Показники стану і використання оборотних засобів

-          на кінець року: Тк = 29019 ∕ 19681 = 1,474

Показує, за який період кошти. що інвестовані в активи, будуть компенсовані чистим прибутком. Позитивним є зменшення показника в динаміці.

9.     Період окупності власного капіталу.

Тв.к. = Власний капітал ∕ Чистий прибуток

-          на початок року: Тв.к. = 24010 ∕ 11625 = 2,065

-          на кінець року: Тв.к. = 35635 ∕ 19681 = 1,811

Показує за який період власний капітал буде компенсований чистим прибутком. Зменшення періоду окупності власного капіталу в динаміці є позитивною тенденцією.

Показники фінансової стійкості.

1.     Величина власних оборотних засобів або робочий капітал.

Рк = Поточні активи – Поточні зобов’язання

-          на початок року: Рк = 18463 – 1956 = 16498

-          на кінець року: Рк = 34720 – 8619 = 26101

Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності. Зростання показника в динаміці є позитивною тенденцією.

2.     Маневреність робочого капіталу.

Мк = Запаси і затрати ∕ Робочий капітал (Рк)

-          на початок року: Мк = (691 + 2097 + +2455 + 66) ∕ 16498 = 0,322

-          на кінець року: Мк = (3000 + 3461 + 3232 + 67) ∕ 26101 = 0,374

Характеризує частку запасів, тобто матеріальних виробничих активів у власних обігових коштах, обмежує свободу маневру власними коштами. Зменшення показника є позитивною тенденцією.

3.     Коефіцієнт забезпечення власними коштами.

Кзк = Власний капітал (за винятком прирівненого) – Позаоборотні активи ∕ Сума оборотних коштів

-          на початок року: Кзк = (24010 - 10556) ∕ 18463 = 0,729

-          на кінець року: Кзк = (35635 - 11458) ∕ 34720 = 0,696

Показує наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування. Кзк повинно бути більше 0,1. Збільшення показника є позитивною зміною.

Показники фінансової незалежності.

1.     Коефіцієнт автономії.

Кавт = Власні кошти ∕ Майно підприємства

-          на початок року: Кавт = 24010 ∕ 29019 = 0,827

-          на кінець року: Кавт = 35635 ∕ 46178 = 0,772

Характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних коштів, його незалежність від позикових джерел. Значення Кавт має бути меншим або дорівнювати 0,5. Збільшення показника позитивне явище.

2.     Коефіцієнт фінансової стабільності.

Кф.с = Власний капітал ∕ Позичковий капітал

-          на початок року: Кф.с = 24010 ∕ (3053 + 1956) = 4,793

-          на кінець року: Кф.с = 35635 ∕ (1924 + 8619) = 3,379

Характеризує забезпеченість заборгованості власними коштами; перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства. Нормативне значення Кф.с. – менше 1.

3.     Фінансовий ліверидж.

Фл = Довгострокові зобов’язання ∕ Власний капітал

-          на початок року: Фл = 3053 ∕ 24010 = 0,127

-          на кінець року: Фл = 1924 ∕ 35635 = 0,054

Характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань. Збільшення Фл свідчить про підвищення фінансового ризику. Показник Фл має бути меншим або дорівнювати 0,25.

4.     Коефіцієнт концентрації позикового капіталу.

Кп.к = Позиковий капітал ∕ Пасиви

-          на початок року: Кп.к = (3053 + 1956) ∕ 29019 = 0,173

-          на кінець року: Кп.к = (1924 + 8619) ∕ 46178 = 0,228

Показує, скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних джерел. Зменшення показника в динаміці є позитивною зміною. Критичне значення Кп.к. має бути меншим або дорівнювати 0,5.

5.     Коефіцієнт фінансової стійкості.

Кф.с. = (Власний капітал + Довгострокові зобов’язання) ∕ Пасиви

-          на початок року: Кф.с. = (24010 + 3053) ∕ 29019 = 0,933

-          на кінець року: Кф.с. = (35635 + 1924) ∕ 46178 = 0,813

Показує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Рекомендоване значення показника Кф.с. має бути в межах 0,85 – 0,90.

Показники платоспроможності.

1.     Коефіцієнт покриття.

Кп = Поточні активи ∕ Поточні зобов’язання

-          на початок року: Кп = 18463 ∕ 1956 = 9,439

-          на кінець року: Кп = 34720 ∕ 8619 = 4,028

Характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року. Показує скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Збільшення показника в динаміці – позитивна тенденція.

