Отже, платник податку зменшує суму податку, яку він зобов’язаний сплатити у відповідному податковому періоді, на сукупну суму ПДВ, щодо якої впродовж того ж самого періоду в нього виникло право зменшення. Цікавим є те, що податкове зобов’язання зменшується відповідно до розрахованої платником податку пропорції, встановленої у формі відсотку до суми податкового зобов’язання. Пропорція зменшення визначається щорічно, виходячи з суми операцій платника податку за попередній рік. Якщо таких операцій не було або їх суми були незначними, платник податку визначає пропорцію зменшення тимчасово, виходячи з його зі своїх власних прогнозів. Зменшення податку, здійснене на підставі тимчасової пропорції, має бути відкориговане наступного року при визначенні остаточної пропорції зменшення.

Кожна держава–член ЄС для подання платниками ПДВ податкових декларацій встановлює строк, який не перевищує двох місяців із дня закінчення податкового періоду. Податковий період може дорівнюватися одному, двом місяцям або кварталу. Втім, директива дозволяє встановлювати інші періоди, які не мають перевищувати рік. У податковій декларації зазначається вся інформація, необхідна для розрахунку податку та його зменшення, в тому числі, коли це необхідно для визначення бази оподаткування: загальна сума операцій, які належать до такого податку та його зменшення й загальна сума звільнених від оподаткування поставок. Для імпортованих товарів держави–члени можуть впровадити детальні правила складання податкових декларацій та сплати податку. Зокрема ПДВ, який має бути сплачений за імпортовані товари платниками податку або податковими боржниками, за умов зазначення ПДВ у податковій декларації не сплачуватиметься під час імпорту товарів.

З січня 1993 р., згідно з Директивою Ради 92/77/ЄC звичайна ставка ПДВ в ЄС не може бути меншою ніж 15 %. У певних випадках до поставок товарів і послуг можуть застосовуватися зменшені ставки, які дорівнюють або є більшими ніж 5 %, та застосовуються виключно до окремих товарів і послуг соціального та культурного значення. До них належать харчові продукти, фармацевтичні продукти, послуги з транспортування пасажирів, книги, газети й періодичні видання, білети на вистави, до музеїв та подібних закладів, житлове будівництво, розміщення в готелях, медичний догляд у лікарнях, поставки електроенергії та газу. За пропозицією Комісії ЄС, Рада кожні два роки переглядає перелік товарів і послуг, до яких застосовується зменшена ставка. Ставка, яка застосовується при імпорті товарів, має дорівнювати тій, що застосовується до подібних внутрішніх товарів.

Шоста директива містить деталізований перелік операцій, які звільнені від оподаткування. В якості прикладу розглянемо внутрішні операції, звільнені від ПДВ. Це здійснювані в громадських цілях послуги державної поштової служби, державних лікарняних установ; медичні послуги професійного та середнього медичного персоналу; донорство людських органів, крові та молока; послуги дантистів; послуги, що надають незалежні об’єднання осіб, діяльність яких звільнена або не підлягає оподаткуванню ПДВ; роботи в сфері соціального забезпечення; послуги й товари благодійних організацій для захисту дітей та молоді; шкільне або університетське навчання, практика на канікулах або перепідготовка дітей та молоді; освіта, яку вчителі надають приватно; послуги релігійних і філософських інституцій з метою духовного збагачення населення; надання неприбутковими організаціями своїм членам послуг і товарів за підпискою; послуги неприбуткових організацій щодо спортивного та фізичного навчання; певні культурні послуги й товари, що надаються державними органами; діяльність зазначених організацій щодо мобілізації капіталу для власних цілей; надання транспортних послуг хворим або пораненим особам у спеціальних транспортних засобах; діяльність громадського радіо й телебачення, крім комерційної діяльності.

Також звільнюються від оподаткування ПДВ такі операції: страхування й перестрахування; лізинг нерухомого майна (крім готелів, турбаз, місць кемпінгу й паркування, інстальованого обладнання та машин, сейфів); надання кредиту; управління кредитором гарантіями кредиту; операції щодо депозитів, поточних рахунків, платежів, трансферів, боргів, чеків та інших інструментів (за винятком стягнення заборгованості й факторингу); операції з валютою, банкнотами та монетами, що виступають платіжним засобом (крім предметів колекціонування; операції з акціями, частками компаній, борговими зобов’язаннями та іншими цінними паперами, крім операцій щодо їх збереження й управління); операції з правовстановлюючими документами; операції з цінними паперами, які визначають отримання процентів від нерухомості або встановлюють право власності на нерухомість або її частину; операції з правами користування нерухомістю; управління інвестиційними фондами; продаж за номінальною вартістю поштових, фіскальних та інших марок; лотереї й інші форми грошових ігор; продаж будівель або їх частин та земельних ділянок, на яких вони розташовані; продаж земельних ділянок, на яких немає будівель. Директива звільняє від оподаткування ПДВ цілий ряд операцій з імпорту, експорту та міжнародних перевезень.

