бесплатные рефераты

Прибыль комерческого банка

Прибыль комерческого банка

 

 

 

Зміст.

 

 

Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3

 

Розділ І. Сутність та джерела фрмування банківського прибутку

 

1.1. Банк як суб’єкт підприємницької діяльності. . . . . . . . . . . . . . . .

6

1.2. Сутність та значення прибутку для діяльності комерційного банку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

13

1.3. Джерела формування банківського прибутку. . . . . . . . . . . . . . . .

18

 

Розділ ІІ. Аналіз формування і використання прибутку комерційного банку

 

2.1. Аналіз дохідності комерційного банку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

33

2.2. Напрямки зростання доходів банку від здійснення банківських операцій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

42

2.3. Аналіз використання прибутку комерційного банку . . . . . . . . . .

47

 

 

Розділ ІІІ. Шляхи підвищення ефективності діяльності комерційних банків та їх фінансової стійкості . . . . . . . . . . . . . . . .

56

 

 

Висновки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

66

 

 

Використана література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

71

 

 

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

73

 

 


Вступ.

 

У теперішній час в Україні відбувається процес становлення ринкової економіки. Така економіка, на відміну від існуючої командно-адміністративної, передбачає нові принципи функціонування господарюючих суб"єктів. Головний серед них — принцип прибуткового господарювання, досягнення великого прибутку. Дохідність, прибутковість як принцип означає те, від чого господарюючий суб"єкт не може існувати, без чого він втрачає зміст своєї економічної діяльності. Цей принцип має неминучий постійний характер. Відтак прибуток не повинен бути тільки рушійним мотивом діяльності. Він також є джерелом розвитку як самого суб"єкта, так і суспільства в цілому.

Комерційний банк як і будь-яке підприємство є таким же самостійним господарюючим суб"єктом.  Мало чим відрізняються і завдання комерційного банку як підприємтва — він вирішує питання, пов"язані із зідоволенням суспільних потреб в своїй продукції і послугах, реалізацією на підставі отриманого прибутку, соціальних і економічних інтересів як членів його колективу, так і інтересів власника майна банку. Його відрізняють лише специфіка діяльності і пов’язані з цим особливості формування і використання прибутку.

Економічна криза, що відбувається в країні, з граничною ясністю показала роль банків як опорних пунктів платіжного обороту народного господарства. Однак на даному етапі розвитку банківської системи комерційні банки переживають важкі часи становлення. Багато з них цікавляться не прибутком, а яким чином вистояти та не поповнити ряди банкрутів. Це зв’язано не тільки з економічною нестабільністю в Україні, але й з тим, що діяльність банків пов’язана з великим ризиком, яким необхідно вміло управляти.

Банк можна назвати “лакмусовим папірцем” функціонування народного господарства в цілому. При сприятливих умовах та нормальних темпах розвитку народногосподарського комплексу в цілому добре розвиваються  і банківські установи; а у випадку погіршення фінансового стану підприємств, дефіциту фінансів держави, в сфері фінансово-кредитних установ з’являються проблеми з вільними грошовими коштами, збільшується контроль з боку Національного банку та інших дежавних органів, що зменшує ініціативу і в кінцевому результаті впливає на наслідки роботи банківської установи, тобто прибуток. Тому проблеми розвитку банківської системи — це в першу чергу проблеми розвитку екноміки в цілому.

Вибір даної теми обумовлюється тим, що в сучасних умовах питання формування та розподілу прибутку банків і забезпечення їх стабільності набувають особливої гостроти та потребують серйозного їх вивчення.

Метою даної роботи є дослідження сучасного стану процесів формування і використання прибутку комерційних банків України, виявлення основних проблем та недоліків в діяльності банків та пошук шляхів їх усунення.

Таким чином, об’єктом дослідження даної роботи є прибуток, а предметом — особливості його формування в комерційних банках.

Згідно з цією метою роботи була визначена наступна структура даної роботи:

·Розділ І - розкриває особливості діяльності банку як суб’єкта підприємницької діяльності, визначає сутність та значення поняття "прибуток" та джерела формування прибутку комерційного банку з наданням стислої характеристики істотним банківським доходам і витратам.

