Роль фінансів у забезпеченні соціальних гарантій населення

Роль фінансів у забезпеченні соціальних гарантій населення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кафедра фінансів і банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

за курсом "Фінанси" на тему:

"Роль фінансів у забезпеченні соціальних гарантій населення"

Студентки 3 курсу

спеціальності "Фінанси" групи

Керівник доцент

2009 р.

Реферат

Курсова робота містить 46 сторінок, 10 рисунків, 2 таблиці, 4 додатка, 25 джерел.

Об’єкт дослідження - фінанси.

Мета роботи - розглянути роль фінансів у забезпеченні соціальних гарантій населення.

Розглянута сутність фінансів, як інструмента вирішення соціальних проблем; описані види соціальних гарантій населення і їх механізм. Наведені дані про стан фінансового забезпечення соціальних гарантій в Україні і проаналізована їх динаміка за останні роки. Розглянуте питання про проблеми фінансування соціальних гарантій і рекомендації щодо їх підвищення.

Фінанси, соціальні гарантії, форми соціальних гарантій, фінансування, соціальне страхування, державний бюджет, страхові фонди.

План

Вступ

1. Фінанси, як інструмент вирішення соціальних проблем

2. Фінансове забезпечення соціальних гарантій

3. Механізм підвищення соціальних гарантій населення

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Сучасна політика Уряду, пов’язана з переходом до ринкової економіки, здійснюється в край тяжких і надзвичайно суперечливих умовах. Інфляція, величезний дефіцит державного бюджету, зростання грошової маси в обігу, низька економічна і політична культура, порушення виробничо-господарських зв’язків і помітне зниження обсягу виготовляємої продукції призвели до різкого зниження реальних доходів, рівня і якості життя більшої частини населення України. Цей процес найбільш помітно вплинув на мало захищені верстви населення - непрацездатних, безробітних, людей з обмеженими можливостями, на сім’ї, які мають утриманців та дітей. До цієї категорії примикають наукові працівники, викладачі, лікарі та інші верстви суспільства - люди, зайняті розумовою діяльністю, заробітна плата яких знаходиться на дуже низькому рівні. Невід’ємною частиною програми переходу до ринкових відносин є соціальна спрямованість всіх економічних нововведень. В державних органах влади уживаються заходи по розробці системи надання соціальних гарантій населенню, покликаних в якийсь мірі пом’якшити неминучі негативні наслідки нового економічного курсу. Рух до ринкових відносин неможливий без створення надійної системи соціального захисту населення. Ось чому надзвичайно важливою та актуальною стає проблема соціальної захищеності різних груп населення. Перед державою стоять першочергові завдання переходу від надання пільг та дотацій до адресної грошової допомоги, створення умов для досягнення розмірів середньої заробітної плати до розмірів прожиткового мінімуму, розширення мережі недержавних пенсійних фондів поряд з основним державним, проведення зваженої політики у сфері регулювання оплати праці, ринку праці та всієї сфери соціального забезпечення. Метою даної роботи є дослідження соціальних гарантій населення та їх видів; аналіз фінансового забезпечення соціальних гарантій в Україні, а також розробка рекомендацій щодо підвищення їх якості в сучасних умовах трансформаційної економіки.

1. Фінанси, як інструмент вирішення соціальних проблем

Головне призначення державних фінансів - за допомогою різних фінансових інституцій сприяти успішному економічному і соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Держава шукає і постійно удосконалює форми і методи мобілізації і використання фінансових ресурсів для вирішення соціальних проблем. Головним методом вирішення виникаючих соціальних проблем є надання громадянам соціальних гарантій. Без встановлення соціальних гарантій та механізмів їх реалізації не можна досягти соціальної злагоди між населенням, державою і підприємцями, а отже, і економічної стабільності в країні.

В умовах незалежної держави створення системи соціальних гарантій має першочергове значення. Основні принципи такої системи закладені в Конституції України, де зазначено, що громадяни України мають право:

на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло;

на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;

на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством. Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством;

на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного й доступного всім громадянам медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безплатно, наявна мережа таких закладів не може бути зменшена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності;

на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних І комунальних навчальних закладах; надає державні стипендії та пільги учням і студентам. Громадяни мають право безплатно здобути вишу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі [1, 37].

