Структура державних фінансів і взаємозв'язок фінансових відносин різних рівнів державного управління економікою
2.2 Місцеві
бюджети України
Місцевий
бюджет, відповідно до Бюджетного Кодексу України [12], містить в собі
надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки
Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці
надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.
1. До
доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються
при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори
(обов'язкові платежі):
1)
податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу;
2)
державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
3)
плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та
сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
4)
плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що
справляється виконавчими органами відповідних рад;
5)
плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності,
що справляється виконавчими органами відповідних рад;
6)
надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами
відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними
комісіями;
7)
єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить
відповідним бюджетам.
Податки
і збори (обов'язкові платежі), зазначені у цій статті, складають кошик доходів,
що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при
визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
2. До
доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків
загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується
(перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних
осіб" на території цих міст.
3. До
доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та
обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу податку з
доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом
України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території цих міст.
4. До
доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань
зараховується 25 відсотків від загального обсягу податку з доходів фізичних
осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про
податок з доходів фізичних осіб" на цій території.
5.
Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм
територіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим та обласних
бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів,
формуються за рахунок:
1) 25
відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується)
згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на
відповідній території;
2) 25
відсотків плати за землю, що сплачується (перераховується) згідно з Законом
України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території Автономної
Республіки Крим та відповідної області;
3)
плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та
сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та
обласними державними адміністраціями.
6.
Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм
територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються при визначенні
обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:
1) 50
відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується)
згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на
території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
2) 15
відсотків плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст
районного значення та їх об'єднань;
3)
плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та
сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;
4)
плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що
сплачуються (перераховуються) згідно з Законом України "Про податок з доходів
фізичних осіб" районними державними адміністраціями;
5)
надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними
адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними
комісіями.
7. До
доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу
міжбюджетних трансфертів, належать:
1)
місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;
2)
100 відсотків плати за землю для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75
відсотків плати за землю для бюджетів міст республіканського Автономної
Республіки Крим та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю для
бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
3)
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
4)
надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними
коштами;
5)
податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
6)
надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських
товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;
7)
плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що
зараховується до відповідного бюджету;
8)
кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому
числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що
перебуває у комунальній власності;
9)
фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів
місцевого самоврядування;
10)
плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;
11)
надходження від місцевих грошово-речових лотерей;
12)
плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених статтею 17 цього
Кодексу;
13)
гранти та дарунки у вартісному обрахунку;
14)
власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів
відповідного бюджету;
15)
податок на прибуток підприємств комунальної власності;
16)
платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;
17)
інші надходження, передбачені законом.
8. До
видатків, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх
об'єднань та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів,
належать видатки на:
1)
органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;
2)
освіту: дошкільну освіту; загальну середню освіту (школи дитячі садки);
3)
первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу
(дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та
фельдшерські пункти);
4)
сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки;
5)
місцеву міліцію.
9. До
видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст
республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та
враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки
на:
1)
державне управління:
а)
органи місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки
Крим і міст обласного значення;
б)
органи місцевого самоврядування районного значення;
2)
освіту:
а)
дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та міст
обласного значення);
б)
загальну середню освіту:
в)
заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та
реабілітації:
г)
інші державні освітні програми;
ґ)
вищу освіту відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів;
3)
охорону здоров'я:
а)
первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу
(лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної
медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні
поліклініки);
б)
програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи
по санітарній освіті);
4)
соціальний захист та соціальне забезпечення:
а)
державні програми соціального забезпечення:
б)
державні програми соціального захисту:
в)
державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих
категорій громадян;
г)
районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно
дітей, молоді, жінок, сім'ї;
5)
державні культурно-освітні та театрально видовищні програми (театри,
бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання
дітей);
6)
державні програми розвитку фізичної культури і спорту:
7)
місцеву міліцію.
Міжбюджетні
трансферти поділяються на:
1)
дотацію вирівнювання;
2)
субвенцію;
3)
кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших
місцевих бюджетів;
4)
інші дотації.
