Ефективність формування і використання фінансових ресурсів державного підприємства

Ефективність формування і використання фінансових ресурсів державного підприємства

ВСТУП

Динамічний розвиток підприємницької діяльності в Україні супроводжується значними економічними суперечностями, зумовленими особливістю ринкової трансформації в умовах глобалізаційних процесів. Однією з найважливіших проблем, з якою стикаються вітчизняні підприємства, є недостатня ефективність організації управління їхніми фінансовими ресурсами в умовах переходу до ринку, з огляду на те, що фінансові ресурси – найважливіший чинник економічного зростання, реорганізацію управління фінансовими ресурсами підприємств необхідно сьогодні трактувати як центральну ланку усього комплексу заходів, спрямованих на його забезпечення. У зв’язку з цим перехід України до ринкових відносин потребує від науковців та практиків здійснення систематизації й доповнення теоретичних уявлень про реорганізацію управління фінансовими ресурсами підприємств в перехідній економіці України, виявлення причин її недоліків, розроблення практичних рекомендацій щодо їх усунення на рівні підприємств та економіки в цілому.

Головна мета даної курсової роботи - проаналізувати ефективність формування і використання фінансових ресурсів державного підприємства, що досліджується, виявити основні проблеми в управлінні фінансами і дати рекомендації по удосконаленню напрямків формування та використання фінансових ресурсів.

Стратегічними задачами розробки рекомендацій були: максимізація прибутку підприємства, оптимізація структури капіталу державного підприємства і підвищення його фінансової стійкості, а також створення ефективного механізму формування і використання фінансових ресурсів.

Об'єктом дослідження виступає державне підприємство ПДЛП „Полтаваоблагроліс”. Дане підприємство перебуває в управлінні Державного управління майном.

При проведенні аналізу показників формування і використання фінансових ресурсів підприємства ПДЛП „Полтаваоблагроліс” були застосовані такі прийоми і методи як аналіз коефіцієнтів (відносних показників), порівняльний аналіз, факторний аналіз, аналітичний метод, балансовий метод.

Темою фінансових ресурсів цікавиться чимало науковців, зокрема професор КНЕУ Поддєрьогін А.М., кандидати економічних наук, такі як Садеков А.А., Лащак В.В., Чацкіс Ю.Д., Литвиненко Є.О., Василик О.Д. та багато інших. А так як проблема формування та ефективного використання фінансових ресурсів на сьогоднішній день є досить актуальною, достатньо великий обсяг інформації зосереджений і в періодичних виданнях. Всі ці праці і були використані при написанні теоретичної частини роботи. Інформаційною базою фінансового аналізу була бухгалтерська звітність підприємства за останні роки, а саме: бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів і звіт про власний капітал.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

1.1 Сутність і значення фінансових ресурсів

У сучасних умовах становлення економіки України розвиток вітчизняного бізнесу набуває особливої динамічності. Вона пояснюється наявністю досить жорсткої конкуренції як із боку українських, так і зарубіжних компаній, підвищенням вимог споживачів до товарів і послуг, що пропонуються на ринку. З іншого боку, підприємство є також споживачем різного роду ресурсів.

Отже, воно у процесі своєї господарської діяльності стикається з багатьма контрагентами (кредиторами, дебіторами). Тому, аби посісти своє місце на ринку й успішно працювати, підприємство має враховувати багато чинників, що впливають на його діяльність, планувати й прогнозувати власні кроки. Звичайно, досить важливе значення має професійна робота маркетингової служби підприємства. Однак на сучасному етапі розвитку дедалі вагомішого значення набуває саме управління фінансовою системою підприємства, оскільки фінансові ресурси є базисним ресурсом, без якого неможливе функціонування й розвиток підприємства [22].

Така значущість категорії фінансові ресурси в організації та розвитку будь-якого підприємства потребує чіткого визначення цього терміна. На жаль, в економічній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їх складу, методів впливу на ефективність господарювання.

Аналіз сутності фінансових ресурсів слід розпочати з визначення, яке наводиться у фінансово-кредитному словнику: "Фінансові ресурси — це грошові кошти, які перебувають у розпорядженні підприємств, господарських організацій та установ". Як бачимо, у наведеному значенні фінансові ресурси прирівнюються до коштів. Але кошти, які перебувають на поточному, валютному рахунках, у касі підприємства знеособлені й не мають цільового призначення. Отже, відбувається ототожнення фінансових ресурсів із грошовими, тоді як перші є специфічнішим явищем [22].

