Газифікація с. Козіївка Харківської області природним газом одноступеневою системою, з розробкою газифікації житлового будинку та рекомендацій по забезпеченню водопостачання, водовідведення та опалення будинку

V = П / V*Tзм, (4=3.22)

де П - продуктивність екскаватору, м3/зміну;

V - середній об'єм ґрунту на даній ділянці, який приходиться на 1 м траншеї, м3;

Тзм - час зміни, год (Тзм=8 год).

V = 76,19/0,66*8=14,4 м/год

Для риття траншеї під газопровід мною попередньо прийнятий екскаватор ЭО-2621 з об'ємом ковша 0,25 м3 та оберненою лопатою, змінна продуктивність якого визначається за формулою

, (3.23)

де Тзм - час зміни, год (Тзм=8 год);

Нчас - норма часу в машино-годинах на розробку 1 м3 ґрунту в щільному стані (2); Нчас=0,105.

П=8/0,105=76,19 м3/зм

Згідно з завданням монтаж газопроводу буде виконуватись трубами довжиною 10 м. Таким чином загальна кількість труб, що підлягає монтажу визначається за формулою

, (3.24)

де L - довжина траси газопроводу, м;

тр - довжина окремої труби, м.

nтр=250/10=25 шт.

Аналогічно можна визначити кількість стиків, які підлягають зварюванню

, (3.25)

де L - довжина траси газопроводу, м;

тр - довжина окремої труби, м;

1 - стик, що додається на врізання в діючий газопровід.

nст=250/10+1=26 шт.

З метою прискорення робіт по монтажу максимально можлива кількість стиків повинна зварюватися поворотними стиками, які при найменших затратах праці гарантують якість виконання робіт і потребують нижчу кваліфікацію зварювальника. Кількість поворотних стиків обмежується максимальною довжиною пліті, яка згідно [1] не повинна перевищувати 36 м (з метою запобігання пошкодження ізоляції при вкладанні в траншеї). Таким чином маю змогу визначити кількість неповоротних стиків за формулою

, (3.26)

де L - довжина траси газопроводу, м;

пл - довжина пліті, м;

1 - стик, що додається на врізання в діючий газопровід.

nн ст=250/30+1=9 шт.

Кількість поворотних стиків визначаю за формулою

, (3.27)

де nст - кількість стиків, шт.;

nнст - кількість неповоротних стиків, шт.

nп ст=26-9=17 шт.

Для зварювання двох неповоротних стиків відриваються приямки в місці врізання та перетину з газопроводом, інші стики пропоную зварювати на бермі шляхом вкладання пліті на підставки з висотою 0,7 м від поверхні, що значно знизить затрати праці на поширення приямків.

Об'єм робіт по зняттю брукованої дороги визначаю згідно формули

V=(В+0,5)*L*h, (3.28)

де В-ширина низу траншеї, м;

L - довжина траси газопроводу, м.

V=(0,87 + 0,5)*250*0,2 = 68,5 м3

Таким чином, мінімальну ширину робочої зони визначаю згідно формули

ШРЗ=К+ШВ+2*Б+В+Зт+Т, (3.29)

де ШВ - ширина відвалу, м, ШВ=1,62 м;

Б - ширина берми, м, Б=0,5 м;

В-ширина траншеї, м, В=0,87 м;

Зт - зона розташування труби, м, Зт=0,375 м;

Т - зона руху технологічного транспорту, м, Т=3,5 м;

К - зона виконання робіт по огородженню, м, К=0,5 м.

ШРЗ=0,5+1,62+2*0,5+0,87+0,375+3,5=7,87 м

Довжину огорожі будівельного майданчику визначаю за формулою

Lогор=2*L, (3.30)

де L - довжина траси газопроводу, м.

L=2*250=500 м

Кількість стиків, що підлягають контролю фізичними методами слідуючим чином. Згідно вимог [1] для тиску 0,23 МПа повинно контролюватися 50% всіх стиків.

nст ф к=nст*0,5, (3.31)

де nст - кількість стиків, шт.

nст ф к=26*0,5=13 шт.

Визначаю фактичну довжину «захвату» за формулою

, (3.32)

де L - довжина траси газопроводу, м.

L=250/5=50 м

Визначивши основні об'єми робіт по спорудженню підземного газопроводу, приступаю до визначення затрат праці на виконання всіх робіт, враховуючи, що види робіт на «захваті» повинні бути закінчені за одну зміну. Знаючи загальний об'єм робіт даного виду, знаходжу норму часу на виконання одиниці, виконую розрахунки (перемножуючи їх) та отриманий результат заношу в таблицю 1. (дивись таблицю 4.1)

Таблиця 4.1 - Відомість затрат праці по всьому фронту робіт

Оскільки для виконання кожного виду робіт передбачено використання робітників відповідного фаху, то для зменшення кількості працівників роботи повинні виконуватися комплексною бригадою з максимально можливим суміщенням професій.

