Газифікація с. Комиші Сумської області природним газом двохступеневою системою поліетиленовими газопроводами з розробкою газифікації житлового будинку та технології будівництва поліетиленовими газопроводами з висвітленням технології зварювання поліетилено

Заходи безпеки при експлуатації автоматики. (це в 6 розділ диплома)

1. До робіт по монтажу, пуску, наладки, профілактичного обслуговування і ремонту автоматики допускаються особи, що пройшли спеціальне навчання, підтверджене відповідним посвідченням.

2. Зєднання блоку автоматики з газовими магістралями запальником, датчиком тяги, датчиком від закипання (при наявності) після закінчення монтажу перед пуско-налагоджувальними роботами перевірити на герметичність. Перевірку на герметичність проводити мильним розчином.

3. Перед пуском у роботу газового опалювального пристрою з автоматикою слід провітрити приміщення, у якому воно встановлене. ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ запалювати апарат при наявності запаху газу.

4. Експлуатація газових приладів з несправною автоматикою заборонено.

5. Слід періодично спостерігати за роботою газового апарату з автоматикою. При виявленні витоків води, газу і продуктів його згорання слід вимкнути газовий опалювальний апарат.

6. Про всі несправності повідомити газову службу

7. Ремонт і усунення несправностей автоматики виконують особи які мають спеціальне посвідчення.

8. Запалювати газовий апарат з автоматикою мають право особи, що пройшли інструктаж з техніки безпеки у місцевій газовій службі.

9. Під час монтажу і експлуатації автоматики слід дотримуватися правил безпеки, викладених в експлуатаційних документах на газовий опалювальний прилад.

Таблиця 3.3 - Комплектність автоматики «КАРЕ»

* - комплектується по окремому замовленню.

** - комплектується при замовленні відповідної довжини. Природній газ по ГОСТ 5542-87.

4. Організаційно-будівельна частина

Проект виконання робіт розробляю по спорудженню підземного поліетиленового газопроводу по селищній вулиці при малоповерховій забудові; вулиця має рівнинний характер; геодезична відмітка початку будівництва 209; довжина газопроводу, на який виконується проект 460 м; з діаметром 125х11,4 геодезична відмітка останнього пікету газопроводу 208,1; переважна більшість ґрунтів по трасі віднесена до другої категорії. Виконання робіт ведеться сталевою трубою по ДСТУ Б.В.2.7-73-98; довжина окремої труби - 10 м.

4.1 Організація будівництва вуличного газопроводу

Земляні роботи по риттю траншеї і котлованів повинні виконуватися після розбивки траси газопроводу, визначення меж розбивки і встановлення попереджуючих знаків про наявність на даній ділянці траси підземних комунікацій.

Згідно «Правил безпеки систем газопостачання України» газопроводи, які транспортують осушений газ, дозволяється прокладати в зоні промерзання ґрунту.

У відповідності до вимог [1] відстань від поверхні ґрунту до верху труби складає 1 м.

На підставі ДБН В.2.5-20-2001 визначаю глибину траншеї, Нтр, м, по формулі

Нтр=Нзакл+D, (4.2)

де Нзакл - глибина закладання (згідно вимог ДБН Нзакл=1 м), м;

D - діаметр труби, м.

Нтр=1+0,125=1,12 м

Нтр ост=Нтр=1,12 м

Ширина дна траншеї для прокладання поліетиленових газопроводів залежить від способу вкладання та діаметра труби і може бути визначена за формулою

В=D+0,3?0,7, (4.3)

де Dізл - діаметр труби, м.

В=0,125+0,3=0,42<0,7 м

Але остаточно ширину низу траншеї приймаю по ширині ріжучої кромки ковша екскаватора, попередньо прийнявши згідно довідника [2] багатоковшовий, ланцюговий екскаватор марки ЭТН-124 з шириною ріжучої кромки (ШРК) 0,4 м. В процесі виконання роботи стінки траншеї обрушуються і величина цього обрушення визначається категорією ґрунту. Таким чином, остаточна ширина низу траншеї може бути визначена за формулою

Вост=ШРК+? (4.4)

де ШРК - ширина ріжучої кромки (ШРК=0,4 м), м;

? - величина обрушення (для другої категорії ґрунту ?=0,1 м), м.