На думку А.Г. Загороднього, "фінансові ресурси - це сукупність коштів, що є в розпорядженні держави та суб'єктів господарювання". Знов-таки, це визначення не точне й не повне, оскільки зводить поняття "фінансові ресурси" до сукупної маси коштів на підприємстві. На противагу цьому фінансові ресурси характеризують грошові нагромадження, грошові фонди, які формуються в процесі розподілу створеного на підприємстві продукту.

Згідно з Опаріним фінансові ресурси – це сума коштів, які спрямовані в оборотні і необоротні активи підприємства. Поддєрьогін вважає, що фінансові ресурси – це грошові засоби, які є в розпорядження підприємства, а саме грошові фонди, а також частина грошових засобів в не фондовій формі. Відповідно до Павлової фінансові ресурси – це частина грошових доходів та надходжень суб’єктів господарювання, які використовуються для формування фондів фінансових ресурсів або в не фондовій формі для забезпечення процесів відтворення [23].

В умовах регульованого ринку частіше застосовується поняття "капітал", який є для фінансиста реальним об'єктом і на який він може впливати постійно з метою отримання нових прибутків підприємства. Таким чином, капітал - це частка фінансових ресурсів, введених підприємством в оборот і в дію, що приносять прибутки від цього обороту. У такому значені капітал виступає як перетворена форма фінансових ресурсів.

У такому трактуванні принципова відмінність між фінансовими ресурсами й капіталом підприємства полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси більше або рівні капіталу підприємства. Однак це не означає, що чим більше розмір капіталу наближається до розміру фінансових ресурсів, тим ефективніше підприємство працює.

З визначення фінансових ресурсів слідує, що за походженням вони розділяються на внутрішні (власні) і зовнішні (залучені). У свою чергу внутрішні в реальній формі представлені в стандартній звітності у вигляді чистого прибутку й амортизації, а в перетвореній формі - у вигляді зобов'язань перед службовцями підприємства, чистий прибуток являє собою частину прибутків підприємства, яка утвориться після вирахування із загальних сум прибутків обов'язкових платежів - податків, зборів, штрафів, пені, неустойок, частини процентів і інших обов'язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні підприємства і розподіляється за рішеннями її керівних органів.

Зовнішні або залучені фінансові ресурси діляться також на дві групи: власні й позикові. Такий розподіл, зумовлений формою капіталу, в якій він вкладається зовнішніми учасниками в розвиток даного підприємства: як підприємницький або як позиковий капітал. Відповідно результатом вкладень підприємницького капіталу є утворення залучених власних фінансових ресурсів, результатом вкладень позикового капіталу - позикових коштів.

За характером використання розрізняють цільові та універсальні фінансові ресурси. Цільові фінансові ресурси – це ресурси, що мають цільове призначення і використовуються на вказані цілі: це кошти амортизаційного, резервного фонду, бюджетних асигнувань тощо. Універсальні фінансові ресурси використовуються на різні цілі: фінансові вкладення, благодійні внески тощо.

Фінансові ресурси також класифікують за кругообігом на початкові – ті, з якими розпочинає підприємство свою діяльність, і прирощені – ті, що створюються в процесі діяльності [23].

Отже, фінансовими ресурсами доцільно вважати частину коштів підприємства у фондовій і не фондовій формі, яка формується у результаті розподілу виробленого продукту, залучається до діяльності підприємства з різних джерел і спрямовується на забезпечення розширеного відтворення виробництва. Хоча проблема визначення поняття „фінансові ресурси” залишається досить актуальною в сучасній економічній науці, оскільки потребує чіткого визначення й пояснення.

1.2           Особливості формування та напрямки використання фінансових ресурсів на державних підприємствах

Рух коштів, його швидкість і масштаби визначають працездатність фінансової системи компанії. З руху коштів розпочинається і ним же завершується грошовий кругообіг підприємства, оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий обіг на підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.

Фінансові ресурси формуються ще до початку діяльності підприємства в процесі утворення статутного фонду. Далі ці кошти інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення й розвитку виробництва. Саме так підприємство отримує можливість займатися виробництвом і збутом продукції, одержувати доходи. Грошові ресурси підприємств зберігаються в касі, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах [20].

