Комплексна оцінка фінансового стану підприємства та шляхи його вдосконалення

Причиною цілковитого браку власних оборотних коштів може бути значне підвищення цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в разі перевищення власних оборотних коштів понад їхню потребу. Він може виникати внаслідок перевиконання плану прибутку, неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом.

Цей надлишок може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, причому тільки тоді, коли темпи зростання нормативних запасів не випереджають темпів зростання обсягу виробництва.

При оцінці фінансового стану потрібно враховувати, що:

1) Якщо ∑1, ∑2, ∑3 > 0 – то підприємство має абсолютну фінансову стійкість;

2) Якщо ∑1, < 0, ∑2, ∑3 > 0 – то підприємство має нормальну фінансову стійкість;

3) Якщо ∑1, ∑2 < 0, ∑3 > 0 – то підприємство має нестійке фінансове положення;

4) Якщо ∑1, ∑2, ∑3 < 0, - то підприємство має кризовий фінансовий стан.

Фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення.

Отже, фінансове стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими якостями [5, c. 247].

До числа найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку є визначення меж фінансової стійкості підприємства. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і взагалі діяльності господарюючою суб’єкта.

Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на виробничо-торговельну діяльність, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи затрати підприємства надлишковими запасами і резервами.

На нашу думку, фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам ринку і водночас задовольняв потреби розвитку підприємства.

Розрахунок узагальнюючих показників дає змогу оцінити фінансовий стан підприємства, виходячи із ступеня забезпеченості підприємства робочим капіталом. Використовуючи дані бухгалтерсько-фінансової звітності ЗАТ «Черкасивторресурси» (додатки А, А1, А2), побудуємо таблицю 2.2.1.

Враховуючи показники фінансової стійкості фінансовий стан підприємства оцінюється як кризовий протягом 2005-2006 рр., тобто запаси перевищували «нормальні» джерела фінансування на 756,3 тис. грн. та на 194,6 тис. грн. відповідно.

Таблиця 2.2.1. Оцінка загальних показників фінансової стійкості ЗАТ «Черкасивторресурси» протягом 2005-2007 рр.

Нестача оборотних активів становила 47,6 днів у 2005 році та 8,3 дня у 2006 році і покривалася за рахунок кредиторської заборгованості.

Отже, ЗАТ «Черкасивторресурси» протягом двох років не мало достатнього розміру власних оборотних коштів для формування запасів, що свідчить про його нездатність вільно маневрувати грошовими коштами, неспроможність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес фінансово-господарської діяльності. Недостатня фінансова стійкість у подальшому може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і взагалі діяльності господарюючого суб’єкта.

У 2007 році ситуація покращилась: підприємство мало нормальну фінансову стійкість, й хоча запас фінансової стійкості становив лише 1,6 дня, надлишок оборотних активів становив 0,09 грн. на 1 грн. вкладених джерел фінансування.

Поряд з абсолютними показниками фінансову стійкість підприємства характеризують також фінансові коефіцієнти.

Коефіцієнт автономії (незалежності) - показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Що вищий цей показник, то більш фінансово стійким і незалежним є підприємство від кредиторів.

Розраховується коефіцієнт автономії (Кавт) за такою формулою:

Кавт = ВК / ВМ (2.7)

де: ВК – власний капітал; ВМ – вартість майна.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу є доповненням до попереднього показника. Він характеризує ступень участі позикового капіталу у формуванні активів.

Для розрахунку коефіцієнту концентрації позикового капіталу (Ккзк) використовують формулу:

Ккзк = ЗК / ВМ (2.8)

де: ЗК – запозичений капітал; ВМ – вартість майна.

Коефіцієнт фінансування (Кф) – показує, яка частка діяльності підприємства фінансується за рахунок власного капіталу й розраховується за формулою:

Кф = ВК / ЗК (2.9)

де: ВК – власний капітал; ЗК – запозичений капітал.

Коефіцієнт заборгованості – показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок позикового капіталу. Зростання цього показника свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

Коефіцієнт заборгованості (Кз) визначається за формулою:

Кз = ЗК / ВК (2.10)

де: ЗК – запозичений капітал; ВК – власний капітал.

Коефіцієнт маневрування – показує, яка частка власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена у найбільш мобільні активи.