Визначаємо сумарні затрати праці по всьому фронту робіт за формулою

Тзаг = Тб+Тм, (3.33)

де Тб - затрати праці будівельників,

Тм-затрати праці машиністів.

Тзаг =339,32+170,07=509,39 люд/год.

Визначаємо строки будівництва газопроводу

Nд= Тзаг*К/nбр*Нзм, днів (3.34)

де Тзаг-сумарні затрати праці по всьому фронту робіт,

nб-кількість чолоків у бригаді,

Нзм - час зміни.

Nд=509,39*0,5/8*8=4 дні.

Вибір машин розпочинаю з вибору ведучого механізму, яким буде екскаватор з оберненою лопатою ЭО-2621, з об'ємом ковша 0,25 м3 та шириною ріжучої кромки 0,77 м. Вибраний екскаватор буде здійснювати копання траншеї і його буде можливо використати для виконання робіт по навантаженню надлишкового ґрунту.

Для виконання зварювальних робіт вибираю зварювальний апарат

АСД-500 та малогабаритний варочний котел для приготування бітумної мастики.

Попередньо для вивезення надлишкового ґрунту приймаю автосамоскид ММЗ-554 з об'ємом кузова 4 м3.

Визначаю кількість рейсів автомобіля для вивезення ґрунту за формулою

, (3.35)

де V3 - загальний об'єм ґрунту, що підлягає вивезенню, м3;

?куз - об'єм кузова, м3;

К1 - коефіцієнт, який враховує повноту заповнення кузова (К1=0,9).

nр=31,75/4*0,9=9 рейсів

Прийнятий самоскид разом з екскаватором забезпечують виконання робіт в ритмі потоку з заданою потоковою швидкістю. Для більш ефективного використання самоскида він повинен доставляти на будівельний майданчик матеріал для устрою постелі.

Вибір вантажозахватних пристроїв та машин для вкладання починаю з визначення ваги монтажної одиниці. Вагу пліті ізольованого газопроводу, котрий підлягає вкладанню визначаю згідно формули

Рпл=ртр*пл (3.36)

де ртр - вага одного погонного метра труби, кг/м;

пл - довжина пліті, м.

1,1 - коефіцієнт який враховує вагу ізоляції

Рпл=6,6*30=198 кг

Враховуючи те, що вага монтажної одиниці суттєва, то вкладання пліті буду здійснювати за допомогою пневматичного автокрану типу КС-1562, а для сропування труб вибираю полотнище ПМ-337.

Для будівництва газопроводу пропоную, згідно вимог, використовувати труби по ГОСТу 10705.

Кількість труб та інших матеріалів, необхідних для виконання даного об'єму будівництва визначаю згідно РЕКН.

3.3 Захист газопроводів від корозії

3.3.1 Захист газопроводів

Захист газопроводів від корозії класифікується на пасивний і активний. Пасивним захистом передбачається нанесення на поверхню труби відповідного типу ізоляційного покриття, тим самим запобігається взаємодія з електролітом. Конструкції ізоляційних покриттів трубопроводів приймаються згідно з

ГОСТ 9.6 02 - 89. Вони можуть бути виконані як у заводських умовах, так і в польових умовах (при будуванні трубопроводу). Перехідний електричний опір ізольованого трубопроводу після укладання і засипки має бути не нижче 104 Ом-м2.

Активний захист газопроводів від корозії містить три способи захисту залежно від умов, у яких знаходиться труба:

- катодний захист - катодна поляризація поверхні труби таким чином, що створюється одностороння провідність струму від джерела постійного струму через заземлювач (анод) у ґрунт до труби; так як винос електронів із поверхні труби неможливий, то виключається корозія металу.

- протекторний захист - застосовується для захисту ділянок труб невеликої протяжності, кожухів на переходах газопроводів через дороги, кабелів у тих випадках, коли немає джерела живлення і не може бути застосований катодний захист. Принцип роботи протекторного захисту полягає в тому, що при замкненні двох електродів («труба-протектор»), поміщених у ґрунт (електроліт), між ними виникає різниця потенціалів, зумовлена різною електрохімічною активністю матеріалів труби і протектора. Причому струм направляється від електрода з більш від'ємним потенціалом (анода) до електрода з менш від'ємним потенціалом (катода). Аноди виготовляються зі сплаву на основі магнію чи алюмінію, рідше цинку, який має більш від'ємний потенціал, ніж сталь.

- електродренажний захист призначений для відведення блукаючих струмів із газопроводу через рельсову частину ланцюга електротяги на від'ємну шину трансформаторної підстанції.

Надземні газопроводи слід захищати від атмосферної корозії покриттям, що складається з двох шарів грунтовки та двох шарів фарби, лаку або емалі, призначених для зовнішніх робіт при розрахунковій температурі зовнішнього повітря в районі будівництва відповідно ГОСТ 14202.