Держава має гарантувати цей мінімум соціальних і матеріальних благ через такі механізми:

встановлення фінансового забезпечення на державному рівні мінімальних соціальних гарантій (мінімальної заробітної плати, пенсій за віком, стипендій тощо);

здійснення у зв'язку з ціновою лібералізацією превентивних соціальних заходів, адресного вибіркового надання соціальної допомоги та компенсаційних виплат;

захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян через щомісячний перегляд середньодушового сукупного доходу, що дає право на допомогу, та цільової грошової допомоги відповідно до зміни індексу цін [21, 79].

Тобто, механізм соціальних гарантій полягає в тому, що вилучаючи у громадян частину створеного ними національного доходу, держава повертає їм блага і послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров’я, культурного обслуговування, соціального страхування і забезпечення. За рахунок вилученої у громадян частини національного доходу держава надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за фізичними даними не спроможні самі забезпечити всім необхідним [19,118]. Під безпосередньою опікою держави перебувають найвразливіші з фінансової точки зору верстви населення - діти, пенсіонери, інваліди, малозабезпечені сім'ї, безробітні. В Україні відповідно до цього функціонують конкретні форми соціальних гарантій, а саме:

1. Соціальні гарантії ветеранам праці та іншим громадянам похилого віку. Основні засади захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні ґрунтуються на законодавчих і нормативних актах, які визначають державну політику, спрямовану на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття. При цьому вони на рівні з іншими громадянами мають всі можливості брати участь в економічній, соціальній, політичних сферах та задоволенні різноманітних життєвих потреб шляхом отримання різних видів допомоги через: реалізацію права на працю відповідно до професійної підготовки, трудових навичок з врахуванням стану здоров'я, забезпечення пенсіями і допомогами; надання житла; створення умов для підтримки здоров'я й активного довголіття відповідно до сучасних досягнень науки; організації соціально-побутового обслуговування, розвитку мережі матеріально-технічної бази для стаціонарних закладів і надомних форм обслуговування громадян похилого віку.

Законом визначено і статус ветеранів праці, пільги для них та статус громадян похилого віку й гарантії їх соціального захисту.

Ветеранами праці визнаються громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж жінки - 35 років, чоловіки - 40 років і вийшли на пенсію. Вони мають пільги: користуватись при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками, до яких були прикріплені за основним місцем роботи; право першочергового безплатного зубопротезування; переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, щорічне медичне обстеження та диспансеризацію із залученням необхідних спеціалістів; першочергове право на обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергової госпіталізації; переважне право на забезпечення житловою площею, якщо вони потребують поліпшення житлових умов, переважне право на вступ до садівничих товариств (кооперативів) та кооперативів по будівництву й експлуатації колективних гаражів; на встановлення квартирних телефонів; звільнення від плати за землю та земельного податку й інші пільги.

В доповнення до пільг, які мають ветерани праці, є пільги громадянам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною (Герої соціалістичної праці, повні кавалери ордена Трудової слави). Для них передбачаються такі пільги: надбавку до пенсій, які вони отримують, у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком; звільнення від сплати всіх видів податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету; першочергові безплатні особисту та членів сім'ї (жінка, чоловік і дітей віком до 18 років) госпіталізацію та лікування в лікарнях, до яких вони були закріплені, в усіх видах закладів амбулаторно-поліклінічних закладів і одержання першочергово безплатного лікування, ліків за рецептами лікарів; звільнення цих осіб та членів сім'ї, які разом з ветераном праці проживають, від квартирної плати та за газ, електроенергію, паливо й інших комунальних послуг та першочергове поліпшення житлових умов і капітальний ремонт житла й інші пільги.

Громадяни похилого віку мають право на матеріальне забезпечення, тобто виплату трудових або соціальних пенсій, різноманітні допомоги й надання допомоги в натуральному вигляді. Право на пенсію за віком має кожний громадянин України похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний трудовий стаж. Громадяни похилого віку нарівні з іншими мають право на житло, медичну допомогу, санаторно-курортне лікування, соціальну допомогу вдома і в спеціальних установах, умови проживання в яких повинні бути максимально наближені до домашніх.

2. Соціальні гарантії ветеранам війни. Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань усіх видів і родів військ збройних сил діючої армії (флоту), партизанських загонах, підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час (визначаються Кабінетом Міністрів України).