Для визначення коефіцієнту маневрування (Км) використовують наступну формулу:

Км = ВОК / ВК (2.11)

де: ВОК – власний оборотний капітал; ВК – власний капітал

Коефіцієнт забезпеченості запасів – показує, яка частина запасів фінансується за рахунок власного оборотного капіталу. Він розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів до суми запасів за формулою:

Кзз = ВОК / З (3.12)

де: ВОК – власний оборотний капітал; З – запаси.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів – показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власного оборотного капіталу.

Розрахунок коефіцієнту забезпеченості оборотних активів здійснюється (Кзоа) за формулою:

Кзоа = ВОК / ОА (2.13)

де: ВОК – власний оборотний капітал; ОА – оборотні активи.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів – відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства.

Розраховується коефіцієнт реальної вартості основних засобів (Крв) за такою формулою:

Крв = ОЗ / ВМ (2.13)

де: ОЗ – залишкова вартість основних засобів; ВМ – вартість майна.

Коефіцієнт інвестування (Кінв)– характеризує, яка частка основних засобів фінансується за рахунок власного капіталу і розраховується за формулою:

Кінв = ВК / ОЗ (2.14)

де: ВК - власний капітал; ОЗ – залишкова вартість основних засобів.

Для розрахунку часткових показників фінансової стійкості підприємства побудуємо таблицю 2.2.1., використовуючи дані бухгалтерсько-фінансової звітності.

Таблиця 2.2.2. Оцінка часткових показників фінансової стійкості ЗАТ «Черкасивторресурси» протягом 2005-2007 рр.

Дані розрахунків свідчать про те, що фінансова сталість підприємства у 2007 році зросла у порівнянні з 2005-2006 роками, оскільки саме у цей рік спостерігається відповідність майже всіх показників нормативному значенню.

Товариство має достатній коефіцієнт концентрації власного капіталу у 2007 році й спостерігається тенденція зростання цього показника у порівняні з 2005 роком на 0,1 або на 16,7%, а відповідно до 2006 року цей показник зріс на 0,17 або на 32,1%. Збільшення частки власного капіталу у загальній вартості майна свідчить про підвищення концентрації власного капіталу та зміцнення фінансової стійкості підприємства.

Зменшення коефіцієнта концентрації позикового капіталу у 2007 році на 0,1 або на 25% проти 2005 року та на 0,17 або на 36,2у порівнянні з 2006 роком також свідчить про зростання фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування і зростанні ринкової стійкості.

Коефіцієнт фінансової залежності протягом періоду, що аналізується, відповідає нормативному значенню. Позитивним у діяльності підприємства є зменшення частки діяльності підприємства, що фінансується за рахунок власного капіталу у 2007 на 14,4% проти 2005-2006 рр.

Протягом 2005-2007 рр. ЗАТ «Черкасивторресурси» значно підвищило частку фінансування своєї діяльності за рахунок власного капіталу, що позитивно характеризує його діяльність. Коефіцієнт фінансування у 2007 році складав 2,32, що відповідає нормативу й перевищує значення цього показника на 54,7% та на 103,5% у порівнянні з 2005-2006 роками відповідно.

Слід відмітити, що разом з цим, спостерігається позитивна тенденція зменшення коефіцієнту заборгованості: у 2007 році коефіцієнт заборгованості дорівнював 0,43, що на 35,8% менше ніж у 2005 році та вполовину менше від значення 2006 року. Отже, підприємство намагається зменшити фінансовий ризик своєї діяльності й підвищити фінансову незалежність.

Негативно характеризує підприємство низький коефіцієнт маневрування власного капіталу, у 2007 році цей показник склав 0,08, що на значно нижче за нормативне значення. Крім того, спостерігається тенденція зменшення цього показника майже у двічі у порівнянні з 2005-2006 роками. Це може свідчити про погіршення фінансового стану та про нездатність підприємства забезпечити більш достатню гнучкість у використанні власних коштів.

Дуже низькими є коефіцієнти забезпеченості запасів та товарів, що свідчить про недостатність власних джерел фінансування для їх формування та нераціональне використання власного капіталу.

У 2007 році коефіцієнт реальної вартості основних засобів у валюті балансу склав 0,62, що не відповідає нормативу, але крім того спостерігається тенденція зниження цього показника на 20,5% у порівнянні з 2005 роком та на 13,9% відповідно до 2006 року. Це може бути обумовлено відволіканням власного капіталу на інвестиційну діяльність, що й підтверджує зростання коефіцієнту інвестування.

Отже, за даними, отриманими в результаті проведення розрахунків можна відмітити, що підприємство набуває фінансову стійкість, але невдало маневрує належним йому капіталом.