Вост=0,4+0,1=0,5 м

Згідно вимог для другої категорії ґрунту максимальна глибина траншеї з вертикальними стінками і без кріплення становить 1,2 м, а тому після проведення необхідних розрахунків траншея буде виконана з прямими стінками.

4.2 Підрахунок об'ємів робіт і вибір ведучого механізму, підрахунок об'ємів робіт і затрат праці

При будівництві підземних газопроводів розробка ґрунту полягає у копанні шурфів в місці врізання газопроводу та з метою виявлення місць перетину з іншими інженерними комунікаціями, риття траншеї, поширення приямків для зварювання неповоротних стиків. Для спрощення підрахунки веду на один метр траншеї.

Визначаю об'єм ґрунту, що розробляється при копанні шурфів, за формулою на 1 погонний метр

?шур=В*Н*?, (4.5)

де В-ширина низу траншеї, м;

Н - глибина траншеї, м;

? - довжина траншеї, м.

?шур=0,5*1,12*1=0,56 м3

Об'єм ґрунту, що розробляється при копанні траншеї екскаватором визначаю згідно формули

?екс=В*Н* ?, (4.6)

де В-ширина низу траншеї, м;

Н - глибина траншеї, м;

с - величина недобору (для екскаватора ЭТН-124 с=0,1 м), м;

? - довжина траншеї (прийняв 1 м), м.

?екс=0,5*(1,125-0,1)*1=0,56 м3

Визначаю об'єм земляних робіт по поширенню приямків для зварювання неповоротних стиків. Згідно вимог приямок копається на 0,2 м нижче дна траншеї, а отже глибину приямка визначаю за формулою

Нпр=Нтр ост+0,2, (4.8)

де Нтр ост - остаточна глибина траншеї, м.

Нпр=1,12+0,2=1,32 м

Згідно вимог [1] ширину низу приямку визначаю за формулою

Впр=D+0,5*2, (4.9)

де D - діаметр труби, м.

Впр=0,12+0,5*2=1,12 м

Ширину верху приямку визначаю за формулою

В?пр= Впр+2*m*Нпр, (4.10)

де Впр - ширина низу приямку, м;

m - величина крутизни відкосу (для другої категорії ґрунту m=0,5);

Нпр - глибина приямка, м.

В?пр=1,12+2*0,5*1,32=2,44 м

Об'єм розробленого ґрунту при поширенні приямків визначаю за формулою

?пр=, (4.11)

де Впр - ширина низу приямку, м;

В?пр - ширина верху приямку, м;

Нтр - глибина приямку, м;

- довжина траншеї (прийняв 1 м), м;

?екс - об'єм ґрунту, що розробляється при копанні траншеї екскаватором, м3.

Vпр= (1,12+2,44)/2*1,32*0,6-0,51=0,72 м3

Форма і габарити приямку диктуються вимогами техніки безпеки, а також умовами зручності проведення зварювальних робіт.

З метою визначення робочої ширини будівельного майданчика розраховую ширину відвалу. Для її визначення необхідно врахувати збільшення об'єму після рихлення. Розрізняють два показники рихлення ґрунту: коефіцієнт початкового рихлення - К1, який показує ступінь рихлення щойно розробленого ґрунту; коефіцієнт кінцевого рихлення - К2, який показує ступінь рихлення злежаного або втрамбованого ґрунту після його засипання. Для даної категорії ґрунту К1=1,2, К2=1,05.

Таким чином загальний об'єм ґрунту у відвалі на один метр траншеї визначаю за формулою

??заг=?шур* К1, (4.12)

де ?шур - об'єм ґрунту, розробленого при копанні шурфу, м3;

К1 - коефіцієнт початкового рихлення (К1=1,2).