Директива передбачає можливість впровадження спеціальних схем оподаткування ПДВ для малих підприємств. Так, держави–члени, які зазнають труднощів у застосуванні нормальної схеми оподаткування щодо малих підприємств у зв’язку з структурою або особливістю діяльності останніх, можуть ввести спрощену процедуру, за умов, що вона не призводить до зменшення податку.

Отже, стислий огляд особливостей законодавства ЄС про податок на додану вартість свідчить про широке коло питань, які український законодавець повинен врахувати при проведенні податкової реформи, яка на сьогодні є надзвичайно актуальною. Експертиза відповідності проектів актів вітчизняного законодавства положенням європейських директив вже стала новим етапом процесу правотворчості в Україні. Проведення таких експертиз і, як наслідок, врахування положень інтеграційного податкового законодавства ЄС в проектах актів податкового законодавства України фактично є податковою гармонізацією, яку українська сторона зобов’язалася здійснити відповідно до ст. 51 Угоди про партнерство й співробітництво. Важливим чинником ефективності проведення податкової гармонізації є правильне розуміння положень директив, врахування тлумачень Суду ЄС щодо застосування їх положень, чітке й повне відображення змісту директив в національному податковому праві, а також систематизованість та взаємна узгодженість законодавчих новел. Тож сподіватимемося, що податкова реформа врахує зобов’язання України з наближення національного законодавства до законодавства ЄС, і майбутній податковий кодекс України належним чином інкорпорує положення податкового законодавства ЄС.

3.3 Критерії розбудови системи непрямого оподаткування в проекті Податкового Кодексу України

3.3.1 Напрямки реформування податку на додану вартість

Досвід країн із ринковою економікою дає безпосередні підстави стверджувати, що сучасні податкові системи не є нейтральними щодо забезпечення структурних змін та інноваційного розвитку національних економік. Податкові інструменти виступають одним з елементів механізмів економічного стимулювання інноваційного розвитку та структурних змін.

Менш досліджений вплив конкретно непрямих податків на структурний та інноваційний розвиток. Здебільшого висловлюється теза про їхню нейтральність щодо виробництва, в кращому разі визнається їхній опосередкований вплив на структуру споживчого попиту.

В той же час привертають увагу негативні зміни, які відбулися в галузевій структурі економіки України, як і інших країн СНД. Пошуки причин та механізмів зростання частки паливноенергетичного комплексу та сировинних галузей при зменшенні частки переробних галузей, і особливо машинобудування, привернули увагу спеціалістів до можливої причетності ПДВ до цього процесу. Вказані структурні зміни пов’язують з дією системи оподаткування в цілому та ПДВ зокрема дослідники Інституту прогнозування НАН України та група харківських науковців. Вони привертають увагу до нерівномірності оподаткування різних галузей економіки України. Проте причини вказаної нерівномірності пояснюються ними по-різному.

За результатами аналізу, значні відмінності в рівні оподаткування проявляються між галузями економіки України, орієнтованими на зовнішню торгівлю та галузями, орієнтованими на внутрішній ринок. Згідно з аналізом Інституту економічного прогнозування НАН України2, саме у галузях експортерах і спостерігаються найнижчі рівні чистих непрямих податків: у кольоровій металургії 4 % валової доданої вартості, чорній металургії 6,1 %, транспорті 10 %. Фактором нерівномірності податкового навантаження в Україні є те, що експорт оподатковується ПДВ за нульовою ставкою, а потрібні для його виробництва проміжні товари звільняються від ПДВ та ввізного мита як критичний імпорт. Застосування режиму критичного імпорту тривалий час було однією з найбільш масштабних податкових пільг. Так, у 2000 році, за розрахунками ІЕП НАНУ, із загального рівня податків на продукти у 16 % на додану вартість внутрішнього виробництва припадало 11,1 відсоткового пункту, а на імпорт 4,9. По відношенню до валової доданої вартості зазначені податки становили 13,1 %, а до вартості імпорту – 8,6 %, тобто у 1,5 разу менше. У попередні роки розрив був набагато більшим: 1996 р. 11,2 разу, 1997 р. 2,8, 1998 р. 2,7, 1999 р. 2,6 разу.