У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств постійно надходять кошти у вигляді виручки від реалізації. Грошові ресурси надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств: від акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак підприємство розпоряджається не всіма коштами, які воно одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції па підприємство надходять суми акцизного збору, податку на додану вартість, мито, котрі підлягають внесенню до бюджету. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань до бюджету акцизного збору, податку на додану вартість, мита, спрямовується на заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні фонди, на виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб'єктами господарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилася, формує валовий і чистий дохід, прибуток [25].

Важливою особливістю фінансової системи підприємства є формування й використання різноманітних грошових фондів. Грошові фонди — це частина коштів, які мають цільове спрямування. Через них здійснюється забезпечення господарської діяльності необхідними грошовими ресурсами, а також розширеного виробництва: фінансування науково-технічного прогресу; опанування і впровадження нової техніки; економічне стимулювання; розрахунки з бюджетом, банками. До таких фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний (на державних підприємствах), розвитку виробництва, соціального призначення, заохочення, резервний фонд тощо. При організації підприємство повинне мати статутний фонд, або статутний капітал, за рахунок якого формуються основні фонди й обігові кошти.

Формування статутного капіталу, його ефективне використання, управління ним — одне з головних завдань фінансової служби підприємства. Сума статутного капіталу державного підприємства, як правило відображає вартість наявних основних фондів. Статутний капітал змінюється підприємством зазвичай за результатами роботи за рік після внесення змін в установчі документи.

До елементу фінансових ресурсів підприємства —«додаткового капіталу» належать:

Ø    результати переоцінки основних фондів, тобто їхня дооцінка;

Ø    емісійний дохід акціонерного товариства (дохід від продажу акцій більший від їхньої номінальної вартості);

Ø    безкоштовно отримані грошові й матеріальні цінності на виробничі цілі;

Ø    асигнування з бюджету на фінансування капітальних вкладень;

Ø    асигнування на поповнення обігових коштів.

Резервний капітал — це грошовий фонд підприємства, що створюється з відрахувань від прибутку. Він спрямовується на покриття збитків.

Також на підприємстві формується низка інших грошових фондів: для погашення кредитів банків, опанування нової техніки, науково-дослідних робіт, відрахувань вищестоящій організації.

Підприємства використовують кошти не лише у фондовій формі. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в не фондовій формі. У не фондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески. Отже, ми бачимо, що фінансові ресурси підприємства існують як у фондовій, так і у не фондовій формі, фактично будучи коштами підприємства, котрі мають або не мають цільової спрямованості.

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах – це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної, інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання.

Відомо, що будь – які ресурси обмежені і досягти бажаного ефекту можна не тільки регулюванням їхнього обсягу, а й через установлення оптимального співвідношення різних ресурсів. З сіх видів ресурсів фінансові мають першочергове значення, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальною витратою часу в будь – який інший вид ресурсів.

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою черг, від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально – економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набувають важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє визначення оптимальної структури їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємства. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному окремому випадку необхідно детально аналізувати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів з урахуванням фінансових ризиків.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних фінансових ресурсів належать:

Ø    статутний капітал;

Ø    амортизаційні відрахування;

Ø    резерви, накопичені підприємством;

Ø    валовий дохід та прибуток від різних видів господарської діяльності;

Ø    ресурси від реалізації майна;

Ø    інші внески юридичних і фізичних осіб (цільове фінансування, добродійні внески й інше) [29].

При створенні підприємства джерелом придбання основних коштів, нематеріальних активів, оборотних коштів є статутний капітал. За рахунок нього створюються необхідні умови для здійснення підприємницької діяльності. Статутної капітал являє собою суму коштів, наданих власниками для забезпечення статутної діяльності підприємства.

Амортизаційні відрахування й частка прибутку, що направляється на накопичення, складають грошові ресурси підприємства, що використовуються на його виробничо - технічний і науковий розвиток. Розподіл прибутку може проводитися шляхом утворення спеціальних фондів - фонду накопичення, фонду споживання, резервних фондів - або шляхом безпосереднього витрачання чистого прибутку на окремі цілі.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства - це багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрямки її використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.

Резервний фонд створюється суб’єктами на випадок припинення їх діяльності для відшкодування кредиторської заборгованості.

Фонди нагромадження і фонди споживання - це фонди спеціального призначення. Вони формуються, якщо це передбачено установчими документами. Фонд нагромадження представляє собою джерело ресурсів господарюючого суб’єкта, акумулюючого прибуток, і інші джерела для створення нового майна, купівлі основних фондів, оборотних засобів і т.д. Фонд нагромадження відображає зростання майнового стану господарюючого суб’єкта, збільшення його власних засобів. Разом з тим операції по придбанню і створенню нового майна господарюючого суб’єкта не зачипають фонд нагромадження.