У
Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти
місцевим бюджетам:
1)
дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам,
бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст
республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;
2)
субвенція на здійснення програм соціального захисту;
3)
субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на
виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;
4)
субвенція на виконання інвестиційних проектів;
5)
інші субвенції.
У
Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання та
субвенцій окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, кожного з обласних
бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної
Республіки Крим, міст обласного значення та районних бюджетів, а також коштів,
що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, якщо є
підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.
2.3 Бюджет
Пенсійного фонду України
Законом України
„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” [3] визначаються
принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій,
надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок
страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим
Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду
та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування
довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей
та іншим особам, передбаченим Законом.
Пенсійний
фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою,
провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та
підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі
фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за
цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з
веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних
пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом
та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Пенсійний
фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на
підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Пенсійний
фонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації статуту в спеціально
уповноваженому органі виконавчої влади.
Бюджет
Пенсійного фонду план утворення і використання цільового страхового фонду, що
формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з
інших джерел, визначених цим Законом.
Джерелами
формування коштів Пенсійного фонду є:
1)
страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, крім
частини внесків, що спрямовується до Накопичувального фонду;
2)
інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для
покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;
3)
кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного
фонду у випадках, передбачених цим Законом;
4)
суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та інших
законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку
нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів
Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно
до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення;
5)
благодійні внески юридичних та фізичних осіб;
6)
добровільні внески;
7)
інші надходження відповідно до законодавства.
Кошти
Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не
підлягають оподаткуванню.
Кошти
Пенсійного фонду використовуються на:
1)
виплату пенсій, передбачених цим Законом;
2)
надання соціальних послуг, передбачених цим Законом;
3)
фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій,
покладених на органи Пенсійного фонду;
4)
оплату послуг з виплати та доставки пенсій;
5)
формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Облік
надходжень і витрат коштів Пенсійного фонду здійснюють виконавчі органи
Пенсійного фонду.
Кошти
Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і
зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в
уповноваженому банку.
Накопичувальний
фонд створюється Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний фонд.
Адміністративне управління Накопичувальним фондом здійснює виконавча дирекція
Пенсійного фонду.
Управління
пенсійними активами Накопичувального фонду здійснюється компаніями з управління
активами. Рахунки Накопичувального фонду відкриваються виконавчою дирекцією
Пенсійного фонду в зберігачі.
Застрахована особа, яка
сплачує (за яку сплачують) страхові внески до Накопичувального фонду, має право
спрямувати ці страхові внески до будь якого недержавного пенсійного фонду.
Джерелами
формування коштів Накопичувального фонду є:
1)
страхові внески застрахованих осіб, що спрямовуються до Накопичувального фонду;
2)
інвестиційний дохід, що утворюється внаслідок розміщення та інвестування коштів
Накопичувального фонду в порядку, встановленому законом;
3)
суми від фінансових санкцій.
Кошти
Накопичувального фонду використовуються на:
1)
інвестування з метою отримання доходу на користь застрахованих осіб;
2)
оплату договорів страхування довічних пенсій або здійснення одноразових виплат;
3)
оплату послуг компаній з управління активами;
4)
оплату послуг виконавчої дирекції Пенсійного фонду, пов'язаних з
адміністративним управлінням Накопичувальним фондом, у тому числі на проведення
тендерів, у порядку та розмірах, установлених Радою Накопичувального фонду;
5)
оплату послуг радника (радників) з інвестиційних питань;
6)
оплату послуг зберігача;
7)
оплату послуг із проведення планової аудиторської перевірки.
Кошти
Накопичувального фонду є власністю застрахованих осіб, які сплачували страхові
внески до цього фонду, та належать кожній застрахованій особі в частині,
облікованій на її накопичувальному пенсійному рахунку.
2.4 Бюджети
фондів соціального страхування України
До
загальнодержавних фондів соціального страхування в Україні відносяться:
-
Фонд
соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності [6];
-
Фонд
загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок
безробіття [8];
-
Фонд
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань [5].