Водночас середні фактичні ставки непрямих податків на продукцію хімічної промисловості, машинобудування, деревообробної, легкої промисловості та виробництва будівельних матеріалів є у 24 рази більшими, ніж в електроенергетиці, паливній промисловості та металургії.

Негативна спрямованість структурних змін в українській економіці також зумовлена нерівномірністю оподаткування, яка викликана відмінностями дії ПДВ в умовах різної капіталоємності галузей виробництва3. На погляд дослідників, негативний вплив ПДВ на деякі галузі української промисловості пов’язаний з невідповідністю умов економіки України умовам, в яких ПДВ застосовується в країнах Заходу. Згадані країни, які застосують ПДВ, завдяки міжгалузевій конкуренції та переливу інвестицій не мали таких значних відмінностей у рівні капіталоозброєності праці в різних галузях, які виникли в адміністративно регульованій економіці України .

Моделювання дії податкової системи при умові вирівнювання норми чистого прибутку підводить до висновку, що в результаті обмеження рівня інфляції за чинної податкової системи, у першу чергу деформуються, а відтак і руйнуються механізми відтворення на підприємствах, які базуються на трудоємних технологіях… "Внаслідок цього найбільший спад виробництва спостерігається в галузях, де найменша капіталоозброєність праці й найвища трудоємність виробництва. Наприклад, питома вага машинобудування і металообробки в обсязі продукції промисловості знизилася з 31 % у 1990 р. до 13 % у 2000 році, а питома вага легкої промисловості – з 10,8 до 1,6 %. Водночас виграли від запровадження такої системи податків капіталоємні галузі й підприємства, бо вона поставила їх у відносно ліпші виробничі умови. Зокрема, частка чорної металургії підвищилася з 11 до 27,4 %, паливної промисловості – з 5,7 до 10,15, електроенергетики з 3,2 до 12,2 %".

Дослідження інших спеціалістів з різних аспектів дії ПДВ, дозволяють зробити висновок, що негативний вплив вказаного податку зумовлений тим, що його імплантація в податкову систему України була зроблена без належного знання особливостей його дії та бодай мінімального експертного обґрунтування.

Однією з причин цього стала поспішність у впровадженні ПДВ, що став застосовуватися в Україні з 1992 року. Відомо, що ряд країн, економіка яких успішно розвивається, наприклад, США, не використовують ПДВ. Проте менш відомо, що тривалий час уникали вказаного податку й деякі наші сусіди країни Центральної та Східної Європи, що випереджають Україну в ході економічної трансформації і розглядаються як зразок для наслідування Україною. Це стосується, зокрема, Чехії та Словенії. В Словенії, зокрема, ПДВ був впроваджений в умовах економічного піднесення з 1 липня 1999 р. в процесі уніфікації національного податкового законодавства з вимогами ЄС. Та й Польща впровадила ПДВ не в перший, а лише на четвертий рік трансформації своєї економіки у 1993 р., вже після приборкання інфляції. При цьому у 1993 р. у Польщі ще паралельно діяли як податок з обороту, що замінювався ПДВ, так і останній. Тобто відповідним службам країни, воєводств, підприємств була надана можливість протягом 34 років ознайомитися з ПДВ, підготуватися до його впровадження.

Зроблений українськими дослідниками аналіз особливостей дії ПДВ показує, що факторами, які значно впливають на результативність його дії на економіку, окрім розміру основної ставки, наявності диференційованих ставок, системи бухобліку, є ступінь включення галузей економіки у зовнішньоекономічні зв’язки, макроекономічна та мікроекономіна стабільність, монополізація економіки, інвестиційна активність та структура інвестицій, диференціація галузей економіки за рівнем трудо та капіталоємні [34].

В залежності від поєднання цих факторів ПДВ може викликати різний вплив на галузі виробництва. Саме це, очевидно, зумовило розробку та особливості впровадження цього принципово нового податку у Франції законом № 54404 від 10.04.1954 р. "Про фіскальну реформу" з 1 липня 1954 р. ПДВ замінив податок на виробництво, який існував раніше. Стандартна ставка нового податку становила 16,85 %. Окрім того, були спеціальні ставки з величинами від 6 % до 25 %. Потрібно відзначити, що ПДВ незначно змінив співвідношення між непрямими та прямими податками у бюджеті Франції на користь прямих податків. Так, частка непрямих податків, яка становила у державному бюджеті у 1953 р. 66,5 %, у 1959 р. зменшилася до 61,3 %4.

