Газифікація с. Комиші Сумської області природним газом двохступеневою системою поліетиленовими газопроводами з розробкою газифікації житлового будинку та технології будівництва поліетиленовими газопроводами з висвітленням технології зварювання поліетилено
Результати випробувань пробних стиків оформляють актом або висновком і додають до виконавчої документації на газопровід.
Технологічна підготовка виробництва повинна забезпечувати наявність повного комплекту технічної і технологічної документації та технологічного оснащення. Повинні також дотримуватись вимоги до виконання зварювальних робіт - освітленість робочого місця, відсутність атмосферних опадів, необхідна температура навколишнього середовища.
Особливості будівництва газопроводу з поліетиленових труб регламентуються згідно з прийнятими вимогами. Зварювальні роботи допускається виконувати при температурі повітря від -15 до +30° С (при терморезисторному зварюванні від -10 до +45 °С). У більш широкому інтервалі температур зварювальні роботи слід виконувати в спеціальних приміщеннях. На кожне зварне з'єднання зварник повинен поставити номер стику та клеймо, які наносяться на гарячий розплав через 20-30 секунд після осадки.
Технологічний контроль (температура зварювання, тривалість нагріву і охолодження під тиском, тиск при нагріві і охолодженні зварного стику, тривалість технологічної паузи) здійснюються в стовідсотковому об'ємі по кожному зварному стику. Зварні з'єднання поліетиленових труб необхідно перевіряти зовнішнім оглядом і піддавати механічним випробуванням. Перевірці зовнішнім оглядом підлягають 100% з'єднань, механічним випробуванням - 1% з'єднань, але не менше 5 стиків із загальної кількості виконаних одним зварювальником на одному об'єкті. Контрольні стики слід вирізати в період виробництва робіт з метою виключення вварювання «котушок».
Безпосередньо після закінчення зварювання кожен стик підлягає візуальному контролю, який виконується після звільнення труб із затискачів центратору. Дефектні зварні стики бракуються і вирізаються, після чого виконується виявлення та усунення причин виникнення браку (протокол механічних випробувань).
У процесі виконання зварювальних робіт на кожні 100 стиків необхідно виконувати руйнуючі випробування одного контрольного стику, який слід вирізати безпосередньо з трубопроводу. У випадку незадовільних результатів випробувань виконується повторна перевірка подвоєної кількості контрольних стиків. При незадовільних результатах контрольних випробувань хоча б одного з додаткових контрольних стиків зварювання припиняється, всі зварні стики даного зварника бракуються і вирізаються, при цьому виконують виявлення і усунення причин браку. Якщо причиною браку виявляється низька кваліфікація зварника, то його звільняють від роботи.
5.3 Технологія будівництва поліетиленовими газопроводами з висвітленням технології зварювання поліетиленових труб в розтруб
Для з'єднання труб І деталей з поліетилену низького тиску застосовують контактне теплове зварювання у стик.
Теплове зварювання термопластів виконується, як відомо, за рахунок дифузії молекул нагрітого полімеру до його в'язкотекучого стану в контактованих поверхнях. Ділянка в' язкотекучого стану полімеру - інтервал температур, що знаходяться між температурою виникнення течії і температурою розпаду полімеру. У такому інтервалі температур і здійснюється нагрівання труб при тепловому зварюванні. У різних полімерів цей інтервал різний. Якщо він дуже великий, то процес зварювання ускладнюється за рахунок тимчасової жорсткості режиму, а це. істотно, може впливати на якість зварювання.
У в'язкотекучому стані молекули поліетилену мають досить високу швидкість переміщення одна відносно одної. Чим більша рухомість молекул (менша в'язкість розплаву), тим більше за один і той же час молекули полімеру можуть проникнути в пограничні зони зварювальних поверхонь, тим міцніше буде з'єднання. Невдало вибрані теплотехнічні параметри зварювання г однією ч причин отримання стикових з'єднань з низькими показниками міцності. Щоб уникнути цього, слід точно знати ті температурні інтервали, при яких відбуваються фазові перетворення в процесі нагрівання і плавлення полімеру.
Коротко вимоги такі: зварювання труб при високих температурах повітря необхідно вести в жорстких режимах (тобто після 2-3-хвилинної витримки стик швидко охолоджують); при зварюванні в зимовий період при температурі від -5 до -15 °С стик охолоджується за рахунок навколишнього повітря, тобто повільно. Ідеальною буде вважатись така якість стику, яка Ідентична якості матеріалу труб.
Технологічний процес зварювання включає такі етапи:
- підготовка труб до зварювання (збір і встановлення труб у зварювальній установці);
- механічна обробка торців (обробка зварюваних кромок):
- перевірка точності співпадання торців;
- приведення труб до контакту з нагрівальним інструментом і нагрів торців (оплавлення);
- видалення деталей інструменту і виведення інструменту із зони зварювання (технологічна пауза);
- стискання труб однієї з іншою (осадка стику) з охолодженням стику під тиском.
Оплавлення зварюваних горців здійснюється плоским нагрівальним інструментом, що являє собою алюмінієвий диск, кільце або плиту. Температура поверхні інструменту - 21О-230 °С. При оплавленні торці труб притискують до інструменту) з певним зусиллям. На початку процесу оплавлення створюють підвищений тиск (до 0,1-0,25 МІІа) для забезпечення повного контакту торців з нагрівачем. Потім тиск зменшують (до 0,02-0,03 МПа) і продовжують нагрів протягом певного часу, який залежить від товщини стінки груби.
Тривалість технологічної паузи (час між закінченням оплавлення торців і початком осадки стику) не повинен перевищувати 3-7 с.
Осадку стику виконують при наданому тискові, який складає 0,15-0,25
МПа, тривалість збільшення тиску осадки 3-8 с. Зварені труби повинні залишатись закріпленими в затискачах центратора зварювальної установки до тих пір, доки температура стику не знизиться до 50-60 °С.
Зварювання поліетиленових труб з маркуванням «ГАЗ» і з'єднувальних деталей до них допускається при температурі від -5 до +30 °С. При температурі нижче -15 °С зварювання виконують у спеціальних укриттях. Місце зварювання необхідно захищати від вітру: атмосферних опадів, сонячного проміння, пилу та піску.
№
п/п
|
Порядок зварювання з'єднань
|
Примітка
|
|
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
|
Провести зовнішній огляд труб
Закріпити кінець труби і з'єднувальну деталь в
центраторі (для труб >? 40 мм.)
Зняти зовнішню фаску з торців труби пад кутом 45?С.
Заміряти довжину розтруба і нанести її на кінець труби, зробити відмітку.
Провести легке шабрування кінця труби на довжину розтруба +30 мм на глибину не більше 0,1 мм.
Провести знежирення внутрішньої поверхні розтруба
Нагріти зварювальний інструмент до робочої температури
Перевірити температуру на робочій поверхні (дорна і гільзи)
Ввести кінець труби в гільзу нагрівального інструменту і надягнути з'єднувальну деталь на дорн, провести відповідний нагрів до появи первинного грату 1-1,5 мм
Зняти трубу і деталі з нагрівального інструменту.
Ввести кінець труби в розтруб деталі, до мітки на трубі.
Охолодити зварене з'єднання.
- перший етап - витримати на протязі 30 сек під осьовим зусиллям.
