бесплатные рефераты

Роль фінансів у забезпеченні соціальних гарантій населення

У 2010 році планується спрямувати видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення у розмірі 61,7 млрд. грн. (більше на 16,3 відс. порівняно з 2009р), на охорону здоров’я - 7,5 млрд. грн. (більше на 16,8 відс), на духовний та фізичний розвиток - 2,6 млрд. грн. (більше на 13,2 відс), та на освіту - 25,1 млрд. грн, що менше на 0,1 відс. показника 2009 року (табл.2) [13]


Таблиця 2. Заплановане фінансування соціальних гарантій Державним бюджетом на 2010 рік, млн. грн.

№ з/п

Показники

2009 рік

(затверджено)

2010 рік

(передбачено законопроектом)

Відхилення

всього

у т. ч. загальний фонд

всього

у т. ч. загальний фонд

всього

у т. ч. загальний фонд

сума

у відс.

сума

у відс.


ВСЬОГО ВИДАТКІВ

273 520

193 817

335 991

244 272

62 471

22,8

50 455

26,0


у тому числі:









1.

Охорона здоров'я

6 386

5 402

7 453

6 422

1 067

16,7

1 020

18,9

2.

Духовний та фізичний розвиток

2 336

2 172

2 644

2 492

308

13,2

320

14,7

3.

Освіта

25 168

16 501

25 134

16 806

-34

-0,1

305

1,8

4.

Соціальний захист та соціальне забезпечення

53 038

47 017

61 663

54 111

8 625

16,3

7 094

15,1

Таким чином, в Україні існує достатньо розвинена система фінансового забезпечення соціальних гарантій. Однак, саме фінансування є досить слабким і не відповідає реальним потребам суспільства.


3. Механізм підвищення соціальних гарантій населення


Посилення соціальної орієнтації економічних систем, підпорядкування економічної політики завданням розвитку людини - об’єктивний процес, притаманний сучасному етапу цивілізованого розвитку людства. У відповідності з новою домінантою соціально-економічних відносин посилюються роль і значення соціальної функції держави. У постсоціалістичних країнах, де відбуваються процеси суспільної трансформації, потреба в розробці та реалізації ефективної соціальної політики зростає. Оцінка соціального стану українського суспільства свідчить про те, що основні соціальні ризики досягли масштабів, які можуть становити реальну загрозу національній безпеці держави, що є наслідком не тільки системної кризи, яка супроводжує трансформаційні процеси в Україні, а й недосконалості державного управління соціальними процесами.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства пріоритетною складовою забезпечення соціальних гарантій є соціальна безпека людини і суспільства. У системі державного регулювання стану соціальної захищеності соціальних суб’єктів визначальна роль належить передусім державному бюджету, що обумовлено як соціальною природою держави, так і обсягами фінансових ресурсів, які акумулюються в її скарбниці [23, 16].

Найважливіша умова безпеки людини і суспільства - забезпечення достатнього життєвого рівня населення. Належного рівня життя не забезпечує навіть праця громадян. Наша країна залишається далеко позаду європейських держав за рівнем оплати праці. В Україні частка оплати праці у ВВП у цілому не перевищує 45%, тоді як у країнах Європейського Союзу вона становить в середньому 65%. Усупереч, здавалося б, відчутному підвищенню заробітної плати в Україні у 2005-2006 роках наше відставання від країн Центральної та Східної Європи не лише не зменшилося, а в більшості випадків навіть зросло: порівняно з Чехією - на 73 євро, Польщею - на 61, Естонією - на 53. Зменшився розрив в оплаті праці тільки порівняно з Болгарією (на 44 євро) і трохи з Угорщиною (на 5 євро). Самі ж розміри відставання виглядають украй переконливо, особливо порівняно зі Словенією (1049 євро у 2008 році), Чехією (549), Угорщиною (484), Польщею (473 євро). Така різниця в оплаті праці робитиме сумнівним подальший успішний соціально-економічний розвиток суспільства [25, 166].