Проведення фіскальної реформи було узгоджено з прийняттям другого чотирирічного плану розвитку економіки Франції, так званого "плану Гірша", який був внесений на розгляд парламенту 30 травня 1954 р. Щодо кількісних показників "плану Гірша" передбачалося забезпечити щорічне зростання промислового виробництва на 6 %, продукції сільського господарства на 4 %, національного доходу на 5 %, рівня життя на 5 %. Було визначено такі цілі плану:

1) Розвиток наукових і технічних досліджень та поширення досягнень науки і новітніх методів виробництва на всі галузі виробництва;

2) Модернізація промислових підприємств та поєднання зусиль для поліпшення умов виробництва;

3) Стандартизація та спеціалізація виробництва і вироблення довгострокової програми підвищення продуктивності праці, зниження витрат виробництва;

4) Реконверсія застарілих підприємств, розміщення нових підприємств у відсталих районах та раціональне використання наявних трудових ресурсів;

5) Модернізація торгівлі взагалі і особливо торгівлі сільгосппродуктами як в метрополії, так і в заморських територіях.

Головне ж полягало в тому, що уряд Франції проводив активну інвестиційну політику, спрямовану на структурну перебудову виробництва. Частка інвестицій до ВВП становила, наприклад, у 1952 р. 16,8, у 1956 р. 17,9 %, у 1957 р. 19,4 %, 1958 р. 18,7 %. 72 % загальної суми інвестицій було спрямовано на оновлення основного капіталу. Із виробничих інвестицій 90 % спрямовувалося на виробництво засобів виробництва. Із загальної суми інвестицій одна третина була державними, дві третини приватними.

Можна стверджувати, що всі основні цілі плану були досягнуті. Замість очікуваних 25 % ВВП зріс на 28 %, промислове виробництво замість очікуваних 2530 % збільшилося на 45 %. Виправдано припустити, що податок на додану вартість став одним із факторів збільшення доходів державного бюджету Франції, сприяв зміні структури промислового виробництва Франції в напрямі зростання частки технічно передових галузей, їхній інтеграції в європейську економіку.

Враховуючи досвід Франції інші країни поступово переходили до впровадження ПДВ, ув’язуючи величину стандартної ставки, наявність диференційованих ставок не лише з загальними умовами господарства, але й з відмінностями між галузями. Першою після Франції у 1960 р. ПДВ впровадила Мексика при стандартній ставці 10 %. В Європі у 1967 р. впровадила ПДВ Данія теж при ставці 10 %. У 1968 р. він був впроваджений у ФРН при стандартній ставці 10,0 %, у 1969 р. в Швеції – 11 %; у 1973 р. в Італії 12 %, у 1989 р. в Швейцарії 6,5 %, у 1991 р. в Канаді 7 %, у 1995 р. в Японії при єдиній ставці 3 %. Як бачимо, рівень стандартних ставок за межами ЄС досить диференційований, в країнах ЄС він уніфікується. Окрім того, у більшості країн є декілька ставок, що диференційовані по галузях.

Проте не лише величини ставок відіграли роль в успішному впровадженні ПДВ. Досвід Франції, як і інших країн ЄС, свідчить, що впровадження ПДВ давало позитивні наслідки:

в умовах економічного піднесення;

в умовах стабільності цін, або низької інфляції. У Франції в період впровадження ПДВ держава регулювала 30 % цін у приватному секторі та всі ціни на продукцію, вироблену в державному секторі. При цьому у 1952, 1956, 1957, 1963 рр. уряд переходив до режиму блокування цін. Лібералізація цін була здійснена лише з весни 1960 р.;

коли під жорстким контролем французької держави перебувала фінансово-кредитна система країни;

Негативні ефекти ПДВ, що відчутно проявилися в Україні, виходячи з вказаного, були зумовлені тим, що ПДВ розцінювався лише як засіб фіскальної політики без врахування його впливів на інші економічні змінні в умовах винятково складного господарського механізму. Не випадково деякі українські дослідники важливим фактором розвитку гіперінфляції розглядали саме впровадження чинної податкової системи і, зокрема, ПДВ.

Проголошені наміри переходу України до інноваційної моделі розвитку повинні передбачати активне і цілеспрямоване використання податкової системи, в тому числі вдосконалення стягнення ПДВ, виходячи з вимог, що ставляться до сучасної структури економіки.

Відносно норм існуючого Закону України "Про податок на додану вартість" [7] в проекті Податкового Кодексу [31] пропонуються наступні принципові відмінності та новації :

1. Змінено "вхідний бар'єр" для обов'язкової реєстрації платників податку на додану вартість :

Будь-які особи, зазначені у статті 4004 цього Кодексу, у яких загальна вартість оподатковуваних операцій з продажу товарів, робіт, послуг протягом будь якого періоду за останні 12 календарних місяців досягла 62 тисяч гривень, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органах державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (податковою адресою) з додержанням вимог, передбачених статтею 4007 цього Кодексу.