??заг=0,56*1,2=0,67 м3

Знаючи загальний об'єм землі по копанню шурфу, розраховую габаритні розміри відвалу згідно слідуючих формул

hвід=, (4.13)

де ?заг - об'єм ґрунту у відвалі на один метр траншеї, м.

hвід=v0,67=0,82 м

Ширину відвалу визначаю згідно формули

Ввід=2*hвід, (4.14)

де hвід - висота відвалу, м.

Ввід=2*0,82=1,64 м

Визначивши всі об'єми по розробці ґрунту визначаю загальний об'єм робіт по копанню

?заг=?шур*шур*nшур+?екс*(L-шур*nшур)+?пр*пр*n, (4.15)

де ?шур - об'єм ґрунту, що розробляється при копанні шурфів, м3;

?екс - об'єм ґрунту, що розробляється при копанні траншеї екскаватором, м3;

?руч зас - об'єм ґрунту, що розробляється при ручній зачистці дна траншеї, м3;

?пр - об'єм розробленого ґрунту при поширенні приямків, м3;

шур - довжина шурфу, м;

L - довжина траси газопроводу, м;

пр - довжина приямку, м;

n - кількість приямків, шт.;

nшур - кількість шурфів, шт.

?заг=0,56*4+0,51*(460-4)+0,72*2*1=259,04 м3

Об'єм ґрунту у відвалі визначаю згідно формули

V1=?заг*К1, (4.16)

де ?заг - загальний об'єм робіт по копанню, м3;

К1 - коефіцієнт первинного рихлення, (К1=1,2).

V1=251,04*1,2=310,85 м3

Після вкладання газопроводу на постіль він спочатку засипається м'яким ґрунтом з відвалу на 0,4 м вище верхньої відмітки ізольованої труби, з пошаровим ущільненням ручною трамбівкою та підбивкою «пазух».

?руч пр=, (4.17)

де D - діаметр труби, м;

В-ширина низу траншеї, м.

?руч пр=0,5*(0,125+0,4)*1-3,14*0,1252 /4*1=0,25 м3

?бул=В*(Н-D - 0,4)*, (4.18)

В-ширина низу траншеї, м;

?бул=0,5*(1,12-0,125-0,4)*1=0,3 м3

Об'єм робіт по засипці приямків рівний об'єму робіт по поширенню приямків.

Визначаю об'єм робіт по зворотній засипці за формулою

V2=(?руч пр*L+?бул*L+?пр*пр*n)*К2, (4.19)

де ?руч пр - об'єм ґрунту по ручній присипці газопроводу, м3;

?бул - об'єм ґрунту по бульдозерній засипці, м3;

?пр - об'єм ґрунту по засипці приямку;

L - довжина траси газопроводу, м;

пр - довжина приямку, м;

n - кількість приямків, шт.;

К2 - коефіцієнт вторинного рихлення, (К2=1,05).

V2=(0,25*460+0,3*460+0,72*2*1)*1,05=267,1 м3

Визначаю об'єм робіт по вивезенню ґрунту

V3=?заг*(К1-К2)+?труб*L, (4.20)

де ?заг - загальний об'єм робіт по копанню, м3;

К1 - коефіцієнт первинного рихлення, (К1=1,2);

К2 - коефіцієнт вторинного рихлення, (К2=1,05);

?труб - об'єм ізольованої труби, м3;

L - довжина траси газопроводу, м.

V3=259,04*(1,2-1,05)+0,012*460=44,38 м3

Складаю баланс земляних робіт. Нев'язка в підведенню балансу повинна становити не більше ±5%.

, (4.21)

де V1 - об'єм ґрунту у відвалі, м3;

V2 - об'єм робіт по зворотній засипці, м3;

V3 - об'єм робіт по вивезенню ґрунту, м3.

(310,85 - (267,1+44,38))/310,85*100% = -0,2 < ±5%

Основним фактором, який забезпечує своєчасне виконання робіт при потоково-захватному методі є правильно визначена потокова швидкість будівництва. При спорудженні підземних газопроводів найбільш трудомістким є виконання земляних робіт, тому інтенсивність потоку визначається по погонній (умовній) швидкості руху екскаватора, яка може бути визначена по формулі

V = П / V*Tзм, (4.22)

де П - продуктивність екскаватору, м3/зміну;

V - середній об'єм ґрунту на даній ділянці, який приходиться на 1 м траншеї, м3;

Тзм - час зміни, год (Тзм=8 год).