До того ж, визначений на наступний 2010 рік розмір прожиткового мінімуму не відповідає фактичному рівню, а тому не забезпечуватиме реалізацію державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Статтею 54 законопроекту передбачено установити прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 637 грн., з 1 квітня - 651 грн., з 1 липня - 655 грн., з 1 жовтня - 673 грн. та з 1 грудня - 687 гривень. Проте не заплановано передбаченого пунктом 5 прикінцевих положень Закону України від 31.10 2008 № 639 "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" збільшення розміру прожиткового мінімуму на суму індексації відповідно до інфляції. Так, за рік розмір прожиткового мінімуму номінально зросте на 7,8 відс., а з урахуванням урядового прогнозу щодо індексу споживчих цін у розмірі 109,7 відс. - реально знизиться на 1,7 відсотка [13].

Забезпечення належного рівня оплати праці має базуватися не тільки і не стільки на підвищенні рівня мінімальної заробітної плати. Необхідно зосередити зусилля на встановленні оптимальних міжкваліфікаційних і міжгалузевих співвідношень в оплаті праці шляхом упорядкування системи оплати праці в бюджетних галузях на основі Єдиної тарифної сітки. Перспективним може бути поєднання підвищення заробітної плати зі збільшенням соціального пакета.

Одним із методів бюджетного регулювання оптимізації розподілу доходів населення є фінансування видатків на соціальну підтримку окремих категорій громадян. Так, щороку майже 20% державного бюджету витрачається на фінансування програми "Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні", якою передбачено надання найуразливішим верствам населення передбачених законодавством соціальних виплат. Проте чинна система соціального захисту, і насамперед пільг та субсидій, не забезпечує належного рівня підтримки найнезахисніших верств населення, незважаючи на зростання питомої ваги видатків зведеного бюджети на зазначені цілі. Хронічна нестача коштів на фінансування програм соціального захисту і соціального забезпечення пояснюється, передусім, тим, що діюча система пільг є фінансово необґрунтованою, значною мірою декларативною, непрозорою і соціально несправедливою. Вона не орієнтується на захист від бідності - частка пільговиків серед небідних становить 30%, а серед бідних - 23% [23, 18]

Крім відсутності у необхідних обсягах фінансових ресурсів ще однією з причин невиконання цільових програм соціальної підтримки населення є недоліки в методології їх розробки. Відтак, наявні програми і реальний порядок їх фінансування поки що не виконують функцій раціоналізації та підвищення ефективності державних видатків. Ефективність бюджетних інструментів соціальної політики держави знижують методологічні недоліки проектних розробок державного бюджету. Зокрема, показники, які характеризують соціальну сферу та соціальну політику, зводяться в основному до макроекономічних пропорцій, і майже не використовуються параметри, які дають уявлення про життєвий рівень різних прошарків населення, що формується за допомогою бюджетного перерозподілу фінансових ресурсів. Водночас світова практика говорить про необхідність законодавчого закріплення використання в бюджетному процесі особливого кола соціальних індикаторів, у т. ч. включення до системи макроекономічних показників державного бюджету соціальних нормативів. Найважливіші з них - це стандартні рівні споживання по регіонах країни продовольчих товарів, медикаментів, побутових, комунальних і транспортних послуг; допустимі рівні бідності і безробіття; мінімальні рівні заробітної плати, пенсій, допомоги та ін [24, 68].

Важливим чинником соціальної нестабільності українського суспільства й уповільнення його соціально-економічного розвитку є відсутність середнього класу, який є надійним фундаментом стабільної справедливої держави. Формування середнього класу неможливе без розвитку малого підприємництва. Аналіз діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні свідчить про наявність позитивних зрушень у розвитку цього сектору економіки, посилення його ролі у вирішенні проблем зайнятості та зростання доходів населення, підвищення ділової активності в країні. Незважаючи на це, загальні параметри розвитку малого підприємництва не відповідають можливостям і потребам українського суспільства. У світовій практиці в забезпеченні фінансової підтримки малого підприємництва головна роль відводиться державі. Обмеженість державних коштів в Україні, призначених для розв’язання цього завдання, вимагає запровадження широкої системи недержавних важелів, які б діяли в таких напрямах:

Переорієнтація бюджетних коштів, спрямованих на фінансово-кредитну підтримку малого сектору економіки, з прямого забезпечення фінансовими ресурсами на формування фондів для надання послуг (страхування, гарантування, та ін.);

Активізація процесу створення та діяльності недержавних гарантійних і страхових установ для обслуговування малого підприємництва через формування відповідних мотиваційних механізмів заінтересованості в цій діяльності;

Більш ефективне використання іноземної допомоги;

Сприяння процесові самоорганізації суб’єктів малого підприємництва у вирішенні своїх фінансових проблем шляхом створення установ взаємного фінансування та гарантування тощо [23, 22].