- другий етап - охолодження у фіксованомі стані.
Підігріти клеймо зварника на нагрівальному елементі і на поверхні з'єднувальної деталі виплавити або водостійкою фарбою нанести клеймо зварника на відстані 20 мм від торця розтруба, поблизу грата нанести водостійкою фарбою порядковий номер з'єднання.
|
По нормах вхідного контролю
h=1/3 товщини стінки
Уайт спірітом
t =255?С
термометр ТТ-ЦО16
Технологічна пауза
Валик ?<63 2-3 мм.
?> 63 3-4 мм.
Режим зварювання
|
|
|
4.1 Організація експлуатації систем газопостачання
На всіх підприємствах, які використовують газ, повинен забезпечуватися комплекс заходів по безпечній експлуатації газового господарства згідно до вимог «Правил безпеки в системах газопостачання України».
Забезпечення безпечної експлуатації газового господарства покладається на перших керівників підприємств, які організовують і періодично проводять відомчий контроль за станом газового господарства і виконанням правил, норм і інструкцій газового обладнання.
На всіх підприємствах з числа ІТП, наказом, призначаються працівники на яких накладається персональна відповідальність за забезпечення безпечних умов експлуатації газового господарства.
Керівні інженерно-механічні працівники пов'язані з експлуатацією газового господарства повинні здавати екзамен на знання «Правил безпеки в газовому господарстві» один раз в три роки. Перевірка ІТП проводиться комісією за участю газотехнічного інспектора.
Робітники, пов'язані з обслуговуванням і ремонтом газового господарства, повинні бути навчені безпечним методом роботи в газовому господарстві і проходити перевірку знань в комісіях з участю газо технічного інспектора.
Кожне газифіковане підприємство повинно мати комплект виконавчо-технічної документації. Порядок її збереження визначається першим керівником і оформляється наказом.
Інженерно-технічні працівники і робітники, які зв'язані з будівництвом і експлуатацією об'єктів газового господарства повинні мати посадові інструкції, в яких визначені їх конкретні обов'язки.
Підприємство повинно мати, складені відповідно до місцевих умов з вимогами правил безпеки і затверджені керівником підприємства, інструкції по експлуатації, а також схеми газопроводів. Інструкції вивішуються на робочих місцях. В цехах повинні бути вивішені застерігаючи надписи і плакати по безпечному користуванню газом.
На підприємстві повинні бути розроблені і затверджені керівником плани попередження і ліквідації аварій, повинна бути забезпечена система виклику персоналу для проведення аварійних робіт.
Інструкції по експлуатації газового господарства і плани попередження аварій повинні переглядатися не рідше одного разу в два роки.
Газові мережі і газове обладнання підприємств повинні проходити технічне обслуговування і ремонт. Відповідальність за виконання графіку технічного обслуговування несе головний інженер. По всіх проведених роботах та технічному обслуговуванню повинна складатися документація.
Підприємство повинно бути оснащене інструментами, обладнанням і матеріалами, а також засобами захисту робітників, необхідних для виконання ремонтних і аварійних робіт. Технічне обслуговування газопроводів і газового обладнання на підприємствах повинно проводитися силами і засобами самого підприємства.
Для забезпечення нагляду за технічним станом газового господарства і проведення його ремонту на підприємствах створюється газова служба. Доцільність створення спеціальних газових служб в кожному випадку вирішується керівником підприємства. Посадові особи винні в порушенні правил безпеки несуть персональну відповідальність, незалежно від того чи призвело це порушення до аварії, чи нещасного випадку, чи ні. В залежності від характеру порушення їх наслідків, всі посадові особи несуть відповідальність в адміністративному чи кримінальному порядку.
Експлуатацію газового господарства м. Охтирки здійснює Охтирське управління експлуатації газового господарства, яке обслуговує житлові будинки, дрібних комунально-побутових споживачів, виконують ремонтні роботи на газопроводах та газовому обладнанні, контролює якість будівництва газопроводів, виконує роботи по попередженню і ліквідації аварій, пропагує безпечні методи використання газу.
Для виконання цих функцій в ньому створені наступні підрозділи:
- аварійно-диспетчерська служба, завдання якої - це управління режимом роботи системи газопостачання, виконання робіт по локалізації аварій на об'єктах;
- служба підземних мереж, основна функція якої забезпечення безперебійної подачі газу споживачам;
- служба внутрішньо будинкового газового обладнання, основна задача це організація робіт по безперебійному постачанню газу житловим будинкам;
- служба зрідженого газу, основне завдання якої безперебійне постачання зрідженого газу промисловим та побутовим споживачам.
4.2 Енергоресурсозбереження при експлуатації газового обладнання
З метою зниження витрат паливно-енергетичних ресурсів в відповідності до законодавства України, Державний комітет України у справах містобудування і архітектури розробив ряд заходів по економічному їх використанню і зобов'язав місцеві органи архітектури та містобудування їх суворо дотримуватися, а саме:
- затвердив нові нормативи, коефіцієнти теплопередачі огороджуючи конструкцій житлових і громадських будівель та споруд;
- затвердив контрольні показники питомих витрат теплоти на опалення житлових будинків;
- зобов'язав проектні і будівельні організації забезпечити проектування і введення в дію об'єктів нового будівництва та реконструкції житлових будинків, споруд соціально-комунального і виробничого призначення з обов'язковим оснащенням, засобами обліку і приладами регулювання систем - вода, теплота газопостачання
Для забезпечення належного контролю за дотриманням вимог енергозберігаючих технологій, експертиз і державного архітектурного та будівельного контролю підлягають проекти будівництва, реконструкції будинків, споруд незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності.
Державним приймальним комісіям заборонено приймати в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, які не відповідають вимогам енергозбереження.
Для досягнення економії газового палива при експлуатації газового обладнання необхідно виконувати такі заходи:
- зменшити теплопередачу огороджуючи конструкцій. Для цього збільшують товщину зовнішніх стін, виконують трійне остеклення вікон, установлення перекриття та стін житлових будинків;
- обов'язкове встановлення лічильників газу, регулювання систем теплопостачання;
- поширити використання тепла відведених продуктів згорання, шляхом встановлення в димових каналах та димоходах пристосувань для нагріву води за рахунок тепла продуктів згорання;
- для підвищення коефіцієнту корисної дії опалювальних котлів на димоходах встановлюють регулюючі засувки, а в топковому просторі встановлюють роз сікачі полум'я над пальниками.
При проведенні пусконалагоджувальних робіт опалювальних пристроїв особливу увагу потрібно звертати на процес спалювання газу, на відповідність співвідношення подачі газу та повітря на пальники. Постійно слідкувати за станом опалювальних пристроїв, своєчасно очищати їх від сажі. Дотримання цих вимог та проведення перелічених заходів дозволить значно зменшити витрати газу.
4.3 Питання отримання біогазу
Один із способів економії природних та зріджених газів є отримання в господарстві біогазу. Біогаз отримується при анаеробному (без доступу повітря) переброжувані біологічної маси (навозу, відходів сільськогосподарського виробництва, покидьків.)