Останніми директивними документами корпорації Укргаз та ДБН В.2.5-20-2001 заборонено прийняття в експлуатацію об'єктів газифікації без наявності катодного захисту мереж підземних газопроводів.

3.3.2 Розрахунок електрозахисту

Поверхня захищаємих трубопроводів Sr, м2, визначаю за формулою

, (3.37)

де dі - зовнішній діаметр ізольованого газопроводу, мм;

?і - довжина ізольованого газопроводу, м;

n - кількість діаметрів газопроводів мережі, яку захищаємо.

Sr = 3,14·(133·270+114·20+108·80+76·330+57·4250)·10-3= 986,5 м2

Визначаю щільність поверхні газопроводу f, м2/га, на одиницю площі території за формулою

, (3.38)

де Sсел - селищна територія мікрорайону, га.

м2/га

Визначаю середню щільність захисного струму j, мА/м2, за формулою

, (3.39)

де ГВ - середня геодезична відмітка місцевості;

? - середній питомий опір ґрунту в зоні прокладання, Ом/м;

20,1; 33,9; 4,96 - коефіцієнти прийняті на основі досліджень.

j = 20,1+(209 - 4,96·16,4 + 33,9 · 60)·10-3 = 22,3 мА/м2

Сумарну величину захисного струму I, A, визначаю за формулою

I = 1,2·j·Sr, (3.40)

І = 1,2·0,02· 986,5 = 23,7 А

Визначаю кількість катодних станцій nс, шт., згідно формули

, (3.41)

де І - сумарна величина захисного струму, A.

Визначаю оптимальний радіус захисту R, м, за формулою

, (3.42)

де І - сумарна величина захисного струму, A;

j - середня щільність захисного струму, мА/м2;

f - щільність поверхні газопроводу на одиницю площі території, м2/га.

R=

Анодне заземлення з 4 чавунних труб, діаметром 150 з опором розтікання струму 0,63

Fк.с = ?R2 *10-4 (3.43)

Fк.с = 3,14 * 5102 *10-4 = 81,7 га

Переріз кабельної лінії S, мм2, визначаю за формулою

, (3.44)

де ? - питомий опір матеріалу кабелю, Ом/мм2·м;

? - довжина кабелю, м;

U - різниця потенціалів, 1V.

S = мм2

Опір кабельної лінії Rкаб, Ом, визначаю за формулою

, (3.45)

R каб = Ом

Необхідна вихідна напруга катодної станції Uвих, В, визначається за формулою

Uвих = Ікс·(Rанод.зах +Rкаб), (3.46)

Uвих = 23,7·(0,63+0,04) = 15,88 В

Для забезпечення нормальної роботи захисту приймаю одну катодну станцію типу КСС-600 з номінальною випрямляючою напругою 24/48 В і номінальним випрямляючим струмом 25/12,5 В;.

3.4 Організація експлуатації систем газопостачання

На всіх підприємствах, які використовують газ, повинен забезпечуватися комплекс заходів по безпечній експлуатації газового господарства згідно до вимог «Правил безпеки в системах газопостачання України».

Забезпечення безпечної експлуатації газового господарства покладається на перших керівників підприємств, які організовують і періодично проводять відомчий контроль за станом газового господарства і виконанням правил, норм і інструкцій газового обладнання.

На всіх підприємствах з числа ІТП, наказом, призначаються працівники на яких накладається персональна відповідальність за забезпечення безпечних умов експлуатації газового господарства.

Керівні інженерно-механічні працівники пов'язані з експлуатацією газового господарства повинні здавати екзамен на знання «Правил безпеки в газовому господарстві» один раз в три роки. Перевірка ІТП проводиться комісією за участю газотехнічного інспектора.

Робітники, пов'язані з обслуговуванням і ремонтом газового господарства, повинні бути навчені безпечним методом роботи в газовому господарстві і проходити перевірку знань в комісіях з участю газо технічного інспектора.

Кожне газифіковане підприємство повинно мати комплект виконавчо-технічної документації. Порядок її збереження визначається першим керівником і оформляється наказом.

Інженерно-технічні працівники і робітники, які зв'язані з будівництвом і експлуатацією об'єктів газового господарства повинні мати посадові інструкції, в яких визначені їх конкретні обов'язки.

Підприємство повинно мати, складені відповідно до місцевих умов з вимогами правил безпеки і затверджені керівником підприємства, інструкції по експлуатації, а також схеми газопроводів. Інструкції вивішуються на робочих місцях. В цехах повинні бути вивішені застерігаючи надписи і плакати по безпечному користуванню газом.

На підприємстві повинні бути розроблені і затверджені керівником плани попередження і ліквідації аварій, повинна бути забезпечена система виклику персоналу для проведення аварійних робіт.

Інструкції по експлуатації газового господарства і плани попередження аварій повинні переглядатися не рідше одного разу в два роки.

Газові мережі і газове обладнання підприємств повинні проходити технічне обслуговування і ремонт. Відповідальність за виконання графіку технічного обслуговування несе головний інженер. По всіх проведених роботах та технічному обслуговуванню повинна складатися документація.