Згідно
змін, внесених статтею 79 Закону України „Про державний бюджет України на 2005
рік” [1] загальнодержавні фонди соціального страхування в Україні
обслуговуються через державне казначействоУкраїни і повинні подавати Державному
казначейству України у визначені ним порядку і терміни та Міністерству фінансів
України звіти про виконання кошторисів відповідних фондів.
Загальнообов'язкове
державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне
забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок
тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною
інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою
дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю
застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за
рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або
уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел,
передбачених Законом [6].
Фонд
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який
здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним
страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових
внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального
забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 Закону [6],
та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за Використанням цих
коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
Усі
застраховані особи є членами цього Фонду. Фонд є некомерційною самоврядною
організацією. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та
соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.
Джерелами
формування коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, є:
1)
страхові внески страхувальників роботодавців і застрахованих осіб, що
сплачуються на умовах і в порядку, передбачених Законом [6];
2)
суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим
державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності
та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших
фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб
відповідно до цього Закону та інших актів законодавства;
3)
благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
4)
асигнування із Державного бюджету України;
5)
прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву
страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку;
6) інші
надходження відповідно до законодавства.
Кошти
загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою
втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, не
включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та
використовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в
поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.
Кошти
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням,
зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду в установах банків,
визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного
бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди з окремих
видів страхування.
Загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі страхування на
випадок безробіття) система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає
матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих
осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок
безробіття;
Фонд
загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок
безробіття (далі Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок
безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за
використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг,
здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Фонд
є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною
організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм
відповідних соціальних послуг Фондом.
Джерелами
формування коштів Фонду є:
страхові
внески страхувальників роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на
умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами;
асигнування
державного бюджету;
суми
фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та Закону України
"Про зайнятість населення", інших законів до підприємств, установ,
організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати
страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про
зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених
відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;
прибуток,
одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів
Фонду, на депозитному рахунку;
благодійні
внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
інші
надходження відповідно до законодавства України.
Страхування від
нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного
соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист,
охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності
Суб'єктами
страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих
випадках члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Застрахованою
є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі працівник).
Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках застраховані особи. Страховик
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України (далі Фонд соціального страхування від
нещасних випадків).
Фонд
соціального страхування від нещасних випадків некомерційна самоврядна
організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Фонд
соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання
страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему
фінансування.
Фінансування
Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:
внесків
роботодавців: для підприємств з віднесенням на валові витрати виробництва, для
бюджетних установ та організацій з асигнувань, виділених на їх утримання та
забезпечення;
капіталізованих
платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;
прибутку,
одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;
коштів,
одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з
підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог
нормативних актів з охорони праці;
добровільних
внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
Працівники
не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.
Наймані
працівники та роботодавці приймають наступну участь у формуванні коштів фондів
пенсійного та соціального страхування:
А) роботодавець
за кожного найманого працівника перераховує в фонди:
32% від ФОП
працівника в Пенсійний фонд;
2,9 % від ФОП
працівника в Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
2,1 % від ФОП
працівника в Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття 1,0 – 13 % від ФОП працівника в Фонд соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Б) найманий
працівника перераховує в фонди:
від 1% до 5% від
свого ФОП (по шкалі) в Пенсійний фонд;
0,5 – 1,0 % від
свого ФОП в Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
0,5 1,0 % від свого ФОП в Фонд загальнообов'язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття
2.5 Фонд
державного кредиту України
Згідно Закону України „Про
державний внутрішній борг України” [2]
державним
внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання Уряду України у
грошовій формі.
До
складу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України і
позичання (державний кредит), здійснені при безумовній гарантії Уряду, для
забезпечення фінансування загальнодержавних програм.
Державний
внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та
заборгованості, що знову виникає по боргових зобов'язаннях Уряду України.
До
боргових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші
зобов'язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним
кредити.
До
складу боргових зобов'язань Уряду України включається також частина боргових
зобов'язань Уряду колишнього Союзу РСР, прийнята на себе Україною.
Боргові
зобов'язання Уряду України можуть мати короткостроковий до 1 року,
середньостроковий від 1 до 5 років і довгостроковий 5 і більше років термін.