Газ, що утворюється в результаті бродіння містить 50-80% метану, 20-50% двооксиду вуглецю, і менш ніж 1% сірководню та сліди аміаку. Ефективність зброджування біологічної маси залежить від герметичності резервуарів, концентрації поживних речовин, а також температурного режиму його тривалості. Зброджування навозу можливе при температурі 5-80 С, але найбільш вдало проходе при температурі 30-35о С і 50-60о С. Тривалість зброджування навозу залежить від субстрату біомаси. Для навозу великої рогатої худоби та курячого посліду тривалість зброджування складає 20 діб, а навозу свиней -10 діб.
За добу із однієї тварини можна отримати слідуючи кількість біогазу: велика рогата худоба (жива вага 500 кг) - 1,5 м 3, свині (жива вага 80-100 кг) -0,2 м3, кури, кролики -0,015м3.
Субстратом для анаеробної ферментації є не тільки відходи тваринництва. Для отримання біогазу можуть бути використанні залишки сільськогосподарських рослин (силос, солома), а також комиш, відходи льону, коноплі, водорості, що отримують при скошені та очищення каналів та мул. З одного кілограму мулу можна отримати до 700 літрів біогазу. В середньому 1 м3 біогазу може дати 21-29МДж енергії. Біогаз в основному використовують як правило на опалення та отримання гарячої води, для приготування їжі та отримання електроенергії.
З 1 м 3 біогазу з допомогою приводного газовим двигуном внутрішнього згорання електричного генератора можна отримати 1.6 кВт електроенергії
Біогаз можна спалювати як паливо в пальниках отоплюючи приладів, газових плит, водонагрівальних приладів. Також можна перевести дизельний двигун на газ. При цьому потужність двигуна буде знижена з дизельного палива на зріджений газ на 20%, а зрідженого на біогаз - на 10%. Витрата біогазу в середньому складає 0.65 м3 (кВтгод). Тиск газу перед двигуном повинен бути не менше 0,4 кПа.
В тваринництві для підігріву води споживання біогазу на одну тварину складає: корови-21-30 м3; свині-1,4-4,9 м3.
Біогазові установки в залежності від особливостей технологічної схеми бувають трьох типів: безперервної дії, періодичного та акумулятивного зброджування.
При безперервній схемі свіжий субстрат завантажується в камеру зброджування, безперервно або через деякі проміжки часу (від 2 до 10 разів на добу), виділяє ту ж саму кількість зароджуваної маси. Ця система дозволяє отримувати максимальну кількість біогазу, але потрібно більше матеріальних затрат.
При періодичній схемі маються дві камери зброджування, які завантажуються по черзі. В даному випадку корисний об'єм камер використовується менше ефективно, чим при безперервній схемі. Крім цього потрібні значні запаси навозу або іншого субстрату для їх наповнення.
При акумулятивній схемі сховище для навозу слугує одночасно камерою зброджування і сховищем переброженого навозу та його вивантаження.
Біогазові установки складаються із слідуючи елементів:
- камери зброджування (реактора, метанетки);
- пристрою для нагрівання субстрату;
- пристрою для перемішування субстрату;
- газгольдера та ємності для шламу.
Метанетки виконують наземними напівзаглибленими і заглибленими в ґрунт.
В жарких та теплих районах встановлюють наземні метанетки, пофарбовані в чорний колір для використання сонячної радіації, в холодних районах віддають перевагу заглибленим метанеткам для зберігання теплоти.
Камери для зброджування виготовляють різної геометричної форми, але найдоцільнішою є циліндр. Метанетки виготовляють з металу, поліетилену або залізобетону.
Для дотримання необхідної температури для зброджування використовують пристрої для підігріву субстрату. Підігрів рідкого субстрату виконується перед завантаженням або в камері зброджування. В залежності від ступеня ізоляції камер і трубопроводів в теплоті може досягнути 30% енергії, яку виділяє біогазова установка. Пристрої для нагрівання як правило з'єднують з перемішуючими пристроями.
Для перемішування субстрату використовують механічні, гідравлічні та газові пристрої.
Газгольдери призначені для збору і зберігання біогазу.
Компоненти, які входять до складу біогазу (двооксид вуглецю та сірководню) визивають корозію обладнання. Одним із найбільш розповсюджених і простих методів очищення від домішок є «мокрий метод». Найбільш прості газгольдери з'єднуються з метанетками.
Газгольдери високого тиску (0,8 - 1 МПа) мають сферичну форму. В мокрих
газгольдерах тиск газу невисокий (менш 5 кПа). Крім того газгольдери можуть бути суміщенні з реактором.
Схема біогазової установки для ферми на 400 голів великої рогатої худоби, розроблена в нашій країні, зображена на 4 листі графічної частини. Технологічний процес проточний з циклічним виповненням операцій. Навоз із тваринницької ферми попередньо виділяється від сторонніх домішок. Для цього є пристрій для виділення від сторонніх домішок продуктивністю 100 м3. Із приймача 1 насосом марки НЖ Н-200 початкова маса подається в ємкість 53 м3, де проходе попередній нагрів субстрату до 35 Со. Теплоносієм слугує гаряча вода або пар, отриманий в котлі, працюючим на біогазові. Із ємкості 1 субстрат перекачується в метанетку 4 ємкістю 1000 м3, де проходе анаеробне зброджування навозу. Температуру підтримує теплообмінник 8. Із метанетки 4 біогаз потрапляє до газгольдера 5.
Період зброджування 20-22 доби, добовий вихід біогазу 710 м3. Із цієї кількості 415 м3 йде на особисті потреби, а на продаж - 245 м3.
6. Економічна частина
6.1 Розрахунок кошторисної вартості об'єкту газифікації
Паспорт проекту по газопостачанню
· Характеристика системи:
ь тип системи:
v середній, низький тиск - змішана;
ь параметри проекту:
v ГРП-1 -1 шт.;
ь тип прокладки газових мереж - підземний
ь розрахункові рівні споживання газу по категоріям споживачів:
v житлово-комунальне споживання населенням - 400 тис. м3/рік;
v комунально-побутові споживачі - 80 тис. м3/рік;
v промислові і сільськогосподарські споживачі - 2850 тис. м3/рік;
v теплопостачання - 1900 тис. м3/рік.
Загальний об'єм споживання газу (Qріч) = 5230 тис. м3/рік.
Загальна довжина газопроводу - 5730 м
· Техніко-економічні показники:
ь потужність системи - подача газу за рік при оптимальному використанні основних фондів (мереж і устаткування) повинна встановлюватись по брутто-споживанню, тобто враховуючи втрати газу і його витрати на власні потреби.
Потужність системи Qпод, тис. м3/рік, визначаю згідно формули
Qпод = Qбрутто = (Qріч • 0,8%)+Qріч = Qріч • 1,008, (6.1)
де Qріч-загальний об'єм споживання газу, тис м3/рік.
Qпод = 5230 • 1,008 = 5271,8 тис. м3/рік
Коефіцієнт використання потужності газопроводу Кп, визначаю згідно формули
, (6.2)
де Qпод - потужність системи, тис. м3/рік;
Qріч - загальний об'єм споживання газу, тис. м3/рік.
Питомі капітальні вкладення Кпит, грн., визначаю згідно формули
, (6.3)
де Кзаг - базисна кошторисна вартість газопроводу (БКВ), тис. грн.;
Qріч - загальний об'єм споживання газу, тис. м3/рік.
грн.