Інвалідами війни є особи з числа учасників бойових дій, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва або захворювань, пов'язаних з перебуванням на фронті чи виконанні військових обов'язків, визначених Законом Украйні про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту.

Учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені законодавчими актами України.

Відповідно до статусу ветерани війни мають певні пільги. Зокрема, учасникам бойових дій надаються: безплатне одержання ліків за рецептами лікарів; першочергове безплатне зубопротезування; безплатне щорічне забезпечення санаторно-курортного лікування; 75% знижки на користування житлом у межах встановлених норм; 75% знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією й іншими послугами) та 75% знижки вартості палива для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення; користування при виході на пенсію чи зміні роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи, та щорічне медичне обстеження й диспансеризацію; безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) у сільській місцевості та іншими пільгами.

Інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються пільги, закріплені для учасників бойових дій, крім того, вони мають: 100% знижку плати за житло у межах встановлених норм; 100% знижки плати за користування комунальними послугами.

Учасникам війни та прирівнюваних до них особам пільги дещо нижчі, але вони передбачають безплатні ліки і зубопротезування, санаторно-курортне лікування - один раз в два роки і 50% знижку плати за житло, за користування комунальними послугами, а також знижку для осіб, які проживають у будинках без центрального опалення, на паливо. Вони мають право на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі) та автомобільним у сільській місцевості (крім таксі).

3. Державна допомога сім’ям з дітьми призначається: по вагітності та пологах; одноразова допомога при народженні дитини; по догляду за дитиною; грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років; по догляду за дитиною-інвалідом; по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною; на дітей одиноким матерям; на дітей військовослужбовців строкової служби; на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням; допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе.

4. Цільова грошова допомога на прожиття непрацездатним громадянам з мінімальними доходами. Вона призначається непрацездатним громадянам-пенсіонерам, членам їхніх сімей, крім дітей, які одержують пенсію в разі втрати годувальника, а також особам, що мають право на пенсію, але не звернулись за її призначенням. Ця допомога не виплачується громадянам, які перебувають на повному державному утриманні, а також дітям, допомога яким призначена Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Щомісячна цільова грошова допомога на прожиття призначається непрацездатним громадянам у сім'ях, де середньомісячний сукупний доход на одного члена сім'ї за три попередні місяці перед місяцем звернення за допомогою не досягав розміру межі малозабезпеченості, що встановлюється і періодично переглядається Верховною Радою України.

5. Соціальні гарантії громадянам, які потерпіли від аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Розміри виплат і допомоги передбачені Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: на фінансування капітальних вкладень, видатків на виплату компенсацій і надання пільг, видатків на соціальне страхування, видатків, пов'язаних із наданням пільг щодо пенсійного забезпечення та допомоги, інших видатків на проведення робіт із ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

6. Соціальні гарантії на випадок безробіття надаються згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" шляхом створення Фонду сприяння зайнятості населення за рахунок страхових внесків підприємницьких структур, громадян, надходжень із державного та місцевих бюджетів та інших надходжень.

Кошти фонду використовуються для фінансування організації професійної орієнтації населення, професійного навчання працівників, що звільняються, і безробітних, сприяння їхньому працевлаштуванню, на виплату допомоги у разі безробіття, організацію додаткових робочих місць, на інші виграти, пов'язані із соціальними гарантіями прав громадян на працю.

7. Соціальне страхування, видами якого є страхування:

на випадок безробіття;

медичне;

від нещасних випадків на виробництві;

пенсійне.

Соціальне страхування ґрунтується на принципах:

обов’язковість соціального страхування всіх працюючих за наймом;

забезпечення особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю, фермерам, членам кооперативів права вибору щодо участі в обов’язковому і добровільному страхуванні;

обов’язковість фінансової участі застрахованих осіб у формуванні страхових фондів, що є головною умовою одержання права на соціальні виплати, їхню диференціацію в окремих видах соціального страхування;

особливий порядок фінансування страхових фондів, що забезпечує автоматичне відтворення коштів на виплати за соціальним страхуванням;

державні гарантії щодо виплат за соціальним страхуванням.