Фонд споживання представляє собою джерело фінансових ресурсів підприємства, зарезервованого для проведення операцій по соціальному розвитку і матеріальному заохоченню колектива.

Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу ресурсів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсів підприємства, якими вони розпоряджаються самостійно.

Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку по цільовому призначенню дозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі [33].

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє визначення оптимальної структури їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів за акціями, дохід за облігаціями, зменшення ліквідності балансу підприємства, підвищення фінансових ризиків.

Залучені позикові фінансові ресурси підприємства найчастіше зустрічаються у формі:

Ø    банківських кредитів ;

Ø    кредиторська заборгованість;

Ø    бюджетні асигнування;

Ø    страхові відшкодування;

Ø    благодійні внески і т.д.

Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально аналізувати доцільність залучених додаткових фінансових ресурсів з урахуванням фінансових ризиків.

Кредиторська заборгованість - це перш за все заборгованість по заробітній платні, відрахуванням до позабюджетних фондів, пов’язані з фондом оплати праці, резерв майбутніх платежів і ін. Утворення заборгованості по заробітній платні викликане тим, що між строком її нарахування і днем виплати є деяка кількість днів за роботу, в які господарюючий суб’єкт ще повинен виплатити робітникам.

Кредит – означає «розпорядження визначеною сумою грошей на протязі деякого часу, тобто ті, у кого є надлишок ресурсів, можуть їх давати в кредит тим, хто відчуває нестачу або має потребу в додаткових сумах».

Так за допомогою кредиту можна перебороти труднощі, пов’язані з тим, що на одній ділянці визволяються тимчасово вільні ресурси, а на інших виникає потреба в них. Кредит акумулює капітал, що визволився, тим самим, обслуговує прилив капіталу, що забезпечує нормальний відтворювальний процес. Також кредит прискорює процес грошового обігу, забезпечує виконання цілого ряду відносин: страхових, інвестиційних, грає велику роль у регулюванні ринкових відносин.

Джерелом позичкового капіталу служать, по-перше, ресурси, що вивільняються з кругообігу: засоби, призначені для відновлення основного капіталу (тобто амортизаційний фонд); частина оборотного капіталу, що вивільняється в грошовій формі в зв'язку з розбіжністю часу продажу товарів і купівлі сировини, палива, матеріалів. Капітал, тимчасово вільний у період між надходженням ресурсів від реалізації товарів і виплатою заробітної плати.

Іншим джерелом позичкового капіталу виступають грошові прибуток і нагромадження приватного сектора. У якості третього джерела позичкового капіталу виступають грошові нагромадження держави, розміри яких визначаються масштабами державної власності і часткою валового національного продукту.

Таким чином, можна зробити висновок, що тимчасово вільні ресурси, що виникають на основі кругообігу промислового і торгового капіталу, грошові нагромадження приватного сектора і держави утворюють джерела позичкового капіталу.

До джерел фінансових ресурсів відносять також надходження грошових ресурсів за рахунок благодійних внесків, страхових внесків, від продажу закладеного майна боржника, спонсорських внесків і т.д.

Таким чином, основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних фінансових ресурсів належать: статутний капітал, амортизаційні відрахування, резерви накопичені підприємством, валовий дохід та прибуток від різних видів господарської діяльності, ресурси від реалізації майна, інші внески юридичних і фізичних осіб (цільове фінансування, добродійні внески й інше.). До залучених позикових фінансових ресурсів підприємства відносяться: банківські кредити, кредиторська заборгованість, бюджетні асигнування, страхові відшкодування, благодійні внески і т.д.

1.3           Особливості управління фінансами державних підприємств

Спроможність підприємства досягнути успіху на ринку залежить від ефективності управління його фінансовими ресурсами. Добре організоване управління є необхідною складовою для їх успішної роботи в умовах жорсткої ділової конкуренції.

Механізм управління фінансами державних підприємств в умовах перехідної економіки лише починає формуватись. Тому дослідження методологічних питань цього управління, визначення форм його взаємодії з державною фінансовою системою дуже актуальні на сучасному етапі. Ця актуальність визначається і тим, що без докорінної зміни механізму управління фінансами державних підприємств на ринкових засадах не можна розраховувати на підвищення результативності їхньої діяльності, ефективне виконання їхніх функцій як учасників ринкових відносин в Україні, вихід з економічної кризи в цілому.