Якщо особа, загальна вартість оподатковуваних операцій якої з продажу товарів, робіт, послуг протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців є меншою ніж 62 тисячі гривень, крім постійних представництв нерезидентів в Україні, що не провадять самостійно господарської діяльності, вважає за доцільне зареєструватися як платник податку, вона може добровільно подати заяву для такої реєстрації.

Для цілей оподаткування податком платником податку є:

а) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

б) будь-яка особа, яка імпортує товари на територію України, за винятком фізичної особи, не зареєстрованої як платник податку, в разі, коли така фізична особа ввозить (одержує переслані) товари в обсягах, що не перевищують норми безмитного ввезення, встановлені у визначеному законодавством України порядку.

2. Підтверджено оподаткування податком ПДВ всіх внутрішньодержавних операцій , імпорту та експорту :

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) продажу товарів, робіт, послуг, місце продажу, виконання, надання яких знаходиться на митній території України, зокрема операції з оплати вартості послуг з надання права на користування або розпорядження майном за договорами оперативної оренди (лізингу), операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

б) імпорту (ввезення, одержання пересланих) товарів на митну територію України та одержання результатів робіт, послуг від нерезидентів, місце виконання, надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави (іпотеки);

в) експорту (вивезення, пересилання) товарів за межі митної території України, включаючи виконання робіт, надання послуг, допоміжних експорту (вивезенню, пересиланню), вартість яких включається до митної вартості таких товарів, а також надання послуг, результатів робіт нерезидентами, місце надання, виконання яких знаходиться за межами митної території України.

3. Принципово введений термін важливий для операцій між платниками податку ПДВ та неплатниками податку :

Особливості визначення бази оподаткування у разі продажу товарів, робіт, послуг в окремих випадках

У разі продажу товарів, робіт, послуг без оплати, з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів, робіт, послуг, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів, робіт, послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва та обігу і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі, суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, чи фізичній особі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

4. Суттєво зменшені розміри ставок податку. Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:

а) 17 процентів, з яких 15 процентів для формування доходів бюджету та 2 проценти для формування бюджету розвитку;

б) нульова ставка.

Зауважимо, що ставки податку на додану вартість становлять: у Данії – 25 відсотків, Австрії та Росії – 20, Бельгії – 19, Франції – 18,6, Великобританії – 17,5 відсотка. Таким чином, ставка податку на додану вартість у розмірі 17 відсотків, запропонована урядом у проекті Кодексу, також одна з найнижчих у Європі.

Операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою

За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

а) продажу товарів, що експортуються (вивозяться, пересилаються) платником податку за межі митної території України, якщо їх експорт (вивезення, пересилання) підтверджений належним чином оформленою митною вантажною декларацією

5. Уточнені податкові періоди . Для платників податку встановлюється податковий період, що дорівнює календарному місяцю.

Платники податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів, робіт, послуг за попередній календарний рік менший ніж 122 тисяч гривень, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає органу державної податкової служби за один місяць до початку календарного року.

3.3.2 Напрямки реформування акцизного збору

На сьогодні акцизний збір є одним із стабільних джерел наповнення державного бюджету. Цей непрямий податок встановлюється на високорентабельні та монопольні товари, що мають високу ліквідність [22].

Соціальна спрямованість регулювального впливу акцизного оподаткування охоплює низку найважливіших аспектів людської діяльності, що загалом визначають статус громадянина як активного суб’єкта ринку. Такими головними аспектами є:

рівень платоспроможного попиту в сегментах підакцизних груп товарів;

зміна структури витрат громадянина та вплив її на рівень загальної платоспроможності;

рівень зайнятості у сферах, що формують технологічний ланцюг виробництва та збитку підакцизних товарів;

рівень споживання шкідливих для здоров’я людини та екологічного стану навколишнього середовища товарів [35].

З огляду на перелік окреслених аспектів і має відбуватися активізація акцизного оподаткування.

Порушуючи питання активізації акцизного оподаткування з акцентом на посилення його регулювального впливу на соціальні процеси, ми таким чином, соціально-економічну функцію цього виду податку ставимо у пріорітетнішне становище в порівняно з фіскальною. Зрештою, такий підхід цілком обгрунтований, зважаючи загалом на несуттєву роль акцизного збору у формуванні дохідної частини бюджету через досить вузьке коло підакцизних товарів. Крім того, слід обов’язково врахувати, що впорядкування системи оподаткування у сфері підакцизних товарів неминуче приведе до пожвавлення активності в інших сегментах споживчого ринку.