Підприємство повинно бути оснащене інструментами, обладнанням і матеріалами, а також засобами захисту робітників, необхідних для виконання ремонтних і аварійних робіт. Технічне обслуговування газопроводів і газового обладнання на підприємствах повинно проводитися силами і засобами самого підприємства.

Для забезпечення нагляду за технічним станом газового господарства і проведення його ремонту на підприємствах створюється газова служба. Доцільність створення спеціальних газових служб в кожному випадку вирішується керівником підприємства. Посадові особи винні в порушенні правил безпеки несуть персональну відповідальність, незалежно від того чи призвело це порушення до аварії, чи нещасного випадку, чи ні. В залежності від характеру порушення їх наслідків, всі посадові особи несуть відповідальність в адміністративному чи кримінальному порядку.

Експлуатацію газового господарства м. Охтирки здійснює Охтирське управління експлуатації газового господарства, яке обслуговує житлові будинки, дрібних комунально-побутових споживачів, виконують ремонтні роботи на газопроводах та газовому обладнанні, контролює якість будівництва газопроводів, виконує роботи по попередженню і ліквідації аварій, пропагує безпечні методи використання газу.

Для виконання цих функцій в ньому створені наступні підрозділи:

- аварійно-диспетчерська служба, завдання якої - це управління режимом роботи системи газопостачання, виконання робіт по локалізації аварій на об'єктах;

- служба підземних мереж, основна функція якої забезпечення безперебійної подачі газу споживачам;

- служба внутрішньо будинкового газового обладнання, основна задача це організація робіт по безперебійному постачанню газу житловим будинкам;

- служба зрідженого газу, основне завдання якої безперебійне постачання зрідженого газу промисловим та побутовим споживачам.

3.5 Енергоресурсозбереження при експлуатації газового обладнання

З метою зниження витрат паливно-енергетичних ресурсів в відповідності до законодавства України, Державний комітет України у справах містобудування і архітектури розробив ряд заходів по економічному їх використанню і зобов'язав місцеві органи архітектури та містобудування їх суворо дотримуватися, а саме:

- затвердив нові нормативи, коефіцієнти теплопередачі огороджуючи конструкцій житлових і громадських будівель та споруд;

- затвердив контрольні показники питомих витрат теплоти на опалення житлових будинків;

- зобов'язав проектні і будівельні організації забезпечити проектування і введення в дію об'єктів нового будівництва та реконструкції житлових будинків, споруд соціально-комунального і виробничого призначення з обов'язковим оснащенням, засобами обліку і приладами регулювання систем - вода, теплота газопостачання

Для забезпечення належного контролю за дотриманням вимог енерго - зберігаючих технологій, експертиз і державного архітектурного та будівельного контролю підлягають проекти будівництва, реконструкції будинків, споруд незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності.

Державним приймальним комісіям заборонено приймати в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, які не відповідають вимогам енергозбереження.

Для досягнення економії газового палива при експлуатації газового обладнання необхідно виконувати такі заходи:

- зменшити теплопередачу огороджуючи конструкцій. Для цього збільшують товщину зовнішніх стін, виконують трійне остеклення вікон, установлення перекриття та стін житлових будинків;

- обов'язкове встановлення лічильників газу, регулювання систем теплопостачання;

- поширити використання тепла відведених продуктів згорання, шляхом встановлення в димових каналах та димоходах пристосувань для нагріву води за рахунок тепла продуктів згорання;

- для підвищення коефіцієнту корисної дії опалювальних котлів на димоходах встановлюють регулюючі засувки, а в топковому просторі встановлюють роз сікачі полум'я над пальниками.

При проведенні пусконалагоджувальних робіт опалювальних пристроїв особливу увагу потрібно звертати на процес спалювання газу, на відповідність співвідношення подачі газу та повітря на пальники. Постійно слідкувати за станом опалювальних пристроїв, своєчасно очищати їх від сажі. Дотримання цих вимог та проведення перелічених заходів дозволить значно зменшити витрати газу.

3.6 Питання отримання біогазу

Один із способів економії природних та зріджених газів є отримання в господарстві біогазу.Біогаз отримується при анаеробному (без доступу повітря) переброжувані біологічної маси (навозу, відходів сільськогосподарського виробництва, покидьків.)

Газ, що утворюється в результаті бродіння містить 50-80% метану, 20-50% двооксиду вуглецю, і менш ніж 1% сірководню та сліди аміаку. Ефективність зброджування біологічної маси залежить від герметичності резервуарів, концентрації поживних речовин, а також температурного режиму його тривалості. Зброджування навозу можливе при температурі 5-80 С, але найбільш вдало проходе при температурі 30-35о С і 50-60о С. Тривалість зброджування навозу залежить від субстрату біомаси. Для навозу великої рогатої худоби та курячого посліду тривалість зброджування складає 20діб, а навозу свиней -10 діб.