·Розділ ІІ - Розкриває механізм здійснення аналізу прибутку комерційного банку на прикладі двох умовних банків: банку 1 та     банку 2. Виявляє напрямки зростання доходів банку з їх характеристикою. Також розглядаються принципи розподілу банківського прибутку, питання вірного використання прибутку з задоволенням потреб усіх зацікавлених осіб в прибутку. В якості прикладу для останніх виступають АБ “Еліта” та його київська філія.

·Розділ ІІІ — Розглядає сучасний стан банківської системи та українських комерційних банків зокрема з висвітленням проблем, що безпосередньо стосуються діяльності комерційних банків на Україні. Також пропонує напрямки підвищення ефективності діяльності комерційних банків та їх фінансової стійкості.

На завершенні роботи зроблені висновки в процесі дослідження питання формування і використання прибутку комерційних банків.

При виконанні даної роботи були використані різні методи економічних досліджень як загальнонаучні, так і специфічні. До перших відносяться методи формального і діалектичної логіки, до других — статистичні методи.

Дослідження даної теми здійснювалось на підставі фактичних даних, представлених в Департаментом банківського нагляду та Департаментом бухгалтерського обліку та розрахунків, в акціонерному банку “Еліта” планово-економічним управлінням, управлінням ресурсної діяльності, департаментом інформаціно-комунікаційних систем, кредитним відділом.


РОЗДІЛ І. Сутність та джерела формування банківського прибутку.

 

1.1. Банк як суб"єкт підприємницької діяльності.

 

Перш ніж розглядати комерційний банк як суб’єкт підприємницької діяльності, необхідно визначити його сутність.

У теперішній час, враховуючи важливу роль банків в розвитку економіки та перш за все результати їх діяльності, в світовій практиці віддають перевагу характеристиці банків як підприємств. Так, достатньо широке визнання одержало поняття "банківська промисловість", яке підкреслює виробничий характер банківської діяльності.

Нерідко банк характеризується як кредитна установа, що представляється декілька обмеженним, оскільки зводить діяльність банку до здійснення головним чином кредитних операцій. В реальності банки займаються більш широким колом різних операцій причому, їх спектр  розширюється. При цьому відносно знижується доля кредитних операцій. В останні роки все ширше, особливо за кордоном, розповсюджується девіз — менше кредиту, більше послуг. Все це дозволяє вважати, що характеристика банка як кредитної установи є недостатньо повною.

Разом з тим, не можна не приймати до уваги, що багато з операцій, що відносяться до банківських, виконують не тільки банки. Так, кошти позичаються і при комерційному та при взаємному кредитуванню юридичних і фізичних осіб. Ряд послуг кредитного характеру надають трастові компанії і т. п. Специфічними, характерними тільки для банків, є створення платіжних коштів для готівкового та безготівкого грошового оборотів, постачання ними господарчого обороту та вилучення таких коштів з обороту. Саме в цьому полягає важлива особливість діяльності банків.

Якщо звернутися до України, а саме до Закону України "Про банки та баківську діяльність" від 20.03.91 року, то в ньому ми знайдемо таке визначення: "банки - це установи, функцією яких є кредитування суб"єктів підприємницької діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення і кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених цим Законом".

Тут же виділені операції, які можуть виконувати комерційні банки, а саме:

   1) залучення та розміщення грошових вкладів і кредитів;

   2) здійснення розрахунків згідно розпорядження клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;

   3) ведення розрахунків клієнтів та банків-кореспондентів;

   4) фінансування капітальних вкладень за розпорядженням власників чи розпорядників інвестиційних коштів;

   5) випуск платіжних документів та цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів і т.п.);

   6) купівля, продаж та збереження платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;

   7) видача порук, гарантій та інших зобов"язань за третіх осіб, що передбачає їх виконання у грошовій формі;

   8) придбання права вимоги з поставки товарів та надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);

   9) придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);

   10) купівля у організації і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;

   11) купівля та продаж в Україні і за кордоном монетарних металів;

   12) залучення та розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики;

   13) довірчі операції за розпорядженням клієнтів;

   14) надання консультаційних послуг;

   15) проведення операцій по касовому виконанню державного бюджета за дорученням НБУ;

   16) здійснення інших банківських операцій з дозволу НБУ.