2.     Коефіцієнт швидкої ліквідності.

Кш = (Поточні активи – Запаси) ∕ Поточні зобов’язання

-          на початок року: Кш = (18463 – (691 + 2097 +2455 + 66)) ∕ 1956 = 6,725

-          на кінець року: Кш = (34720 – (3000 + 3461 + 3232 + 67)) ∕ 8619 = 2,896

Характеризує здатність підприємства розраховуватись за першочерговими зобов’язаннями за рахунок найбільш ліквідних активів.

Показує скільки грошових одиниць ліквідних оборотних коштів припадає на кожну одиницю короткострокових зобов’язань. Критичне значення Кш = 0,8. Збільшення показника у динаміці – позитивне явище.

3.     Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Ка = (Грошові кошти + Поточні фінансові інвестиції) ∕ Поточні зобов’язання

-          на початок року: Ка = 21 ∕ 1956 = 0,011

-          на кінець року: Ка = 73 ∕ 8619 = 0,008

Характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість. Достатнє значення Ка = 0,2 – 0,35. Зростання показника – позитивна тенденція.

4.     Коефіцієнт готівкової ліквідності.

Кг = Грошові кошти ∕ Поточні зобов’язання

-          на початок року: Кг = 21 ∕ 1956 = 0,011

-          на кінець року: Кг = 73 ∕ 8619 = 0,008

Характеризує миттєву готовність підприємства ліквідувати короткострокові зобов’язання. Показує скільки одиниць грошових коштів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань.

5.     Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості.

Кд ∕к = Дебіторська заборгованість ∕ Кредиторська заборгованість

-          на початок року: Кд ∕к = (11649 + 1466 + 18) ∕ 822 = 15,977

-          на кінець року: Кд∕ к = (23795 + 1014 + 78) ∕ 3364 = 7,395

Показник характеризує здатність підприємства розраховуватись з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року. Рекомендоване значення Кд∕к = 1,0.

Розраховані показники доцільно звести у таблицю (табл. 1).

Таблиця 1

«Аналіз фінансового стану підприємства»

Аналізуючи розраховані показники, можна зробити висновок, що майновий стан підприємства в цілому є задовільним. У динаміці зросла частка оборотних виробничих фондів в оборотних активах та частка оборотних виробничих фондів в активах. Щоправда дещо збільшилась частка зношених основних засобів у загальній їх вартості. Коефіцієнт мобільності на кінець року зріс на 1,281 порівняно з початком року.

Ділова активність підприємства у динаміці знизилась. Зменшились кількість чистої виручки від реалізації продукції на одиницю коштів, інвестованих в активи (оборотність активів); кількість виручки від реалізації продукції, що припадає на одиницю виробничих фондів (фондовіддача); кількість виручки від реалізації на одиницю оборотних коштів; кількість чистої виручки від реалізації продукції на одиницю власного капіталу (коефіцієнт оборотності власного капіталу) тощо. Збільшився період одного обороту запасів, період погашення кредиторської заборгованості та період операційного циклу. Зменшення цих показників у динаміці є негативним явищем.

Показники рентабельності по підприємству в динаміці зросли, надто рентабельність продукції, яка зросла у півтора рази. Зменшились період окупності капіталу (період, за який кошти, інвестовані в активи, будуть компенсовані чистим прибутком) та період окупності власного капіталу (період, за який власний капітал буде компенсований чистим прибутком). Це непогана тенденція.

Щодо показників фінансової стійкості, то величина власних оборотних засобів (робочий капітал) зросла. Це говорить про те, що підприємство не лише здатне сплатити власні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності. Маневреність робочого капіталу (частка запасів у власних обігових коштах) збільшилась, що не дуже добре. Коефіцієнт забезпечення власними коштами зменшився, тобто зменшився рівень забезпеченості запасів, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, довгостроковими стабільними джерелами фінансування. Це також не є позитивною тенденцією.

Показники фінансової незалежності зменшились в динаміці, проте вони на досить непоганому рівні. Тобто підприємство має змогу виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних коштів, не залежить від довгострокових зобов’язань та є фінансово стійким.

Щодо показників платоспроможності, то коефіцієнт покриття, що показує, скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань, хоч і зменшився в динаміці, проте є більшим за одиницю. Це говорить про те, що підприємство має достатню кількість оборотних коштів для погашення своїх боргів протягом року. Коефіцієнт швидкої ліквідності, хоч і зменшився в динаміці, проте знаходиться на досить високому рівні, тобто підприємство здатне розраховуватись за першочерговими зобов’язаннями за рахунок найбільш ліквідних активів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на дуже низькому рівні. Підприємство нездатне негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості на високому рівні, це говорить про те, що підприємство здатне розраховуватись з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року.