V = 320/0,56*8=71,4 м/год

Для риття траншеї під газопровід мною попередньо прийнятий екскаватор ЭТН-124 з об'ємом ковша 0,25 м3 та оберненою лопатою, змінна продуктивність якого визначається за формулою

, (4.23)

де Тзм - час зміни, год (Тзм=8 год);

Нчас - норма часу в машино-годинах на розробку 1 м3 ґрунту в щільному стані (2); Нчас=0,025.

П=8/0,025=320 м3/зм

Згідно з завданням монтаж газопроводу буде виконуватись трубами довжиною 12 м. Таким чином загальна кількість труб, що підлягає монтажу визначається за формулою

, (4.24)

де L - довжина траси газопроводу, м;

тр - довжина окремої труби, м.

nтр=460/10=46 шт.

Аналогічно можна визначити кількість стиків, які підлягають зварюванню

, (4.25)

де L - довжина траси газопроводу, м;

тр - довжина окремої труби, м;

1 - стик, що додається на врізання в діючий газопровід.

nст=460/10+1=47 шт.

Об'єм робіт по зняттю ре культиваційного шару грунту визначаю згідно формули

V=(В+0,5)*L*h, (4.26)

де В-ширина низу траншеї, м;

L - довжина траси газопроводу, м.

V=(0,5+ 0,5)*460*0,2 = 92 м3

Таким чином, мінімальну ширину робочої зони визначаю згідно формули

ШРЗ=К+ШВ+2*Б+В+Зт+Т, (4.27)

де ШВ - ширина відвалу, м, ШВ=1,64 м;

Б - ширина берми, м, Б=0,5 м;

В-ширина траншеї, м, В=0,5 м;

Зт - зона розташування труби, м, Зт=0,375 м;

Т - зона руху технологічного транспорту, м, Т=3,5 м;

К - зона виконання робіт по огородженню, м, К=0,5 м.

ШРЗ=0,5+1,64+2*0,5+0,5+0,375+3,5=7,5 м

Довжину огорожі будівельного майданчику визначаю за формулою

Lогор=2*L, (4.28)

де L - довжина траси газопроводу, м.

L=2*460=920 м

Кількість стиків, що підлягають контролю фізичними методами слідуючим чином. Згідно вимог [1] для тиску 0,002 МПа повинно контролюватися 10% всіх стиків.

nст ф к=nст*0,1, (4.29)

де nст - кількість стиків, шт.

nст ф к=26*0,1=3 шт.

Визначаю фактичну довжину «захвату» за формулою

, (4.30)

де L - довжина траси газопроводу, м.

L=460/5=92 м

Визначивши основні об'єми робіт по спорудженню підземного газопроводу, приступаю до визначення затрат праці на виконання всіх робіт, враховуючи, що види робіт на «захваті» повинні бути закінчені за одну зміну. Знаючи загальний об'єм робіт даного виду, знаходжу норму часу на виконання одиниці, виконую розрахунки (перемножуючи їх) та отриманий результат заношу в таблицю 1. (дивись таблицю 4.1)

Таблиця 4.1 - Відомість затрат праці по всьому фронту робіт

Оскільки для виконання кожного виду робіт передбачено використання робітників відповідного фаху, то для зменшення кількості працівників роботи повинні виконуватися комплексною бригадою з максимально можливим суміщенням професій.

Визначаємо сумарні затрати праці по всьому фронту робіт за формулою

Тзаг = Тб+Тм, (4.31)

де Тб - затрати праці будівельників,

Тм-затрати праці машиністів.

Тзаг =307,55+276,22=583,77 люд/год.