За добу із однієї тварини можна отримати слідуючи кількість біогазу: велика рогата худоба (жива вага 500 кг) - 1,5 м 3, свині (жива вага 80-100 кг) -0,2 м3, кури, кролики -0,015м3.

Субстратом для анаеробної ферментації є не тільки відходи тваринництва. Для отримання біогазу можуть бути використанні залишки сільськогосподарських рослин (силос, солома), а також комиш, відходи льону, коноплі, водорості, що отримують при скошені та очищення каналів та мул. З одного кілограму мулу можна отримати до 700 літрів біогазу. В середньому 1 м3 біогазу може дати 21-29МДж енергії. Біогаз в основному використовують як правило на опалення та отримання гарячої води, для приготування їжі та отримання електроенергії.

З 1 м 3 біогазу з допомогою приводного газовим двигуном внутрішнього згорання електричного генератора можна отримати 1.6 кВт електроенергії

Біогаз можна спалювати як паливо в пальниках отоплюючи приладів, газових плит, водонагрівальних приладів. Також можна перевести дизельний двигун на газ. При цьому потужність двигуна буде знижена з дизельного палива на зріджений газ на 20%, а зрідженого на біогаз - на 10%. Витрата біогазу в середньому складає 0.65 м3 (кВтгод). Тиск газу перед двигуном повинен бути не менше 0,4 кПа.

В тваринництві для підігріву води споживання біогазу на одну тварину складає: корови-21-30 м3; свині-1,4-4,9 м3.

Біогазові установки в залежності від особливостей технологічної схеми бувають трьох типів: безперервної дії, періодичного та акумулятивного зброджування.

При безперервній схемі свіжий субстрат завантажується в камеру зброджування, безперервно або через деякі проміжки часу (від 2 до 10 разів на добу), виділяє ту ж саму кількість зароджуваної маси. Ця система дозволяє отримувати максимальну кількість біогазу, але потрібно більше матеріальних затрат.

При періодичній схемі маються дві камери зброджування, які завантажуються по черзі. В даному випадку корисний об'єм камер використовується менше ефективно, чим при безперервній схемі. Крім цього потрібні значні запаси навозу або іншого субстрату для їх наповнення.

При акумулятивній схемі сховище для навозу слугує одночасно камерою зброджування і сховищем переброженого навозу та його вивантаження.

Біогазові установки складаються із слідуючи елементів:

- камери зброджування (реактора, метанетки);

- пристрою для нагрівання субстрату;

- пристрою для перемішування субстрату;

- газгольдера та ємності для шламу.

Метанетки виконують наземними напівзаглибленими і заглибленими в ґрунт.

В жарких та теплих районах встановлюють наземні метанетки, пофарбовані в чорний колір для використання сонячної радіації, в холодних районах віддають перевагу заглибленим метанеткам для зберігання теплоти.

Камери для зброджування виготовляють різної геометричної форми, але найдоцільнішою є циліндр. Метанетки виготовляють з металу, поліетилену або залізобетону.

Для дотримання необхідної температури для зброджування використовують пристрої для підігріву субстрату. Підігрів рідкого субстрату виконується перед завантаженням або в камері зброджування. В залежності від ступеня ізоляції камер і трубопроводів в теплоті може досягнути 30% енергії, яку виділяє біогазова установка. Пристрої для нагрівання як правило з'єднують з перемішуючими пристроями.

Для перемішування субстрату використовують механічні, гідравлічні та газові пристрої.

Газгольдери призначені для збору і зберігання біогазу.

Компоненти, які входять до складу біогазу (двооксид вуглецю та сірководню) визивають корозію обладнання. Одним із найбільш розповсюджених і простих методів очищення від домішок є «мокрий метод». Найбільш прості газгольдери з'єднуються з метанетками.

Газгольдери високого тиску (0,8 - 1 МПа) мають сферичну форму. В мокрих

газгольдерах тиск газу невисокий (менш 5кПа). Крім того газгольдери можуть бути суміщенні з реактором.

Схема біогазової установки для ферми на 400 голів великої рогатої худоби, розроблена в нашій країні, зображена на 4 листі графічної частини. Технологічний процес проточний з циклічним виповненням операцій. Навоз із тваринницької ферми попередньо виділяється від сторонніх домішок. Для цього є пристрій для виділення від сторонніх домішок продуктивністю 100 м3. Із приймача 1 насосом марки НЖ Н-200 початкова маса подається в ємкість 53 м3, де проходе попередній нагрів субстрату до 35 Со. Теплоносієм слугує гаряча вода або пар, отриманий в котлі, працюючим на біогазові. Із ємкості 1 субстрат перекачується в метанетку 4 ємкістю 1000 м3, де проходе анаеробне зброджування навозу. Температуру підтримує теплообмінник 8. Із метанетки 4 біогаз потрапляє до газгольдера 5.