2.2 Структура оборотних засобів

Структура оборотних коштів — це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

На кожному конкретному підприємстві склад і структура оборотних активів є різними і залежать від типу виробництва, складу витрат на виробництво продукції що виготовляється, матеріально – технічного постачання тощо. Стан, склад та структура оборотних активів є важливим індикатором комерційної діяльності підприємства. Організація оборотних активів справляє значний вплив на ефективність роботи підприємства.

Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.

Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).

У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів.

Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво.

У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача.

Підвищення частки дебіторської заборгованості свідчить про поліпшення збуту продукції, прискорення обертання оборотного капіталу. Але такі зміни є негативними, якщо вони відбуваються на фоні скорочення матеріальних запасів, тобто на фоні скорочення обсягу виробництва.

Зменшення залишків коштів свідчить не стільки про високий рівень управління грошовими потоками на підприємствах, скільки про гострий дефіцит цих коштів, зумовлений інфляцією, кризою неплатежів, недосконалою податковою політикою.

Стан і використання оборотного капіталу окремого підприємства залежать від стану економіки держави в цілому. У свою чергу, стан економіки держави залежить від стану та використання оборотного капіталу окремого підприємства.

2.3 Показники стану і використання оборотних коштів

2.3.1 Показники стану власних оборотних коштів

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу Ф. 1 та рядка 530 і підсумком І розділу активу балансу Ф. 1 та рядка 300.

Тобто із суми І розділу пасиву «Джерела власних і прирівняних до них коштів» (ряд. 495, графа 4) та суми рядка 530 (довгострокові кредити) вираховується сума показників розділу активу «Основні засоби та інші поза оборотні активи» (ряд. 070, графа 4) та позикові кошти (ряд. 300).

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Він може виникнути з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин.

Основними причинами браку власних оборотних коштів можуть бути: погана робота маркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабка відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів; наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.

Брак власних оборотних коштів може виникати у зв'язку зі значним підвищенням цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та ін.

Перевищення нормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва.

За сучасних умов господарювання (зміна цін, інфляція, спад виробництва) перевищення фактичної наявності власних оборотних коштів над нормативом — явище в господарській діяльності підприємств досить рідкісне.

Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних оборотних коштів, можна судити про абсолютну зміну їх величин.

2.3.2 Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх обертання

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот.

О = СД ∕ Р

де О – термін обертання оборотних коштів, днів;

С – середні залишки нормованих оборотних коштів, грн;

Д – тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р – обсяг реалізації продукції, грн.

Тривалість обертання коштів — це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результат процесу матеріального відтворення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використаних у цьому процесі матеріальних засобів і коштів. За сучасних умов він може використовуватись на рівні підприємств і на макрорівні для розробки комплексних економічних програм.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їх статей.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

Ко = Р ∕ С

де К0 — коефіцієнт обертання оборотних коштів;

Р — обсяг реалізованої продукції, грн.;

С — середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів обчислюється за такою формулою:

Кз = С ∕ Р

де Кз — коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп.

Він характеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн. реалізованої продукції, тим ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів може використовуватися коефіцієнт ефективності. Він обчислюється за формулою:

Ке = П ∕ С

де Ке — коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;

П — прибуток від реалізації товарної продукції, грн.

Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Що більший він, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1)скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів — це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

2.3.3 Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання.

Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери.

Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов'язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

-          коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к) (коефіцієнт автономії Ка);

-          коефіцієнт покриття (Кп);

-          коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л.).

Перший показник (Кз.к) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів — виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошей, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (підсумок II і III розділів активу балансу).

Кз.к = Вк ∕ ∑о.к

де Кз.к — коефіцієнт забезпечення власними коштами;

Вк — власні кошти, грн.;

∑о.к — загальна сума оборотних коштів, грн.

Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є неплатоспроможним. Зростання коефіцієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових вкладень.

Коефіцієнт покриття (Кп) — це найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу. Визначається як відношення всіх поточних активів підприємства (підсумки II і III розділів активу балансу) до суми короткострокових зобов'язань (підсумки II і III розділів пасиву балансу).

Кп = ∑п.а ∕ ∑к.з

де Кп – коефіцієнт покриття;

∑п.а – сума усіх поточних активів, грн.;

∑к.з – сума короткострокових зобов’язань, грн.

Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0 — 2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Коли Кп стає меншим за 1,0, структура балансу вважається незадовільною, а підприємство — неплатоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л.) визначається як відношення суми коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (III розділ активу балансу) до короткострокових зобов'язань (підсумки II і III розділів пасиву балансу.

Кабс.л. = (Гк + Гв) ∕ ∑к.з

де Кабс.л— коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Гк — грошові кошти, грн.;

Кв — короткострокові вкладення, грн.;

∑к.з — сума короткострокових зобов'язань, грн.

Показник характеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25 — 0,35. За значення меншого ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним.

Отже, фінансово стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими якостями.

3. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних засобів на підприємстві

Обігові активи разом з основними фондами складають матеріально-технічну основу процесу виробництва. Від їх кількості, якості, джерел формування та ефективності використання залежить рівень розвитку економіки підприємств. Тому питанням сутності, джерелам формування та підвищення ефективності використання обігових активів в останні роки економістами приділяється багато уваги.

Передусім, довгий час дискусійним є питання про сутність обігових активів. В економічній літературі пропонуються різні поняття їх економічної сутності. Більшість економістів сходяться на думці що обігові активи — це кошти, авансовані для утворення обігових виробничих фондів та фондів обертання.

Обговорюється на сторінках преси також питання про склад і порядок визначення джерел формування обігових активів. Насамперед, вказується на те, що в існуючий наразі в навчальній, довідниковій та іншій літературі по фінансах у рекомендованому порядку визначення фактичної наявності власних джерел формування обігових активів є невідповідність між їх назвою та рекомендованим порядком визначення. Так, практичну наявність власних та прирівняних до них джерел формування обігових активів рекомендується визначати за балансом як різницю між підсумком сум відповідних рядків першого розділу пасиву та підсумком сум по першому розділу активу балансу, тобто від суми джерел (власного капіталу) рекомендується віднімати суму основних фондів (необігових активів).

Як підсумок повинні отримати тільки суму джерел взагалі, а конкретно суму фактичної наявності власних і прирівняних до них джерел покриття обігових активів, що є на підприємстві, а не суму фактичної наявності власних обігових і прирівняних до них активів. Однак останнє міцно укоренилося тепер у фінансовій літературі, річних звітах та ін.

З іншого боку, фактична наявність (залишки) власних обігових активів відображені у другому розділі активу, а не пасиву балансу. Крім цього, активів, що прирівняні до власних обігових активів, не буває, а є прирівняні до власних джерел формування обігових активів. Інші ж джерела, зокрема кредити банку, що беруть участь у формуванні обігових активів, називаються також не активами, а джерелами.

У зв'язку з викладеним економічно більш обґрунтовано було б, як вважають окремі економісти, привести методику визначення фактичної наявності власних і прирівняних до них джерел формування обігових активів у відповідність із їх назвою та вважати, що за даною методикою отримаємо фактичну наявність власних та прирівняних до них джерел формування обігових активів, а також внести це трактування до відповідних планово - звітних документів підприємств.

Досить актуальним наразі є питання щодо показників ефективності використання обігових активів і складових для їх розрахунку. Думки багатьох економістів збігаються на тому, що основним показником, який характеризує ефективність використання обігових активів, є швидкість їх оберту, або обіговість.

Водночас різна оцінка оберту (виручка за цінами реалізації) та середніх залишків обігових активів (за собівартістю) при обчисленні показника обіговості не може дати об'єктивної оцінки використання обігових активів. Пошуки правильного вирішення цього питання тривають.

Обчислення обіговості обігових активів з використанням їх середнього залишку також не відповідає своєму економічному змісту та сутності. Залишки обігових активів – це активи, які ще не використані у виробництві, а отже не здійснили жодного оберту. тому їх використання при розрахунку обіговості обігових активів економічно не обґрунтоване та не відповідає сутності питання, що вирішується. Таким чином, для розрахунку обіговості обігових активів слід брати не вартість їх залишків, а вартість обігових активів, що брали участь в оберті, тобто у виробничому процесі.

Розрахунок обіговості обігових активів із використанням вартості не їх залишків, а вартості спожитих у виробництві, що брали участь у оберті активів, буде відповідати економічній сутності питання, яке вирішується, дозволить обчислювати не тільки фактичну обіговість, але й плановий показник, що дасть можливість всебічно аналізувати ефективність використання обігових активів і вести боротьбу за прискорення їх обіговості в народному господарстві.