Визначаємо строки будівництва газопроводу

Nд= Тзаг*К/nбр*Нзм, днів (4.32)

де Тзаг-сумарні затрати праці по всьому фронту робіт,

nб-кількість чолоків у бригаді,

Нзм - час зміни.

Nд=583,77*0,5/8*8=5 днів.

Вибір машин розпочинаю з вибору ведучого механізму, яким буде екскаватор ЭТН-124, з шириною ріжучої кромки 0,4 м. Вибраний екскаватор буде здійснювати копання траншеї і його буде можливо використати для виконання робіт по навантаженню надлишкового ґрунту.

Попередньо для вивезення надлишкового ґрунту приймаю автосамоскид ММЗ-555 з об'ємом кузова 4,5 м3.

Визначаю кількість рейсів автомобіля для вивезення ґрунту за формулою

, (4.33)

де V3 - загальний об'єм ґрунту, що підлягає вивезенню, м3;

?куз - об'єм кузова, м3;

К1 - коефіцієнт, який враховує повноту заповнення кузова (К1=0,9).

nр=28,5/4,5*0,9=7 рейсів

Прийнятий самоскид разом з екскаватором забезпечують виконання робіт в ритмі потоку з заданою потоковою швидкістю. Для більш ефективного використання самоскида він повинен доставляти на будівельний майданчик матеріал для устрою постелі.

tтр оп=tх п+tзав+tр п+tрозв, (4.34)

де tх п - час холостого переїзду, год;

tзав - час завантаження, год;

tр п - час переїзду з вантажем, год;

tрозв - час розвантаження, год.

Час холостого ходу визначаю за формулою

, (4.35)

де Lx - відстань вивезення ґрунту, км;

? - середня швидкість руху, км/год;

К - коефіцієнт зміни швидкості (К=0,5).

tх п=10/45*0,5=0,44 год

Визначаю час завантаження кузова автомобіля за формулою

tзав=?куз*К1*Нчас, (4.37)

де Нчас - норма часу в машино-годинах на розробку 1 м3 ґрунту в щільному стані [2]; Нчас=0,025;

?куз - об'єм кузова, м3;

К1 - коефіцієнт, який враховує повноту заповнення кузова (К1=0,9).

tзав=4,5*0,9*0,025=0,1 год.

Визначаю час переїзду автомобіля з вантажем згідно формули

, (4.38)

де Lx - відстань вивезення ґрунту, км;

?р - середня швидкість руху з вантажем, км/год;

К - коефіцієнт зміни швидкості (К=0,5).

tрп=10/40*0,5=0,5 год.

Час розвантаження для автомобіля самоскида tрозв=0,1 год. А тому, час транспортної операції визначиться

tтр оп=0,44+0,1+0,5+0,1=1,14 год

Визначаю загальні затрати часу по вивезенню надлишкового ґрунту за формулою

Тзаг= nр*tтр оп, (4.39)

де tтр оп - час транспортної операції, год;

nр - кількість рейсів автомобіля для вивезення ґрунту, шт.

Тзаг=7*1,14=7,98 год.

Для забезпечення виконання робіт на захваті необхідно затратити 7,98 години. Прийнятий самоскид разом з екскаватором забезпечують виконання робіт в ритмі потоку з заданою потоковою швидкістю. Для більш ефективного використання самоскида він повинен доставляти на будівельний майданчик матеріал для устрою постелі.

Вибір вантажозахватних пристроїв та машин для вкладання починаю з визначення ваги монтажної одиниці. Вагу пліті газопроводу, котрий підлягає вкладанню визначаю згідно формули

Рпл=ртр*пл, (4,40)

де ртр - вага одного погонного метра труби, кг/м;

пл - довжина пліті, м.

Рпл=3,8*30=174 кг

Враховуючи те, що вага монтажної одиниці суттєва, то вкладання пліті буду здійснювати за допомогою автокрану.

А тому, необхідно вибрати тип автокрану, яким буде здійснюватись вкладання плітей. Підбір машини починаю з визначення розрахункового вильоту стріли автокрана за формулою

Rроз=Rmin+1,5+В/2, (4.41)

де Rmin - мінімальний виліт стріли, м;

Б - довжина берми, м;

В-ширина низу траншеї, м.