8. Індексація - це встановлений законодавством України механізм підвищення доходів громадян. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержувані в гривнях на території України, якщо вони не мають разового характеру (державні пенсії, соціальна допомога, стипендії, оплата праці) [17, 124].

У цілому можна зробити висновок про те, що соціальні гарантії являють собою методи забезпечення з боку держави задоволення різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм. Соціальні гарантії громадянам - це об'єктивна необхідність для будь-якої правової держави, зміст і доцільність її існування. Обсяг і рівні таких гарантій є мірилом її цивілізованості.

2. Фінансове забезпечення соціальних гарантій

Джерелами фінансування соціальних гарантій в Україні виступають:

Державний бюджет;

Кошти місцевих бюджетів;

Страхові фонди:

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

Фонд загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття;

Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

Фонд медичного страхування (за рахунок страхових внесків підприємств і громадян, а також благодійних внесків громадян і підприємств, кредитів банків та інших джерел, не заборонених законодавством України);

Державні та недержавні Пенсійні фонди [22, 94].

Розглянемо найбільш розповсюджені форми соціальних гарантій у нашій державі та їх фінансування бюджетом і спеціалізованими фондами.

В Україні велика увага приділяється допомозі сім’ям з дітьми та малозабезпеченим сім’ям. У 2008 році набули розвитку основні принципи адресності надання державної допомоги, наближення її розмірів до відповідних розмірів прожиткового мінімуму.

Вперше у 2008 році запроваджено допомогу при народженні дитини в залежності від кількості дітей в сім’ї. Така допомога збільшилася в 1,4 рази для першої дитини; для другої дитини - у 2,9 рази; для третьої та наступної у 5,9 разів (Рис 2.1)

Рис 2.1 Зміна розміру допомоги при народженні дитині у 2008 році.

Порівняно з 2007 роком, у 2008 році на 44 відсотки (з 90 грн. до 130 грн) зросли розміри допомоги для 660 тисяч сімей, які виховують дітей до трирічного віку. Збільшено на 60% (з 463 грн. до 759 грн.) розмір допомоги понад 50 тисячам малозабезпечених багатодітних сімей. Також забезпечено виплату допомоги у розмірі двох прожиткових мінімумів 6,5 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу.

Досягнуті реальні рівні соціальних гарантій були збережені державою і у 2009 році. При цьому у 2009 році розпочато реалізацію чотирьох нових програм державної допомоги:

1) У 2 рази збільшено розміри допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування: для дітей до 6 років - з 557 грн. до 1114 грн., для дітей від 6 до 18 років - з 701 грн. до 1402 гривень (Рис 2.2);

Рис 2.2. Зміна розміру допомоги для дітей, над якими встановлено опіку чи піклування.

2). у 1,5 рази збільшено максимальний розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку: з 50% (або 334,5 грн.) до 75% (або 501,75 грн.) прожиткового мінімуму (Рис 2.3).

Рис.2.3 Зміна розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

3) Запроваджується новий вид допомоги у разі усиновлення дитини. Така допомога надається у розмірі 12 240 гривень незалежно від віку дитини (виплата здійснюється одноразово у сумі 4 800 грн. та щомісячно протягом року у сумі 620 гривень).

4) Встановлено особливий порядок призначення сім’ям безробітних субсидії та державної допомоги на дітей. А саме - наближення в часі набуття права такими сім’ями на допомогу шляхом обчислення сукупного доходу сімей не за шість місяців, як це було передбачено раніше, а за три попередніх місяці.

Що стосується допомоги малозабезпеченим сім’ям, то постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 480 внесено зміни до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848. До цього часу непрацюючим громадянам, які здійснюють догляд за інвалідами І та ІІ групи внаслідок психічного розладу, фізичним особам, які надають соціальні послуги, а також сім’ям з дітьми, які після досягнення повноліття продовжують навчатися у загальноосвітніх навчальних закладах, субсидії могли бути призначені лише як виняток, на підставі рішень місцевих органів виконавчої влади або утворених ними комісій. Відтепер порядок призначення субсидій у таких випадках спрощено, зазначеним категоріям громадян державна допомога на оплату житлово-комунальних послуг надаватиметься без додаткового розгляду на комісії [16].

Взагалі, у бюджеті на 2009 рік видатки на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам збільшено на 22,5% (з 13,0 до 15,9 млрд. грн) проти показників 2008 року [14].