Боргові
зобов'язання Уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних
позик і казначейських зобов'язань України.
Управління
державним внутрішнім боргом України здійснюється Міністерством фінансів України
у порядку, погодженому з Національним банком України. Розміщення боргових
зобов'язань Уряду України та надання гарантій від імені Уряду України
провадиться за його дорученням Міністерством фінансів України.
Граничні
розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела та
строки погашення встановлюються Верховною Радою України одночасно із
затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.
Обслуговування
державного внутрішнього боргу України здійснюється Міністерством фінансів
України через банківську систему України шляхом проведення операцій по
розміщенню облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх
погашенню і виплаті доходу по них у вигляді процентів та в іншій формі.
Для
фінансування витрат по розміщенню, рефінансуванню, виплаті доходу та погашенню
боргових зобов'язань Уряду України у складі Державного бюджету України
створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України. До цього
фонду зараховуються кошти у розмірі 50 процентів, одержані від приватизації
майна державних підприємств.
Згідно з Бюджетним Кодексом
України [12] прийняття Державного бюджету України або місцевих бюджетів на
відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих
джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету.
Джерелами
фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення,
внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та
зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний залишок
бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених цим Кодексом.
Кабінет
Міністрів України може брати позики в межах, визначених законом про Державний
бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими
ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно
для збереження загальної економічної рівноваги.
Витрати
на погашення зобов'язань із боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а
також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові
зобов'язання та боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевого
самоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в законі
про Державний бюджет України або рішенні про місцевий бюджет.
Якщо
витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг
коштів, передбачений в законі про Державний бюджет України на таку мету,
Міністр фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України.
Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких
витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про
внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Емісійні
кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту
Державного бюджету України.
Право
на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень (державний кредит) у
межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить
державі в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів
України.
Виключно
Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати
внутрішні запозичення. Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради
міст з чисельністю населення понад вісімсот тисяч мешканців за офіційними
даними державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення запозичень.
Граничний
обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу Автономної Республіки
Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій
встановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державний
бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.
Величина
основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного
річного обсягу валового внутрішнього продукту України.
РОЗДІЛ 3
АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ
ВИТРАТ ТА ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН РІЗНИХ РІВНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ЕКОНОМІКОЮ В УКРАЇНІ
3.1 Джерела
фінансування загальнодержавних витрат
Згідно Закону
України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” [1]
встановлено
(Стаття 2), що
до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2005 рік належать:
1)
податок з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення,
грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами
рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів
виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням обов'язків
несення служби, за рахунок відповідних бюджетних асигнувань установ, що
утримуються із державного бюджету, які є джерелом доходів цих осіб;
2)
податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств
комунальної власності та податкової заборгованості минулих років з податку на
прибуток житловокомунальних підприємств, підприємств Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" і паливно-енергетичного комплексу, яка є
джерелом формування спеціального фонду державного бюджету);
3)
збір за спеціальне водокористування (крім податкової заборгованості минулих
років житлово-комунальних підприємств, підприємств Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" і паливно-енергетичного комплексу із
збору за спеціальне водокористування, яка є джерелом формування спеціального
фонду державного бюджету);
4)
збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;
5)
платежі за користування надрами загальнодержавного значення;
6)
25,45 відсотка збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок
Державного бюджету України;
7)
суми податку на додану вартість, які підлягають зарахуванню до доходів
Державного бюджету України;
8)
акцизний збір з вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з вироблених
в Україні товарів, що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній
Республіці Крим, 70 відсотків акцизного збору з вироблених в Україні
нафтопродуктів і транспортних засобів);
9) акцизний
збір з ввезених на територію України товарів (крім 70 відсотків акцизного збору
з ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів);
10)
плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати за