Проблеми методології управління фінансами державних підприємств потребують попереднього розгляду категорій "фінанси підприємства" та "фінансові відносини підприємства", які, з одного боку, мають визначити сутнісний бік предмета цього управління в умовах перехідної економіки, а з другого — особливості його змісту стосовно підприємств із державним капіталом.

Фінанси державних підприємств характеризують систему економічних відносин щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на підприємствах з державним капіталом для забезпечення ефективного розвитку їх на всіх стадіях життєвого циклу [26].

Розгляд сутності фінансів державного підприємства та їхнього місця в системі державних фінансів дає змогу перейти до висвітлення системи фінансових відносин цих підприємств.

Відповідно до раніше з'ясованої сутності фінансів державного підприємства поняття його фінансових відносин пропонується викласти у такій редакції: фінансові відносини державного підприємства характеризують особливі форми його внутрішніх та зовнішніх фінансових зв'язків, які генерують фінансові потоки, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням його фінансових ресурсів [31].

Розгляд сутності фінансів державного підприємства, сутності та системи його фінансових відносин дає змогу безпосередньо перейти до дослідження методологічних питань управління фінансами підприємства, його суб'єкта й об'єкта, головної мети і функцій цього управління.

Серед цих питань вагомим є визначення сутності поняття управління фінансами державних підприємств або його фінансовий менеджмент.

Результати проведеного дослідження щодо вітчизняних та зарубіжних підходів до визначення сутності управління фінансами підприємства (або фінансового менеджменту) дозволяють зробити такі основні висновки:

1)                Сутність управління фінансовою діяльністю підприємства може розглядатися в трьох аспектах: як практична система, як наука, як навчальна дисципліна.

2)                Управління фінансовою діяльністю підприємства становить частину загальної системи управління ним і має тісно взаємодіяти з іншими системами управління: операційним менеджментом, інвестиційним менеджментом, менеджментом персоналу тощо.

3)                Як частина загальної системи управління фінансовий менеджмент має бути спрямований на досягнення загальних стратегічних і тактичних цілей діяльності підприємства. Проте як самостійна система управління фінансовий менеджмент має сприяти реалізації стратегічних і тактичних цілей безпосередньо фінансової діяльності підприємства. Системи загальних цілей підприємства і його фінансових цілей не повинні суперечити одна одній.

4)                Як система управління фінансовий менеджмент характеризується комплексом (або системою) принципів, методів та форм організації фінансової діяльності підприємства.

5)                Предметом управління фінансами підприємства у широкому значенні виступають його фінанси та фінансові відносини, а в більш вузькому значенні — формування, розподіл і використання його фінансових ресурсів та організація його фінансових потоків. Із цих позицій предмет фінансового менеджменту можна узагальнити як управління всіма аспектами фінансової діяльності підприємства.

На підставі цих висновків сутність поняття "управління фінансами підприємства" (або "фінансовий менеджмент") пропонується визначити таким чином: управління фінансами підприємства являє собою невід'ємну складову загального управління його господарською діяльністю і визначається комплексом принципів, методів та форм організації управління всіма аспектами його фінансової діяльності.

Об'єктом управління фінансами підприємства виступають його активи, капітал та фінансові потоки, пов'язані з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Суб'єктом управління фінансами виступає фінансова адміністрація підприємства у складі фінансових менеджерів різних рівнів повноважень.

Але для державних підприємств визначення основної мети правління фінансами має певні особливості. Через те, що створення державного підприємства підпорядковане розв'язанню відповідних суспільних проблем загальнодержавного або місцевого значення, максимізація добробуту його власників (чи максимізація ринкової вартості такого підприємства) не може вважатися головною метою управління його фінансовою діяльністю. З нашої точки зору, це управління має бути, з одного боку, спрямоване на забезпечення розвитку тої діяльності, заради якої воно створене, а з другого, — на забезпечення високої ефективності фінансової діяльності такого підприємства в процесі його розвитку.

Отже основною метою управління фінансами державного підприємства є забезпечення його розвитку необхідними фінансовими ресурсами та підвищення ефективності його фінансової діяльності.

Розглядаючи функції управління фінансами, слід зазначити, що вони, насамперед, випливають з комплексу функцій будь-якої системи управління, до складу якого входять: аналіз, планування, прийняття оперативних рішень та контроль.