З 1 квітня 2001 року розпочав свою роботу Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який є важливою складовою системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні. Одним із найважливіших напрямів статутної діяльності Фонду є своєчасне та в повному обсязі відшкодовування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, відшкодування страхових виплат особам, які перебували на його утриманні. Так, у 2008 році витрати Фонду на ці цілі становили 72,5 відсотка від видаткової частини бюджету Фонду.

Станом на 1 січня 2009 р. кількість страхувальників зареєстрованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України становила 1 228 239, в тому числі юридичних осіб - 834 734, фізичних осіб, які використовують найману працю - 393 299, добровільно застрахованих - 206. Кількість зареєстрованих страхувальників у 2008 році збільшилась на 84 445 або на 7,4% у порівнянні з 2007 роком (Рис 2.4).

Рис. 2.4 Динаміка чисельності страхувальників, які знаходяться на обліку у Фонді.

Починаючи з 1 квітня 2001 року Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачено потерпілим (членам їх сімей) майже 12 млрд. гривень.

Станом на 1 січня 2009 року Фонд здійснює страхові виплати 319 тисячам потерпілих (членам їх сімей), які постраждали на виробництві.

За 2008 рік з бюджету Фонду потерпілим (членам їх сімей) виплачено 2,86 млрд. грн., що більше порівняно з 2007 роком на 17,5 відсотка.

Рис.2.5 Динаміка чисельності потерпілих (членів їх сімей) та суми страхових виплат, які сплачені Фондом по Україні за 2001-2008 роки.

Середньомісячний розмір страхової виплати на одного потерпілого (члена його сім'ї) має стабільну тенденцію до зростання. Так, у 2008 році він складав 747,8 грн., що на 17,4% більше у порівнянні з 2007 роком, а у порівнянні з 2001 роком цей показник зріс в 6,3 разу (Рис 2.5). В структурі страхових виплат основна частина припадає на щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) - 2060,6 млн. грн. (72%) та одноразову допомогу потерпілим (членам їх сімей) - 685,7 млн. грн. (24%).

Рис. 2.5 Динаміка середньомісячного розміру виплати на одного потерпілого за 2001-2008 роки

Однією з причин зростання середньомісячного розміру виплат потерпілим (членам їх сімей) є проведення робочими органами виконавчої дирекції Фонду щорічного перерахунку сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) на коефіцієнт зростання середньомісячної заробітної плати відповідно до статті 29 базового Закону. У 2008 році додаткові витрати Фонду на ці цілі склали 18,7 млн. грн. на місяць. За 2002-2008 роки додатково виплачено 1,2 млрд. грн.

Сума одноразової допомоги утриманцям в разі смерті потерпілого порівняно з 2007 роком зросла на 3,3 млн. грн. (на 11,2%) і склала 33,3 млн. грн. Середній розмір виплати на одного утриманця збільшився на 25,4% і склав 22,4 тис. грн.

У 2008 році Фондом виплачено 32,4 млн. грн. на індексацію щомісячних страхових виплат потерпілих (членів їх сімей) відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, що в 2,2 разу більше порівняно з 2007 роком.

За підсумками 2008 року Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України немає заборгованості по страхових виплатах перед потерпілими та членами їх сімей.

Однією з найактуальніших соціальних проблем в Україні є проблема зайнятості населення. На відміну від ситуації, характерної для останніх років, коли кількість вільних робочих місць практично відповідала чисельності осіб, що шукали роботу, а також спостерігався значний дефіцит кваліфікованої робочої сили, в останньому кварталі 2008 року, внаслідок впливу світової фінансової кризи на ринок праці України, відбулося стрімке зростання реєстрації незайнятих громадян в центрах зайнятості та скорочення кількості вакансій. Зокрема, у грудні 2008 року до центрів зайнятості звернулося майже 287 тис. осіб, що вдвічі перевищує відповідний показник грудня 2007 року. Станом на кінець 2008 року на обліку в центрах зайнятості перебувало понад 876 тис. осіб або на третину більше, ніж на початок року, у той же час потреба у працівниках підприємств, установ та організацій становила лише 91 тисячу та у порівнянні з початком минулого року скоротилася удвічі. Якщо на 1 січня 2008 року на одне вільне робоче місце претендувало 4 особи, які шукали роботу, то станом на 1 січня 2009 року - 10 громадян. Вирішити дану проблему покликаний Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Державна служба зайнятості - виконавча дирекція вищеназваного Фонду, здійснює заходи сприяння зайнятості населення, зокрема надання інформаційних, консультаційних та профорієнтаційних послуг, створення банку вакансій та пошук підходящої роботи, працевлаштування громадян на вільні та новостворені робочі місця, працевлаштування неконкурентоспроможних верств населення на заброньовані робочі місця, підвищення конкурентоспроможності незайнятих громадян шляхом організації професійного навчання, організації тимчасових громадських робіт тощо. Протягом 2008 року на обліку в центрах зайнятості перебувало 2,5 млн. громадян не зайнятих трудовою діяльністю. Серед осіб, які перебували на обліку в центрах зайнятості, чисельність працевлаштованих у 2008 році становила 1084,0 тис. осіб [15].