Період зброджування 20-22 доби, добовий вихід біогазу 710 м3. Із цієї кількості 415 м3 йде на особисті потреби, а на продаж - 245 м3.

4. Економічна частина

4.1 Розрахунок кошторисної вартості об'єкту газифікації

Паспорт проекту по газопостачанню

· Характеристика системи:

ь тип системи:

v середній тиск - тупикова;

ь параметри проекту:

v РДГК-6 - 248 шт.;

v катодна станція - 1 шт.;

ь тип прокладки газових мереж - підземний

ь розрахункові рівні споживання газу по категоріям споживачів:

v житлово-комунальне споживання населенням - 700 тис. м3/рік;

v комунально-побутові споживачі - 190 тис. м3/рік;

v промислові і сільськогосподарські споживачі - 3400 тис. м3/рік;

v теплопостачання - 4220 тис. м3/рік.

Загальний об'єм споживання газу (Qріч) = 8510 тис. м3/рік.

Загальна довжина газопроводу - 4950 м

· Техніко-економічні показники:

ь потужність системи - подача газу за рік при оптимальному використанні основних фондів (мереж і устаткування) повинна встановлюватись по брутто-споживанню, тобто враховуючи втрати газу і його витрати на власні потреби.

Потужність системи Qпод, тис. м3/рік, визначаю згідно формули

Qпод = Qбрутто = (Qріч • 0,8%)+Qріч = Qріч • 1,008, (4.1)

де Qріч-загальний об'єм споживання газу, тис м3/рік.

Qпод = 8510 • 1,008 = 8578,8 тис. м3/рік

Коефіцієнт використання потужності газопроводу Кп, визначаю згідно формули

, (4.2)

де Qпод - потужність системи, тис. м3/рік;

Qріч - загальний об'єм споживання газу, тис. м3/рік.

Питомі капітальні вкладення Кпит, грн., визначаю згідно формули

, (4.3)

де Кзаг - базисна кошторисна вартість газопроводу (БКВ), тис. грн.;

Qріч - загальний об'єм споживання газу, тис. м3/рік.

грн.

В суму капітальних витрат входять всі витрати по улаштуванню систем газопостачання, до складу яких входять будівельні роботи, безпосередньо пов'язані з будівництвом газопроводу (земляні, монтажні, ізоляційні роботи, випробування, тощо). Сума капітальних витрат визначається на основі кошторисів по укрупненим показникам кошторисної вартості (УПСС) або по збірникам ресурсних елементних кошторисних норм (РЕКН).

Територіальний район виробництва робіт приймається відповідно з населеним пунктом, де буде зводитися запроектований об'єкт.

Складання кошторисної документації починають з розробки локальних кошторисів на окремі види робіт і витрати по кожному об'єкту будівництва, а потім складають кошторис, в якому визначається кошторисна вартість будівництва об'єктів, які входять до складу системи газопостачання.

В об'єктному кошторисі розраховують кошторисну вартість загальнобудівельних і спеціальних будівельних та монтажних робіт, технологічного обладнання, його монтаж і наладку, пристосування.

Базисна кошторисна вартість будівництва газопроводу визначається по зведеному кошторисному розрахунку до проекту і являється незмінним документом, у відповідності з яким здійснюється фінансування будівництва.

4.2 Техніко-економічні показники газифікації

4.2.1 Розрахунок експлуатаційних витрат

Річні експлуатаційні витрати системи газопостачання складаються з витрат:

· на матеріали (купівля газу);

· на заробітну плату з відрахуванням на соціальні заходи;

· на амортизацію;

· на поточний ремонт та інші витрати.

Загальну суму собівартості реалізації газу Со, тис. грн., визначаю згідно формули

Со = Зк.г. + За + Зп.р. + Зо.п. + Зінші, (4.4)

де Зк.г. - витрати на купівлю газу, тис. грн.;

Зо.п. - витрати на оплату праці, тис. грн.;

За - витрати на амортизацію, тис. грн.;

Зп.р - витрати на технічне обслуговування і поточний ремонт, тис. грн.;

Зінші - інші витрати, тис. грн.

а) витрати на купівлю газу Зк.г., тис. грн., визначаю згідно формули

Зк.г. = Qбрутто • Ц1000 м3, (4.5)

де Qбрутто - об'єм подачі газу споживачам з урахуванням витрат газу;

Ц1000 м3 - ціна купівлі 1000 м3 газу - 561 грн.

Зк.г. = 8578,08 • 981,91 = 8422,9 тис. грн.

б) витрати на оплату праці Зо.п., тис. грн., визначаю згідно формули

Зо.п. = Зср. • Чзаг • Квідр • n, (4.6)

де Зо.п. - витрати на оплату праці, тис. грн.;

Зср. - середньомісячна заробітна плата одного працюючого.;

Чзаг - загальна чисельність виробничого персоналу, чол.;

Квідр - коефіцієнт відрахувань на соціальні потреби;

n - кількість місяців за рік - 12.

