Кошторис річних витрат на утримання та експлуатацію
машин і обладнання
Елементи витрат
Позначення
Сума, т.г.од
1. Оплата праці робітників
Фор
35
2. Нарахування на заробітну плату
Нсз
31.125
3. Амортизація :
- обладнання
Аоб
115
- цінне виробниче оснащення
4. Електроенергія технологічна
Етех
152
5. Ремонт і технічне обслуговування :
- обладнання
Роб
160
- цінного виробничого оснащення
6. Зношування малоцінного і швидкозно-шувального інструменту та
виробничого оснащення
Зв.ос
44
7. Послуги інших підрозділів і організацій
Поб
24
8. Інші витрати
10.862
Разом річних витрат
Воб.р.
543.125
При розробці кошторису з таб.3 беруться всі ті
показники, які стосуються витрат на утримання та експлуатацію машин, обладнання
та виробниче оснащення. Нарахування на соціальні заходи здійснюються згідно з
нормативами, які діють на час виконання розрахунків. Інші витрати (резерв коштів),
згідно з практикою виробничої діяльності, беруться в розмірі 2-3% від суми
попередніх позицій кошторису.
На собівартість продукції цеху виробника приладу ці
витрати переносяться непрямим методом - за допомогою спеціального нормативу
переносу витрат пропорційно визначеній ознаці, що прямим способом характеризує
ту чи іншу позицію цеху. В якості такої прямої ознаки на практиці найчастіше
використовуються прямі витрати на оплату праці виробничого персоналу в
собівартості продукції, або її трудомісткість.
Норматив переносу витрат на УЕМО визначається,
виходячи з річної суми цих витрат (Воб.р) і відповідних річних
показників діяльності цеху. Наприклад, якщо береться метод переносу витрат на
УЕМО пропорційно оплаті праці виробничого персоналу (найчастіше це є основна
заробітна плата виробничого персоналу), то норматив витрат складатиме:
Ноб. = Воб.р./(Фт.р.+Фд.п.)
* 100%
Фт.р.= 320 000
Фд.п = 26 000
Ноб. = 543125 / (320000+26000) *
100% = 156.9%
V. НОРМАТИВИ ЗАГАЛЬНОЦЕХОВИХ НЕПРЯМИХ ВИТРАТ
Кошторис загальноцехових непрямих витрат , як і
кошторис витрат на УЕМО , розробляється, виходячи з планових нормативів
діяльності цеху на рік початку виробництва нового приладу. Інформація щодо цих
нормативів наведена в табл.3 вихідних даних.
Таблиця 12.
Кошторис річних загальноцехових непрямих витрат
Елементи витрат
Позначення
Сума, т.г.од
1. Оплата праці загальноцехового персоналу :
- інших робітників
- адміністративно-управлінського персоналу
Фор
67
2. Нарахування на заробітну плату
25.125
3. Амортизація
21
4. Енергія
- електроенергія
- вода
Егп
Вгп
31
9
5. Ремонт і технічне обслуговування майна:
Роб
45
- будинків та споруд
- цінного господарчого інвентаря
6. Зношування малоцінних та швидкозно-шувальних предметів
загальногосподарчого призначення
7
7. Послуги інших підрозділів
18
8. Інші витрати
4.462
Разом річних витрат
Вц
223.125
При
розробці кошторису з таблиці 3 беруться всі ті планові витрати цеху, які не
ввійшли до кошторису витрат на УЕМО.
На
собівартість продукції та послуг загальноцехові непрямі витрати найчастіше
переноситься пропорційно прямим витратам на оплату праці виробничого персоналу
цехів. Норматив переносу витрат :
Нц. = Вц.р./(Фт.р.+Фд.п.)
· 100 %
Нц = 223125/346000 * 100% = 64%
VI. РОЗРАХУНКИ ПРЯМИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТ
До прямих матеріальних витрат у собівартості продукції
та послуг належать витрати на матеріальні та енергетичні ресурси , які
безпосередньо використовуються при виготовленні саме цієї продукції (послуг) і
для яких можливе обгрунтування норм витрат цих ресурсів на одиницю продукції.
Це сировина та основні матеріали,
з яких виробляється продукція,
покупні вироби, паливо та енергія, що використовуються в процесах виготовлення
продукції.
Норми витрат прямих матеріальних ресурсів наведені в
таблицях 4 і 5 вихідних даних
Таблиця 13.