Як свідчить аналіз різних підходів, наявних у світовій практиці, не існує єдиного підходу щодо визначального напряму реалізації акцизної політики, яка повною мірою враховувала б баланс інтересів фіску та соціального регулювання. Кожна країна по-своєму встановлює такий баланс, виходячи з реалій часу, впливу тих чи інших політичних течій, трансформації суспільної свідомості та системи цінностей.

Загальне коло питань щодо акцизного оподаткування в регулюванні соціальних процесів, які сьогодні та в найближчій перспективі мають вирішеними в Україні:

впорядкування переліку підакцизних товарів;

визначення розмірів ставок акцизного збору;

рівень диференціації акцизних ставок у межах однієї групи підакцизних товарів;

порядок зміни підакцизних ставок та одиниця виміру;

скорочення пільг.

Зупинимося докладно на кожному з них.

Впорядкування переліку підакцизних товарів. Слід зазначити, що

визначення кола підакцизних товарів в Україні має досить вільний характер у наслідок того, що низка товарів і послуг, які в західних країнах є об’єктом оподаткування, в Україні до підакцизних товарів не належить. Це, відповідно, звужує сферу застосування акцизної політики та зменшує бюджетні надходження від акцизного збору .

Визначення розмірів ставок акцизного збору. Вважається, що диференціація податкових ставок акцизного збору та їх значний розмір сильно впливають на структуру ринкових цін, внаслідок чого відбуваються небажані зміни в структурі сукупного попиту.

Досліджуючи проблему реакції ринку на підвищення ставок акцизного збору, варто звернути увагу на можливі її варіанти. Такими, зокрема, можуть бути:

підвищення роздрібної ціни;

скорочення обсягів товарообороту;

можливість формування попиту на товаризамінники, джерелами постачання на ринок яких є товари домашнього виготовлення, контрабанда, крадені товари тощо.

Вихідною умовою при визначенні розміру податкової ставки має виступати роздрібна ціна підакцизної продукції. Споживач повинен сплачувати податок, розрахований з вартості продукту, який він обирає. Крім того, це єдиний спосіб для податкових адміністрацій, виробників та імпортерів контролювати внутрішній ринок. Податок і ціна – ключові елементи для точного прогнозу й стратегічних рішень .

Рівень диференціації ставок акцизного збору є предметом дискусії як для науковців, так і практиків. Диференційовані ставки акцизного збору на сигарети не стільки змінюють структуру попиту, скільки дають змогу рівномірніше розподілити податковий тягар залежно від рівня доходів інших споживачів і ступеня можливої шкоди. Що ж до зміни структури попиту, то в цьому разі слід враховувати такий фактор, як сталість попиту, що сформувалася під впливом особистих уподобань і смаків споживачів. Зміна в попиті відбувається не стільки в асортиментному розрізі товарів, скільки між легальним і тіньовим секторами їх постачання на ринок .

Одна з найголовніших проблем, які заважають працювати і підприємцям і податківцям, нестабільність податкового законодавства і його заплутаність. Змінюючи одну норму закону і не змінюючи інших, лише на деякий час вирішується питання, а законодавчий акт стає ще заплутанішим і потребує подальшого вдосконалення. Так протягом 19972000 років порядок справляння та ставки акцизного збору змінювалися 11 разів законами України та 4 рази – указами Президента України. Ці зміни стосувалися збільшення адміністративного втручання в діяльність підприємств, що займаються виробництвом та продажем підакцизних товарів (продукції), або збільшення розміру ставок. Прозорість законодавства та стабільність законів є найважливішим фактором успішного розвитку підприємств виробників підакцизних товарів. На сьогодні питання оподаткування акцизного збору регулюються 260 нормативно-правовими актами. Чинна система акцизного оподаткування потребує значного вдосконалення.

На сьогодні ще не завершено роботу зі створення правової бази оподаткування, що значно ускладнює роботу як суб`єктів підприємницької діяльності, так і працівників податкових органів, створює нестабільну ситуацію в економіці країни.

Для врегулювання проблем, що виникають при оподаткуванні підакцизних товарів, підготовлено проект Закону України "Про акцизний збір", який з 1996 року перебуває на розгляді у Верховній Раді України. Положення цього законопроекту знайшли своє відображення в проекті Податкового кодексу України, який має стати єдиним нормативним актом, що регулюватиме питання податкових відносин у суспільстві.

Розроблений проект Податкового кодексу України повинен забезпечити комплексний підхід до регулювання податкових відносин, вирішити питання усунення недоліків податкового законодавства та забезпечити його гармонізацією з нормами законодавства України.