Rроз=3,5+1,5+ 0,5/2=5,25 м

Визначаю вантажопідіймальність крана на розрахунковому вильоті стріли згідно формули

, (4.42)

де Р - вантажопідйомність крана при мінімальному вильоті стріли, т;

Rmin - мінімальний виліт стріли, м;

Rроз - розрахунковий виліт стріли автокрана, м.

Рроз= 1*3,5/5,25=0,66 т

Навантаження на один гак автокрана знаходжу за формулою

Р1гак.= Рпл/2 (4.43)

Р1кр= 0,147/2= 0,074 кг

Рроз=0,66>0,074

Тобто кран може працювати без опор.

Визначаю величину розривного зусилля стропа згідно формули

R=S*K, (4.44)

де S - навантаження на гілку стропа, кг*с;

K - коефіцієнт запасу міцності (K=6).

R=190*6=1140 кг*с

Визначаю довжину віток стропа згідно формули

= =20 (4.45)

де В-висота від гака до труби, м;

А - довжина пліті, м.

Для вкладання вибираю кран типу КС-1562 та стропи ТК46х7 (по ГОСТ 3071-88) з розривним зусиллям 3310 кг*с/мм2.

4.3 Вибір матеріалів для будівництва

Згідно [1] для спорудження підземних поліетиленових газопроводів використовують труби поліетиленові ПЕ 80 ГАЗ SDR-11-125x11,4 ДСТУ Б.В.2.7-73-98.

Кількість труб, необхідних для виконання даного об'єму будівництва визначаю слідуючим чином. На основі РЕКН визначаю кількість труб на спорудження 1 км газопроводу; норма витрати складає 1010 м. Таким чином, для даної траси буде потрібно

Lтр=Lнор*Ктр, (4.46)

де Lнор - нормативна довжина для спорудження 1 км прямого газопроводу, м;

Ктр - кількість кілометрів.

Lтр=1010*0,46=464,6 м

Матеріали для виконання зварювальних робіт визначаю аналогічно

Nм=0,44*0,46=0,2 м3

де 0,44 - нормативна кількість толі з крупнозернистою посипкою ТГ-350 на 1 мм;

Визначаю необхідний об'єм води;

Nв=29*0,46=13,34 м3

4.4 Захист газопроводів від корозії

При будівництві сталевих газопроводів використовується активний і пасивний види захисту. До активного відноситься електродренажний захист, катодний, протекторний. До пасивного бітумно-мастичні ізоляції та термоплівки.

Так, як поліетилен не піддається корозії то ні активний ні пасивний захист не виконується. В моєму проекті використано роз'ємне з'єднання поліетилен-сталь. Так, як ставль піддається корозії, виконуємо пасивний захист, тобто наносимо посилену бітумно-мастичну ізоляцію. При нанесенні бітуму, його температуру доводять до 80 Со. При ізоляції поліетиленову частину накривають негорючою тканиною, запобігаючи оплавленню.

4.5 Технологія будівництва поліетиленових газопроводів

Монтаж газопроводів - це комплекс робіт, який здійснюють у трасових умовах. Відомо, що газопроводи з пластмасових труб мають в порівнянні з сталевими корінну відмінність - легкість. Наприклад, труби з поліетилену мають тільність 0,91: поліетилену низької та високої щільності 0,92-0,93; полівінілхлориду - 1,42 г./см3, тобто в середньому в 7-8 разів менше, ніж у сталевих.

Підготовчі та земляні роботи на трасі газопроводу

До підготовчих робіт з будівництва поліетиленових газопроводів будівельна організація повинна приступати після отримання затвердженої технічної документації від замовника, ознайомлення з проектом виробництва робіт.

До складу підготовчих робіт входять такі операції:

- розбивка і планування траси;

- земляні роботи;

- вибраковка труб;

- транспортування труб па об'єкти:

- розкладання труб по трасі;

- встановлення зварювального обладнання.