Таким чином сучасний комерційний банк виконує достатньо широке коло функцій.

Таким чином, в основі діяльності банка є ідея його функціонування як специфічного підприємства. Банки можуть бути при цьому самими різноманітними. На 1 січня 1998 р. в Україні зареєстровано 227 банків, що мають 2015 банківських установ. Це достатньо велике число якщо його порівнювати із світовою практикою. В Японії, наприклад, 26 банків всього, але вони мають сотні філій.

Якщо класіфікувати банки за ознакою власності, то вони можуть бути: державними, акціонерними, кооперативними, приватними, муніціпальними та змішаними.

На Україні у теперішній час в загальній масі нараховується всього два державних банки — Ексімбанк та Ощадбанк. Найбільш розповсюджений організаційно-правовою формою стали акціонерні товариства (159), що складає 70,0 % всіх банківських установ. Серед акціонерних банків: 96 відкритих та 63 закритих акціонерних товариств.

 

Майже кожний третій банк (65) — товариства з обмеженою відповідальністю.

В банках державного типу ознака державності розглядається з позиції власності на банківський капітал. Головним в діяльності таких банків є його підпорядкованість державним національним інтересам.

Як вже вказувалось раніше, найбільш розповсюдженою формою власності в сучасній банківській справі є акціонерна. Акціонерами банку можуть виступати різноманітні юридичні і фізичні особи, за деяким винятком. Зокрема, згідно Закону України "Про банки та банківську діяльність" засновниками, акціонерами комерційних банків не можуть бути Ради Народних депутатів всіх рівнів, їх виконавчих органів, політичні та профспілкові організації, спілки та партії, суспільні фонди. Так, значна частина акціонерного капіталу трьох найбільших комерційних банків України (Промінвестбанку, АКБ “Україна”, Укрсоцбанку) належать державі, а серед акціонерів переважають фізичні особи, зокрема працівники цих банків. Встановлені також обмеження на участь в статутному капіталі банку і доля будь-кого з засновників, акціонерів не повинна перевищувати 35 % від статутного фонду банка.

Крім різноманітності типів банків та їх рівноправності, необхідно також, щоб банк був автономним підприємством. Комерційні банки повинні працювати на власних ресурсах, що мобілізуються на потреби кредитування народного господарства, в межах економічних нормативів але незалежно від політичних вказівок центральної місцевої влади, що не відповідають економічним цілям комерційного банку.

Як було зазначено раніше, банк як підприємство виробляє свій продукт. Оскільки банк виступає в ролі економічного підприємства, тому його продукт носить вартісний характер. Продуктом банку слугують платіжні кошти, що разом з кредитом входять в грошовий оборот.  Продуктом банку є певного роду послуги. До них відносяться як традиційні види послуг — організація розрахунків (в готівковій та безготівковій формах), вкладів, кредитування, так і нетрадиційні — надання гарантій, доручень, консультацій і т. п. На відміну від ряду інших підприємств продукт банку не підлягає складуванню, хоча, як правило, носить матеріальний характер. Звичайно, його не завжди можливо відчути фізично, але це завжди діяльність, що має в основі суспільні витрати. Особливість банківських послуг полягає в тому, що вони носять не тільки грошовий відтінок, скільки мають властивість самозростаючої вартості. Ресурси, одержані від вкладників, не безкоштовні для кредитної установи, тому вони повинні бути використані так, щоб не тільки повернути їх власникам, але і одержати приріст, достатній для сплати відсотків по вкадах, компенсації витрат та одержання хоча б мінімального прибутку. Банк зобов’язаний використовувати акумульовані ресурси, направити їх позичальникам, які в них мають потребу, у вигляді кредитів таким чином, щоб його послуга так чи інакше сприяла примноженню благ, а значить, самозростаючої вартості, випущеної в обіг за допомогою банківської діяльності.