Загальна чисельність виробничого персоналу становить

Чзаг = Чауп + Чвироб.персонал., (4.7)

Чисельність адміністративного персоналу по нормативній трудоємкості обслуговування квартир, мереж газопроводів і подачі 1 млн. м3 газу в рік.

Трудоємкість обслуговування 1 квартири Тр кв, у.о., дорівнює 1 умовній одиниці (у.о.), визначаю згідно формули

Тр кв = Ккв • 1, (4.8)

де Ккв - кількість квартир, шт.

Тр кв =665 • 1 = 665 у.о.

Трудоємкість обслуговування 1 км мережі газопроводу Тр км, у.о., дорівнює 10 умовних одиниць (у.о.), визначаю згідно формули

Тр км = Lкм • 10, (4.9)

де Lкм - довжина газопроводу, км.

Тр км =4,95 • 10 = 49,5 у.о.

Трудоємкість обслуговування подачі 1 млн. м3 газу в рік Тр 1 млн. м3, у.о., дорівнює 2 умовним одиницям (у.о.), визначаю згідно формули

Тр 1 млн. м3 = Qбрутто млн. м3 • 2, (4.10)

де Qбрутто млн. м3 - потужність системи, тис. м3/рік.

Тр 1 млн. м3 = 8,578 • 2 = 17,16 у.о.

Чисельність адміністративного персоналу Чадп, чол., знаходжу по формулі

, (4.11)

де - чисельність адміністративного персоналу в залежності від суми трудоємкості, в умовних одиницях.

чол.

Т = 731,66 ум. од.

Чисельність виробничого персоналу по основним службам сільського газового господарства визначається на основі нормативів чисельності чоловік, виходячи з кількості газифікованих квартир, протяжності газопроводів.

Чисельність служби будинкових мереж Чб.м., чол., визначаю згідно формули

Чб.м. = Ккв.• 0,00035, (4.12)

де Ккв-загальна кількість квартир, шт.

Чб.м. = 665 • 0,00035 = 0,23 чол.

Чисельність служби по експлуатації підземних газопроводів Чв.м., чол., визначаю згідно формули

Чв.м. = Lкм • 0,3, (4.13)

Чв.м. = 4,95 • 0,3 = 1,49 чол.

Чисельність аварійно-диспетчерської служби Чадс, чол., визначаю згідно формули

Чадс = 0,0005 • Тр, (4.14)

де Тр - загальна трудоємкість в умовних одиницях.

Чадс = 0,0005 • 731,66 = 0,37 чол.

Чисельність ремонтної служби Чр.с, чол., визначаю згідно формули

Чр.с = 0,0007 • Тр, (4.15)

де Тр - загальна трудоємкість в умовних одиницях.

Чр.с = 0,0007 • 731,66 =0,51 чол.

Загальна чисельність виробничого персоналу Чзаг, чол., визначаю згідно формули

Чзаг = Чадп + Чб.м. + Чв.м. + Чадс + Чр.с, (4.16)

де ЧАДП - чисельність адміністративного персоналу, чол.;

Чб.м. - чисельність служби будинкових мереж, чол.;

Чв.м. - чисельність служби по експлуатації підземних газопроводів, чол.;

ЧАДС - чисельність аварійно-диспетчерської служби, чол.;

Чр.с - чисельність ремонтної служби, чол.

Чзаг = 0,95+0,23+1,49+0,37+0,51 = 3,55 ? 4 чол.

Виплати на оплату праці Зоп, тис. грн., визначаю згідно формули

Зоп = 792 • Чзаг • 1,36 • 12,7, (4.17)

де Чзаг - загальна чисельність виробничого персоналу, чол.

Зоп = 792 • 4 • 1,36 • 12,7 = 54,72 тис. грн.

в) витрати на амортизацію За, тис. грн., визначаю згідно формули

, (4.18)

де На - норма амортизації - 5%;

К - сума капітальних вкладень, яка дорівнює базисній кошторисній вартості будівництва газопроводу, тис. грн.

тис. грн.

г) витрати на технічне обслуговування і поточний ремонт Зп.р., тис. грн., визначаю згідно формули

Зп.р. = 40% • За, (4.19)

де За - витрати на амортизацію, тис. грн.

Зп.р. = 0,4 • 31,72 = 12,69 тис. грн.

д) інші витрати Зінші, тис. грн., визначаю згідно формули

Зінші = 10% • (За + Зоп), (4.20)

де За - витрати на амортизацію, тис. грн.

Зоп - виплати на оплату праці, тис. грн.

Зінші = 0,1 • (31,72+54,72) = 8,64 тис. грн.

Тоді загальна сума собівартості реалізації газу Со, тис. грн., дорівнює

Со = 8422,9 + 54,72 + 31,72 + 12,69 + 8,64 = 8530,67 тис. грн.