Розбивка і планування трас поліетиленових газопроводів, а також земляні роботи при прокладанні газопроводів з поліетиленових труб виконується так, як і для сталевих, однак при цьому необхідно приділяти більше уваги підготовці дна траншеї і присипці газопроводу. Траншею риють шириною втр=dн+0,3 м м, але не менше 0,7 м.

Розбивка траси газопроводу повинна виконуватись в присутності представника будівельної організації і замовника шляхом встановлення на осі газопроводу газопроводу і показників про наявність на даній ділянці траси підземних комунікацій.

По трасі слід провести очищення від дерев, кущів та ін.

Планування траси повинно виконуватись широкозахватним бульдозером з таким розрахунком, щоб після проходження землерийного екскаватора залишалась спланована смуга (шириною не менше 1,5 м для ведення робіт по зварюванню поліетиленових труб).

Земляні роботи повинні виконуватись відповідно до вимог «Земляні спорудження. Правила виробництва і приймання робіт».

Розробку траншеї під поліетиленовий газопровідслід виконувати механізованим способом з викиданням грунту в один бік. З цією метою використовують багатоковшові екскаватори типу ЕТН-121, ЕТР-132Б та ін.

Ширина і глибина траншеї для вкладання поліетиленового газопроводу повинна відповідати вимогам проекту виробництва робіт. Рити траншею слід безпосередньо перед вкладанні в неї звареної поліетиленової пліті (секції).

Транспортування труб на об'єкти будівництва газопроводу від місця складування і розвезення по трасі виконують в основному автомобільним транспортом. Кількість труб, що вивозять на об'єкт, повинна встановлюватись змінним виробітком.

Розвантаження труб на місці складування повинно виконуватись слюсарем з монтажу і ремонту газопроводів під наглядом зварювальника поліетиленових газопроводів.

Розкладання труб слід проводити торець в торець вздовж траси з якомога меншим інтервалом.

Перед вкладанням поліетиленових газопроводів дно траншеї повинно бути очищеним від грудок грунту і каміння, нерівності дна траншеї не повинні перевищувати 20-30 м. Грунт що використовується для влаштування постелі і засипання, не повинен мати домішок масел та органічних домішок.

Встановлюючи зварювальне обладнання на місці будівництва газопроводу, слід враховувати зручність проведення робіт із зварювання. Пальник повинен розташовуватись на відстані не менше 5 м від балону і не менше 1 м від поліетиленових труб. Приєднання шланга до балона і пальника повинно проводитись спеціальними стяжками (інвентарними хомутами).

4.6 Технологія зварювання поліетиленових труб в розтруб

Одним з основних технологічних процесів, що багато в чому визначає експлуатаційну надійність поліетиленових газопроводів і темпи їх будівництва, є зварювання. Для з'єднання труб І деталей з поліетилену низького тиску застосовують контактне теплове зварювання у стик.

Теплове зварювання термопластів виконується, як відомо, за рахунок дифузії молекул нагрітого полімеру до його в'язкотекучого стану в контактованих поверхнях. Ділянка в' язкотекучого стану полімеру - інтервал температур, що знаходяться між температурою виникнення течії і температурою розпаду полімеру. У такому інтервалі температур і здійснюється нагрівання труб при тепловому зварюванні. У різних полімерів цей інтервал різний. Якщо він дуже великий, то процес зварювання ускладнюється за рахунок тимчасової жорсткості режиму, а це. істотно, може впливати на якість зварювання.

У в'язкотекучому стані молекули поліетилену мають досить високу швидкість переміщення одна відносно одної. Чим більша рухомість молекул (менша в'язкість розплаву), тим більше за один і той же час молекули полімеру можуть проникнути в пограничні зони зварювальних поверхонь, тим міцніше буде з'єднання. Невдало вибрані теплотехнічні параметри зварювання г однією ч причин отримання стикових з'єднань з низькими показниками міцності. Щоб уникнути цього, слід точно знати ті температурні інтервали, при яких відбуваються фазові перетворення в процесі нагрівання і плавлення полімеру.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5