Рис. 2.6 Співвідношення мінімальної допомоги по безробіттю до прожиткового мінімуму, %.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності діє відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18 січня 2001 року. Фонд надає застрахованим особам (працюючим) та членам їх сімей такі види матеріального забезпечення:

по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворим членом сім’ї);

по вагітності і пологах;

при народженні дитини (до 2007 року);

по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (до 2007 року);

на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

За 8 років діяльності надходження та витрати бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, характеризуються показниками, зображеними на рис.2.7.

Рис.2.7 Показники доходів та витрат Фонду за 2001-2008 роки і план 2009 року.

Таким чином, даний Фонд не має постійної динаміки до зростання доходів і витрат. Постійно збільшується його заборгованість. Заборгованість за Фондом в порівнянні з початком 2008 року збільшилась на 63 280 тис. грн. і на 01.01.2009 р. становить 241 325 тис. гривень (Рис 2.8).

Рис. 2.8 Динаміка заборгованості за фондом протягом 2003-2008 років.

Та основною складовою системи соціальних гарантій є пенсійне забезпечення в Україні, яке охоплює непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій та державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам. Міністерство праці та соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України. На нього покладено також здійснення функцій з призначення (перерахунку) пенсій [16].

Вперше, 16.04.2008 р. у Пенсійному фонді України представникам громадськості та засобів масової інформації презентовано звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2007 рік. У 2009 році інформація про виконання бюджету Пенсійного фонду була опублікована в офіційних виданнях 28 березня, публічне представлення громадськості звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2008 рік, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.03.2009 р. №11-1, відбулося 7 квітня 2009 року.

Законодавством України передбачено впровадження трирівневої пенсійної системи, яка розширить можливості для підвищення добробуту людей та економічного зростання в державі. Перший рівень - солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах солідарності та субсидування і здійснення виплати пенсій та надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду. Другий рівень - накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах обов’язкового накопичення пенсійних коштів та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом. Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат, що буде доповненням до пенсійних виплат з І та ІІ рівнів.

Пенсійна система в Україні щороку зазнає реформувань. Так з 2008 року, завдяки збільшенню вартості 1 року страхового стажу та осучасненню заробітної плати, що враховується для розрахунку розміру пенсії, відновлено диференціацію пенсій для більшості пенсіонерів, а саме: збільшено величину оцінки одного року страхового стажу до 1,2%, а з 1 жовтня 2008 року величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%; більш ніж у три рази збільшено заробітну плату для обчислення пенсії, а саме з 306 грн., яка враховувалася при перерахунку пенсії у 2004 році, до 928 грн. З 1 квітня 2008 року встановлено мінімальну пенсійну виплату всім категоріям одержувачів на рівні не нижче розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. З 1 липня 2008 року розмір мінімальної пенсійної виплати збільшено з 482 грн. до 544 грн. із збереженням диференціації для одержувачів пенсій по втраті годувальника. Мінімальна пенсійна виплата у зв’язку із втратою годувальника встановлена в диференційованих розмірах з урахуванням кількості дітей. Так, на одного непрацездатного члена сім’ї ця виплата становить 544 грн., на двох - 652,8 грн., на трьох і більше - 816 гривень.

Рис.2.9 Розміри мінімальної пенсійної виплати по втраті годувальника станом на 1 січня 2009 року.