Банк як економічне підприємство, завжди є господарюючим суб’єктом. Його засновники, акціонери складають свої ресурси, акумулюють вільні кошти заради економічної вигоди. Банк є породженням господарства, його інтересів, його діяльність обслуговує народногосподарські економічні потреби.

Сучасні банки не випадково мають назву комерційні. Пояснення цьому закладено в самому слові "комерція", яке означає не що інше, як торгівля. Комерсантом здавна називали торгову людину. Назва, яку здобув банк, точно зв’язано з тим справжнім змістом, який повинен бути вкладений в банківську діяльність.

Комерція в банківській сфері базується на визначених принципах. Головний серед них — принцип прибуткового господарювання, досягнення якомога більшого прибутку. Широко відоме припущення про те, що головним мотивом, рушійною силою в діяльності банку є одержання прибутку. Показник прибутку офіційно став головним показником діяльності банку. Одержання прибутку, однак, це більше ніж показник. Доходність, прибутковість як принцип означає те, без чого банк не може існувати, без чого втрачається зміст його економічного обслуговування.

Другий принцип банківської комерції, що входить до складу формули: "дешевше купити — дорожче продати". Але цей принцип повинен носити "цивільний характер". Він повинен опиратися на законодавство, не протирічити йому; передбачається, що для здійснення комерції кожний банк при цьому має рівні інформаційні можливості стосовно ринку. Біржа з її котировкою цінних паперів, інформація про ринок того чи іншого продукту, аналіз тенденцій в розвитку галузей народного господарства можуть дати кожному рівні можливості робити свій бізнес. Рівні можливості повинні бути побудовані і в створенні продукту. Тільки в цьому випадку, якщо кожний банк має можливість запропонувати свою послугу, реалізувати її в рамках законодавства, можна говорити про дійсно цивілізовану діяльність кожного банку.

Для комерційного банку небайдуже, якою ціною досягнутий прибуток. Принцип банківської комерції передбачає одержання більшого прибутку при менших інвестиціях. Небайдужа для банку і його власна доля в ресурсах, за допомогою яких формується дохід. Кожному банку відомо, що ефект буде тим кращий, чим більший прибуток отримано при меншій його власній долі в пасивах.

Передумовою реалізації цілей банківської комерції є безпека банківської діяльності. При інших рівних умовах прибуток банку тим вище, чим вища безпека банку і менший ризик. Однак банк — це ризиковане підприємство. Не дарма кажуть, що комерційний банк —  це ризик, потім період очікування, потім прибуток чи збиток. З іншого боку банківська комерція не повинна спиратися на принцип випадковості, а діяти під девізом: "Все для клієнта!" Це означає, що перш за все прибуток клієнта, а потім прибуток банку. Вірно, однак і те, що прибуток клієнта — це не тільки мета, а основа для отримання банківського прибутку. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізує і свій власний інтерес.


1.2. Сутнiсть та значення прибутку для діяльності  комерцiйного банку.

 

Формування прибутку — основна мета діяльності комерційного банку. Банк є незалежним госпрозрахунковим комерцiйним пiдприємством. Одночасно маючи економiчну самостiйнiсть, банк несе повну вiдповiдальнiсть за результати своєї дiяльностi. Ніякі органи державного управління не мають права вказувати банкам умови їх діяльності на ринку, але з іншого боку, ніхто не відшкодовує комерційним банкам збитки і не візьме його ризики на себе. Тому суттєво важливо, щоб комерційні банки отримували достатній прибуток. Вiн необхiдний банку для залучення нового капiталу,  який дозволяє розширювати обсяг та пiдвищувати якiсть послуг, що надаються клiєнтам. Якщо в банкiвськiй справi прибуток на капiтал нижче, нiж в iнших галузях, капiтал перейде в бiльш прибутковi сфери. Важлива функцiя прибутку банкiв — забезпечення резервiв на випадок непередбачених обставин або збиткiв, можливих в банкiвськiй справi. Як i в iнших галузях, прибуток стимулює дiяльнiсть керiвництва по розширенню та вдосконаленню операцiй, зниженню витрат та пiдвищенню якостi послуг. З вищезазначеного можна зробити висновок, що прибуток є головним мотивом, рушiйною силою в дiяльностi комерцiйного банку, який отримує банк в результаті кругообігу банківського капіталу, а також використання залучених і запозичених коштів.