Недостатність фінансування, зокрема програм підвищення зайнятості населення, обмежує можливості держави у розв’язанні однієї з найболючіших наших проблем - працевлаштування. Серед громадян, які виїжджають працювати за кордон, понад половину - це молоді люди, тобто найбільш інтелектуально підготовлена частина суспільства. У 2004 році був ухвалений Закон України "Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцям". Але цей закон не виконується, оскільки його дія щороку призупиняється на відповідний бюджетний рік.

Важливою складовою бюджетного регулювання соціального розвитку суспільства є система міжбюджетних відносин, за допомогою якої держава забезпечує гарантований рівень надання суспільних благ на всій території країни шляхом збалансування місцевих бюджетів у результаті бюджетного вирівнювання, сприяє соціально-економічному розвитку територій та зростання добробуту населення.

Основними недоліками існуючої системи міжбюджетних відносин є відсутність чіткого і науково обґрунтованого критерію розподілу бюджетних повноважень, значна перевага делегованих повноважень у їх загальному обсязі, нестача фінансових ресурсів для їхньої реалізації на мінімальному, гарантованому законодавством України, рівні, відсутність зацікавленості територій у пошуку нових джерел доходів, суб’єктивна оцінка потенціалу податкоспроможності регіонів, утриманська позиція регіонів, низька ефективність використання бюджетних коштів. За умов загальної дефіцитності бюджетних ресурсів нова модель фінансового вирівнювання, запроваджена Бюджетним кодексом України, не відрізняється від попередньої більшою ефективністю і породжує нові проблеми в організації системи відносин між бюджетами різних рівнів. У цілому система міжбюджетних взаємовідносин характеризується високим ступенем централізації та спрямована на розв’язання, як правило, лише поточних бюджетних проблем і не зорієнтована на перспективу соціального та економічного розвитку країни, а отже, потребує подальшого вдосконалення [23, 25].

Важливою складовою надання соціальних гарантій є створення умов для розвитку соціальних суб’єктів та соціуму в цілому. Мета соціальної політики як чинника розвитку соціальних відносин - формувати адекватні умови для оптимального, самовідновлюваного процесу соціодинаміки, для найповнішої самореалізації особистістю власного соціального потенціалу, її сутнісних сил.

Визначальним у вирішенні цього завдання є розвиток гуманітарної сфери як основи соціально-економічного, духовного, культурного та інтелектуального розвитку суспільства. З огляду на традиції, потреби суспільства, структуру влади, в тій чи іншій державі до гуманітарної сфери можуть відноситися освіта, наука, культура, виховання, охорона здоров’я, ЗМІ, фізична культура і спорт, туризм тощо.

Безперечним пріоритетом державної соціальної політики є висока освітня підготовка населення. Стратегія соціально-економічного розвитку України передбачає істотне нарощування та підвищення якості освітнього потенціалу населення країни. Сьогодні держава фінансує всі наявні в Україні види освіти. З 1994 року до 2007 року спостерігалась тенденція до зростання питомої ваги видатків на освіту в загальній сумі видатків по зведеному бюджету України - з 10,2% до 19,6% у 2007 році. Однак у 2008 році цей показник склав 9,6%, а у I півріччі 2009 року - 10,6% [14]. У проекті Держбюджету на 2010 рік цей показник знизився ще на 0,1% [13].