Таким чином, систему функцій управління фінансами державних підприємств пропонується визначити у такому складі:

-                     взаємодія з державними органами управління з окремих питань фінансової діяльності державного підприємства;

-                     взаємодія з іншими учасниками фінансового ринку і суб'єктами його інфраструктури;

-                     створення ефективних організаційних структур управління фінансовою діяльністю на підприємстві, які найбільшою мірою відповідають організаційно-правовій формі його функціонування, частці державного капіталу, обсягу та напрямкам фінансової діяльності;

-                     аналіз фінансової діяльності та фінансового стану підприємства;

-                     планування фінансової діяльності підприємства;

-                     обґрунтування та прийняття оперативних фінансових рішень з окремих напрямків фінансової діяльності;

-                     контроль за виконанням розроблених планів та прийнятих фінансових рішень [35].

Розглянута система функцій управління фінансами державного підприємства може бути доповнена відповідно до конкретних умов його фінансової діяльності.

Отже, удосконалення управління фінансовими ресурсами підприємств слід розглядати як один з головних чинників підвищення ефективності будь-якої виробничо-господарської діяльності. Від цього залежить поліпшення позицій підприємства в конкурентній боротьбі за його стабільне функціонування та динамічний розвиток. Система управління фінансовими ресурсами підприємства може вважатися досить ефективною лише у тому разі, коли вона дає змогу не лише раціонально використовувати наявні ресурси, а й забезпечувати активний системний пошук можливостей подальшого розвитку підприємства.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ НА ПРИКЛАДІ ДЕРЖАНОГО ПІДПРИЄМСТВА ПДЛП „ПОЛТАВАОБЛАГРОЛІС”

2.1 Загальна характеристика ПДЛП „Полтаваоблагроліс”

Полтавське державне лісогосподарське підприємство „Полтаваоблагроліс” знаходиться на території Полтавської області у м. Полтава по вулиці Міщенка, 2.

Основною метою даного підприємства є:

·                   збереження лісів, охорони їх від пожеж, захисту від шкідників і хвороб;

·                   посилення водоохоронних, захисних, клімато - регулюючих, санітарно гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою охорони здоров’я людей і поліпшення навколишнього природного середовища;

·                   реалізація державної політики розвитку лісового господарства ва системі Мінагрополітики України;

·                   безпосереднього керівництва і організації ведення лісового господарства у наданих у оперативне управління лісах;

·                   розширеного відтворення, поліпшення породного складу і якості лісів, підвищення їх продуктивності;

·                   раціональне використання земельних ділянок лісового фонду;

·                   контролю, охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів на території лісів, які надані у оперативне управління.

ПДЛП „Полтаваоблагроліс” є юридичною особою, веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку, штампи зі своїм найменуванням, відповідні бланки. Підприємство може мати свій фірмовий знак, який реєструється відповідно до чинного законодавства України.

Управління підприємством здійснює генеральний директор, якого призначає Орган управління майном за поданням обласної державної адміністрації шляхом укладення з ним контракту в установленому законодавством порядку. Підприємство самостійно визначає структуру управління і встановлює штати, відповідно до вимог законодавства.

Майно ПДЛП „Полтаваоблагроліс” становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна є:

Ø  майно передане йому органами державного управління;

Ø  майно трудового колективу надбане в результаті господарської діяльності;

Ø  доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово господарської діяльності;

Ø  доходи від цінних паперів;

Ø  кредити банків та інших кредиторів;

Ø  капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

Ø  безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян України та інших держав;

Ø  придання майна іншого підприємства, організації;

Ø  іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством.

Підприємство має право відповідно до законодавства продавати або передавати, здавати в оренду іншим підприємствам, організаціям та установам, а також громадянам будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби, сировину та інші матеріальні цінності, які йому належать.

2.2 Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства

Основними завданнями аналізу фінансово – господарської діяльності підприємства є: визначення економічної ситуації, що склалася на підприємстві, оцінка ефективності найважливіших економічних та фінансових показників, пошук варіантів рішень, які б забезпечили покращення діяльності підприємства [34]. При умовах переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення права підприємств у галузі фінансово – економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств. Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового тану підприємств різноманітних форм власності.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на організацію надходження й ефективного використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо – господарських факторів і характеризуються системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Перш, ніж перейти до розрахунків конкретних показників по обраній темі курсової роботи, хотілося б надати загальну характеристику досліджуваного об’єкта роботи.

Таблиця 2.1.

Аналіз загальних показників роботи ПДЛП „Полтаваоблагроліс”

Страницы: 1, 2