Виходячи з цього ми можемо зробити висновок, що підприємство функціонує переважно за рахунок власних коштів, є фінансово незалежним від зовнішніх інвесторів і кредиторів, але має низькі показники маневрування та фінансової стійкості.

Але разом з тим, для досягнення високої ефективності діяльності і показників прибутку споживче товариство повинно краще використати наявний капітал, можливо залучити короткострокові кредити банків для формування достатньої кількості оборотних активів для ведення поточної господарської діяльності.

В умовах ринкових відносин ліквідність і платоспроможність підприємства вважається найважливішим фактором господарської діяльності.

Ліквідність підприємства – це його здатність розраховуватись зі своїми фінансовими зобов’язаннями за рахунок наявних активів, що можуть бути використані для погашення боргів [9, c. 34].

Такі активи мають назву ліквідні засоби. До них належать ті елементи оборотних засобів (і деяких основних), які можна порівняно швидко і легко реалізувати, а також залишок готової продукції на складах, дебіторська заборгованість (крім безнадійної), цінні папери, кошти на банківських розрахунках, касова готівка.

Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші.

Найбільш ліквідною є готівка. Наступним рівнем ліквідності активу є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки в разі необхідності їх швидко можна реалізувати.

Дебіторська заборгованість – теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок в найближчому майбутньому.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для перетворення їх на гроші спочатку їх треба продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Що коротшим є цей період, то вищою буде ліквідність даного виду активу. Поняття «ліквідність підприємства» і «платоспроможність підприємства» не є тотожними [20, c. 91].

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи вистачить у підприємства грошей для погашення його зобов’язань, слід передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом та цільовими фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існують довгострокові зв’язки), чи є простроченою, тобто такою, строк погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань з наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності [13, c. 295].

Перспективну ліквідність можна визначити, порівнюючи активи, що реалізуються повільно, із довгостроковими пасивами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Баланс ліквідності за кілька періодів дають уявлення про тенденційні зміни ліквідності та платоспроможності підприємства та зміни його фінансового стану.

Другим етапом оцінки ліквідності підприємства є розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Ліквідність поточних активів є головним чинником, який визначає ступінь ризику вкладень в оборотні активи. Ступінь ліквідності оборотних активів, і кожної їх групи, визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до поточних зобов’язань. Аналіз ліквідності полягає у порівнянні засобів (активів балансу), які згруповані за ступенем ліквідності, із зобов’язаннями (пасив балансу, які згруповані за строками їх погашення та розміщення у порядку зростання термінів.

Характеристикою ліквідності підприємства є ліквідність балансу, яка визначається «шляхом зіставлення засобів за активом балансу ( в якому відображено розміщення засобів підприємства в елементи обігових коштів), згрупованих за термінами можливого швидкого їх перетворення в гроші, із зобов’язаннями за пасивом балансу, згрупованим за ступенем терміновості їх оплати».

Підприємство буде ліквідним якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов’язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової кредиторської заборгованості, то таке підприємство є більш ліквідним, ніж те, де оборотний капітал складається в основному з запасів.

Групи активів за рівнем ліквідності:

1) найбільш ліквідні активи (А1) - це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення цінні папери які прирівняти до грошей.

2) активи, які швидко реалізуються (А2) – це активи, для перетворення яких на гроші потрібен час: дебіторська заборгованість, ліквідність цих активів є різною і залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

3) активи, що реалізуються повільно (А3) – це запаси та інші оборотні активи. Запаси не можуть бути продані, поки не має покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки, для того, щоб їх можна було продати, а на все це потрібен час.

4) активи, що важко реалізуються (А4) – це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду (необоротні активи).

Перші три групи активів протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємств.

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов’язань групують так:

1) негайні пасиви (П1) – це кредиторська заборгованість, розрахунку за дивідендами, своєчасно непогашені кредити.

2) короткострокові пасиви (П2) – це короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за достроковими зобов’язаннями, векселі видані.

3) довгострокові пасиви (П3) – це довгострокові зобов’язання.

4) постійні пасиви (П4) – це статті першого розділу пасиву балансу («Власний капітал»).

Як відмічалось вище, аналіз ліквідності підприємства передбачає два етапи, перший з яких – складання балансу ліквідності (аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу – це рівень покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов’язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу[9, c. 23-24].