Ефективність використання в Україні направлених в освіту фінансових ресурсів може бути забезпечена за умови дотримання таких базових принципів її фінансування, як поступовий перехід до формування видатків державного і місцевих бюджетів на освіту на основі встановлених нормативів; забезпечення підзвітності та прозорості використання коштів; формування державного замовлення на підготовку фахівців у вищих закладах різних форм власності на конкурсній основі з урахуванням якості освітніх послуг. Украй важливим є створення організаційно-економічних та правових умов для найбільш ефективного поєднання в освіті бюджетних і позабюджетних коштів. Для цього система економіки освіти повинна орієнтуватися не тільки на замовлення з боку держави, а й на суспільний освітній попит, конкретні потреби сімей та роботодавців. Орієнтація на реальні потреби споживачів освітніх послуг створить основу для залучення в цю сферу додаткових фінансових ресурсів.

Показником загального успіху соціально-економічної політики будь-якої держави й основним фактором прогресу цивілізації є здоров’я нації. В Україні в умовах демографічної кризи та депопуляції населення охорона здоров’я є важливим джерелом відтворення людського капіталу майбутніх поколінь. Незважаючи на постійне зростання видатків зведеного бюджету України на охорону здоров’я, за показником витрат у розрахунку на одного жителя вона 2008 році посідала 111-те місце серед 191 країни світу і 8-ме місце серед пострадянських республік [25, 168].

Ефективним підходом до організації охорони здоров’я в умовах зростання медичних потреб населення та дефіциту фінансових ресурсів є застосування програмно-цільового фінансування. З метою створення оптимального середовища для ефективної реалізації державних цільових програм у галузі охорони здоров’я необхідно звузити коло проблем, що претендують на програмну розробку. Крім того, нагальним є підвищення ефективності використання наявних фінансових ресурсів за рахунок: забезпечення раціонального фінансування закладів охорони здоров’я, посилення контролю за виконанням вимог законодавства, оптимізації організації структури медичних закладів, підвищення якості медичних послуг, запровадження науково обґрунтованої медичної практики та організації надання медичної допомоги, орієнтації на пацієнта. Такий підхід є найбільш практичним та ймовірним і може зумовити поліпшення ситуації вже в найближчому майбутньому. Крім того, необхідно змінити існуючу структуру фінансових ресурсів закладів охорони здоров’я шляхом запровадження багатоканального механізму фінансування, що сприятиме можливості надання медичних послуг, які б відповідали міжнародним стандартам якості.

Поступ соціального розвитку суспільства об’єктивно вимагає зміцнення духовності, формування єдиного високо морального культурного простору.

Проблеми окремої галузі, напряму, установи, окремих митців не можуть бути належним чином розв’язані без цілеспрямованої політики, яка у сфері культури має бути системною і комплексною, а не базуватися на принципі ad hoc, тобто тут і зараз, реагуючи на поточні проблеми, як це нерідко відбувається.

Безперечно, збільшення державного фінансування потреб духовного і культурного розвитку громадян - обов’язковий принцип. Але в умовах українських реалій нагальним є реформування зазначених сфер завдяки створенню нових механізмів фінансування, оцінки та управління. Ураховуючи нинішній стан духовного і фізичного розвитку українського суспільства, для цього необхідно, по-перше, розробити єдину національну програму надзвичайних заходів, якою передбачити розробку державних соціальних стандартів у цій сфері, удосконалення порядку визначення видатків бюджету на зазначені цілі шляхом відмови від залишкового принципу виділення коштів та запровадження фінансових квот у додатковій частині бюджетів усіх рівнів на потреби розвитку культури, мистецтва, фізкультури та спорту, засобів масової інформації; по-друге, сформувати систему підтримки культури, передусім недержавних, різних фондів з метою створення умов для продукування ними національно-культурного продукту. З одного боку, це сприятиме зниженню навантаження на державну скарбницю, а з другого - такий підхід до формування і реалізації державної політики у сфері культури і духовності може забезпечити збільшення обсягів доходних статей бюджету країни. Наприклад, Європа отримує близько 30% надходжень до бюджету від продажу культурного продукту.