В суму капітальних витрат входять всі витрати по улаштуванню систем газопостачання, до складу яких входять будівельні роботи, безпосередньо пов'язані з будівництвом газопроводу (земляні, монтажні, випробування, тощо). Сума капітальних витрат визначається на основі кошторисів по укрупненим показникам кошторисної вартості (УПСС) або по збірникам ресурсних елементних кошторисних норм (РЕКН).
Територіальний район виробництва робіт приймається відповідно з населеним пунктом, де буде зводитися запроектований об'єкт.
Складання кошторисної документації починають з розробки локальних кошторисів на окремі види робіт і витрати по кожному об'єкту будівництва, а потім складають кошторис, в якому визначається кошторисна вартість будівництва об'єктів, які входять до складу системи газопостачання.
В об'єктному кошторисі розраховують кошторисну вартість загальнобудівельних і спеціальних будівельних та монтажних робіт, технологічного обладнання, його монтаж і наладку, пристосування.
Базисна кошторисна вартість будівництва газопроводу визначається по зведеному кошторисному розрахунку до проекту і являється незмінним документом, у відповідності з яким здійснюється фінансування будівництва.
6.1.1 Складання локального кошторису
Локальний кошторис на підземні газопроводи
Основа: креслення №1. Базисна кошторисна вартість 546,02 тис. грн.
Складено в цінах 01.01.2007 р.
№ п/п
|
Шифр норм
|
Назва робіт і витрат
|
Кількість, м.
|
Кошторисна вартість, тис. грн.
|
|
|
|
|
|
За одиницю
|
На весь об'єм
|
|
1
|
УРБН
|
Мережа низького тиску
|
|
|
|
Прокладання газопроводу в сухих ґрунтах
|
|
|
|
O315?17,9
|
50
|
342,35
|
17,12
|
|
|
|
O280?15,9
|
50
|
270,6
|
13,53
|
|
|
|
O225?12,8
|
420
|
175,28
|
73,62
|
|
|
|
O200?11,4
|
450
|
138,99
|
62,55
|
|
|
|
O180?10,3
|
140
|
112,14
|
15,7
|
|
|
|
O160?9,1
|
740
|
89,18
|
66,0
|
|
|
|
O125?7,1
|
900
|
54,53
|
49,1
|
|
|
|
O90?5,2
|
150
|
28,7
|
4,3
|
|
|
|
O75?4,3
|
100
|
19,89
|
1,99
|
|
|
|
O63?3,6
|
270
|
13,98
|
3,77
|
|
|
|
O50?2,9
|
160
|
8,94
|
1,43
|
|
|
|
Мережа середнього тиску
|
|
|
|
Прокладання газопроводу в сухих ґрунтах
|
|
|
|
O110?10,0
|
290
|
64,37
|
18,67
|
|
|
|
O90?8,2
|
350
|
43,46
|
15,2
|
|
|
|
O75?6,8
|
50
|
29,93
|
1,5
|
|
|
|
O63?5,8
|
100
|
21,53
|
2,15
|
|
|
|
O50?4,6
|
1510
|
13,59
|
20,25
|
|
2
|
ДБН Д.1.1-1-2000
|
Всього прямі затрати по мережах середнього тисків
|
367,15
|
|
3
|
ДБН Д.1.1-1-2000
|
Накладні витрати
|
52,87
|
|
4
|
|
Планові накопичення
|
126
|
|
5
|
|
Всього вартість загально будівельних і монтажних робіт
|
546,02
|
|
|
6.2 Техніко-економічні показники газифікації
6.2.1 Розрахунок експлуатаційних витрат
Річні експлуатаційні витрати системи газопостачання складаються з витрат:
· на матеріали (купівля газу);
· на заробітну плату з відрахуванням на соціальні заходи;
· на амортизацію;
· на поточний ремонт та інші витрати.
Загальну суму собівартості реалізації газу Со, тис. грн., визначаю згідно формули
Со = Зк.г. + За + Зп.р. + Зо.п. + Зінші, (6.4)
де Зк.г. - витрати на купівлю газу, тис. грн.;
Зо.п. - витрати на оплату праці, тис. грн.;
За - витрати на амортизацію, тис. грн.;
Зп.р - витрати на технічне обслуговування і поточний ремонт, тис. грн.;
Зінші - інші витрати, тис. грн.
а) витрати на купівлю газу Зк.г., тис. грн., визначаю згідно формули
Зк.г. = Qбрутто • Ц1000 м3, (6.5)
де Qбрутто - об'єм подачі газу споживачам з урахуванням витрат газу;
Ц1000 м3 - ціна купівлі 1000 м3 газу - 982 грн.
Зк.г. = 5271,8 • 982 = 5176,9 тис. грн.
б) витрати на оплату праці Зо.п., тис. грн., визначаю згідно формули
Зо.п. = Зср. • Чзаг • Квідр • n, (6.6)
де Зо.п. - витрати на оплату праці, тис. грн.;
Зср. - середньомісячна заробітна плата одного працюючого.;
Чзаг - загальна чисельність виробничого персоналу, чол.;
Квідр - коефіцієнт відрахувань на соціальні потреби;
n - кількість місяців за рік - 12.
Загальна чисельність виробничого персоналу становить
Чзаг = Чауп + Чвироб.персонал., (6.7)
Чисельність адміністративного персоналу по нормативній трудоємкості обслуговування квартир, мереж газопроводів і подачі 1 млн. м3 газу в рік.
Трудоємкість обслуговування 1 квартири Тр кв, у.о., дорівнює 1 умовній одиниці (у.о.), визначаю згідно формули
Тр кв = Ккв • 1, (6.8)
де Ккв - кількість квартир, шт.
Тр кв =345 • 1 = 345 у.о.
Трудоємкість обслуговування 1 км мережі газопроводу Тр км, у.о., дорівнює 10 умовних одиниць (у.о.), визначаю згідно формули
Тр км = Lкм • 10, (6.9)
де Lкм - довжина газопроводу, км.
Тр км =5,73 • 10 = 57,3 у.о.
Трудоємкість обслуговування подачі 1 млн. м3 газу в рік Тр 1 млн. м3, у.о., дорівнює 2 умовним одиницям (у.о.), визначаю згідно формули
Тр 1 млн. м3 = Qбрутто млн. м3 • 2, (6.10)
де Qбрутто млн. м3 - потужність системи, тис. м3/рік.
Тр 1 млн. м3 = 5,23 • 2 = 10,46 у.о.
Чисельність адміністративного персоналу Чадп, чол., знаходжу по формулі
, (6.11)
де - чисельність адміністративного персоналу в залежності від суми трудоємкості, в умовних одиницях.
чол.
Т = 412,76 ум. од.
Чисельність виробничого персоналу по основним службам сільського газового господарства визначається на основі нормативів чисельності чоловік, виходячи з кількості газифікованих квартир, протяжності газопроводів.
Чисельність служби будинкових мереж Чб.м., чол., визначаю згідно формули
Чб.м. = Ккв.• 0,00035, (6.12)
де Ккв-загальна кількість квартир, шт.
Чб.м. = 345 • 0,00035 = 0,12 чол.
Чисельність служби по експлуатації підземних газопроводів Чв.м., чол., визначаю згідно формули
Чв.м. = Lкм • 0,3, (6.13)
Чв.м. = 5,73 • 0,3 = 1,72 чол.