З 1 вересня 2008 року інвалідам І групи, одиноким інвалідам ІІ групи, які потребують постійного стороннього догляду та які отримують пенсію відповідно до Законів України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" і „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (крім осіб, які одержують державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”), виплачується надбавка на догляд у розмірі 50 гривень. Надбавка до пенсії на неповнолітніх дітей, які перебувають на утриманні пенсіонера, збільшилась з 19,91 грн. до 150 гривень на кожну дитину; розмір підвищення до пенсії реабілітованим громадянам та членам їх сімей збільшено з 9,96 до 54,4 та з 4,98 до 43,52 грн.; мінімальний розмір пенсійної виплати інвалідам війни та учасникам бойових дій збільшено та встановлено у розмірах: І група - 1200 грн., ІІ група - 1080 грн., ІІІ група - 960 грн., учасники бойових дій - 840 гривень [12]. У 2009 році збережено досягнутий рівень пенсійного забезпечення, зокрема, не зменшено жодної виплати, встановленої у 2008 році, як непрацюючим так і працюючим пенсіонерам. Середній розмір пенсії з урахуванням зазначених змін у січні 2009 року склався у розмірі 898,36 грн., а у квітні - 912,81 грн. (або збільшився, відповідно, на 19,6% та 21,5% у порівнянні з січнем минулого року).

Рис. 2.10. Розподіл пенсіонерів за розмірами пенсій, тис. осіб.

Майже 1 млн. громадян, які мають особливі заслуги перед Україною (матері, які народили п’ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, відзначені почесним званням „заслужений", орденами, медалями, державними преміями України), отримують пенсії за особливі заслуги. Пенсії за особливі заслуги перед Україною призначаються в розмірі від 20 до 40 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Зазначені пенсії збільшуються у зв’язку із збільшенням прожиткового мінімуму. У 2009 році їх розміри становлять: від 99,60 грн. до 199,20 грн.

Що стосується фінансування соціальних гарантій Державним бюджетом, то у січні-червні 2009 року поточного року планувалося до виконання 715 бюджетних програм, з яких 321 - соціально-культурного спрямування. В обсягах менше планових проведено видатки за 578 бюджетними програмами на суму 33 млрд.94,3 млн. грн., з них майже половину становлять бюджетні програми щодо соціально-культурної сфери та соціального захисту [14].

Так, Міністерством освіти і науки планові призначення не виконано на 304 млн. грн., з них соціально-культурного спрямування - 283,5 млн. грн., або 93,3 відсотка. Зокрема, на підготовку кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і IV рівнів акредитації - 65,2 млн. грн., на видання, придбання, зберігання і доставку підручників і посібників - 63,1 млн. гривень.

Міністерством охорони здоров'я не освоєно 115,6 млн. грн., з них соціально-культурного спрямування - 114,9 млн. грн., або 99,4 відсотка. Так, на підготовку і підвищення кваліфікації медичних та фармацевтичних, наукових та науково-педагогічних кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і IV рівнів акредитації не використано 43,5 млн. грн.; на державний санітарно-епідеміологічний нагляд та дезінфекційні заходи - 12,9 млн. грн., спеціалізовану та високоспеціалізовану медичну допомогу, що надається загальнодержавними закладами охорони здоров'я, - 12,3 млн. гривень.

Міністерством у справах сім'ї, молоді і спорту не виконані планові призначення на 68,7 млн. грн., з них соціального спрямування - 67,1 млн. грн., або 97,7 відс., у тому числі на проведення навчально-тренувальних зборів і змагань з олімпійських видів спорту - 25,1 млн. гривень.

За наявності планових призначень не розпочато використання коштів за 58 бюджетними програмами на суму 160 млн. грн., з яких 24 на суму 111,3 млн. грн. мають соціальний характер.

Так, Міністерством фінансів не проводились видатки на заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень на суму 106 млн. грн., а Міністерством освіти і науки на інформатизацію загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів та комп'ютеризацію професійно-технічних та вищих навчальних закладів, забезпечення професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін - на суму 1,2 млн. гривень (табл.1) [14].

Таблиця 1. Фінансування соціальних гарантій Державним бюджетом

у I півріччі 2009 року, млн. грн.

Страницы: 1, 2, 3