Баланс буде абсолютно ліквідним якщо задовольнятиме такі умови:

А1 > П1; А2 > П2; А3 > П3; А4 > П4

- найбільш ліквідні активні перевищують негайні пасиви або дорівнюють їм;

- активи, що швидко реалізуються, дорівнюють короткостроковим пасивам або більші за них;

- активи, що реалізуються повільно, дорівнюють довгостроковим пасивам або більші за них;

- активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання, то обов’язково виконуються і остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов вказує на те, що фактично ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Якщо на підприємстві рівень ліквідності настільки великий, що після погашення найбільш термінових зобов’язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами [16, c. 132].

Отже, в показнику ліквідності виражається взаємозв’язок можливості продажу активів підприємства з оплатою його зобов’язань.

Дані для проведення аналізу ліквідності балансу підприємства, що досліджується винесено в таблицю 2.2.3.

Таблиця 2.2.3. Аналіз ліквідності балансу ЗАТ «Черкасивторресурси» протягом 2006-2007рр.

Як видно із таблиці баланси Товариства протягом двох років не є абсолютно ліквідним, так як найбільш ліквідні активи не покривають найбільш термінові зобов’язання. Тобто, відповідні зобов’язання протягом року незабезпечені оборотними активами та основним джерелом фінансування діяльності підприємства є поточна кредиторська заборгованість товарного та нетоварного характеру юридичних та фізичних осіб, погасити яку підприємство не має змоги.

Аналіз ліквідності балансу, проведений за вищезазначеною схемою, не відрізняється точністю. Тому з метою комплексної оцінки ліквідності балансу доцільно застосувати загальний показник платоспроможності :

Кпл = А1 + 0,5*А2 + 0,3*А3 / П1 + 0,5*П2 + 0,3*П3 (2.15)

Кпл (2006) = 0,428 Кпл (2007) = 0,701

Збільшення значення Кпл свідчить про зміцнення платоспроможності та зрушення у бік покращення структури активів та пасивів.

Отже, коефіцієнт платоспроможності збільшився на 0,273 або на 27,3%, що свідчить про надійність ЗАТ «Черкасивторресурси» як потенційного партнера.

Платоспроможність - це здатність підприємства оплачувати кошти за своїми зобов’язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських рахунках або в готівці.

Для оцінки платоспроможності підприємства використовують систему відповідних показників, що розрізняються між собою розміром ліквідних активів та розглядаються як джерело покриття зобов’язань.

Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічній літературі також називають коефіцієнтом загальної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття.

Коефіцієнт покриття (Кп) дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб:

Кп = ОА / ПЗ (2.16)

де: ОА – оборотні активи; ПЗ – поточні зобов’язання.

Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов’язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи.

Встановлений норматив цього показника рівний 2,0.

Коефіцієнт покриття є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому не відображається ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Тому у практиці аналізу фінансового стану на українських підприємствах використовують також інші коефіцієнти ліквідності, два з яких подано нижче.

Коефіцієнт термінової ліквідності (Ктл), який є проміжним коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів і дебіторської заборгованості, платежі по який очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов'язаннями. Він розраховується за формулою:

Ктл = ЛА / ПЗ (2.17)

де: ЛА – ліквідні активи; ПЗ – поточні зобов’язання.

Для підприємств України рекомендована величина цього коефіцієнта коливається у межах від 0,8 до 1,0. Однак вона може бути надзвичайно високою через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань і розраховується за формулою:

Кал = АЛА / ПЗ (2.18)

де: АЛА – абсолютно ліквідні активи; ПЗ – поточні зобов’язання.

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і показує, яку частку короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Загальноприйнята величина цього коефіцієнта повинна перевищувати 0,2.

Показники ліквідності та платоспроможності важливі не тільки для керівників і фінансових працівників підприємства, але становлять інтерес для різних користувачів інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності – для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності – для банків; коефіцієнт покриття – для покупців, власників акцій і облігацій підприємства [21, c. 337].

Для оцінки платоспроможності підприємства побудуємо аналітичну таблицю 2.2.4 за даними фінансово-бухгалтерської звітності.

Як бачимо, протягом 2006 року майже всі показники платоспроможності не відповідають нормативному значенню, отже у цей період Товариство було неплатоспроможне.

У 2007 році ситуація покращилась, хоча деякі показники все ж таки залишились нижчими за встановлені нормативи.

Товариство не має абсолютної платоспроможності якщо у 2006 році воно мало змогу погасити негайно 12% найбільш ліквідних активів, то у 2007 році – 15%, що 5% нижче від нормативного значення.

Таблиця 2.2.4. Аналіз платоспроможності ЗАТ «Черкасивторресурси» за 2006-2007рр.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5