Чисельність аварійно-диспетчерської служби Чадс, чол., визначаю згідно формули
Чадс = 0,0005 • Тр, (6.14)
де Тр - загальна трудоємкість в умовних одиницях.
Чадс = 0,0005 • 412,76 = 0,2 чол.
Чисельність ремонтної служби Чр.с, чол., визначаю згідно формули
Чр.с = 0,0007 • Тр, (6.15)
де Тр - загальна трудоємкість в умовних одиницях.
Чр.с = 0,0007 • 412,76 =0,3 чол.
Загальна чисельність виробничого персоналу Чзаг, чол., визначаю згідно формули
Чзаг = Чадп + Чб.м. + Чв.м. + Чадс + Чр.с, (6.16)
де ЧАДП - чисельність адміністративного персоналу, чол.;
Чб.м. - чисельність служби будинкових мереж, чол.;
Чв.м. - чисельність служби по експлуатації підземних газопроводів, чол.;
ЧАДС - чисельність аварійно-диспетчерської служби, чол.;
Чр.с - чисельність ремонтної служби, чол.
Чзаг = 0,54+0,12+1,72+0,2+0,3 = 2,88 ? 3 чол.
Виплати на оплату праці Зоп, тис. грн., визначаю згідно формули
Зоп = 792 • Чзаг • 1,36 • 12, (6.17)
де Чзаг - загальна чисельність виробничого персоналу, чол.
Зоп = 792 • 3 • 1,36 • 12 = 38,78 тис. грн.
в) витрати на амортизацію За, тис. грн., визначаю згідно формули
, (6.18)
де На - норма амортизації - 5%;
К - сума капітальних вкладень, яка дорівнює базисній кошторисній вартості будівництва газопроводу, тис. грн.
тис. грн.
г) витрати на технічне обслуговування і поточний ремонт Зп.р., тис. грн., визначаю згідно формули
Зп.р. = 40% • За, (6.19)
де За - витрати на амортизацію, тис. грн.
Зп.р. = 0,4 • 29,34 = 11,74 тис. грн.
д) інші витрати Зінші, тис. грн., визначаю згідно формули
Зінші = 10% • (За + Зоп), (6.20)
де За - витрати на амортизацію, тис. грн.
Зоп - виплати на оплату праці, тис. грн.
Зінші = 0,1 • (29,34+38,78) = 6,8 тис. грн.
Тоді загальна сума собівартості реалізації газу Со, тис. грн., дорівнює
Со = 5176,9 + 29,34 + 38,78 + 11,74 + 6,8 = 5263,56 тис. грн.
Собівартість реалізації 1000 м3 газу С1000 м3, грн./1000 м3, визначаю згідно формули
, (6.21)
де Со - загальна собівартість реалізації газу, тис. грн;
Qнетто - об'єм реалізованого газу споживачам, тис. м3/рік.
грн./1000 м3
Тариф реалізації споживачам Трг, грн./1000 м3, представляє собою ціну реалізації газу для даного газового господарства (підприємства), визначаю згідно формули
Трг = 1,2 •Цпідпр, (6.22)
де Цпідпр - ціна реалізації газу для підприємства, грн./1000 м3.
Ціну реалізації газу для підприємства Цпідпр, грн./1000 м3, визначаю згідно формули
Цпідпр = С1000 м3 •(1+) = С1000 м3 •(1+) = С1000 м3 • 1,1, (6.23)
де С1000 м3 - собівартість реалізації 1000 м3 газу, грн./1000 м3
Цпідпр =1006,4 • 1,1 = 11107,04 грн./1000 м3
Визначаю тариф реалізації споживачам
Трг= 1,2 • 1107,04 = 1328,5 грн./1000 м3
6.2.2 Розрахунок прибутку і рентабельності
Балансовий прибуток Пб, тис. грн., визначаю згідно формули
Пб = Д - Со, (6.24)
де Д - сума доходу від реалізації газу, тис. грн.;
Со - загальна собівартість реалізації газу, тис. грн.
Суму доходу Д, тис. грн., визначаю згідно формули
Д = Qнетто реаліз. газу • Трг (6.25)
Д = 5230 • 1328,5 = 6948,1 тис. грн.
Визначаю балансовий прибуток, тис. грн.
Пб = 6948,1 - 5263,56 = 1684,54 тис. грн.
Визначаю чистий прибуток Пч, тис. грн., згідно формули
Пч = Пб - Нп, (6.26)
де Пб - балансовий прибуток, тис. грн.;
Нп - обов'язкові державні платежі (Нп = 0,85*Пб), тис. грн.
Пч = 1684,54 • 0,15 = 252,7 тис. грн.
Визначаю рівень рентабельності Рр, %:
- по балансовому прибутку згідно формули
, (6.27)
де Пб - балансовий прибуток, тис. грн;
Со - загальна собівартість реалізації газу, тис. грн.
а) балансовий
- по чистому прибутку згідно формули
де Пч-чистий прибуток, тисгрн;
б) чистий
6.2.3 Розрахунок терміну окупності капітальних вкладень
Токуп = , (6.28)
Токуп = = 3,66 роки
де К - капітальні вкладення в спорудження системи газопостачання, тис. грн.;
Пч - чистий прибуток, тис. грн.
Таблиця 5.1 - Основні техніко-економічні показники
№ п/п
|
Назва показників
|
Одиниця виміру
|
Формула
|
Кількість
|
|
1
|
Річний об'єм подачі газу в мережу
|
тис. м3
|
Qбрутто
|
5271,8
|
|
2
|
Річний об'єм реалізації газу
|
тис. м3
|
Qріч
|
5230
|
|
3
|
Капітальні вкладення в спорудження системи газопостачання
|
тис. грн.
|
БКВ
|
925,8
|
|
4
|
Питомі капітальні вкладення
|
грн./1000м3
|
Кпит
|
170
|
|
5
|
Загальна собівартість реалізації газу
|
тис. грн.
|
С0
|
5263,56
|
|
6
|
Собівартість реалізації 1000 м3 газу
|
грн.
|
С1000
|
1006,4
|
|
7
|
Сума доходу
|
грн.
|
Дпрг
|
6948,1
|
|
8
|
Прибуток:
- балансовий
- чистий
|
тис. грн.
|
Пбаланс
Пчп
|
1684,54
252,7
|
|
9
|
Рівень рентабельності:
- по балансовому
прибутку
- по чистому
прибутку
|
%
|
Ррб
Рчп
|
32
4,8
|
|
10
|
Відпускна ціна 1000м3 газу
|
грн.
|
ЦП
|
1107,04
|
|
11
|
Середній тариф реалізації
1000м3 газу споживачам
|
тис. грн.
|
Трг
|
1328,5
|
|
12
|
Термін окупності капітальних вкладень
|
роки
|
Токуп
|
3,66
|
|
|
7. Охорона праці
7.1 Загальні положення
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці і її професійної діяльності.
Основним пріоритетним напрямком державної політики в галузі «Охорони праці» є пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності.
Закон України «Про охорону праці» в редакції від 21 листопада 2002 р. Розповсюджується на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і видів діяльності та визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідальних державних органів відносини між власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом і представником з питань безпек, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Закон «Про охорону праці» задекларував основні принципи державної політики в галузі охорони праці. На перше місце виведено принцип пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства а також повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці.