Розрахунок прямих матеріальних витрат
Найменування
матеріалу
Одиниця виміру
Ціна одиниці
г.од.
Норма витрат, одиниць
Витрати
Г.од./виріб
І. Матеріали основні (Мо)
1. Сталь листова
2. Латунь листова
3. Прокат стальний
4. Прокат латунний
5. Полістирол
6. Стеклотекстоліт
7. Припій
8. Гетинакс
9. Дюраль листова
10. Алюмінієве литво
11. Капрон
12. Лаки і фарби
13. Дріт
14. Кабель
ІІ. Матеріали
допоміжні технологічні (Мд.т.)
1. Розчини
2. Кислоти
3. Луги
ІІІ. Покупні вироби (Пв.)
1. Конденсатори
2. Резистори
3. Діоди
4. Транзистори
5. Мікросхеми
6. Роз’єднувачі
7. Перемикачі
8. Реле
9. Датчики
10.Індикатори
11. Трансформатори
12. Вимірювальні прилади
13. Електродвигуни
14. Кріплення
ІV. Енергія технологічна
(паливо) (Ет)
V. Відходи (Вп)
Разом матеріальних витрат
Кг
Кг
Кг
Кг
Кг
Кг
Кг
Кг
Кг
Кг
Кг
Кг
М
М
Кг
Кг
Кг
Шт
Шт
Шт
Шт
Шт
Шт
Шт
Шт
Шт
Шт
Шт
Шт
Шт
Кг
1.4
12
1.5
9
6
29.6
15
12.5
18
7.5
20
10
1.6
3
1.12
1.7
2.5
0.8
0.5
0.3
1
1.3
3
9.5
15
10.2
8.3
50
30
0.2
0.2
11
5
9
3
3
4
50
5
8
3
2
1
70
11
2
3
1
50
60
15
17
15
3
5
4
1
8
2
2
2
1988.8
15.4
60
13.5
27
18
118.4
750
625
144
22.5
40
10
112
33
9.84
2.24
5.1
2.5
464.5
40
30
4.5
17
19.5
9
47.5
60
10.2
66.4
100
60
0.4
3.28
40
2506.42
Розрахунок
прямих витрат на енергію технологічну - витрати на випробування готового
приладу під навантанженням:
Ет = Пс ·
(Трег+Твип) · Цел / 1000 , г.од.
де Пс - потужність споживання
приладу , Вт (табл. 2)
Трег і Твип - норми
часу відповідно на регулювання та випробу-
вання приладу, нормогодин
(табл. 6)
Цел - ціна 1 кВт. год.
електроенергії (може бути взята умовна ціна 0,15грн/кВт)
Пс = 400 Вт
Трег = 6
Твип = 35
Цел = 0.2 грн./квт.год
Ет = 400 *
(35 + 6) * 0.2 / 1000 = 3.28 грн.
У собівартість продукції прямі
матеріальні витрати включаються з урахуванням вартості відходів, що
повертаються - утилізуються або використовуються на інші потреби. При виконанні
даної роботи вартість таких відходів (Вп) береться укрупнено в
розмірі 2-5% від суми витрат на М. При розрахунках собівартості продукції
величина Вп віднімається від загальної суми витрат.
VIІ. РОЗРАХУНКИ
ПРЯМИХ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ
Для розрахунку прямих витрат на оплату праці
розраховуємо трудомісткість і тарифну оплату робіт по виготовленню приладу
Таблиця 14.
Розрахунок трудомісткості і тарифної оплати робіт
по виготовленню приладу
Види робіт
Середній розряд
Годинна та-рифна став-ка, г.од
Планова трудо місткість, нормогодин
Оплата за тарифом, г.од./виріб
1.
Розкрійні
2.
Штампувальні
3.
Ливарні
4.
Зварювальні
5.
Термічні
6.
Слюсарні
7.
Механообробні
8.
Монтажні
9.
Складальні
10.Регулювальні
11.Випробувальні
2
4
3
3
4
3
3
4
4
5
4
0.5
0.75
0.6
0.6
0.75
0.6
0.6
0.75
0.75
0.95
0.75
4
2
1
3
12
9
5
16
14
6
35
2
1.5
0.6
1.8
9
5.4
3
12
10.5
5.7
26.25
Разом
по
виробу
Твир = 107
Отар =
77.75
Величини годинних тарифних ставок (Тт.с.)
для оплати робіт різних тарифних розрядів беруться за даними підприємства на
якому проводився аналіз.