Банкiвський прибуток важливий для всiх учасникiв економiчного процесу, кожний з них керується своїми мотивами. Так,  акцiонери зацiкавленi в прибутку тому, що вiн являє собою дохiд на iнвестований капiтал. Прибуток є вигiдним для вкладникiв, так як завдяки збiльшенню резервiв i пiдвищенню якостi послуг складається бiльш стiйка, ефективна та надiйна банкiвська система. Позичальники також зацікавленi в достатньому банкiвському прибутку, тому що здатнiсть банку надавити позички залежить вiд розмiрiв та структури його капiталу, а прибуток — основне джерело власного капiталу. Навiть, тi економiчнi групи, якi безпосередньо не користуються послугами комерцiйних банкiв, отримують непряму вигоду вiд банкiвського прибутку, так як надiйна банкiвська система означає безпечнiсть вкладiв i наявнiсть джерел кредиту, вiд яких залежать підприємства та споживачi.

Прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків, тому використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їх балансів. Правильно визначені рейтинги дозволяють клієнтам вибрати ті банки, які найбільш повно відповідають їх бажанням, в які можна буде з мінімальним ризиком вкладати свої капітали. Одночасно банк повинен працювати надійно і виключати із своєї діяльності здійснення операцій з високим ступенем ризику (хоча, можлииво, дуже прибуткових), які можуть привести до серйозного погіршення його фінансового стану. Це в першу чергу викликано тим, що банк несе екномічну відповідальність перед дуже широким колом підприємств, організацій, громадян по своїм зобов’язанням у відповідності з укладеними угодами, наприклад, в частині своєчасного і повного повернення їм грошових коштів, внесених раніше на вклади і депозити, розміщенні в цінні папери банку.

Треба також відмітити, що прибуток як найважливiша категорiя ринкових вiдносин виконує певнi функцiї.

По-перше, прибуток характеризує економiчний ефект, отриманий завдяки дiяльностi банку. Однак, усi аспекти дiяльностi банку за допомогою прибутку в якостi єдиного показника оцiнити неможливо. Саме тому при аналізуванні діяльностi банку використовується система показникiв.

Значення прибутку полягає в тому, що вiн вiдображає кiнцевий фiнансовий результат. Разом з тим, на величину прибутку та її динаміку впливають фактори, як залежнi, так i не залежнi вiд вимог банка.

По-друге, прибуток має стимулюючу функцiю. Iї змiст в тому, що прибуток одночасно є фiнансовим результатом i основним елементом фiнансових ресурсiв пiдприємства. Реальне забезпечення принципу самофiнансування визначається отриманим прибутком.

По-третє, прибуток є одним iз джерел формування бюджетiв рiзних рiвней. Вiн надходить в бюджети у виглядi податкiв i разом з другими дохiдними надходженнями використовується для фiнансування задоволення спiльних суспiльних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцiй, державних, iнвестицiйних, науково-технiчних i соцiальних програм.

Що ж таке прибуток? З часом розвитку економiчної теорiї визначення поняття "прибуток" постiйно ускладнювалось. Прибуток являє собою рiзницю, вiдхилення, залишок. В сучасностi для його калькуляцiї використовується аналiз на двох рiвнях. В данiй роботi основна увага придiляться прибутку на мiкроекономiчному рiвнi.