Під час виконання будівельних робіт виділяють ділянки неприйнятні з точки зору охорони праці і томі вони повинні додатково вивчатися з метою розробки заходів по покращенню умов і безпеки праці. Питання, що підлягають розробці, поділяються на дві групи: технологічні і загально-будівельні.
Загально будівельні - це вибір системи освітлення будівельного майданчика, позначення і огорожа зон, раціональне розміщення складів і інших допоміжних і побутових приміщень.
Технологічні - це раціональний вибір (розробка) рішень по безпечному виконанню робіт, розробка пристроїв і пристосувань для проведення необхідних робіт, забезпечення безпечної експлуатації пристроїв і пристосувань що використовуються.
Під час виконання монтажних робіт в житловому будинку можуть мати місце такі небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
- наявність в робочій зоні небезпечних речовин;
- падіння з висоти;
- ураження електричним струмом;
- пожежа;
- вибух.
7.2 Вимоги охорони праці при зварюванні поліетиленових труб
При роботі з пластмасовими трубами, розчинниками, клеями виділяються шкідливі пари та гази. При згорянні пластмасових матеріалів виділяються токсичні речовини, які впливають на нервову систему, слизові оболонки та органи дихання. При трубозаготівельних і зварювальних роботах можливі опіки нагрітими трубами та інструментом, гліцерином, що розбризкується. Тому, виконуючи роботи по монтажу, ремонту і експлуатації газопроводів з пластмасових труб, необхідно дотримуватись вимог техніки безпеки.
До монтажу і обслуговування газопроводів з пластмас допускаються особи не менше 18 років, які пройшли медичний огляд, спеціальне навчання, інструктаж з техніки безпеки, а також склали екзамени спеціальній комісії. Забороняється допускати до роботи осіб з хворобою верхніх дихальних шляхів. У виробничих приміщеннях повинен передбачатись систематичний контроль за вмістом у повітрі робочої зони токсичних і вибухонебезпечних газів та парів. Кожне робоче місце пов'язане з механічною і тепловою обробкою, а також зварюванням і склеюванням пластмасових труб та деталей, повинно бути добре освітлене і обладнане припливно-витяжною вентиляцією.
Працювати потрібно в спецодязі і рукавицях, а також користуватись захисними окулярами з простими скельцями. У випадку опіку необхідно місце травми промити 0,2%-ним розчином марганцевокислого калію і прикрити спеціальним бинтом.
Ручки електроінструментів та інструментів, що працюють з нагрівом, повинні бути виконані з електро - та термоізоляційного матеріалу і не повинні нагріватись вище температури 40 °С. Для нагрівального інструменту необхідно передбачити спеціальні підставки і футляри з захисними азбестовими покриттями. Переносні електрифіковані інструменти, що використовуються при роботі в приміщенні з підвищеною небезпечністю, а також поза приміщеннями, повинні бути розраховані на напругу не більше 36 В. У приміщеннях, де підвищена небезпека відсутня, допускається напруга 127 та 220 В з обов'язковим застосуванням діелектричних рукавиць, калош та килимків. Для отримання пониженої напруги забороняється використовувати автотрансформатори, дросельні котушки та реостати.
У місцях проведення робіт з поліетиленовими трубами, а також біля місць їх складування і зберігання забороняється розпалювати вогонь, виконувати електро- та газозварювальні роботи та зберігати речовини, які швидко загоряються. Ацетон, призначений для обезжирювання з'єднувальних поверхонь труб, повинен знаходитись в металевій посудині, ємкістю не більше 200 см3, яка повинна бути герметично закрита.
Не слід допускати розбризкування розчинників. Змочену розчинниками ганчірку після використання негайно видаляють з приміщення. Зберігати розчинники необхідно в спеціально відведених прохолодних вентильованих місцях. При отруєнні ацетоном людині необхідне свіже повітря, а в непритомному стані - вдихання нашатирного спирту.
Виконуючи трубозаготівельні роботи, необхідно враховувати пружні властивості пластмаси і надійно закріплювати труби в процесі механічної обробки. Перед розігріванням труб у гліцериновій ванні потрібно перевірити відсутність вологи на кінцях труб (інакше можливе виплескування гліцерину та опіка). Нагрів пластмасових труб для їх формування і зварювання виконувати відкритим полум'ям забороняється. Для запобігання виникненню пожежі на робочому місці не допускається накопичення стружки, ганчірок та інших відходів.
При зварювальних роботах не допускається нагрівати інструменти вище температур, передбачених технологією зварювання, оскільки, розкладаючись при нагріванні, пластмаси виділяють шкідливі гази. Зварювальні інструменти і пристосування необхідно зберігати від потрапляння на них різних масел. Використання захисних плівок на основі фторопласта, для запобігання налипання оплавленого матеріалу труб на робочі поверхні електронагрівальних інструментів, зобов'язує стежити за тим, щоб температура інструменту не перевищувала 250 °С, оскільки при більш високих температурах розкладається і виділяються високотоксичні гази.
Персонал, який працює з клеями, повинен забезпечуватись спецодягом, спецвзуттям, фартухами з прогумованої тканини, засобами захисту органів дихання, головними уборами, руки захищають гумовими рукавицями. Клейові речовини як і розчинники зберігають у посуді з герметично закритими кришками. Палити в приміщеннях, де знаходяться склянки з клеями та розчинниками і де виконують склеювання, забороняється, оскільки це може призвести до вибуху парів розчинника. Підігрівати клей і його розчинники забороняється. Для запобігання іскроутворенню розкриття тари з клеєм або розчинником повинно виконуватись пластмасовими, гумовими та дерев'яними шпателями. Пролитий клей засипають піском і збирають у спеціально відведене місце совком, виготовленим з матеріалів, які не спричиняють іскріння.
Ті працівники, які працюють з клеєм щомісячно, повинні проходити медичне обстеження і при знаходженні шкіряних захворювань тимчасово або постійно перейти на іншу ділянку роботи. По закінченню роботи, люди, що працюють з клеєм, повинні безпечними розчинниками і теплою водою з милом змити клей з рук і спецодягу, після чого прийняти гарячий душ.
При монтажі і випробуванні газопроводів робітники повинні користуватись справними і випробуваними засобами захисту і пристосуваннями. Якщо роботи виконуються нижче рівня землі, слід перевірити стійкість і надійність кріплення стінок і відкосів у траншеях. Знайдені обвали, а також порушення кріплень стінок траншей необхідно повністю усунути до початку робіт.
Випробування газопроводу проводять під керівництвом спеціально-виділеного інженерно-технічного робітника. Особи, які беруть участь у випробуванні, повинні бути попередньо проінструктовані. Під час випробування забороняється ходити по газопроводу, сідати на нього, притуляти перехідні містки, обстукувати труби, відривати їх від землі або відтягувати від стінок траншеї.
На час проведення пневматичних випробувань трубопроводів повинна встановлюватись охоронна зона. Мінімальна відстань в будь-якому напрямку від досліджуваного трубопроводу до меж зони при підземному прокладанні - 10 м. Межі зони помічають прапорцями. Спостереження за охоронною зоною здійснюють контрольні пости: для зовнішніх трубопроводів в умовах достатньої видимості пост на 200 м трубопроводу; в інших випадках число постів визначають з урахуванням місцевих умов з тим, що охоронна зона повинна була освітлена.