Витрати з основної заробітної плати робітникам за
виготовлення приладу :
Зо = Отар· (1+Ндп/100)
г.од./виріб ,
де Ндп -
норматив доплат за відпрацьований час, %
Зо = 77.75 * (1 + 0.08 / 100) = 77.8
грн.
Для
цеху-виробника приладу цей норматив на плановий рік складає:
Ндп = (Фдп : Фтр) *
100%,
де
Фдп та Фтр - планові річні фонди оплати виробничого
персоналу цеху відповідно тарифний і доплат за відпрацьований час, тис. гр. од.
Ндп = 26000 / 320000 = 0.08
Додаткова заробітна плата робітникам за виготовлення приладу складає :
Зд = Зо · Ндз /100
г.од./виріб,
де Ндз - норматив додаткової заробітної плати, %
Зд = 77.8 * 10.4 / 100 = 8.09
грн
Його величина на плановий рік складає:
Ндз = (Фдз : (Фтр +
Фдп)) * 100%,
де
Фдз - річний фонд доплат за невідпрацьований час виробничого
персоналу цеху, тис. гр. од.
Фдз = 36000
Ндз = 36000 / 346000 * 100% = 10.4%
Обов’язкові нарахування на оплату праці виробничого персоналу для
формування державних фондів соціальних заходів у собівартості приладу складуть
:
Вс.з
= (Зо+Зд)·Нс.з г.од./виріб,
де Нсз - державний
норматив відрахувань на соціальні заходи, %.
Нсз = 0.375%
Вс.з
= (77.8 + 8.09) * 0.375 = 32.2 г.од./виріб,
VIII. РОЗРАХУНКИ ІНШИХ ПРЯМИХ ВИТРАТ
До інших прямих витрат собівартості продукції
відносять витрати, що прямо пов’язані з виробництвом конкретного виду продукції
і не стосуються процесів виробництва інших видів продукції, а також не ввійшли
до складу прямих матеріальних витрат і витрат на оплату праці.
У даній ситуації до інших прямих витрат відносимо
витрати, пов’язані з підготовкою процесів виробництва нового приладу. Загальна
величина всіх витрат була визначена при виконанні розділу ІІІ - підсумок
розробки кошторису витрат на підготовку виробництва нового приладу (величина Кп.в
, т.г.од.).
На собівартість одиниці продукції вони переносяться
прямим методом - пропорційно обсягу продукції :
Вп.в. = Кп.в.
/ (Вр · Там) г.од./од. продукції
де
Вр - річний випуск продукції, одиниць
Там - термін погашення (амортизації) витрат, років
При незначних сумах Кп.в. вони погашаються
протягом одного року випуску продукції, а при значних - за більш довгостроковий
період, але не більше терміну виробництва продукції (норматив Тн у
табл.1).
Там = 2 роки
Вп.в. = 42729.15 : (199 * 2) = 107.3
IX. РОЗРАХУНКИ НЕПРЯМИХ ВИТРАТ
На підприємстві серед непрямих витрат виділяють :
- витрати на утримання та експлуатацію машин і
обладнання - Воб;
- загальноцехові витрати - Вц;
- загальновиробничі (заводські) витрати - Взв;
- позавиробничі витрати - Вп.в.
Витрати на УЕМО в собівартості приладу визначаємо
через норматив переносу цих витрат на основну оплату праці виробничого
персоналу або пропорційно трудомісткості його виготовлення. Як і перший так і
другий варіанти планового нормативу були визначені в розділі ІV. При
використанні першого варіанта (норматив Н1об ):
Загальноцехові непрямі витрати в собівартості приладу
визначаємо через норматив їх переносу пропорційно величині Зо .
Планова величина цього нормативу була обгрунтована у розділі V. (норматив Нц).
Величина загальноцехових витрат у собівартості приладу складає :
Загальновиробничі витрати в собівартості продукції
найчастіше визначаються через норматив їх переносу, а також пропорційно прямим
витратам на оплату праці виробничого персоналу або пропорційно цеховій
собівартості продукції. В першому випадку :
Згідно з даними таблиці 3 видно, що на підприємстві,
де виготовляють прилад застосовується метод переносу на собівартість продукції
загальновиробничих витрат пропорційно цеховій собівартості окремих видів
продукції .