Як висновок, необхідно підкреслити соціальну природу та системоутворююче призначення державних фінансів у процесах самоорганізації суспільства, для функціонування якого життєво необхідними є стабільність і підтримка на безпечному рівні потрібних для існування соціуму суттєвих параметрів, що дістають своє вираження в системі соціальних стандартів рівня якості життя населення. У системі таких параметрів визначну роль відіграє бюджетне забезпечення реалізації соціальної функції держави, зміст якого полягає в розробці основних напрямків формування та використання бюджетних коштів виходячи з необхідності забезпечення існування, цілісності та стабільного розвитку соціальної системи.

На сучасному етапі розвитку України найсуттєвішими факторами соціальної дестабілізації, що загрожують цілісності та існуванню українського соціуму, є нестабільність економічної та політичної ситуації в країні; низький рівень життя переважної частини населення; незахищеність соціально вразливих груп населення; надмірна диференціація доходів; відсутність середнього класу як фундаменту стабільної держави; регіональні диспропорції умов життєдіяльності; проблема працевлаштування; занепад гуманітарної сфери (освіта, охорона здоров’я, культура, відпочинок, спорт та туризм); різке загострення економічних проблем.

Використання державних видатків з бюджету, як засобу забезпечення стабільних процесів соціодинаміки, передбачає сприяння досягненню цілей соціально-економічного характеру, що дозволить сформувати необхідні передумови для забезпечення достатнього життєвого рівня населення; подолання диспропорцій у доходах населення та регіональних диспропорцій - в умовах його життєдіяльності; захисту соціально вразливих верств населення через систему соціальної допомоги; покращення демографічної ситуації шляхом бюджетної підтримки таких напрямків соціальної політики, як розвиток сімейно-шлюбних відносин, розвиток державної системи охорони здоров’я, а також формування та динамічного розвитку середнього класу як основи соціальної стабільності суспільства.


Висновки


Соціальні гарантії - важлива складова соціальної політики та необхідний елемент функціонування держави в умовах ринкової економіки. Відповідно до статті 46 Конституції України це - закріплене право громадян, яке забезпечується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел фінансування. Закріплення в Конституції гарантій соціального захисту відповідає положенням міжнародно-правових актів: Загальної декларації прав людини; Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.

Соціальний захист в Україні реалізується через матеріальне забезпечення економічно активного населення (шляхом соціального страхування); пенсійне забезпечення; соціальну допомогу найбільш вразливим категоріям; матеріальну допомогу сім'ям з дітьми; компенсації, індексацію та пільги населенню; соціальне обслуговування тощо. Таким чином, соціальні гарантії надаються населенню за допомогою соціального забезпечення та соціальної допомоги.

Важливою умовою досягнення в суспільстві соціальної стабільності є реформування системи надання соціальних гарантій, головною метою яких є розширення соціальної бази перетворень на основі стабілізації життєвого рівня населення, зменшення тягаря наслідків економічних реформ для найуразливіших верств населення, вжиття заходів щодо соціальної адаптації населення до цих перетворень.

Серед головних напрямків реформування слід виділити: розвиток пенсійного забезпечення та пенсійного страхування; впровадження системи медичного страхування; реформування системи соціальної допомоги, розвиток адресної допомоги; соціальне забезпечення жінок, дітей, молоді; забезпечення інвалідам рівних з іншими громадянами можливостей для участі в різних сферах життя суспільства тощо. Тільки при цих умовах Україна зможе прийти до ринкової економіки.


Список використаної літератури


1.                Конституція України (Основний закон). - К.: Право, 1996. - 54 с.

2.                Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"

3.                Закон України "Про індексацію грошових доходів населення"

4.                Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

5.                Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”

6.                Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"

7.                Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям"

8.                Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"

9.                Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"

10.           Постанова Кабінету Міністрів України "Про запровадження адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям".

11.           Положення "Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми".

12.           #"#">#"_Toc254104748">Додатки

Додаток А


Виконання бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2005-2008 роки та планових показників бюджету на 2009 рік, тис. грн.