Перебування людей в охоронній зоні під час підняття тиску в трубопроводах при випробуванні на міцність забороняється. Компресор, що використовують для проведення випробувань, слід розташовувати за охоронною зоною. При збільшенні тиску в газопроводі необхідно безперервно вести спостереження за показниками манометрів. У випадку підвищення тиску в трубопроводі (внаслідок його нагріву) виконується скид повітря. При виявленні тріщин або інших пошкоджень, витікань повітря на рознімних з'єднаннях випробування слід зупинити до усунення несправностей і пошкоджень. Перед продуванням трубопроводів після випробувань встановлюють щити біля кінців труб випробовуваних ділянок для захисту людей від твердих часток та предметів.
7.3 Вимоги пожежної безпеки
Підприємства газового господарства належать до об'єктів підвищеної пожежної безпеки. Відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України та Правил пожежної безпеки в Україні ремонтні роботи на діючих газопроводах належать до робіт з підвищеною пожежною небезпекою. Їх проведення дозволяється тільки після вжиття спеціальних протипожежних заходів. Перед усім місце виконання робіт повинно бути огороджене, виставлені попереджуючи знаки, забезпечене первинними засобами гасіння пожежі.
Перебування сторонніх осіб, а також куріння в місцях проведення газонебезпечних робіт і застосування відкритого вогню забороняється.
Перед початком ремонтних робіт на підземних газопроводах, пов'язаних з роз'єднанням газопроводу (заміна засувок, зняття і встановлення заглушок, прокладок, виріз стиків), необхідно відключити наявний електрозахист і встановити на роз'єднуваних ділянках газопроводу шунтуючу перемичку з кабелю перерізом не менше 25мм2 (у разі відсутності стаціонарно встановлених перемичок) з метою запобігання іскроутворенню.
В приміщенні ГРП можливе небезпечне накопичення газоповітряної суміші в результаті витоку газу. В зв'язку з цим працівники повинні суворо дотримуватися заходів безпеки: не палити, не користуватися відкритим полум'ям. Під час виконання ремонтних і інших робіт не допускається іскроутворення, тому робочий інструмент повинен бути із матеріалу, що не утворює іскор, обміднений або густо змащений солідолом. На період роботи підлога, з метою запобігання іскроутворення, підлога повинна застилатися гумовими килимками або фанерою.
Після закінчення робіт виконавець повинен детально оглянути місце виконання робіт, за наявності горючих конструкцій полити їх водою, усунути можливі причини виникнення пожежі. Посадові особи, відповідальні за пожежну безпеку повинні забезпечити перевірку місця проведення робіт після їх закінчення.
8. Захист навколишнього середовища
8.1 Джерела та причини забруднення, рекомендації по їх усуненню при будівництві поліетиленового газопроводу
8.1.1 Загальні положення
Зріст добутку, а відповідно транспорту, переробітку і використання газу; широке застосування в технології нових фізичних принципів, високих тисків, температур, швидкостей, спорудження трансконтинентальних газопроводів в екологічно легкоранимих районах та інші принципи значно підвищили екологічну загрозу газових виробництв, можливу та фактичну дію їх на повітря, воду, ґрунт, рослинність, тваринний світ та людину. В багатьох випадках газ та продукти його переробки, багаточисельні каталізатори, кислоти, основи, інгібітори та інші небезпечні речовини, а також викиди та відходи являються основними забруднювачами навколишнього природного середовища та його основних елементів.
Зміни в складі і функції цих елементів порушили, наприклад природній кругообіг речовин та енергії в природі, помітно змінили в ряді випадків склад повітря та води, родючість ґрунту, умови життя всіх живих організмів. Величезна по масштабах техносфера, створена людьми в якості другої природи, негативно діє на клімат планети, надра Землі, знижує захисні функції океану, як очисника атмосфери. Під впливом її проходять глибокі зміни у взаємовідношеннях між суспільством та природою, в обмінних процесах, які лежать в основі цих взаємовідносин.
Створюючи необхідні для свого існування продукти, які відсутні в природі, людство використовує самі різноманітні незамкнуті технологічні процеси по перетворенню природних речовин, зміни їх хімічного складу, структуру, властивостей. Кінцеві продукти та відходи цих процесів не являються в більшості випадків сировиною для інших технологічних циклів і губляться, забруднюючи навколишнє середовище. Більше 10% добутого газу перетворюється в небезпечні забруднювачі в процесі транспорту та переробки. Не досконалою, багатоступеневою залишається поки що технологія використання газу, використана при малому ККД.
Людство змінює живу та неживу природу значно швидше, ніж проходило її еволюційне відтворення.
Найбільш актупльною інженерно-екологічною проблемою для газових виробництв та в використанні газу є оптимізація і комплексна автоматизація всіх технологічних процесів та операцій по екологічним факторам. Науково-практична розробка цієї актуальної проблеми має винятково важливе профілактичне значення.
8.1.2 Джерела забруднення
Газова промисловість - потенційно небезпечна по забрудненню навколишнього середовища.
Всі технологічні процеси (розвідка, буріння, добування, збір, транспорт, зберігання, переробка, використання) при відповідних умовах можуть порушувати екологвчну ситуацію. Головні джерела такі:
- при бурінні та аварійному фонтануванні розвідкових газових свердловин;
- при аварії транспортних засобів;
- при розривах газопроводів;
- при порушенні герметичності обладнання (сальники, фланцеві з'єднання, засувки);
- при скиданні промислових вод;
- згорання газу в факелах.
8.1.3 Водні басейни та їх охорона від забруднення
Всі води охороняються від забруднення та спустошення. Закон забороняє скид в водні об'єкти виробничих, побутових та інших відходів.
Головне джерело забруднення поверхових водойм - стічні води. Найбільшу небезпеку дає конденсат (бензин, толуол, бензол, ксилол…). Навіть при малих концентраціях вони отруюють воду.
В процесі буріння гірські породи руйнуються, виникає буровий шлам, а видаляють його промив очною рідиною - джерело хімічного забруднення.
8.1.4 Охорона надр, земель та рослинних ресурсів
Геологорозвідувальні роботи на газ можуть виконуватись лише при наявності проекту та реалізації заходів по запобіганню забруднення надр. Місцеві забруднення ґрунту пов'язані з витоком газу при пошкодженні трубопроводів та виходом через негерметичні з'єднання.
При прокладанні газопроводів порушується структура і склад землі. Тому необхідно своєчасно проводити рекультивацію порушених земель, яка повинна виконуватись в строгій відповідності з проектом. Вартість рекультивації визначені зони по трасі газопроводу, товщина родючого ґрунту, місце для знятого родючого ґрунту, способи його зняття, транспортування та його нанесення, об'єми і методи навантаження і вивозу зайвого мінерального ґрунту в певне місце, методи трамбування після засипання трубопроводу.
Родючий шар ґрунту знімається та переміщується у відвал бульдозерами: вздовж та поперек траси при товщині до 20 см і поперек при товщині більше 20 см. До 10-15 см застосовують автогрейдери. Звичайно цейс шар знімають по ширині траншеї поверху (+ 0,5 м в обидві сторони). Потім мінеральний ґрунт виймають екскаватором і складають вздовж траншеї. На вкладений трубопровід на початку засипають мінеральний ґрунт; потім рівномірно родючий ґрунт, який потім після усадки, прокатують трактором на гусеничному ході.