З урахуванням цих витрат визначаємо повну собівартість
приладу:
Сп=Св + Вп.в
г.од. / од. продукцції
Сп = 3991.85 + 319.35 = 4311.2
г.од./ од. продукції
Х. РОЗРОБКА ПЛАНОВОЇ КАЛЬКУЛЯЦІЇ
СОБІВАРТОСТІ ПРИЛАДУ
Калькуляція собівартості є стандартним економічним
документом, що офіційно визначає величину і склад собівартості того чи іншого
виду продукції (послуги, замовлення).
При обгрунтуванні проектної ціни товару насамперед
треба врахувати, що вона має об’єктивні обмеження — нижню (Цнж) та
верхню (Цвр) межі. Нижня межа визначається з умови дотримання
інтересу підприємства-виробника. Ціна товару повинна забезпечувати йому
достатній /нормальний/ рівень прибутку для покриття капіталовкладень , що були
здійснені для розробки і організації виробництва товару та забезпечення
підприємницького інтересу. Виходячи з середнього рівня рентабельності у сфері
приладобування (Рс,%),визначаємо рівень прибутку
Верхня межа проектної ціни товару визначається з умов
дотримання інтересів споживачів товару. Ціна на товар повинна бути не вище, ніж
ціна товарів-конкурентів або товару-попередника з урахуванням зміни його
споживчих властивостей — продуктивності, строку служби, експлуатаційних витрат
і т.ін.Ця умова може бути вирішена таким способом :
Цвр = Цкон
+/- Деф , г.од. / од. продукції,
де Цкон — ціна
конкуруючого зразка товару
Деф - додатковий ефект (+) у сфері використання
товару внаслідок поліпшення споживчих якостей його нового зразка або зниження
(-) , якщо на ринок пропонується товар з гіршими споживчими якостями , ніж
зразок-конкурент.
Річні
витрати на електроенергію для живлення приладу складають:
Вел = Пс / 1000 · Фр
· Цел , г. одиниць
де
Пс - потужність споживання приладу , Вт (табл 2)
Цел - ціна 1 кВт. год
електроенергії (розділ VI)
Псн
= 400 Вт Псб = 800 Вт
Цел
= 0.2 кВт. Год
Внел = 400/1000 * 0.2 *
3760 = 0.08 * 3760 = 300.8 г. одиниць
Вбел = 800/1000 * 0.2 *
3640 = 0.16 * 3640 = 582.4 г. одиниць
Річні витрати на поточний ремонт, технічне
обслуговування та експлуатаційні матеріали визначаються, виходячи з нормативу
цих витрат на 1000 годин роботи приладу (норматив Нт.о , табл. 2).
Вт.о = Кбал · Нт.о
· Фр / (100·1000) , г.од. ,
де Кбал - балансова вартість
приладу у споживача , г.од.
де Кін - інтегральний коефіцієнт зростання
продуктивності
модернізованого приладу (визначений в
розділі I) ;
Кд - коефіцієнт зростання строку служби ;
Век - зміна поточних
експлуатаційних витрат споживача при використанні модернізованого варіанту
приладу замість його базового зразка за строк його служби, г.одиниць
Визначаючи величину проектної ціни приладу, приймаємо
компромісний варіант, коли мають місце рівнозначні ефекти у споживача і
виробника приладу.
Цпр = Цнж+(Цвр-Цнж
) / 2 г.од.
Цпр = 5389 + (9419.42 - 5389) / 2 = 7404.21
г.од.
ХІІ. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ НОВОГО ПРИЛАДУ
Визначена конкретна величина проектної ціни
модернізованого приладу дозволяє зробити аналіз очікуваного ефекту від переходу
на випуск і використання нового варіанту приладу замість базового зразка як для
сфери виробництва, так і для сфери споживача.
Для підриємства-виробника перехід на випуск нового
варіанту приладу буде ефективним тільки в тому випадку, якщо підприємство від
продажу нових приладів буде мати більший прибуток ніж від продажу базових
зразків.
Річний економічний ефект від
зростання прибутку виробника :
Еф.в
= (Пн - Пб) · Врн - Ен
· Кп.в , г.одиниць,
де Пн і Пб - прибуток
від реалізації відповідно нового і базового зразків приладів, г.одиниць ;
Врн - річний випуск
модернізованого приладу, одиниць (розділ ІІ);
Кп.в - капіталовкладення виробника,
пов’язані з модернізацією та підготовкою виробництва приладу (розділ
ІІІ).
Очікуваний прибуток від реалізації модернізованого
варіанта приладу:
Пн = Цпр - Сп
,г.од. ,
Пн = 4709.71 – 4311.2 = 398.51
г.од.