№ п/п

Статті бюджету

2005 рік

2006 рік

2007 рік

2008рік

2009рік

Факт

Факт

Факт

Факт

План

1

2

4

5

6

7

8

 

I. Доходи

 

 

 

 

 

1

Оборотно-касова готівка на покриття тимчасових касових розривів для фінансування страхових виплат, соціальних послуг на початок бюджетного періоду

27 669,7

56 517,8

93 062,5

135 269,9

328 872,0

2

Резерв коштів на початок бюджетного періоду

13 070,4

0,0

0,0

0,0

82 564,2

3

Надходження

2 037 711,6

2 382 989,5

3 019 997,4

3 948 900,6

4 133 618,0

3.1

Страхові внески роботодавців

2 031 079,0

2 371 505,4

3 005 165,4

3 926 899,9

4 118 144,7

3.2

Добровільні внески

51,3

56,1

67,1

90,5

105,1

3.3

Інші надходження, одержання яких не суперечить законодавству

6 581,3

11 428,0

14 764,9

21 910,2

15 368,2

3.3.1

Пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків

783,0

953,1

1 192,8

1 997,7

1 192,8

3.3.2

Кошти, одержані від стягнення штрафів за адміністративні правопорушення з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб.

2 411,3

1 905,4

1 821,9

1 931,9

1 821,9

3.3.3

Кошти, одержані від компенсації відсотків вартості та реалізації автомобілів, що перебували у користуванні інвалідів

 

 

 

 

684,0

3.3.4

Інші надходження

3 387,0

8 569,5

11 750,2

17 980,6

11 669,5

4

Прибуток, одержаний від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів на вкладних депозитних рахунках

 

 

 

84,7

3 750,0

 

Всього доходів:

2 078 451,7

2 439 507,3

3 113 059,9

4 084 255,2

4 548 804,2

 

II. Видатки

 

 

 

 

 

1

Профілактика нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

7 240,9

6594,7

31 121,8

118 418,9

195 720,5

1.1

Фінансування заходів, передбачених Загальнодержавною (Національною) програмою поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища

1 812,3

863,2

 

206,3

 

1.2

Фінансування заходів, передбачених регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища

569,0

0,0

0,0

0,0

 

1.3

Фінансування заходів, передбачених галузевими програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища

1 893,4

1 234,8

266,3

149,6

 

1.4

Фінансування видатків на навчання та підвищення рівня знань спеціалістів, які вирішують питання охорони праці

1 443,8

2 604,2

2 176,4

3 043,7

 

1.5

Фінансування видатків на організацію розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту працівників

767,0

110,6

 

3,2

 

1.6

Фінансування заходів з пропаганди безпечних та нешкідливих умов праці

538,2

835,6

3 415,8

39 278,9

 

1.7

Фінансування інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків

217,2

946,3

25 263,3

75 737,2

 

2

Медична, професійна та соціальна реабілітація потерпілих на виробництві

63 516,5

110 362,9

145 566,3

200 527,1

242 860,8

2.1

Витрати на стаціонарне лікування потерпілих на виробництві у лікувально-профілактичних закладах, медичну реабілітацію після стаціонарної допомоги

11 115,3

16 294,3

21 637,4

29 235,4

28 820,0

2.2

Витрати на придбання путівок для санаторно-курортного лікування інвалідів

18 347,2

20 328,2

22 190,8

55 745,7

76 548,0

2.3

Витрати на технічні та інші засоби реабілітації

5 560,1

7 413,8

8 548,7

15 577,0

18 516,1

2.4

Витрати на протезування зубів

35,4

26,2

42,9

28,6

45,4

2.5

Витрати на протезування очей та придбання окулярів

14,1

20,6

16,3

18,0

47,0

2.6

Витрати на слухові апарати

68,5

86,5

57,9

110,9

197,8

2.7

Витрати на вироби медичного, медикаментозного призначення та лікарські засоби

8 202,7

11 198,7

13 519,0

20 035,8

28 232,4

2.8

Витрати на додаткове харчування

592,6

637,9

729

1 060,7

1 285,9

2.9

Витрати на професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальними програмами реабілітації потерпілими та інші витрати

36,9

60

31,6

61,8

107,9

2.10

Витрати на спеціальний медичний догляд

3 802,6

4 686,9

5 483,9

6 644,4

9 103,5

2.11

Витрати на постійний сторонній догляд

8 227,2

9 978,7

11 492,7

13 628,3

17 934,7

2.12

Витрати на побутове обслуговування

5 124,0

6 224,3

7 236,3

8 683,0

11 121,5

2.13

Витрати на придбання спеціальних засобів пересування (коляски)