Собівартість реалізації 1000 м3 газу С1000 м3, грн./1000 м3, визначаю згідно формули

, (4.21)

де Со - загальна собівартість реалізації газу, тис. грн;

Qнетто - об'єм реалізованого газу споживачам, тис. м3/рік.

грн./1000 м3

Тариф реалізації споживачам Тсер, грн./1000 м3, представляє собою ціну реалізації газу для даного газового господарства (підприємства), визначаю згідно формули

Тсер = 1,2 •Цпідпр, (4.22)

де Цпідпр - ціна реалізації газу для підприємства, грн./1000 м3.

Ціну реалізації газу для підприємства Цпідпр, грн./1000 м3, визначаю згідно формули

Цпідпр = С1000 м3 •(1+) = С1000 м3 •(1+) = С1000 м3 • 1,1, (4.23)

де С1000 м3 - собівартість реалізації 1000 м3 газу, грн./1000 м3

Цпідпр =1002,43 • 1,1 = 1102,67 грн./1000 м3

Визначаю тариф реалізації споживачам

Тсер = 1,2 • 1102,67 = 1323,2 грн./1000 м3

4.2.2 Розрахунок прибутку і рентабельності

Балансовий прибуток Пб, тис. грн., визначаю згідно формули

Пб = Д - Со, (4.24)

де Д - сума доходу від реалізації газу, тис. грн.;

Со - загальна собівартість реалізації газу, тис. грн.

Суму доходу Д, тис. грн., визначаю згідно формули

Д = Qнетто реаліз. газу • Тсер, (4.25)

Д = 8510 • 1323,2 = 11260,43 тис. грн.

Визначаю балансовий прибуток, тис. грн.

Пб = 11260,43 - 8530,67 = 2729,76 тис. грн.

Визначаю чистий прибуток Пч, тис. грн., згідно формули

Пч = Пб - Нп, (4.26)

де Пб - балансовий прибуток, тис. грн.;

Нп - обов'язкові державні платежі (Нп = 0,85*Пб), тис. грн.

Пч = 2729,76 • 0,15 = 409,46 тис. грн.

Визначаю рівень рентабельності Рр, %:

- по балансовому прибутку згідно формули

, (4.27)

де Пб - балансовий прибуток, тис. грн;

Со - загальна собівартість реалізації газу, тис. грн.

а) балансовий

- по чистому прибутку згідно формули

де Пч-чистий прибуток, тисгрн;

б) чистий

4.2.3 Розрахунок терміну окупності капітальних вкладень

Токуп = , (4.28)

Токуп = = 2,43 роки

де К - капітальні вкладення в спорудження системи газопостачання, тис. грн.;

Пч - чистий прибуток, тис. грн.

Таблиця 5.1 - Основні техніко-економічні показники

Висновок

Працюючи над дипломним проектом на тему: Газифікація с. Слободка Сумської області природним газом одноступеневою системою з розробкою газифікації двохповерхового житлового будинку та питання отримань біогазу, я покращив теоретичні знання по розрахунку газопроводів середнього тиску.

Також покращив знання по організації будівництва газопроводів, їх експлуатації.

Навчився проводити розрахунок кошторисної вартості газопроводів та розрахунок окупності капітальних вкладень.

Я вважаю, що отримані мною знання допоможуть мені в практичній діяльності по будівництву і обслуговуванню систем газопостачання.

Література

1. ДБН В 2.5 - 20 - 2001. «Газопостачання». - К.: Держбуд України, 2001.

2. Г.Г. Шишко, О.М. Скляренко, К.М. Предун, В.Л. Молодих «Газопостачання». Частина 1. Газопостачання населених пунктів. - К.: 1997.

3. Енин П.М. «Газификация сельской местности». - К.: Урожай, 1991.

4. Ионин А.А. «Газоснабжение». - К.: Урожай, 1991.

5. Т.В. Гулько, Б.Х. Драганов, Г.Г. Шишко «Газификация и газоснабжение сельского хозяйства». - М.: ИРИЦ «Фермер», 1994.

6. СНиП 2.04.05-91*. «Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха». Госстрой СССР. - М.: ЦИТП Госстроя СССР, 1991.

7. СНиП 11 - 3 - 79*. «Строительная теплотехника». Госстрой СССР. - М.: ЦИТП Госстроя СССР, 1986.

8. СНиП 2.01.01-82. «Строительная климатология и геофизика». - М.: Стройиздат, 1983.

9. «Правила будови ра безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском». -:

10. Варфоломєєв В.А. «Справочник по проектированию, строительству и эксплуатации систем газоснабжения». - К.: Будівельник, 1988.

11. ДБН А. 3.1 - 5 - 96. «Організація будівельного виробництва». - К., 1996.

12. «Правила безпеки систем газопостачання України». - К.: Основа, 1998.

13. Закон України «Про енергозбереження», від 1 липня 1994 року. 74-94-ВР. - К., 1994.

14. Ашмаріна Н.А. «Методичні вказівки до виконання економічної частини дипломного проекту».

Страницы: 1, 2, 3