ліцензії, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими
органами місцевих рад і місцевими органами виконавчої влади, та плати за
ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими
виробами);
11)
кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, та 90
відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України, в
установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
12)
ввізне мито (крім 70 відсотків ввізного мита з нафтопродуктів і транспортних
засобів та шин до них);
13)
рентна плата за нафту та природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в
Україні;
14)
надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних
коштів, які обліковуються на рахунках Державного казначейства України;
15)
державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного
бюджету;
16)
надходження від санкцій (штрафів, пені тощо), що застосовуються за рішеннями
уповноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України, інших органів виконавчої
влади (крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами
відповідних рад та утвореними ними в установленому порядку адміністративними
комісіями);
17)
кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного
державою в порядку спадкоємства чи дарування, безхазяйного майна, валютних
цінностей, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях із порушенням
норм актів Всесвітнього поштового союзу, не вручених міжнародних та внутрішніх
поштових відправлень, майна з обмеженим терміном зберігання, майна, вилученого
для забезпечення сплати штрафів або з метою відшкодування належних державному
бюджету платежів, знахідок, а також валютні цінності і грошові кошти, власники
яких невідомі;
18)
дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств,
які є у державній власності. Національній акціонерній компанії "Нафтогаз
України" до 1 квітня 2005 року забезпечити перерахування до загального
фонду Державного бюджету України заборгованості по сплаті дивідендів,
нарахованих на державну частку акцій за період роботи компанії у 2000 2002
роках, у сумі 102.000 тис. гривень;
19)
80 відсотків коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за здані
у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи,
дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих бюджетними установами та
організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;
20)
20 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних
витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних
організаціях;
21)
10 відсотків портового (адміністративного) збору;
22)
відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах
монополістах;
23)
надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей
мобілізаційного резерву в обсягах, визначених у додатку N 1 до цього Закону по
загальному фонду бюджету;
24)
до розмежування земель державної та комунальної власності 10 відсотків
надходжень від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення,
що перебувають у державній власності; після розмежування земель державної та
комунальної власності 100 відсотків надходжень від продажу земельних ділянок
несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності;
25)
рентна плата за транзитне транспортування природного газу (крім заборгованості
минулих років, яка спрямовується на розрахунки з погашення зобов'язань держави
по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку
колишнього СРСР та державних цінних паперах колишнього СРСР);
26)
рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними
нафтопроводами та продуктопроводами;
27)
рентна плата за транзитне транспортування аміаку;
28)
50 відсотків суми виконавчого збору, стягнутого державною виконавчою службою;
29)
надходження від Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Кабінетом Міністрів України та
Урядом Російської Федерації про передачу з України до Російської Федерації
важких бомбардувальників ТУ160 та ТУ95 МС, крилатих ракет повітряного базування
великої дальності та обладнання (крім надходжень у рахунок погашення такої
заборгованості у сумі 50.000 тис. гривень, які спрямовуються на закупівлю
світлих нафтопродуктів);
30)
плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на здійснення
діяльності у сфері телекомунікацій та видачу копій і дублікатів таких ліцензій;
31)
плата за виділення номерного ресурсу;
32)
плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на
користування радіочастотним ресурсом України та видачу дублікатів таких
ліцензій;
33)
надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної
техніки, іншого майна Збройних Сил України (крім надходжень, визначених статтею
101 цього Закону);
34)
50 відсотків плати за оренду майна (крім військового майна і майна Національної
академії наук України та галузевих академій наук), що належить бюджетним
установам, які утримуються за рахунок державного бюджету;
35)
кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;
36)
частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету,
крім надходження коштів від Державного підприємства "Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Енергоатом";
37)
плата за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок
загальнодержавного значення;
38)
митні збори;
39)
надходження коштів від продажу на аукціонах спеціальних дозволів (ліцензій) на
користування надрами та збору за видачу таких дозволів;
40)
надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту Збройних
Сил України в миротворчих операціях;
41)
кошти, що надійдуть від надання учасниками торгів забезпечення їх тендерної
пропозиції, які не підлягають поверненню учасникам торгів у випадках,
передбачених Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за
державні кошти";
42)
кошти, що надійдуть від учасника переможця процедури закупівлі, під час
укладання договору про закупівлю, забезпечення його виконання, які не
підлягають поверненню учаснику переможцю, відповідно до умов договору;
43)
інші доходи, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України згідно із
статтею 29 Бюджетного кодексу України.
Страницы: 1, 2, 3
|