771,6

1540,8

1917,7

2 415,6

3 257,6

2.14

Витрати на соціальну реабілітацію потерпілих, в тому числі разова грошова допомога непрацюючим інвалідам

5,0

7,8

0,8

96,6

21,0

2.15

Компенсація витрат на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування інвалідів

498,2

544,2

632,8

760,4

883,5

2.16

Витрати, пов’язані з забезпеченням інвалідів автомобілями

1 115,1

31 314,0

52 028,5

46 424,9

46 738,5

3

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті

1 773 707,8

2 002 967,8

2 513 226,7

2 960 894,0

3 444 007,7

3.1

Витрати, пов'язані з відшкодуванням Пенсійному фонду України виплачених ним пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку

111 008,5

97 848,6

77 103,0

102 838,5

94 610,6

3.2

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності

45 202,3

60 227,3

77 098,9

99 762,0

118 668,6

3.3

Одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілому

194 703,6

244 103,9

386 767,8

482 673,1

586 614,4

3.4

Щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого

1 030 745,4

1 294 253,6

1 615 893,8

1 922 203,6

2 223 020,5

3.5

Виплата при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу роботу

345,1

375,3

433,1

651,5

895,2

3.6

Одноразова допомога в разі смерті потерпілого

83 247,2

125 758,0

178 765,0

203 018,7

235 967,5

3.7

Щомісячні страхові виплати особам, які мають на це право в разі втрати годувальника

78 757,0

95 730,9

115 485,1

138 360,3

175 040,2

3.8

Витрати на поховання потерпілого

872,0

1 051,7

1 382,2

1 124,1

2 606,0

3.9

Погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України

200 120,3

0,0

0,0

0,0

0,0

3.10

Витрати на відшкодування грошової суми за моральну (немайнову) шкоду за зобов’язаннями минулих років, що виникли до 23.02.2007 року

28 706,4

83 618,5

60 297,8

10 262,2

6 584,7

4

Видатки по перерахуванню коштів (обслуговування банківськими установами та УДППЗ "Укрпошта", програмно-технічного комплексу "Клієнт - Казначейство")

15 065,5

17 619,7

19 703,1

20 866,0

29 406,4

5

Судові витрати та виконавчий збір

107,5

93,6

106,2

63,5

141,8

6

Витрати на забезпечення діяльності по обслуговуванню потерпілих та інвалідів

4 684,0

4 193,4

2 586,8

2 833,3

21 135,3

7

Погашення заборгованості шахтарям з регресних позовів та одноразової допомоги по втраті професійної працездатності, яка склалася станом на 01.04.2001 року відповідно до статтей Законів України "Про Державний бюджет України"

18 709,9

-151,4

0,0

0,0

0,0

8

Видатки для створення лікувально-профілактичної бази Фонду

 

 

 

 

180 000,0

9

Витрати на заходи по координації роботи зі страхувальниками

3 350,2

3 645,6

1 877,8

2 063,8

5 383,3

10

Витрати на виконання інших робіт, пов'язаних з координацією страхової діяльності

 

962,9

4 047,1

4 819,7

15 000,0

11

Забезпечення роботи правління та наглядової ради Фонду

 

 

 

 

394,9

12

Поточні видатки виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів

114 947,7

172 257,8

214 119,7

290 676,5

303 912,2

13

Капітальні видатки виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів

20 603,9

27 897,8

45 434,5

71 656,2

22 000,0


Всього видатків:

2 021 933,9

2 346 444,8

2 977 790,0

3 672 819,0

4 459 962,9

14

Резерв коштів для забезпечення виконання завдань страхування від нещасного випадку

 

 

 

82 564,2

82 564,2

15

Оборотна касова готівка на покриття тимчасово касових розривів для фінансування страхових виплат, соціальних послуг наступного бюджетного періоду

56 517,8

93 062,5

135 269,9

328 872,0

6 277,1

Страницы: 1, 2, 3


© 2010 РЕФЕРАТЫ