З метою забезпечення на підприємствах запланованого рівня обі гових активів необхідно не допускати понаднормативних вкладень обігові активи, відвертання обігових активів у капітальні вкладення та на інші заходи. З огляду на це важливим є здійснення контролю за використанням обігових активів за цільовим призначенням. На багатьох підприємствах через невиконання плану прибутку або зростання вартості капітального будівництва, що виконується господарським способом, або у результаті перевитрат на інші виробничі заходи відвертаються не за призначенням власні обігові активи. Шляхом контролю мають визначатися розміри та причини таких відхилені, розроблені заходи щодо їх усунення та відновлення обігових активи

Контролюючи стан обігових активів, слід визначати наповненість нормативу (потреби) як за окремими елементами та групами, так по підприємству загалом, виявляти причину відхилень.

Ефективність використання обігових активів в остаточному підсумку можливо встановити, зробивши аналіз їх обіговості. Порівняння обігу обігових активів за поточний звітний період з обіговістю базисного періоду дозволяє встановити гальмування або прискоренні обігу активів, визначити як це вплинуло на вивільнення або заморожування їх, знайти причини гальмування обіговості та намітити шляхи її прискорення. Ефективність використання обігових активів підвищується при скорочені часу знаходження їх у виробничих запасах, скорочені виробничого процесу, прискоренні реалізації продукції та коштів у розрахунках, збільшенні виробництва продукції та прибутку (чистого доходу) у розрахунку на кожну гривню обігових активів.

Розглянуті питання поліпшення організації та підвищення ефективності використання обігових коштів потребують додаткових досліджень та економічних обґрунтувань.

Висновки

В сучасних економічних умовах ефективність діяльності підприємств значною мірою визначається станом функціонування їх фінансів.

Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансовий стан підприємств суттєво впливає на фінансове становище країни в цілому.

Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці.

Безперервність процесу виробничої і комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їх відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Ефективність використання обігових коштів вимірюється системою фінансово-економічних показників та коефіцієнтів, а саме: кількістю обертів обігових коштів (коефіцієнт обіговості); продовжуваністю одного обороту; економією (збільшенням) обігових коштів та ін.

На кожному конкретному підприємстві склад і структура оборотних активів є різними і залежать від типу виробництва, складу витрат на виробництво продукції що виготовляється, матеріально – технічного постачання тощо. Стан, склад та структура оборотних активів є важливим індикатором комерційної діяльності підприємства. Організація оборотних активів справляє значний вплив на ефективність роботи підприємства.

Обігові активи разом з основними фондами складають матеріально-технічну основу процесу виробництва. Від їх кількості, якості, джерел формування та ефективності використання залежить рівень розвитку економіки підприємств. Тому питанням сутності, джерелам формування та підвищення ефективності використання обігових активів в останні роки економістами приділяється багато уваги.

Ефективність використання обігових активів підвищується при скорочені часу знаходження їх у виробничих запасах, скорочені виробничого процесу, прискоренні реалізації продукції та коштів у розрахунках, збільшенні виробництва продукції та прибутку (чистого доходу) у розрахунку на кожну гривню обігових активів.

Список літератури

1.     Азаренко Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни.К.: Знання - Прес, 2004.-291 с.

2.     Амбросов В.Я., Войчук Г.І., Малій О.Г. Кредитування підприємств АПК. Навчально-методичний посібник - Харків: ХДТУСГ, 2001.-119с.

3.     Амбросов В.Я., Войчук Г.І., Малій О.Г. Організації кредитування підприємств АПК.- Харків: Вид-во Основа. 2002. - 198с.

4.     Амбросов В.Я., Войчук Г.І., Малій О.Г. Фінанси підприємств АПК. Навчально - методичний посібник - Харків: ХДТУСГ, 2000. - 151с.

5.     Амбросов В.Я., Малій О.Г. Гроші і фінанси: Збірних задач. - Харків: ХДТУСГ, 2002.- 130с.

6.     Бандурка О. Фінансова діяльність підприємства. К.: Либідь, 1998. 312с.

7.     Банковское дело: Учебник. Под редакцией проф. В.Й. Колесникова, проф. Л.П. Кроливецкой. М: Финансы и статистика, 1999.- 464 с.

8.     Бланк И.А. Управление денежными потоками. Ника - Центр: Эльга, 2002. - 736с.

9.     Брігхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. Ніка-Центр: Єльга, 1999.