Удосконалення податкового законодавства у сфері оподаткування підакцизних товарів, передбачене проектом Податкового кодексу України, має на меті створення умов для подальшого інтегрування України у світову спільноту, адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Відповідно до положень Податкового кодексу [31] основним джерелом формування дохідної частини бюджетів усіх рівнів залишаються непрямі податки.

Акцизний податок у проекті Податкового кодексу передбачено як непрямий податок на окремі види товарів, що включається до їх ціни.

Замість терміна "акцизний збір" у проекті Кодексу вводиться новий термін"акцизний податок".

У проекті Податкового кодексу суттєво скорочено перелік підакцизних товарів, на які встановлюється акцизний податок, визначено платників податку, порядок його обчислення та сплати при реалізації підакцизної продукції. Зокрема, передбачається визначити п`ять груп підакцизних товарів, а саме:

спирт етиловий, алкогольні напої;

тютюнові вироби;

пиво;

бензин, дизельне пальне;

транспортні засоби.

Щодо товарів, які пропонується вилучити з переліку підакцизних, то до державного бюджету за 1999 рік надійшли незначні суми, тобто скорочення переліку підакцизних товарів за рахунок продуктів харчування та деяких інших товарів суттєво не вплине на формування дохідної частини бюджету.

Положеннями проекту Податкового кодексу передбачається встановлення трьох видів ставок акцизного податку:

Адвалорних ( у відсотках до вартості підакцизної продукції); у твердих сумах з одиниці ваги, об`єму , кількості або іншого натурального показника; комбінованих ( у відсотках до обороту або митної вартості, але не менше встановленої твердої суми, визначеної за одиницю виміру підакцизного товару).

Проектом також передбачається запровадження спрощенного порядку розрахунку акцизного податку при застосуванні ставок у процентах до оподатковуваного обороту.

З метою підтримки вітчизняних виробників та запобігання відволікання обігових коштів проектом Податкового кодексу передбачається, що продаж (передача) підакцизних товарів на митній території України, які використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів, не буде вважатись об`єктом оподаткування.

Також проектом Кодексу передбачено, що спирт етиловий, у разі використання його закладами та установами охорони здоров`я для забезпечення лікувально-діагностичного процесу і виконання лабораторних досліджень, виготовлення лікарських засобів ( у тому числі компонентів і препаратів крові), ветеринарних лікарських засобів і препаратів та вітчизняними товаровиробниками – суб`єктами підприємницької діяльності для виготовлення вибухових речовин, пектину, есенції та оцту, харчових, парфурмерно-косметичних виробів і нітроцелюлози, оподатковуватиметься за єдиною ставкою у розмірі 1 гривня за 1 літр 100процентного спирту. Порядок отримання такими закладами, установами та суб`єктами підприємницької діяльності спирту етилового та його цільового використання встановлюватиметься Кабінетом Міністрів України.

З метою стимулювання експорту та підтримки вітчизняних товаровиробників у розділі проекту Податкового кодексу, присвяченому акцизному податку, збережено діючий порядок справляння акцизного податку з експортованих за межі митної території України підакцизних товарів за нульовою ставкою.

Передбачено встановити однаковий підхід до оподаткування на митній території України підакцизних товарів як вітчизняного виробництва, так і імпортованих.

У проекті Кодексу передбачено диференційований підхід щодо встановлення ставок акцизного податку на бензин відповідно до марок та кодів товарних номенклатур.

Крім того, проектом Кодексу передбачено відкриття платниками акцизного податку до бюджетів, та заборонено використання цих рахунків в інших цілях. Підставою для відвантаження (продажу, передачі, обміну) підакцизних товарів вважатимуться перерахування покупцями таких товарів відповідних сум акцизного податку на спеціальні рахунки платників.

З метою послаблення податкового тиску на платників податків передбачено скорочення пільг щодо акцизного збору, які не носять соціального характеру. Зокрема, не підлягають оподаткуванню відповідно до положень проекту лише обороти з реалізації легкових автомобілів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Податкова система України поєднала в собі принципи двох податкових систем, найбільш характерних для світової практики європейської й американської. Якщо в американській системі переважає прямий прибутковий принцип оподатковування (оподаткування в момент отримання доходів), в європейській – непряме обкладення обороту у формі податку на додану вартість(оподаткування в момент споживчого витрачання раніше отриманих доходів). Жорсткість української податкової системи визначена еклектичним поєднанням обох зазначених систем з базовою метою ліквідації дефіцитності бюджету.

