби в кредитах, зростання кредиторської заборгованості. Проте на підприємстві, що аналізується, поряд зі зростанням залишків готової продукції на складі тривалість знаходження капіталу в готовій продукції зменшується. Так, протягом 2008 р. на підприємстві відбулося скорочення залишків незавершеного виробництва на 1033 тис. грн. (див. табл. 3.7). Таке скорочення може бути наслідком, з одного боку, скорочення виробництва, а з другого – прискорення оборотності капіталу внаслідок скорочення тривалості виробничого циклу.

З 2006 по 2008 р. тривалість виробничого циклу зменшилася на 78 днів. Скорочення тривалості виробничого циклу призвело до зменшення залишків незавершеного виробництва внаслідок прискорення оборотності капіталу.

Ефективність управління використанням виробничих запасів можна оцінити за допомогою суми коштів додатково вивільнених з обороту чи додатково залучених в оборот для забезпечення виробничої діяльності підприємства.

Суму коштів, додатково вивільнених з обороту, можна визначити за формулою

∆CO = (b¡-b0) – Ті,

де b¡, в0 – оборотність запасів у звітному та базисному періодах; Ті – одноденний фактичний оборот у звітному періоді;

∆СО = (1,15 – 1,02) • 14 183: 360 = 18,91 тис. грн.

Отже, у результаті проведеного аналізу можна зробити висновок про більш ефективне управління виробничими запасами на підприємстві в 2006 р., наслідками якого стало додаткове вивільнення капіталу в сумі 18,91 тис. грн.

Вихідну інформацію для оцінки стану дебіторської заборгованості, її динаміки та періоду інкасації подано в табл. 3.8.

Для аналізу дебіторської заборгованості розраховують коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість, який дорівнює відношенню суми дебіторської заборгованості за певний період до загальної суми оборотних активів підприємства. Коефіцієнт розраховують у динаміці.

Таблиця 3.8. Вихідна інформація для аналізу дебіторської заборгованості тис. грн.

Проаналізуємо середній період інкасації дебіторської заборгованості та кількість оборотів дебіторської заборгованості за визначений період.

Середній період інкасації дебіторської заборгованості обчислюють як відношення середнього залишку дебіторської заборгованості в періоді, що аналізується, до одноденної виручки від реалізації в цьому періоді.

Кількість оборотів дебіторської заборгованості характеризує швидкість обороту інвестованих у неї коштів протягом визначеного періоду і визначається як відношення загальної суми виручки від реалізації за період до середнього залишку дебіторської заборгованості за період, що аналізується.

Важливим є аналіз строку виникнення дебіторської заборгованості та розгляд складу простроченої дебіторської заборгованості, у межах якої виділяється сумнівна та безнадійна заборгованість.

За даними бухгалтерського обліку підприємства дебіторську заборгованість за строками погашення наведено в табл. 3.9. Дані таблиці свідчать про скорочення сум дебіторської заборгованості по всіх строках погашення. Проте в 2008 р. значною залишається інша дебіторська заборгованість, більша частка якої має строк погашення від 6 до 12 міс. Це є негативною тенденцією, що потребує посилення контролю за «віковою» структурою та складом дебіторської заборгованості.

Таблиця 3.9. Аналіз «віку» дебіторської заборгованості

Відповідно до облікової політики підприємства нормальною вважають дебіторську заборгованість зі строком погашення до 3-х міс, а зі строком погашення більше від 3-х міс. – простроченою.

Коефіцієнт простроченої заборгованості розраховують як суму дебіторської заборгованості, несплаченої в строк, до загальної суми дебіторської заборгованості підприємства.

Середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості визначають як відношення середнього залишку дебіторської заборгованості, неоплаченої в строк у період, що аналізується, до суми одноденного обороту по реалізації в цьому періоді.

Таблиця 3.10. Показники аналізу дебіторської заборгованості

Як видно з табл. 3.10, значення майже всіх показників аналізу дебіторської заборгованості поліпшились. Коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість у 2008 р. зменшився порівняно з 2006 р., що є позитивним явищем, оскільки вказує на більш ефективне використання оборотних активів у господарській діяльності.

Середній період інкасації дебіторської заборгованості характеризує роль дебіторської заборгованості у фактичній тривалості фінансового та загального операційного циклу підприємства. Тому зменшення цього показника є позитивним для підприємства.

Кількість оборотів дебіторської заборгованості (коефіцієнт оборотності) показує, у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість. На підприємстві кошти, інвестовані в дебіторську заборгованість у 2006 р., перебували в обігу п'ять разів, а в 2008 р. – 9 разів, що є позитивним для підприємства.

З 2006 по 2008 р. простежувалося зростання частки простроченої дебіторської заборгованості з 70 до 78%. Такий стан слід оцінювати як негативний, оскільки збільшується ймовірність переходу частини простроченої дебіторської заборгованості в безнадійну.

Середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості зменшився з 60 днів у 2006 р. до 26 днів у 2008 р. Враховуючи зростання коефіцієнта простроченої дебіторської заборгованості, можна стверджувати, що скорочення середнього «віку» простроченої дебіторської заборгованості відбулося внаслідок збільшення обсягів реалізації. Тому говорити про поліпшення якості простроченої заборгованості немає підстав.

Дані, наведені в табл. 3.5, свідчать про перевищення на підприємстві кредиторської заборгованості над дебіторською.

Таблиця 3.11. Стан дебіторської та кредиторської заборгованості тис. грн.

Якщо протягом 2006–2008 рр. кредиторська заборгованість була більшою за дебіторську більш як у 3 рази, то в 2008 р. співвідношення дебіторської заборгованості до кредиторської вже становить майже 1:5.

Така ситуація не може оцінюватися однозначно. З одного боку, підприємство активно користується «чужими» коштами у своїй господарській діяльності, а з другого – зростає ризик неплатоспроможності підприємства.

У результаті проведеного аналізу можна зробити висновок про тенденції до поліпшення політики управління дебіторською заборгованістю на підприємстві. Свідченням цьому є розраховані коефіцієнти:

• відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість;

• середній період інкасації дебіторської заборгованості;

• кількість оборотів дебіторської заборгованості за визначений період;

• середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості.

Так, за період 2006–2008 рр. спостерігалося зменшення суми дебіторської заборгованості на 1585 тис. грн, або більш як на 30% порівняно з 2006 р. Проте зросла частка іншої поточної дебіторської заборгованості, що потребує посилення уваги щодо формування цієї статті та контролю за строками її погашення.

Негативним явищем на підприємстві є перевищення протягом 2007–2008 рр. наявного рівня дебіторської заборгованості над оптимальним розміром. Проте розрахункове значення оптимального залишку дебіторської заборгованості на майбутній 2007 р. перевищує наявні залишки дебіторської заборгованості на початок періоду, що можна оцінити позитивно.

На підприємстві потрібно формувати резерв сумнівних боргів, вести їх облік, оскільки прострочена понад 1 рік дебіторська заборгованість може перетворитись на безнадійну, якщо керівництво підприємства не вживе заходів, спрямованих на її стягнення.

Страницы: 1, 2, 3