8.1.5 Екологічні проблеми регіону
Комплекси нафтової та газової промисловості та населені пункти перетворюють майже всі компоненти живої природи. В атмосферу, водойми, ґрунт в світі щорічно викидається більше, ніж 3 млрд. т твердих промислових відходів, 500 км3 небезпечних стічних вод та біля 1 млрд. аерозолів. Отруєні забруднення містять біля 800 речовин в тому числі мутогени, які діють на спадковість, канцерогени - на зародження і розвиток злоякісних новоутворень, алергени - на окремі органи, нервові і кров'яні отрути - на функції нервової системи, склад крові. Їх вміст в повітрі в ряді випадків в 3-10 разів більше ГДК. Забруднення димом, пилом, сірнистими та іншими газами повітря непрозоре, обіднене киснем і на 30-50% менше, ніж чисте пропускає життєво необхідне для всіх біологічних організмів та рослин ультрафіолетове випромінювання сонячного світла. Дефіцит сонячної радіації створює добрі умови для розмноження великих колоній шкідливих бактерій, які викликають різноманітні захворювання у людей, тварин; руйнують житлові будинки, споруди. Забруднене повітря різко скорочує термін життя дерев, рослин, людей.
Атмосферне забруднення прискорює руйнування будівельних матеріалів, гумових, металічних виробів. При відповідному складі та концентрації вони можуть бути причиною загибелі рослин і тварин. Але саму більшу шкоду ці речовини наносять здоров'ю населення, а тим самим економіці країни, значно збільшуючи захворюваність та знижуючи працездатність.
В багатьох селах регіону проявляється дефіцит чистої питної води. Джерело води все частіше виконує одночасно функції водозабору і каналізації. Стічні води, які містять мінеральні і органічні речовини, отруєні нафтою, конденсатом, заражені сполуками ртуті, свинцю не повністю очищаються сучасними методами і дуже небезпечні для здоров'я людини.
Серед жителів Землі сьогодні не має ні одної людини в організмі якої не можна знайти надлишкової кількості радіоактивної речовини. Рівень радіоактивного забруднення планети росте.
Характерні для газової промисловості шкідливі викиди в навколишнє середовище негативно діють на умови життя і праці сучасної людини. Для спрощення цих умов необхідна реалізація ефективного комплексу природоохоронних заходів.
8.1.6 Рекомендації при будівництві поліетиленового газопроводу
Правильний (раціональний) вибір траси газопроводу, що виключає шкоду навколишньому середовищу.
Дотримання екологічних і технологічних правил зварювання труб і стиків в польових умовах.
Проведення рекультиваційних земляних робіт після прокладання підземних газопроводів - своєчасно і згідно проекту та правил рекультивації.
Під час рекультиваційних робіт потрібно враховувати потужність (товщину) родючого шару:
а) Якщо родючий шар дорівнює 10-15 см, то його знімають автогрейдером на ширину траншеї газопроводу плюс по 0,5 м по
обидві боки і складують його уздовж траншеї.
б) Якщо родючий шар 20 см, то його знімають і відвалюють бульдозерами уздовж траси газопроводу, а якщо більше 20 см-то упоперек траси. Закладання ґрунту в траншею потрібно проводити згідно його геологічного розташування: першим закладається грунт, який вийнятий з траншеї останнім, а родючий шар, рівномірно розрівняний, зверху.
Утилізація залишків поліетиленових труб.
Установка покажчиків траси газопроводу - це перешкодить випадковому руйнуванню її землерийними машинами та полегшить пошуки газопроводу під час аварійно-ремонтних робіт.
Дотримання в належному стані надземних і підводних газопроводів (профілактичний і регламентний огляд, пофарбування і т.д.).
Утилізація гашеного вапна після проведення зварювальних робіт.
Примітки. При покладанні газопроводів в земляних насипах, через яри - слід передбачати влаштування водопропускних споруд /лотки, труби і т. п./ здатних пропускати воду паводка з можливістю його повторення раз у 60 років. Забороняється використовувати родючий шар ґрунту для влаштування перемичок та інших постійних та тимчасових споруд.
Категорично забороняється зливати в річки, озера та інші водоймища воду, з газопроводу, після його випробування, без попереднього її очищення. Кріплення незатоплюваних берегів річок, в місцях пересічення їх підземним газопроводом, слід передбачати до відмітки води, що піднімається не менш ніж на 0,5 м, над розрахунковим повідковим горизонтом, який може повторюватися один раз у 50 років. На затоплюваних берегах, крім укісної частини, повинна зміцнюватися заплавна частина на ділянці, що прилягає до укосу, згідно проекту та в залежності від геологічних та гідротехнічних умов.
Будівництво систем газопостачання повинно проводитися з урахуванням вимог природоохоронного законодавства та забезпечувати ефективний захист навколишнього середовища від забруднення довкілля.
Висновок
Працюючи над дипломним проектом на тему: Газифікація с. Слободка Сумської області природним газом одноступеневою системою з розробкою газифікації двохповерхового житлового будинку та питання отримань біогазу, я покращив теоретичні знання по розрахунку газопроводів середнього тиску.
Також покращив знання по організації будівництва газопроводів, їх експлуатації.
Навчився проводити розрахунок кошторисної вартості газопроводів та розрахунок окупності капітальних вкладень.
Я вважаю, що отримані мною знання допоможуть мені в практичній діяльності по будівництву і обслуговуванню систем газопостачання.
Література
1. ДБН В 2.5 - 20 - 2001. «Газопостачання». - К.: Держбуд України, 2001.
2. Г.Г. Шишко, О.М. Скляренко, К.М. Предун, В.Л. Молодих «Газопостачання». Частина 1. Газопостачання населених пунктів. - К.: 1997.
3. Енин П.М. «Газификация сельской местности». - К.: Урожай, 1991.
4. Ионин А.А. «Газоснабжение». - К.: Урожай, 1991.
5. Т.В. Гулько, Б.Х. Драганов, Г.Г. Шишко «Газификация и газоснабжение сельского хозяйства». - М.: ИРИЦ «Фермер», 1994.
6. СНиП 2.04.05-91*. «Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха». Госстрой СССР. - М.: ЦИТП Госстроя СССР, 1991.
7. СНиП 11 - 3 - 79*. «Строительная теплотехника». Госстрой СССР. - М.: ЦИТП Госстроя СССР, 1986.
8. СНиП 2.01.01-82. «Строительная климатология и геофизика». - М.: Стройиздат, 1983.
9. «Правила будови ра безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском». -:
10. Варфоломєєв В.А. «Справочник по проектированию, строительству и эксплуатации систем газоснабжения». - К.: Будівельник, 1988.
11. ДБН А. 3.1 - 5 - 96. «Організація будівельного виробництва». - К., 1996.
12. «Правила безпеки систем газопостачання України». - К.: Основа, 1998.
13. Закон України «Про енергозбереження», від 1 липня 1994 року. 74-94-ВР. - К., 1994.
14. Ашмаріна Н.А. «Методичні вказівки до виконання економічної частини дипломного проекту».
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|