а
від реалізації базового варіанту -
Пб = Цкон · Рб
/(1 + Рб), г.од. Рб = 0.25
Пб = 6466.8 * 0.25 / (1+ 0.25) = 1293.36
г.од.
Для споживача використання модернізованого варіанта
приладу замість базового зразка буде ефективним у тому випадку, якщо наведені
витрати розрахунку на одиницю кінцевої продукції (роботи, послуги) будуть
зменшуватися. В даному випадку одиниці кінцевої продукції використання приладу
е один вимір.
Витрати споживача на один
вимір складають:
Вод
= (Кбал · Ен + Век) / Пр.е , г.од.
,
де Пр.е - річна
експлуатаційна ефективність приладу (розділ І).
Кбал в цьому випадку розраховується виходячи з проектної
ціни приладу.
Річний економічний ефект споживача від використання
одного модернізованого приладу замість базового складає :
Еф.с.р = (Водб
- Водн) · Пр.ен , г.од.
Еф.с.р = (0.041 – 0.027) * 60160 = 842.24
г.од.
Річний економічний ефект від використання річного
обсягу випуску нових приладів у сфері споживання складає :
Еф.с = Еф.с.р · Врн
, г.од.
Еф.с = 842.24 * 199 = 167605.76
г.од.
Розділ
IV : Заключна частина.
Висновок до другої частини:
На підприємстві,
що бралося за основу при виконанні курсової роботи домінує оплата праці згідно
посадових окладів, а друга форма оплати праці – відрядна. Відрядна форма оплати
праці використовується відносно сезонних працівників.
Оплата праці згідно посадових окладів
використовується відносно до управлінського персоналу.
По-перше : треба змінити систему
оплати праці постійних працівників. На мою думку відрядна оплата праці найбільш
ефективна. Вона спонукає працівника виконувати більший об’єм роботи, адже чим
більше він зробить, тим більше заробітну плату він отримає. Тобто розмір
заробітної плати прямо пропорційний об’єму виконаної роботи.
По-друге : на мою думку відрядна
оплата праці ефективно спрацювала б і по відношенню до управлінського
персоналу, коли б їхня зарплата збільшувалася із збільшенням виробництва, а
також збільшенням зарплати підлеглих.
По-третє : різні премії та інші
заохочувальні виплати можна було б проводити у вигляді акцій підприємства. Це б
стимулювало працівників до підвищення продуктивності праці та якимсь чином
“прив’язувало” їх до саме цього підприємства.
Висновок
до третьої частини:
Модернізований прилад має
більший очікуваний прибуток від продажу, ніж базовий варіант цього ж приладу,
крам того робить більшу кількість вимірів. Також витрати споживача на один
вимір новим приладом майже в двічі менше, отже і експлуатація приладу буде
набагато дешевше. По іншим показникам модернізований варіант приладу теж
обходить свого попередника, тобто на мою думку цілком доцільно налагоджувати випуск
модернізованого варіанту приладу. Він не тільки більш ефективний в
експлуатації, але й приносить деякий прибуток.
Література:
1. Андрійчук В. “Економіка
аграрних підприємств” - Київ, 1996
2. Бойчик І. “Економіка
підприємства” – Львів, 1998.
3. Репчикова І. “Менеджмент” –
Москва, 1995.
4. Ємельянов А. “Економіка” –
Київ, 1998.
5. Чепурина І. “Економічна
теорія” – Київ, 1998.
6. Григорчук І. Заробітна плата
працівників народного господарства України // Посередник, - 1996, №3
7. Кімм. Аналіз продуктивності
праці на підприємстві // Економіка України, 1994, №11
8. Писаренко Б. Методичні основи
ринкового механізму стимулювання продуктивності праці // Вісник ЖІТІ, 1998, №7
9. Рожков С. Стимулювання
працівників підприємства // Голос України, 1996, 9 жовтня
10. Сова В. Продуктивність праці і
кваліфікація працівників // Праця і зарплата, 1998, №9
11. Теплицький А. Формування партнерських
трудових відносин // Персонал, 1998, №5
12. Чурикова А. Від стимулів - до
мотивації // Вісник ЖІТІ, 1997, №9
13. Чепурина І. Стимулювання працівників
підприємства // Діло, 1995, №25
14. Шевченко Л. Ринок праці : аналіз
економічних концепцій // Економіка України, 1994, №4
Главная