Необхiдно розрiзняти поняття чистого i валового прибутку. Рiзниця мiж ними є в тому, що в першому не враховуються платежi до бюджету та iншi цiльовi фонди. Але так як цi платежi не залежать вiд дiяльностi банку, то для аналiзу фiнансових результатiв часто використовується поняття саме балансового прибутку. Для аналiзу прибутковостi банкiвської дiяльностi захiднi теоретики використовують також поняття "фiнансових потокiв", тобто вводиться доповнюючий фактор — фактор часу, таким чином показується, що грошi в даний перiод часу коштують дорожче, нiж вони будуть коштувати в майбутньому, крiм цього, якщо б вони були вкладенi в якiсь iншi види дiяльностi, який дохiд вони б приносили?

Поняття прибутку, отриманого впродовж визначеного строку в бухгалтерськiй термiнологiї вiн називається "звiтним перiодом" дуже ясно. Прибуток за звiтний перiод визначається як рiзниця мiж доходами та витратами. Балансовий прибуток — це сума прибутку, плюс надходження від позареалізаційних операцій (від пайової участі в спільних підприємствах, від надання в оренду майна, …), у тому числі від курсових різниць за іноземними операціями (як різниця між офіційним курсом і курсом купівлі-продажу іноземної валюти) та допущеним дебетовим сальдо, і мінус збитки від позареалізаційних операцій.

Структура та джерела доходів будуть більш конкретно розглянуті в наступній главі цього розділу. А, отже, зараз розглянемо лише збитки. Збитки являють собою крадiжки, зловживання, прорахунки та нестачi.

До сум, які списуються в збитки, вiдносять:

1)  збитки від господарської дiяльностi;

2)  збитки по капітальному будiвництву;

3)  прорахунки i нестачi по касовим операцiям;

4)  прийнятi неплатiжнi i фальшивi грошовi бiлети та монети;

5)  крадiжки, розтрати та iншi зловживання при перевозцi цiнностей;

6)  крадiжки, розтрати та iншi зловживання по iншим операцiям банку;

7)  крадiжки цiнностей та iншi зловживання, в яких не виннi робiтники банка або винуватцi не виявленi;

8)  втрата цiнностей при пересилцi;

9)  суми, що виплаченi за претензiями клiєнтiв (по гарантiям, поручительствам, тощо);

10)  збитки по iноземним операцiям та iншi.

Як вже говорилося ранiше, прибутки i збитки пiдлягають детальному аналiзу. Так, збитки пiдлягають постатейному аналiзу з подальшим винесенням пропозицiй по їх  мiнiмiзацiї.

Для аналiзу прибуткiв iснує цiла система показникiв i таблиць. Аналiзом прибуткiв i збиткiв займаються фiнансовi служби банкiв (аналiтичнi вiддiли).

Вiдповiдно до дiючої методики комерцiйнi банки визначають прибутки i збитки щоквартально, один раз в квартал. А на протязi кварталу вони враховуються з нарастаючим пiдсумком з початку кварталу.

 

 


1.3. Джерела формування банківського прибутку.

 

Отже, як зазначалося раніше прибуток — це різниця між доходамми та виратами комерційного банку. Усі доходи  і витрати банку згідно з новим планом рахунків включаються до класу 6 і 7 відповідно незалежно від порядку оподаткування.

Доходи банку — наявність господарських операцій, крім операцій з реалізації додаткової кількості акцій банку, які призводять або: 1) збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення суми її зобов’язань, або 2) зменшення суми зобов’язань банківської установи без відповідного зменшення суми її активів.  (У деяких випадках положення ведення обліку вимагають у разі виникнення господарських операцій такого типу не відображати дохід, а збільшувати безпосередньо суму капіталу).

Витрати банку — наявність господарських операцій, крім операцій щодо розподілу капіталу, що призводять або до 1) скорочення суми активів банківської установи без відповідного скорочення суми зобов’язань, або до 2) збільшенні суми зобов’язань банківської установи без відповідного збільшення суми її активів. (У деяких випадках положення ведення обліку вимагають у разі виникнення господарських операцій такого типу не відображати дохід, а скорочувати безпосередньо суму капіталу).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7


© 2010 РЕФЕРАТЫ