Зміни в податковій структурі України, що відбувалися протягом 1992 1999 рр., були, якщо не досить істотними, то відчутними. В цілому можна відокремити три періоди 1992 1993 рр., 1994 1996 рр., і період починаючи з 1996 року. Два перших роки переважання непрямого оподаткування над прямим було очевидним у 1992 році 54,8% проти 43,8% і в 1993 році 53,7% проти 45%. У наступні три роки ситуація змінилась у 1994р частка прямих податків сягнула 52,8% (проти 45,2% непрямих.), у 1995 році відповідно, 55,5% (проти 41,7% непрямих) і в 1996 році 52,5% (проти 42,7% непрямих). З 1996 року, хоча й збереглося переважання прямих податків, воно було вже незначним 47,3% проти 44,1%. У 1998 році зменшилась питома вага і прямих (46,3%) і непрямих (40,7%) податків за рахунок долі неподаткових надходжень в результаті активізації процесів стратегічної приватизації державної власності.

Дослідження, проведені в дипломній роботі, фіксують висновок, що при формуванні доходів Державного бюджету з 1999 року найбільшу роль відіграють податкові надходження від непрямих податків.

Так сумарна доля основних трьох непрямих податків (податок на додану вартість, акцизний збір та мито) в доходах Державного бюджету України в 2002 – 2004 роках становить :

2002 рік – 40,83 %;

2003 рік – 38,81 %;

2004 рік – 45,82 %;

При цьому дослідження динаміки перерозподілу структури непрямих податків в доходній частині Держбюджету України показує, що :

доля ПДВ поступово знизилась з 35% (1997) до 29%(2004);

доля внутрішніх акцизів зросла з 4 %(1997) до 9%(2004);

доля акцизів на імпорт стабільна та становить близько 1%;

доля ввізного мита на імпорт зросла з 4,0%(2002) до 5%(2004);

доля вивізного мита на експорт зросла з 0,1%(2002) до 1%(2004);

Таким чином, структура непрямих податків в Україні має тенденцію розвитку у напрямку збільшення специфічних акцизів на обмежену групу споживачів товарів та зниження податкового тиску універсальними акцизами на масові групи споживачів

Сумарна доля основних прямих прибуткових податків на доходи підприємств та громадян поступово знизилась від 2223% у 20022003 роках до 20% у 2004 році.

Третім основним джерелом доходів Держбюджету є надходження від державної власності(рента на природні ресурси та дивіденди від участі в роздержавлених корпораціях) та надходження бюджетних установ, доля якого зростає від 12%(2002) до 1819%(20032004).

Враховуючи прийняті законодавчі акти про зниження ставки прямого податку на прибуток з 30% до 25% та прийняття єдиної зниженої ставки на прибуткове оподаткування доходів фізичних осіб 13%, природнім є вето у 2004 році на прийняте законодавче рішення про зниження ставки непрямого податку ПДВ з 20% до 17 – 15 % (нижня границя рівня ПДВ в Европейському Союзі) до прийняття законів про введення додаткового прямого оподаткування майнових прав на власність (нерухомість, грошові вклади та інше).

Найбільшу питому вагу серед непрямих податкових надходжень має ПДВ, який найчастіше піддається критиці. Його взагалі пропонують відмінити або замінити податком з продажу та податком з обігу, непрямими податками, які супроводжуються кумулятивним ефектом. Зниження ставки обкладення ПДВ дещо зменшить податковий тиск на споживання, але не приведе до зменшення цін на товари та послуги. Український ринок у таких випадках надто інертний і прикладом цьому є зменшення акцизних ставок .

У країнах ЄС рекомендовано ставку ПДВ не нижче 14 20% щодо головних груп товарів. Найвищі ставки ПДВ у Данії та Швеції 25%, найнижчі в Люксембурзі 15%, у ФРН та Іспанії 16%. У Японії, яка не входить до ЄС, 3%, а в США взагалі не ввели цей податок. Хоча ПДВ відноситься до універсальних акцизів, кількість ставок у різних країнах різна: в Росії три, Італії п'ять, у більшості країн, як і в Україні, дві ставки.

При розрахунку суми ПДВ, що сплачується до бюджету, застосовується сальдовий метод (різниця між податковим зобов'язанням та податковим кредитом) найбільш поширений у світовій практиці. На жаль при визначенні бази оподаткування до доданої вартості входять інші непрямі податки: акцизний збір, мито. Таким чином, при розрахунку ПДВ податок нараховується на податок, що порушує принцип оподаткування. Іншим суттєвим недоліком, є застосування пільгової нульової ставки суб'єктами господарювання, які експортують товари. Це створює можливість фірмам-посередникам, не сплачуючи ПДВ, отримувати бюджетне відшкодування. Немає змін у правилах застосуванні нульової ставки і в проекті Податкового кодексу, що продовжує створювати цьому історично прогресивному податку імідж "найбільш кримінального в Україні".

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9