10.            Василенко А.П., Гут Л.В., Оксеєнко. Фінанси підприємства у схемах і таблицях: Наочний навчал посібник.-К.: Дакор, 2006.-344с.

11.            Васюренко О.В. Банківський менеджмент. Посібник К.: Видавничий центр «Академія», 2001.-320с.

12.            Вахрін П.И. Финансовый практикум.- 4-е перераб. и доп.- М.: Издательско-торговая корп «Дашков и К », 2003.-192с.

13.            Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб.- 2-ге вид., перероб. і доп.- К.: Знання -Прес,2004.-424с

14.            Гроші та кредит. Методичні рекомендації для підготовки та проведення семінарських занять для студентів економічних спеціальностей./ Амбросов В.Я., Войчук Г.І., Малій О.Г.- Харків: ХДТУСГ, 2003.-77с.

15.            Гроші та кредит. Навчально-методичний посібник для самостійної роботи студентів економічних спеціальностей різних форм навчання./ Амбросов В.Я., Bойчук Г.І., Малій ОТ. - Харків: ХДТУСГ, 2001. - 80с.

16.            Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін. За заг. ред. М.І.. Савлука. - К.: КНЕУ, 2001,—602с.

17.            Гроші, банки та кредит: у схемах та коментарях: Навчальний посібник / За ред. Б. Л. Луціва - 2-ге видання -Тернопіль: Карт-бланш. 2000. - 225с.

18.            Гудзь О.Є. Кредитування і банківське обслуговування підприємств агропромислового виробництва: сучасні тенденції та особливості.- К.: ННЦІАЕ, 2005.-170с.

19.            43.Романишин В.О., Уманців Ю.М. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник.-К.: Атіка, 2005.-480С.

20.            АА.Савицкая Г.В. Методика комплексного анализа хозяйственной деятельности: Краткий курс- 2-е изд., испр.-М: ИНФРА-М, 2002,-ЗОЗс.

21.            А5.Савлук МЛ, Мороз A.M., Коряк A.M. Вступ до банківської справи / Під ред. M.I Савлука: Учб. посібник. - К.: "Лібра", 1998.

22.            Слав'юк P.A. Фінанси підприємств: Навчальний посібник.- Київ: «Центр навчальної літератури», 2004.-460с.

23.            Таркуцяк А. О. Фінансовий аналіз та управлінські рішення (на прикладі роботи вищого навчального закладу): Навч. посібник. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2001. — 201 с.

24.            4 8. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой. - 5-е изд., перераб. и доп.-М.: Изд-во «Перспектива», 2001.-656с.

25.            Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник.-К.: Ельга, Ніка- Центр, 2002.-360с.

26.            Фінанси підприємств: Навчальний посібник. Курс лекцій / За ред.. д.е.н., проф. Г.Г. Кірейцева. - Київ: ЦУЛ, 2002.- 268с.

27.            Фінанси підприємств: Підручник/ A.M. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер.кол.авт. і наук ред. проф. А.М.Поддєрьогін.-5-те вид., перероб та доп. - К.:КНЕУ, 2004.-546с.

28.            Фінанси сільськогосподарських підприємств (посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах). За ред. М.Я. Дем'яненка. —К.: ІАЕ, 2000. - 604 с.

29.            Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. - метод, посібник для самост. вивч. дисц./ О.О. Терещенко, ЯЛ. Невмержицький, АЛЛ. Куліш та ін.; За заг. ред. О.О. Терещенка. - К.: КНЕУ, 2006.-312с.

30.            Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.-2-ге вид.- К.: Лібра, 1999.

31.            Остапшин Т.П. Основи банківської справи: Курс лекцій.-2-ге вид., стереотип.- К.:МАУГІ, 2003.-112с.

32.            36.Оцінка, аналіз, планування фінансового становища підприємства: наукове-методичне видання / За ред. д.е.н.. професора A.B. Чупіса. - Суми: Видавництво "Довкілля"., 404с.

33.            Паршин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник.- Львів:ЛБІ НБУ,2003.-265с.

34.            Пересада A.A., Майорова T.B. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 2002.-271с.

35.            Петрук О.М. Банківська справа: Навчальииі посібник/ За ред.. д.е.н., проф. Ф.Ф. Бужшвш-К.:Кондор,2004.-461с.

36.            Попова Р.Г., Самонова И.Н., Добросердова И.И. Финансы предприятий. 2-е изд.-СПб.:Питер, 2007.АХ.

37.            Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент. Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 1999.-280с.

Страницы: 1, 2